Особливості використання мовних кліше у діловому мовленні

Міністерство освіти і науки України Сарненський педагогічний коледж Рівненського державного гуманітарного університету Наукова робота з української мови на тему:

Особливості використання мовних кліше у діловому мовленні

Студентки Жигули Ірини група А-22

Науковий керівник:

викладач Левшунова О.О.

Сарни 2014

План

Вступ Проблема використання мовних кліше в діловому мовленні

Розділ 1. Найважливіші риси, які визначають діловий стиль Розділ 2. Використання мовних кліше у ділових паперах

2.1 Основні ознаки мовних кліше

2.2 Перетворення мовних кліше у мовні штампи Розділ 3. Словесні бур’яни у канцелярській мові

Розділ 4. Типові помилки використання кліше в сучасних рекламних текстах Розділ 5. Знання про використання мовних кліше студентами Сарненського педагогічного коледжу Висновок

Вступ

Постановка проблеми. Правильне використання мовних кліше в діловому мовленні є важливим фактором формування культури ділового спілкування. Саме тому так важливо з’ясувати, які саме мовні сполуки належать до категорії мовних кліше, у чому полягає їх негативна і позитивна характеристика, а також якими є закономірності їх правильного використання.

Актуальність обраної теми визначається продуктивністю вживання штампів, кліше, стандартів у мовленні, необхідністю аналізу їх природи з урахуванням семантики та стилістичного вживання. Оскільки мова як живий організм постійно змінюється та оновлюється, особливо в такій живій, мінливій сфері, як ділове спілкування, потрібна постійна увага науковців до мовних кліше, їх вивчення та порівняльного дослідження.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій свідчить про посилену увагу науковців до проблеми використання мовних кліше, зокрема в діловому мовленні. У цьому аспекті великий інтерес становлять праці М.К. Сабанєєвої, О. В. Шамрай, С.Ф. Фоміна, А.В. Власової, В.В. Стрибижевої, Т. П. Третьякова, В. В. Бурунського, М. А. Кронгауза, М. А. Черкаського, В. В. Виноградова, О.В. Куніна, О. Д. Райхштейна, Л. Г. Скрипник, Г. М. Удовиченка, В. Д. Ужченка, Н. Д. Бабич, С. П. Бибик, М. А. Жовтобрюха, С.Я. Єрмоленко, А. П. Коваль, Л.І. Мацько, О.Д. Пономаріва, Н. М. Сологуб та ін.

У роботах вітчизняних мовознавців наявне апелювання до таких понять, як «канцелярський вислів-кліше» (Н.М. Сологуб), «канцелярський зворот» (М.А. Жовтобрюх), «мовна формула» (Л. Ь Мальто), «мовна формула-штамп» (М.М. Пешак). «стійке сполучення слів» (Д. Горбачук, Л. Кователко), «стандартизоване словосполучення» (Р.Ф. Возна) тощо. Однак визначання відповідних понять пропонується майже тотожне. Протягом останніх десятиріч укладено лексикографічні праці, де під маркування сталого вислову підпадають різнорівневі мовні одиниці.

У сучасній лінгвістиці для з’ясування мовної специфіки кліше існують векторні тлумачення: від традиційного, з негативним маркуванням як шаблонної фрази, «заяложеного виразу». до протилежного — як мовного стереотипу з позитивною функцією, конструктивної одиниці мови. У термінологічних працях останніх років подано нейтральне тлумачення дефініції «кліше», під яким розуміють стандартні відтворювані засоби мови, які регулярно повторюються в певних контекстах і служать ознаками певного стилю або акту комунікації .

У зарубіжному мовознавстві питання про сутність поняття кліше та побутування його в мовленні стали предметом розгляду в працях В.В. Гвоздєва, Т.М. Дрідзе, В. В. Красних О.С. Кубрвкової, Ю.Є. Прохорова, О.Н. Саввіної. Ю. А. Сорошна, Р. Ратмайр, О.І. Шейгал та ін.

Специфіку використання кліше в діловому й професійному спілкуванні розкрили Н. О. Багатирьова, А. Д. Баришева, З.І. Гур'єва, Ю.О. Матюхіна, О.В. Солякін та інші науковці. Так, С. П. Кушнерук, досліджуючи особливості російськомовних актів комунікації, важливе місце в структуруванні ділового тексту відводить саме мовному кліше.

Разом з тим поняття «мовне кліше» залишається не зовсім визначеним. Під ним розуміють і фразеологізми, і просто частотні поєднання, а також більш складні семантичні єдності: стандартні репліки, гасла, популярні цитати та багато іншого. Різні підходи до тлумачення мовної природи кліше пояснюються традиційним та інноваційним розумінням сутності цієї лінгвоодиниці.

Тема нашого дослідження: «Особливості використання кліше у діловому мовленні».

Мета наукової роботи полягає у висвітленні особливостей використання мовних кліше в діловому мовленні.

Об'єкт дослідження: мовні кліше.

Мета передбачає розв’язання таких завдань:

1) розкрити найважливіші риси, які визначають діловий стиль;

2) показати використання мовних кліше у ділових паперах;

3) проаналізувати словесні бур’яни у канцелярській мові;

4) вивчити типові помилки в сучасних рекламних текстах;

5) дослідити використання мовних кліше у студентському колективі Сарненського педагогічного коледжу.

Розділ 1. Найважливіші риси, які визначають діловий стиль

У ст. 11 Закону «Про мови в Українській РСР» записано: «Мовою роботи, діловодства й документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ, організацій є українська мова».

Офіційно-діловий стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою книжності.

Основне призначення — регулювати офіційні ділові стосунки в зазначених вище сферах та обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях.

Під функціональним різновидом мови слід розуміти систему мовних одиниць, прийомів їх виокремлення та використання, визначених соціальними завданнями.

Мовленню у сфері управління притаманна низка специфічних особливостей. Учасниками ділового спілкування є органи та ланки управління — організації, заклади, підприємства, посадовці, працівники. Характер і зміст інформаційних зв’язків, у яких вони можуть бути задіяні, залежать від місця установи н ієрархії органів управління, її компетенції, функціонального змісту діяльності. Ці стосунки стабільні й регламентуються чинними правовими нормами.

Специфіка ділового спілкування полягає в тому, що, незалежно від того, хто є безпосереднім укладачем документа й кому безпосередньо його адресовано, офіційним автором та адресатом документа майже завжди є організація в цілому.

Іншою важливою характеристикою ділового спілкування г конкретна адресність інформації.

Суттєвим фактором ділового спілкування, що впливає на характер управлінської інформації, є повторність дій і ситуацій. Управлінська діяльність — це завжди «гра за правилами». Як наслідок цього повторність управлінської інформації приводить до регулярності використовування весь час однакових мовних засобів.

Наступною характерною рисою ділового спілкування є тематична обмеженість кола завдань, що розв’язує організація, а це, у свою чергу, є наслідком певної стабільності її функцій. Отже, можна вирізнити такі властивості управлінської інформації в умовах ділового спілкування:

— офіційний характер;

— адресність;

— повторність;

— тематична обмеженість.

Специфіка ОДС полягає в певних стильових рисах (ознаках), що притаманні лише йому, а саме:

— нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні;

— точність та ясність повинні поєднуватися з лаконічністю, стислістю й послідовністю викладу фактів;

— документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів, котрі мають певну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми;

— наявність усталених одноманітних мовних зворотів, висока стандартизація вислову;

— сувора регламентація тексту; для чіткої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти.

Ці основні риси є визначальними у формуванні системи мовних одиниць і прийомів їх використання в текстах ділових (управлінських) документів.

Мовознавець М. Пилинський зазначав, що найпершою традиційною ознакою досконалості для групи «нехудожніх» стилів, до яких належить й офіційно діловий, залишається стислість, а також такі вимоги:

— додержання основних загальномовних і функціонально-стилістичних мовних норм;

— слова й вирази, безпосередньо пов’язані з думкою, повинні стояти в тексті якнайближче;

— дотримування максимально чіткого, послідовно-логічного і граматичного зв’язку між реченнями, що містять окремі судження;

— вставні речення, застереження, супровідні твердження, усякі відхилення від основної думки мають значно поступатися обсягом перед викладом основної думки.

У результаті багатовікового розвитку в ОДС сформувалися такі мовні засоби та способи викладу змісту, які дозволяють найефективніше фіксувати управлінську інформацію й відповідати всім вимогам, що до неї висуваються, а саме:

1) широке використовування суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології (функціонування закладу, узяти участь, регламентація дій),

2) фразеологія повинна мати специфічний характер (ініціювати питання, висунути пропозицію, поставити до відома);

3) обов’язкова відсутність будь-якої авторської мовної індивідуальності та емоційно-експресивної лексики;

4) синонімія повинна бути зведена до мінімуму й не викликати двозначності сприймання;

5) наявність безособових і наказових форм дієслів у формі теперішнього часу із зазначенням черговості, постійності дії;

6) чітко регламентоване розміщення та будова тексту; обсяг основних частин, наявність обов’язкових стандартних стійких висловів, певних кліше (що дозволяє користуватися готовими бланками);

7) до мінімуму зведено використання складних речень із сурядним і підрядним зв’язком, натомість широко використовуються безсполучникові, прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів речення тощо).

Той факт, що більшість сучасних людей функціонує в науково-виробничій сфері, є причиною взаємопроникнення двох інших різновидів мови — писемної (книжної) та розмовної (яку не варто обмежувати лише розмовно-побутовим стилем). Розмовний стиль уже має досить істотно виявлений різновид — розмовно-офіційний (професійний), тобто мову, якою спілкуються не в побуті, а у виробничій, освітній та інших сферах.

Формулюючи поняття «ділова мова», слід мати на увазі принаймні три сучасні стилі — офіційно-діловий, науковий, розмовний, оскільки ділова мова містить близькі, взаємопроникні й навіть спільні мовні засоби різних рівнів. Уміле використання цих засобів — необхідна умова досягнення успіхів у професійній сфері.

Із часу введення курсу «Ділова українська мова» у вищих навчальних закладах відбулася певна переорієнтація щодо розуміння самого предмета викладання.

Низький рівень культури усної й письмової ділової мови (причинений багатьма чинниками як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру, серед яких основними є:

1) Знання мови й мовна грамотність не усвідомлюються певною категорією суспільства як такі, що є обов’язковими для досягнення високих щаблів у службовій кар'єрі.

2) Невміння відділяти явища, одиниці, структури однієї мови під Іншої в умовах функціонування на одній території двох і більше мов.

3) Відсутність навичок користування довідковою літературою недостатність такої, завелика вартість подібних видань (словників, енциклопедій, довідників тощо).

4) Шаблонність, несамостійність мислення, нетворчий підхід у розв’язанні різноманітних проблем як загального характеру, так і в офіційній сфері.

5) Спрощений підхід до вивчення як мови документів, так і їхньої структури і як наслідок — невміння врахувати конкретні чинники, що виливають на ситуацію.

Розділ 2. Використання мовних кліше у ділових паперах

2.1 Основні ознаки мовних кліше

У професійному та офіційно-діловому мовленні використовується велика кількість зворотів, які в певних мовленнєвих ситуаціях повторюються без змін, як усталені словесні формули. Від власне фразеологізмів вони відрізняються тим, що їхні компоненти зберігають своє пряме лексичне значення і їм не властиве емоційно-експресивне забарвлення. Розрізняють три види таких стійких словосполучень: кліше, штампи та складені найменування.

Кліше (від франц. clich) — мовленнєвий стереотип, готовий зворот, який легко відтворюється в певних умовах і контекстах стандарту.

Мовне кліше — мовна одиниця, що характеризується постійним лексичним складом та відтворюваністю у мовленні, при цьому його компоненти семантично незалежні (тобто можуть входити до складу вільних словосполучень з іншими словами). Мовні кліше близькі до сталих виразів (фразеологічних сполучень) та позначають певні звичні явища й ознаки. Часто повторювані, усім знайомі мовні кліше є невід'ємною частиною офіційно-ділового стилю української мови.

Поява кліше пов’язана з частотністю й повторюваністю ситуацій. За цих умов навколо стрижневого слова утворюється відносно постійний набір контекстуальних елементів у мовленні, що набувають звичності в називанні та звучанні.

У лінгвістичній теорії приблизно в тому ж значенні вживаються такі терміни: мовні стереотипи, ідіоми, фразеологізми, групові шаблони, улюблені звороти тощо. Усі ці мовні явища становлять певне понятійне поле, до якого наближаються крилаті слова, цитати, афоризми. Крім цього, лінгвісти вважають, що стандартні вирази сприяють швидкості передання інформації.

Кліше мають такі ознаки:

— відповідність психологічним стереотипам як відображенню у свідомості явищ дійсності, що часто повторюються;

— легке відтворення готових формул у процесі мовлення;

— автоматизація процесу відтворення, що полегшує процес ділового спілкування;

— економія зусиль, мисленнєвої та мовленнєвої енергії та часу як для того, хто говорить (пише), так і для реципієнта.

Отже, мовні кліше виконують позитивну роль у процесі спілкування.

До мовних кліше належать конструкції, побудовані за відповідними моделями словосполучень, зрідка речень, що функціонують переважно в інформаційних жанрах засобів масової інформації й часто відтворюються у мові: всенародне обговорення, засоби масової інформації, фінансова підтримка, сфера обслуговування маніпулювання громадською думкою, соціально незахищені верстви населення, з боку адміністрації тощо. Сфера ділового спілкування також використовує мовні кліше — усталені конструкції на позначення стереотипних понять, явищ, процесів. Наприклад: посадова особа, правоохоронні органи, пленарне засідання розв’язання проблеми, комплексні заходи, згідно з розпорядженням, на підставі наказу, відповідно до чинного законодавства, порядок денний, поставити питання на розгляд, довести до відома, взяти до уваги, вжити заходів, надати допомогу, обіймати посаду, повноважний орган, через сімейні обставини, за місцем основної роботи, у зв’язку з виходом на пенсію, укласти договір, матеріальна відповідальність та ін.

Одним з різновидів кліше вважають одиниці мовного етикету — так звані етикетні формули, стійкі стандартизовані мовленнєві конструкції, використовувані у професійному, діловому та повсякденному спілкуванні: доброго дня доброго здоров’я до побачення на добраніч, бувайте здорові на все добре, будь ласка, якщо Ваша ласка, ласкаво просимо, щиро дякую, глибоко вдячний, з повагою, шановний пане, вельмишановний добродію, бажаю щастя й добра Вам Мовний етикет трактується в сучасному мовознавстві як функціонально-семантична мікросистема національно специфічних стійких формул спілкування, що утворюють лексико-семантичне поле етикетності та прив’язані до шаблонних ситуацій, що регулюють правила мовленнєвої поведінки відносно тональності спілкування.

Ядро лексико-семантичного поля етикетності становлять формули мовленнєвого етикету, ритуальні мовленнєві стереотипи, які традиційно обслуговують комунікативні процеси встановлення позитивних взаємин між комунікантами. До периферії поля етикетності належать стаціонарні речення та вільні висловлення, які семантизують ознаки етикетності.

2.2 Перетворення мовних кліше у мовні штампи

Кліше слід відрізняти від мовних штампів. Мовні штампи — це стерті, колись образні вислови, неточні фрази, нескінченні, стилістично невмотивовані словесні повтори, які створюють негативний стилістико-семантичний ефект. Наприклад: питання підвищення забезпечення виконання здійснення завдання виконання зобов’язання Штампами вважаються й логічні вставні слова і конструкції, якщо вони часто повторюються і не несуть корисної інформації, наприклад: треба сказати, слід зазначити, потрібно відзначити, вважаємо та ін.

Хоча мовні кліше, як уже зазначалось, позбавлені негативного забарвлення, однак багаторазове повторення або недоречне їх використання призводить до появи штампів.

Таким чином, мовні кліше — це стійкі стереотипні мовні конструкції, що характеризуються постійним лексичним складом, незмінною семантичною наповнюваністю, і регулярно використовуються у стандартних ситуаціях спілкування. Однією зі сфер, де мовні кліше стають невід'ємною ознакою, є ділове листування.

Листи традиційно є одним з найбільш поширених типів офіційного спілкування, що з появою нових технічних засобів зв’язку не втрачає своєї актуальності, але змінює форму існування та вимоги до оформлення. Саме тому ведення кореспонденції досі є складним мистецтвом, якому треба вчитися.

Загальновідомо, що листи належать до основних засобів встановлення та підтримання офіційних і службових контактів між підприємствами, організаціями, установами, фірмами та закладами. За їх допомогою розв’язуються організаційні питання, правові проблеми, питання економічних відносин кореспондентів. Ділові листи відрізняються різноманітністю форм: це може бути розписка, повідомлення, запрошення або протокол, рекламний проект тощо. Проте існують загальні усталені вимоги, що є спільними та обов’язковими для всіх форм листування. Вони стосуються як зовнішнього вигляду листів, так і їх мовного оформлення, зокрема використання специфічних мовних етикетних формул, що дає змогу краще сформулювати мету написання листа, чіткіше визначити його призначення.

Починати лист необхідно зі звертання, яке є загальноприйнятою формою ввічливості - етикетним мовним кліше. Незайве нагадати, що використання скорочень при звертанні (типу Шановний п. Кравчук, Дорога Лисиченко Л.А.) є некоректним.

У звертанні традиційно використовують ввічливі прикметники: Шановний, Вельмишановний, Глибокошановний, Високошанований, Високоповажний. При звертанні використовують слова пан (пані), товариш (товаришка), громадянин (громадянка), посаду або звання людини, до якої звертаються, а також її ім'я і по батькові або ім'я та прізвище (однак не більше двох іменників). Наприклад: Високоповажний міністре! Вельмишановний професоре! Високоповажний пане прокуроре! Шановний добродію! Шановний пане Іваничук! Вельмишановний Максиме Івановичу! Глибокоповажний Степане Петренку!

Першою частиною будь-якого листа є мотивація, пояснення причини складання листа. Загальновживані кліше, що допомагають стандартно зазначити причину, такі: зважаючи на затримку оплати…; з огляду на неотримання рахунка-фактури…; у зв’язку з невідповідністю ваших дій раніше прийнятій домовленості.; унасл0ок затримки отримання вантажу…; враховуючи зміни цін на енергоносії…; з метою якнайшвидшого вирішення питання.; з метою виконання розпорядження…; для узгодження спірних питань…; для узгодження питань участі. Мотивацією для написання листа може бути підтвердження отримання кореспонденції, пропозиції, іншого документа: ми отримали ваш лист від …; підтверджуємо отримання вашої телеграми…; із вдячністю підтверджуємо отримання замовлення.

Надзвичайно важливим є вибір завершальних кліше, від яких значною мірою залежить, чи продовжиться листування і ділові стосунки, чи вони найближчим часом припиняться. Як правило, у кінці листа повторюють подяку, вибачаються за турботу, висловлюють надію на подальшу співпрацю тощо. Для цього використовують відповідні мовні звороти. Запевнення адресата в тому, про що йшлося в тексті: запевняємо вас у нашій підтримці; будемо раді співпрацювати з вами; будемо раді допомогти вам. Висловлення сподівання: сподіваємося що наше подальше співробітництво буде приємним і взаємовигідним; щиро сподіваємося що ие не останній наш спільний проект; маємо надію, що станемо вам у пригоди гадаємо, що цей проект зацікавить вас; розраховуємо на такі ж цікаві пропозиції; плекаємо надію на встановлення більш тісних контактів. Вибачення за турботи: щиро просимо вибачення за затримку: просимо вибачення за зайві клопоти; ще раз просимо вибачення за неможливість вчасно виконати замовлення ще раз перепрошуємо за завдані незручності; дозвольте ще раз попросити вибачення. Висловлення бажання співпрацювати в майбутньому: із зацікавленням чекаємо від вас нових пропозицій: із задоволенням розглянемо інші ваші проекти .

Не слід забувати про завершальну фразу. Найчастіше ділові листи завершуються такими виразами: з повагою…; з найкращими побажаннями…; з вдячністю і повагою…; з пошаною і сподіванням на зустріч…; із вдячністю і найкращими побажаннями…; з належною до вас пошаною…; з щирою повагою (пошаною)…; з найщирішою до вас повагою…; з повагою і побажанням успіхів…; з правдивою до вас повагою…; залишаємось з повагою…; залишаємось з пошаною…; щиро ваш…; бажаємо успіхів…

Під час ведення ділової кореспонденції треба пам’ятати, що кожний окремий вид листа має свої тематичну специфіку, і як результат — своєрідні мовні кліше, що виступають обов’язковим мовним елементом.

Так, при укладанні інформаційних листів використовують такі мовні кліше: повідомляємо, що…; сповіщаємо, що…; інформуємо вас, що…; доводимо до вашого відома, що…; хочемо повідомити вам…; користуючись нагодою, повідомляємо вам…; вважаємо необхідним повідомити вам, що…; хочемо повідомити про те, що…; раді повідомити вам, що…; з приємністю повідомляємо, що…; на жаль, змушені повідомити вам, що…; змушені з прикрістю повідомити, що…; дозвольте повідомити вам, що…; цим повідомляємо вам, що…

Для висловлення прохання вживають такі стандартні вирази: просимо вирішити питання (повідомити, підтвердити, передбачити, дозволити, вжити заходів тощо)…; будь ласка, надішліть зразки…; будемо вам дуже вдячні, якщо ви ознайомите нас…; ми були б дуже вдячні, якби ви дали відповідь…; будемо вам дуже зобов’язані, якщо ви надасте допомогу…; зробіть ласку, підтвердіть свою участь у виставці…

Для пом’якшення відмови рекомендують такі етикетні формули: на жаль, ми не можемо прислати свого представника на цю зустріч; у відповідь на ваш лист від … повідомляємо, що ми, на жаль, не зможемо виконати ваше замовлення; ваша пропозиція надзвичайно цікава, але змушені повідомити вас, що ми, на жаль, не можемо зараз дати вам свою згоду; на превеликий жаль, змушені повідомити вас про неможливість нашої участі в програмі; з прикрістю повідомляємо про відсутність необхідного вам товару; дуже прикро, що наша фірма не зможе підтримати вас у цьому проекті; нам дуже шкода, але ми не можемо прийняти ваші умови; вибачте, але ми змушені відмовитись від вашої пропозиції; ми дуже вдячні за люб’язне запрошення взяти участь у роботі комісії, але, на жаль, змушені відмовитись від нього…

Найуживанішими формами висловлення подяки є такі: дякуємо вам за… (щиро дякуємо вам за…, щиро вдячні вам за…); хочемо висловити вам вдячність за…; висловлюємо свою найщирішу вдячність за…; дозвольте висловити свою вдячність за…; прийміть нашу найщирішу вдячність за…; насамперед дозвольте подякувати вам за…; ми дуже зобов’язані вам за…; цей лист — вияв нашої вдячності за.; з вашого боку було дуже люб’язно…

Запрошення формулюють за допомогою таких стандартних виразів: запрошуємо вас…; маємо честь запросити вас на…; дозвольте запросити вас…; будемо вдячні вам за участь…; ми були б вдячні вам, якби ви змогли відвідати…; прийміть наше запрошення…; просилю взяти участь…

Отже, під мовними кліше розуміємо стійкі стереотипні мовні конструкції, що характеризуються постійним лексичним складом, незмінною семантичною наповнюваністю і регулярно використовуються у стандартних ситуаціях спілкування.

Використання мовних кліше допомагає під час як усного, так і писемного офіційно-ділового спілкування. Спеціальні мовні формули особливо важливо використовувати під час ведення кореспонденції, оскільки вони допомагають визначити і тип офіційно-ділового листа, і його призначення, і висловити повагу до співрозмовника, і максимально переконливо та стисло викласти потрібну інформацію.

діловий мовний рекламний кліше

Розділ 3. Словесні бур’яни у канцелярській мові

Висока мовна культура потребує неабияких зусиль, наполегливої праці, постійних пошуків. А от говорити і писати погано набагато легше, ніж говорити і писати грамотно: тут не треба докладати жодних зусиль, тут можна пливти за течією, опускаючись у своїй мові все нижче й нижче — від літературної мови до просторіччя, вульгаризмів, лайки.

Щоб ці бур’яни розрізняти, щоб з ними боротися треба знати звідки вони беруться у нашій мові. Найбільше нарікань припадає на ті словесні бур’яни, які звуться штампами. Коли є штамп — немає конкретності, індивідуальності. Адже все, що є в штампах, нам давно відомо: якщо йдеться про завдання, то вони обов’язково конкретні; якщо допомога, то повсякденна; підтримка — гаряча; успіхи — видатні; розмах — широкий…

Заштампувалася і частина прийменникових конструкцій, які з’явилися в діловій мові, а звідти перейшли в мову газет і в писемну, а часом і усну мову людей з недосить розвинутим мовним чуттям. Усі оці в міру; в справі; у питанні; по лінії; внаслідок того, що; у зв’язку з тим, що роблять мову громіздкою, незграбною. Часто повторюючись, вони глушать інтерес до теми розповіді.

Ще один різновид цього бур’яну — слова зайві, пусті. Будь-яке слово при частому і недоречному його повторенні поступово перетворюється на пустий звук: з нього начебто вивітрюється первісне предметне значення, а залишається лише зовнішня оболонка. Це найчастіше «дублери», які нічого нового не додають до слів, біля яких стоять: офіційні документи (адже документ — це і є офіційний папір), виконаємо взяті зобов’язання (невзятих зобов’язань не виконують) та ін. А ще є підніматися вгору, спускатися вниз, швидко мчати, пролетіти мимо (так наче ці дії можна виконати якимось іншим чином). Ця риса властива не лише українській мові. Ось думка відомого російського мовознавця В. Г. Костомарова: «У нас часто поздоровляють з досягнутими успіхами, виправляють наявні помилки, розглядають одержані пропозиції, оволодівають справжньою майстерністю, обговорюють результати проведених виборів, гаряче аплодують запрошеним гостям і т.ін.; хоча нікому і в голову не прийшло б поздоровляти з успіхами, яких не досягнуто, виправляти помилки, яких немає, розглядати неодержані пропозиції, оволодівати неспражньою майстерністю, обговорювати результати непроведених виборів чи аплодувати гостям, яких забули запросити».

Як відомо, шанувальники штампів і штампованих пишномовних прикрас стилю у себе дома розмовляють звичайною людською мовою. Важко уявити собі, за словами К. Чуковського, господиню, яка б сказала за обідом: «Я прискореними темпами забезпечила відновлення належного порядку на житловій площі, а також у призначеному для приготування їжі підсобному приміщенні загального користування. В наступний період часу мною було організовано відвідування торговельної точки з метою набуття необхідних продовольчих товарів». Так міг би говорити хіба що робот.

Проте одна риса канцелярського красномовства все ж проникає і в розмовну мову — це невиправдана, немотивована парадність, пишномовність у розмові про буденні, повсякденні речі. У мові таких людей усяку роботу (навіть прибирання будівельних майданчиків) завершують, а не закінчують; найменшу дрібницю вручають, подарунки (навіть найскромніші) лише підносять; такі люди звичайно не йдуть, а прямують, вони не приїздять — вони можуть лише прибути (навіть якщо йдеться не про службове відрядження) — і взагалі вони не живуть, а проживають, мешкають.

Добре коли людина говорить трохи нерівно, повторюється, шукаючи точнішого слова, плутає синтаксичні конструкції — це хвороба зростання: людина стежить за своєю мовою, постійно намагаючись поліпшити її; зрештою вона й справді з дня на день, з року в рік вдосконалює її.

Словесні бур’яни є і у професійних говірках. Майже кожна професія вносить до життя певну кількість специфічних слів і словосполучень. Вони утворюються на базі слів загальнонародної мови вжитих у переносному значенні: пожертвувати фігурою (шахісти), ліквідувати хвости (студенти), друге дихання (спортсмени) та ін. Частина словосполучень цього типу потрапила в загальнонародну мову і вживається там поряд з іншими образними висловами: грати першу скрипку; міряти на свій арииїн; сім раз відмір, а раз відріж; зробити на свій копил та ін. Проте вузькі, маловідомі професіоналізми (з морського, військового побуту, з мовної практики інших замкнених колективів) не слід виносити за межі їх постійного вживання, бо це справляє неприємне враження на оточуючих, вони можуть подумати, що перед ними людина примітивна, інтелектуально вбога або манірна.

Професіоналізми ще й тому небажані в загальнонародній розмовній мові, що вони часто бувають двозначними: те саме слово у загальнонародній мові має одне значення, а в професійній говірці інше. Зустрівшись у тексті, таке слово може викликати зовсім несподівані й небажані асоціації.

Навіть тоді, коли таке слово є необхідним (скажімо, у художньому творі про людей певної професії), його доводиться пояснювати у тексті в дужках або в порядковій примітці, що для художнього твору річ небажана і тому рідкісна.

Отже, потрібно обережно використовувати такі бур’яни у своїй мові. Тому що користуючись ними часто люди не задумуючись роблять свою мову пустою та незрозумілою для інших.

Розділ 4. Типові помилки в сучасних рекламних текстах

У засобах масової інформації зростає кількість рекламних оголошень різного плану. Вадою багатьох текстів цих оголошень є численні помилки проти норм сучасної української літературної мови. Ті, хто читає ці оголошення на радіо й телебаченні, не володіють вимовними нормами української мови і замість код (Харкова, Одеси, Ужгорода) кажуть кот; замість «сюрприз, хліб» вимовляють «сюрприс, хліп». Пропонують рослинну олію й евкаліптове масло. Олія, як відомо, буває тільки рослинна, тому досить сказати олія (а евкаліптова, соняшникова, кукурудзяна — то вже ЇЇ види).

У рекламних оголошеннях, присвячених приїздові в Україну проповідників з різних держав, нерідко спотворюють ім'я самого засновника християнства: Іісус лікує, хоч за українською традицією треба писати Ісус без подвоєння «і». Відоме близькосхідне місто українською мовою слід писати й вимовляти Єрусалим, а не Ієрусалим чи Ієрусалім, як думають окремі працівники рекламних агенцій. Багато рекламних текстів закінчується синтаксично безграмотним закликом звертатися за адресою. На запитання куди? відповідає в цьому випадку іменник із прийменником на: звертатися (писати, надсилати) на адресу. За вживаємо тоді, коли треба відповісти на запитання де? — конференція відбудеться за адресою: Київ, бульвар Шевченка, 14.

Раз по раз реклама запрошує мешканців України до навчання українській мові. Якщо так, то є підстава сумніватися в якості навчання, бо за синтаксичними нормами слід навчати не чому (українській мові), а чого (української мови). Отож кооператив «Діалог» хай буде краще лідером у швидкісних методах навчання іноземних мов, а не «іноземним мовам». Досить часто повідомляють про те, що вступники до певного навчального закладу здають екзамени. Виходить, разом із технікумом чи інститутом рекламують і неправильну синтаксичну конструкцію замість нормативної української складають іспит (екзамен). Суперечать синтаксичним нормам і вислови оцінки по предметах, працюють по обраних спеціальностях, виплата відсотків по залишкам на розрахункових рахунках, гід по магазинам, — яким у літературній мові відповідають оцінки з предметів, працюють за обраними спеціальностями, виплата відсотків із залишків на розрахункових рахунках, гід по магазинах.

«Приходьте і ви одержите істинне задоволення» — у цьому закликові аж дві лексично-семантичні кальки з російської мови. Повноцінний український відповідник такий: Приходьте — і Ви дістанете (матимете) справжнє задоволення. Замість торгуючі організації треба торговельні організації, замість курси по вивченню англійської мови — курси для вивчення англійської мови.

Солідне акціонерне товариство повідомляє: «Продаємо зі складу, надсилаємо накладною оплатою літературу з історії України, відродження національної культури…». Для називання способу грошового розрахунку використовують вислів, калькований з рос. накладна плата замість оригінального українського слова післяплата: надсилаємо післяплатою.

У тому самому рекламному оголошенні кілька разів запевняють, що в них «ціни найнижчі з існуючих». Замість невластивого нашій мові активного дієприкметника існуючі слід було використати словосполучення наявні тепер або прикметник теперішні: «ціни найнижчі з наявних тепер (з теперішніх)».

Найчастіше замість російських активних дієприкметників виступають у нас прикметники та іменники. «Один із виступаючих відзначив, що час уже переходити до конкретних справ» (з газетного звіту про Всесвітній форум українців). Лексичним відповідником виступаючий (рос. выступающий) у нашій мові є слово промовець. Тож і слід було написати: «Один із промовців зазначив…», «Переважаюча частина мешканців регіону зайнята сільським господарством», — дізнаємося з іншої газети. Замість переважаюча (рос. преобладающая) треба переважна частина. Така заміна дає змогу чіткіше дотриматися лексичної норми й уникнути немилозвучного словосполучення ча-ча. Ще є одній газеті йдеться про «тяжкий і всепоглинаючий гріх перед людьми та історією». Знову ж таки калька всепоглинаючий (рос. Всепоглощающий). Тим часом в українській мові є два морфологічні варіанти для назви цього поняття — всепоглинальний і всепоглинний. Отже, «тяжкий і всепоглинний гріх перед людьми та історією».

Автор газетної рецензії завважує, що книжку «прихильно зустріла читаюча громадськість» замість нормального вислову читацька громадськість. Український прикметник читацький (стосовний до кола читачів) цілком заступає тут читаючий (рос. читающий). «У серпні 1992 року в Державному музеї літератури України відкрилась постійно діюча виставка «Українська культура в діаспорі», — написано в газетному повідомленні. Невже обов’язково дослівно перекладати постійно діюча (рос. постоянно действующая)? Адже по-українському досить сказати постійна виставка. Без діючий треба обходитися й у таких словосполученнях: действующие лица — дійові особи, действующее законодательство — чинне законодавство (а не діючі особи, діюче законодавство, як пишуть у газетах).

Дуже багато огріхів у телей радіопрограмах, то друкують у газетах: художні фільми «Казіно», «День чорної луни» (замість правильних варіантів «Казино», «День чорного місяця»), вистава «Гра закоханого ростовщика» (замість «Гра закоханого лихваря») тощо.

Лексичні, синтаксичні, стилістичні та інші помилки знижують ефективність рекламних матеріалів.

Правильно Неправильно

всепоглинний, всепоглинаючий — всепоглинальний чинне законодавство — діюче законодавство дійові особи — діючі особи складати іспит (екзамен) — здавати екзамен

Єрусалим — Ієрусалім теперішні ціни — існуючі ціни постійна виставка — постійно діюча виставка торговельні організації - торгуючі організації

читацька публіка — читаюча публіка численний — багаточисленний загальний — всезагальний

інакодумець — інакомислячий нечисленний — малочисленний післяплата — накладна плата

Розділ 5. Знання про використання мовних кліше студентами Сарненського педагогічного коледжу

Мовні кліше використовуються людьми неоднаково: хтось їх використовує менше, хтось порівняно більше. Тоді постає питання: від чого ж залежить така диференціація у сфері використання кліше? А залежить це від багатьох факторів: вікової категорії людей, їх професії, захоплень, місця проживання, оточення тощо.

Щодо людей різних професій, то тут можемо сказати, що педагоги, журналісти, дипломати, перекладачі, науковці порівняно більше мають у своєму словниковому запасі мовних кліше, що можна загалом сказати і про всіх високоосвічених людей. Люди багатьох інших професій також використовують кліше, але ті, що безпосередньо пов’язані зі сферою їх діяльності.

Якщо характеризувати вживання слів за походженням людьми залежно від їх місця проживання, то це залежить також від типу населеного пункту (місто чи село). Щодо останнього можна однозначно зробити висновок, що міські жителі вживають мовні кліше набагато частіше, ніж мешканці сіл.

Нами було також проведено дослідження на перевірку знань про мовні кліше студентами Сарненського педагогічного коледжу.

Запитання анкети

1. Чи знаєте ви, що таке мовне кліше?

· сталі вислови

· фразеологічні вислови

· ділова лексика

· згрубілі та лайливі слова

· позанормативна лексика

2. Виправте помилки у сполученнях слів

відпуск через хворобу зайшов на пару хвилин відноситися до обов’язків не мішай слухати закрити двері

3. Підкресліть слово в дужках, яке необхідно поєднати з даним іменником.

а) (одержувати, діставати, здобувати) перемогу;

б) (занедбаний, задавнений, занехаяний) хвороба;

в) (брати, приймати) участь.

4. Замініть у словосполученнях прикметники синонімами

Скромний учень добра звістка добра людина стара жінка старе молоко

5. Відредагуйте речення

Навчання в нашій школі начинається в дев’ять годин Хватить уже говорити, давайте працювати Я кожен день обідаю в столовій Не встиг я розгорнути шпору, а вчитель вже вималював мені пару Ми з другом дискутували, але все-таки прийшли до консенсусу Анкетування було проведено у 3 групах першого, другого та третього курсів, зокрема у А-11, А-22 та А-32 групах. Участь в анкетуванні загалом взяло 70 осіб.

Щодо першого завдання, значення словосполучення «мовне кліше» — це сталі вислови, змогли пояснити 38,6% опитаних, при цьому найкраще впоралась із завданням група А-32.

Друге завдання. Правильно виправили помилку у словосполученні «відпуск через хворобу» 50% студентів. Тобто виправили вислів на правильний: «відпустка через хворобу». Словосполучення «зайшов на пару хвилин» зуміли виправити на: «зайшов на кілька/декілька хвилин» 96% студентів, найбільша кількість студентів групи А-22, а саме 19 із 19 опитаних цієї групи правильно виконали завдання. 48% студентів змогли знайти помилку у сполученні слів «відноситися до обов’язків» (тобто записали таке словосполучення, як «ставитися до обов’язків»). Словосполучення «не мішай слухати» - на «не заважай слухати» виправили всі 100% опитаних. А у сполученні слів «закрити двері» — на «зачинити двері» виправили помилку 89% студентів.

Третє завдання. Необхідне дієслово до іменника «перемога» вибрали 97% опитуваних (правильний варіант — «здобувати перемогу»). Найкраще впоралась група А-11(27 із 28 студентів). Правильний прикметник до слова «хвороба» («задавнена») підібрали 52% студентів. Вірне дієслово до іменника «участь» вибрали також 52% опитуваних (правильна відповідь — «брати»).

Четверте завдання. Синонім до прикметника у словосполученні «скромний учень» (вихований, несміливий, сором’язливий) правильно підібрали 69% студентів. До словосполучення «добра звістка» (радісна, приємна) — 90% (найкраще студенти групи А-22 — 19 із 19 чоловік). 84% опитуваних студентів підібрали вірний синонім (доброзичлива, приємна) до сполучення слів «добра людина». Всього 38% студентів впорались із словосполученням «стара жінка» (літня) (найгірше студенти групи А-32 — 2 із 23 опитуваних). Також погано підібрали підходящий синонім до словосполучення «старе молоко» (правильний варіант — «несвіже») — 41% студентів.

П’яте завдання. Перше речення: «Навчання в нашій школі начинається в дев’ять годин» на «Навчання в нашій школі розпочинається о дев’ятій годині» правильно замінили 51% опитуваних студентів. Друге — 81% (із «Хватить уже говорити, давайте працювати.» на «Досить уже говорити, давайте працювати.») Третє речення («Я кожен день обідаю в столовій» на «Я кожного дня/щодня обідаю в їдальні») правильно відредагували 54% студентів. 37% опитуваних виправили помилки у четвертому реченні (із «Не встиг я розгорнути шпору, а вчитель вже вималював мені пару» на «Не встиг я розгорнути шпаргалку, а вчитель вже поставив мені двійку»). Впорались із п’ятим реченням «Ми з другом дискутували, але все-таки прийшли до консенсусу.», тобто замінили його на таке: «Ми з другом довго сперечалися, але все-таки дійшли спільного висновку» лише 37% студентів.

Отож, в цілому студенти нашого навчального закладу володіють знаннями про використання мовних кліше досить не погано. Теоретичними відомостями про мовне кліше, звичайно, більше володіють студенти А-32 групи, так як навчаючись у коледжі вони вже отримали певні знання про дане поняття. А от виконуючи практичні завдання, більше старанності проявили студенти другого та першого курсу (групи А-22 та А-11).

Висновок

Мовні кліше є досить поширеними у офіційно-діловому стилі. Офіційно-діловий стиль — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою книжності. Основним призначенням цього стилю є регулювати офіційні ділові стосунки в зазначених вище сферах та обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях.

У професійному та офіційно-діловому мовленні використовується велика кількість зворотів, які в певних мовленнєвих ситуаціях повторюються без змін, як усталені словесні формули. Від власне фразеологізмів вони відрізняються тим, що їхні компоненти зберігають своє пряме лексичне значення і їм не властиве емоційно-експресивне забарвлення. Розрізняють три види таких стійких словосполучень: кліше, штампи та складені найменування.

Дослідження мовних кліше на сьогодні є досить актуальною темою. Про це свідчить посилена увага науковців до проблеми використання мовних кліше, зокрема в діловому мовленні. У цьому аспекті великий інтерес становлять праці М.К. Сабанєєвої, О. В. Шамрай, С.Ф. Фоміна, А.В. Власової, В.В. Стрибижевої, Т. П. Третьякова, В. В. Бурунського, М. А. Кронгауза, М. А. Черкаського, В. В. Виноградова, О.В. Куніна, О. Д. Райхштейна та багатьох інших.

Мовне кліше — мовна одиниця, що характеризується постійним лексичним складом та відтворюваністю у мовленні, при цьому його компоненти семантично незалежні (тобто можуть входити до складу вільних словосполучень з іншими словами). Мовні кліше близькі до сталих виразів (фразеологічних сполучень) та позначають певні звичні явища й ознаки. Часто повторювані, усім знайомі мовні кліше є невід'ємною частиною офіційно-ділового стилю української мови.

Кліше слід відрізняти від мовних штампів. Мовні штампи — це стерті, колись образні вислови, неточні фрази, нескінченні, стилістично невмотивовані словесні повтори, які створюють негативний стилістико-семантичний ефект. Наприклад: питання підвищення забезпечення виконання здійснення завдання виконання зобов’язання Штампами вважаються й логічні вставні слова і конструкції, якщо вони часто повторюються і не несуть корисної інформації, наприклад: треба сказати, слід зазначити, потрібно відзначити, вважаємо та ін.

Хоча мовні кліше, як уже зазначалось, позбавлені негативного забарвлення, однак багаторазове повторення або недоречне їх використання призводить до появи штампів.

Мовні кліше використовуються людьми неоднаково: хтось їх використовує менше, хтось порівняно більше. Тоді постає питання: від чого ж залежить така диференціація у сфері використання кліше? А залежить це від багатьох факторів: вікової категорії людей, їх професії, захоплень, місця проживання, оточення тощо.

Щодо людей різних професій, то тут можемо сказати, що педагоги, журналісти, дипломати, перекладачі, науковці порівняно більше мають у своєму словниковому запасі мовних кліше, що можна загалом сказати і про всіх високоосвічених людей. Люди багатьох інших професій також використовують кліше, але ті, що безпосередньо пов’язані зі сферою їх діяльності.

Література

1. Бибик С. Офіційно-діловий стиль / С. Бибик / Українська лінгвістика ХХ — початку ХХІ ст.: система понять і бібліографічні джерела / ред. С. Я. Ярмоленко — К., 2007 — С.267−278.

2. Зубков М. Г. Мова ділових паперів. — Х.: Фоліо, 1999 — С. 18.

3. Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова, — Х.: Торсінг, 2005. — С.26−31.

4. Капелюшний А. О. Практична стилістика української мови, — Львів: ПАЮ, 2007. — С.126−128.

5. Коваль А. Ділове спілкування — К., 1992.

6. Леонова Н. Особливості використання мовних кліше у діловому мовленні /

Українська мова й література в сучасній школі - № 4, 2013

7. Пентилюк М. Культура мови і стилістика, — К., 1994.

8. Українська мова. Енциклопедія — К.: Українська енциклопедія, 2000. — 752 с.

9. Універсальний довідник з ділових паперів та ділової етики. — К.: Довіра, 2008. — 623 с.

10. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення, — К.: Вища школа, 1997. С. 11−12.