Віддієслівні іменники. 
Синтаксис писемного мовлення

Жива практика діловодства свідчить, що віддієслівні іменники є необхідним і виправданим мовним засобом ділового стилю і що заміна всіх віддієслівних іменників дієслівними формами неможлива. Якщо подивитися на віддієслівні іменники в реченні з точки зору естетичних і експресивних норм, то ці іменники не витримують критики. Вони ведуть за собою цілі ряди означень і додатків у родовому відмінку, через їх вживання збільшується кількість пасивних зворотів; з’являються «пусті» слова — слова без достатнього змістового наповнення: справа здійснення, з метою створення, шляхом відновлення, питання забезпечення, ряд заходів, робота по вивченню та ін.

Зловживання віддієслівними іменниками навіть у межах ділового стилю викликає цілком справедливі нарікання. Так, часто без достатніх для нього підстав подовжують і ускладнюють речення словосполученнями, які розпочинаються словами з метою: Вивчення стану справ з метою подальшого виробничого процесу…

Тому можна вважати цілком слушними рекомендації замінювати словосполучення з метою на прийменник для або перебудову вати або перебудову вати речення з простого на складнопідрядне мети: щоб вивчити стан справ, необхідно… Тоді довгий ряд іменників у родовому відмінку відпадає й речення стає чіткішим, прозорішим. Проте деякі властивості віддієслівних іменників роблять їх необхідними для ділового стилю, закріплюють їх за офіційним діловим писемним спілкуванням. Насамперед — це здатність віддієслівного іменника називати не конкретну дію, а загальне уявлення, поняття про неї. По рівняймо: давати вказівки — вказувати, провести операцію — оперувати; зробити огляд — оглянути; дати доручення — доручити; дати розпорядження — розпорядитися; здійснювати управління — - управляти та ін. Як бачимо, тут відбувається своєрідне смислове розмежування: дієслово називає дію вужчу, конкретнішу, а це саме поняття, «розщеплене» на допоміжне дієслово та віддієслівний іменник, — дію широку, узагальнену: шукати — вести пошук.

Є ще одна причина широкого вживання в діловому стилі віддієслівних іменників. Справа в тому, що такі категорії дієслова, як вид, стан, час створюють зовсім недоречну в діловому стилі атмосферу вільної невимушеної розмовності. Саме через відсутність цих категорій віддієслівні іменники забезпечують потрібну діловому стилю однозначність і в той же час узагальненість змісту. Ця однозначність і узагальненість створює атмосферу офіційності. Найчастіше віддієслівні іменники входять до складу готових усталених кліше ділового стилю.