Украина як «через супутник» суспільство

Украина як «через супутник» общество

В концепціях, пояснюють сутність сучасного української спільноти, найбільш часто вживається термін «трансформація». Україна сприймається як трансформується чи транзитивное суспільство. Трансформація сприймається як процес перетворення політичного, економічного, социкультурного простору. Процес переходу планової економіки ринкову, авторитарного суспільства на демократичне, процес створення плюралістичного за ідеологією, нормам і цінностям соціуму. Сутність трансформації пояснюється процесами модернізації. Остання сприймається як міжнародна соціалізації країни, т. е. приведення економічних, політичних вимог і соціокультурних показників до західних зразкам або, точніше до стандартів сучасних розвинених, цивілізованих держав. У цьому ключі Україна характеризується як «наздоганяючий» общество.

Но багатьох у цій теоретичної схемою бентежить та обставина, за рівнем економічного розвитку Україна бо так відстає від сучасних розвинених держав, що наздогнати їх представляється утопією. Називаються цифри, що характеризують економічні показники країни лише на рівні нижче сотого місця у світі. У найбільш вразливих натур це розпач, почуття власної неповноцінності і невиліковний пессимизм.

Очевидно, що потрібен інший теоретичний підхід, який давав шанс оптимізму і надавав імпульс до конструктивним змін і вірі в будущее.

Мы пропонуємо розглядати трансформацію як процес пристосування відсталої країни — до здібності розвиватися разом із західними країнами. Як процес формування механізмів спільного розвитку на сателітної основі. Це фраза вимагає пояснения.

Слово «сателіт» від латинського «satelles» означає «супутник», «спільник». Цього слова використовують у політології для позначення формально незалежної держави, але вони підлеглого великої розвиненою країні. Початковий сенс слова припускав значення «залежний попутник», наприклад, найманець, супроводжуючий пана. Саме початковому сенсі ми бачимо використовуємо слово сателіт. Через Супутник суспільство — це таке, яке: а) формально незалежно; б) фактично залежить від розвиненою страны (или країн) економічно, політично, соціокультурно; в) залежить попутником в історичному процесі; р) страна-домен «підхоплює» свій сателіт в історичному развитии.

В результаті, хоча через супутник суспільство залежне, зате воно постійно перебуває у одному соціальному часу станеться з суспільством доменом. Домен хіба що несе на своїх плечах сателіт у процесі соціального та історичного развития.

Здесь страна-сателлит не наздоганяє, а «причіпляється» до динамічно развивающемуся суспільству, до розвиненішому суспільству. Менш розвинену державу стає сателітом більш розвинутих країн. Поняття «сателіта» у разі більш ємне, ніж звичайний його політологічний сенс. Це системно «прицепляющееся» держава робить у економічному, політичному і ментальному, соціокультурному сенсах. Для такого прицепления потрібні механізми зчіпки, стикувальні вузли. У процесі трансформації і виробляються такі «вузли». З допомогою них Україна іде у нову епоху. Звісно залишаючись залежною, звісно залишаючись на других ролях, проте перебувають у тієї ж точці історичного часу, як і розвинені страны.

Основным механізмом пристосування є інституціональна трансформація. Нові інститути, перетворюються в такий спосіб, що забезпечують здатність суспільства розвиватися разом із західними країнами. Социо-и технополіси, ідея Є. Марчука, яку часто пише газета «День», як і може бути тими гаками, з допомогою яких трусять українське суспільство міцніше і надійніше «прикрепится» до розвинених країн у тому русі вперед.

В такому контексті статистичні викладки, що призводять нашій жах від відсталості нашої країни, дають викривлену картину реальності. Так, темпи розвитку такі, що залишають нашій країні вічно відстаючої. Причому відсталість збільшується. Але реальність така, що ми користуємося плодами технічного і охорони культурної розвитку розвинутих країн, ми знаходимось у зоні їх що розвивається влияния.

Крайне важлива здатність сприйняти нові досягнення, зробити ці досягнення об'єктом власних потреб, бажань. Якщо ні такої потреби, жодні досягнення не зможуть зацікавити людини. Що папуасу до самолетов?

Если збережуться нинішні темпи розвитку, то обсяги виробництва 1991 р. ми досягнемо через 30 років. Але нам до непотрібен що обсяг виробництва. Багато в чому цей об'єм викликався фіктивними потребами військово-промислового комплексу, й неефективною економіки. Потрібні інші критерії розвиненості. І головний їх — образ життя і культурний рівень, характер потреб. Позаяк у історії завжди був отже рано чи пізно країна домагається задоволення повысившихся потреб. Але вони мають бути і відповідати до сучасного рівня. Через Супутник суспільство має низку незвичайних властивостей. Одне — це явище без сутності. Тобто від явища є тільки назву, а справжнього змісту обозначаемого те слово — у тому чи є жалюгідне подобу його взагалі те, що прийнято. Взяти приміром демократію, громадянське суспільство. Цей вислів наповнюються сутністю в міру можливості їх наповнення, тоді, як суспільство, у стані відповідати змісту цих слів. Слова з’являються, оскільки вони супроводжують розвинене суспільство, але сутність потрібно заслужити, дорости досяжна. До потреби в комп’ютері, зручною життя ми доросли. До потреби у громадянське суспільство немає. Тут справа у відсутності досвіду і навиків, а знову таки у потребах. Чи є потреба у демократії? Багато досліджень кажуть, що така потреби у тому. Отже, сформулюємо парадокс: засобом розвитку демократизму за умов трансформації є авторитаризм. «Демократія» це норматив, поставлене обществом-доменом. Але через супутник суспільство вирішує будь-які проблеми авторитарне, він знає інших засобів. Тому немає й проблема демократії вирішується звичним та зрозумілим способом — авторитаризмом.

Далее в тому, кого «причіплятися»: до Росії чи Західному світу. Та вона сама багато в чому теж прицепляющееся суспільство. Проте для України суспільствомдоменом є західне общество.

«Прицепление» потрібно, щоб бути сучасним державою. Сучасність проявляється, передусім, образ життя. Це напівзабуте слово, незаслужено ігнорується суспільствознавцями. Спосіб життя добре описує соціальну складову дійсності. Спосіб життєдіяльності великої кількості громадян держави-сателіта близький до зразків західного світу, багато в чому схожий на него.

Но прицепляющееся суспільство неоднорідне. Локомотив тягне не компактний цілісний вагон, а аморфну, розповзається, неоднорідну масу. Наше суспільство живе одночасно у чотирьох світах, чотири епохах: традиційної, індустріальної, епосі соціалістичної про модернізацію й постмодернизационной. Відповідно традиційну компоненту локомотиву тягти важче, вона волочится, втрачаючи дорогою якісь свої частини, ідеї, й ценности.

Здесь є вимір і просторове. Чим ближче до до Європи, тим локомотиву тягти у себе частини української суспільства. Так, за одним зі наших досліджень західна Україна вже Європа, аніж східний. Значимість постматериальных ценностей (таких як у справах держави, свобода слова) Заході України вище, ніж Україні. У аналогічних європейських дослідженнях західноукраїнські дані найближче наближаються до показників притаманним населення західної Европы.

Исходя з розмов про кризу Заходу й західних цінностей, може виникнути думку, що локомотив веде до прірву. Разом з локомотивом проваляться до прірви й ті, хто причепився щодо нього. Але, уперших, це це питання до прірви чи рухається західний локомотив, а по-друге, причепитися означає злитися, означає намертво скрепиться. Те, що причепилося, за бажання може і отцепиться.

Образ «прицепившегося сателіта» дозволяє зрозуміти, чому відстала Україна приблизно від тієї самою швидкістю по історичної дороги, як і розвинених країн. Ми користуємося плодами розвиненою технології, комп’ютерної технікою і відповідними програмами. Українці їздять тих-таки машинах, дивляться телевізори тієї ж марок, частина українців дозволяє собі харчування, ідентичне західному. У чому власне відмінність? Хіба, що у частці того населення, яке повноцінно веде спосіб життя можна порівняти із західним. У кожному з нижченаведених верств щось опускається, наприклад, якість охорони здоров’я. Але й тут частенько використовується для лікування сучасне західне обладнання та препарати, штучні нирки й інше і прочее.

Идея «прицепляющегося» суспільства дозволяє виробити оптимістичну перспективу, зайняти конструктивну позицію і сформувати мети суспільства сумісні з інтенціями покоління. Не можна жити з думкою, що ми будь-коли наздоженемо розвинені країни, що ми безнадійно відстала країна, що є десь на сто десятому місці за рівню свого развития.

Эффект общества-сателлита породжує парадокси і начебто незрозумілі явища. Наприклад, багато іноземці приїжджаючи до нашої країни дуже дивуються невідповідності те, що вони очікували побачити їх і з того що вони бачать у Україні. Вони, маючи офіційну статистичну інформацію, очікували побачити злиденну країну, сумних, погано одягнених громадян, напіврозвалені міста Київ і т. буд. І нічого подібного де вони виявляють. Україна дивує їх сучасним виглядом, розвиненими, освіченими громадянами з способом життя і характером потреб багато в чому відповідним західним представлениям.

Еще кілька парадоксів. Вже сама слово «трансформація» містить у собі зародок парадоксу. Якщо процес трансформації відбувається який досить довго, а терміни його Україні не визначено, то трансформація набуває стійкий стабільний характер, набуває рис сталості. Люди звикають до трансформації, як ні галасу моря, пристосовуються і живуть у суспільстві як і стабільному. Сталість змін змушувало не сприймати як щось тимчасове, навпаки, із самою фактом мінливості свыкались, як з необхідним і нездоланним якістю свого суспільства. Зміни стали елементом побуту, по-своєму стабільного та сталого. Криза стає перманентної характеристикою нашого суспільства та особистості. Але це викликає почуття безвиході, а стимулює вироблення нових способів пристосування до постійно змінюваних умов існування. Отже, парадокс: мінливість як головний чинник устойчивости.

Но змінюватися значить обов’язково поліпшуватися й бурхливо розвиватися. Чехарда змін — це пошук найбільш адекватних механізмів пристосування до сучасності для зміцнення зв’язок з загальним іншим більш розвиненого мира.

В інтернеті на сайтах з ключовим словом «Трансформація» в переважну більшість випадків йдеться про духовної, особистісної трансформації. У найрозвиненіших країнах трансформація пов’язується, зазвичай, микросоциальными і духовними процесами, т. е. зі змінами в особистості сім'ї, в релігії, цінностях і поглядах життя. Ми ж трансформація пов’язується, передусім, з макросоциальными процесами. Використовуючи термін «трансформація» у західних джерелах звертаються до проблемам зміненого стану свідомості, пов’язаного, наприклад, із застосуванням наркотиків, медитацією тощо., т. е. про те, що проблеми окремого людини. Ідеолог наркотичних мрій Тімоті Лірі, проповідник природного початку Іванов є представниками цього виду трансформації. Під впливом хімічних коштів чи слів проповідника людина прагне вийти межі, обмежені рамками реального, змінитися досягти особистісної трансформації і може стати адекватним сучасності. Йде дискусія у тому, щоб у процесі особистісної трансформації не вдаватися до збоченим і що руйнує здоров’я засобам. Але принцип залишається один: змінити світ змінюючи себе. А в країні інша модель: змінити світ, змінюючи зовнішні умови існування. Другий парадокс у тому, що трансформація ми — це очікування змін ззовні без готовності змінити себе. Общество-домен експериментує зі способами особистісної трансформації, а общество-сателлит користується готовими результатами експерименту, не витрачаючи великих зусиль у пошуках незвіданого нового.

Изменение психічного, духовного характеру можна нашій країні проблемою невеличкий частини духовної еліти столиці та у містах. Але з обмеженості цих спроб і ізольованості богемного меншини від суспільства позначається парадокс: справжня особистісна трансформація сприймається ми як перекручення. Загальновизнаним і «нормальним» вважається те, що пройшов апробацію і прийнято як норма більшістю общества-домена. Особливо це добре явище видно з прикладу моды.

Одним з цих моментів трансформації суспільства є. Криза відбилося у відсутності б у процесі діяльності, в некерованості соціальної системи, в регресії до більш раннім формам існування системи. У деяких сферах люди починають користуватися більш примітивними способами під час досягнення цілей. Але паралельно формуються новоутворення зі складною структурою. Виробляється нова знакова система, інша парадигма, що прагне направити розвиток будь-якому іншому напрямі, переструктурировать ситуацію. Джерелом цього процесу є новий спосіб існування. Тобто криза містить у собі як негативні аспекти. Позитивний аспект у тому, що криза можна як перехід системи у нову фазу, освіту якісно нової виборчої системи, тобто криза — постає як момент розвитку. Криза іноді сприяє зростанню нових відкриттів. Отже, парадокс — криза є джерелом позитивних змін. Криза спонукає краще усвідомити необхідність зв’язати себе з досконалішим суспільством, і спонукає шукати способи таких взаємовідносин. Реально усвідомити своє дійсне у світі, не чванитися удаваної значимістю — це завдання трансформації національної ментальності, вирішивши яку можна позбутися багатьох проблем, що з зайвим зарозумілістю, на завищену самооцінку і невиправданими претензіями. Знати своє місце і відповідати йому — ось суть зазначеної задачи.

На створення нової стилю життя і нового образу суспільства витрачається багато енергії, що породжує певною мірою хаос. У хаотичних змінах трансформирующегося суспільства потенційно закладено різні компоненти і стають можливими незвичайне застосування обох. Криза розхитує стереотипи соціального поведінки. І базі ослаблених старих норм створюється новий порядок. Отже, ще парадокс: нового стану поступово вибудовується з хаосу. Соціальна синергетика прагне описати цей процес і вивести відповідні закономірності. Нещодавно створений України «Синергетична суспільство» ставить собі завдання побудувати моделі розвитку, аналізуючи складні нелинейные залежності. Еталонними зразками і критеріями «порядку» служать общества-домены.

Ослабление нормативної основи суспільства, притаманне кризи, пов’язують із наявністю аномії. Однією з причин їхнього аномії є ідентифікації, коли людина неспроможна впевнено віднести себе на певної соціальної спільності. Аномія насправді перешкоджає трансформації. Подолання аномії, поява правил, властивих трансформації, забезпечує її ефективніше здійснення. Але правила ці особливі, оскільки трансформація соціальних норм — це іманентна характеристика трансформируюшегося суспільства. Те, що як аномія, насправді є переходом у таку нормативне стан, що характеризується модифікацією норм, з урахуванням постійно змінюються моделей раціональності. Норми різноманітні у різних ситуаціях, у різних співтовариствах і за реалізації різноманітних практик. Для трансформируюшегося суспільства характерний нормативний плюралізм. Аномія справді є, але він властива періоду трансформаційного кризи. Для умов трансформації щодо аномії необхідний інший дослідницький інструментарій й інший теоретичний підхід, ніж для умов стабільного суспільства. Отже, трансформаційний криза закладає основи якісно нового нормативного стану суспільства, що дозволяє йому виходити нового рівня розвитку. Парадокс у тому, що аномія, є насправді ознакою нового специфічного нормативного строя.

Существует також протиріччя між слабкістю передумов модернізації існуючих і запитами на результати модернізації. Запити формуються не внутрішніми можливостями їхнього задоволення, як це буває в закритих суспільствах чи державах, що випереджають інші країни, а завдяки інтенсивному інформаційному обміну між відсталими країнами й іншим світом. Тому з’являються потреби, які необеспеченны внутрішніми економічними можливостями страны.

На побутовому рівні криза суспільства сприймається, передусім, внаслідок скорочення споживання. Неможливість задовольняти соціально типові стандарти споживання викликає в людини страждання, почуття незадоволеності життям. Необхідність трансформації не у цьому, щоб стати багатими, суть у тому, щоб вижити, зберегти народ, націю, держава й втрачена особистісного гідності за умов бідності, постійних техногенним катастрофам й екологічної депрессии.

Общество потребує позитивних цінностях і цілі, навіть коли вона перебуває у стані кризи. Особливо у цьому потребує молодь, на яку все життя попереду, що не б стані суспільство перебувало. Соціологи, поруч із представниками деяких інших професій, беруть участь у целеполагании. На виконання цієї важливою соціальної і світоглядної функції потрібна відповідна теорія. На думку, теорія трансформації і сателлитного суспільства" може служити позитивної концепцією соціальної динаміки за умов кризиса.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.