Соотношение громадських об'єднань є і некомерційних организаций

Російський Університет Дружби Народов.

Реферат.

(кафедра адміністративного права).

Написав: студент юридичного факультета.

Групи юю-208.

Константинопольський Василий.

Прийняв: старший преподаватель.

Иванский Валерій Прокопьевич.

_________________.

Москва 1999 г.

1. Організаційно-правові форми громадських об'єд-нань і некомерційних організацій. Їх перелік приклади. 2. Відмінності між громадськими установами i установами відповідно до Федеральним законом «Про некомерційних організаціях» від 1996 р. 3. Відмінності державні органи від організаційно правових форм некомерційних организаций.

Список літератури (источников).

1. Організаційно-правові форми громадських об'єднань є і некомерційних організацій. Їх перелік і примеры.

1. Поняття громадських объединений.

Право громадян Російської Федерації на об'єднання, включно з правом створювати професійні спілки захисту своїх інтересів, закріплено в ст. 30 Конституції Російської Федерації, встановлює також, що свобода діяльності об'єднань гарантируется.

Діяльність громадських об'єднань є регламентується Законом Російської Федерації «Про громадських об'єднаннях» та інші правовими актами.

Дія цього закону поширюється попри всі громадські об'єднання, створювані з ініціативи громадян, крім релігійних організацій, і навіть комерційних організацій корисною і створюваних ними некомерційних спілок (асоціацій). До сфери його дії потрапляють також деякі структури іноземних некомерційних неурядових об'єднань, створених біля Російської Федерации.

Під громадським об'єднанням розуміється добровільне, самокероване, некомерційне формування, створене за ініціативи громадян, які об'єдналися з урахуванням спільних інтересах для реалізації загальних цілей, вказаних у статуті громадського об'єднання (далі - статутні цели).

Право громадян створення громадських об'єднань є реалізується як безпосередньо, шляхом об'єднання фізичних осіб, і через юридичні особи — громадські об'єднання. Такі самі особи є засновниками й членами громадського объединения.

2. Види громадських объединений.

Громадські об'єднання можна створювати на одній із наступних організаційно-правових форм:

А) громадська организация;

Б) громадське движение;

У) громадський фонд;

Р) громадське учреждение;

Д) орган громадської самодеятельности.

А) Визначення громадської організації дано у статті 8 Федерального закону від 19 травня 1995 р. N 82-ФЗ «Про громадських объединениях» :

«Загальносуспільної організацією є заснований на членство громадське об'єднання, створене з урахуванням спільної прикладної діяльності для захисту спільних інтересів і досягнення статутних цілей які об'єдналися граждан».

Членами громадської організації у відповідність до її статутом можуть бути фізичні обличчя і юридичних осіб — громадські об'єднання, якщо інше встановлено справжнім Федеральним законом і законами про окремих видах громадських объединений.

Вищим керівним органом громадської організації є з'їзд (конференція) чи загальні збори. Постійно чинним керівним органом громадської організації є виборний колегіальний орган, підзвітний з'їзду (конференції) чи загальному собранию.

Що стосується державної реєстрації речових громадської організації її діючу керівний орган здійснює права юридичного особи від імені громадської організації та виконує її обов’язки в відповідність до уставом.

Прикладом громадської організації може бути всім відома партія КПРФ. Усі особи що входять до неї належать до даної партії об'єднані задля досягнення певних політичних цілей. Партія КПРФ регулярно його знайти у з'їзди, що підпадає під визначення громадської організації. КПРФ є політичним громадським об'єднанням т.к. підходить під визначення ст. 12.1. Закону «Про громадських об'єднаннях». «Організаційно-правовими формами політичних громадських об'єднань є є громадська організація (для політичної організації, у цьому числі політичну партію) й суспільне рух (для політичного движения)"[1].

Б) Визначення громадського руху дано у статті 9 Федерального закону від 19 травня 1995 р. N 82-ФЗ «Про громадських объединениях» :

«Громадським рухом є що складається з його учасників і яке має членства масове громадське об'єднання, пренаступне соціальні, політичні та інші суспільно корисні мети, підтримувані учасниками громадського движения».

Вищим керівним органом громадського руху є з'їзд (конференція) чи загальні збори. Постійно чинним керівним органом громадського руху є виборний колегіальний орган, підзвітний з'їзду (конференції) чи загальному собранию.

Що стосується державної реєстрації речових громадського руху його діючу керівний орган здійснює права юридичного особи від імені громадського руху, і виконує його обов’язки в відповідно до статуту. Прикладом громадського руху може бути відоме Міжрегіональне Рух Єдність (ВЕДМІДЬ). Визначення «міжрегіональне» означає, що рух діє більш половини суб'єктів Російської Федерації і має там свої структуры[2]. Зрозуміло, що в разі мають на увазі територіальні кордону діяльності громадського об'єднання на відповідність до його статутними целями.

В) Визначення громадського фонду міститься у статті 10 Федерального закону від 19 травня 1995 р. N 82-ФЗ «Про громадських объединениях» :

«Громадський фонд одна із видів некомерційних фондів і є яке має членства громадське об'єднання, мета якого у формуванні майна з урахуванням добровільних внесків, інших не заборонених законом надходжень та використання даного майна на суспільно корисні мети. Засновники та управляючі майном громадського фонду немає права використовувати зазначене майно в власних интересах».

Керівний орган громадського фонду формується його засновниками й (чи) учасниками або рішенням засновників громадського фонду, що у вигляді рекомендацій чи персональних призначень, або шляхом обрання учасниками з'їзд (конференції) чи загальному собрании.

Що стосується державної реєстрації речових громадського фонду даний фонд здійснює своєї діяльності гаразд, передбаченому Цивільним кодексом Російської Федерации.

Створення, діяльність, реорганізація, і (чи) ліквідація інших видів фондів (приватних, корпоративних, державних, суспільнодержавних та інших) можуть регулюватися відповідний закон про фондах. Прикладами фондів можуть бути «Фонд відродження торгового флоту России"[3], «Національний фонд молодежи"[4] правової статус цих фондів визначається підзаконних актів. Російської Федерації, її суб'єкти і муніципальні освіти можуть підтримувати фондів, створюваним громадянами і юридичних осіб (див., наприклад постанову Уряди РФ від 10 квітня 1996 р. «Про заходи державної Російського громадського фонду інвалідів військової служби»), або брати участь у їх установі. Фонди, освічені з допомогою державного (муніципального) і приватного майна, іменуються общественно-государственными. Зокрема такими фондами є Фонд соціального розвитку Росії «Відродження», Фонд «Росіяни німці» і т.п.

Г) Визначення громадського установи міститься у статті 11 Федерального закону від 19 травня 1995 р. N 82-ФЗ «Про громадських объединениях» :

«Громадським установою не має членства громадське об'єднання, яке має метою надання конкретної послуг, відповідальних інтересам його учасників і відповідних статутним цілям зазначеного объединения».

Управління громадською установою та її майном здійснюється особами, призначеними засновником (учредителями).

Відповідно до установчими документами у громадському установі може створюватися колегіальний орган, який обирається учасниками, не можуть бути засновниками даного закладу і споживачами його послуг. Зазначений орган може визначати зміст діяльності громадського установи, мати право дорадчого голоси при засновника (засновниках), але з вправі розпоряджатися майном громадського установи, якщо інше встановлено засновником (учредителями).

Що стосується державної реєстрації речових громадського установи дане установа здійснює своєї діяльності гаразд, встановленому Цивільним кодексом Російської Федерации.

Д) Визначення органу громадської самодіяльності міститься у статті 12 Федерального закону від 19 травня 1995 р. N 82-ФЗ «Про громадських об'єднаннях»: «Органом громадської самодіяльності не має членства громадське об'єднання, метою якого є численних різних соціальних проблем, які в за місця проживання, роботи, чи навчання, спрямоване задоволення потреб необмеженого кола осіб, інтереси пов’язані з найбільшим досягненням статутних цілей і реалізацією програм органу громадської самодіяльності за місцем його створення». Орган громадської самодіяльності формується з ініціативи громадян, що у рішенні зазначених проблем, і будує своєї роботи на основі самоврядування відповідно до статуту, прийнятим зборах засновників. Орган громадської самодіяльності немає з себе вищих органів чи організацій. Що стосується державної реєстрації речових органу громадської самодіяльності даний орган набуває правничий та приймає він обов’язки юридичного обличчя на відповідно до статуту. Прикладом органу громадської самодіяльності то, можливо, так звана група «Бой`s» у якій брав участь. Ця група було створено студентами Ліцею Міжнародного Університету на вирішення кількох проблем (створення журналу про Ліцеї МУ, проведення свят т.п.). Ця група вони мали членства, й у неї міг входити і давати свої матеріали будь-який, хто побажає. Журнал наш поширювалася й поза стінами Ліцею. Тож це орган відповідає вимогам, щоб називатися органом громадської самодіяльності Ліцею Міжнародного Университета.

Понятие некомерційних організацій. Це закріплено у статті 2 Федерального закону від 12 січня 1996 р. N7-ФЗ «Про некомерційних організаціях»: Некомерційної організацією є організація, яка має вилучення прибутку на ролі основний мети своєї роботи і не распределяющая отриманий прибуток між учасниками. Некомерційні організації можна створювати задля досягнення соціальних, благодійних, культурних, освітніх, наукових установ та управлінських цілей, з метою охорони здоров’я громадян, розвитку фізичної культури та спорту, задоволення духовних та інших нематеріальних потреб громадян, захисту прав, законних інтересів громадян і організації, вирішення суперечок і конфліктів, надання юридичну допомогу, соціальній та інших цілях, спрямованих для досягнення громадських благ.

Види некомерційних організацій. Некомерційні організації можна створювати у вигляді суспільних чи релігійних організацій (об'єднань), некомерційних партнерств, установ, автономних некомерційних організацій, соціальних, благодійних та інших фондів, асоціацій та створення спілок, соціальній та інших формах, передбачених федеральними законами.

А) Громадські чи релігійні організації (об'єднання). Визначення суспільних чи релігійних організацій (об'єднань) міститься у статті 6 Федерального закону від 12 січня 1996 р. N7-ФЗ «Про некомерційних організаціях»: «Громадськими і релігійними організаціями (об'єднаннями) зізнаються добровільні об'єднання громадян, у встановленому законом порядку які об'єдналися з урахуванням спільності їхніх інтересів задоволення духовних чи інших нематеріальних потреб». Громадські і здійснювати релігійні організації (об'єднання) вправі здійснювати підприємницьку діяльність, відповідну цілям, задля досягнення що вони створено. Учасники (члени) суспільних соціальних і релігійних організацій (об'єднань) не зберігають прав на передане ними цих організацій у власність майно, зокрема на членські внески. Учасники (члени) суспільних соціальних і релігійних організацій (об'єднань) не відповідають за зобов’язаннями зазначених організацій (об'єднань), а зазначені організації (об'єднання) не відповідають за зобов’язаннями своїх членів. Особливості правового становища громадських організацій (об'єднань) визначаються іншими федеральними законами. Прикладів релігійної організації може бути Російська православна церква, Імператорська Православне Палестинське суспільство. Вони задовольняють вимогам, зазначених у законодавстві РФ.

Б) Некомерційні партнерства. Визначення некомерційного партнерства міститься у статті 8 Федерального закону від 12 січня 1996 р. N7-ФЗ «Про некомерційних організаціях»: «Некомерційним партнерством визнається джерело якої в членство некомерційна організація, заснована громадянами і (чи) юридичними особами для сприяння членам у виконанні діяльності, спрямованої для досягнення цілей, передбачених пунктом 2 статті 2 справжнього Федерального закону». Майно, передане некомерційному партнерству його членами, є власністю партнерства. Члени некомерційного партнерства не відповідають з його зобов’язанням, а некомерційне партнерство і не відповідає по зобов’язанням своїх членів. Некомерційне партнерство вправі здійснювати підприємницьку діяльність, відповідну цілям, задля досягнення яких вона створено. Члени некомерційного партнерства вправі: брати участь у управлінні справами некомерційного партнерства; одержувати інформацію про діяльність некомерційного партнерства в встановленому установчими документами порядку; на власний розсуд виходити з некомерційного партнерства; якщо інше встановлено федеральним законом чи установчими документами некомерційного партнерства, отримувати на виході з некомерційного партнерства частину його майна чи вартість цього майна не більше вартості майна, переданого членами некомерційного партнерства у його власність, крім членських внесків, гаразд, передбаченому установчими документами некомерційного партнерства; отримувати у разі ліквідації некомерційного партнерства частину його майна, що залишилися після розрахунків із кредиторами, або вартість цього майна не більше вартості майна, переданого членами некомерційного партнерства у власність, якщо інше не передбачено федеральним законом чи установчими документами некомерційного партнерства. Член некомерційного партнерства можна виключити потім із нього у вирішенні залишених членів у випадках і гаразд, передбачених установчими документами некомерційного партнерства. Член некомерційного партнерства, виключений із нього, має право частини майна некомерційного партнерства чи вартості цього майна відповідно до абзацом п’ятим пункту 3 цієї статті. Члени некомерційного партнерства можуть мати й інші права, передбачені його установчими документами і суперечать законодавству. Відповідно до ст. 11 Федерального закону від 22 квітня 1996 р. «Про ринок цінних паперів» 6), у вигляді некомерційного партнерства створюються фондові биржи[5].

В) Установи. Визначення установи міститься у статті 9 Федерального закону від 12 січня 1996 р. N7-ФЗ «Про некомерційних організаціях»: Установою визнається некомерційна організація, створена власником реалізації управлінських, соціально-культурних чи інших функцій некомерційного характеру і фінансована в цілому або частково цим власником. Майно установи закріплюється його на праві оперативно керувати в відповідність до Цивільним кодексом Російської Федерації. Права установи на закріплене його майно визначаються відповідність до Цивільним кодексом Російської Федерації. Заснування відповідає за своїми зобов’язаннями які у її розпорядженні грошима. За умов їх недостатності субсидиарную відповідальність за зобов’язаннями установи несе власник. Особливості правового становища окремих видів державних підприємств і інших установ визначаються законом й іншими правовими актами. Прикладом установи може бути Державна загальноосвітньою школою міста Москвы[6] чи наприклад «Приватний музей А.А. Конеева"[7]. Р) Автономні некомерційні організації. Визначення автономних некомерційних організацій міститься у статті 10 Федерального закону від 12 січня 1996 р. N7-ФЗ «Про некомерційних організаціях»: Автономної некомерційної організацією визнається яка має членства некомерційна організація, заснована громадянами і (чи) юридичними особами з урахуванням добровільних майнових внесків у цілях надання послуг у галузі освіти, охорони здоров’я, культури, науки, права, фізичної культури та спорту інших послуг. Майно, передане автономної некомерційної організації її засновниками (засновником), є власністю автономної некомерційної організації. Засновники автономної некомерційної організації не зберігають прав на майно, передане ними на власність цієї організації. Засновники не відповідають за зобов’язаннями створеної ними автономної некомерційної організації, а вона відповідає за зобов’язаннями своїх засновників. Автономна некомерційна організація вправі здійснювати підприємницьку діяльність, відповідну цілям, задля досягнення яких створена зазначена організація. Нагляд над діяльністю автономної некомерційної організації здійснюють її засновники гаразд, передбаченому її установчими документами. Засновники автономної некомерційної організації можуть користуватиметься його послугами лише з рівних умовах із іншими особами. «Конструкцію автономної некомерційної організації з успіхом використовуватиме ведення бізнесу, особливо у сфері надання платних послуг. У такій формі можна створювати недержавні дитячі садки, школи, вузи, приватні лікарні і поліклініки, різноманітні спортивні клуби і оздоровчі центри, юридичні чи інші консультації та інші подібні освіти. Умови оподаткування цих організацій також буде більш сприятливим, ніж для комерційних юридичних. У цьому, на відміну державних чи інших приватних (недержавних) установ, майно, передане автономної некомерційної організації її засновниками, і навіть надбане чи виробленої нею згодом, є власністю самої організації. Засновники не відповідають за борги автономної некомерційної організації, як і самі організація і не відповідає по зобов’язанням учредителей"[8].

Д) Соціальні, благодійні й інші фонди. Визначення соціальних, благодійних та інших фондів міститься у статті 10 Федерального закону від 12 січня 1996 р. N7-ФЗ «Про некомерційних організаціях»: Для цілей справжнього Федерального закону фондом визнається яка має членства некомерційна організація, заснована громадянами і (чи) юридичних осіб з урахуванням добровільних майнових внесків і яка має соціальні, благодійні, культурні, освітні чи інші суспільно корисні мети. Майно, передане фонду його засновниками (засновником), є власністю фонду. Засновники не відповідають за зобов’язаннями створеного ними фонду, а фонд і не відповідає за зобов’язаннями своїх засновників. Фонд використовує майно з метою, певних статутом фонду. Фонд вправі займатися підприємницької діяльності, відповідної цим цілям та забезпечити необхідною задля досягнення суспільно корисних цілей, заради яких фонд створено. Для підприємницької діяльності фонди вправі створювати господарські товариства чи брати участь у них. Фонд зобов’язаний щорічно публікувати звіти про використання свого майна. опікунська рада фонду є органом фонду, й здійснює нагляд за діяльністю фонду, прийняттям іншими органами фонду прийняття рішень та забезпеченням їхнього виконання, використанням коштів фонду, дотриманням фондом законодавства. опікунська рада фонду здійснює своєї діяльності на громадських засадах. Порядок формування та діяльності опікунської ради фонду визначається статутом фонду, затвердженим його засновниками. Прикладом таких фондів можуть бути недержавні пенсійні фонди т.к. ці фонди задовольняють вимогам зазначеними у законі, але крім Закону «Про некомерційних організаціях» регулюються що й Федеральним законом від 7 травня 1998 р. N 75-ФЗ «Про недержавних пенсійних фондах» .

Е) Державна корпорація. Визначення державної корпорації міститься у статті 7.1. Федерального закону від 12 січня 1996 р. N7-ФЗ «Про некомерційних організаціях»: «Державної корпорацією визнається яка має членства некомерційна організація, заснована Російською Федерацією з урахуванням майнового внеску і створена реалізації соціальних, управлінських чи інших суспільно корисних функцій. Державна корпорація створюється на підставі федерального закону». Майно, передане державної корпорації Російською Федерацією, є власністю державної корпорації. Державна корпорація і не відповідає за зобов’язаннями Російської Федерації, а Російської Федерації і не відповідає за зобов’язаннями державної корпорації, якщо законом, яка передбачає створення державної корпорації, не передбачено інше. Державна корпорація використовує майно з метою, певних законом, яка передбачає створення державної корпорації. Державна корпорація може здійснювати підприємницьку діяльність лише доти, оскільки це є досягнення цілей, заради яких створено, і цих цілей. Державна корпорація зобов’язана щорічно публікувати звіти про використанні свого майна відповідно до законом, яка передбачає створення державної корпорації. Особливості правового становища державної корпорації встановлюються законом, яка передбачає створення державної корпорації. Для створення державної корпорації непотрібен установчих документів, передбачених статтею 52 Цивільного кодексу Російської Федерації. У законі, який передбачає створення державної корпорації, повинні визначатися найменування державної корпорації, цілі в діяльності, місце її перебування, порядок управління її діяльністю (зокрема керівні органи державної корпорації і Порядок формування, порядок призначення посадових осіб державної корпорації та його звільнення), порядок реорганізації та ліквідації державної корпорації і Порядок використання майна державної корпорації у її ліквідації. Положення справжнього Федерального закону застосовуються до державним корпораціям, якщо інше не передбачено справжньої статтею чи законом, яка передбачає створення державної корпорації. Прикладом державної корпорації є Агентство по реструктуризації кредитних організацій. Відповідно до статтею 28 Федерального закону від 8 липня 1999 р. N 144-ФЗ «Про реструктуризацію кредитних организаций». 9] Ж) Асоціації і союзы.

Комерційні організації у цілях координації їх підприємницької діяльності, і навіть уявлення та захисту спільних майнових інтересів можуть за договором між собою створювати об'єднання на формі асоціацій чи спілок, є некомерційними організаціями. Якщо з рішенню учасників на асоціацію (союз) покладається ведення підприємницької діяльності, така асоціація (союз) перетворюється на господарське товариство чи товариство гаразд, передбаченому Цивільним кодексом Російської Федерації, або може створити для здійснення підприємницької діяльності господарське товариство чи брати участь у суспільстві. Некомерційні організації можуть добровільно об'єднуватись у асоціації (союзи) некомерційних організацій. Асоціація (союз) некомерційних організацій є некомерційної організацією. Члени Асоціації (союзу) зберігають свою самостійність і право юридичної особи. Асоціація (союз) і не відповідає за зобов’язаннями своїх членів. Члени асоціації (союзу) несуть субсидиарную відповідальність за зобов’язаннями цієї асоціації (союзу) у вигляді і як, передбачених її установчими документами.

Найменування асоціації (союзу) повинна утримувати вказівку на основний предмет діяльності членів цієї асоціації (союзу) із включенням слів «асоціація» чи «союз» [10]. Наприклад «Асоціація торгових фірм Санкт-Петербурга «Гермес». 11].

З) Споживчий кооператив. Об'єднання осіб на засадах членством цілях задоволення власних потреб у товарах і послугах, початкове майно якого складається з пайових внесків і називається споживчим кооперативом. Правове положення споживчих кооперативів визначається ст. 116 ДК і Законом РФ «Про споживчій кооперації Російській Федерації» від 19 червня 1992 р. Порівняння цих нормативних актів порушує питання тому, як співвідносяться поняття «споживчий кооператив», що використовується ДК, і терміни «споживче суспільство» і «союз споживчих товариств», застосовувані законом про споживкооперації. Можна припустити, що споживчими товариствами та споживчими кооперативами можна поставити знак рівності. Тоді союз споживчих товариств — це різновид такий організаційно-правовою форми юридичної особи, як об'єднання (союз) юридичних. Прикладом споживчого кооперативу може бути, наприклад «Споживче суспільство для заготівлі кормів «Лида"[12]. У вилучення із норм про статус некомерційних організацій споживчим кооперативам дозволили розподіляти прибутки від підприємницької діяльності між своїми членами. Отже, споживчий кооператив займає проміжне становище між комерційними і некомерційними организациями.

Различия між громадськими установами i установами відповідно до Федеральним законом «Про некомерційних організаціях» від 1996 р. Громадське об'єднання може бути юридичною особою відповідно до ст. 3 Федерального закону від 19 травня 1995 р. N 82-ФЗ «Про громадських об'єднаннях». А некомерційна організація зобов’язана бути юридичною особою і зареєструватися відповідно до статтею 3 Федерального закону від 12 січня 1996 р. N 7-ФЗ «Про некомерційних організаціях» Некомерційна організація неспроможна ставити своїм головним метою вилучення прибыли[13], а громадським установам це заборонено (позов. політичні партії). Під громадським об'єднанням розуміється добровільне, самокероване, некомерційне формування, створене за ініціативи громадян, які об'єдналися з урахуванням спільних інтересах для реалізації наших спільних цілей, вказаних у статуті громадського об'єднання (далі - статутні мети). Тут ключовим словом САМОКЕРОВАНЕ, що, а створено воно з ініціативи ГРОМАДЯН. А установа по Федеральним законом від 12 січня 1996 р. N 7 — ФЗ «Про некомерційних організаціях»: «Установою визнається некомерційна організація, створена ВЛАСНИКОМ реалізації управлінських, соціально-культурних чи інших функцій некомерційного характеру і фінансована в цілому або частково цим власником». Громадські об'єднання створюються з ініціативи їх засновників — щонайменше трьох фізичних осіб. Кількість засновників для створення політичних партій, професійних спілок встановлюється законами про зазначених видах громадських объединений[14]. Засновниками некомерційної організації у залежність від її організаційноправових форм можуть виступати громадяни і (чи) юридичних осіб. Кількість засновників некомерційної організації необмежена, якщо інше не встановлено федеральним законом. Некомерційна організація то, можливо заснована однією особою, крім випадків установи некомерційних партнерств, асоціацій (спілок) та інших випадків, передбачених федеральним законом[15]. 5. Рішення про створення громадської об'єднання, про затвердження його статуту і про формування керівних і контрольно-ревізійного органів приймаються з'їзд (конференції) чи загальних зборах. Після ухвалення зазначених рішень громадське об'єднання вважається створеним: здійснює свою статутну діяльність, набуває права, крім прав юридичного особи, та приймає він обов’язки, передбачені справжнім Федеральним законом[16]. Некомерційна організація може бути створена у її установи, а також у результаті реорганізації існуючої некомерційної організації. Створення некомерційної організації у результаті цієї війни установи здійснюється за рішенню засновників (учредителя)[17].

Отличия державні органи від організаційно правових форм некомерційних організацій. 1. Органи державної влади органи місцевого самоврядування створюють державні та муніципальні установи, закріплюють по них майно на праві оперативно керувати відповідно до Цивільними кодексом Російської Федерації і здійснюють їх повну чи часткове финансирование[18]. А установа природно неспроможна створювати державний орган.

2. Органи державної влади органи місцевого самоврядування межах своєї компетенції можуть надавати некомерційним організаціям економічну підтримку з різних формах. 19] А некомерційні організації що неспроможні розміщувати свої замовлення в державних органах. 3. Некомерційна організація веде бухгалтерський облік і статистичну звітність гаразд, встановленому законодавством Російської Федерації. Некомерційна організація надає інформацію про діяльність органам державної статисти та податкові органи, засновникам й іншим особам відповідно до законодавством Російської Федерації і установчими документами некомерційної организации[20]. А державний орган не надає звіт про діяльність некомерційним организациям.

4. Органи структурі державної влади виконують не більше своєї компетенції владні повноваження, а некомерційні цієї робити не могут.

5. У разі адміністративних правовідносин органи структурі державної влади є суб'єктом права, а некомерційні що неспроможні бути суб'єктом. Список літератури (источников).

1. Федеральний закон від 12 січня 1996 р. N7-ФЗ «Про некомерційних організаціях». 2. Федерального закону від 19 травня 1995 р. N 82-ФЗ «Про громадських об'єднаннях». 3. Громадянське право. Підручник. Частина I. Видання друге, перероблене і доповнене. /Під ред. О.П. Сергєєва, Ю. К. Толстого. — М.: «Проспекта», 1997 р. 4. Федеральний закон від 8 липня 1999 р. N 144-ФЗ «Про реструктуризацію кредитних організацій»: 5. Стаття Козлова Н. В. Некомерційні організації: благодійність чи підприємництво? («Законодавство», 1998, N 1) 6. Постанова РМ — Уряди РФ від 20 липня 1993 р. «Про затвердження Положення фонд відродження торгового флоту Росії» 7. Альохін О.П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. Адміністративне право Російської Федерації: Підручник. — М.: Дзеркало, 1997 р. 8. указ президента РФ від 6 березня 1995 р. «Про національний фонді молодежи».

———————————- [1] Частина 2 статті 7 Федерального закону від 19 травня 1995 р. N 82-ФЗ «Про громадських об'єднаннях» (зі змінами від 17 травня 1997 р., 19 липня 1998 р.) [2] Альохін О.П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. Адміністративне право Російської Федерації: Підручник. — М.: Дзеркало, 1997 р. [3] Див. Постанова РМ — Уряди РФ від 20 липня 1993 р. «Про затвердженні Положення фонд відродження торгового флоту Росії» [4] указ президента РФ від 6 березня 1995 р. «Про національний фонді молоді» [5] Стаття Козлова Н. В. Некомерційні організації: благодійність чи підприємництво? («Законодавство», 1998, N 1) [6] Саме там. [7] Громадянське право. Підручник. Частина I. Видання друге, перероблене і доповнене. /Під ред. О.П. Сергєєва, Ю. К. Толстого. — М.: «Проспект», 1997 р. [8] Стаття Козлова Н. В. Некомерційні організації: благодійність чи підприємництво? («Законодавство», 1998, N 1) [9] Стаття 28 Федерального закону від 8 липня 1999 р. N 144-ФЗ «Про реструктуризації кредитних організацій»: «Агентство по реструктуризації кредитних організацій є державної корпорацією, створеної Російською Федерацією, статус, мета діяльності, функції і відповідних повноважень якої визначаються Федеральним законом „Про некомерційних організаціях“ і справжнім Федеральним законом». [10] Стаття 11 Федерального закону від 12 січня 1996 р. N 7-ФЗ «Про некомерційних організаціях» [11] Громадянське право. Підручник. Частина I. Видання друге, перероблене і доповнене. /Під ред. О.П. Сергєєва, Ю. К. Толстого. — М.: «Проспект», 1997 р. [12] Громадянське право. Підручник. Частина I. Видання друге, перероблене і доповнене. /Під ред. О.П. Сергєєва, Ю. К. Толстого. — М.: «Проспекта», 1997 р. [13] Ч. 1 ст. 2 Федерального закону від 12 січня 1996 р. N 7-ФЗ «Про некомерційних організаціях» [14] Стаття 18 Федерального закону від 19 травня 1995 р. N 82-ФЗ «Про громадських об'єднаннях». [15] Стаття 15 Федерального закону від 12 січня 1996 р. N7-ФЗ «Про некомерційних організаціях». [16] Стаття 18 Федерального закону від 19 травня 1995 р. N 82-ФЗ «Про громадських об'єднаннях». [17] Стаття 13 Федерального закону від 12 січня 1996 р. N7-ФЗ «Про некомерційних організаціях». [18] Стаття 31 Федерального закону від 12 січня 1996 р. N7-ФЗ «Про некомерційних організаціях». [19] Саме там. [20] Стаття 32 Федерального закону від 12 січня 1996 р. N7-ФЗ «Про некомерційних организациях.