Сущность ринку: родові риси, функції і у громадському производстве

смотреть на реферати схожі на «Сутність ринку: родові риси, функції і у громадському виробництві «.

План:

1.

Введение

…2.

2. Сутність, це основна прикмета і функції рынка…3.

3. Механізм дії ринкових функцій хозяйства…15 a. Ринкова конкуренция…15 b. Ціновий механізм ринку недосконалої конкуренции…30.

4. Особливості ринку на економіці Украины…39.

5.

Заключение

…43.

6. Перелік литературы…44.

7. Приложение…45.

Відомо, кожен спосіб виробництва, кожна економічна система є єдність виробництва, розподілу, обміну і споживання. Громадський продукт, створений процесі виробництва, проходить об'єктивно зумовлені фази розподілу, обміну і завершує свій шлях у споживанні. Тому всі фази органічно з'єднані, виступають як єдність громадського виробництва, як частини цілого. З появою і розвитком товарного виробництва прямий продуктообмін поступився товарообміну, а обмін товарів, реалізація товарів почали грати істотно значної ролі у долі товару: чи виставлятиме він визнаний як громадська потребительная вартість, т. е. як продукт, потрібний суспільству, задовольняє його, чи він буде визнаний як вартість, т. е. втілена у ньому суспільно необхідний працю, чи суспільству вона непотрібна і тому товар у не реалізується, отже, витрати, вироблені товаровиробником, в цілому або частково пропадають. Рынок—это конкретна форма прояви й товарного обміну, і товарного звернення, сукупність економічних відносин між продавцями і покупцями в процесі купівлі-продажу товарів хороших і услуг.

2.Сущность, це основна прикмета і функції рынка.

Ринок — одну з найважливіших досягнень людської цивілізації. Його зачатки ставляться до древнім. З розвитком товарних відносин трансформувалося і сам високий вміст поняття «ринок» (це, до речі, одне з причин існування безлічі визначень рынка).

Спочатку ринок сприймається як базар, місце роздрібної торгівлі, ринкова площа. Пояснюється це тим, що з’явилася наш ринок ще в період первісного суспільства, коли обмін між громадами лише ставав більш-менш регулярним, лише набував форму товарного обміну, який здійснювався у певному місці й у певний час. З розвитком ремесла та міст торгівля, ринкові відносини розширюються, над ринком закріплюються певні місця, ринкові площі. Таке розуміння ринку збереглося й до відома наших часів як одна з значень слова.

З подальшим розвитком товарного обміну, появою грошей, товарногрошових відносин виникає можливість розриву купівлі-продажу в часі та просторі, і характеристика ринку як місця торгівлі не відбиває реальність, бо формується нову структуру громадського виробництва — сфера спілкування, що характеризується відмежуванням матеріальних й трудових ресурсів, витрат роботи з метою виконання певних специфічних для звернення функцій. Через війну виникає нове розуміння ринку як форми товарного і товарно-грошового обміну (обращения).

Ринок свого розвитку пройшов тривалий шлях, тривалість якої налічує багатьох років. Весь історичний досвід розвитку людства свідчить у тому, ринковий механізм — це велике дітище цивілізації, що можна порівняти з відкриттями вогню, металу, електроніки, програмування, генної інженерії тощо. п. На відміну з інших своїх наукових та технічних відкриттів ринок є творіння колективного людського гения.

Траплялися спроби запровадити й в поняття ринку чинник ціноутворення. Так, Маршалл визначає ринок як усякий район, переважають у всіх пунктах що його і той ж момент оплачують одні й самі товари однакову цену1. Пізніше поняття ринку вели відносини між покупцями і продавцями і зажадав від ставлення попиту й пропозиції. У зв’язку з цим з’явилися визначення: • ринок — це механізм взаємодії покупців и продавцов, • ринок — це система відносин між попитом і пропозицією, • ринок — це сукупність відносин товарного обміну, • ринок — це сфера обміну, яка пов’язує у єдиний механізм у виробників і споживачів товаров.

Існує двояке розуміння ринку — вузьке та широке. У вузькому значенні слова ринок — це система відносин між продавцями і покупцями, іншими словами, це система відносин між пропозицією і попитом. Можна зустріти думка, що вузьке розуміння ринку є щось вульгарний, базарне. Зауважимо з цього приводу, було б безглуздо заперечувати мільйони угод між продавцями і покупцями, здійснені щодня й щогодини на планеті. Ці відносини реальні, отже, і це визначення ринку має право існування. Але не можна зводити поняття ринку до цього визначенню. Ринок має важливе місце в усій системі громадського виробництва, яка включає у собі мікроі макрорівні, виробництво, розподіл, міна й споживання. Тому слід як вузьке, а й широке розуміння ринку. У широкому значенні слова ринок — це весь складний механізм руху благ і послуг у формі виробів чи грошей у межах всього громадського відтворення всіх рівнях економічної системи цього товариства. Цю ухвалу ринку органічно включає у себе та визначення ринку на вузькому значенні слова, включає, але з зводиться щодо нього. Визначення сутності ринку, ще не розкриває всього змісту цього поняття. Перелічені нижче основні риси ринку утворюють його сутнісні характеристики: • ринок припускає наявність товарної маси. Не можна сказати про ринку, які мають товару. І навпаки, що більше товарна маса кількісно і здатні якісно по асортименту, тим паче розвинений і ринок, • ринок припускає наявність розвинутою була і стійкою грошової системи. Розвинений, класичний ринок — це бартер, не обмін ланцюжком Т — - Т, ця безкінечна ланцюг товарно-грошового звернення з схемою Т — Д — Т — Д тощо. буд. нескінченно, • ринок передбачає самостійність суб'єктів господарювання і, свободу договорів і угод. На ринку діє дуже принцип, концепція «laissez faire », яка передбачає, що окремі люди і підприємства діють вільно, без будь-якого втручання «третьої сили «- сили примусу. Зрозуміло, ця самостійність агентів ринку відносна, бо їхні діяння предопределены правилами ринкової гри, • за всієї стихійності ринок підпорядковується дії законів і, передусім дії законів конкуренції, вартості, попиту й пропозиції, • основу дій двох основних агентів ринку — продавців (товаровиробників) і покупців (споживачів) лежить особистий економічний інтерес. У цьому проявляється стимулюючий ефект ринку, • ринок передбачає повну матеріальну відповідальність своїх учасників за результати своєї діяльності. Ринок — це гра, не спектакль, а вони — це герої сцени. Ринок — це сувора, часом жорстока реальність, • ринок передбачає вільні ціни чи, як називають частіше, — вільні ринкові ціни рівноваги, • ринок передбачає загальність і універсальність товарних відносин, їх проникнення у всі сфери життя, • ринок припускає наявність розвиненою інфраструктури, яка підвищило б його ефективність. У особливої мері це стосується сучасному ринку, • ринок передбачає відкритість економіки перед світовим господарством, становище, у якому регіональний ринок постає як частина національного, а національний — як частину світового, • ринок формує такий тип людини, що у свої моральні норми входять також ринкову етику і ринкову мораль, • ринок припускає наявність зовнішніх чинників, благоприятствующих його розвитку, зокрема, прихильне, шанобливе ставлення до самому ринку. Усе вище дозволяє визначити, хто є учасниками ринку, його основними агентами і суб'єктами. Відповідь це питання досить простий: над ринком ми зустрічаємо двох основних учасників — це продавці та покупці. Перші представлені товаровиробниками, т. е. фірмами, підприємствами та інші господарюючими суб'єктами, які пропонують споживачам свої товари та послуги. Другі представлені споживачами товарів та послуг, т. е. домашніми господарствами, населенням. Між цими двома учасниками ринку існує взаємозв'язок, що можна у вигляді схеми: У схемою виявляються такі товарно-грошові потоки (лінії 1, 2, 3, 4): • домогосподарства, купуючи в підприємств і фірм вироблені ними товари та, • підприємства міста і фірми, продають населенню, домашнім господарствам вироблені ними товари та, • населення, домогосподарства, продають підприємствам, і фірмам ресурси, чинники виробництва — працю, землю, капітал, • підприємства міста і фірми, виплачують домашнім господарствам, населенню відповідні доходи — зарплатню, ренту, прибуток, відсотки. Як кажуть, й ті, й інші учасники ринку поперемінно виступають то ролі покупців, то ролі продавців. Зазначені вище чотири товарногрошових потоку одночасно відповідають три основні запитання економіки: що виготовляти, як й у кого? У цій схемі ми абстрагуємося поки від держави й інших зовнішніх зусиль і беремо ринок у його чистої класичної форме.

Найважливішим аспектом аналізованої проблеми є питання умовах і причини виникнення ринку. У сучасному економічної літературі, зазвичай, свідчить про такі чинники, які у сукупності і взаємодії визначили виникнення, та був и развитие ринку: • потреби людей, котрі за своєму характеру безмежні. Ця обставина спонукало і спонукає виробництво благ і послуг до нескінченному зростання зухвальства і розвитку, • обмеженість всіх ресурсів виробництва — праці, землі, інших коштів виробництва. Простий факт: однією і тому самому ділянці землі не можна одночасно займатися двома видами праці - і верстати виготовляти і навіть вирощувати зернові. Ця обставина спонукає искать пути підвищення ефективності виробництва, • громадське розподіл праці, яке підвищує ефективність виробництва та створює матеріальну основу для товарного обміну. Історія людства знає низку етапів розвитку цього процесу: виділення пастушачих і землеробських племен, поява ремесла як особой отрасли господарства, виникнення купецтва, поява нових і нових галузей. Невипадково першу книжку свого «Дослідження про природу і причинах багатства народів «А. Сміт розпочинає переговори з аналізу причин збільшення продуктивність праці. Класичним почав її приклад поділу праці при організації мануфактури, коли 10 робочих протягом дня стали виробляти понад 48 тис. шпильок, збільшивши свою продуктивність в 4800 раз. Цей нескінченний процес поділу праці має місце і сьогодні, • економічна відособленість товаровиробників рамками власності - спочатку общинної, потім приватної. Товарний обмін передбачає еквівалентність, але це, своєю чергою, передбачає врахування інтересів, у отриманні рівного кількості інших товарів. Досвід дуже багатьох народів показує, що в громад, як і всередині сучасних підприємств розподіл праці було і, а товарні відносини виникали буде лише тоді, коли продукт їх праці змінював свого власника, • самостійність товаровиробника, його свобода як підприємця. Рабство, феодалізм, кріпосне право стримували розвиток ринку, насамперед тому, що порушували саме ця умова. Про це переконливо засвідчує досвід Росії кінця XIX — початку XX в., коли нові галузі, необтяжені пут кріпацтва, розвивалися більш динамічно, ніж галузі старі, які виникли у надрах феодализма.

Сьогодні виділити ще одне розуміння ринку — як громадської форми організації та функціонування економіки, коли він забезпечується взаємодія виробництва та споживання без посередницьких інститутів, які регулюють діяльність у виробників і споживачів, пряме і зворотне вплив виробництво та потребление.

Те, що включає як ставлення з купівлі-продажу, а й соціально-економічні відносини (власності, виробництва, розподілу, споживання тощо.), і навіть організаційноекономічні відносини (різні конкретні форми організації ринку тощо.), дає підставу розглядати ринок у функціонуючої економічну підсистему. Уся економічна система є сукупність різних підсистем в найтіснішого взаємозв'язку і взаємозалежності. Схематично економічну систему можна таким образом:

1. Держава, як підсистема хозяйствования.

2. Натуральне господарство як подсистема.

3. Ринок як самостійна підсистема хозяйствования.

Як кажуть, у економічній системі загалом взаємодіє 3 самостійних підсистеми, і залежно від цього, яка підсистема має найбільша питома вага, характеризується і весь економічна система: якщо переважає ранок, те й система — ринкова, так виникає ринкова економіка, якщо переважає держава, те й система — адміністративнокомандна, якщо переважає натуральне господарство, то така й система в цілому. Суть ринкових відносин зводитися до відшкодування витрат продавців (товаровиробників і серед торговців) й отримання ними прибутку, і навіть задоволенню платоспроможного попиту покупців з урахуванням вільного, взаємного угоди, возмездности, еквівалентності і конкурентності. Саме це становить родові, сутнісні риси ринку. Матеріальну основу ринкових відносин становить рух товару і попросити грошей. Та оскільки ринок функціонує у певному економічної системи та, розвиваючись, перетворюється на самостійну підсистему, це неспроможна не обумовити специфіку форм його прояви (різний питому вагу ринкових взаємин у всієї економічної системі, різна організація ринку, різноманітні форми, методи лікування й розміри регулювання ринку тощо.). Наявність специфічних чорт у ринку (асортимент товарів, організація ринку, традицій тощо.) дозволяє казати про московському, російському, американському, японському та інших рынках.

НАЙВАЖЛИВІШІ ФУНКЦІЇ РЫНКА:

Интегрирующая.

Регулирующая.

Посредническая.

Стимулирующая.

Информационная.

Функції рынка.

Ценообразующая.

Экономическая.

Контролирующая.

Реалізація інтересів ринкових субъектов.

Інтегруюча функція — полягає у поєднанні сфери виробництва (виробників), сфери споживання (споживачів), і навіть торговців — посередників та включенні в загального процесу активного обміну продуктами праці та послугами. Без ринку виробництво неспроможна служити споживачеві, а споживач неспроможна задовольнити свої потребности.

Регулююча функція передбачає вплив ринку попри всі сфери економіки, забезпечує узгодження виробництва та споживання асортиментної структурі, збалансованість попиту й пропозиції за ціною, обсягу і структурі, пропорційності у виробництві та обміні між регіонами, сферами національної экономики.

Ринок дає запитання: «що виготовляти?», «кому виробляти?», «як производить?».

Котра Стимулює функція полягає у спонука виробників до створення нову продукцію, створенню необхідних товарів з найменшими витратами отриманням достатньої прибутку, стимулюванні науково-технічного прогресу і вкриваю його основі - інтенсифікації виробництва, в ефективності функціонування економіки. Виконання ринком стимулюючої функції дуже важливо задля розвитку. Наприклад, без тиску ринку працівники підприємства мусять обирати директорами не найкращих фахівців, а найбільш популярних і менше вимогливих людей, а результаті - падіння обсягів виробництва та рівня індивідуального матеріального благосостояния.

Ценообразующая (чи еквівалентна) функція — це встановлення ціннісних еквівалентів обмінюватись продуктів. У цьому ринок зіставляє індивідуальні витрати виробництва товарів із громадським еталоном, то мережу порівнює витрати й результати, вишукуючи цінність товару у вигляді визначення як кількості витраченого товару, але його полезность.

Контрольна функція ринку — виконує роль головного контролера кінцевих результатів виробництва. На ринку виявляється, якою мірою потреб покупців відповідає як кількість, а й якість товарів хороших і услуг.

Посередницька функція забезпечує зустріч економічно відособлених у виробників і споживачів із метою обміну результатами праці. Без ринку неможливо визначити, наскільки взаимовыгодна та чи інша економічна і технологічна зв’язок між учасниками громадського виробництва. Споживач має можливість вибору оптимального продавця — постачальника, а продавець — найбільш гідного покупателя.

Інформаційна функція дає учасники ринку через постійно міняються ціни, відсоткові ставки кредит об'єктивну інформацію про попиті і пропозиції товарів та послуг над ринком. Сучасний ринок перетворюється на гігантський комп’ютер, збираючи і обробний величезні обсяги інформації та видає обобщённые дані про стан і промислових умовах реалізації товарів хороших і услуг.

Функція економічності передбачає скорочення витрат звернення до сфері споживання (витрат покупців для придбання товарів) і домірності попиту населення із заробітної платой.

Функція реалізації інтересів ринкових суб'єктів забезпечує взаємозв'язок інтересів продавців і покупців. Економічний інтерес продавців полягає у отриманні великого доходу, а покупця — в задоволенні потреби з найменшими витратами. Поєднання цих інтересів передбачає обмін потрібними одна одній полезностями і еквівалентність ринкової сделки.

З сутності ринку та його функцій логічно випливає та її роль громадському виробництві, що зводиться до следующему:

1. видавати сигнал виробництву з допомогою зворотних «первинних» зв’язків: що, що не обсязі, і який структурі слід производить,.

2. врівноважувати попит, забезпечувати збалансованість экономики,.

3. диференціювати товаровиробників відповідно до ефективністю їх і націленістю на покриття ринкового спроса,.

4. «санітарна» роль ринку (зводитися до вимивання неконкурентоспроможних підприємств і згортання застарілих производств).

Беручи до уваги, що є певний спосіб функціонування господарському житті, певне її динамічний стан, слід визнати, у цьому разі економіці може бути притаманний ряд признаков.

(принципів), дозволяють характеризувати її як ринкову. Такими принципами являются:

1. його присутність серед економіці різноманітних форм власності (поліморфізм власності) і різноманітних форм господарювання, і навіть вільної конкуренції з-поміж них, свобода участі всіх господарників у конкуренції і з її, достатньо виробників, щонайменше 15−20 виготовлювачів однотипної продукции,.

2. забезпечення свободи господарську діяльність, свободу вибору партнерів у господарським зв’язкам, самостійність, незалежність" і відповідальність за господарські рішення ринкових суб'єктів, спроможність самостійно укладати контракти, договору, розміщувати і вчасно приймати замовлення, здатність вільно розпоряджатися частиною свої доходи, відсутність жорсткого адміністративного товарного распределения.

(за картками, талонах, фондирования та інших.) тобто. вільна купля-продажа,.

3. формування механізму вільного ціноутворення, право ринкових суб'єктів самим встановлювати ціни. Не жорстку умову, бо класичний ринок хіба що задає з поза «невидимою рукою» ціну покупцям і продавцям. Наявність спілок у виробників і споживачів як своєрідна реакція ціни, яке усуває рынок,.

4. вільне маневрування ресурсами, їх наявність, що забезпечує мобільність використання факторів виробництва щодо його розвитку, можливість змінити умови виробництва, його технологію, вільне пересування будь-яких капіталів на будь-яку сферу докладання, недовантаження — обов’язкова умова для функціонування здорової ринкової экономики,.

5. повнота й доступу до інформації про стан ринку всіх хозяйственников,.

6. наявність ринкової інфраструктури, тобто. комплексу галузей, систем, служб, підприємств, обслуговуючих рынок,.

7. збереження поруч з поширенням ринкових відносин значного неринкового сектора экономики,.

8. послідовна інтеграція національної економіки систему світогосподарських связей,.

9. забезпечення з боку держави соціальних гарантій громадянам, надання всім рівних стартових можливостей в.

«заробляння коштів» й підтримка непрацездатних та соціально уразливих членів общества.

Поняття «ринок» і «ринкової економіки» нетождественна.

Отже, загалом сенсі під ринком розуміється сукупність ринкових взаємин у царині обміну, із засобів яких здійснюється реалізація товаров.

Ринок має структуру, інфраструктуру, механізм функціонування та обов’язкові умови функціонування, які можна як схеми 1 (див. приложение).

3.Механизм дії ринкових функцій хозяйства.

Ринковий механізм — це механізм взаємозв'язок харчування та взаємодії основних елементів ринку: пропозиції, попиту, ціни, і конкуренції. Особливість ринкового механізму у тому, кожен його елемент як найтісніше пов’язані з ціною, яка є основним інструментом, яке впливає на попит, пропозицію відкинув і конкуренцію. Наприклад, попит перебуває у зворотної залежність від ціни: з підвищенням ціни товару попит нею, зазвичай, скорочується, і навпаки. a. Ринкова конкуренція Конкуренція (від латинського «конкурро» — зіштовхуватися) — це суперництво між учасниками ринкової економіки за найвигідніші умови виробництва, купівлі та організації продажу товарів. Конкурентна боротьба за економічне процвітання — і виживання є економічний закон ринкового господарства. Конкуренція залежить від кількості производителей-продавцов і покупців. Вона розгортається серед продавців, які хочуть продати свій товар дорожче. У взаємопоборюванні перемагають такі, хто збуває товар дешевше, щоб стимулювати купівельний попит, але продає більше. Активно розвивається конкуренція серед покупців, які прагнуть придбати товар по меншою ціні. У суперництві з-поміж них перемагають ті, хто запропонував вищу ціну проти ринкової ціною. Нарешті, головною лінією розгортання конкуренції є суперництво продавців і покупців, які перебувають на протилежних позиціях щодо рівня ціни на всі товари. Внаслідок цього суперництва встановлюється загальна ціна на однорідні товари та конкретний вид кривою попиту й пропозиції. Чим сильніше конкуренція серед продавців, тим, у більшою мірою пропозицію товарів перевищує попит покупців. Коли конкуренція серед продавців слабшає, попит починає перевищувати пропозицію товарів. Конкуренція продавців, серед покупців й між тими та інші постає як сила, що викликає рух ціни до рівня рівноваги. Сутність конкуренції проявляється у функції: * забезпечення націленості виробника на запити споживача, без що не можна одержання прибутку, * стимулювання зростання ефективності виробництва, що забезпечує «виживання» виробників, * диференціація товаровиробників (одні выигрывают, другие залишаються при своєму, треті — розоряються), * тиск виробництва, розподіл ресурсів між галузями народного господарства за відповідності зі попитом і нормою прибутку, * ліквідація неконкурентоспроможних підприємств (їх продаж с молотка, злиття, перетворення тощо. буд.), * стимулювання зниження цін, і підвищення якості товарів. Ринкова конкуренція має певні переваги та недоліки. Переваги: * сприяє ефективнішого використанню ресурсів під час виробництва необхідних суспільству товарів, * зумовлює необхідність гнучкого реагування і швидко адаптуватися до постійно змінюваних умов виробництва, * створює умови для оптимального використання науковотехнічних досягнень у царині створення нових видів товарів, впровадження нової техніки і технологій, розробки досконаліших методів організації та управління виробництвом, * забезпечує свободу вибору і безкомпромісність дій споживачів і виробників, * націлює виробників задоволення різноманітних потреб і підвищення якості товарів та послуг. Недоліки: * не сприяє збереженню невоспроизводимых ресурсів (ліс, дикі тварини, запаси надр, морів, і океанів), * негативно б'є по захисту навколишнього середовища, * не забезпечує розвиток виробництва товарів та послуг колективного користування (дамби, дороги, громадський транспорт), * не створює умови у розвиток фундаментальної науки, системи загальної освіти, багатьох елементів міського господарства, * не гарантує права на працю, дохід, відпочинок, * зовсім позбавлений механізмів, що перешкоджають виникненню соціальну несправедливість і розшарування суспільства до багатих і бідних. Розрізняють конкуренцію: 1) функціональну (це конкуренція певного товару), 2) видову (за ціною та якості), 3) межфирменную (серед окремих підприємств, фірм), 4) внутрішньогалузеву і міжгалузеву, механізм яких досить докладно досліджений До. Марксом в III томі «Капіталу». Чиста конкуренція характеризується наявністю численних продавців і покупців, котрі займаються продажей-покупкой гомогенного продукту. У цих умовах над ринком відсутня продуктова диференціація, і чималі продавці та покупці, діючи незалежно і один, що неспроможні впливати формування ринкових цін. Як приклад існуючої чистої конкуренции можно привести фінансовий ринок (ринок особистих заощаджень) і ринок сільськогосподарської продукції США (ринок борошна). Ефективна конкуренція (реальна) виникає, коли покупці, й продавці діють незалежно, навіть за умови, коли ринок перестав бути суто або зовсім конкурентним. Цінова конкуренція характеризується цінової дискримінацією на реалізований продукт, можливої за дотримання наступних умов: продавець — монополіст, у якого незначительной степенью монопольної влади, продавець ранжирує покупців за групами відповідно до їхнього платоспроможності, початковий покупець немає можливості перереализовывать товар чи послугу. Цінова дискримінація найчастіше застосовується в наданні послуг (послуги лікарів, адвокатів, власників готелів, транспортування швидкопсувних продуктів). Неценовая конкуренція здійснюється з допомогою вдосконалення якості продукції і на умов її продажу (збуту). Цінова конкуренція здійснюється з різних напрямів: перше — вдосконалення технічного боку товару, друге — поліпшення приспосабливаемое™ товару до потреб споживача. Попри те що кожен ринок має унікальні особливості, суть конкуренції має єдиної концепцією, що дозволяє виявити і оцінити природу і інтенсивність конкуренції. У фундаменті економічної науці виділяють кілька типів конкуренції. Насамперед у країнах розрізняють досконалу і недосконалу конкуренції. Укладена конкуренція означає такий стан економічної системи, коли вплив кожного учасника економічного процесу загальну ситуацію настільки малий, що можна знехтувати. У умовах досконалої конкуренції окремий агент ринкової економіки після ухвалення рішень виходить із поставлених йому ринкових цін, і неспроможна своїми діями впливати на ціноутворення. Укладена конкуренція передбачає повну мобілізацію виробничих ресурсів. Кожен власник такого ресурсу вибирає вигідну собі сферу докладання і обмежений у цьому виборі нічим, крім конкуренції із боку аналогічних ресурсів. Поняття досконалої конкуренції включає у собі також повну інформованість всіх без винятку учасників виробництва ринкової економіки про те господарських можливостях, які у ній. Зазвичай вирізняються такі ознаки досконалої конкуренції: множинність продавців і покупців, однорідність виробленого продукту, неможливість покупців і продавців проводити ціни, мобільність виробничих ресурсів, ] абсолютне знання підприємцями стану ринку. Недосконала конкуренція має місце, коли лише кілька крупних фірм виробляють основну масу певного товару. Вона проявляється у вигляді монополії і монопсонии. Монополія відбувається (грецьк. «монос» — один, «полео» — продаю) і виникає тоді, коли окрема виробник займає домінують і контролює ринок цього товару. Визначальним моментом у своїй не є розміри підприємства, а частка його виробництва, у випуску товарів над ринком. Перші монополії виникли дуже що й пов’язані з не воспроизводимыми умовами виробництва та можливостями диктувати споживачам умови. У. Ленін пов’язував поява монополії насамперед із зростанням концентрації та централізації виробництва й капіталу. Є й інші умови освіти монополій, такі як природна монополія, що з воспроизводимыми елементами виробництва (поклади з корисними копалинами, родючі ділянки землі тощо. буд.), використанням науково-технічних здобутків і традицій т. буд. Нарешті, може ,|виникати адміністративна монополія, підтримувана державою, підпорядковуюча судочинство, охорону правопорядку, державну безпека продукції та т. буд. З боку попиту аналогом монополії виступає монопсония. Це що ситуація над ринком, коли є лише одне покупець. При монополії і монопсонии у продавців і покупців з’являється можливість проводити процес ціноутворення. У цьому монополія 1 впливає на ціну шляхом зміни обсягу виробництва, a t монопсония — у вигляді зміни розмірів закупівель. Монополія розширює виробництво не нескінченно. Вона це робить до того часу, поки кожна додаткова одиниця продукції приноситиме дохід більший, ніж витрати їхньому виробництво. Прибуток та видатки кожну додаткову одиницю продукції називають граничними. Розширення виробництва монополією обмежена кривою j від попиту й ростучими граничними витратами. Монополія й монопсония — це крайні випадки недосконалої конкуренції. Частіше зустрічається олігополія (від грецьк. «олігос» — деякий, «полео» — продаю) — основна маса товарів зосереджена в кількох великих продавців і олігопсонія — кілька великих покупців. Прикладом олігополії можуть бути три гіганта автомобільну промисловість США — Дженерал Моторс, Форд і Крайслер, які спільно виробляють понад 90% усіх автомобілів країни. Дуополія — тип ринкової структури, коли він є лише 2 постачальника певного товару й між ними повністю відсутні монополістичні домовленості про цінах, ринки збуту, квоти виробництва. Билатеральная монополія (двостороння монополія) — тип ринкової структури, коли він виникає протиборство єдиного постачальника і єдиної об'єднаного) споживача. Відповідно до досліджень відомого англійського вченого М. Є. Портера, стан конкуренції певному ринку можна охарактеризувати п’ятьма конкурентними силами: 1. Суперництво серед конкуруючих продавців. 2. Конкуренція серед товарів, є замінників і конкурентоспроможних з погляду ціни. 3. Загроза появи нових конкурентів. 4. Економічні можливості й торгові здібності постачальників. 5. Економічні можливості й торгові здібності покупців. Представлена модель є концептуальним засобом для формулювання і вивчення структурних схем конкурентних сил. Сучасне процвітання різноманітних монополій (олігополії), виникнення транснаціональних корпорацій свідчать, що освіта монополій — закономірний процес і объясняется тем, що саме конкуренція — важливим елементом ринкового механізму — породжує їх, бо кожен конкурент на рику мріє стати монополістом. Ціновий механізм ринку досконалої конкуренції. Попит і пропозиції товару. Еластичність Ціновий механізм ринку досконалої конкуренції функціонує з урахуванням законів попиту й пропозиції. Попит — це відбиток потреб людей тих чи інших товарі, послузі, їхнє бажання це купити. Споживачів цікавить не товар взагалі, а товар по прийнятною ціною. Виходячи з цього слід сказати не про абсолютному попиті, йдеться про платоспроможному попиті. Платоспроможний попит характеризує як бажання, а й можливість купити товар. Попит називається кількість товару, що буде куплено за приемлемую ціну й певний проміжок часу. На величину попиту, його структуру і надасть динаміки впливають численні чинники економічного, соціального і технологічного характеру. Інтерес до товар, наприклад, може збільшуватися внаслідок реклами, зміни моди чи смаків покупців. Попри це, слід зазначити, що покупець насамперед цікавиться, скільки коштує товар, що він хоче купити, порівнюючи свої бажання з своїм доходом. Це означає, що на певне добре що основному залежить від ціни товари та доходу, який виділяється покупателем на споживання. Між ринкової ціною товару і тих його кількістю, на що подається попит, завжди існує певна співвідношення. Висока ціна товару обмежує попит нею, ціни цей товар, зазвичай, обумовлює зростання попиту. Цю взаємозв'язок між ціною і пишатися кількістю що купуватиметься товару можна відбити на графіці. Припустимо, що з ціні 5 дол. за одиницю товару усіма споживачами буде куплено над ринком 9 одиниць товару, за ціни 4 дол. за единицу товара — 10 товарів, за ціни 3 дол. — 12 одиниць, за ціни 2 дол. — 15 од. і за ціні 1 дол. за одиницю товару буде потрібно 20 товарів. Якщо ціни за одиницю товару (Р) відкладемо по осі ординат, а кількість товару, на яка подається попит (Q), по осі абсцис, ми одержимо наступний графік, зображений на рис. 4.1. Таке зображення співвідношень між ринкової ціною товару і j грошовим вираженням попиту нього називається графіком попиту, чи кривою попиту Q, (від слова demand — попит). На графіці крива DD отлого спускається. Ця крива ілюструє закон падаючого попиту. Сутність цього полягає у тому, що й ціна будь-якого товару підвищується за незмінності інших умов ринку, те й попит цей товар зменшується. Або, що таке саме, якщо, а ринок надходить більше товарів, то, при інших рівних умовах ціна нею зменшується. Інакше кажучи, величина попиту зростає за незначного зниження ціни, і зменшується у разі підвищення ціни. Попит не залишається незмінною. У цьому необхідно розрізняти зміни величини попиту, чи обсягу попиту, і журналістам зміну попиту (характеру попиту). Величина попиту змінюється тоді, коли змінюється лише ціна цього товару. Характер попиту змінюється тоді, коли змінюються чинники, які раніше постійними. Графічно зміни обсягу попиту виражаються у «русі за дзвоновидною кривою попиту». Зміна ж попиту виявляється у «русі самої кривою попиту», у її зміщення. Це можна так (рис. 4.2). При зміні ціни з Р, до 2, коли всі чинники крім ціни постійні, рух здійснюється вниз за дзвоновидною кривою попиту, збільшуючи кількість що купуватиметься товару від Q (до Q2. Зміна ж попиту (зрушення кривою попиту DjDj) показує, що покупці набувають більше продукції за будь-якої ціні. Так, за тієї ж ціні Р (покупець буде набувати вже кількість товару, однакову Q2 > Qr Зрушення кривою попиту обумовлений багатьох чинників. До до їх числа ставляться зміна величини доходів, зміна цін товарів, можуть бути замінників чи дополняющими даний товар в споживанні, зміна очікування щодо майбутніх ціни даний товар чи ступеня його дефіцитності, сезонні коливання, зміна чисельності та складу населення. Спросы різні товари відрізняються друг від друга за рівнем чутливості зміну чинників, визначальних їх. Мірою такої зміни служить коефіцієнт еластичності попиту (ED). Коефіцієнт еластичності проса за ціною окреслюється ставлення зростання обсягу попиту чи кількості купованого товару (в %) до зниження цін (в %). Відсоток зростання Q Відсоток падіння Р Еластичність попиту за ціною характеризує ступінь залежності обсягу що купуватиметься товару (Q) від коливання ринкових цін (Р). Якісно можна назвати три варіанта цієї залежності. Коли зниження ціни (Р) викликає таке зростання (Q), що загальна виручка (Р x Q) зростає, то говорять про еластичному попиті, чи — еластичність попиту більше одиниці. Коли ж зниження ціни (Р) з точністю компенсується відповідним ринком (Q) отже загальна виручка (Р x Q) залишається незмінною, то йдеться про одиничної еластичності попиту, чи — еластичність попиту дорівнює одиниці. І, насамкінець, коли зниження ціни (Р) обумовлює незначне зростання (Q) отже загальна виручка (Р x Q) падає, ми маємо працювати з неэластичным попитом, чи пластичність попиту менше одиниці (але мені більше нуля). Еластичний попит, нееластичний попит, одинична еластичність попиту виступають показниками відносної залежності реалізації товару через зміну ціни. Висока еластичність попиту означає, що покупці надзвичайно чутливі до будь-якого зміни ціни. Попит є неэластичным, коли відсоткове зміна величини попиту менше відсоткового зміни ціни. Еластичність попиту залежить від багатьох чинників. Вона, зазвичай, вище на товари, які мають більше замінників (субститутов). Однією з найбільш неэластичных товарів є сіль, оскільки його не можна замінити іншим товаром. Еластичність попиту товари тим більша, що більше різноманітних можливостей його використання. Чим насущнее потреба? удовлетворяемая товаром, тим нижче еластичність попиту нього. На еластичність попиту впливає можливість доступу до товару. Чим більше обмежений цей доступ, тим нижче еластичність попиту такий товар. Більше еластичним стає попит на товари з часом. Знання еластичності попиту за ціною має важливе значення для поведінки підприємця, вибору ціни. Якщо попит товару еластичний, то виробнику вигідно зниження ціни, позаяк у цьому випадку його виручка зростатиме. Коли ж попит на товари нееластичний, то виробнику вигідно підвищувати ціну нею, бо тільки в данном случае виручка може збільшитися. На еластичність попиту впливає як ціна товару, а й інші чинники. Наприклад, доходи покупців. Тому можна говорити про еластичності попиту по прибутку, що характеризує ступінь чутливості попиту той чи інший товар зміну доходів споживачів. Коефіцієнт еластичності попиту по прибутку показує? на скільки відсотків збільшиться (зменшиться) попит зі збільшенням (зменшенні) доходів споживача на 1%. Пропозиція — це сукупність товарів з певними цінами, які перебувають ринку (чи шляху) і який можуть або мають намір продати производители-продавцы. Воно характеризує економічну ситуацію над ринком із боку продавців. Обсяг пропозиції у кожного виробника (продавця), зазвичай, змінюється залежно від ціни. Якщо ціну виявиться низькою, то продавці запропонують мало товарів, придержат частину його складі. Якщо ж ціна буде високої, всі вони запропонують ринку багато товару. Коли ж ціна істотно зросте і виявиться дуже високої, виробники постараються збільшити пропозицію товару, спробують збути навіть браковані вироби. На світовому ринку складається певне співвідношення між ринковими цінами та кількістю товарів, яке виробники бажають запропонувати окупателям. Цю залежність можна відбити графічно, застосувавши систему координат (рис. 4.3).Пусть вісь абсцис (Q) служить для позначення кількості товару, доставленого ринку, а вісь ординат позначає рух ціни (Р). Пропозиція за ціни 5 дол. за одиницю товару становитиме 18 виробів, за ціни 4 дол. — 16 виробів, за ціни 3 дол. — 12 виробів, за ціни 2 дол. — 7 виробів і за ціні 1 дол. — ні одного вироби. Графік пропозиції отримає форму кривою пропозиції P. S (від слова supply —.

предложение). Якщо крива попиту встановлює ставлення між цінами та тим кількістю товарів, яке споживачі бажають купити, крива пропозиції (P.S) характеризує ставлення між ринковими цінами та тим кількістю продукції, яке виробники виявляють готовність зробити та продати. Причому у на відміну від кривою попиту, крива пропозиції зазвичай піднімається вправо вгору. При зростанні ціни діє тенденція до підвищення пропозиції. Об'єктивно існуюча взаємозв'язок між пропозицією і ціною позначається у законі пропозиції, суті якого у тому, що обсяг пропозиції товару збільшується у разі зростання ціни, і зменшується у її зниженні. Аналогічно попиту необхідно розрізняти зміна пропозиції з зміна обсягу пропозиції. Обсяг пропозиції змінюється тоді, коли змінюється лише ціна товару. Навпаки, зміна пропозиції відбувається, коли змінюються чинники, що раніше не приймалися за постійні (рис. 4.4). Графічно зміни обсягу пропозиції виражаються у «русі по кривою пропозиції». Тож з зміною ціни з Р (до Р2 рух іде за рахунок кривою SS, що збільшення обсягу пропозиції з Q1 до Q2. Таке рух відбувається у разі, коли всі чинники крім ціни постійні. Проте за пропозицію впливають крім ціни, і інші чинники. У результаті їхніх впливу відбувається зрушення самої кривою пропозиції. Це означає не зміна обсягу виробництва, а зміна самого пропозиції, його характеру. Припустимо, що використовується нова технологія, що дозволяє за ті самі витратах випустити більше продукції. Тоді крива пропозиції зсувається вправо у безвихідь S1S1, двиг буде означати, що з кожної ціні виробник запропонує більше товару. Так, за ціни Р — Q2 > Q, а за ціни Р2-Q3>Q2,.

Ступінь зміни обсягу пропозиції залежно від підвищення ціни характеризує еластичність пропозиції. Мірою цього зміни є коефіцієнт еластичності пропозиції (Es), розраховуваний як ставлення обсягу пропозиції (в %) до зростання цін (в %). ES= Відносне зміна Q/Относительное зміна Р Еластичність пропозиції служить показником відносного зміни пропозиції (Q) Відповідно до відносним зміною ринкової ціни. Якщо запропоноване кількість товару (Q) залишається незмінною ми маємо працювати з неэластичным пропозицією. Коли ж найменше ціни товару (Р) викликає скорочення пропозиції (Q) нанівець, а найменше збільшення (Р) обумовлює збільшення пропозиції, ми маємо працювати з абсолютно еластичним пропозицією. Еластичність пропозиції зазвичай буває вище на протязі багато часу, ніж у стислі терміни. Це викликано пристосуванням виробників до вищої цене.

Еластичність пропозиції змінюється під впливом технічного прогресу, зміни якісного і кількісного складу використовуваних ресурсів. Посилення обмеженості ресурсів, застосовуваних під час виробництва тієї чи іншої товару, веде до зменшення значення еластичності пропозиції. За здатністю виробника реагувати на ринкову ситуацію виділяють три періоду: короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий. У короткостроковий період фірма неспроможна здійснити якісь зміни обсягом своєї продукції, яка там склалася ринкова ціна. У результаті пропозицію може підлаштовуватися під попит, змінюючи лише ціну. Крива пропозиції посідає у цьому випадку вертикальне становище. Це означає, пропозиція в краткосрочном періоді абсолютно неэластично. У середньостроковий період підприємство має можливість підлаштуватися під попит, використовуючи найближчі резерви, підвищуючи обсяги виробництва з допомогою більшої завантаження устаткування, інтенсифікації праці та продажу наявних запасів. Крива пропозиції у тому разі збочує з суворо вертикального положення у напрямі, визначеному законом пропозиції: Еластичність пропозиції стає позитивної, більше нуля. У довгостроковий період виробники можуть перебудувати виробництво з допомогою заміни старого устаткування нове, більш продуктивне, розширити виробничі потужності. Що стосується підвищення цін відбувається приплив нових фірм у галузь, що виробляє даний товар. У довгостроковий період еластичність пропозиції перевищить, ніж у попередніх випадках, вона сягає максимальної величини. Розглядаючи категорії попиту й пропозиції, можна побачити, що більш рухливий у часу, ніж пропозицію. Це викликано тим, що здебільшого відразу скорочується при значне підвищення цін. Навпаки, зростання ціни є лише першим сигналом виробникам розширити потужності, притягнути до виробництво додаткові ресурси, і цій основі збільшити пропозицію товара.

На ринку конкретне співвідношення попиту й пропозиції може отримувати три можливі варіанти. Одне з них характеризується перевищенням пропозиції товару над попитом покупців. Такой случай то, можливо результатом як зайвого виробництва товару, а й непомірного вздувания ціни товари невисокого якості, дефіциту гроші в населення Криму і інших обставин. Другий варіант відрізняється від першого перевищенням попиту над пропозицією товару. І тут має місце незадоволений попит, товарний дефіцит. Ринок реагує на дефіцит прямим чи прихованим зростання цін. Виходом з цієї ситуації може бути збільшити виробництво товарів, було попиту, зменшення цін, і підвищення зростання грошових доходів населения.

Третій варіант співвідношення попиту й пропозиції характеризується відповідністю між величиною і структурою попиту товари, з одного боку, і розміру й структури їх пропозиції — з іншого, рівновагою від попиту й предложения.

Рівновага — ця ситуація над ринком, коли пропонування й попит збігаються чи еквівалентні при прийнятною для споживача і виробника ціні. Виникає ринкове рівновагу внаслідок взаємодії від попиту й пропозиції. Щоб з’ясувати, як, необхідно поєднати криву від попиту й криву пропозиції однією графіці (рис. 4.5).

Цей графік висловлює одночасне поведінка попиту й пропозиції окремого товару і, як і точці дві лінії перетнуться (точка Є). У цьому точці досягається рівновагу. Координатами точки Є є рівноважна ціна РЄ і рівноважний обсяг QE. Точка Е характеризує рівність QE = QS = QD, де Qs — обсяг предложения,.

QD — обсяг попиту. Крапка рівноваги показує, що саме попит, будучи протилежними ринковими силами, врівноважуються. Рівноважна ціна означає, що товарів вироблено стільки, скільки требуется покупателям. Таке рівновагу є вираженням максимальної ефективності ринкової економіки, бо у стані рівноваги ринок збалансований. Ні в продавця, ні в покупця немає внутрішніх спонукань до його порушення. Навпаки, за будь-якої інший ціні, відмінній від ціни рівноваги, ринок не збалансований, та покупці і продавці прагнуть змінити ситуацію на рынке.

Якщо реальна ринкова ціна буде більше рівноважної (Р1), то обсяг попиту за такої ціни Q1, буде набагато меншою обсягу пропозиції Q2 І тут виробники зволіють скоріш знизити ціну, ніж продовжувати випуск продукції обсязі, істотно перевищує обсяг попиту. Надлишок пропозиції (Q2~ Q1) триватиме котре знижує тиск на цену.

Якщо реальну ціну над ринком буде вже ніколи рівноважної (Р2), то обсяг попиту Q4 виявиться більше обсягу пропозиції Q3, товар стане дефіцитним. Окремі покупці зволіють заплатити вищу ціну. Через війну надлишку попиту (Q4- Q3) триватиме тиск на цену.

Цей процес відбувається триватиме до того часу, поки ціна не встановиться на равновесном рівні РЄ, у якому обсяги попиту й пропозиції равны.

Першу формулювання загальної економічної рівноваги дав Леон Вальрас (1874 р.), який на відміну від категорії середньої ринкової ціни по До. Марксу (ціни виробництва) намагався абстрагуватися від громадської системи виробництва і спирався на корисність як вихідну категорію. А. Маршалл спробував з'єднати теорію граничною корисності з теорією попиту й пропозиції і теорією витрат виробництва. Йому належить першість у дослідженні категорій «ціна попиту» і «ціна, пропозиції», що подальшим розвитком теорії трудовий вартості. Ціна попиту по А. Маршаллу — це красна ціна, через яку кожна від ділова порція товару здатна залучити покупця в протягом певного періоду часу. Водночас це й максимальна ціна, за которую покупатели згодні купити товар чи послугу. Вище її ринкова ціна піднятися неспроможна, тому що в споживачів немає таких грошей для придбання. А ціна пропозиції — це красна ціна, через яку товар вступає у продаж на конкретний ринок, або ж цей гранично мінімальні ціни, якими виробники готові продати своєї продукції або ж послуги. Ринкова ціна неспроможна опуститися нижче ціни пропозиції, оскільки коли виробництво і збут стають убыточными.

Рівновага називається стійким, якщо відхилення від цього супроводжуються поверненням до початкового стану. Зміна ринкового рівноваги залежно від характеру від попиту й характеру пропозиції дозволяє визначити чотири правила попиту й пропозиції: 1. Збільшення попиту зумовлює зростання як рівноважної ціни, так і рівноважного кількості товару. 2. Зменшення попиту спричиняє падіння рівноважної ціни, і рівноважного кількості товару. 3. Зростання пропозиції товару тягне у себе зменшення рівноважної ціни, і збільшення рівноважного кількості товару. 4. Скорочення пропозиції веде до підвищення рівноважної ціни, і зменшенню рівноважного кількості товару. Користуючись цими правилами, можна знайти рівноважну крапку у разі будь-яких змін від попиту й предложения.

На конкурентному ринку будь-якого товару рівновагу попиту й пропозиції встановлюється саме з таку схему. Рівновага — закон кожного конкурентного ринку. Завдяки рівноваги кожному товарному ринку підтримується рівновагу економічної системи загалом. Важливо підкреслити, що ціна рівноваги встановлюється в конкурентних умовах ринку. Проте дотриматися всі умови конкуренції неможливо. Механізм ринкового рівноваги цін — це механізм наближення досконалості, який повністю будь-коли досягається. І все-таки практично, відповідно до Закону рівноваги від попиту й пропозиції, формується ціна будь-якого товару. Усі товарні ринки близькі до конкурентного рівноваги, а то й виникають елементи монопольного втручання в ринковий механізм, які змінюють модель конкурентного рівноваги. b. Ціновий механізм ринку недосконалої конкуренції. Ринок недосконалої конкуренції характеризується різними ринковими ситуаціями, які докладно описані у табл. 4.1. Монопольне втручання — це в ринковий механізм конкурентного рівноваги окремих осіб, товаровиробників, профспілок, різноманітних асоціацій і держави, який може змінити ціну рівноваги. У разі вільної конкуренції ціни формуються переважно під впливом попиту й пропозиції. При монополістичній конкуренції ціноутворення стає складнішим. У разі переважання монополій спостерігається поєднання стихійного ринкового ціноутворення з міським управлінням цим процесом, здійснюваним монополіями й державою. Якщо монополія отримує декларація про реалізацію товарів, вона прагне якнайбільше продати товарів хороших і отримати у своїй якомога більше прибутку. Проте продаж кожної додаткової одиниці товару принаймні задоволення попиту наводить меншою доходу. Щоб продати цю додаткову одиницю, необхідно понизити ціну, оскільки купівельна здатність ринку має обмежені можливості. У цьому монополія буде продавати товари за найвищої ціні, а, по такий, що забезпечує оптимальне поєднання обсягу продаж і ціни за одиницю вироби й одержання найвищого загального обсягу прибыли.

Кордони монопольних цін встановлюються ринкова конкуренція. Верхня кордон визначається співвідношенням рівня цін, і обсяги виробництва, що забезпечує монопольно високий прибуток. Розглянемо це прикладі, що дає загального уявлення про основних закономірності монополістичного ценообразования.

З табл. 4.2 видно, що з зниженні ціни, і збільшенні обсягу I оптимальної є партія виробів, коли він прибуток буде максимальної. У прикладі такий партією є партія обсягом 200 виробів. Вона приносить найвищий прибутку 2000 тис. крб. У цьому ціна впродовж одного виріб у вигляді 35 тис. крб. буде верхньої кордоном монопольних цен.

Нижню межу монопольної ціни — це низька ціна, коли він додатковий прибуток понад нормальної дорівнюватиме нулю. Частка монопольної прибутку на ціні товару связна з величиною эластичности спроса продукції монополіста. Це називається індексом Лернера. Він визначається по формуле:

[pic].

где Рm — монопольна ціна, Pck — ціна досконалої конкуренции,.

ED — еластичність попиту. При аналізі монополизированного ринку слід сприймати до уваги поведінка лише фирмы-монополиста, оскільки окремі споживачі, ні конкуренты-производители немає можливості впливати на ринкові ціни. Механізм рівноваги такому ринку можна описати з допомогою наступного графіка (рис. 4.6).

У разі вільної конкуренції після перетину кривою пропозиції P. S і кривою попиту D ринкове рівновагу настає у точці перетину А.

Якщо фірми-виробники домовляються між собою проведення єдиної політики під час встановлення цін, і обсяги виробництва, тоді ці фірми об'єднуються і виступають на вигляді картелі чи монополії. І тут крива попиту D споживача перетворюється на криву попиту AR монополії, попит споживача підміняється хіба що попитом монополії, монополія диктує попит споживача. |Таблиця 4.1. | |Порівняльна таблиця ринкових ситуацій | |Основні |Ринок недосконалої конкуренції | |риси | | |ринкової | | |ситуації | | | |Чиста |Олігополія |Монополистич| | |монополія | |еская | | | | |конкуренція | |Количество|Одна |Кілька |Досить | |фірм |велика |великих |багато | |производящ| | | | |їх | | | | |продукцію | | | | |Тип |Уникальный|Стандартизир|Дифференциро| |продукту |, немає |ованный |ванний | | |близьких | | | | |заміннику| | | | |і | | | |Контроль |Практическ|Существует |Вплив | |над |і |вплив |обмежена | |ціною |повний |цінового | | | |контроль |лідера | | |Ступінь |Дуже |Важкий |Вхід і вихід| |складності |важкий | | | |входу | | |можливі | |у галузь | | | | | | |Таблиця 4.2. | |Освіта монопольних цін | |Объе|Издержк|Совокуп|Цена за |Загальна |Прибы| |м |і |ные |одне |виручка |ль, | |парт|единицу|издержк|изделие,|за |тис. | |ії, | |і, | |партію, |крб. | |прим. |продукц|тыс. |тис. |тис. | | | |ії, |крб. |крб. |крб. | | | |тис. | | | | | | |крб. | | | | | |100 |25 |2500 |40 |4000 |1500 | |200 |25 |5000 |35 |7000 |2000 | |300 |25 |75 000 |30 |9000 |1500 | |400 |25 |10 000 |28 |112 000 |1200 |.

Щоб максимізувати прибуток, монополія скорочує обсяги виробництва товару для споживача з Qa до Qal, що відповідає точці А, — те що кривою граничного доходу MR (маргинальные поступления) з кривою пропозиції P. S, яка на криву граничних витрат МС як пропозиції коштів виробництва. У цьому монополія стежить, щоб споживачі набували обсяг випуску товарів, запропонований фирмой-монополистом у вигляді Qa|, і не ціні Рal, а, по ціні Р. У цих цілях монополія блокує дії ринкових суб'єктів, які прагнуть зрівняти за ціни попиту і товарної пропозиції, відповідні рівню вільної конкуренції. Через війну рівновагу встановлюється лише на рівні монопольних цін, відповідних ціні Р обсягу Qal. У зв’язку з тим, що кожна одиниця товару, не выпущенная не більше від Q. a до Qa, зменшує витрати монополії, монополія домагається збільшення доходу на вигляді надприбутки. Прибуток РаР виступає в вигляді монопольної прибыли.

Перша група заходів — адміністративно-правове воздействие в вигляді:* заборони монополії у будь-якій галузі господарства, * розпуску існуючих монополістичні об'єднань, * розчленовування монополій на цілий ряд самостійних виробництв. Друга ж група заходів — административно-экономическое вплив, спрямоване на: * переслідування державою торговців, здійснюють цінову дискримінацію (завищення цін, необумовлене витратами виробництва), * переслідування торговців, здійснюють фальсифікацію товарів шляхом застосування реклами, * заборона позаекономічного на контрагентів шляхом змови із метою спільного впливу зміну ринкової ситуації. Третю групу заходів — економічне вплив, проведене державою: * використання різних прийомів ведення податкової політики, які змушують монополію призначати ціни на всі випущену продукцію, близькі до місцевих умов вільної конкуренції, * заохочення випуску товаров-субститутов, т. е. товарівзамінників. Розмаїття товарів особистого та продуктивного споживання знижує попит на товари монопольного виробництва, * розширення ринку внаслідок встановлення міжнародних економічних зв’язків і збільшення імпорту, * поширення наукових установ та технологічних знаний.

Іноді держава втручається у ринковий механізм через встановлення ціни на законодавчому порядку (рис. 4.7).

На рис. 4.7 показані механізм та наслідки примусового встановлення ціни державою. Таке втручання зовні виглядає справедливим розподілом доходів у користь малозабезпечених слоев населения. Проте якщо з погляду економічної теорії такий розподіл не раціонально, бо ефективне засобом ні вирівнювання доходів, ні збільшення виробництва саме ті товарів. Вирішити ці завдання простіше й дешевше з допомогою ринкового механізму від попиту й пропозиції, об'єктивно стимулюючого необхідні суспільству пропорції розподілу через ціну равновесия.

На рис. 4.7 рівень законодавчо встановленої ціни показаний лінією АВ. За ціни Р1, криві попиту DD і такі пропозиції SS не перетинаються. Споживачі купили набагато більше товару, ніж пропонується над ринком. Виникає дефіцит. Якби законодавче, примусове встановлення низькою ціни, покупці, можливо, воліли б заплатити вищу ціну, ніж обходитися без певного товару. Це надає можливість появи спекулятивних ціни тіньовому ринку дефіцитної економіці. Ця система неспроможна зберігатися тривалий час (будучи вимушеним заходом), оскільки не усуває головної причини дефіциту — недостатнє виробництво товару, необхідного споживачеві, бо низька державна ціна неспроможна змусити виробника як збільшувати, а й навіть продолжать производство цього товару. Карткова система зрушить криву попиту до лінії D1D1, позначену на графіці пунктиром, але з змінить ситуацію над ринком, дефіцит збережеться. Якби було встановленого краю, то ціна піднялася до точки Є (еквілібріум, рівновагу), яку багато хто було б недоступна, але ці послужило б імпульсом належала для розширення виробництва та наповнення ринку товаром, снижения цін рівня, у якому попит уравновешиваются.

І останнє. Чи може виникнути ситуація, коли криві від попиту й пропозиції не перетнуться? Російська дійсність дає безліч прикладів що така. Зростання цін Росії супроводжується не только снижением попиту, а й скороченням пропозиції. Ситуація, коли він пропозицію товару з цін не зростає, а падає, виглядає на графіці так (рис. 4.8).

Графік показує, що вищу точку рівноваги зникла. Реалізація товару не відбулася. Платежі припинилися. Виник парадокс, не передбачений традиційними методами економічної теорії. Пояснюється ця ситуація багатьма причинами: * розвалом сформованих економічних зв’язків, виникненням невизначеності та непередбачуваності економіки, * відсутністю негайного пристосування виробництва до зміненій кон’юнктури ринку: між підвищенням цін, і розширенням пропозиції існує певний розрив, особливо у капіталомістких галузях, * відсутністю конкурентного середовища економіки (головна причина). Насправді ж картина російської економіки показує величезні масштаби, складний і багаторівневий характер її монополізації. Можна виділити три рівня цього явища: монополізм управління і технологічний монополізм. До цьому сьогодні вже можна додати змова продавців на споживчому ринку й монополізацію регіональних ринків. Лібералізація цін умовах веде до неминучого зростання зухвальства і скорочення пропозиції. Неперекрещивающиеся криві попиту й пропозиції називають своєрідним «антиэффектом монополізму» російської економіки. Форми й економічні важелі в механизме саморегулируемой ринкової системи Саморегульована економічна система як принципу «невидимою» руки проявляється, з одного боку, ніж формою організації 1 економічної системи, з іншого — як засіб господарювання. Основою форми організації саморегулювання виступає ринкова система. Вона базована на використанні різноманітних форм власності, різних організаційно-правових форм господарювання, розгалуженої мережі ринкової інфраструктури. Саморегульована ринкова система передбачає освіту таких суб'єктів господарювання, які мають соціально-економічної свободою та до того ж час взаємної обумовленістю, узгодженістю економічних інтересів, які з вигляді прямих чи опосередкованих погоджень своїх дій між собой.

Природний перебіг ринкової системи виходить з дії двох протилежних тенденцій — відцентровій і центростремительной. Перша, відцентрова тенденція веде до переростанню простого відособленого виробника, що у процесі громадського поділу праці при мелкотоварном виробництві, в великі господарючих суб'єктів як монополістичні об'єднань. Вони у розвитку виробничих зусиль і конкуренції між собою. Друга, центростремительная тенденція, джерело якої в посиленні функціональних взаємозв'язків при громадському розподілі праці, включає різні процеси інтеграційного характера.

Ця дві протилежні системи визначають метод господарювання саморегульованій системи, що грунтується на дії конкурентних і інтеграційних процесів. Саме взаємодія цих процесів виступає в ролі внутрішнього джерела саморегулювання ринкової економіки. Як метод господарювання конкуренція проявляється у вигляді боротьби між товаровиробниками у процесі функціонування. Інтеграція супроводжується функціональними взаємозв'язками, погодженнями в виробничо-господарської діяльності. Конкуренція викликає суперництво за збільшення обсягів виробництва, розширення ринків збуту, за джерела отримання сировини й матеріалів. Інтеграція грунтується на взаємодії ринкових господарюючих суб'єктів у процесі виробництва і збуту, соціальній та сфері докладання капіталу. Конкуренція веде до роз'єднанню і роз'єднання товаровиробників. Інтеграційні процеси призводять до виникнення асоціацій, спілок у сфері капітального будівництва, виконання великих цільових програм, тож проектів, що з науково-технічним розвитком, з реконструкцією виробничих потужностей до збільшення випуску продукции.

Основою механізму саморегулювання ринкової економіки є конкуренція. Однак у процесі розвитку конкуренція породжує свою протилежність — монополізм. Це пов’язано з тим, що конкуренція створює передумови посилення концентрації, централізації і виникнення цій основі монополістичні об'єднань. Саме монополії забезпечують найвищу економію з допомогою зростання масштабів виробництва, мають матеріальними можливостями проводити вишукування області науково-технічних здобутків і традицій впровадження у виробництві, приваблюють більш кваліфіковану робочої сили і застосовують більш досконалу організацію производства.

Найпростішим методом саморегульованій ринкової системи є система спроб і помилок, у якій виживають лише економічно сильні й працьовиті. Визначальним у разі виступає наявність капіталу. Найбільш заможні фірми мають можливість використовувати більш продуктивну техніку, новітні технології, домагатися високої результативності виробництва. У результаті відсталі фірми витісняються з ринку, обсяги виробництва зменшується, настає рівноважний стан від попиту й предложения.

Економічним важелем у механізмі саморегулювання є і руйнація підприємств, котрі опинилися нездатними до економічної боротьбі і ефективному господарювання. У країнах із розвиненою ринковою економікою такі підприємства законодавчо з’являються банкрутами. Банкрутство — це такий стадія господарської неспроможності, коли єдиним шляхом виходу з даній ситуації є розпродаж майна на погашення боргів підприємства. Майно то, можливо розпродане на торгах чи викуповується колективом. За другим варіантом майно перетворюється на власність коллектива.

Центральним ланкою саморегулювання ринкової системи є куренное ціноутворення. Модель рівноважного ринкового механізму з використанням конкурентного ціноутворення діє так: якби пропозицію будь-якого товару перевищує потрібне його кількість, то ціни на всі даний товар знижуються. Це служить сигналом для скорочення і зменшення пропозиції. Підвищення цін свідчить про недостатньому пропозиції. Високі ціни виступають стимулятором увеличения производства та пропонування даного товара.

На макрорівні найефективніший механізм саморегулювання був розроблений Дж. Кейнсом. Він першим запропонував здійснювати коригування ринкового механізму рівноваги з допомогою використання фінансових важелів, кредитно-грошової та податкової політики, що й дозволяють забезпечити стабільність і забезпечити сталий развитие.

Рынок в Украине.

Проголошення 24 серпня 1991 року України незалежним суверенним державою як стало важливою віхою історія українського народу, а й відкрило реальні сформуватись нового динамічного народного господарства ринкового типу. Зміни в суспільно-політичного життя держави сприяли корінний перебудові економічних відносин. Було назавжди і безповоротно покладено край однопартійної системою та ідеологічної монополією разом із ними командно-адміністративними принципами керівництва у економіці, що стримували розвиток економічних процесів, соціального та науково-технічного прогресу. Україна твердо стала на шлях радикальних економічних реформ.

Проте перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової, тобто. до принципово нову систему господарювання, було виявитися безболезненным.

Перехідний період Україні охарактеризовался глибоким соціальноекономічну кризу, який висловився в спаді виробництва, розвалі фінансової систем, зниженні життєвий рівень народу, інфляційних процесах, безробіттю та інші негативних явищах. З такими явищами зіштовхнулися все посткомуністичні країн Центральної і Східної Європи, обрали шлях демонтажу командно-адміністративної системи та створення сучасної, заснованої на ринкових відносин національної экономики.

Єдине можливим засобом виходу з такої кризи є подальше перетворення економіки, створення умов всебічного розвитку й подальшого розвитку ринкових отношений.

Сьогодні в Україні ми вже вміють рахувати гроші й починає розуміти, що й економічний добробут залежить немає від держави, а першу чергу, — від нього самих. Зі свого боку, держава здійснює політику, спрямовану забезпечення прискореного формування нової класу — класу підприємців, покликаного вирішальну роль економіці, виступати реальним конкурентом державних підприємств. Але як стати на нелегкий шлях підприємництва, необхідно вивчити закони ринку і його функціонування, інакше кажучи, знати правила игры.

Шлях становлення ринкової інфраструктури України складний незгірш від, ніж підприємництва. У цьому главі розглянуті основні складові РІ України та їхніх діяльність до сьогодні. Розрізняють организационно-техническую, фінансово-кредитну і науководослідницьку інфраструктури ринку. Зупинимося докладніше кожному з видів. До організаційно-технічною інфраструктурі ринку ставляться товарні біржі і аукціони, торговельні доми й торгові палати, холдингові і брокерські компанії, інформаційні наукові центри й ярмарки, инжинеринговые фірми, сервісні центри, пункти прокату і лізингу, державні інспекції, різного роду асоціації підприємців та споживачів, транспортних комунікацій і знаходять способи оперативного зв’язку. Дехто з цих закладів покликані надавати сприяння встановленню ділових контактів між підприємцями, надавати їм інформаційні, консультативні, розрахункові й інші послуги, інші беруть він функції загальної координації ринкових зв’язків, представляють інтереси своїх членів на регіональному, державному та міжнародному рівнях, треті (є спеціальні державні органи регулювання ринкових відносин. Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворюють банки, фондові і валютні біржі, страхові і інвестиційні компанії, фонди профспілок і інших сус-пільних організацій. Усе це ті, хто здатний займатися журналістською й займається мобілізацією тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх в кредити, і потім і в капіталовкладення. Науково-дослідна інфраструктура ринку включає у собі наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальними закладами. Тепер на найважливіші елементи ринкової інфраструктури: біржі (фондову, товарну, робочої сили в) і науково-дослідні інститути. Фондова біржа (установа, організований ринок, у якому власники здійснюють процес купівлі-продажу цінних паперів. Членами біржі є переважно її засновники (окремі індивіди і кредитно-фінансові інститути. Купівля-продаж акцій на фондову біржу здійснюється з допомогою посередників. Позитивними рисами фондової біржі є: акумулювання вільних коштів з допомогою випуску та організації продажу цінних паперів і їх напрям в розвитку окремих підприємств, областей, міжгалузеве переливання капіталу, завдяки якому вона послаблюються диспропорції в економіці, створення відповідних передумов для підприємницької діяльності, стабілізація заощаджень окремих верств населення Криму і їх відповідне зростання тощо. Біржа робочої сили в (установи, які проводять посередницькі функції між працівниками і підприємцями, збирають надають інформацію про наявність вакансій, сприяють підготовки й перепідготовки кадрів, створення робочих місць, швидкому переміщенню робочої сили, забезпечення ефективності зайнятості працездатного населення, частково регулюють процес зайнятості. Біржа має в містах, районах, їх завдання до того, щоб аналізувати, розробляти програми зайнятості, надавати консультації, здійснювати підготовку, перепідготовку кадрів працевлаштовувати їх. Товарна біржа (постійно діючі ринки, де купівля-продаж товарів здійснюються з урахуванням встановлених стандартів, і зразків, відповідних форм документів, якими регламентуються номенклатура, обсяг, ціни, терміни й ті види постачання російської та інших умов. Товарні біржі ділять на міжнародні і національні, універсальні та в спеціалізовані. Інституції та організації, образовывающие науково-дослідну інфраструктуру, вивчають динаміку ринкової ситуації, займаються розробкою стратегії і тактики поведінки підприємств над ринком, прогнозів для уряду та підприємців, моделюванням наслідків тих чи інших рішень, наданням консультацій, улагоджуванням конфліктів між партнерами, підготовкою економістів, менеджерів і фахівців із маркетингу. Динаміку розвитку ринкової інфраструктури в 1991;1996 роках це випливає з нижчеподаній Таблиці 4.2. Не дивлячись певні коливання, основна тенденція проглядається чітко — зростання кількості бірж, що говорить про постійному зростанні потреб України у розвитку інститутів ринкової инфраструктуры.

|Тип біржі |1991 |1994 |1995 |1996 | |Усього зареєстровано |66 |91 |88 |191 | |універсальні |22 |23 |19 |46 | |товарні і товарно-сырьевые |28 |24 |25 |54 | |агропромислові |4 |8 |9 |23 | |фондові і товарно-фондовые |2 |14 |14 |24 | |інші |10 |22 |21 |44 |.

Таблица 4.2. Динаміка зміни кількості бірж України на 1991;1996 годах[1].

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Отже, ринок — це могутній засіб, рушійна сила науково-технічного вдосконалення виробництва, прискорення його розвитку і розвитку. Це — шлях демократизації господарському житті, коли замість адміністративного управління і розподілу закладаються можливості вільної купівлі-продажу найрізноманітніших товарів хороших і споживчого, і виробничого призначення. Створити ринок — це що означає глибоко з'єднати процес демократизації політичного життя з демократизацією економіки, використовувати ринковий механізм як досягнення цивілізації з прискорення розвитку і поліпшення добробуту народа.

Функции ринку полягають у тому, що розподіляє загальний обсяг продукції, тобто будь-який даний продукт розподіляється між споживачами з урахуванням їх спроможність та бажання сплатити нього існуючу ринкову ціну, він виконує ориентирующую функцію, що таке врівноважує попит пропозицію, і навіть ринок містить стимули для технічного прогресу і сприяє нагромадженню капіталу. Існує дві форми ринків: ринок досконалої конкуренції, та ринок недосконалої конкуренції. Ринок чистої конкуренції характеризується необмеженим числом учасників конкуренції, наявністю в кожного учасника повної інформації про стан справ конкретного ринку, повної однорідністю однойменних товарів хороших і відсутністю тиску одними учасниками конкуренції інших. Є 3 основних типи ринків недосконалої конкуренції: монополістична конкуренція, олігополія, монополія. Найяскравішим і показовим прикладом недосконалої конкуренції є монополія, що характеризується наявністю одного єдиний продавець конкретного виду товару чи послуг над ринком і невозможностью Перечень литературы:

1. «Основи економічної теорії» підручник А. Чухно, П. Ещенко, Г. Климко та інших. під редакцією /А.А.Чухно — До.: вища школа, 2001 г.-606с.

2. «Основи ринкової економіки України» В. Селезнев До: «А.С.К.» 2002 г.;

654с.

3. О. Попов «Економічна теория"-СПб: Пітер 2001 г.-464с.

4. В. Петюх «Ринкова економіка: настільна книга ділового человека»;

К.:Урожай, 1995 г.-436с.

5. А. Зароя, Ю. Петруля «Основи економічної теорії» навчальних посібників -.

М.:Рыбари, 2000 г.-479с.

6. В. Козырев «Основи сучасної економіки» учебник-М.: Фінанси і статистика, 1999 г.-368с.

7. «Основи ринкового господарства: Поняття та концепцію» /Під редакцією проф.

А.Шюллера і проф. Х. Г. Крюсильберга — Марбург, 1993 г.-130с. Т. Р. Тзор «Світова економіка» Пітер 2002 г.-218с.

———————————- [1] Статистичний щорічник України у 1996 рік / Державного комітету статистики України: Відповідальний за випуск О. Г. Осадленко.- До.: Українська енциклопедія, 1997 р.- з. 357.

———————————- [pic].