Облік виробничих запасів

Облік запасів, у т. ч. і виробничих регулює Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». У бухгалтерському обліку під терміном «запаси» розуміють активи які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва (з метою подальшого продажу продукту виробництва) утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Одиницю бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група.

Для цілей бухгалтерського обліку виробничі запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

У зв’язку з виникненням різних господарських операцій стосовно обліку виробничих запасів слід враховувати:

знос малоцінних та швидкозношуваних предметів;

переоцінку товарно-матеріальних цінностей;

заготівлю і придбання матеріальних цінностей;

транспортно-заготівельні витрати.

Основними завданнями обліку виробничих запасів контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення;

відображення витрат на закупівлю й транспортування запасів (матеріалів), результатів постачання;

виявлення відхилень від планової собівартості придбаних матеріалів;

контроль за залишками і рухом матеріалів на складах наявністю і рухом матеріалів в процесів їх заготівлі;

спостереження за станом складських запасів, за відповідністю їх нормативам, контроль за їх зберіганням;

контроль за лімітом відпуску матеріалів на виробничі потреби, витрати і списуванням їх вартості у витрати виробництва;

контроль за дотримуванням норм;

правильний розподіл матеріалів за об'єктами калькуляцій;

виявлення непотрібних матеріалів, що підлягають реалізацій.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємства здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками, надходженням і витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.

Важливою умовою обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів. На підприємстві кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремо видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи. Кожна група поділяється на підгрупи. У межах кожної підгрупи матеріали групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та ін. За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюються постійний шифр, що має бути проставлений на всіх документах, пов’язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку.

Особливістю запасів є те, що вони у процесі виробництва використовуються повністю і для кожного нового процесу виробництва їх потрібно змінювати новими. Інформацію про виробничі запаси можна отримати у фінансовій звітності, а саме:

• а) облікові помітки, прийняті підприємством для оцінки запасів, включаючи використані формули собівартості;
• б) загальну балансову вартістю запасів та балансову вартість окремих груп запасів згідно з їх класифікацією підприємством;
• в) балансову вартість запасів, відображених за справедливою вартістю за вирахуванням витрат на збут;
• г) суму запасів, визнаних упродовж звітного періоду;

ґ) суму списання запасів до чистої вартості реалізації;

• д) раніше списаної вартості запасів у результаті збільшення їх чистої вартості реалізації;
• е) обставини або подій, що призвели до сторнування раніше списаної вартості запасів;

є) балансову вартість запасів, переданих у заставу для забезпечення зобов’язань.

Для правильної організації обліку матеріалів, на підприємствах потрібні складські приміщення з відповідним обладнанням, пристосуваннями (стелажами, полицями, ящиками), вимірювальними приладами (міри, ваги). Матеріали в складах мають розміщуватись за секціями, а в середині останніх — за окремими групами і типосорторозмірами (на полицях, у штабелях, стелажах, засіках тощо), аби можна було швидко їх прийняти, видати й перевірити наявність матеріалів.

Облік виробничих запасів здійснюються за такими напрямками: кількісний і вартісний облік; облік заготівлі і придбання матеріалів та розрахунків з постачальниками; наявності і руху матеріалів на складах; використання матеріалів у процесі виробництва; реалізації матеріальних цінностей і розрахунків з покупцями.

Облік виробничих запасів. Планом рахунків передбачено вести на рахунку 20 «Виробничі запаси» ,.

згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку виробничі запаси класифікуються за такими групами:

• 201 Сировина і матеріали
• 202 Куповані напівфабрикати та комплексуючі вироби
• 203 Паливо
• 204 Тара і тарні матеріали
• 205 Будівельні матеріали
• 206 Матеріали передані у переробку
• 207 Запасні частини
• 208 Матеріали сільськогосподарського призначення
• 209 Інші матеріали

Для правильного планування потреби в матеріалах, раціональної організації їх обліку і контролю за використанням у виробництві крім економічної класифікації використовують класифікацію за технічними ознаками. Залежно від технічних ознак запаси класифікують на групи та підгрупи за найменуваннями, типом, сортом, розміром і т. ін. Така класифікація запасів відображається у розроблювальних на підприємствах номенклатурах систематизованого переліку запасів.

Облік виробничих запасів організовують за назвою (видами) сировини і матеріалів, а в межах кожного виду — за розділами, типами, групами, сортами і окремими найменуваннями, тобто за окремими номенклатурними номерами, одиницями виміру кількості та якості та історичною собівартістю.

Матеріальні, сировині та паливні ресурси є одними з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

В Україні суб'єктами нормативного регулювання обліку є Кабінет Міністрів, Міністерства органів Держкомстатистики, Державна податкова служба, Національний банк та інші державні органи. Нормативними документами регламентуються як об'єкти обліку, так і схема кореспонденції рахунків.

Методологічне регулювання здійснює, як правило, Міністерство фінансів, що займається розробкою:

Плану рахунків бухгалтерського обліку;

положень про документальне забезпечення захистів в бухгалтерському обліку;

обсягу, форми і порядку складання річної (квартальної) бухгалтерської звітності.

порядку ведення облікових регістрів різними підприємствами;

інших нормативних документів, що регулюють облік в цілому та окремі його ділянки.

Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на міжнародно-визнаних нормах обліку та звітності, основні вимоги яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.