Сестра твоя рідна!

«Сестра твоя родная!»

Николай Олексійович Некрасов — поет надзвичайно широкої палітри тим гаслам і сюжетів. Ні такого явища у житті, яким би відгукнувся Миколо Олексійовичу. Поет не шукав легких шляхів у житті й творчості, а йшов назустріч своєї нелегкої долі з відкритими усім серцем і душею. Тому і вірші його разюче яскраві, безыскусны, наповнені драматизмом того що відбувається.

Сама життя пішла у його творчість, наповнивши його різноманіттям цих процесів і явищ. Поет не відокремлює себе від героїв, вона щаслива їх радощами, а яші журиться їх горю і втрат. Який іншого поета ви зустрінете Музу" — не прекрасну натхненницю його праці мрій, а понівечену і заяложену, на кшталт простолюдинке.

Вчерашний день, годині на шостому,.

Зашел я на Сінну;

Там били жінку батогом,.

Крестьянку молоду.

Ни звуку з його грудях,.

Лишь бич свистав, граючи…

И Музі я сказав: «Дивись!

Сестра твоя рідна!".

В вірші «Музи» поет згадує зізнається, що бачив собі за «музи ласкаво співочої і є чудовою», манливої до насолоді і кохання, але завжди принижено прохальної за убогих і сірих, знедолених і голодних. Мало благ приносила автору така поезія, вимотувала душу і серце, але з міг інакше. Поет жив серед народних скорботний і нещасть і відгукувався ними своєю творчістю. Тому і здобув славу «народного поета», справедливого співака, заступающегося за слабких і ображених.

На смертному одрі поет засмучувався, що встигла зробити доброго у житті, зробив багато помилок, але не робив людям зла свідомо, не відвертався від людських проблем, не всесильний, простий земної і смертний людина, якому властиві помилки, і поза них Миколо Олексійовичу кається у творчості.

О, муза! Я у двері труни!

Пускай я багато винен,.

Пусть збільшить у стократ.

Мои провини людська злість.—.

Не плач! Завиден жереб наш,.

Не поглумляться з нас:

Меж мною ще й чесними серцями.

Порваться довго не даси.

Живому, кревного союзу!

Не російський — зирне без любові.

На цю бліду, у крові,.

Кнутом висічену музу…

Диву даєшся, як багато поет зробив у той страшний час, коли довелося йому жити. Втрачаючи на друзів і соратників, помилявся, але будь-коли сходив з наміченого шляху, не не цурався високої мети. І гірко Некрасову, що роки минули в безплідною боротьбі, не наблизивши його до бажаної мети. Але це її самооцінка. Ми ж, його шанувальники — нащадки, чудово внесок поета у загальну справу звільнення народу пут рабства. Якби таких самовідданих і сміливих людей, невідомо, як усі розгорнулося. Внесок Некрасова в російську культуру, літературу, звільнення народу величезний, його важко переоцінити.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.