Горацій

року міністерство освіти Російської Федерации.

Оренбургский державний университет.

Гуманітарний факультет.

Кафедра филологии.

реферат на задану тему: «Горацій — поет золотий середины».

Виконала: Бузина Т. В. студентка I курсу групи 2000 ЛП-3 (а).

Перевірила: Мосієнко Л.В.

Оренбург 2001.

План:

1.

Введение

…3 2. Життя Горация…4.

1. Дитинство… .4.

2. Образование…4.

3. Зближення з поэтами…5.

4. Дружба з Меценатом…5 3. Творчість Горация…8.

1. Літературний наследие…8.

2. Критика життя через «Эподы»…8 4. Сатиричний жанр…10.

1. Характер сатир…10.

2. Сатира для Горация…11.

3. Персонажі його книг…12.

4. Світоглядна позиція поэта…14 Заключение…17 Бібліографічний список…19.

1.

Введение

.

Чому я вибрала цієї теми? Сатиричний жанр завжди мене приваблював. Його корені сягають глибоко у Античність й із яскраво виражаються у творах Ювенала, Люцелия, Энния і Горація. Я вибрала сатири Горація, оскільки своїми сатирами він розкриває вади та помилки не потім, аби якось принизити їх носіїв, це він повинен у тому, щоб показати як і слід жити. Його мета — дізнатися й про зобразити життя людей такими, які є в дійсності. Горацій прагне надати своїм сатирам більш ідеальний характер, ніж його попередників. Наприклад, відмовившись від тим актуальною політики й гострих глузувань над високопоставленими особистостями, Горація пом’якшує різкість Луцилисвой критики, надаючи своїм глузуванням і настановами загальнозначущий характер. «Байка розповідає тебе, змінено лише ім'я» — заявляє він. Але Горацій в сатирах не бичує пороки своїх сучасників, а їх висміює, не ненавидить, але повчає. Змінювати поведінка осіб або карати не входить у завдання Гораціясатирика. Саме тому його ненав’язливі уроки мені здаються дуже важными.

У його рефераті я спробую показати особливості композиції його сатир і вплив життя на характер його произведений.

Піднесуся на крилах потужних, невиданных.

Співак дволикий, в вершини эфирные,.

З землею розпрощавшись, з городами,.

Недосяжний для злословия…

Гораций.

2. Життя Горация.

2.1 Детство.

Видатний класик римської літератури Квінт Горацій Флакк народився 8 грудня 65 року по н.е. у ній вольноотпущенника, власника скоромного маєтки у Венузии, римської колонії за українсько-словацьким кордоном Лукании і Апулії. Коли майбутній поет є ще дитиною, його тато залишив ощадливу та спокійне життя у провінції і переїхав до Рим, щоб дати там синові хорошу освіту. У столиці він заради заробітку виконував посаду збирача податків на аукціонах. З гордістю та серцевої вдячністю каже завжди Горацій звідси людині старого гарту, повністю присвятив себе вихованню сина. Він згадує ньому як і справу бездоганному педагога і прекрасному наставнике, готував хлопчика до життя чесною й скромной.

2.2 Образование.

У Римі Горацій навчався разом із дітьми вершників і сенаторів у шкільництві Орбилия, вчителя швидкого вигідна, який, щедро на лящі, змушував учнів читати «Латинську Одіссею» Лівія Андроніка, автора III століття е. Здобувши гарну риторичне освіту у римської риторичною школі, навчався хлопчина в Афінах, у започаткованій Платоном Академії. Горацій сприйняв характерний римлян, особливо у цю епоху, інтерес до минулому, ідеалізацію цього минулого, переконання, що порятунком від усіх зол сучасності є національне відродження. Він вивчав філософію Платона і Эпикура, віддав належне республіканським захопленням. У Афінах Горацій долучився до Бруту, який восени, у 44 року приїхав до Грецію вербувати як серед молоді прибічників для боротьби з Антонія і Октавіана. Захоплений незвичайністю своєї ролі, Горацій стає прибічником справи республіки й у званні військового трибуна, яке, має бути, дуже тішило синові колишнього раба, командував легіоном. Але поразка при Филиппах в 42 року швидко протверезило його, при цьому його натурі були далекі війни" та політичні розбрати, у які він був він втягнутий своєї недосвідченістю і красномовством вбивці Цезаря. Згодом Горацій із жалем згадував про втрату своїх недовговічних ілюзій до нещасної авантюрі, майже яка погубила его.

2.3 Зближення з поэтами.

Дочекавшись амністії, поет повертається до Рима. На початку 1930;х відносять його перші вірші. Поезія приносить популярність, Горацій входить у гурток Мецената і незабаром стає його іншому, зближується з іншими поетами цього гуртка, зокрема з Вергілієм і Варием.

2.4 Дружба з Меценатом.

Прозорливий провідник культурною політикою Октавіана Августа Меценат сприяв розвитку літератури, яка сприяли б вихованню мас на кшталт ідеології приниципата. Меценат зібрав близько Августа кращих поетів на той час, він цей був покровителем, а й натхненником. Маючи рідкісної здатністю виявляти інших людей обдарування, Меценат передбачав, у напрямі розвиватиметься той або інший талант і тактовно допомагав його становленню. Постать Мецената є хіба що символом всієї римської культури цієї епохи, і це невипадково таке явище як заступництво наук мистецтву, що виник при Птолемеях в Олександрії, увійшло історію під назвою «меценатство». Горацій мав все підстави пишатися тим, що він здобув розташування і прихильність Мецената, який, хоча й людиною знатного походження, не побрезгал сином волноотпущенника, відрізняючи людей не знатності, а, по шляхетності почуттів та думок. Горацій будь-коли зловживав дружбою Мецената і користувався його розташуванням на шкоду іншим. Серцевий дружба і вдячність поета будь-коли ставили їх у залежне становище від Мецената. Дуже скромний, він був далекий від здобуття права вимагати від свого потужного заступника ще більших щедрот. Навіть не скористався цієї дружбою, аби повернути батькове маєток, конфісковане Октавианом в користь ветеранів при бої на Филиппах. У 33 року вона отримує від Мецената у подарунок невеличке, але досить дохідне маєток, розташованої у мальовничій місцевості. Далекий від якихось честолюбних устремлінь, Горацій не приховує, що нескінченним турбот і клопотам міського життя він воліє тиху життя у селі, яка символізує для нього свободу. Горацій жив то Римі, то своєму Сабинском маєток, відмовляючись від офіційних посад (він відкинув навіть посаду секретаря Августа) і ведучи життя «приватного людини», хоч і стало головним чином у останні десять років свого життя загальновизнаним придворним поетом. Меценат ввів Горація до кола наближених Августа. Потрапивши у оточення принцепса, поет зберігає властиву йому обачність, не намагається виділитися, в усьому виявляє врівноваженість. До програми соціальних і тематичних реформ, проведених Августом, Горацій поставився належним увагою, не опускаючись, проте, рівня придворного підлесника. Їм рухало й не так почуття згоди з ідеологією принципату, скільки вдячність за довгоочікуваний світ, відновлений Августом Італії, століття, ціле століття сотрясаемой цивільними усобицями. Що ж до дружби Горація з Меценатом, вона тривала аж до смерті останнього. Меценат помер вересні 8 року по н.е., 27 листопада цього року вмирає, не набагато переживши свого приятеля й заступника, Горацій. Так виповнилося пророцтво поета, що він помре невдовзі по смерті Мецената.

3. Творчість Горация.

3.1 Літературний наследие.

Як бачимо, життя Горація рясніє значними подіями, тим щонайменше, вона втрачає нам своєї привабливості. Адже жоден античний автор не розповів себе так щире довірчо, як і зробив у своїх віршах Горацій, відкрив найрізноманітніші боку душі і показавши найрізноманітніші боку своєму повсякденному життя, причому з такою природністю, добродушністю і щиросердістю, що читач мимоволі починає відчувати себе, немов б довіреною особою поета. Горація багато читали у давнини, а й у час, тому до нас дійшли всі його твори: збірку віршів «Ямби», чи «Эподы», дві книжки сатир («Розмови»), чотири книжки ліричних віршів, відомих під назвою «Оди», ювілейний гімн «Пісня століття» і ще дві книжки посланий.

3.2 Критика життя через «Эподы.

Після виходу друком першої книжки «Сатир» Горацій опублікував «Эподы», збірник з 17 віршів, що він написав разом з сатирами. «Эподы» грецькою «приспіви». Назва «Эподы» дали збірки граматиками і вказує форму двустиший, де короткий вірш слід за довгим, сам Горацій назвав ці вірші «ямбами». Зразком їм послужили ямби грецького поета Архілоха, жив першій половині VII століття е. Характерно, що Горацій від початку творчого шляху бере за зразок давньогрецьку класику, а чи не поезію александрийцев, таким вимагала літературна мода. У більшій частині етюдів поет продовжує традиції неотериков: найбільше тут п'єс, містять яка нищить лайка, глузування, навіть непристойності, проте його можна помітити й відмінність: в етюдах Горацій нерідко критикує як певну особу, якому адресована п'єса, а й які стоять для цього обличчям громадські явища. Так эпод 4 виконаний злоби проти якогось людини, колишнього раба, здобуло високої професійності і почесного положення у обществе:

Ворожнеча така ж, як в вовка з овцами,.

І мені знайомі з тобою выпала.

Бичами бік твоєї весь пропалений испанскими,.

А гомілки — железами.

Ходи ти, скільки хочеш, гордий деньгами,.

Багатством свій не сховаєш род!

Нападки Горація звернені не так певну особу, скільки протягом усього соціальну категорію колишніх рабів, завдяки своєму багатством пролезающих у вищі кола суспільства. Усі эподы, зазвичай, дуже динамічні, їх адресовано до самої дійсності, форма їх наближається до драматичної і нагадує мим.

4. Сатиричний жанр

4.1 Характер сатир

Так само ніж эподы до творення Горація 40−30-х років характерні сатири. На перший погляд видається дивним, що Горацій, людина низького походження, при цьому з «підмоченою» репутацією, повернувшись після амністії до Рима і у зв’язку із нуждою, із багатьох літературних жанрів віддав перевагу саме сатиру, найменш підходящу в людини у його становищі. Адже він чудово усвідомлював, хоч скільки він і модифицировала сатиру, повністю витравити з її елемент критики і полеміки неможливо, в іншому разі жанру загрожувало повне переродження. У цьому вся жанрі Горацій продовжує традиції Луцилия, але вносить до нього істотні зміни, оновлені іншим сприйняттям багатого культурної спадщини, і навіть новими рисами суспільної відповідальності і ідеологічної життя Риму. Політичний режим, пов’язані з переходом від республіки до імперії, не допускав вже ні різких випадів, ні виступів проти державних інституцій. іншим став і суспільну свідомість римлян, зростання індивідуалізму і партикуляризму сприяв поширенню эпикурейскх поглядів, іноді у вульгаризованной формі, вп припускав підвищення інтересу до окремої особистості, до кола почуттів та настроїв приватного людини. Навіть зовні Горациева сатира же не бути справляє враження сатиру Луицилия, бо дійшли цьому часу й лексика і стилістика латинської досягли великого досконалості. Латинська поезія придбала відточеність, витонченість, збагатилася риторичним прийомами. Всі ці зміни визначили характер сатир Горація. Поет називає свої твори «Розмови», вказуючи цим з їхньої зв’язку з грецької диатрибой, імпровізованої усній бесідою на моральну тему, яка наповнена порівняннями, сентенцією, прикладами з життя, притчами, що ілюструють ту чи іншу положение.

4.2 Сатира для Горация.

Приблизно половину сатир Горація носить філософський характер. Поета займає проблема власного щастя у зв’язку з новими соціальними умовами і за умов зростаючого індивідуалізму. Дружба з Меценатом, зміцнення свого становища йому визначити власне місце у світі початку й знайти шляхи до вирішення цієї проблеми. Він особливо важливо показати промахи й помилки людей, пренебрегающих можливістю піти шляхом що він намацав. Поет не нав’язує свій позитивний ідеал, який, очевидно, складається у роки творення сатир, але ще досить чітко представляє, як і треба жити. Позиція Горація, що вважає, що приклади чужих пороків утримують від помилок, відповідала думкам і особистим уподобань Октавіана, полагавшего, що сильна імператорська влада необхідна, крім іншого, для приборкання порочних представників римського суспільства. Отже, Горацій своїми сатирами сприяв справі зміцнення одноосібної влади Октавіана, що ні вислизнуло від проникливого погляду Мецената, який після досить-таки тривалих — дев’ятимісячних — роздумів наблизив себе поета. Сатири Горація — жанр своєрідний і невідповідний повністю нашому уявленню про сатири. Це, моральна проповідь у вигляді мімічної оцінки чи діалогу. Діалогічна форма сатири доведено потім високого майстерності, особливо у II книзі. У той самий час, сутнісно, сатири Горація значно ближчою до його ж книзі послань, ніж до Ювениану, развившему жанр сатири, ближчий до нашого розумінню. Сам Горацій вважає сатиру недостатньо поезією, а, швидше за все, звичайній промовою, лише закладеною у певний розмір. Сатира, як і комедія, каже Горацій, не заслуговує назви поеми. Позбавлена віршованого розміру, вона нічим нічого очікувати відрізнятиметься від звичайної прозаїчної декламації. Сучасна Горація критик поміщала сатиру — як плід рефлексії і, отже непоэзию — серед низьких жанрів літератури. У сатири немає вигаданого змісту, вона наскрізь земна і реалістична — усе це не відповідало античному уявленню поезію. Об'єктом її зображення є проза жизни.

3. Персонажі його книг.

Персонажі, які населяють «Сатири», — це, із якими Горацій зустрічається щодня: скнара, нахаба, базіка, честолюбець, простий зі здоровим глуздом, жалюгідний філософ про своє прямолінійністю і парадоксальними тезами, сладострастник, мисливець за спадщиною, розбагатілий вискочка, бажаючий відзначитися перед гостями. Так, описуючи жорстокість одну людину, він порівнює її з жорстокістю другого:

Персий багач був, мав він більше справи в.

Квазименах.

З цією Рупильем-Царем мав він важку тяжбу.

Жорстокий він був людиною, ненависник, у тому Царя он.

Міг превзойти.

Домінуючою скрізь залишається автобіографічна нота. Поет нічого себе не приховує. Навіть рабові дозволяє прочитати собі наставляння, з яких можна знайти деяка непослідовність і навіть нетерпимість Горація. Проте, це уровновешенный дух, який доволствуется малим і прагне окремої життя. Йому чужі провінційна суть і марнославство тих, хто чванитися своїм багатством чи шляхетним походженням. Поет задоволений своїм скромною життям не соромиться те, що він син вольноотпущенника. Він — пише вірші не заради схвалення публіки. Вони, уважно вдивляючись у навколишню його життя, він невпинно екзаменує своє сумління. У сатирах Горацій зображує себе у різних життєвих обставин, розповідає про своє звички, бажаннях, смаки, літературних поглядах. Найсерйознішим нововведенням, внесених Горацієм в його сатири, і те, що й автор, розмірковуючи про питання моралі, вивчаючи і показуючи реальне життя людей, всіляко використовує глузування і жарт. Відзначаючи людські слабкості й недоліки, не порскає люттю, але про все розмовляє з веселою серйозністю, як людина доброзичливий. Його художній принцип, заявлений у початковій сатири, — «сміючись говорити правду», тобто сміх спричинить знання. Аби зробити свого читача більш сприйнятливою критиці, Горацій нерідко замислюється сатиру як дружній розмова поміж читатем і собою. Жаліючи його почуття, він утримується від прямих форм претензій і запрошує до спільної огляду недоліків, і роздумів та природі людей, залишаючи кожним право припускатися власних висновки. І все-таки У першій книзі «Сатир» Горація ще зустрічаються деякі різкості і персональні глузування в духи Луцилия. У роки Горацій був у стані антагонізму з оточуючим її світом. Але потім громадське становище поета поступово стабілізується, він набуває популярність у літературних колах. Зблизившись із Меценатом і його оточення, він обзаводиться сильними покровителями і, нарешті, отримавши від Мецената маєток, поправляє свої матеріальні справи. У сатирах другий книжки Горацій зайнятий пошуком гармонії між суспільством, і особистістю. Це знайшло відбиток й у формі тоні нових сатир, у яких сьогодні вже рішуче переважає діалог. Невипадково Горацій, відмовившись від персональної інвективи за образом Луцилия, опублікував свої сатири під назвою «Розмови». Значно більше місця у яких приділяється під загальним положенням стоико-кинической популярної філософії, зникає персональна спрямованість, ще що була У першій книзі, різко зменшується кількість власних назв: поет воліє не зачіпати особистості. У порівняні з сатирами першої книжки загальний тон — стриманіший, а стиль більш майстерний і зрілий. Особистість автора також відходить другого план. Якщо сатирах першої книжки, виключаючи восьму, усе, що сказано, говориться від імені самого Горація, нині поет чаші входить у ролі слухача, внимающего промов інших, і тільки підкреслює розмова, дозволяючи співрозмовнику наставляти і повчати себе. Коли Горацій писав другу книжку «Сатир», він був за на вісім років надійшло, придбав життєвий досвід, склався, як особистість і львівський поет. Горація частіше цікавлять не конкретні носії пороку, яке узагальненим образом, не особистості, а типи. Тема самовиховання стає тепер чи не самої головною у його поезії. Більш як коли-небудь далека від думки виправляти звичаї суспільства, він зайнятий переважно питаннями самовдосконалення, і жанр сатири представляє йому широкі змогу самовыражения.

4.4. Світоглядна позиція поэта.

Узявши за зразок сатиру Луцилия, Горацій розвинув і поглибив її художню форму, надавши їй єдиний і завершений вигляд, чому чимало сприяло звернення до філософії передусім каников, зі своїми неприборканим бажанням досягти найвищого з благ — духовної свободи. Включення в сатиру філософської розмови повідомило римському жанру універсальному характері. Через виявлення типового описи життя і стоїть у сатирах Горація узагальнюючий і всеосяжний сенс. Проте Горацій ніколи було пов’язаний одним якимось філософським вченням. Він потрібно було насамперед здоровий сенс, далека від будь-яких абстрактних парадоксів лежить основу будь-який мудрості. Тому що Горацій перестав бути філософом, не блукає в умоглядному світі абстрактних настроїв. Він слід жодній із філософських шкіл, беручи від транспортування кожної те, що найбільш співзвучно його образу думок. Філософія не була йому особистого досвіду й розуміння навколишнього його світу і совість людини у ньому. У молоді роки Горація була з філософія Эпикура, в зрілі він більше схиляється до стоїцизмові. Втім, коли він повинен, Горацій виставляє обидві школи смішному вигляді, оскільки, володіючи уродженим почуттям міри і рівноваги, живить відраза всім крайностям і оманам. З роками долає вплив всіх філософських навчань у своїй етики здоровим глуздом. Він визнає лише один школу — життя, до котрої я його підготував батько, не вивчав філософію, а йшов голосу власної совісті й намагався передати синові свою життєву мудрість. Позиція Горація — сатирика — переважно созерцательнофилософская. Він розглядає недосконалість життя і людські слабкості чимось таке, із чим доводиться миритися І що заслуговує поблажливості. Поет схильний пом’якшувати негативні сторони життя, відводячи їм відповідне місце у дійсності, адже чимало явища можна як щодо погані або відносно добрі, залежить від кута зору. Світоглядна позиція Горація обумовила її вибір засобів вираження і прийомів комічного. Поет представляє світ у його істинних фарбах і пропорціях. У ненав’язливою формі жартівливій розмови вказує шлях праведного життя. У цьому глибші й тонше своїх попередників Горацій оцінює можливості смішного й видано багато удосконалює техніку передачі, піднявши в високий професійний і інтелектуальний рівень. Комічне у його сатирах виконує, поруч із виховної, розважальну і терапевтичну функцію, доставляючи людям радісні емоції, і прикрашаючи їхнє життя, як до речі, і самі поезія, яка є визволення з довгих праць. Горація ж добре відомо, яку благотворну роль може зіграти суспільство дотепного співрозмовника, дивиться життя з улыбкой.

Заключение

.

Отже, Горацій як пише сатири, починаючи з 30 року Горацій з перервами пише ліричні вірші, оди. Своїми творами він увічнив себе у пам’ять нащадків. Вона сама говорит:

Я, знак безсмертя собі воздвигнул.

Вища Від пірамід і міцніше меди.

Що бурхливий Аквілон зігріти не может,.

Ні безліч століть, ні їдка древность.

Не зовсім я помру, але смерть оставит.

Велику частина мою, як показує життя скончаю…

Заслуга Горация-сатирика у цьому, що він перший римської літературі свідомо пов’язав жанр сатири з теорією смішного. Розпочавши жанр сатири, Горацій враховував як літературні смаки сучасного йому римського суспільства, але такі й його духовні ж проблеми і цікаві, він зробив сатиру жанром, повністю співзвучною естетичним запитам свого часу. Але, слід відзначити, що його твору, теми, мети, взяті їм у основу, актуальні і в наші дні. Горацій дуже швидко став шкільним автором. Його твори багато читали, вивчали коментували. Йому наслідували римські сатирики Персий і Ювенал. У Середньовіччі у ньому цінували поэта-моралиста, автора «Сатир» і «Послань святого». У період Відродження перевагу віддавали Горацию-лирику. Його поезія надихала Петрарку і Аріосто. Погляди Горація на поезію знайшли свій відбиток у «Поетичному мистецтві» Буало. Особливо зверталися до Горація російські поети. Горацианские мотиви зустрічаються у Кантемира, Ломоносова, Державіна, Пушкіна, Дельвига, Тютчева, А. Майкова… З іншого боку воістину спадщиною є видатний пам’ятник античної класичної естетики «Наука поезію», обобщившая роздуми автора про шляхи розвитку поезії і його поетичний досвід, принесла Горація заслужену славу теоретика римського класицизму. Як бачимо, існує внутрішнє єдність між Горацием-человеком і Горацием-поэтом. Людина й поет нерозривні, вони злиті воєдино у тому гармонії, що досягається внутрішнім почуттям рівноваги й відчуття міри і є, відповідно до Горація, сутність поезії. Горацій досяг цього рівноваги і тому його твору живі до відома наших времен.

Бібліографічний список.

1. Однотомник Класичною літератури. Московський робочий. Парнас.

Антологія античної лірики. С. Л. Омеров — М.: — 1980 г.

2. Киническая література. Нахов І.М. — М.: — 1981 г.

3. Поетика Давньоримському літератури. Жанри і стиль. М. «Наука», 1989 г.

4. Квінт Горацій Флакк. Оди, Эподы, Сатири, Послання… М. Дмитрієва. //.

Під ред. М. Л. Гаспарова. М. — 1970.

5. Горацій. Зібрання творів. С-Пб. — 1993 г.