Экспериментально-психологическое вивчення динаміки посттравматичній стресовій адаптації учасників бойових дій в

Экспериментально-психологическое вивчення динаміки посттравматичній стресовій адаптації учасників бойових действий

Лазебная Е.О., Зеленова М.Е.

В ході лонгитюдного двухэтапного пілотажного дослідження вивчалися особливості динаміки посттравматичній стресовій адаптації (ПСА) учасників бойових дій на Афганістані (чоловіки, порівн. вік — 31,7 років). На I етапі (1992;1997г.г.)в дослідженнях брав участь 121 обстежуваний. По результатам експертної оцінки рівня адаптованості з допомогою методики «Інтегральна шкала функціонування СКИД — FS «/Лазебная, Зеленова, 1999/ виділили групи дезадаптованих (група D, n= 25; FS? 48, середній бал по FS=24,2 при max=90) й високо адаптованих (група А, n=37; FS? 81, середній бал по FS = 87,1) в посттравматичному періоді учасників бойових дій в. Групи Проте й D або не мали значних розбіжностей в віці, освіті, і навіть характері бойового досвіду. На II етапі (1999 р.) в обстеженні взяв участь 21 обстежуваний початкової вибірки — 12 чол. із групи Проте й 9 чол. із групи D. Адаптаційний статус обстежуваних визначався цьому етапі як за результатами експертної оцінки за шкалою FS СКИД, і по даним суб'єктивної оцінки з допомогою спеціально розробленої й апробованої у цьому дослідженні «Шкали успішності військової посттравматичній адаптації «.

Основные методичні принципи розробки даної методики були опубліковані раніше /Лазебная, Тарабрина, 1991/. Шкала УВПА складається з 4-х основних та 3-х додаткових шкал. Кожна з основних шкал містить чотири субшкалы з 3-х тверджень, які стосуються одного з показників, характеризуючих посттравматичний адаптаційний статус обстежуваного: 1) особливості адаптації до професійної чи навчальної діяльності після демобілізації; 2) особливості адаптації «особистому житті «(зміна побутових умов, необхідність організації вільного часу й т.п.); 3) особливості соціальної адаптації; 4) особливості адаптацію змін у своєму психологічному й соматичному статусі після служби до армій. З кожної субшкале обстежуваний, використовуючи двухполюсные пятибалльные оціночні шкали, оцінює: і з л про ж зв про з т и власної адаптації (показник «d »); б) в р м я, що йому знадобилося на адаптацію (показник «t ») й у) у р про в е зв т своєї адаптованості («l ») в останній момент обстеження. Із кожної з шкал випробовуваний оцінює інтегральний рівень у буд про в л е тонн на про р е зв зв про з т і своїм функціонуванням в оцінюваної області у цей час (показник «p.s »), підраховуються середні значення показників d, t і l і обчислюються їх середні значення (показники D, T і L), і навіть середнє за всі шкалам значення показника суб'єктивної задоволеності «P.S ». І зв т е р р, а л и зв, а я оцінка рівня суб'єктивної адаптованості обчислюється по формулі: Iad = (L x P. S): (T x D).

При повторному обстеженні середній бал за шкалою FS групи, А (n=12) незначно знизився (Р? 0,9), а групі D — значно підвищився (Р? 0,99). Відмінності між групами залишилися значимими лише на рівні 0,999, як і на I етапі дослідження. Навіть якби обмеженою вибірці по Шкалою УВПА значимі різницю між групами отримано з суб'єктивної оцінці складності адаптації (показник D, Р? 0,99), досягнутого рівня адаптованості до моменту обстеження (показник L, Р? 0,95) і з інтегральної оцінці рівня суб'єктивної адаптованості I (Р? 0,95). За показником Т виявлено відмінності на 0,9 рівні достовірності. Цікаво зазначити, що заодно рівні суб'єктивної задоволеності своїм станом в останній момент обстеження в групах Проте й D не различались.

Последующий аналіз показав, що незначне зниження рівня адаптованості групи І було пов’язані з негативної динамікою ПСА двох ветеранів, показник FS за минуле між обстеженнями час знизився в середньому становив 30 балів. У той самий час підвищення адаптаційного статусу групи D сталося завдяки поліпшенню стану 6 з 9 обстежених дезадаптованих ветеранів. Необхідно у своїй відзначити, що у повторному обстеженні брали участь ветерани із групи D, що вирізнялися раніше найбільш несприятливими характеристиками свого майна, зокрема усі вони раніше страждали посттравматическим стресовим розладом. На момент повторного обстеження в багатьох тяжкість симптоматики була значно менш вираженої й у деяких випадках повне розлад не визначалося. Погіршилося у цій підгрупі стан лише одну обстежуваного і в двох змін — у стані не сталося — їх адаптаційний статус залишився так само низким.

Полученные попередні дані про характер динаміки ПСА у російських ветеранів бойових дій в дозволяють припустити, що, справді, більшість що у важких травматичних подіях, як бойові дії, згодом успішно адаптуються до повоєнного життя. Навіть у скрутних випадках посттравматичній стресовій дезадаптації, що з розвитком посттравматичного розлади, носіям травматичного досвіду вдається успішно подолати його негативні наслідки. Розуміння психологічних механізмів, які забезпечують успішність ПСА, потребує подальших дослідженнях, проте вже є підстави вважати (по результатам попередніх досліджень, і опублікованим у літературі даним), що вона прямо пов’язані з як активну позицію суб'єкта адаптації процесі посттравматичного розвитку личности.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.