Моделі розвитку й осягнення простору в просвітницькій прозі («Мікромегас» Вольтер)

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний лінгвістичний університет Кафедра теорії та історії світової літератури Самостійна творча робота на тему:

" Моделі розвитку й осягнення простору в просвітницькій прозі" («Мікромегас» Вольтер) Виконала:

Студентка 213 групи Факультету германської філології

Відділення англійської мови Покришка Юлія Олександрівна Викладач: к. філол.н., доц. Рикова Г. С.

Київ 2012

Філософська повість Вольтера «Мікромегас» вміщує в себе досить оригінальні ідеї, які як наслідок утворили такий жанр як наукова фантастика.

Як зазначав сам автор в тексті повісті, він був учнем Дж. Свіфта та активно впроваджував його ідеї та будував свої на його основі.

Твір побудований на значних просторових контрастах «поскольку в обитателе системы Сириуса господине Микромегасе от пяток до макушки двадцать четыре тысячи шагов…, а мы, земные жители, редко бываем выше пяти футов, и поскольку окружность нашей планеты составляет девять тысяч лье, то, следовательно, планета, откуда он происходит, по окружности в двадцать Дин миллион шестьсот тысяч раз больше нашей крохотной Земли». З самого початку твору автор почав підкреслювати та грати на просторових величинах людей, планет.

Використовуючи свіфтовский прийом «зміненої оптики», він зіштовхує гігантського жителя планети Сіріус — Мікромегаса — з значно меншим за розмірами жителем Сатурна, потім показує побачених їх очима незначних, ледве помітних комах, що населяють Землю: людей.

Простір повісті є дуже багатогранним, склалось враження безмежності та мрійливості, адже його герой Мікромегас без перешкод подорожував по всій галактиці. Метою подорожі було віднайти щось нове, щось ще досі не досліджене, непізнане. Мікомегаса дуже цікавила природа, її сила, її багатогранність та непередбачуваність. І весь простір для нього сприймається, як знаходження в лоні природи, дослідження її, адже він має величезну жагу повністю пізнати її. Знання — його основна мета подорожей. Зустрічаючи представників з інших планет, він обмінюється своїми філософськими ідеями, поняттями, намагається пізнати їх.

Автор стоїть на боці Мікромегаса і йде пліч-о-пліч з ним, нічого не дивує його на своєму шляху: «, в природе подобные явления естественны и отнюдь не редкость.» Автор дуже часто підкреслює інтелектуальні задатки героя: «Он сам, собственным разумом, дошел до доказательства более чем пятидесяти теорем Эвклида, когда ему еще не было и двухсот пятидесяти лет…», і це доводить прихильність автора до його героя.

Повість склала в мене враження «повітряної» та «швидкої», щодо руху героїв в просторі. Між перелітами з однієї планети на іншу вони знаходилися так би мовити «між світами», тобто існує постійний проміжний географічний простір, що заповнюються різними географічними образами, які грають роль медіаторів. В нашому випадку, медіаторами повісті будуть сонячні промені, комета — «транспорт» Мікромегаса, «місток» між різними світами, цивілізаціями: «И вот, то с помощью солнечных лучей, то на попутной комете он вместе со своими слугами перелетал с планеты на планету, подобно тому как перепархивает с ветки на ветку птица.»

В творі присутні реальні автономні географічні образи. «5 июля 1737 года по новому стилю прибыли на Землю, а именно на северное побережье Балтийского моря.» Ось перший реальний приклад, взаємодії реального географічного простору з конкретним художньо-географічним образом. Також автор використовував географічно-просторові відношення з Полярним колом, Середземним морем. Тобто ми можемо спостерігати реальний географічний простір планети Земля, перед нами розкривається реальна географічна карта, як найефективніший культурно-географічний образ, що має випуклий «рельеф»: «Взгляните на эти ручейки: ни один из них не течет прямо. А эти прудочки! Они не круглые, не овальные, не квадратные… Очертания у них самые невероятные. А эти маленькие остроконечные штуки, которые торчат по всей планете!»

Повість Вольтера «Мікромегас» можна розглядати як справжній «полігон» для дослідження географічно-просторових явищ, адже їх, як було зазначено вище, безліч. Філософський сенс цього твору робить його ще більш загадковим та футуристичним та надихає на роздуми про те, що, все ж таки, людство — це лише крихітна частина величезного безмежно простору.

філософський повість мікромегас вольтер

Література

1. Штромаєр Г. Простір. Територія. Новий час // Історія європейської ментальності / За ред. Петера Дінцельбахера: Пер. з нім. В. Кам'янець. — Львів: Літопис, 2004. — 720с.

2. Замятин Д. Н. Феноменология географических образов // НЛО, № 46, 6'2000. — С. 255−275

3. Сидорченко Л. В., Апенко Е. М., Белобратов А. В. и др. История зарубежной литературы XVIII века: Учеб. для филол. Спец. Вузов; Под ред. Л. В. Сидорченко. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Высш. шк.; 2001. — 335 с.

4. Успенский Б. «Точки зрения» в плане пространственно-временной характеристики // Поєтика композиции. — СПб.: Азбука, 2000. — С.100−138.