Темперамент

1.

Введение

.

2. Темперамент.

2.1 Поняття темперамента.

2.2 Фізіологічні основи темперамента.

2.3 Класифікація темпераментов.

2.4 Характеристика основних видів темперамента.

3.

Заключение

.

4.

Литература

.

1.

Введение

.

Психічні особливості людської особистості характеризуються різні властивості, виявляються при суспільної діяльності людини. Однією з психічних властивостей особистості є ТЕМПЕРАМЕНТ человека.

Темперамент — сукупність душевних і психічних властивостей людської особистості, що характеризує ступінь збуджуваності та її ставлення до оточуючої действительности.

2.Темперамент.

2.1.Понятие темперамента.

Ще давнину вчені, спостерігаючи зовнішні особливості поведінки людей, зауважили великі індивідуальні розбіжності у такому випадку. Одні дуже рухливі, емоційно возбудимы, енергійні. Інші повільні, спокійні, незворушні. Одні товариські, легко входять у контакти з оточуючими, життєрадісні, інші замкнуті, скрытны.

Темперамент — це індивідуальні особливості человека, определяющие динаміку його психічної роботи і поведения.

Нині виділяють дві основні показника динаміки психічних процесів та поведінки: активність і емоційність.

Активність виявляється у різного рівня прагнення активно діяти, почуватися в різноманітної діяльності. Прояв активності в різних людей різна. Можна відзначити крайнощі: з одного боку, велику енергію, пристрасність й стрімкість в психічної діяльності, рухах мови, з другого — пасивність, інертність, повільність, млявість психічної діяльності, руху, і речи.

Другий показник динамічності - емоційність — виявляється у різного рівня емоційної збуджуваності, в швидкості виникнення про силу емоцій людини, в емоційної вразливості (сприйнятливості до емоційним впливам).

Розрізняють чотири основні види темпераменту, які отримали такі назви: сангвінічний (живої), флегматический (повільний, спокійний), холеричний (енергійний, жагучий) і меланхолійний (замкнутий), схильний до глибоким переживаниям).

Давньогрецький лікар Гіппократ (V — IV ст. до нашої ери) вважав, що темпераменти пояснюються різними співвідношеннями основних видів рідини в організмі й тим, яка їх переважає: кров (латиною «сангвис »), слиз (грецькою «флегма »), красно-жёлтая жовч (грецькою «холе ») чи чорна жовч (грецькою «мелайн холе »). Тепер зрозуміло, звідки вони взялися назви темпераментів і саме термін «темперамент » .

Темперамент характеризує динамічність (рухливість) особистості, але з характеризує її переконань, поглядів, інтересів, перестав бути показником більшої або меншої громадської цінності особистості, не визначає її можливості (годі було змішувати властивості темпераменту зі властивостями характеру, чи зі способностями).

2.2.Физиологические основи темперамента.

Справді наукове пояснення темпераментів дає вчення І.П. Павлова про типах вищої нервової деятельности.

І.П. Павлов відкрив три властивості процесів порушення та гальмування: 1) силу процесів порушення та гальмування; 2) врівноваженість процесів порушення та гальмування; 3) рухливість процесів порушення та торможения.

Сила нервових процесів характеризує працездатність, витривалість нервової системи та означає здатність її переносити або тривале, або короткочасне, але дуже не сильне порушення чи гальмування. Протилежне властивість — слабкість нервових процесів — характеризує нездатність нервових клітин витримувати тривале і концентроване порушення і торможение.

Врівноваженість нервових процесів є співвідношення порушення та гальмування. В окремих людей ці дві процесу взаємно врівноважуються, а й у інших рівновагу немає: переважає процес гальмування чи возбуждения.

Рухливість нервових процесів — це здатність їх швидко міняти одне одного, швидкість руху нервових процесів (иррадиации і концентрації), швидкість появи нервового процесу у у відповідь роздратування, швидкість освіти нових умовних связей.

Комбінації зазначених властивостей нервових процесів було покладено основою визначень типу вищої нервової діяльності. Залежно від поєднання сили, рухливості й врівноваженості процесів порушення та гальмування розрізняють чотири основних типи вищої нервової діяльності.

І.П. Павлов соотнёс виділені їм типи нервових систем із психологічними типами темпераментів події і виявив їх повну подібність. Отже, темперамент є прояв типу нервової системи у діяльності, поведінки людини. У результаті співвідношення типів нервової системи та темпераментів виглядає так: 1) сильний, урівноважений, рухливий тип («живої «, по І.П. Павлову — сангвінічний темперамент; 2) сильний, урівноважений, інертний тип («спокійний », по І.П. Павлову — флегматический темперамент; 3) сильний, неврівноважений, з величезним переважанням порушення («невтримний «тип, по І.П. Павлову — холеричний темперамент); 4) слабкий тип («слабкий », по І.П. Павлову — меланхолійний темперамент). Слабкий тип у разі не вважається інвалідним або зовсім повноцінним типом. Попри слабкість нервових процесів, представник слабкого типу, виробляючи свій індивідуальний стиль, можуть би досягти значних набутків у вченні, праці і творчої діяльності, тим більше слабка нервова система високочутлива нервова система.

2.3.Классификация темпераментов.

Сангвинистический темперамент. Представник цього — живої, допитливий, рухливий (але не матимуть різких, рвучких рухів) людина. Зазвичай, веселим і життєрадісний. Емоційно хисткий, легко піддається почуттям, але в нього звичайно такі й не глибокі. Швидко забуває образи, порівняно легко переживає невдачі. Дуже схильний колективу, легко встановлює контакти, товариський, доброзичливий, привітний, швидко збігається з людьми, легко налагоджує хороші отношения.

При правильному вихованні сангвініка відрізняє високорозвинене почуття колективізму, чуйність, активним ставленням до навчальної роботі, праці і суспільної практики. При несприятливі погодні умови, коли відсутня систематичне, цілеспрямоване виховання, у сангвініка виявлятися легковажне, безтурботне і безтурботне ставлення до діла, розпорошеність, невміння і небажання доводити справу кінця, несерйозне ставлення до вченню, праці, іншим, переоцінка себе і «своїх можливостей.

Флегматический темперамент. Представник цього уповільнений, спокійний, неквапливий. Діяльність Калнишевського як виявляє грунтовність, продуманість, завзятість. Схильний порядок, звичної обстановці, недолюблює змін у чим би не пішли. Зазвичай, доводить розпочату справу остаточно. Усі психічні процеси у флегматика протікають уповільнена. Ця повільність може заважати то навчальної діяльності, особливо там, де потрібно швидко запам’ятати, швидко зрозуміти, зметикувати, швидко зробити. У разі флегматик може проявити безпорадність, зате запам’ятовує він на довго, грунтовно допрацьований і прочно.

У відносинах з людьми флегматик завжди рівний, спокійний, залежно від товариський, настрій в нього стійке. Спокій людини флегматического темпераменту виявляється у відношенні його до подій і явищам життя: флегматика нелегко вивести з рівноваги і зачепити емоційно, він ухиляється від сварок, їх виводять з рівноваги неприємності й невдачі. При правильному вихованні у флегматика легко формується такі риси, як посидючість, діловитість, наполегливість. Однак у несприятливих обставин у флегматика можуть розвинутися такі специфічні негативні риси, як млявість, інертність, пасивність, ліньки. Іноді корчі в людини цього темпераменту може розвинутися байдуже, байдуже ставлення до праці, нашому житті, людей і навіть до самого себе.

Холеричний темперамент. Представники цього відрізняються швидкістю (іноді гарячковою швидкістю) рухів і безкомпромісність дій, рвучкістю, збуджуваністю. Психічні процеси протікають вони швидко, інтенсивно. Неврівноваженість, властива холерику, яскраво відбилося у своєї діяльності: разом з захопленням і навіть пристрастю береться у справі, виявляє ініціативу, працює із підйомом. Але запас нервової енергії в нього може швидко виснажитися своєю практикою, особливо коли робота одноманітна і вимагає посидючості і терпіння, і тоді може настати охолодження, підйом і наснага зникають, настрій різко падає. Переважна більшість порушення над гальмуванням, властиве цьому темпераменту, яскраво проявляється у спілкуванні з людьми, із якими холерик допускає різкість, запальність, подразливість, емоційну стриманість (що часто вже не дає йому можливості об'єктивно оцінювати вчинки людей) і цьому грунті часом створює конфліктні ситуації у коллективе.

Позитивні боку холеричного темпераменту — енергія, активність, пристрасність, ініціативність. А негативні прояви — загальна нестриманість, грубість і різкість, запальність, схильність до афектів — часто розвиваються в несприятливі погодні умови життя і деятельности.

Меланхолійне темперамент. У представників цього темпераменту психічні процеси протікають уповільнена, котрі мають працею реагують на сильні подразники; тривале і сильна напруга викликає в них сповільнену діяльність, а й за тим гаслам і припинення її. Вони швидко втомлюються. Однак у звичним життям і спокійній обстановці котрі мають таким темпераментом почуваються спокійно і працюють продуктивно. Емоційні стани в людей меланхолійного темпераменту виникають повільно, але відрізняються глибиною, велику силу і тривалістю; меланхоліки легкоуязвимые, важко переносять образи, прикрощі, та зовні ці переживання виражаються у них слабо.

Представники меланхолійного темпераменту схильні до замкнутості, уникають спілкування з малознайомими, новими людьми, часто ніяковіють, виявляють велику ніяковість у новій обстановці. У несприятливі погодні умови життя і забезпечення діяльності з урахуванням меланхолійного темпераменту можуть розвинутися такі риси, як хвороблива ранимість, пригніченість, похмурість, помисливість, песимізм. Така людина цурається колективу, ухиляється від суспільної діяльності, поринає у власні переживання. Однак у сприятливі умови, за умови правильного вихованні виявляються найцінніші якості особистості меланхоліка. Його вразливість, тонка емоційна чутливість, гостра сприйнятливість навколишнього світу дозволяють їй домагатися великих б у мистецтві - музиці, малюванні, поезії. Меланхоліки часто відрізняються м’якістю, тактовністю, делікатністю, чутливістю і чуйністю: хтось уже ранимий, той зазвичай тонко це відчуває й біль, яку сам йде на іншим.

2.4.Характеристика основних видів темперамента.

Американський психолог Айзенк запропонував методику визначення темпераменту конкретного індивідуума, з урахуванням обробки психологічного тесту.

На рис. 3 зображені шкали визначення темпераменту человека:

* - горизонтальна шкала (від 0 — крайня ліва точка — до 24 — права крайня точка) — шкала емоційної сприйнятливості - характеризує рівень комунікабельності людини.

* 2 і менше бала — глибокий інтроверт — вкрай нетовариський, замкнутий человек;

* 10 і менше, до 2-х, балів — інтроверт, нетовариський, замкнутий людина.

* 11 — 13 балів — середній рівень комунікабельності, людини не пригнічує ні відсутність спілкування, і його надлишок;

* 14 і більше балів — екстраверт, товариська человек.

* вертикальна шкала — шкала нейротизма (тривожності), характеризує емоційну стійкості - нестійкість людської психики.

* норма — 11 — 13 балів — особистість залежно від емоційно стійка. Подразники сприймаються адекватно: треба — тривожиться, зайве — не тревожится;

* 10 і менше балів — емоційно нестійка особистість, тривожиться завжди, коли непотрібно тревожить;

* 14 і більше балів — емоційно стійкий людина аж, до емоційної холодности.

Поєднання показників особистості людини, за результатами психологічних тестів за методикою Айзенка, і характеризує тип темпераменту индивидуума:

Меланхолик.

Флегматик.

Холерик.

Сангвиник.

Шкала.

H>12.

Н.

H>12.

H.

Э.

Э.

Э>12.

Э>12.

3.

Заключение

.

Знання типу темпераменту й уміння визначити тип у конкретної людини чи групи людей допомагає людської особистості знайти підхід до людини і від побудувати відносини з нею й у коллективе.

4.

Литература

.

* В. А. Крутецкий «Психологія «Москва «Просвітництво «1988.

* Л. А. Венгер, В.С. Мухіна «Психологія «Москва «Просвітництво «1988.

* «Радянський Енциклопедичний Словник «Москва 1981.

* Лекції професора МГПИ Т.ЗВ. Джумагуловой.