Іранський погляд на православ'я

Иранский погляд на ПРАВОСЛАВ’Я.

Интервью з послом Ісламської Республіки Іран Ватикані Мухаммадом Масджидом Джамеи.

Элементы: Якої ролі, на Ваш погляд, Православна Церква повинна відігравати в сучасне мире?

Мухаммад Масджид Джамеи: Православ’я — це вже, ніж Церква, більш ніж просто конфесія. Воно становить вісь історії, культури та ідентичності православних народів. І саме з на цій причині Православна Церква грає чи відіграватиме вкрай значної ролі. Росія та більшість країн колишнього східного блоку, з історико-культурної погляду, насправді не є частиною західного світу не можуть бути їй. На погляд, минуле суперництво між західним і східним блоками було лише антагонізмом між капіталізмом і марксизмом. Важливу роль конфлікті двох систем грали і національні і етнічні чинники. Природно, нині, по причини сильного тиску існуючих політичних режимів, ці чинники немає можливості проявити остаточно своєї матеріальної вагомості. Але це отже, що вони не існують. Навпаки, після падіння марксизму вони набули нової силу. Саме цього боїться Захід. Марксизм, у якій не пішли формі не зможе загрожувати Заходу, оскільки більше немає небезпеки те, що марксистські режими зможуть знову зміцнитися, а країнах Східної Європи. Набагато більше мабуть відродження націоналізму, який протиставить себе Заходу і як був у минулому, породить нове столкновение.

Ныне серйозне посилення ролі православної церкви залежить від неї самої. Потім, багато також залежить від цього, наскільки вона зможе зберегти свої оригінальні риси, не модернизируясь більше необхідного й непохитно опираючись пропаганді, з якої мондиалисты хотів би вестернизировать Православ’я, як коїться з іншими християнськими конфесіями. Якраз у такому сенсі, і з погляду, Православна Церква представляє жодну з важливих сил, природним чином протиборчих мондиализму.

Эл.: Серби, та й російські вважають, що югославський криза, що вилився в розчленовування країни й війну у Боснії, є вираженням експансії стосовно православної церкви. Чи згодні ви з такою точкою зрения?

М.М.Д.: Йдеться тут щодо тому, щоб бути згодним чи незгодним. Йдеться, скоріш, у тому, аби зрозуміти спосіб мислення м почуття православних. Це потрібно зробити, попри інші проблеми, і це покласти край кризи. З погляду православних сербів, криза розпочався з відділення Хорватії від Югославії, яке, як вони вважають, було підтримано Німеччиною, Австрією і Ватиканом. Вони вважають, що Ватикану зумовлено тому, що народи цього регіону є католиками, і стверджують, що експансіонізм Католицької Церкви лежав у основі війни" та призвів до її інтенсифікації. З їхніми погляду, йдеться про несправедливої і нерівній війни між двома конфесіями. Згодом війна поширилася на Боснію. Спочатку православні серби боролися проти мусульман та їхніх союзників хорватів. З православної точки зору, мусульмани були обманним шляхом спровоковані католиками те що, щоб воювати проти сербів із єдиною метою придушення Православ’я. Такі підстави їх ставлення до війні у Боснії. Природно, вони усвідомлювали й у існуванні інших чинників, але щодо ролі католицтва у тому конфлікті вже майже единодушны.

Эл.: Що ви не думаєте про майбутнє Православної Церкви?

М.М.Д.: Попри чинники слабкості, які вона зобов’язана комуністичному режиму, Православна Церква є внутрішньо сильною і заможною, особливо стосовно містичних елементів і православного образу думки, і навіть традицій, які збереглися у значної частини населення. Консерватизм і уповільнена адаптація Православ’я до умов є це й її слабкою місцем та її величезним достоїнством: Православна Церква залишилася правильна своїм початкових принципам, тоді як інші конфесії, навпаки, модернізувалися до виродження. Понад те, національного характеру цієї Церкви зумовлює її могутню структуру, яка вносить внесок у збереження політичного і культурного незалежності її пастви. Нині саме до Церкви притікають ті, хто відкидає наступ Заходу та її принизливе ставлення до Росії її традицій та хто прагне жити незалежно цінувати й гідно. Звідси можна зрозуміти, що ця Церква буде безсумнівно грати фундаментальну та активнішу роль життя православних і особливо слов’янських народів. Будь-які режими, які прагнуть управляти країнами Східної Європи, повинні рахуватися з цієї Церквою, що нині переживає перехідний час, але, безсумнівно успішно подолає всі труднощі й, зрештою, стане ще сильнішою і могутньої, ніж когда-либо.

Эл.: Що Ви вважаєте про відносини між Православної Церквою і Исламом?

М.М.Д.: Попри те що, у минулому було чимало конфліктів між православними і мусульманами, особливо у Балканах, за останні десятиліття спостерігається тенденція поліпшити відносин. Ці відносини були конфліктними при комуністичному режимі, і схоже, що вони залишилися хорошими і після падіння залізної завіси. Ситуація у Югославії, особливо у в Боснії й Косово, становить, безумовно, виняток, і сподіваюся на якнайшвидший вирішення кризи, що на ще більше поліпшення відносин між Ісламом і Православием.

Депо у цьому, що, попри існуючі відмінності, православні та мусульмани мають спільні проблеми і спільних ворогів. Після падіння комуністичних режимів Східної Європи західні мілітаристи намагаються зруйнувати всі ті найменші залишки національної, культурної революції й релігійної незалежності, які можуть опинитися перешкоджати їх прагнення до світової гегемонії. І зі своїми погляду, Іслам і Православ’я суть сили, чиє існування несумісне із їх планами, — саме тому таких зусиль затрачуються послаблення чи взагалі знищення цих двох религий.

Лучшим засобом досягнення цього є насадження суперечностей, і війн з-поміж них. Тому, враховуючи таку ситуацію, можна стверджувати, що є глибинні підстави співробітництва православної церкви та Ісламу. Найважливішим тут і те, що обидві сторони мають поглиблювати зв’язку й мудро і це об'єктивно вивчати міжнародну ситуацію, вносячи в такий спосіб внесок у умиротворення і злагода і знищуючи які би там не можна було конфликтов.

Эл.: Що Ви вважаєте про взаємини між Росією і Ираном?

М.М.Д.: Іранці — релігійний народ, віддавна, як свідчить історія, підтримуючий прекрасні стосунки з інших релігій, особливо з християнами, переважно з православ’ям. Іран хоче продовжувати розвивати ці добрі стосунки, вже, з такої справи, провів дві релігійні зустрічі на рівні з грецької Православної Церквою. Іран зацікавлений в продовженні диалога.

В торік президент Хошейми Рафсанджані направив віншувальне послання із нагоди Різдва Патріарху Московському і Усієї Русі, і ще іранські посадові особи направили поздоровчі послання іншим ієрархам православної церкви. Я дуже хочу підкреслити, що Іран украй зацікавлений на більш активному діалозі з християнським світом, особливо з православ’ям, яке, своєю чергою, також має бути зацікавлений у таких взаимоотношениях.