Національно-державні рілігії

Реферат: Національно-державні релігії.

План.

1. 1.Релігії стародавньої та сучасної Індії.

2. 2.Релігії Китаю та Японії.

3. 3.Іудаізм.

Індуїзм — давньоіндійська релігія (720 млн. віруючих). існує зараз. Виник в 6−4 ст. до н.е.

Поняття індуїзм включає: індійський спосіб життя з його нормами, принципами та цінностями, віруваннями і уявленнями, обрядами та культами, міфами і легендами, святами та ін.

Індуїзм виник на базі давнього брахманізму. Основи індуїзму походять від вед — священних індійських текстів.

Характерна риса індуїзму — особиста відданість богу.Індуїзм не є однорідною релігією. Він не має єдиної догматики і обрябовості чи церкви.

Індуїзм включає прижитки первісних культів: поклоніння воді (р.Ганга), тваринам (корові, змії, мавпам, слонам) культові предкам.

Характерно для індуїзму вчення про Атмана (людську душу, в якій проявляється бог) і Брахмана (світову душу).

Головна мета індуїзму — спасіння — звільнення атмана від природи і з'єднання є брахманом.

Найважливішим з багатьох богів індуїзму є триєдиний бог (тримутрі):

• -.Брахма (творіння);

• -.Вішну (збереження);

• -.Шіву (руйнування).

Звідси два основних напрямки індуїзму: вішнуїз і шіванізм.

Велику роль в індуїзмі відіграють Вішну (аватори). Основних перетворень є 10:

1. 1).Риба;

2. 2).Черепаха;

3. 3).Вепр;

4. 4).Людина — лев;

5. 5).Велетень;

6. 6).Парашурама;

7. 7).Рама;

8. 8).Крішна;

9. 9).Будда;

10).Месія-карлик.

Найулюбленіші в Індії аватори Вімну, Рама і Крішна. На честь них є багато епосів, поем, свят.

Інші релігії стародавньої Індії: джайнізм, сикхізм, буддизм.

2. Релігії Китаю: конфуціанство, даосизм, буддизм.

Японії: синтоїзм, буддизм.

Конфуціанство — виникло в ст. Китаю (580 млн. віруючих). Засновник — Конфуцій (Кун Фуцзи- 551−479 р. до н.е.). Головна мета — прагнення до ідеалу удосконаленої людини: Цзюн — Цзи. Якості: скромність, справедливість, стриманість, гідність, безкорисливість, любов до людей.

Одна з характерних рис конфуціанства — суворе підкорення старшим та самопожертвування заради інших.

" Держава — це велика сім'я, а сім'я — це мала держава" (Конфуцій).

Конфуцій розробив і ідеал соціального порядку, який мав би бути в Піднебесній:

" Хай батько буде батьком, син — сином, цар — царем, чиновник — чиновником і т.п., хай все в цьому світі хаосу і мішанини стане на свої місця, всі бужуть знати свої місця, права і обов’язки, робити те, що їм належить" .

Конфуцій не визнав духів та ін.:" Ми не знаємо, що таке життя, то як ми можемо знати, що таке смерть?" .

Треба прагнути до ідеалу — жень — що є з неба.

Джерело конфуціанства: «Лунь — Юй» («Бесіди і судження»), що записане послідовниками Конфуція в 6 ст. до н.е.

1. 1.Іудаїзм.

Пізня національна і сучасна (державна) релігія євреїв. Виникла у 7 ст. до н.е. Більше 17 млн. віруючих. Війшла до складу світових релігій: християнства та ісламу.

В 10 ст. до н.е. виникла держава у євреїв, що спричинило потребу у єдиній релігії.

621 р. до н.е — введення царем Іудеї єдиної форми релігії. Бог племені Іуда — Ягве (Єгова, Яхве) став єдиним, всемогутнім, національним божеством.

Центр іудаїзму став храм на горі Сіон в Єрусалимі, жреці якого протягом століть збирали і редагували міфи про Ягве та його пророків. Сусідні народи теж впливали на розвиток релігії.

444 р. до н.е. — укладено перших 5 книг Біблії - «П'ятикнижжя Мойсея» (Тора — закон).

Священні книги іудаїзму:ТАЛМУД (євр.- вчення) і СТАРИЙ ЗАПОВІТ.

Основа іуд.моралі та віри — ДЕКАЛОГ (10 заповідей).

Талмуд — багатотомне зібрання євр.догматів, релігійно-правових, моральних і побутових уявлень.

Характерні риси іудаїзму: монотеїзм, віра в кінець світу, вибраність євр.народу, вознесіння з мертвих, потойбічне життя, прихід спасителя — Месію та створння ним 1000 -літнього царсва в Єрусалимі.

Життя віруючого єврея підпорядковане релігійним діям і заборонам: їх 613, з них — 365 заборон і 248 повелінь (їжа, ст. життя та ін.).

Література

1. 2.Древнеиндийская философия. — М., 1972.

2. 3.Токарев С. А. Религия в истории народов мира. — М., 1986.

3. 4.Калінін Ю. Релігієзнавство. Підручник. — К., 1998.