Об одному вірші Йосипа Бродського

Об одному вірші Йосипа Бродского.

Ольга Волкова.

Разбор віршів Йосипа Бродського, що входять у останнім часом у шкільної програми, часто стає важкий як школярів, так самих вчителів. Труднощі виникають не в час аналізу, але ще на підступах щодо нього: зміст вірші залишається читачеві неясний. Ми вам варіант інтерпретації одного вірші Й. Бродського, вхідного в численні шкільні программы.

В твоїх годиннику як хід, але тишь.

Притом їх шлях не містить подобья круга.

Так в ходиках: як кіт, але мышь;

они живуть, має бути, друг для друга.

Дрожат, скребуться, плутаються в днях.

Но їх метушня, гризня і неизбывность почти що непомітна в деревнях, где загалом у будинках роїться живность.

Там щогодини стирається в уме, и років колишніх безтілесні фигуры теряются — особливо до зиме, когда у сінах товпляться кози, вівці, куры.

1. Це вірш час і про вечности.

Противопоставление заявлене у першій же його рядку: «хід» часу й «тишу». Розподіл часу штучно, воно створює «нездійсненність» (тому що завжди, без відпочинку), «метушню, гризню», дрож, плутанину… Шлях часу — це «коло» (зачароване), той самий безглуздий, як гонитва кішки за мишею. Усім відомі ходики — з кішкою, яка щомиті стріляє очима вправо-влево, начебто стежить за мишею. (Крім всім відомої кішки з ходиків, є договір щонайменше відома миша, що влаштовує галасу часах:

Hikory, dickory, dock,.

The mouse run up the clock.

The clock struck one,.

The mouse ran down,.

Hickory, dickory, dock.

Стихотворение з Mather Goose Rhymes. У перекл. С. Маршака: «Вийшли миші одного разу // Подивитися, котра година…») Кішка і миша доповнюють одне одного: мета кішки — впіймати миша, а мета миші - Христом утекти від кішки. Метушня породжується сама собою. Хіба буде, якщо хтось із них раптом зникне? Гонитва припиниться, годинник зупиняться, і почнеться «тишу», відсутність часу, вечность…

…Как буває «у селах». Вірш ділиться навпіл: перша половина — суть, порождённая часом, а друга — сільська тиша. У селі час не замкнуто до кола, тому «щогодини стирається про себе», натомість щоб зберігатися і нагромаджуватися, людина не «плутається в днях», прожите не повертається, а «втрачається». («Постаті колишніх років» названі «безтілесними», тобто нереальними. Проте з співзвуччю це слово тягне у себе і слово «безплідні», тобто даремно, даремно збережені розумом.) Уповільнення ритму життя підкреслюється і синтаксично: пропозиції у частині відповідають рядках, хіба що відбиваючи розподіл часу на годинник, а до кінця вірші вони стають все довші.

Единственный ознака села — це «живність», протиставлена механічним, умовним котові і миші із першої частини. Таким чином опозиція «время/вечность» стає опозицією «искусственное/живое». Особливо явним це протиставлення стає у кінці вірші: «кози, вівці, кури», «що юрмилися в сінях» взимку, відсилають читача до сцени Різдва. Абстрактне (рассуждающее) вірш закінчується яскравою картинкою, виділеної внутрішньої римою («стираються — теряются»).

2. Нині ж пригадаємо, перше значиме слово вірші - «твоїх».

Получается, що це — изящнейшее любов міністра до (у сенсі слова, то, можливо, і до друга). У ньому лише одна слово, прямо говорящее про інше, але з нею пов’язане все «позитивне» для автора. Цей чоловік так чудовий, що у його годиннику — втілення «гризні» і «плутанини» — є для «тиші», котре взагалі трапляється тільки в деревнях.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.