Основа дидактики Песталоцці. 
Теорія елементарної освіти

Г. Песталоцці значно розширив навчальний план початкової школи, ввівши в нього навички читання і письма, рахунку і вимірювання, малювання, гімнастику, спів, а також деякі знання з області географії, історії, природознавства. Процес пізнання по Песталоцці, полягає в тому, що «спершу з моря поплутаних спостережень виділяються певні спостереження, потім з певних спостережень ясні поняття, а з останніх — точні поняття «. Початковою стадією процесу пізнання є спостереження. Щоб перейти від спостережень до нових понять, треба усвідомити три основні елементи всякого пізнання: число, форму і слово. Песталоцці поставив перед собою завдання — знайти такі форми і методи навчання, користуючись якими мати — селянка могла б навчати своїх дітей. В основі всякого знання, на думку Г. Песталоцці, лежать елементи. Кожна людина, на його думку, коли вона хоче з’ясувати що-небудь незрозуміле, завжди ставить перед собою три запитання:

• 1) Скільки у нього предметів перед очима?
• 2) Який вони мають вигляд, яка їхня форма?
• 3) Як вони називаються?

" Число, форма і слово, за висловом Песталоцці; елементарні засоби всякого навчання". У первинному навчанні формі відповідає вимір, числу — рахунок, а слову — мова. Таким чином, елементарне навчання зводиться до вміння вимірювати, рахувати і володіти мовою. Таке навчання шляхом вправ у вимірі, рахунку і мови пробуджує в дитині найважливішу якість — здатність мислити. Така, на переконання Г. Песталоцці, є основна і кінцева мета навчання в народній школі. Не можна не відзначити, що Песталоцці розмежовує розвиток мислення і нагромадження знань. Він вважав, що важливим завданням школи є пробудження духовних сил і здібностей дітей, розвиток мислительних здібностей, тобто формальну освіту. Він вказує, що потрібно інтенсивно «збагачуватися уявленнями». Це положення Песталоцці зіграло величезну роль у боротьбі проти догматизму і схоластики, за активні методи навчання і виховання в школі.

Проте теорія елементарної освіти Песталоцці не зводиться лише до однієї дидактичної проблеми. Ідея елементарної освіти в розумінні Песталоцці може ще тлумачитись як природовідповідний розвиток розумових, моральних і фізичних сил дитини. Керуючи «інститутами» в Бургдорфі та Івердоні, Й.Г. Песталоцці ідею про елементарне початкове навчанні перетворив на певну концепцію, яка стала відомою під назвою «метод Песталоцці», під яким розумілася система навчання дітей, орієнтована на їх всебічний розвиток, формування «розуму, серця і руки» .

Сутність свого методу Й.Г. Песталоцці виклав в ряді творів: «Метод. Пам’ятна записка Песталоцці» (1800), «Як Гертруда вчить своїх дітей» (1801), «Пам'ятна записка паризьким друзям про сутність і цілі методу» (1802), «Що дає метод розуму і серцю» (1806), «Пам'ятна записка про семінарії в Кантоні Во» (1806). Провідним в педагогічній концепції Й.Г. Песталоцці було нове тлумачення ідеї природовідповідності виховання, що розуміється, як необхідність будувати його відповідно до внутрішньої природи дитини і установкою на розвиток всіх закладених у ній духовних і фізичних сил. В цьому і полягає загальнолюдська сутність виховання та його завдання. Й.Г. Песталоцці вважав, що задаткам, потенційним внутрішнім силам, якими дитина володіє від народження, властиве прагнення до розвитку. Ним були виділені сили людської природи потрійного роду:

• 1) сили знання, що полягають в схильності до зовнішнього та внутрішнього споглядання;
• 2) сили вміння, що виростають із задатків до всебічного розвитку тіла;
• 3) сили душі, що виростають із задатків до того, щоб любити, соромитися і володіти собою.

Відповідно до цього і початкове, елементарне, навчання Й. Г. Песталоцці поділяв на розумове, фізичне і моральне, підкреслюючи, що ці складові повинні розвиватися в постійній злагоді та взаємодії, щоб будь-яка одна зі сторін особистості людини не розвивалась за рахунок інших. Сукупність засобів освіти, що допомогає вихованцю в його природному прагненні до саморозвитку, була представлена ідеями І.Г. Песталоцці про «елементарному освіту», які він узагальнено іменував як «метод». Метод елементарної освіти — це певна система вправ з розвитку здібностей дитини. Песталоцці розробив систему вправ, керуючись такими теоретичними ідеями:

• 1) дитина від народження має задатками, потенційні внутрішніми сили, яким властиве прагнення до розвитку;
• 2) багатостороння і різноманітна діяльність дітей в процесі навчання — основа розвитку і вдосконалення внутрішніх сил, їх цілісного розвитку;
• 3) активність дитини в пізнавальній діяльності - необхідна умова засвоєння знань, більш досконале пізнання навколишнього світу.

Сама назва «елементарна освіта» мала на увазі таку організацію навчання, при якій в об'єктах пізнання і діяльності дітей виділяються найпростіші елементи, що дозволяє безперервно просуватися в навчанні від простого до все більш складного, переходити від однієї сходинки до іншої, доводячи знання та вміння дітей до можливої досконалості. Й.Г. Песталоцці вважав, що навчання дітей, особливо первинне, має будуватися з урахуванням їх вікових особливостей, для цього слід пильно вивчати саму дитину. Знання дитячої природи з усіма її особистісними потребами і стремліннями повинно лежати в основі вибору способів застосування різних педагогічних засобів, які мають своїм завданням розвиток усіх внутрішніх і зовнішніх сил дитини. Звідси випливав висновок: необхідно всіляко сприяти розвитку всіх сил дитини, спонукаючи її до їх використання.

Головним моментом в пізнанні Песталоцці вважав чуттєве сприйняття предметів і явищ навколишнього світу. Ось чому велике значення він надавав принципу наочності в навчанні, як засобу розвитку у дітей спостережливості, умінь порівнювати предмети, виявляючи їх спільні та відмінні ознаки та співвідношення між ними. Спостереження в цьому зв’язку він розглядав, як найважливіше джерело пізнання. В процесі навчання Й.Г. Песталоцці рекомендував керуватися трьома правилами: вчити дивитися на кожен предмет як на ціле, знайомити з формою кожного предмета, його мірою і пропорціями, знайомити з найменуванням спостережуваних явищ. У зв’язку з цим їм була розроблена так звана абетка спостережень, що складається з послідовних рядів вправ, які допомагають дитині встановлювати і визначати характерні ознаки спостережуваного об'єкта, групувати їх на основі ознаки і тим самим формувати його образ. Думка про значення такого роду вправ, звичайно, продуктивна. Але її практичне втілення нерідко приймало і у самого Й.Г. Песталоцці, і у його послідовників односторонній, формальний характер, через переоцінку ролі механічних вправ у розвитку особистості.

Розробляючи ідеї розвиваючої шкільної освіти і елементарного навчання, Й.Г. Песталоцці був одним з основоположників концепції розвиваючої освіти: предмети навчання розглядалися ним більше як засіб цілеспрямованого розвитку здібностей, ніж як засіб набуття знань. Ідею Песталоцці про розвиваюче навчання великий російський педагог К. Д. Ушинський назвав «великим відкриттям Песталоцці». Виділення й обґрунтування розвиваючої функції навчання ставило перед педагогом принципово нові завдання: вироблення в учнів ясних понять з метою активізації їх пізнавальних сил. Ідея розвиваючого навчання в концепції Песталоцці несла в собі потенційно новаторську силу, ставши предметом пильного вивчення і розробки в педагогічних теоріях видатних педагогів XIX-XX ст. Розглядаючи завдання народної школи, Й.Г. Песталоцці виділяв особливу її роль в моральному вихованні, так як кінцеві результати шкільної освіти і всіх її засобів складаються в досягненні спільної мети — вихованні істинної людяності. Основу для морального розвитку дитини Й.Г. Песталоцці бачив у нормальних сімейних відносинах, і шкільне виховання може бути успішним лише в тому випадку, якщо буде відбуватися в повній згоді з сімейним. Любов і прихильність вихователів і вихованців один до одного — ось ті засади, на які необхідно спиратися в навчально-виховних установах.

Найпростішим вихідним елементом фізичного розвитку Й.Г. Песталоцці вважав здатність дитини рухатися. На основі природної повсякденній діяльності дитини він пропонував будувати і систему шкільної елементарної гімнастики. У зміст фізичного виховання він включав також і розвиток органів чуття. Провідною в педагогічній концепції Й.Г. Песталоцці була ідея природовідповідності виховання. Слідом за Ж.-Ж. Руссо він закликає в процесі виховання і навчання враховувати внутрішню природу дитини і будувати освітньо-виховний процес з установкою на розвиток закладених в дитині духовних і фізичних сил.

Свій багатий досвід виховання і навчання дітей Песталоцці узагальнив в таких працях, як «Лінгард і Гертруда», «Лист другу про перебування в Станце», «Як Гертруда вчить своїх дітей», «Лебедина пісня» та ін. Таким чином, основними ідеями теорії елементарної освіти є:

Елементарне навчання зводиться до вміння вимірювати, рахувати і володіти мовою.

Поділ початкового, елементарного навчання на розумове, фізичне і моральне.

Природовідповідний розвиток розумових, моральних і фізичних сил дитини.

Спостереження, як найважливіше джерело пізнання.

В організації навчання просуватися від простого до все більш складного, переходити від однієї сходинки до іншої, доводячи знання та вміння дітей до можливої досконалості.

Ідея розвиваючого навчання.

Урахування вікових особливостей дітей в навчанні.

Принцип наочності в навчанні.

Вихованні істинної людяності в моральному вихованні.