Но чи справді молоді немає що запропонувати на рынок?

Но чи справді молоді немає що запропонувати на рынок?.

Ч еловек свого розвитку проходить чотири етапу свого життя: дитинство (до шістнадцяти років), молодість (від шістнадцяти до приблизно тридцяти), зрілість (від тридцяти до шістдесяти), старість (понад шістдесят). Відповідно й вікову структуру суспільства складається з дітей, молодих, стиглих та старих (літніх) людей.

Діти перебувають у змісті батьків. Самостійних заробітків вони мають, і якщо такі це і є, але лише на кишенькові витрати. Рівень добробуту визначається найвищим рівнем добробуту батьків, а почасти й підтримкою государства.

У віці люди мають вже досвід минулого і знання, які пропонують ринку й отримують відповідно до цього і заробіток — ринкову ціну на «товар». Це головний продуктивний вік, у період люди мають вже з більш більш-менш пристойні заробітки (залежно, звісно, від економічної ситуации).

У похилому віці людина забирають політичний спочинок і пожинає дивіденди на трудовий внесок, хоч у вигляді пенсії (пенсій), або зібраних у період свого трудового активності сбережений.

Найпроблемнішим є молодий вік. Саме тоді людина немає ні знань, ні, він управі лише набуває їх. Максимум, що може запропонувати ринку, це свою фізичну силу, що у сучасному высокомеханизированном громадському виробництві мало котирується. Звісно, ми говоримо про те молодих, які мають є якісь особливі таланти, наприклад, співаки, артисти, спортсмени тощо. Ми маємо через середню масу молоді. Саме тоді молодь йде з-під батьківського піклування в більшості випадків існує за власні заробітки чи державні посібники, наприклад, стипендії. Зрозуміло, у сучасному суспільстві це найбільш малозабезпеченим шар населення, шар суспільства, у якому розрив потребами й потенційними можливостями найбільш велик.

Але ми зовсім не від хочемо сказати, що це найбільш експлуатована шар населення, як і як стверджують деякі молодіжними організаціями і політичні руху, які прагнуть завоювати з допомогою політичної демагогії авторитет серед молоді. Це об'єктивний факт. Молоді немає що запропонувати ринку. А ринок річ серйозна. Він оцінює користь, а не бажання й потреби. А користь від молоді, що її навчається, і набуває знання, на жаль, не велика.

Але чи дійсно молоді немає що запропонувати ринку? Але її сексуальная привлекательность? Хіба це цінність? Дуже знадобляться і навіть вельми велика цінність і у власних очах зрілих людей. Цю цінність і має молодь запропонувати ринку. Треба тільки дуже відійти від старих догм замшілих пуритан, знання й досвід — «хороший» товар, а сексуальна привабливість — «поганий і ганебний». Ні, це нормальний товар, який молодь може і має виставити ринку, щоб у ньому заробити те, що вона може мати простий з допомогою знань і недавньої спроби. Торгувати своєї сексуальної привабливістю нітрохи трохи більше соромно, ніж досвідом та знаннями. Мине час, молодь придбає їх і перейде вже безпосередньо до торгівлі цими знаннями й цим досвідом. Поки що ж їх майже немає, цілком може підвищення добробуту використовувати свою сексуальну привабливість, торгувати сексом. Благо що споживачі цього товару є - це зрілі котрі мають великими доходами.

Отже, саме сексуально орієнтована економіка, розвинений ринок сексуальних послуг і дозволить молоді із найбільш знедоленого шару населення перетворитися на шар населення, котра отримує серйознішу частина національного дохода.

Головне лише відкинути застарілі уявлення, що сексуальні послуги не товар чи товар «ганебного» сорти. Це отличнейший товар, потрібний товар, товар, який приносить самі радість. І торгівля їм приносить насолоду як продавцю, і покупцю, як молодому, і зрілому людині. А і щастя неможливо знайти позорны.

1. «Абетка сексу», У. Жириновський, У. Юровицкий.