Развитие кіно у 20-30 роки ХХ столетия

Найбільш популярним виглядом масового мистецтва 20−30 рр. безсумнівно було кіно. В роки якісно змінилося: 1927 року зняли перший звуковий фільм, у другій половині 1930;х кіно набуло колір. Кінематограф народився 28 грудня 1885 року, коли французи брати Луї і Огюст Люм'єри вперше продемонстрували «рухомі картинки» — знятий епізод у тому, як робочі виходять із воріт фабрики, й інших коротеньких кинозарисовок. На глядачів це приголомшуюче враження. Кіно швидко стало світової модою. Почали зніматися ігрові фільми з безхитрісне сюжетом. Американець Д. У. Гриффит зняв їх до 1914 року понад 450. Протягом років Першої Світовий війни центр світової кінопромисловості перекинувся на американський Голлівуд в сонячної Каліфорнії. Кіно залишалося німим до 1927 року. Особливо це підвищувало значимість зорового образу, здатного передати ту або ту ідею. І тут не розвиток кіно, перетворення його у найвпливовіший інший вид мистецтва вирішальне вплив надав модернізм. Можна сміливо сказати, що сучасне кіно — дітище модернізму. У Німеччині, де повоєнний криза суспільства відчувався найгостріше, фільми мали експресіоністську спрямованість і були приурочені психопатологічним переживань людей, втратили контакти з оточуючої дійсністю (реж. Р. Вине і П. Лени). Екрани усього світу заповнила продукція голлівудських студій. Це був фільми, різні щодо жанрів, стилям і якістю. Різної був і їх спрямованість: музично-розважальна, родинно-побутове, гостро соціальна. Серед останніх фільм Э. Штрогейма «Захланність», антивоєнний фільм К. У. Вицера «Великий парад». Улюбленим актором мільйонів людей став Чарльз Спенсер Чаплін, який комічним гротеском підкреслював трагедію життя «маленької людини». Він виріс у Лондоні безпросвітні злидні. У 1897 року почав виступати на сцені. Під час турне його водевільною групи з Америці 1912 року запропонували знятися в кіно. Вже в другій картині «Автоперегони у Венеції» (1914) він створив образ бродяги, якого він дотримувався у багатьох своїх фільмах. Невдовзі Чаплін почав ставити картини, у яких знімався сам: «Малюк», «Золота лихоманка», «Вогні великого міста», «Нові часи». Зірки тодішнього кіно — це загалом американці: Діна Дурбин, Дуглас Фербенкс, Кларк Гейбл, Герольд Ллойд. У цих країнах, як Німеччина, Японія та Італія, до їх військового розгрому кіно було підпорядковане цілям фашистської шовіністичної пропаганди. У Німеччині та Італії широко демонструвалися «історичні» фільми, які фальсифікували дійсність і історію задля фашистським идеологам.

У Японії широке торгівлі поширення набули фільми, де оспівувалася доблесть самураїв, їх готовність пожертвувати своїм життям в ім'я імператора, пропагувалися насильство і расова непримиримость.

Поступово першому плані у Західному кінематографі виходять психологічна глибина характеру, поетичне відображення життя, спроба дозволу проблем «середнього класу», дедалі глибше виявляються демократичні тенденції. Серед кращих фільмів 1930;х: «Під дахами Парижа» (реж. Клеер, Франція), «Життя належить нам» (Ж.Ренуар, Франція). У Великобританії за 30 яx роках зароджується художньо-документальний кіно. Тоді режисером номер один був Альфред Хічкок. Широкої популярності він придбав завдяки знятої в 1929 році першою англійської звуковий стрічці «Шантаж». А після фільму «Леді зникає» (1938), де у экспрессионистском стилі з'єдналися страшне, кумедне та романтичне, почали вважати майстром ігрового напруги. Найкращі фільми американського кіно 30-х років, ввійшли до скарбницю світового кіномистецтва, відзначені реалізмом, социально-критической спрямованістю, блискучим майстерністю режисерів і артистів. У тому числі фільми Чарлі Чапліна «Нові часи», Дж. Форда «Грона гніву», У. Уайлера «Безвихідь». Справжньою столицею світового кіно був Голлівуд, де щорічно знімалися сотні фільмів найрізноманітніших жанрів. Це був пригодницькі фільми, «гангстерське кіно», комедії, мюзикли, мелодрами, фільми жахів, мультиплікаційні фільми (про Міккі Маусе, Томі і Джеррі, кота Феліксі), історичні і дитячі киноленты.

З метою заохочення найбільш високохудожніх робіт американської Академією кіномистецтв 1927 року було засновано спеціальна щорічна премія за найкращий фільм року (окремо за режисуру, акторську майстерність, роботу оператора, сценарій тощо.), отримавши назва премії «Оскара». Ця статуетка заввишки 32,5 див, покрита десятьох каратным золотом. А ім'я нагорода в 1931 року, коли Маргарет Херрит, бібліотекар Академії, заявила, що приз нагадує їй її дядечка Оскара. У міжвоєнний період найбільший успіх у американському кінематографі випав частку картини Віктора Флемінґа «Віднесені вітром» (1939). Знята по однойменному роману Маргарет Мітчелл, вона удостоїлася відразу 10 «Оскарів», потім у перебігу 25 років утримувала перше місце касовими зборами. Головну героїню зіграла англійська акторка Вів'єн Лі. Вівіан Мері Хартлі народилася 5 листопада 1913 року у індійському містечку Дарджилинг, біля підніжжя Гімалаїв. Батько Вівіан, містер Ернст Хартлі служив у Індії біржовим маклером Британської компании.

У дитинстві Вівіан чарували казки Кіплінга, казки і легенди. Пристрасть до театру передалася їй від батька — він грав у аматорських спектаклях. Однак у сім років життя Індії закінчилася — по наполяганню матері Вівіан відвезли Англію, де провела кілька років у єзуїтському монастирі. Роль послушниці навряд торік була їй за душі. Якось вона зізналася подрузі: «Я дуже хочу бути акторкою. Великої акторкою». О 18-й років Вівіан вступила у Королівську Академію драматичного мистецтва у Лондоні. У цей час вона познайомилася із респектабельним юристом, випускником Кембріджа, 32-летним Гербертом Лі Холманом. Розважливий містер Холман вважав, що захоплення його нареченої театром — лише фантазія юних літ. Вівіан посміхалася у відповідь. Вона прочитала розум, освіченість і природне чарівність нареченого. 20 грудня 1932 року ці фірми обвінчалися, 12 жовтня 1933 року Вівіан народила доньку — Сюзанну Холман.

Проте шлюб, ні народження дитини не охолодили її пристрасть до театру. Продюсер Джон Глиддон посприяв цій ще молодій і незвичайно гарною початкуючою акторці отримати роль спектаклі. На ранок після прем'єри п'єси «Маско чесноти» Вів'єн Лі (нині вона буде відома за цим ім'ям) прокинулася у Лондоні знаменитої. Прем'єра фільму «Віднесені вітром» відбулася напередодні Різдва, 14 грудня 1939 року, в Атлантик-Сити. Скарлетт підкорила серця американців. Роль Ретта Батлера зіграв наймодніший актор Голлівуду Кларк Гейбл.

У першому фільмі «Віднесені вітром» чимало прекрасних сцен, але епізодом, найбільше що його отриманню «Оскара», була така, у якому Скарлетт вихоплює коліна в полях Тари, посеред обпаленого війною поля, піднімає догори зелені очі й, б’ючи руками знівечену ворогом землю, заклинає: «Бог мені свідок. Я пройду крізь ці… І коли це скінчиться, я ніколи, більше ніколи не голодувати». За краще виконання жіночої ролі у неї двічі визнана гідною на найвищу нагороду американської Академії кіномистецтва — золотого «Оскара».

8 липня 1967 переважають у всіх лондонських театрах сталася на кілька миттєвостей все завмерло, все схилили голови перед однієї із леґендарних акторок ХХ століття. Вона зіграла леді Гамільтон і Клеопатру, леді Макбет і Ганну Кареніну, Антігону і Скарлетт О’Хару. І вже важко вирішити, хто їх двох — Скарлетт чи Вів'єн в образі непокірливої херсонки — представлено галереї портретів у музеї воскових постатей мадам Тюссо в Лондоне.