Страхування зовнішньоекономічних ризиків

Базові поняття: зовнішньоекономічні ризики, валютні ризики, біржові ризики, страхування експортних операцій, страхування інтересів імпортерів, страхування валютних ризиків, страхування біржових ризиків, страхування міжнародних угод з перевезення вантажів.

Класифікація зовнішньоекономічних ризиків

Глобалізаційні та інтеграційні процеси в економіці активізують розвиток підприємницької діяльності, здійснення зовнішньоекономічних операцій, що, своєю чергою, зумовлює появу специфічних ризиків для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які, насамперед, торкаються міжнародної торгівлі. У міжнародній торгівлі завжди існує ризик небажаної для торговця події, а відтак і потреба компенсувати страхувальнику всі його втрати. Нині роль міжнародних страхових послуг значно зростає. Об'єктами страхування можуть бути:

експортовані або імпортовані товари;

морські й повітряні судна;

перевезення вантажів;

міжнародні інвестиційні проекти;

міжнародні лізингові проекти;

життя або здоров’я людей, що їздять на роботу в іншу країну.

Страхування потрібне і на той випадок, якщо страхувальник сам завдасть шкоди третій особі, а страховик виплачує суму компенсації третій особі.

Страхування необхідне як для товарів, що транспортуються, так і для об'єктів, що нікуди не перевозять. Загалом, для менеджерів зовнішньоекономічної діяльності найбільш типовими є випадки: страхування майна та транспортне страхування.

Існує багато способів виходу на іноземний ринок страхових послуг, наприклад:

страхова компанія може укладати угоди з іноземними страхувальниками безпосередньо (коли ці страхувальники знаходяться в країні страхової компанії);

страхова компанія може укладати угоди зі страхувальниками через представників як вітчизняних, так і іноземних;

страхова компанія або інша особа може створити в іншій країні страхову компанію.

У багатьох країнах діють юридичні вимоги до страхових компаній, без дотримання яких вони не мають права надавати страхові послуги. До таких вимог належать:

1. Умови реєстрації страхової компанії, наприклад:

мінімальний розмір статутного фонду;

мінімальний розмір фондів для покриття страхової компанії;

рівень освіти менеджерів та інші вимоги до кваліфікації керівників страхової компанії.

2. Правила надання страхових послуг, у тому числі:

заборона займатися будь-якою іншою діяльністю, крім надання страхових послуг;

заборона страховим компаніям, що надають послуги зі страхування життя, надавати інші послуги.

3. Вимоги підтримувати рівень статутного та інших обов’язкових фондів на визначеному рівні.

Крім вимог, що стосуються всіх страхових компаній, у багатьох країпах діють особливі правила стосовно іноземних страхових компаній, у тому числі:

більш жорсткі умови реєстрації іноземних страхових компаній;

більш жорсткі правила надання страхових послуг;

заборона іноземним страховикам надавати всі або деякі послуги на території країни;

обмеження участі іноземців та іноземних підприємств у створенні вітчизняних страховиків;

обмеження прав іноземних компаній на оскарження в суді відмови у видачі їм дозволу займатися страхуванням.

Багато країн зменшують або знімають подібні обмеження на основі взаємної домовленості, тобто в обмін на аналогічні поступки з боку інших країн. Такі поступки здійснюються не тільки на двосторонній, але й на багатосторонній основі. Наслідки таких поступок неоднозначні: з одного боку, страховики з країни, що одержала поступки, можуть вільніше розвивати свою справу; з іншого боку, надання таких поступок тільки деяким країнам створює нерівні умови для конкуренції зі страховиками інших країн.

Однією з найпоширеніших страхових операцій зовнішньоекономічної діяльності є страхування вантажів, яке тісно пов’язане зі страхуванням транспортних засобів. У міжнародній практиці такс страхування розглядається як елемент транспортного страхування. Воно ґрунтується на міжнародних правилах та угодах з перевезення вантажів.

Правила міжнародних перевезень були розроблені ще в 1928 р. Асоціацією міжнародного права і прийняті Варшавською конференцією. Пізніше вони були доопрацьовані в Оксфорді й отримали назву «Варшавсько-оксфордських правил». Однак ці правила не мали юридичної сили, а носили рекомендаційний характер.

З метою уніфікації понять та правил їх трактування у зовнішній торгівлі Міжнародною торговельною палатою (Париж) було прийнято міжнародні правила щодо тлумачення уніфікованих термінів «IHKOTEPMC». Це типові умови договору кунівлі-продажу. Правила «IHKOTEPMC» застосовуються в усіх випадках, коли сторони зробили посилання на них у договорі.

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності зумовлює появу фінансових ризиків, серед яких вирізняють валютні, біржові, кредитні та інвестиційні.

Страхування валютних та біржових ризиків у багатьох країнах є обов’язковим і введено з метою стимулювання експортної діяльності виробників, котрі займаються зовнішньоторговельною діяльністю. Таке страхування надає гарантії відшкодування збитків тим підприємствам, зовнішньоторговельним об'єднанням, які зазнали втрат у результаті зміни курсів валют у країнах-експортерах.

Страхування експортних кредитів є важливим чинником підвищення конкурентоспроможності експортера на світовому ринку. Адже, надаючи відстрочку платежу (комерційний кредит), експортер та його банк наражаються на ризик непогашення або несвоєчасного погашення заборгованості імпортером. Захистити експортера від такого ризику покликане страхування експортних кредитів. При цьому ризики, що покриваються страхуванням експортних кредитів, діляться на дві групи:

• 1) економічні;
• 2) політичні.

Під економічними ризиками розуміють банкрутство імпортера або його тривалу неплатоспроможність, а також ухиляння ним від виконання платіжних зобов’язань.

До категорії політичних ризиків відносять різного роду державні заходи та політичні події, які перешкоджають виконанню контрактів імпортерами: ембарго, мораторій на платежі, військові дії, страйки тощо. При цьому реальне відшкодування втрат від реалізації політичних ризиків може здійснюватися лише за рахунок державних коштів.