Твори Шевченка слов'янськими мовами

Шевченко і білоруська література

Шевченкові належить центральне місце в українсько-білоруських культурних і літературних взаєминах. Він був безпосередньо знайомий з Білорусією, її народом і деякими культурними діячами, зокрема літераторами, що сприяло його популяризації серед білорусів. Досить часто письменник згадував Білорусь та її народ у листах, щоденнику й художніх творах часів заслання. Особливо міцною і тривалою була дружба Шевченка з Броніславом Залеським — учасником польського визвольного руху, істориком і художником. Між ними зав’язалося жваве листування, Залеський неодноразово запрошував Шевченка до себе в гості у Білорусь, і поет мав намір відвідати Рачкевичі, повертаючись із заслання, але здійснити цей задум не пощастило.

Твори Шевченка у вигляді пісень поширювались у Білорусі українською й білоруською, а ще частіше мішаною мовою. Як свідчив письменник Змітрок Бядуля, він ще в дитинстві вперше почув шевченківську пісню «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні білоруської дівчини. За свідченням Якуба Коласа, у Білорусі пісні Шевченка поширювались, зокрема серед інтелігенції, також і російською мовою, як-от «Проторила я дорожку через яр» («Утоптала стежечку через яр») у перекладі О. Плещеєва.

Янка Купала був активним популяризатором творчості Шевченка серед білоруського народу. Він переклав рідною мовою кілька його віршів. 1911 рокі у Вільно опублікований (до 50-річчя з дня смерті Шевченка) окремою книгою за редакцією Янки Купали зроблений Ф. Чернишевичем переклад поеми «Катерина», Того ж року Чернишевич опублікував у газеті «Наша ніва» переклад вірша Шевченка «Тече вода в синє море», а Алесь Гурло — уривок з послання «І мертвим, і живим». 1914 року у дитячому журналі «Лучынка» з’явився переклад шевченківської поезії «Минають дні, минають ночі» А.Павловича. Ці переклади активізували проникнення шевченківського слова в скарбницю білоруської культури.

Великою шанобою поставилась білоруська громадськість до творчості й особи Шевченка в період підготовки і святкування 125-річного ювілею від дня його народження. Було повністю перекладено рідною мовою «Кобзар» (до колективу перекладачів увійшли, крім редакторів Янки Купали та Якуба Коласа, також Змітрок Бядуля, К. Крапива, А Кулєшов, П. Глєбка, П. Бровка і М. Климкович).

Нині білоруські письменники беруть активну участь у щорічному міжнародному літературно-мистецькому святі, що проходить на Україні під девізом «В сім'ї вольній, новій» і набуло світового розголосу, у відзначенні ювілеїв Шевченка, що відповідно активізує й білоруський літературний процес. З’явилися нові білоруські переклади поезій Шевченка, виконані такими майстрами слова, як Сергій Граховський, Ригор Барадулін, Ніна Матяш, нові присвяти білоруських поетів Шевченкові, а також розвідки білоруських шевченкознавців.