Что таке емоції, і як вони розкручуються?

Что таке емоції, і як вони раскручиваются?

Леонид Горинча

Цель цієї статті - з відповіддю питанням: чи може людина бути повним господарем всіх своїх емоцій? Або — чи може чоловік у всіх ситуаціях повного управління своїми емоціями з допомогою певних розумових установок?

Для початку — що таке емоція? Емоція — це психічний стан, що відбиває ставлення людини й до подій навколо неї. Кожна емоція має власний певний біологічний маркер.

То є при переживанні людиною певній емоції, до крові починають виділятися певні гормони, цієї емоції відповідні. Людина майже постійно відчуває якісь емоції, хоч і не ці емоції досить виражені, у тому, що він їх помічав. Людина — це своєрідний минихимзавод, у якому безперервно відбуваються хімічні реакції. Лише на самій хімзаводі ці реакції заплановані виробничим процесом і під контролем. У людини реакції відбуваються мимоволі, хоча, у тому чи іншого ступеня також можуть гідно контролюватися і регулироваться.

А чи є щодо цього інші думки? Може, емоції можуть контролюватися і регламентуватися? Так, є така думка. Ось теза Н. Козлова, узятий мною з його `Формули личности`:

`Любая емоція проходить через наше виховання і розкручується лише за ідеологічному обгрунтуванні: `Я прав, моє переживання — правомірно`. Якщо ж ви ж розумієте, що обурюватися підстав (чи доцільності) немає, то, пошипев, емоція звертається і гасне. Якщо емоцію дозволили — вона виходить на волю. Але вона ще бліда і нежива. Щоб розлютитися, як слід, потрібно час — час її раскрутку`.

Уважаемый читач, що ви думки про вышеприведённой цитате?

Любая чи емоція, проходить через наше виховання і розкручується лише за ідеологічному обгрунтуванні: `Я прав, моє переживання — правомерно`?

Есть чи емоції в тварин? Безумовно, є, окрім хіба що емоцій сорому і визнання провини, яка припускає наявність самосознания.

Нужно чи тваринам для `розкрутки` емоцій ідеологічне обгрунтування: `Я прав, моє переживання — правомерно`?

• Без комментариев.

Предположим, що в людини все емоції активізуються принципово інакше, ніж це відбувається в животных.

• А деякі емоції в людини справді активізуються по-другому.

Давайте спочатку перелічимо все емоції, які вважають базовими (чи чистими) й подивимося — чи потрібні для `розкрутки` ідеологічні обгрунтування чи нет?

1. Интерес-возбуждение.

2. Удовлетворение-радость-торжество.

3. Удивление-изумление.

4. Печаль-горе-страдание.

5. Раздражение-возмущение-гнев-ярость.

6. Отвращение-омерзение.

7. Презрение-пренебрежение.

8. Стыд-застенчивость.

9. Вина-раскаяние.

10. Страх-ужас.

• Крім базових є й світло патерни емоцій. Як це зрозуміти? Є базові кольору — білий, чорний, червоний, синій, жовтий. А кольору — сірий, помаранчевий, рожевий, які виходять якщо змішувати білий з чорним, червоний з жовтим і червоний з білим, відповідно. Але ж і патерни емоцій є сукупністю базових емоцій. Наприклад, любов складається з цих емоцій, як интерес-возбуждение і. А депресія утворюється внаслідок дії таких емоцій, як горі, вина, сором і гнів, який вилився в агресію. Але, в на відміну від фарб, є базові емоції, несумісні друг з одним. Наприклад — і горі, чи презирство й интерес.

1. Отже, розкручується чи емоція интерес-возбуждение лише за ідеологічному обгрунтуванні: `Я прав, моє переживання (інтересу) — правомерно`?

Весьма дивна позиція. Коли щось у Вас, шановний читач, викликає щира цікавість, то, при що ж тут ідеологічне обоснование?

Впрочем, якщо інтерес викликає не щось, інший, можна запитати: `Та чи варто ця людина здобуття права викликати в мене інтерес?`. Проте негативна відповідь це питання не гарантує, інтерес відразу зникне. А відповідь не гарантує, інтерес усилится.

2. І лише при ідеологічному обгрунтуванні: `Я прав, моє переживання (радості) — правомірно` розкручується емоція радости?

Ответ — немає. Якщо радості є і підставу (здатність на той час радіти), вона, виникнувши природним чином, далі штучно не раскручивается.

А спонтанна (необгрунтована) радість, швидше за все, випарується, якщо натомість, аби лишень радіти людина стане `завантажуватися` питанням: `А чому, власне, так рад?`.

4. Печаль-горе-страдание.

Горе і страждання викликані якимось об'єктивно неприємною подією, і тому вже обгрунтовані. Ідеологічне обгрунтування: `Я прав, моє переживання (горя-страдания) — правомірно` навряд чи сприятиме подальшому розкручуванню емоції горя.

Если людина перебуває у суму чи хандри, то зовсім необов’язково, що цю печаль-хандру собі обгрунтував. Він може вважати цю емоцію необгрунтованих ревнощів і неправочинною, але від імені цієї вона зникне. Інакше було б людей, котрі страждають депрессией.

Уважаемый читач, а Ви часом не пробували скористатися оригінальним радою від Н. Козлова — як їм краще всього позбудеться емоції горя-страдания? Яким радою? — Енергійно пожувати солодку жуйку й душевної страждання, як не бывало.

• Треба — як все виявляється це й геніально! Незрозуміло лише — навіщо досі фармацевти винаходять і випускають нові антидепресанти? У депресії населення обходяться економіці 47.5 млрд. доларів. І тому незрозуміло — чому автора настільки оригінального і універсального винаходи звільнення від горя та страждань до цього часу не удостоїли хоч якоїсь награды?!

5. Раздражение-возмущение-гнев-ярость.

По-сути, це одна емоція. Роздратування, гнів лють різняться за рівнем емоційної выраженности.

1. Гнів може активізуватися якимись подіями чи стресовими ситуациями.

Физиологами встановлено, що емоція гніву може постати безпосередньо, лише з допомогою дратує стимуляції. І тоді від чоловіка не залежить — хоче він мати цю реакцію чи нет.

Л. Берковиц після багато років дослідження проблеми гніву та агресії, дійшов висновку, що прикрі події, наприклад, занурення в холодну воду, тривале вплив високої температури, кепські запахи тощо., цікавить людини неприємні відчуття, що є безпосереднім активатором гніву. Навіть помірковане почуття дискомфорту, якщо воно довго, може зробити людини дратівливим чи, висловлюючись мовою психології, знизити його поріг гніву. Хоча інтенсивність емоції гніву залежить від цього, який в людини `емоційний поріг`. Людина з низьким порогом емоції гніву більш вспыльчив.

Первой і безпосередньої причиною гніву виступає біль. Дослідження До. Изарда довели, що гнів є природною реакцією на несподівану біль від уколу в дітей. Тобто, немовлята, які не вміють й не розуміють, що із нею відбувається, тим щонайменше, відповідають біль емоцією гніву. Грудні діти виявляли реакцію гніву на обмеження фізичної свободи — коли він тримали руки не давали шевелиться.

Вывод: процеси мислення, пам’яті, інтерпретації, оцінки не виступають необхідних причин до виникнення та розвитку емоції гнева.

2. Гнів може активізуватися чувствами.

Эмоция гніву може розвинутися з емоційних станів суму, сорому, невдачі, разочарования.

3. Гнів може активізуватися мыслями.

Например, причиною виникнення та розвитку емоції гніву можуть послужити дурні необдумані, які заподіюють шкода іншим дії якогось людини. Тут у вигляді оцінка цих действий.

Среди думок, які можуть опинитися спровокувати в людини гнів, в першу чергу, можна назвати думку про допущеної несправедливості, обмані. Гнів буває викликаний образою — тобто мыслью-оценкой, що тебе образили. Такий гнів називають праведным.

Теперь, шановні читачі, давайте проаналізуємо цитату Н. Козлова:

`Если ж ви ж розумієте, що обурюватися підстав (чи доцільності) немає, то, пошипев, емоція звертається і гаснет`.

Как Ви напевно помітили, шановні читачі, тут автор цитати має місце нерозуміння різницю між `підставою` і `доцільністю`. Якщо голосував би він різницю розумів, про ніякої доцільності не згадував. Адже, як відомо, можна відчувати повноцінний рис всупереч усякій доцільності. Було тільки б підставу! Якщо ж немає підстав, те й справжніх емоцій також немає. Їх можна тільки разыграть.

• І доцільність (безпідставно) у виникненні та розкручуванні справжніх емоцій — не причём.

Н.Козлов пише: `Якщо емоцію дозволили — вона входить у волю`.

В принципі, вони можуть вийти й без дозволу — всупереч волі людини. Це називається `людина втратила контроль над своїми почуттями`. Таке теж буває — як хотів, але з зміг сдержаться.

Продолжаем аналіз ідей Н. Козлова:

`Но вона ще бліда і нежива. Щоб розлютитися, як слід, потрібен час — час її раскрутку`.

А тут все правильно. Спочатку, зазвичай, але завжди, з’являється відчуття роздратування, яке перетворюється на обурення, потім у гнів, і, нарешті, в лють. Гнів мобілізує енергію людини, викликає у нього почуття впевненості і сили, придушує страх. Гнів створює готовність до дії. Можливо, у жодному іншому стані людина не почувається такий сильний і хоробрим, як і стані гніву. У гніві людина відчуває, що він `скипає кров`, горить обличчя, м’язи напружені. Відчуття власної сили спонукає його кинеться вперед, напасти на кривдника. І що сильніший його гнів, тим більше коштів потреба у фізичному дії, тим паче дужим і енергійним відчуває себе людина. У люті мобілізація енергії настільки високою, що здається, що він взорвётся, якщо якимось чином дасть виходу своєму гніву. Навіть коли вихід дано, то:

`Полный оргазм. До речі, хто любопытствовал — фізіологічна картина практично ідентична. І з тією ж користю здоров’ю`. (Цитата від М. Козлова).

Если ж людина, здуру, дозволив емоції гніву `розкрутитися`, а вихлюпнутися їй назву, то замість `екстазу тілесного задоволення`, його відчуття будуть дуже неприємні. І на здоров’я шкідливі. Адже він цим спровокував підвищення діастолічного давления.

• Жив-був один професор, що мав дуже запальний характер. Він повторював, що якийсь мерзотник його коли-небудь доконає. Так воно все і сталося. Професор помер від чергового нападу гніву під час якоїсь наукової полемики.

Если вже емоція гніву `розкрученою`, то доцільно як і скоріш дати можливість розрядитися. Однак у яких випадках доцільно дозволяти емоції гніву `раскручиваться`?

Гнев найчастіше сприймається як небажана реакція, і достойна людина, зазвичай, прагне уникнути її. Чому? Шановний читач, напевно в Вашої життя були випадки, коли ви, згадуючи про випробуваному гніві, переживали зніяковілість і сором. Особливо — якщо Вам зірвалася стримати спалах гніву перед людиною, якого поважаєте і думкою якого дорожите. Ви соромтеся того, що `втратили контроль з себе`. Гнівні слова чи вчинки можуть бути причиною розладу відносин між людьми.

Выражение гніву виправдано тоді, коли людина розуміє, що й він тепер проковтне образу від образи, то згодом шкодуватиме, що гідно `за не постоял`.

Коль почали говорити про `гніві праведному`, тут доречно згадати й про образі. Бо, кажуть деякі психологи, за виворотом гніву приховується образа. `Праведний` гнів породжується тими самими розумовими механізмами, як і обида.

• Проте гнів викликається та інших факторами.

Но оскільки тема `Образи` - дуже велика, то я присвятив її окрему статью.

Ну що саме, продовжимо подальший огляд эмоций.

6. Отвращение-омерзение.

Нужно чи ідеологічне обгрунтування: `Я прав, моє переживання (відрази) — правомірно` для розкручування емоції отвращения?

Возможно. Хоча коли хтось уже відчуває відраза, то навряд він на той час думає про те, наскільки це відраза правомерно.

Но голод може примусити людину харчуватися тим, у результаті виховання завжди викликало в нього відразу і відкидалось за ідеологічними міркувань. Емоція відрази буде просто пригнічена, хоч відчувати його — цілком правомерно.

7. Презрение-пренебрежение.

8. Стыд-застенчивость.

9. Вина.

Нужно чи ідеологічне обгрунтування: `Я прав, моє переживання — правомірно` для розкручування усіх перелічених вище эмоции?

Все ці емоції, будучи активізовані якимось подією, немає тенденції до подальшого усилению.

И оргазму від нього не происходит.

10. Страх-ужас.

Здесь іноді має місце тенденція до штучному `накручуванню` і нагнетанию.

Хотя оргазм також наступает.

`Основания для будь-який емоції є завжди`. (Цитата Н. Козлова).

Не завжди. Якщо людина, страждає від ірраціональних страхів — про фобій, буде обгрунтоване думати: `Не прав, моє переживання страху у цій ситуації — неправомірно`, то фобія не обійтися не денется.

Или — він від фобії куди денется.

Фобия — необгрунтоване переживание.

Эмоцию який завжди можна як функція розуму, отже, висновок виходить такой:

Утверждение `Будь-яка емоція проходить через наше виховання і розкручується лише за ідеологічному обгрунтуванні: `Я прав, моє переживання — правомірно` — нонсенс.

Уважаемый читач, у Вас не складається думки, автора аналізованого затвердження некомпетентний у цій области?

Да, кожен із нас чогось не розуміє, Не тільки автор аналізованого затвердження. Та все-таки — чи потрібно бути компетентним у цьому, про що ж пишеш? І так, то яку відповідальність мусиш заподіювати автор упродовж свого некомпетентность?

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.