Место Президента РФ у системі державних органов

Президент РФ посідає особливе місце у системі державні органи. Особливість інституту Президента, в РФ у тому, що на відміну від закордонних держав, де Президент, зазвичай, належить виключно виконавчій гілці, Президенту РФ відведено особливе становище у системі розподілу влади.

Президент має широкі повноваження у різноманітних галузях. У одних випадках повноваження належать виключно йому, за іншими — вони пов’язані з повноваженнями інших органів структурі державної влади.

Що стосується законодавчої гілки влади Президент має дуже великими полномочиями:

1) Президент РФ має право законодавчої ініціативи й є безпосереднім учасником законотворчого процесу. Законопроекти можуть розробляють адміністрації Президента, після що вони направляють у Державну Думу, потім вступають у Раду Федерації, а після схвалення роблять підпис Президентові. Законопроект стає законом і на дію лише після його підписання й оприлюднення Президентом. На розгляд відводиться 14 днів, після чого його або може бути відхилений, чи набирає чинності.

2) Президент має право відносного вето. Інакше кажучи, Президент вправі накласти заборона схвалений Радою Федерації законопроект. Причому вето Президента перестав бути абсолютним, оскільки існує спеціальний механізм, з допомогою якого можливо його перебороти. І тому необхідно, щоб проти вето Президента виступило не мене 2/3 обох палат Федерального Збори — у разі Президент зобов’язаний підписати законопроект протягом 7 днів.

3) Президент призначає вибори Державної Думи, тоді як вибори президента призначаються Радою Федерації. Після виборів Державна Дума проводить 30-й день самостійно, але президент має право зібрати депутатів достроково.

4) Президент звертається до Федеральному Собранию зі щорічним посланням про становище у країні, про основних напрямах зовнішньою і внутрішньою політики, про бюджет. Але це потрібно відзначити, що послання Президента перестав бути обов’язковим виспівати для Федерального Збори. Федеральне Збори може брати до уваги ідеї, висловлені Президентом, але з зобов’язане беззаперечно їх виконувати.

5) Президент призначає референдум гаразд, встановленому федеральним конституційним законом. Інші органи немає права приймати постанову по всенародному голосуванні.

6) Президент вправі розпустити Державну Думу в 3-х случаях:

— у разі триразового відхилення кандидатури посаду Голову Уряди;

— у разі дворазового винесення недовіри Уряду протягом трьох месяцев;

— у разі Державної Думи у довірі Уряду.

Крім цього, можна назвати ряд випадків, коли Державна Дума може бути розпущена Президентом:

— впродовж року саме його избрания;

— з винесення обвинувачень проти Президента до прийняття відповідного рішення Радою Федерации;

— протягом 6 місяців до закінчення термінів полномочии Президента.

Отже, можна дійти невтішного висновку, що він має істотною компетенцією у майбутніх законодавчій влади.

Президент займає також істотне становище у виконавчій гілці:

1) Президент призначає з дозволу Державної Думи Голову Уряди. Причому цьому питанні Президент має механізмом тиску Державну Думу, бо коли остання 3 разу відмовить в обранні кандидатури посаду Голову Уряди, то Президент вправі розпустити Державну Думу, призначити нові у вибори і без схвалення Державної Думи призначити Главу Уряди особисто.

2) Президент формує склад Уряди. Голова Уряди пропонує кандидатури при посаді федеральних міністрів, а Президент безпосередньо їх призначає.

3) президент має право головувати на заедании Правительства.

4) президент має право розпуску Уряди. Він це робити на власний розсуд, а й у умовах висловлювання Думою недовіри вправі цього делать.

Отже, настільки великі повноваження Президента позбавляють сумнівів у його керівному становище у виконавчої власти.

Президент істотно впливає на судову владу:

Відповідно до принципами поділу влади й незалежності судів Президент немає права втручатися у діяльність судових установ. Але він бере участь у формуванні органів судової влади.

1) Президент висуває Ради Федерації кандидатури при посаді судів Конституційного Судна, Верховного Судна, Вищої Арбітражного Судна, тобто вищих судових установ РФ. Президент також вправі призначати суддів інших федеральних судов.

2) Президент висуває Ради Федерації кандидатуру посаду генерального прокурора РФ.

Підсумовуючи вищевикладене, можна дійти невтішного висновку, що він РФ посідає особливе місце у системі державні органи. Він є глава держави й виступає у ролі нікого «арбітра», стоїть з усіх гілками влади контролюючого відносини, які виникають з-поміж них.