Якість як базова категорія евалюаційного процесу

Підвищення якості освіти завжди хвилювало фахівців з еволюації. Остання конституює одну з галузевих соціологій, а саме соціологію евалюації. Еволюція представляє собою різновид оцінки соціальної політики або програми. Вона проводиться в рамках популярної сьогодні в Європі евалюаційної парадигми, що наголошує на ефективному діалозі державо творців та громадян. Детальніше про це у попередніх дослідженнях автора [5, с. 28−41; 6, с. 85−91; 7, с. 159−170; 8, с. 112−113; 9, с. 6674; 10, с. 151−154]. Власне, перші евалюаційні дослідження були пов’язані саме з удосконаленням системи освіти.

Варто звернутися до соціологічних досліджень якості освіти. Специфіка соціологічного аналізу освіти представлена в роботах класиків соціологічної науки XIX XX вв. О. Конта, Г. Спенсера, К. Маркса, М. Вебера, Е. Дюркгейма, К. Мангейма, Т. Парсонса, П. Бурдьє, Р. Будона, Дж. Белентайна, Дж. Коулмена, Л. Уорда, Д. Дьюї, Ф. Кумбса, У. Сьюелла, Д. Фітермана, Дж.Г. Міда, Н. Смелзера, Н. Лумана та ін.

П. Бурдьє у своїх роботах вказував на зв’язок соціальної диференціації суспільства і освіти. Об'єктом аналізу П.А. Сорокіна була освіта у якості фактора соціальної диференціації і соціальної мобільності у суспільстві. П. Бергер и Т. Лукман виділяють значущий фактор, що впливає на уявлення про якість освіти, а саме, характер освіти. Таким чином, в основу соціологічної інтерпретації поняття «якість освіти» лягає знання, що наділене певною специфікою і відповідний йому спосіб життя [12].

Ми вважаємо, аналіз проблем оцінки якості освіти базується на загальнотеоретичних уявленнях про якість.

Мета роботи обґрунтувати актуальність якості в евалюаційному процесі. Задачею є дослідження поняття «якість» у суміжних по відношенню до еволюції галузях (філософія, кваліметрія, TQM тощо).

З точки зору виробничо-управлінського підходу, якість освіти розглядається як продукція, що могла б задовольнити споживачів. На основі загального управління якістю (TQM Total Quality Management) і стандартів ISO (International Organizationfor Standardization) проводяться дослідження з моделювання систем управління якістю (Ю.П. Адлер, В. Балабін, Г. Воробйов, Є.Б. Гаффорова, А. Г. Кравченко, В.Б. Протасьєв, Д. Ріттер, О.М. Савіна, Е. Спірідонов, М. Фролов, В. Шильдіна). Головна ідея менеджменту полягає у тому, що компанія повинна працювати не тільки над якістю продукції, але і над якістю організації роботи в компанії, включно над роботою персоналу. TQM наполягає на постійному удосконаленні. Цей підхід дозволяє подивитися на процес та результат освітніх послуг як на продукт, який варто постійно вдосконалювати з багатьох позицій.

За словами провідного польського дослідника з проблем евалюації, Л. Корпоровіча, еволюція це визначення цінності конкретної діяльності або об'єкта на підставі прийнятої методики і критерієм, в результаті усуспільненого процесу, ціллю якого є пізнання, зрозуміння і розвиток [2, с. 81]. Дослідник наголошує на тому, що еволюція перебуває в сфері досліджень якості, проте вона не повинна зводитися лише до цього. Л. Корпоровіч підкреслює, що «повністю допустимою і вагомою ціллю еволюції не повинно бути ані „вимірювання“, ані „дослідження“» [2, с. 84]. Це вказує на те, що еволюція не зводиться лише до вимірювальних процедур. Вона представляє собою усестороннє «намагання зрозуміти або пояснити» досліджувану реальність, що подібне до кейс-стаді. Проте евалюація відмінна від нього за метою, оскільки її головна задача супроводжувати проект, беручи до уваги його контекст та різноманітні аспекти. Задачею еволюції може бути також «розкриття та зрозуміння оцінюваної дійсності» [2, с. 84]. Не дивлячись на суміжність еволюції та TQM, перша все ж суттєво відрізняється: «Еволюція не повинна… прирівнюватися до популярного… TQM…, „вимірювання якістю“» [2, с. 83].

У роботах радянських дослідників [1, с. 31] з економіки дано розгорнуту еволюцію поняття «якість». Не дивлячись на те, що смисл цього поняття змінювався упродовж тисячоліть, все ж воно розвивається у рамках двох окремих галузей: по-перше, залишається однією з найважливіших категорій філософії, по-друге застосовується майже в усіх галузях матеріального виробництва. Нам слід звернутися до суті цього поняття, оскільки воно є базовою категорією евалюації.

Отже, з філософської точки зору осмислити дане поняття намагався ще Аристотель в IV ст. до н.е. У творі «Метафізика» він дав два поняття якості. Перше узагальнене, що відноситься до всього предмету в цілому («та видова ознака, що відрізняє дану сутність в її видовій своєрідності від іншої сутності, що відноситься до того ж роду» [1, 31]); друге приватне, що характеризує яку-небудь властивість, ознаку предмета. Таким чином, це і стан сутностей, що знаходяться в русі (тепло і холод, біле і холодне, важке і легке), і те, що може застосовуватися по відношенню до позитивного чи негативного образу дій, а також до поганого чи гарного. В своєму наступному трактаті «Категорії» Аристотель також аналізує поняття «якість». В ньому він підкреслює мінливий характер якості стану речей, їх здатність змінюватися і навіть перетворюватися у свою протилежність. Як зазначають автори, в такому баченні якості проявляється діалектичний характер цього поняття [1, с. 32].

В Середньовіччі сформулювалося уявлення про так звані приховані якості, що трактувалися як вічні і незмінні «форми». Кожна властивість, яка сприймалася чуттєво вважалася якістю.

Проте вже у XVI-XVII ст. на ґрунті механістичного світогляду проблема якості стала трактуватися інакше.

Філософи тієї епохи розділили всі відомі до цього якості на первинні та вторинні.

До первинних відносилися ті, що сприймалися чуттєво і виражалися просторово-геометричними властивостями речей, пов’язаних з протяжністю. Всі інші якості розглядалися як суб'єктивні ілюзії, як продукти діяльності органів почуттів людини. Найбільш послідовно і повно ця відмінність розглядалася у філософських системах Р. Декарта, Дж. Локка, Т. Гоббса. Проте на той час кількісно-математична інтерпретація якості вважалася єдиною і вичерпною задачею наукової переробки фактів, отриманих чуттєвим шляхом на основі їх логічно-теоретичного аналізу.

Як зазначають автори, тільки у німецькій класичній філософії кінця XVIII початку XIX ст. вперше після Аристотеля, стало знову відроджуватися діалектичне розуміння якості.

Кант, говорячи про так звані первинні якості, називав їх апріорними, а вторинні апостеріорними. Тим самим він пов’язував якість зі специфікою емпіричної свідомості: «Якість відчуття завжди має чисто емпіричний характер і ніяким чином не може бути представлене апріорі (колір, смак)» [1, с. 33].

Проте Гегелю вдалося подолати кантівський дуалізм і дати повніше визначення категорії якості. Він розглядав якість як логічну категорію, що є складовою тільки першої, абстрактної фази пізнання розумом, як характеристику безпосереднього буття явищ: «Якістю є взагалі тотожна із буттям безпосередня визначеність… Дещо існує завдяки своїй якості тим, чим воно є, і, втрачаючи свою якість, воно перестає бути тим, чим воно є».

Гегелю вдалося позначити взаємозв'язок, перехід від виключно-логічного розуміння якості до кількісно-математичної інтерпретації якості, тобто до категорії кількості, яка є більш конкретною.

Гегель ввів уявлення про якість як про буття «багатьох інших»: «…кожне з багатьох є те ж саме, що і багато інших, кожне є одне і те саме або одне із багатьох» [1, с. 34]. Таким чином, якщо із уявлення про якість виключити всі відмінності, що сприймаються чуттєво, і зберегти лише абстрактно-логічну характеристику якості взагалі, то виявиться, що в цій характеристиці будь-яка із речей, що сприймається чуттєво, абсолютно тотожна будь-якій іншій. Та все ж ці речі мисляться як різні, а не зливаються в єдине, розпливчасте дещо…" [1, с. 34].

Пізніше Л. Фейєрбах, застосовуючи гегелівський діалектичний метод розгляду явищ, показав зв’язок між якістю і відчуттям, іноді прирівнюючи одне до одного.

З точки зору марксистсько-ленінської філософії, що розвивалася на матеріалістичній основі, діалектичне розуміння якості, якість це передусім об'єктивно-предметна, універсальна категорія. Вона охоплює як матеріальні явища, так і свідомість людини.

У «Великій Радянській Енциклопедії» (3-є видання 1970;ті рр.) наводиться таке визначення якості: «Якість це філософська категорія, що відбиває невіддільну від буття об'єкта його суттєву визначеність, завдяки якій він є тим, а не іншим об'єктом. Якість відбиває стійкий взаємозв'язок складових елементів об'єкта, який характеризує його специфіку, що дає можливість відрізняти один об'єкт від іншого. Саме завдяки якості кожний об'єкт існує і мислиться як дещо, обмежене від інших об'єктів» [3, с. 7].

У «Малому Енциклопедичному словнику» Ф. А. Брокгауза формулюється так: «Якість одна з найважливіших категорій, сукупність всіх властивостей, що дають визначеність речі, яка відрізняє її від усякої іншої речі» [3, с. 7−8].

Автори посібника «Якість та конкурентоспроможність продукції і процесів» дають власне визначення якості: «Якість це комплексне інтегруюче поняття всіх сторін продуктивної діяльності, направленої на задоволення різноманітних потреб суспільства і кожної людини» [3, с. 7].

Як бачимо, всі формулювання доволі близькі одне до одного. До філософських визначень поняття «якість» приєднуються визначення, що даються йому у лінгвістиці.

У «Словнику російської мови» С. Г. Ожегова дається двояке тлумачення якості: 1) наявність суттєвих ознак, властивостей, особливостей, що відрізняють один предмет або явище від інших; 2) та або інша властивість, достоїнство, ступінь придатності когось або чого-небудь [3, с. 8].

Що ж стосується виробничо-технічного смислу поняття «якість», то можна сказати, що тривалий час його трактовка була доволі вузькою. Якість предметів полягала в одній домінуючій властивості, що найбільш яскраво його характеризує. За словами дослідників [1, с. 39], всі інші властивості предмета або явища умовно відкидалися, не бралися до уваги як менш важливі та показові. Це явище знайшло своє відображення і у фольклорі у вигляді утворень нерозривних пар слів: іменник плюс якісний прикметник («шабля гостра», «твердий як камінь», «дзвінкий наче дзвін» тощо). так само можна сказати і про сучасне виробництво. Найбільш показовою властивістю бетону є його міцність (у будівництві), полістиролу його в’язкість (хімічна промисловість), в оптичній системі оптико-електронного вимірювального пристрою пограничну чутливість (приладобудування). З часом виникла необхідність враховувати, зіставляти якість з потребами, вимірювати ступінь відповідності їм. Проте складність полягає у тому, що окремі ознаки і властивості виробів мають різні одиниці виміру, а тому не можуть бути просто зіставленими (якість бетону вимірюється за двома основними ознаками міцність, кг на квадратні сантиметри; та морозостійкість цикли заморожування та відтавання). Вихід із цього становища у пошуку зв’язків властивостей предметів і явищ з характером потреб і ототожненні цих зв’язків з параметрами стандартами, технічними умовами. У зв’язку з цим виникають такі поняття як брак, дефект, що вказує на відхилення однієї з властивостей чи показника якості виробу від технічних стандартів. Таке розуміння якості характеризує більше не якість виробу, а якість роботи з його виготовлення. Далі у поняття якості виробу стали включати такі показники як надійність, довговічність, естетичність, а також функціональність, зручність, технологічність і т.д. Тут виходимо на проблему технічного контролю підприємств та інспекціям з якості.

Як бачимо, філософське розуміння якості та виробничо-технологічне мають спільні риси. В обох мова йде про основоположні характеристики предмету, проте навіть технологічне визначення більш близьке до предмету нашого вивчення. В обох галузях постає проблема однозначності трактування якості продукції та показників, що її характеризують.

Сучасні дослідники концепції якості, говорячи про якість, звертаються до квалітативної революції, вважаючи її заломленням синтетичної революції через призму якості. Вона визначає тенденції зрушень: від цінового фактора конкуренції до якості товарів в 1960 ті рр., від фактора якості товарів до фактору якості технологій в 1970;ті рр., від якості технологій до якості людських ресурсів, до якості освіти і як наслідок якості суспільного інтелекту з середини 1980 х рр. Таким чином, відбувається зсув від функціоналу прибутку як головного критерію економічного розвитку до функціонала якості життя, що включає такі основні складові як якість середовища проживання, рівень матеріального добробуту і духовного розвитку, якість освіти і ін.

Переходимо до розгляду спеціальної області наукового знання, предмет якої кількісний вимір якості. Отже, кваліметрія (від лат. «qualis» який за якістю і грец. «метрео» міряти, вимірювати) наукова дисципліна, в рамках якої вивчаються методологія і проблематика комплексної, кількісної оцінки якості об'єктів будь-якої природи: живих або неживих, предметів або процесів, продуктів праці або продуктів природи, що мають матеріальний чи духовний характер (природно, що об'єктом докладання методів кваліметрії може бути і будь-яке конструктивне і технологічне рішення, якщо його якість потрібно піддати кваліметричному аналізу) [1].

До основних задач кваліметрії відносять: визначення показників якості продукції та їх оптимізації, оптимізація типорозмірів і параметричних рядів виробів, розробка принципів побудови узагальнених показників якості і обґрунтування умов їх застосування в задачах стандартизації і управління якістю [4].

Кваліметрія це область практичної і наукової діяльності, що пов’язана з розробкою теоретичних основ і методів вимірювання і кількісної оцінки якості. Вона є складовою частиною квалітологіі науки про якість. Об'єктом кваліметрії є дослідження принципів і методів оцінки якості, а предметом сукупність властивостей предметів і процесів, що складають якість, і з якими людина стикається у своїй практичній діяльності.

Кваліметрію зазвичай ділять на теоретичну кваліметрію, що вивчає проблеми оцінки якості в загальному сенсі, та прикладну кваліметрію, яка розглядає питання вимірювання якості стосовно до конкретних об'єктів.

Кінцевою метою кваліметрії є розробка і вдосконалення методик, за допомогою яких якість конкретного оцінюваного об'єкта може бути виражена одним числом, що характеризує ступінь задоволення даним об'єктом громадської чи індивідуальної потреби. Крім того, подібні методики дозволяють вирішити і інші завдання кваліметричного аналізу.

Як бачимо, основна задача кваліметрії - дослідити якість конкретного явища та винайти для нього кількісне описання, тобто конкретне число. Як ми знаємо, евалюація не зводиться лише до цього, проте кваліметрія межує з нею при створенні кількісних показників, при застосуванні евалюацією кількісної методології.

Звертаючись до надбань соціального аудиту, зазначаємо, що у ряді європейських країн під соціальним аудитом розуміється перш за все аудит в трудовій сфері. Так, на думку Р. Ватьє, ініціатора соціального аудиту у Франції і президента міжнародного інституту соціального аудиту, соціальний аудит це інструмент керівництва, управління і способу спостереження, який, за аналогією з фінансовою, дає можливість оцінити здатність підприємства або організації управляти соціальними проблемами, що викликані його професійною діяльністю.

В даному дослідженні ми зацікавлені в ефективності роботи уряду. Вивчення феномена еволюції привело нас до думки, що інститут еволюції формується за законами неоінституціоналізму. Тобто, спостерігаючи неефективність роботи політиків, ми шукаємо шляхи вдосконалення політичної системи взагалі. Наприклад, вводимо нові методи відстеження втілення в життя програм і політик, забезпечуючи якість їх втілення.

Основною передумовою погляду на неефективність уряду неоінституціоналісти вбачають у егоїстичності цілей політиків. Тобто раціональні політики підтримують передусім ті програми, які сприяють росту їх престижу і підвищують шанси перемоги на виборах. Таким чином, неоінституціоналісти висвітили принцип індивідуалізму, розповсюджуючи його не тільки на комерційну сферу, а й на державу.

Теорія суспільного вибору та концепція конституційної економіки, що розглядається в її рамках, направлені на вдосконалення ринкового господарства шляхом непрямого втручання держави в економіку, впливаючи на інституційну структуру суспільства. нститут еволюціїв обличчі певної організації виступає наче посереднім ланцюгом між урядом, що вводить певну програму в дію та громадянином, на якого розрахована дана програма.

Дані теорії орієнтовані на людину, її соціальний захист, свободу, відкривають шлях до вільного, економічно ефективного суспільства, що постійно розвивається. Еволюція пропонує стабільний розвиток (sustainable development) та державу розвитку (developmental state). Основними характеристиками Developmental State є зростання національної економіки та діалог між державо творцями та громадськістю. Евалюація як інструмент супроводу державних проектів дає можливість побудувати Developmental State в Україні, який характеризувався б пропри побудові зорними механізмами розподілу ресурсів та контролю громадськості над політичними рішеннями уряду.

Векторами подальших розробок є осмислення еволюції з позиції неоінституціоналізму та теорії суспільного вибору, а також пошук нових можливостей еволюції у встановленні Developmental State в Україні.