Чарлз Герберт Бест

Чарлз Герберт Бест.

Бест, Чарлз Герберт (Best, Charles Herbert) (1899−1978), канадський лікар і фізіолог. Народився 27 лютого 1899 в Уэст-Пембруке (прим. Мен, США). Навчався у Торонтском університеті, де отримав ступеня бакалавра (1921), магістра (1922) й доктори медицини (1925). У 1920−1921 працював на кафедрі фізіології, а 1929 став професором та завідуючим цієї кафедрою; з 1922 по 1932 був науковим працівником лабораторій Коннота, та був став їх директором (1932−1941). З іншого боку, з 1923 Бест був доцентом кафедри медичних досліджень їм. Бантинга і Беста в Торонтском університеті, і з 1941 по 1967 очолював цю кафедру.

В 1921 Бесту, який тоді разом з Ф. Бантингом під керівництвом Дж. Маклеода, вдалося виділення з підшлункової залози собаки гормон інсулін. У наступних експериментах Бантинг і Бест довели, що інсулін дає чітко виражений терапевтичний ефект під час введення його хворим на цукровий діабет. Про це відкриття 1923 Маклеод і Бантинг отримали Нобелівську премію з фізіології та медицині. Половину отриманих грошей Бантинг віддав Бесту.

Во під час Другої Першої світової Бест очолював хірургічну службу Королівського канадського добровольческого морського резерву і Відділ медичних досліджень Королівського канадського флоту. Був нагороджений золотою медаллю Старра Канадської медичної асоціації (1936) і медаллю Бейлі Королівського медичного коледжу у Лондоні (1939). Був членом Лондонського і Канадського королівських товариств та президентом Канадського фізіологічного суспільства. Серед праць Беста — Внутрішні секрети підшлункової залози (Internal Secretions of the Pancreas, 1922; у співавторстві з Бантингом); Життя організму (The Living Body, 1938), і навіть підручник Фізіологічні основи медицини (The Physiological Basis of Medical Practice, 1939, у співавторстві Бантингом). Помер Бест в Торонто 31 березня 1978.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.