Военные моряки у звільненні північно-східного Китая

С. Є. Захаров ВІЙСЬКОВІ МОРЯКИ У ЗВІЛЬНЕННЯ СЕВЕРО — СХІДНОГО КИТАЯ.

З. Є. Захаров (1906 — 1986) — адмірал. Член КПРС із 1926 р. У Червоної Армії з 1932 р. До війни закінчив Военно — політичну академію ім. У. І. Леніна. У 1939 — 1948 рр. — член Військового ради Тихоокеанського флоту. У 1945 р. брав участь у військових операціях Далекому Сході по розгрому Квантунської армії. 1950;го — 1953 рр. — начальник Головного політичного управління — член Головного Військової ради ВМФ, надалі на военно — адміністративної і военно — політичної роботі. 1939;го — 1952 рр. — член цк кпрс, в 1952 — 1956 рр. — кандидат до членства цк кпрс. Одне з авторів книжки «Червонопрапорний Тихоокеанський флот «(2 — е вид. М., 1973). У розгромі Квантунської армії й звільнення Северо — Східного Китаю від японських загарбників разом із захоплювали радянські війська Далекому Сході взяли активну участь військові моряки Тихоокеанського флоту і Червонопрапорною Амурської флотилії. Успіху Маньчжурської операції 1945 р. багато чому сприяли успішні бойові дії Тихоокеанського флоту і військ 1 — го Далекосхідного фронту з оволодіння в стислі терміни основними портами і военно — морськими базами противника на Ляодунском півострові (Порт — Артур і Далекий) й у Північній Кореї, що призвело основних сил Квантунської армії до її повної ізоляції від власної метрополії, позбавило їхньої можливості перекидання резервів і евакуації. Головним командуванням радянських військ Далекому Сході на Червонопрапорну Амурську флотилію поклали дуже складна й відповідальна завдання — забезпечити форсування р. Амур військами 2 — го Далекосхідного фронту й сприяти їх наступові в Сунгарийской і Сахалянской операціях. Слід зазначити, що р. Амур — найбільша водна комунікація Далекого Сходу, судноплавна майже па всім її протязі (більш 2800 км). Полноводны і його притоки — Сунгари і Уссурі. На найважливіших напрямах вздовж державної кордону СРСР із Северо — Східним Китаєм, що пролягає переважно по Амуру і Уссурі, противник створив сильні укріплені райони. Головні були: Сахалянский (навпаки Благовєщенська), Сунгарийский (прикривати вхід в р. Сунгари) і Фуцзинский (в 70 кілометрів від гирла Сунгари, захищав підступи до Харбину). Укріплені райони складалася з пов’язаних ходами повідомлення вузлів опору і опорних пунктів, основу яких становили доти, дзоти, залізобетонні споруди. Краснознаменная Амурська флотилія (командувач контр — адмірал М. У. Антонов) до початку бойових дій мала у собі до 150 бойових кораблів і катерів і перевершувала по бойовому складу і озброєння Сунгарийскую річкову військову флотилію японців. У Сунгарийской операції, якої керував командувач 15 — і армією генерал — лейтенант До. З. Мамонов, успішно діяли 1, 2 і трьох — я бригади річкових кораблів (їх командири відповідно — капітан 1 — го рангу У. А. Кринин, капітан 1 — го рангу Л. Б. Танкевич і капітан 2 — го рангу А. У. Фадєєв). 9 і десяти серпня 1945 р. війська 15 — і армії й 5 — го окремого стрілецького корпусу успішно форсували річки Амур і Уссурі, захопили все острова на Амурі і очистили від противника протилежні берега цих річок в 120 — кілометровою смузі від гирла р. Сунгари до гирла р. Хор й оволоділи містами Лубэй, Тунцзян, Фуюань, і навіть вузлами опору Сунгарийского укріпленого району. У результаті було створена можливість нашим військам стрімко просуватися на харбинском напрямі. Велику роль зіграли особовий склад і бойові кораблі Червонопрапорною Амурської флотилії. У стислі терміни через Амур були переправлені десятки тисяч чоловік, дуже багато бойової техніки і різного військового майна. Разом з воїнами армій моряки — амурцы мужньо воювали з ворогом. Вони на передньому краї наступаючих військ, влучним артилерійським і кулеметним вогнем кораблів придушували вогневі точки противника березі і прокладали шлях десантникам. У бою за р. Фуюань відзначилися особові склади канонерського човни «Пролетар «(командир старший лейтенант І. А. Сорнев) і бронекатеров — під керівництвом старшого лейтенанта До. З. Шнянина, лейтенанта П. З. Семеняка й молодшого лейтенанта З. Ф. Якушенко. Під вогнем противника вони швидко висадили десант до берега і влучна стрільба з кораблів забезпечили успішне виконання десантниками захоплення міста. У цьому вся бою героїчний подвиг зробив старшина 1 — і статті комуніст Микола Голубків. Беручи участь у десанті разом із солдатами 630 — го стрілецького полку, при атаці однієї з об'єктів противника він знищив гранатами ворожу вогневу точку. Тим самим було створилася можливість швидкого просування вперед нашими десантниками. Та заодно він був смертельно поранений. указом президії Верховного Ради СРСР М. М. Голубкову було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Тепло зустрічали своїх визволителів жителі р. Фуюаня. Натовпи їх йшли до набережній, на яких стояло наші кораблі, їхні посадові особи світилися радістю. Вони палко вітали і дякували радянських солдатів та матросів під час визволення від японських колонізаторів. На пам’ятнику, спорудженому в Фуюане місцеві жителі на згадку про загиблих радянських моряків, було зроблено глибоко символічна напис: «Навіки залишаться у серцях китайського народу радянські воїни — визволителі «. Кожен радянський воїн, вступивши на китайську землю, вивчав і знав, що він виконує високий інтернаціональний борг, виборює звільнення китайського народу від японських гнобителів, і це знаходило вдячний відгук у середовищі китайських трудівників. Завзяті бої розгорнулися за оволодіння фунцзиньским укріпленим районом і 2002 р. Фунцзинь. Вранці 11 серпня під прикриттям вогню корабельної артилерії до причалів на повному ходу підійшли бронекатера 1 — і бригади річкових кораблів, швидко отшвартовались і висадили штурмову роту. Після ними монітора «Сунь Ятсен «(командир капітан 3 — го рангаВ.Д. Корнер) висаджено 3 — і батальйон 364 — го стрілецького полку. Поруч із моніторів були спрямовані корабельні десанти для прикриття з тилу наступаючих військ. Бій був напруженим. Японці зустріли десант потужним вогнем артилерії, мінометів і кулеметів. Ворог затято пручався, неодноразово переходив в контратаки, але витримати тиск радянських військ не зміг. Героїзм радянських воїнів був масовим. Кожен намагався якомога краще виконати поставлену йому бойове завдання. Наші бойові кораблі - монітори, збройні 130 — мм гарматами і реактивної артилерією, мали перевагу над японської артилерією, калібр якої перевищував 75 мм. Проти їх вогню не встояти жодна з вогневих точок ворога. Наприклад, монітор «Сунь Ятсен «знищив і придушив 5 дотів, 12 дзотів, 6 мінометних батарей, знищив склад з боєприпасами і велика кількість японських солдатів. Велику допомогу десантникам надавали і бронекатера, які перебували впритул до берегів і практично впритул розстрілювали вогневі крапки й живу силу противника. Наші кораблі перешкоджали перепочинку отступавшим військам противника. 16 серпня при їх активну підтримку наші війська оволоділи р. Цзямусы, внаслідок чого отримали подяку Військового ради 2 — го Далекосхідного фронту. Ліквідуючи осередки ворожого опору, кораблі флотилії продовжували успішно рухатися вгору по Сунгари на з'єднання з высадившимся 18 серпня о Харбіні повітряним десантом. Дорогою від Саньсина до Харбіна населення сіл й сіл, побачивши наші кораблі, натовпами збиралося березі із червоними прапорами і тепло вітало радянських моряків. Вранці 20 серпня кораблі Червонопрапорною Амурської флотилії прибутку на Харбін. Набережна Харбіна на багато кілометрів була заповнена людьми. Тисячі китайців з іншими кольорами, транспарантами і прапорами вітали своїх визволителів. Невдовзі по центральній площі відбувся парад радянських моряків. Загони амурцев чітким кроком пройшли вулицями міста під бурхливі овації жителів. День вступу радянських моряків до Харбіна перетворився на великий народний свято. Активно діяли військові моряки й у Сахалінської наступальної операції. Протягом 10 і одинадцять серпня з кораблів Зее — Буреинской бригади (командир бригади капітан 1 — го рангу М. Р. Воронков) успішно було висаджено десанти військ 2 — і Червонопрапорною армії (командувач генерал — лейтенант танкових військ М. Ф. Терьохін) у районі міст Сахалян, Айгунь і Цикэ. У такий спосіб правому березі Амура було створено три великих плацдарму, подальший розвиток операції чого залежало від того, як швидко сюди перекинуть основних сил армії. Це було покладено на моряків Червонопрапорною Амурської флотилії, і вони з честю її виконали. З 10 серпня до 1 вересня кораблі флотилії та суду Верхне — амурського пароплавства перевезли з Благовєщенська в Сахалян 22 845 людина, 1459 автомашин, 161 танк, 116 бронемашин і тягачів, 429 знарядь злочину і мінометів, понад 4 тис. т різних вантажів. Натомість водночас через іншу переправу із сіл Константинівка в Хадаган (110 км нижче Благовєщенська) було 64 861 людина, 460 знарядь злочину і мінометів, 3800 автомобілів і тягачів, 14 330 т різних вантажів. Усе це сприяло стрімкому просуванню армії у центральні райони Маньчжурії. Населення звільнених міст сердечно зустрічала радянських воїнів. У Сахаліні, коли наші кораблі підійшли до пристані, до них кинулися тисячі китайців. Чимало їх ми несли до рук червоні прапори і прапорці. Стихійно виник мітинг. Виступивши мітингу капітан 1 — го рангу М. Р. Воронков сказав, що радянські війська дійшли ним не як завойовники, бо як друзі, аби допомогти їм позбутися японського панування. Виступ було выслушано з великим увагою. Мітинг супроводжувався бурхливими радощами і привітальними вигуками на вшанування радянських воїнів — визволителів. У боях з японськими інтервентами солдати і офіцери Червонопрапорною Амурської флотилії показали високу бойовий вишкіл, дисциплінованість, мужність, високе розуміння визвольну місію. У результаті операції корабели були єдиним способом, які забезпечують високий темп просування сухопутних військ. Вони постійно перебувають у авангарді наступаючих частин 17-ї та за 12 діб відбулися з боями від Фуюаня до Харбіна 930 км, з них понад 700 км по Сунгари. Бойові дії флотилії отримали гарну оцінку радянського командування. Командувач 2 — м Далекосхідним фронтом генерал армії М. А. Пуркаев у наказі зазначив: «Краснознаменная Амурська флотилія, виконуючи наказ Верховного Головнокомандування, у взаємодії з військами 2 — го Далекосхідного фронту сприяла рішучої перемозі над імперіалістичної Японією. Кораблі флотилії, будучи авангардом військ 2 — го Далекосхідного фронту, форсували такі водні перепони, як річки Амур, Уссурі і Сунгари, і тим самим прискорили захоплення сильних опорних пунктів японців і без міст Маньчжурії «. Бойові заслуги у війні проти імперіалістичної Японії 3315 матросів, старшин і старших офіцерів флотилії нагороджувалися орденами і медалями. Контр — адміралу М. У. Антонову, капітану 1 — го рангу М. Р. Воронкову, капітану 3 — го рангу У. Д. Корнеру, капітан — лейтенанту І. А. Сорневу і І. А. Хворостьянову, капітану З. М. Кузнєцову і старшині 1 — і статті М. М. Голубкову надали високе звання Героя Радянського Союзу. Усі чотири бригади річкових кораблів флотилії нагороджувалися орденами й одержали почесні найменування: 1 — я Харбинская Краснознаменная, 2 — я Амурська Краснознаменная, 3 — я Уссурийская ордена Нахімова і 4 — я Амурська ордена Ушакова. На завершальний етап Маньчжурської операції за повітряним десантом армійських частин у Далекий і Порт — Артур під керівництвом генерал — лейтенанта авіації Є. М. Преображенського було висаджено з морських літаків типу «Амфібія «десанти військових моряків Тихоокеанського флоту. Радянських солдатів та військових моряків китайське населення Далекого і Порт — Артура зустріло дуже дружелюбно. Цими самими днями вулиці міст заповнили тисячі пожвавлених і радісних людей. Китайці намагалися надати всіляке сприяння нашим частинам. Приміром, під час посадки перших літаків па води портах Далекий і Порт — Артур китайці швидко подали катери і шхуни для висадки до берега. Всюди лунали привітальні вигуки на вшанування Червоної Армії і Военно — Морського флоту. І коли незабаром у Порт — Артур прийшли наші бойові кораблі, місто буквально перетворився. Звістка прибуття радянських військових кораблів блискавично облетіла місто. У порт стали стікатися натовпу китайців з прапорами і транспарантами. Вони бурхливо вітали радянських солдатів, матросів і старших офіцерів — своїх визволителів від японських колонізаторів. У перші дні нашого перебування у Порт — Артуре командування створеної місті военно — морської бази (командир бази контр — адмірал У. А. Ципанович) встановило із місцевою адміністрацією і китайським населенням самі дружні відносини. З огляду на потребу населення продуктах харчування і товарах широкого споживання, командування бази пішла назустріч проханням місцевої влади й безоплатно виділило зі своїх запасів значну кількість продуктів, тканин та різних матеріалів. У місті й у клубах бази постійно організовувалися спільні концерти художньої самодіяльності, виступи радянських китайських артистів, перегляд радянських кінофільмів. Систематично проводилися спортивні ігри та змагання. Мені добре запам’яталося, як населення Порт — Артура, повне почуттів вдячності і подяки Червоної Армії і Военно — Морському Флоту за своє визволення, прийняло гаряче що у святкуванні 28 — і річниці Великою Жовтневою соціалістичною революції. Цими самими днями китайці не працювали, скрізь відчувалося святкове настрій. 7 листопада майданами міста зібралося дуже багато людей святкових одежах, із червоними пов’язками на рукавах. Усюди було вивішено радянські і китайські прапори. Не припинялося масове хід але вулицями міста. Постійно лунали привітальні вигуки на вшанування радянський народ, його армії й флоту. У Далекому і Порт — Артуре на судноремонтних підприємствах і різних своїх майстернях і установах армії й военно — морської бази працювало дуже багато китайських робочих. За свою працю отримали ті ж самі оплату, як і радянські робочі. При розмовах із нами китайські робочі дякували совєтського люду за надану їм роботу, за братерське до них ставлення. Треба було, якими радісними, привітними усмішками світилися їх — особи.

Литература

«Шляхами Китаю 1937;1945 », упорядник і автор цих приміток В. Я. Чудодеев Видавництво «Наука », Головна редакція східної літератури, М. 1989.

.