Сентиментализм ніяких звань

Сентиментализм на Западе

А. Білецький.

Термин «З.» освічений від прикметника «сентиментальний» (чутливий), яке зустрічається вже в Річардсона, але особливої популярності набуло після книжки Л. Стерна «A sentimental journey through France und Italy» (Сентиментальний подорож Францією і по Італії, 1768). Незалежно від Стерна, будь-якому іншому сенсі, ним користувався й Шіллер «ü, ber naive und sentimentalische Dichtung» (Про наївної та сентиментальною поезії, 1795). У буржуазному літературознавстві Заходу термін «З.» над ходу. Німці, слідуючи Лессингу (лист Л. до перекладачеві Стерна І. Боде, 1768), віддають перевагу терміну empfindsam (чутливий), об'єднуючи під рубрикою «чутлива поезія» (empfindsame Dichtung) такі факти літератури, як духовні пісні пиэтистов, роман в листах, слізну комедію, і т. п., але з прагнучи витлумачити як продукти єдиної стилістичній системи, французи та англійці розглядають аналогічні факти, як «збутися класицизму», його деформацію, як «преромантизм». Незаперечна проте готівку у розвинених європейських літературах XVIII — поч. ХІХ ст. певного комплексу ідей почуттів, виниклого і развивавшегося серед дрібної і середній буржуазії і який отримав філософське обгрунтування напр. у І. Р. Гаманна (1730—1788), німецького противника просвітницького раціоналізму і кантовской «критики чистого розуму» — в ім'я філософії «почуття і», або в голландця Фр. Хемстерхейса (F. Hemsterhuis, 1721—1790), який поєднував у теоріях своєрідний емпіризм з платоновским ідеалізмом, чи найвпливовішого із усіх Ж. Ж. Руссо. Загалом — це реакція «почуття» проти «розуму», визнання «серця» найнадійнішим вождем людини, проповідь філантропії і людської особистості незалежно від неї соціального становища, культ природи, простоти і природності. Проте за різних етапах класової боротьби буржуазії XVIII в. і в різних прошарків буржуазного класу, усі ці риси отримують неоднакове вираження у художньої практиці. З. середньої буржуазії в Англії й почасти мови у Франції середини XVIII в. є, сутнісно, дидактичний реалізм, в інших формах сімейного роману і драми (слізної комедії, міщанської трагедії, «серйозного» драматичного жанру), пропагує сімейні чесноти, буржуазний «демократизм», простоту і природність, нове, протилежне феодального, ставлення до кохання, і дружбі. Такий напр. сентименталізм Річардсона чи Мариво-романиста. Такий З. — більшості буржуазних драм — від англійських і французьких (Лилло, Мур, Нивель де Лашоссе, Дідро та інших.) до німецьких, занароджених з першими виступами німецьких просвітителів (Лессінґ). Більше революційного характеру має З. дрібної буржуазії, вона проголошує боротьбу радикально перебудувати нашого суспільства та рішучий розрив з колишніми літературними традиціями. Такий мови у Франції сентименталізм Руссо та її послідовників. У «Нової Елоїзу» Руссо прославлена любов, непереборна і неподчиняющаяся ніяким законам, у відкритій формі поставлені питання докорінній зміні суспільних соціальних і сімейних відносин, про реформі виховання, літератури та т. буд. Поставивши «природність» і «чутливість» понад усе у людині, Руссо водночас відкрив для своїх читачів нове почуття, незнайоме класичної поезії, «почуття природи». Такий у Німеччині З. німецьких «бурхливих геніїв» (епохи Sturm und Drang’а), особливо гостро поставили питання розірвання договору з класичної поетикою в ім'я самобутності, національності і свободи особистої творчості (Якоб Ленц, Anmerkungen ü, bers Theater (Нотатки про театрі), 1774, перші твори Гете, і його «Вертер», Шіллера — «Розбійники», «Підступність і любов» та інших.). У З цього групи позначилося вже відчуття двоїстості буржуазного прогресу, критичне ставлення до буржуазному просвіті та раціоналістичній філософії. Поруч із патетичному протестом знайдемо в окремих представників цієї групи й прагнення подолати дійсність гумором — «сміхом крізь сльози», наприклад у Жан-Поля Ріхтера, а почасти у Стерна, крайній індивідуалізм якого вже є формою відійти від завдань громадської боротьби. І це відчуття ломки старого побуту відсталих верств дрібної буржуазії викликало бажання бігти від боротьби, відмежуватися «стінками власного серця», сховатися в сільську ідилію. Це — «мирні ентузіасти чутливості», створюють поезію млосних зітхань, роздумів при місячному сяйві, на цвинтарях, поезію сліз і меланхолії — в інших формах елегійного лірики, лирико-повествовательной і описової прози тощо. п. Таке напр. творчість Т. Грея, Еге. Юнга (E. Joung, (The complaint, or Night thoughts on life, death and immortality), 1742—1745, переведений попри всі європейські мови), У. Коупера та інших. Гіпертрофована емоційність — характерна риса більшості творів цих поетів. Близький до З цього групи З. упадочного дворянства, в передреволюційну епоху перенимающего у буржуазії її індивідуалізм, культ природи й нервову збудженість. Мотиви туги та розчарування у окремих випадках зближують дворянський із дворянським романтизмом (Шатобріан). У «З.» так. обр. є і негативні риси реалізму і пояснюються деякі передвістя романтизму: це перехідний протягом, не закріплене ніяким єдиним літературним «маніфестом» чи теоретичної програмою, як і класичному кодексу Буало. У сфері епічної поезії — сімейний роман і роман особистості («Вертер» Гете), а поруч жанр безсюжетною прози — «подорожі» (Стерн, Моріц і ін.), у сфері драми — «слізна комедія» чи навіть «драма», у сфері лири-ки — меланхолійна «елегія» — такі типові жанри З.

Список литературы.

Schmidt E., Richardson, Rousseau und Goë, the, Jena, 1875.

Waldberg M. N., Der empfindsame Roman in Frankreich, Strassburg, 1906.

Mornet D., Le sentiment de la nature en France de J. J. Rousseau à, Bernardin de Saint-Pierre, P., 1907.

Appell J. W., Werther und seine Zeit, Neue Ausg. Lpz., 1865.

Кожевников У. А., Філософія відчуття провини та віри щодо неї літератури і раціоналізму XVIII в. і до критичної філософії, год. 1, М., 1897.

Розанов М. М., Поет періоду «бурхливих прагнень» Якоб Ленц, М., 1901.

А його, Ж. Ж. Руссо й літературний рух кінця XVIII і формального початку ХІХ століття, т. I, М., 1910.

Де-Ла-Барт Ф. Т., Шатобріан і поетика світової скорботи мови у Франції, Київ, 1905.

А його, Літературний рух у країнах в першої третини XIX ст., М., 1914.

роботи У. Сиповского, А. М. Веселовського (див. ниже).

Фріче У. М., Нарис розвитку західних літератур, М., 1931 (гол. IV).

Список литературы

Schmidt E., Richardson, Rousseau und Goë, the, Jena, 1875.

Waldberg M. N., Der empfindsame Roman in Frankreich, Strassburg, 1906.

Mornet D., Le sentiment de la nature en France de J. J. Rousseau à, Bernardin de Saint-Pierre, P., 1907.

Appell J. W., Werther und seine Zeit, Neue Ausg. Lpz., 1865.

Кожевников У. А., Філософія відчуття провини та віри щодо неї літератури і раціоналізму XVIII в. і до критичної філософії, год. 1, М., 1897.

Розанов М. М., Поет періоду «бурхливих прагнень» Якоб Ленц, М., 1901.

А його, Ж. Ж. Руссо й літературний рух кінця XVIII та початок ХІХ століття, т. I, М., 1910.

Де-Ла-Барт Ф. Т., Шатобріан і поетика світової скорботи мови у Франції, Київ, 1905.

А його, Літературний рух у країнах в першої третини XIX ст., М., 1914.

роботи У. Сиповского, А. М. Веселовського (див. ниже).

Фріче У. М., Нарис розвитку західних літератур, М., 1931 (гол. IV).

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.