Литературное твір відбитка поглядів автора
Столько проявів бунтівного російського духу, і різкій полеміки навколишнім світом дає Гоголь у своїй произведении. Мертвые душі" все вважали (нехай брехливо) за копію з дійсності, підписавши під витворами — «з справжнім верно». Автор викриває Чічікова, показуючи його фантазії про можливі долях придбаних їм кріпаків «мертвих душ». В поемі Гоголь свідомо проводить читача крізь ці лабіринти… Читати ще >
Литературное твір відбитка поглядів автора (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Литературное твір відбитка поглядів автора
(по творчості М. У. Гоголя)
«Мертвые душі» все вважали (нехай брехливо) за копію з дійсності, підписавши під витворами — «з справжнім верно».
В. Розанов Лучшие літературні критики Росії одностайно і безсторонньо рахували й вважають М. У. Гоголя першорядним художником російського слова, гігантом у філософській думці. Напевно, лише Пушкін удостоївся стількох захоплених відгуків про своє творчості від росіян мислителів. Особливо яскраво Гоголь заявив себе поемою «Мертві, душі». Це — твір нікого не залишило байдужим. Суперечки виникали навіть навколо визначення жанру цього твору. Чому поэма?
Столько проявів бунтівного російського духу, і різкій полеміки навколишнім світом дає Гоголь у своїй произведении.
Мое розуміння авторської позиції з «Мертві душі» у переважній більшості я засновую на висловлюваннях про поемі великих російських мислителів. Наприклад, Герцен сказав: «Ця книга — гіркий закид сучасної Русі, але з безнадійний; там, де погляд може проникнути крізь туман нечистих, гнойових випарів, там він побачить удалую, повну сил національність». Я особисто вважаю, що міжцивілізаційні суперчності спеціально закладено автором у твір, щоб яскравіше висловити позитивні моменти російського життя. Пригадаємо, як у романі світлих ліричних відступів, які радують читача справжньої поезією, тому Гоголь і назвав «Мертві душі» поемою, хоча написано їх прозаїчним мовою. Отже, в назві теж можна вловити ставлення до російського життя. Поема явно задумана як епічне твір, де автор ставить собі завдання — відобразити, як у дзеркалі, життя Росії тієї епохи. Що ж до уїдливого мови у багатьох уривках твори, то він притаманний Гоголю. Пригадаємо, що іронія Гоголя з’являється у різних його речах, наприклад, у «Ревізорі», «Тарасі Бульбі». Особливо іронічний Гоголь у своїх знаменитих «Виборних місцях з листування з давніми друзями». Якщо хтось звернув увагу до листи Гоголя, то напевно зауважив, що він до всім належить з різними емоційним настроєм. Пушкіна Гоголь обожнює, з іншими холодний, над деякими відверто іронізує. Такий Гоголь і у своїх художні твори. Пушкін визнавав за Гоголем першість насамперед у вмінні віртуозно оголювати вульгарність життя, показати крупно мелочь.
В поемі Гоголь свідомо проводить читача крізь ці лабіринти людського морального уродства.
Построение твори на формі мандри Росія також дає автору можливість зазирнути разом із читачем в усі цікаві для його царини життя російського суспільства. Особливо дісталося в поемі російським чиновникам. Гоголь був, вважаю, далекий до огульних оцінок і вибрав для показу найгірших чиновників. Перед нами проходять дрібні, порожні й боязкі особистості. Але така чиновництво завжди об'єднується з, гальмуючу нормальний життєвий процес у суспільстві. Ця сила заохочує процвітання хабарництва, кляузничества, піднесення особистих інтересів над государственными.
В назві поеми, вважаю, також криється чимало сенс, а кілька. «Мертві душі» — те й живі потворні люди. «Мертві душі» — те й недалекі і творчі думки. «Мертві душі» — те й люди й не здатні бачити красу світу. Найголовніший «мертвий» — Павло Іванович Чічіков. Шахрай з «претензією», він неспроможний до творення. Лише одному устремлінні він сягає фанатизму: заробити гроші будь-якою ціною, щоб потім за допомогою шлюби й народження дітей залишити слід того, «що він справді існував, інакше, що пройшов землею який-небудь тінню чи приводом». Узагалі-то, цей порив сам собі є шляхетним, коли їм керується не мошенник.
Автор викриває Чічікова, показуючи його фантазії про можливі долях придбаних їм кріпаків «мертвих душ».
Итак, Гоголь змінює місцями душі: «мертві» стають живими і навпаки. Птах-трійка — це жива душа Святий Русі, яка мчить крізь лад будь-якої мертвечини. Чутки про спалення Гоголем другого томи «Мертвих душ» можна й як відмова письменника щось додавати до того що, що вони їм склала російського життя, як і відмови від впевненості у власній правоті. Але навряд Гоголь поступився у цій герці з темними силами. Тому, як на мене, що найшвидше письменник дійшов висновку, додати до сказаного більше нічого. Усі цілком очевидно. І птах-трійка, запущена їм якось, не припиняє свого стрімкого польоту у майбутнє. Це, по-моєму, найголовніша позиція Миколу Васильовича Гоголя в поемі «Мертві душі».
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.