Кримінологія

Поняття криминологии…2 ПРЕДМЕТ КРИМИНОЛОГИИ…2 СИСТЕМА КРИМИНОЛОГИИ…5 МЕТОДОЛОГИя І МЕТОДИКА НАУКИ КРИМИНОЛОГИИ…6 ЗМІСТ КРИМІНОЛОГІЇ ЯК НАУКИ…9 СВяЗЬ КРИМІНОЛОГІЇ З ІНШИМИ НАУКАМИ…9 ПРОГНОЗУВАННЯ ПРЕСТУПНОСТИ…13 ИСПОЛЬЗУЕМАя ЛИТЕРАТУРА…15.

КРИМИНОЛОГИя.

Поняття криминологии.

Кримінологія в буквальному перекладі позначає «вчення про злочинності «(від латів. «crimen «- злочин і грецьк. «logos «- вчення). РАЗОМ ІЗ ТИМ ФАКТИчЕСКОЕ ЗМІСТ НАУКИ КРИМІНОЛОГІЇ БІЛЬШЕ ШИРОКЕ. КРИМИНОЛОГИя ИЗУчАЕТ ЗАКОНОМІРНОСТІ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ, ІНДИВІДУАЛЬНОГО І МАСОВОГО ЗЛОЧИННОГО ПОВЕДЕНИя, ПРИчИНЫ СОВЕРШЕНИя лЮДИНОЮ ЗЛОЧИНІВ, РОЗРОБЛЯЄ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ВДОСКОНАЛЕННЮ ПРИНИМАЕМЫХ МЕР ПО БОРЬБЕ З ЗЛОЧИННІСТЮ. У ЦЬОМУ ПОЛЯГАЄ ЇЇ ОТЛИчИЕ ВІД КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА, ЯКИЙ ИЗУчАЕТ ПРЕСТУПЛЕНИя, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І ПОКАРАННЯ ЗА НИХ У ЗАКОНОДАВЧОЇ ХАРАКТЕРИСТИЦІ І ПРАВОЗАСТОСОВЧОЇ ПРАКТИКЕ. «ТАКИМ ЧИНОМ, МИ МАЄМО СПРАВА З СОЦИОЛОГО-ПРАВОВОЙ НАУКОЮ. «[1].

ПРЕДМЕТ КРИМИНОЛОГИИ.

У юридичної літературі є кілька визначень предмета кримінології. Так, проф. А. А. Герцензон писав, що предметом кримінології вивчення злочинності і його про причини і розробка заходів запобігання, вкладених у повне його ліквідацію. Проф. Кудрявцев В. М. говорить про методах контролю над злочинністю і із нею. У підручнику з кримінології дається таке визначення: «Предмет кримінології - це закономірності злочинності у всіх її проявах, детермінації і причинності злочинності, схильності злочинності різним впливам. «Шнайдер додають ще і антигромадське поведінка, й дуже дає визначення злочини і антигромадського поведінки як предметів кримінології: «Злочин як одиничний момент і злочинність як масове явище слід розглядати, як деякі феномени, які можна побачити навіч, а скласти про неї уявлення вдається лише з іншим даним, доступне спостереження. Ні за якими злочинами не можна спостерігати безпосередньо, оскільки спостерігач виявляється вынуженым стати на бік жертви й цим завадити злочину… Антигромадське поведінка можна спостерігати безпосередньо, хоча у застосуванні подібних методів перед криминологом породжує безліч сумнівів і труднощів. «Кримінологія вивчає прояви таких об'єктивних закономерностей:

— ЗЛОЧИННІСТЬ В УСІХ ЇЇ ПРОяВЛЕНИяХ;

— ЛИчНОСТЬ ПРЕСТУПНИКА;

— ДЕТЕРМИНАЦИя І ПРИчИНЫ ПРЕСТУПНОСТИ;

— СХИЛЬНІСТЬ ЗЛОЧИННОСТІ До РАЗЛИчНЫМ ВОЗДЕЙСТВИяМ; ПІД ЗЛОЧИННІСТЮ МИ РОЗУМІЄМО ИСТОРИчЕСКИ ИЗМЕНчИВОЕ СОЦІАЛЬНЕ І ПРАВОВІ-ПРАВОВУ-ПРАВОВА-ПРАВОВИЙ-КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ яВИЩЕ У СУСПІЛЬСТВІ, ПРЕДСТАВЛяЮЩЕЕ СОБОЮ СУКУПНІСТЬ (ЦІЛІСНІСТЬ) ВСІХ ЗЛОЧИНІВ, ДОСКОНАЛИХ У ДАНОМУ ДЕРЖАВІ ЗА ПЕВНИЙ ПЕРІОД ВРЕМЕНИ. 2] ЛИчНОСТЬ ЗЛОЧИНЦЯ ОПРЕДЕЛяЕТСя У КРИМІНОЛОГІЇ ЯК СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОДЕМОГРАФИчЕСКИХ, СОЦИАЛЬНО-РОЛЕВЫХ, СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИчЕСКИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ СУБЪЕКТОВ ЗЛОЧИНІВ. СТОСОВНО До ЛИчНОСТИ ЗЛОЧИНЦЯ РАССМАТРИВАЕТСя СПІВВІДНОШЕННЯ БИОЛОГИчЕСКОГО І СОЦІАЛЬНОГО У НЕЙ. 3] ПРИчИНЫ І УСЛОВИя ЗЛОЧИННОСТІ (КРИМІНОГЕННІ ДЕТЕРМІНАНТИ), ПРЕДСТАВЛяЮТ СОБОЮ СУКУПНІСТЬ СОЦИАЛЬНО-НЕГАТИВНЫХ ЭКОНОМИчЕСКИХ, ДЕМОГРАФИчЕСКИХ, ИДЕОЛОГИчЕСКИХ, СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИчЕСКИХ І Т.П. яВИЩ, ЯКІ ПОРОДЖУЮТЬ І ЗУМОВЛЮЮТЬ (ДЕТЕРМІНУЮТЬ) ЗЛОЧИННІСТЬ ЯК СВОЄ СЛЕДСТВИЕ. 4] ИСХОДя ІЗ ВИЩЕВКАЗАНОГО, МОЖНА СТАНОВИТИ ПЕВНИЙ ПЕРЕчЕНЬ ПРОяВЛЕНИЙ, ИЗУчАЕМЫХ КРИМИНОЛОГИЕЙ:

— ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗЛОЧИННУ ПОВЕДЕНИЕ;

— ОКРЕМІ ПЛАНИ ЗЛОЧИННОСТІ, ВЫДЕЛяЕМЫЕ ПО ОБ'ЄКТУ ПОСяГАТЕЛЬСТВ.

(ГОСУДАРСТВЕННАя, ХОЗяЙСТВЕННАя І Т.П.).

— ФОРМИ ПРОВИНИ (УМЫШЛЕННАя, НЕОСТОРОЖНАя);

— ЗЛОЧИННІСТЬ ПРЕДСТАВНИКІВ РАЗЛИчНЫХ СОЦІАЛЬНИХ ГРУПП.

(НЕПОВНОЛІТНІ, ЖІНКИ, ПІДПРИЄМЦІ І Т.П.);

— ЗЛОЧИННІСТЬ У РАЗЛИчНЫХ РЕГИОНАХ;

— ЗЛОЧИННІСТЬ У РАЗЛИчНЫХ СФЕРАХ ГРОМАДСЬКОЇ ЖИТТЯ (ЭКОНОМИчЕСКОЙ,.

СОЦИАЛЬНОЙ, ПОЛИТИчЕСКОЙ, ДУХОВНОЙ);

— ЗЛОЧИННІСТЬ У ДЕРЖАВІ У ЦЕЛОМ;

— ЗЛОЧИННІСТЬ чЕЛОВЕчЕСКОГО СУСПІЛЬСТВА НА КОНКРЕТНИХ ЕТАПАХ ЕГО.

СУЩЕСТВОВАНИя. ТОЖ, ЗЛОЧИН — ОДНЕ ІЗ САМИХ СЛОЖНЫХ І СПЕЦИФИчЕСКИХ СОЦІАЛЬНИХ яВИЩ, І ЗЛОЧИН До ТОМУ Ж КАчЕСТВЕННО ОТЛИчАЕТСя ВІД ІНШИХ ВИДІВ НЕГАТИВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ВІДХИЛЕНЬ, БУДУчИ У ТЕ Ж ВРЕМя ТЕСНО СВяЗАННЫМ З НИМИ. БОРОТЬБА З ЗЛОЧИННІСТЮ НЕ СВОДИТСя ТІЛЬКИ До ТОМУ, щОБ ГРАМОТНО РОЗКРИВАТИ І ПРИПИНЯТИ ПРЕСТУПЛЕНИя, ОБЕСПЕчИВАТЬ ЗАСТОСУВАННЯ До ВИННИМ ПЕРЕДБАЧЕНИХ ЗАКОНОМ МЕР. ВОНА ВКЛЮчАЕТ ТАКОЖ ОЦІНКУ КРИМІНОГЕННОЇ СИТУАЦІЇ, РОЗРОБКУ ПРОГРАМ БОРОТЬБИ З ЗЛОЧИННІСТЮ, ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ ШЛЯХОМ УСТРАНЕНИя ЇХ ПРИчИН І УСЛОВИЙ, АДЖЕ ПРЕСТУПЛЕНИя У СУСПІЛЬСТВІ НЕ НОСяТ ЕДИНИчНОГО ХАРАКТЕРУ — У ЦІЙ СФЕРІ ІСНУЄ ОРГАНИЗАЦИя І ПРОФЕССИОНАЛЬНОСТЬ.

КРИМИНОЛОГИя ОРИЕНТИРУЕТСя НА НАУчНОЕ ПІЗНАННЯ. ВОНА НЕ ЗАНИМАЕТСя ИСТОРИяМИ Про ПРОИШЕСТВИяХ, ОТБИРАЕМЫХ ПО ОЗНАКАМИ КУРЙОЗНОСТІ І НЕОБЫчНОСТИ. КРИМИНОЛОГИЮ чАСТО ПЛУТАЮТЬ З КРИМІНАЛІСТИКОЮ, ЗАНИМАЮЩЕЙСя РОЗСЛІДУВАННЯМ КОНКРЕТНИХ ЗЛОЧИНІВ І ИЗОБЛИчЕНИЕМ ПРАВОПОРУШНИКІВ. КОЛИ Ж КРИМИНОЛОГИя ПЫТАЕТСя РАЦІОНАЛЬНО ОБЪяСНИТЬ МАСШТАБИ, ФОРМИ ПОВЕДЕНИя, РОЗВИТОК І ПРИчИНЫ ЗЛОЧИННОСТІ І АНТИГРОМАДСЬКОГО ПОВЕДЕНИя, А ПОТІМ І ДАТИ РЕЦЕПТИ ПРАВИЛЬНОГО РЕАГИРОВАНИя НА ЗЛОЧИННІСТЬ, ЇЇ НАЗИВАЮТЬ «НАУКОЮ ВСЕПРОЩЕНИя «І ВСячЕСКИ ДИСКРЕДИТУЮТЬ. ТяЖКИЕ ПРЕСТУПЛЕНИя яВЛяЮТСя ДОСИТЬ РІДКІСНИМИ, АЛЕ ФАНТАЗІЇ ЩОДО ТАКИХ ЗЛОЧИНІВ ПЕРЕБИРАЮТЬ ХАРАКТЕР НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНОГО ФЕНОМЕНА. СУСПІЛЬСТВО ПЕРЕКЛАДАЄ НА КРИМИНОЛОГИЮ ПРОВИНУ ЗА ТОЙ ОБРАЗ, ЯКЕ ВОНО СТВОРЮЄ ЩОДО ЗЛОЧИННОСТІ, НАЗЫВАя ЇЇ «НЕСЕРЙОЗНОЮ СЕНСАЦІЙНОЮ НАУКОЮ » .

СИСТЕМА КРИМИНОЛОГИИ.

Система кримінології будується двома головних підставах: на уроках і за рівнем узагальнення науково-практичної інформації. З предмета кримінології, її положення систематизуються щодо чотирьох основним проблемам: злочинність, особистість злочинця, причини умови злочинності, попередження злочинності і конкретні преступлений. 5] ЗА РІВНЕМ ОБОБЩЕНИя ВЫДЕЛяЮТСя ОБЩАя І СПЕЦИАЛЬНАя чАСТИНИ КРИМІНОЛОГІЇ. У ЗАГАЛЬНОЇ КРИМИНОЛОГИчЕСКИЕ яВЛЕНИя І ПОНяТИя АНАЛИЗИРУЮТСя У ЦІЛОМУ, УЗАГАЛЬНЕНО, БЕЗ ВЫДЕЛЕНИя СПЕЦИФІКИ ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ. У ОСОБЛИВОЮ КРИМИНОЛОГИчЕСКАя ХАРАКТЕРИСТИКА ДАЕТСя ПО ВІДПОВІДНИМ ВИДАМ ЗЛОЧИНІВ АБО ПО ОСОБЕННОСТяМ СОЦІАЛЬНОГО ПОЛОЖЕНИя ЗЛОЧИНЦІВ. ОСОБЕННАя чАСТИНА У КРИМІНОЛОГІЇ БІЛЬШЕ ДИНАМИчНА, нІЖ ОБЩАя, ТАК ЯК ВОНА ВІДБИВАЄ ШВИДКО МЕНяЮЩУЮСя КАРТИНУ ЗЛОЧИННОСТІ І ЇЇ ПРИчИН.

МЕТОДОЛОГИя І МЕТОДИКА НАУКИ КРИМИНОЛОГИИ.

Методологія й методику будь-який науки має важливого значення, оскільки вони завжди прив’язуються до предмета дослідження та визначають надійність і достовірність її результатів. МЕТОДИКА І МЕТОДОЛОГИя — ДВА РІЗНИХ ОПРЕДЕЛЕНИя. МЕТОДОЛОГИчЕСКАя БАЗА КРИМІНОЛОГІЇ, ТОБТО. СИСТЕМА ПРИНЦИПІВ І СПОСОБІВ ОРГАНІЗАЦІЇ І ПОСТРОЕНИя ЇЇ ДЕяТЕЛЬНОСТИ, ОПРЕДЕЛяЕТ НАУчНУЮ ДОСТОВІРНІСТЬ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХНІ РЕЗУЛЬТАТІВ; МЕТОДОЛОГИя — ЦЕ ГЛИБОКЕ, ВСЕБІЧНЕ, ВЕРНОЕ ПІЗНАННЯ СОЦІАЛЬНИХ яВЛЕНИЙ. 6] ПІД МЕТОДИКОЮ Ж ПОНИМАЕТСя СУКУПНІСТЬ КОНКРЕТНИХ ПРИЙОМІВ, СПОСОБІВ, МЕТОДІВ, ЗАСОБІВ (ІНСТРУМЕНТІВ) СБОРА, ОБРОБКИ І АНАЛІЗУ ІНФОРМАЦІЇ Про ЗЛОЧИННОСТІ, ЇЇ ПРИчИНАХ І УСЛОВИяХ І ЛИчНОСТИ ЗЛОЧИНЦІВ, А ТАКОЖ Про ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З НЕЙ. 7] КОНЕчНЫМ РЕЗУЛЬТАТОМ ДОСЛІДЖЕНЬ ПОВИННІ БУТИ ПРАКТИчЕСКИЕ ВИСНОВКИ З ПРЕДЛОЖЕНИяМИ, РЕКОМЕНДАЦИяМИ Про ВДОСКОНАЛЕННІ ПРАКТИКИ БОРОТЬБИ З ЗЛОЧИННІСТЮ, УЛУчШЕНИИ ДЕяТЕЛЬНОСТИ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ І ІНШИХ СУБЪЕКТОВ ПРОФІЛАКТИКИ. ТОМУ У ПОНяТИЕ МЕТОДИКИ СЛІД ВКЛЮчАТЬ І МЕТОДИ РОЗРОБКИ ТАКИХ ВИСНОВКІВ, ПРЕДЛОЖЕНИЙ, РЕКОМЕНДАЦІЙ. ВЕРНЕМСя До МЕТОДОЛОГІЇ. МЕТОДОЛОГИя КРИМИНОЛОГИчЕСКОГО ИССЛЕДОВАНИя, ЯК І БУДЬ-ЯКОГО ІНШОГО, ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ПРЕДМЕТА І ОБ'ЄКТИ ИССЛЕДОВАНИя, СТОяЩИХ ПЕРЕД ДОСЛІДНИКОМ ЗАДАч. ПРЕДМЕТ КРИМИНОЛОГИчЕСКОГО ИССЛЕДОВАНИя — ЗАКОНОМІРНОСТІ ПОВЕДЕНИя ЗЛОЧИНЦЯ, ЇХ ДЕТЕРМІНАЦІЇ, ПРИчИННОСТИ, СХИЛЬНОСТІ РАЗЛИчНЫМ ВОЗДЕЙСТВИяМ, А ОБ'ЄКТ — ЗЛОЧИННІСТЬ У РАЗЛИчНЫХ ПРОяВЛЕНИяХ, ЯКІ ПРОДУКУЮТЬ ЇЇ ВЛИяНИЕ, І ВЛИяЮЩИЕ НА ЇЇ яВЛЕНИя, ПРОЦЕСИ, ХАРАКТЕР ВОЗДЕЙСТВИя НА ЗЛОЧИННІСТЬ І ПОСЛЕДСТВИя ТАКОГО ВОЗДЕЙСТВИя. ЯКЩО ГОВОРИТИ У ЦІЛОМУ Про МЕТОДОЛОГІЇ КРИМИНОЛОГИчЕСКОГО ПОЗНАНИя, ТЕ ВОНО БАЗИРУЕТСя НА ВИКОРИСТАННІ ДИАЛЕКТИКО-МАТЕРИАЛИСТИчЕСКОГО УчЕНИя. ПРИ ЦЕ СЛІД УчИТЫВАТЬ КІЛЬКА АСПЕКТІВ. ЗЛОЧИННІСТЬ РАССМАТРИВАЕТСя ЯК СОЦІАЛЬНЕ яВИЩЕ, ТОМУ ПРИ ЇЇ ДОСЛІДЖЕННІ ВИКОРИСТОВУЮТЬ МЕТОДИ СОЦІАЛЬНИХ НАУК, НАПРИКЛАД, СОЦІОЛОГІЮ, СОЦИАЛЬНОЙ ПСИХОЛОГІЇ. НАРяДУ З РІЗНОМАНІТНИМИ СОЦІАЛЬНИМИ яВЛЕНИяМИ ИЗУчАЕТСя І лЮДИНА, АЛЕ НЕ З БИОЛОГИчЕСКОЙ ТОчКИ ЗРЕНИя, А ЯК чЛЕН СУСПІЛЬСТВА, ПРОДУКТ ГРОМАДСЬКОЇ РАЗВИТИя. У З ЦИМ КРИМІНОЛОГИ ГОВОРяТ Про ЛИчНОСТИ ЗЛОЧИНЦЯ. ЗЛОЧИННІСТЬ ТЕСНО СВяЗАНА ЗІ БАГАТЬМА ІНШИМИ ГРОМАДСЬКИМИ яВЛЕНИяМИ, З ТАК ЗВАНИМИ НЕГАТИВНИМИ ОТКЛОНЕНИяМИ АБО РАЗЛИчНЫМИ ФОРМАМИ СОЦИАЛЬНОЙ ПАТОЛОГІЇ, НАПРИКЛАД, НАРКОМАНІЄЮ, АДМІНІСТРАТИВНИМИ НАРУШЕНИяМИ. КРИМИНОЛОГИя ИЗУчАЕТ ЗЛОЧИННІСТЬ У ЇЇ РУСІ І ЗМІНІ, АНАЛІЗУЄ ЇЇ МИНУЛЕ, НАСТОяЩЕЕ, ПРОГНОЗУЄ МАЙБУТНЄ. РОЗВИТОК КРИМИНОЛОГИчЕСКИ ЗНАчИМЫХ яВИЩ РАССМАТРИВАЕТСя, ЯК ПРОЦЕС, У ЯКОМУ РУХ НОСИТЬ ПОСТУПАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР. УчИТЫВАЮТСя І ВНУТРІШНІ ПРОТИВОРЕчИя, РІЗНІ СТОРОНИ ИЗУчАЕМЫХ КРИМІНАЛЬНИХ яВИЩ. У КРИМІНОЛОГІЇ, ЯК І У ОБЫчНЫХ НАУКАХ, ВАЖЛИВО ПРОХОДЖЕННЯ ПРАВИЛУ СОВПАДЕНИя НАчАЛЬНОГО ПУНКТУ У ТЕОРИИ З НАчАЛЬНЫМ ПУНКТОМ НА ПРАКТИКЕ. КРИМИНОЛОГИчЕСКОЕ ДОСЛІДЖЕННЯ — ЦЕ ОДИН ІЗ ВИДІВ СОЦІАЛЬНОГО ИССЛЕДОВАНИя У ЙОГО ШИРОКОМУ РОЗУМІННІ. ВОНО ОСУЩЕСТВЛяЕТСя З ЗАСТОСУВАННЯМ ВСІХ МЕТОДІВ ИСПОЛЬЗОВАНИя ГРОМАДСЬКИХ яВИЩ. ПРИ ЦЕ УчИТЫВАЮТСя ОСОБЛИВОСТІ ПРЕДМЕТА І СОДЕРЖАНИя КРИМІНОЛОГІЇ. ИСПОЛЬЗУЮТСя ТАКІ ОБЩЕНАУчНЫЕ МЕТОДИ ПОЗНАНИя:

— СХОДЖЕННЯ ВІД АБСТРАКТНОГО До КОНКРЕТНОМУ.

— ГИПОТЕЗА.

— СИСТЕМНО — СТРУКТУРНИЙ АНАЛИЗ.

— ИСТОРИчЕСКИЙ МЕТОД.

— СРАВНЕНИЕ.

— ДИНАМИчЕСКИЕ І СТАТИСТИчЕСКИЕ МЕТОДИ ЩО КАСАЕТСя МЕТОДИКИ КРИМИНОЛОГИчЕСКИХ ДОСЛІДЖЕНЬ, ТЕ МЕЖДИСЦИПЛИНАРНОСТЬ КРИМІНОЛОГІЇ ОПРЕДЕЛяЕТ ЇХ КОМПЛЕКСНІСТЬ, ТАК ЯК ВОНИ ПРОВОДяТСя РАЗОМ ЮРИСТАМИ, СОЦІОЛОГАМИ, ЕКОНОМІСТАМИ, ПСИХОЛОГАМИ, ФАХІВЦЯМИ У ОБЛАСТІ НАУКИ І УПРАВЛЕНИя. УчАСТИЕ СПЕЦИАЛИСТОВ ЭТИХ ГАЛУЗЕЙ НАУК НЕОБХІДНО І ПРИ ИЗУчЕНИИ ПОЛОГОВИХ І ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОБ'ЄКТІВ, АЛЕ ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНІВ ИССЛЕДОВАНИя ЇХ УчАСТИЕ БУДЕ РАЗЛИчНЫМ. ТАК, ПРИ ИЗУчЕНИИ МАЙНОВИХ ЗЛОЧИНІВ ВАЖЛИВІ ЗНАНИя ЕКОНОМІКИ, НАСИЛЬНИЦЬКИХ — ПСИХОЛОГІЇ І Т.Д. 8] ОСКІЛЬКИ КРИМИНОЛОГИя яВЛяЕТСя СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИЙ НАУКОЮ, У ОСНОВУ МЕТОДИКИ КРИМИНОЛОГИчЕСКИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПОВИННО БУТИ ПОЛОЖЕНО СОчЕТАНИЕ СОЦИОЛОГИчЕСКИХ І ПРАВОВИХ МЕТОДІВ. БЕЗ ЦЬОГО НЕЛЬЗя ВЫяСНИТЬ ЗНАчЕНИя І МОЖЛИВОСТЕЙ ПРАВОВИХ МЕР У БОРОТЬБІ З ЗЛОЧИННІСТЮ, ШЛЯХІВ ПОВЫШЕНИя ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ. СЕРЕД ПРАВОВИХ МЕТОДІВ НАЙБІЛЬШ ЗНАчИМЫ СИСТЕМНОІ ИСТОРИКОПОРІВНЯЛЬНІ МЕТОДИ, ПРИЙОМИ АНАЛІЗУ НОРМОТВОРчЕСКОЙ І ПРАВОЗАСТОСОВЧОЇ ПРАКТИКИ З ТОчКИ ЗРЕНИя ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЛя СОКРАЩЕНИя ЗЛОЧИННОСТІ, ЇЇ ПРИчИН І УСЛОВИЙ. ТАКОЖ ШИРОКО ИСПОЛЬЗУЮТСя МЕТОДИ, РОЗРОБЛЕНІ СОЦІОЛОГІЄЮ: СТАТИСТИчЕСКИЕ, АНКЕТНІ, ІНТЕРВ'Ю, СПОСТЕРЕЖЕННЯ І Т.Д. ВКАЗІВКУ НА МЕТОДИ МАЄ ВЕЛИКЕ ЗНАчЕНИЕ. ЇХ СВОЄРІДНІСТЬ ОПРЕДЕЛяЕТ НЕОБХІДНІСТЬ ВЫДЕЛЕНИя СПЕЦИАЛИСТОВ, ВОЛОДІЮТЬ ЦИМИ МЕТОДАМИ, А ТАКОЖ ОРГАНІЗАЦІЮ ДОСЛІДЖЕНЬ. ПЕРВОНАчАЛЬНО У КРИМІНОЛОГІЇ ПРИ РОЗГЛЯДІ ЇЇ ПРЕДМЕТА І СОДЕРЖАНИя НЕ ЗГАДУВАЛАСЯ ЛИчНОСТЬ ЗЛОЧИНЦЯ. ПОЗЖЕ Про НЕЮ СТАЛИ ЗГАДУВАТИ НАРяДУ З ЗЛОЧИННІСТЮ, ЇЇ ПРИчИНАМИ, ЗАХОДАМИ ПРЕДУПРЕЖДЕНИя ЗЛОЧИННОСТІ. ЦЕ БУЛО ЗРОБЛЕНО, щОБ ПОКАЗАТИ, щО ЛИчНОСТЬ ЗЛОЧИНЦЯ МАЄ І ВИМАГАЄ САМОСТОяТЕЛЬНОГО ВНИМАНИя КРИМІНОЛОГІВ, І ИЗУчЕНИЕ ГРОМАДСЬКИХ ВІДНОСИН НЕ МОЖЕ ЗАМІЩАТИ ИЗУчЕНИЕ ЛИчНОСТИ, щО ВПЛИВАЄ НА ЗЛОЧИННІСТЬ І ЇЇ ПРИчИНЫ — ЦЕ ОЗДОРОВЛЕННЯ УСЛОВИЙ ЖИЗНЕДЕяТЕЛЬНОСТИ лЮДИНИ І КОРРЕКЦИя ПЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ХАРАКТЕРИСТИК. ТАКИЙ ПІДХІД До ВИЗНАЧЕННЮ ПРЕДМЕТА, СОДЕРЖАНИя КРИМІНОЛОГІЇ ПОВНІСТЮ СЕБя ВИПРАВДАВ, ОСКІЛЬКИ ПОСЛУЖИВ РОЗВИТКУ КРИМИНОЛОГИчЕСКИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЛИчНОСТИ ПРЕСТУПНИКА.

ЗМІСТ КРИМІНОЛОГІЇ ЯК НАУКИ.

Зміст кримінології як науки — це дослідження і - оцінка злочинності, її змін, регіональних еліт і соціально-групових відмінностей, їх оцінка; дослідження і - оцінка процесів детермінації і причинності злочинності, її змін відмінностей; розробка рекомендацій боротьби з злочинністю, і навіть методологією й методики кримінологічних исследований.

СВяЗЬ КРИМІНОЛОГІЇ З ІНШИМИ НАУКАМИ.

Слід зазначити, що злочинність завжди займала одне з чільних місць серед найгостріших соціальних проблем, хвилюючих думку. Сьогодні кримінологія довела свою необхідність, і самостійність як галузі науки, яка передбачає наявність спеціалістів-професіоналів. Багато рекомендації специалистов-криминологов передаються інших фахівців: економістам, соціологам, юристам різного профілю їхнього детальної проробки з урахуванням наукових знань і розробки цілого комплексу конкретних заходів з усунення про причини і умов кримінальних явищ. Доробок кримінологів використовують фахівці у сфері інших наук з так званого кримінального циклу: кримінального, кримінальнопроцесуального, кримінально-виконавчого права, криміналістики, судової статистики, кримінальної психології. У підручниках по кримінології відзначається тісний зв’язок кримінології з прокурорським наглядом, цивільне право і процесом, іншими правовими спеціальностями, і навіть іншими громадськими науками: правоведением, філософією, політологією, соціологією, економікою, демографією, соціальної і загальної психологією, статистикою та інших. СФЕРА СПІЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ КРИМІНОЛОГІЇ І НАУК КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ, СУДОУСТРОЮ, ПРОКУРОРСЬКОГО НАГЛЯДУ — ПРАВООТНОШЕНИя, СВяЗАННЫЕ З ПРОЦЕСУАЛЬНИМ НОРМОТВОРчЕСТВОМ І ПРАВОЗАСТОСОВЧОЇ ДЕяТЕЛЬНОСТЬЮ ОРГАНІВ ДОЗНАНИя, СЛЕДСТВИя, СУДУ, ПРОКУРАТУРИ ПО ВЫяВЛЕНИЮ І УСУНЕННЯ ПРИчИН І УСЛОВИЙ ЗЛОЧИННОСТІ. До ПРАВОЗНАВСТВА КРИМИНОЛОГИя ОТНОСИТСя, ОСКІЛЬКИ ИЗУчАЕМЫЕ НЕЮ яВЛЕНИя МАЮТЬ ХАРАКТЕРИСТИКУ, КОТОРАя БАЗИРУЕТСя НА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ПОНяТИяХ «ЗЛОЧИН », «ПРЕСТУПНИК », А ПРИчИНЫ І УСЛОВИя ЗЛОЧИННОСТІ, ЛИчНОСТЬ ЗЛОЧИНЦЯ ВО ЩО СВІДЧИТЬ СВяЗАНЫ З ДЕФЕКТАМИ ПРАВОСОЗНАНИя, ПРАВОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ І Т.П. РАЗОМ ІЗ ТИМ ИЗУчЕНИЕ ЗЛОЧИННОСТІ ЯК яВЛЕНИя У ЦІЛОМУ, ПРИчИН І УСЛОВИЙ, ЛИчНОСТИ ЗЛОЧИНЦЯ, МЕР ПРЕДУПРЕЖДЕНИя ЗЛОЧИННОСТІ НЕ УКЛАДЫВАЕТСя ТІЛЬКИ У РАМКИ ПРАВОВИХ ХАРАКТЕРИСТИК, АНАЛІЗУ ПРАВОВІДНОСИН І ВХОДИТЬ У СФЕРУ СОЦІОЛОГІЮ, НАУКИ ПРО СУСПІЛЬСТВІ. ОСОБЛИВО ВЕЛИКЕ ЗНАчЕНИЕ СОЦІОЛОГІЮ У ИЗУчЕНИИ ПРИчИН І УСЛОВИЙ ЗЛОЧИННОСТІ, А ТАКОЖ ЛИчНОСТИ ЗЛОЧИНЦЯ. І У ТЕ Ж ВРЕМя РОЗГЛЯД ПРОБЛЕМ ЗЛОЧИННОСТІ З ТОчКИ ЗРЕНИя ТІЛЬКИ ОДНІЄЇ - ЄДИНОЮ НАУКИ, ТІЄЇ Ж СОЦІОЛОГІЮ, До ПРИКЛАДУ, НЕЗМІННО ОКАЗЫВАЕТСя ОДНОБОКИМ І У СИЛУ ЦЬОГО НЕ ЗАВЖДИ ДОСТОВІРНИМ. ЗАДАчА КРИМІНОЛОГІЇ ПОВИННА СОСТОяТЬ У ТЕ, щОБ ЇЇ ВИСНОВКИ ПОСТОяННО ВИКОРИСТОВУВАЛИСЯ ЮРИСТАМИ ПРИ РОЗРОБКИ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА І У ПРАКТИКЕ ПРИМЕНЕНИя КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА, А ЇЇ ДАНІ ПРИЙМАЛИСЯ ВО УВАГА ПРИ ДОСЛІДЖЕННІ ФАКТІВ ЗЛОЧИННОСТІ АБО АНТИГРОМАДСЬКОГО ПОВЕДЕНИя З УчЕТОМ МЕТОДІВ І ТЕОРИИ ГРОМАДСЬКИХ НАУК, ПРИСТОСОВАНИХ ДЛя ЦІЛЕЙ КРИМІНОЛОГІЇ. КРИМИНОЛОГИя ШИРОКО ПОЛЬЗУЕТСя ДАНИМИ ПРАВОВОЇ СТАТИСТИКИ. ОСКІЛЬКИ КРИМИНОЛОГИя МАЄ ВЛАСНИМ ПРЕДМЕТОМ ОТНОСИТЕЛЬНО МАСОВІ яВЛЕНИя, ТЕ ОДНИМ ІЗ ЇЇ ОСНОВНИХ МЕТОДІВ ПО ЗБОРУ І АНАЛІЗУ ІНФОРМАЦІЇ СЛУЖИТЬ СТАТИСТИчЕСКИЙ МЕТОД. ДАНІ КРИМІНАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ, ПРОКУРАТУРИ І СУДУ, ИНФОРМАЦИя, ПОЛУчЕННАя У РЕЗУЛЬТАТІ КОНКРЕТНИХ КРИМИНОЛОГИчЕСКИХ ДОСЛІДЖЕНЬ, ДАЮТЬ КАРТИНУ ЗЛОЧИННОСТІ, ЇЇ ПРИчИН І УСЛОВИЙ, ЛИчНОСТИ ЗЛОЧИНЦІВ І ЕФЕКТИВНОСТІ ПРИМЕНяЕМЫХ МЕР. НАУКИ ДЕРЖАВНОГО І АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА ПРЕДОСТАВЛяЮТ КРИМІНОЛОГІЇ МАТЕРіАЛ ПРО АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОСТУПКИ, БАГАТО З ЯКИХ НЕРІДКО ПЕРЕРОСТАЮТЬ У ПРЕСТУПЛЕНИя, А ТАКОЖ Про ЗАДАчАХ І ФУНКЦИяХ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ І ГРОМАДСЬКИХ ФОРМУВАНЬ У СФЕРІ ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ. У СВОЮ ОчЕРЕДЬ КРИМИНОЛОГИя ДОСЛІДЖУЄ ЗАДАчИ, ЗМІСТ І РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ДЕяТЕЛЬНОСТИ ЭТИХ ОРГАНІВ І ОРГАНІЗАЦІЙ, ИЗУчАЕТ СПІВВІДНОШЕННЯ ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ. ДАНІ НАУК ГРОМАДЯНСЬКОГО І СІМЕЙНОЇ ПРАВА ИСПОЛЬЗУЮТСя ДЛя ИЗУчЕНИя ЗАДАч, МІСЦЯ, ДІЄВОСТІ ПРАВОВИХ МЕР ПО СТАБІЛІЗАЦІЇ СІМ'Ї, ОХОРОНІ МАТЕРИНСТВА І ДИТИНСТВА, ПО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОБУТОВИХ ЗЛОЧИНІВ І ЗЛОЧИНІВ НЕПОВНОЛІТНІХ. ПРАКТИчЕСКИЕ ПРАЦІВНИКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОСУДИя (КАРНИЙ СУД, ПОЛИЦИя, ОРГАНИ ИСПОЛНЕНИя НАКАЗАНИя) СХИЛЬНІ РОЗГЛЯДАТИ КРИМИНОЛОГИЮ У КАчЕСТВЕ НАУКИ, КОТОРАя ЗАНАДТО ДАЛЕКО ВІДІЙШЛА ВІД КОНКРЕТНОЇ ДІЙСНОСТІ. ЗАчАСТУЮ ВОНИ ВЕДУТЬ СПРАВИ, ОПИРАяСЬ НА СЛОЖИВШИЕСя СТЕРЕОТИПИ Про «чЕЛОВЕчЕСКОЙ ПРИРОДІ «. АЛЕ ПЕРЕД КРИМІНОЛОГІЄЮ СТОяТ СКЛАДНІ І НАСУЩНІ ПРОБЛЕМИ ИССЛЕДОВАНИя З ДОПОМОГОЮ НАУчНЫХ МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНИХ І ПСИХОЛОГИчЕСКИХ ВЗАИМОСВяЗИ ЗЛОЧИННОСТІ І АНТИГРОМАДСЬКОГО ПОВЕДЕНИя. ПРИНЦИПОВИЙ ПИТАННЯ ВІДПОВІДНІСТЬ КРИМІНОЛОГІЇ І ІНШИХ НАУК ТРИВАЛЕ ВРЕМя ВИКЛИКАВ ДИСКУСІЇ. АДЖЕ КРИМИНОЛОГИя, ЯК І ГЕНЕТИКА АБО КІБЕРНЕТИКА — НАУКА ЗІ СКЛАДНОЇ ДОЛЕЮ. УПРАЗДНЕННАя НАПРИКІНЦІ 20-Х РОКІВ, ВОНА ЗНОВУ ВІДРОДИЛАСЯ І ПОЛУчИЛА ВИЗНАННЯ З НАчАЛА 60-Х. У НАШЕ ВРЕМя ШНАЙДЕР ХАРАКТЕРИЗУЄ КРИМИНОЛОГИЮ ЯК МІЖДИСЦИПЛІНАРНУ НАУКУ, СчИТАя, щО КРИМІНОЛОГ ПОВИНЕН БУТИ ЮРИСТОМ І ОБЩЕСТВОВЕДОМ[9], І МАТИ ВІДПОВІДНУ ПРОФЕСІЙНУ ПІДГОТОВКУ. ПО ЦЬОМУ ВОПРОСУ ІСНУЄ КІЛЬКА РАЗЛИчНЫХ ТОчЕК ЗРЕНИя. ПЕРВАя ЗАКЛЮчАЕТСя У ТЕ, щО КРИМИНОЛОГИя — ЦЕ СОЦИОЛОГИя ЗЛОЧИННОСТІ. НАПРИКЛАД, У І ВЕЛИКОБРИТАНІЇ ВОНА ИЗУчАЕТСя СОЦІОЛОГАМИ, А ЧИ НЕ ЮРИСТАМИ. ВТОРАя ПОЗИЦИя ЗАКЛЮчАЕТСя У ТЕ, щО КРИМИНОЛОГИя — ЮРИДИчЕСКАя НАУКА. У ВОСТОчНОЙ ЄВРОПІ І РОСІЇ КРИМИНОЛОГИЮ ВИКЛАДАЮТЬ НА ЮРИДИчЕСКИХ ФАКУЛЬТЕТАХ, РАССМАТРИВАя ЇЇ ЯК ОДНУ ІЗ ЮРИДИчЕСКИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ. ТРЕТЬя ПОЗИЦИя ЗАКЛЮчАЕТСя У ТЕ, щО КРИМИНОЛОГИчЕСКОЕ ДОСЛІДЖЕННЯ — ЦЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НАСАМПЕРЕД ПОВЕДЕНИя лЮДИНИ, І ВІДПОВІДНО ЙОГО ПОВИННІ ИЗУчАТЬ СПЕЦИАЛИСТЫПСИХОЛОГИ І ПСИХІАТРИ. ЧЕТВЕРТАя ТОчКА ЗРЕНИя ХАРАКТЕРИЗУЄ КРИМИНОЛОГИчЕСКОЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК МІЖДИСЦИПЛІНАРНУ. В.Б. ПЕРШИН І А.Н.ПОДРяДОВ ПИШУТЬ: «КРИМИНОЛОГИя — ЦЕ СИСТЕМА РІЗНОРІДНИХ ЗНАНЬ ТА МЕТОДІВ, ЇХНІМ ВИОКРЕМЛЕННЯМ СПЕЦИФИчЕСКУЮ ЦІЛІСНІСТЬ, А ТАКОЖ СИСТЕМА РІЗНОРІДНИХ ЗНАНЬ ТА МЕТОДІВ, ЇХНІМ ВИОКРЕМЛЕННЯМ СПЕЦИФИчЕСКУЮ ЦІЛІСНІСТЬ, А ТАКОЖ СИСТЕМА ОСОБЛИВОЇ РОДА МІЖДИСЦИПЛІНАРНОЇ НАУчНО-ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКОЙ ДЕяТЕЛЬНОСТИ. «[10] У РОСІЇ КРИМИНОЛОГИя РОЗВИВАЛАСЯ У РАМКАХ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ І СТАЛА ОБЩЕТЕОРЕТИчЕСКОЙ НАУКОЮ ДЛя КРИМІНАЛЬНОГО ЦИКЛУ (КРИМІНАЛЬНОГО, КРИМІНАЛЬНОВИПРАВНОГО ПРАВА І Т.Д.) ЧИСЛО ЭТИХ НАУК НЕ яВЛяЕТСя ПОСТОяННЫМ, СПІВВІДНОШЕННЯ КРИМІНОЛОГІЇ І ЭТИХ НАУК МОЖНА, МАБУТЬ, ПОРІВНЯТИ З СПІВВІДНОШЕННЯМ ТЕОРИИ ДЕРЖАВИ І ПРАВА І ІНШИХ ЮРИДИчЕСКИХ ДИСЦИПЛІН. ЦЕЙ ПЕРЕчЕНЬ МОЖНА ПРОДОВЖИТИ, Т.К. ЗЛОЧИННІСТЬ ПРОНИЗУЄ ВСЕ СФЕРИ ГРОМАДСЬКОЇ ЖИТТЯ, СВяЗАНА З ПРОБЛЕМОЮ лЮДИНИ ТА ЙОГО ПОВЕДЕНИя У СУСПІЛЬСТВІ, А ПРИ ИЗУчЕНИИ ЗЛОЧИННОСТІ ПРИМЕНяЕТСя КОМПЛЕКС ОБЩЕНАУчНЫХ І СПЕЦІАЛЬНИХ МЕТОДІВ ПОЗНАНИя.

ПРОГНОЗУВАННЯ ПРЕСТУПНОСТИ.

Прогнозування злочинності - це передбачення ймовірнісних змін тенденцій і закономірностей злочинності у майбутньому. СОВРЕМЕННАя КРИМИНОЛОГИя ВИХОДИТЬ ІЗ ТОГО, щО ПРОГНОЗ ЗЛОЧИННОСТІ НЕ ТІЛЬКИ МОЖЛИВИЙ, А Й НЕОБХІДНИЙ. ПРОГНОЗУВАННЯ ПЕРЕДБАЧАЄ НЕ ВИСЛОВЛЮВАННЯ ПРО МАЙБУТНЄ, А СИСТЕМАТИчЕСКОЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРСПЕКТИВ РАЗВИТИя ТОГО АБО ІНШОГО яВЛЕНИя АБО ПРОЦЕСІВ З ДОПОМОГОЮ ЗАСОБІВ СУЧАСНІЙ НАУКИ, ВИСТУПАЄ ЯК МОДЕЛЬ МАЙБУТНЬОГО, ПОБУДОВАНОГО НА МАТЕРІАЛАХ МИНУЛОГО І НАСТОяЩЕГО. ЦІННІСТЬ ПРОГНОЗІВ ПОЛЯГАЄ У ТЕ, щО ВОНИ МАЮТЬ НЕОБХІДНОЇ ДОСТОВІРНІСТЮ, КОТОРАя ОБЕСПЕчИВАЕТСя ВИБОРОМ ПРАВИЛЬНИХ МЕТОДІВ ПРОГНОЗИРОВАНИя І НАДІЙНОЇ ВИХІДНОЇ ПЕРВИчНОЙ ІНФОРМАЦІЄЮ. ПРОГНОЗ ЗЛОЧИННОСТІ - ЦЕ НАСАМПЕРЕД ИНФОРМАЦИя ДЛя ПОТРЕБ ПРАКТИКИ; ПРИчёМ ТАКАя ИНФОРМАЦИя, НА ОСНОВІ ЯКОЮ ОПРЕДЕЛяЮТСя І ОЦЕНИВАЮТСя МОЖЛИВОСТІ БОРОТЬБИ З ЗЛОЧИННІСТЮ У МАЙБУТНЬОМУ З УчёТОМ ВСІХ ИМЕЮЩИХСя СИЛ І ЗАСОБІВ. ПРОГНОЗ ТАКОЖ яВЛяЕТСя НАЙВАЖЛИВІШОЇ ІНФОРМАЦІЄЮ, БЕЗ ЯКОЮ НЕ ОБІЙТИСЯ ЗАКОНОДАВЧИМ ОРГАНАМ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ПЕРСПЕКТИВ РАЗВИТИя ЗАКОНОДАВСТВА УЗАГАЛІ, І У ТЕ чИСЛІ КРИМІНАЛЬНОГО. ОЦЕНИВАя РІВЕНЬ, СТРУКТУРУ, ДИНАМІКУ І ІНШІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗЛОЧИННОСТІ З ПОЗИЦІЙ НАСТОяЩЕГО І МАЙБУТНЬОГО, ЗАКОНОДАВЧІ ОРГАНИ У НЕОБХІДНІ СЛУчАяХ ВНОСяТ ИЗМЕНЕНИя У КРИМІНАЛЬНЕ (А ТАКОЖ У КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ І ИСПРАВИТЕЛЬНОТРУДОВЕ) ЗАКОНОДАВСТВО, щОБ ВОНО ЗАВЖДИ ВІДБИВАЛО ГРОМАДСЬКІ ПОТРЕБИ У ЗАХИСТІ ТИХ АБО ІНШИХ ГРОМАДСЬКИХ ВІДНОСИН. НОВИЙ МЕТОЮ ПРОГНОЗИРОВАНИя ЗЛОЧИННОСТІ яВЛяЕТСя ВСТАНОВЛЕННЯ НАЙБІЛЬШ СПІЛЬНИХ ПОКАЗНИКІВ, ХАРАКТЕРИЗУЮЧИХ РОЗВИТОК (ЗМІНА) ЗЛОЧИННОСТІ У МАЙБУТНЬОМУ, ВЫяВЛЕНИЕ НЕБАЖАНИХ І ПОЗИТИВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ, ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ І ПОШУК СПОСОБІВ ИЗМЕНЕНИя АБО СТАБІЛІЗАЦІЇ ЭТИХ ТЕНДЕНЦІЙ І ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ У ПОТРІБНОМУ НАПРАВЛЕНИИ. РІВЕНЬ ВЕРОяТНОСТИ ПРОГНОЗА ЗЛОЧИННОСТІ У ЗНАчИТЕЛЬНОЙ МЕРЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД чИСЛА РАЗЛИчНОГО РОДА ЧИННИКІВ, ВИКОРИСТОВУВАНИХ ПРИ ПРОГНОЗУВАННІ. ЯК СПРАВЕДЛИВО ВКАЗУЮТЬ Г. А.АВАНЕСОВ І С.Е.ВИЦИН, «ПОТРІБНО УчИТЫВАТЬ І ИЗУчАТЬ НЕ ТІЛЬКИ ДАНІ Про ЗЛОЧИННОСТІ, А Й ДАНІ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ РОЗВИТОК (ЗМІНА) ІНШИХ СОЦІАЛЬНИХ яВИЩ, ТАК АБО ИНАчЕ ВЛИяЮЩИХ НА ЗЛОЧИННІСТЬ: СОЦИАЛЬНО-ПОЛИТИчЕСКИЕ яВЛЕНИя, ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ, ЭКОНОМИчЕСКИЕ, ДЕМОГРАФИчЕСКИЕ І Т.Д."[11]. НЕОБХІДНІСТЬ УВяЗКИ ПРОГНОЗИРОВАНИя ЗЛОЧИННОСТІ З ІНШИМИ СОЦІАЛЬНИМИ ПРИчИНАМИ ОБУСЛАВЛИВАЕТСя РІЗНОМАНІТНИМИ СОЦІАЛЬНИМИ СВяЗяМИ І ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЮ САМОГО ОБ'ЄКТИ ПРОГНОЗИРОВАНИя — ПРЕСТУПНОСТИ.

ИСПОЛЬЗУЕМАя ЛИТЕРАТУРА.

1. Аванесов Г. А. Вицин С.Є. Прогнозування і організація боротьби з злочинністю. М., 1972.

2. КОРОБЕЙНИКІВ Б.В., РЕД. КРИМИНОЛОГИя. М. 1988.

3. КУЗНЄЦОВА Н.Ф., РЕД. КРИМИНОЛОГИя. М. 1994.

4. КУДРяВЦЕВ В.Н., РЕД. КУРС РАДЯНСЬКОЇ КРИМІНОЛОГІЇ: ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ.

НЕБЕЗПЕЦІ. М. 1986.

5. КУРС РАДЯНСЬКОЇ КРИМІНОЛОГІЇ. ТЕ I., М. 1985,.

6. ШНАЙДЕР Р. І., КРИМИНОЛОГИя, М. 1994.

———————————- [1] Б.В.КОРОБЕЙНИКОВ. КРИМИНОЛОГИя. М., 1988, СТР. 3. [2] Н.Ф. Кузнєцова. Кримінологія. М.1994, стр. 6. [3] Н.Ф. Кузнєцова. Кримінологія. М.1994, стр. 6. [4] Н.Ф. Кузнєцова. Кримінологія. М.1994, стор. 7. [5] Н.Ф. Кузнєцова. Кримінологія. М.1994, стр. 14 [6] Б. В. Коробейников. Кримінологія. М.1988. стор.11 [7] Б. В. Коробейников. Кримінологія. М.1988. стр. 17 [8] Б. В. Коробейников. Кримінологія. М.1988. стр. 17 [9] Шнайдер Р. І., Кримінологія, М. 1994. [10] Курс радянської кримінології. Том I., М. 1985, с. 58. [11] Аванесов Г. А. Вицин С.Є. Прогнозування і організація боротьби з злочинністю. М., 1972. с. 12.