Укладання договору обов'язковому порядку
Большое значення має тут і питання початок і закінченні дії договору. У відповідності зі ст. 425 ДК договір набирає чинності і мені стає обов’язковим для сторін з реєстрації. За загальним правилом, витікання терміну договору тільки тоді ми припиняє його, коли боку належно своїх виконали все що лежать ними обов’язки. Разом про те, законом чи договором може бути передбачене, що закінчення термін… Читати ще >
Укладання договору обов'язковому порядку (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Заключение
договору обов’язковому порядке.
Статья 445. Укладання договору обов’язковому порядке.
1. У нещасних випадках, як у відповідність до справжнім Кодексом чи інші законами для боку, якої спрямована оферта (проект договору), висновок дого злодія обов’язково, цей бік повинна направити боці повідомлення про акцепті, або про усунення акцеп та, або про акцепті оферти на інших умовах (протокол розбіжностей нині проектом договору) протягом 30 днів із дня отримання оферты.
Сторона, спрямувала оферту і одержала від сто рони, на яку підписання договору обов’язково, повідомлення про її акцепті на інших умовах (протокол розбіжностей нині проектом договору), вправі передати раз ногласия, виниклі під час укладання договору, на рас смотрение суду протягом тридцяти днів із дня отримання такого сповіщення або закінчення терміну для акцепта.
2. Інколи справа, як у відповідність до справжнім Кодексом чи інші законами підписання договору обов’язково для боку, направившей оферту (проект договору), і взагалі протягом 30 днів буде скеровано протокол розбіжностей нині проектом договору, цей бік зобов’язана протягом 30 днів із дня отримання протоколу розбіжностей сповістити інший бік про при нятии договору її редакції або про відхилення протоколу разногласий.
При відхиленні протоколу розбіжностей або непо лучении повідомлення про результатах його розгляду у визначений термін сторона, спрямувала протокол по-різному гласий, вправі передати розбіжності, виниклі під час укладання договору, «в руки суда.
3. Правила про конкретні строки, передбачені пунктами 1 і 2 цієї статті, застосовуються, якщо інші терміни не встановлено законом, іншими правовими актами або узгоджені сторонами.
4. Якщо сторона, на яку відповідно до на хто стоїть Кодексом чи інші законами підписання договору обов’язково, ухиляється з його заключения, другая сторона вправі звернутися до суду з вимогою про спонуці укласти договор.
Сторона, необгрунтовано уклоняющаяся від заклю чения договору, повинна відшкодувати інший боці при лагоджені цим убытки.
Понятие, порядок заключения/расторжения договора.
Понятие договору. Термін «договір» у цивільному праві може вживатися у різних значеннях :
1.как юридичний факт, лежить у основі обязательства,.
2.само договірне обязательство,.
3.документ, у якому закріплено факт встановлення зобов’язального правоотношения.
Договор як юридичний факт, лежить у основі зобов’язального правовідносини, є угоду 2-х чи навіть кількох осіб про встановленні, зміні чи припинення цивільних правий і обов’язків. (п. 1 ст.420 ГК).
Договор — найпоширеніший вид угод. Відповідно до цим договір підпорядковується загальним всім угод правилам. До договорами застосовуються правила про поїздку двохі багатосторонніх угодах. До зобов’язанням, які виникають з договору, застосовуються загальних положень зобов’язання, якщо інше не передбачено загальними правилами про договори і правилами про окремих видах договоров.
Договор є єдине волевиявлення двох чи більше осіб, лист про їхні спільні волю. І тому договір може бути вільний від будь-якого зовнішнього впливу (мають дотримуватися правила, щоб забезпечити свободу договору — ст. 421 ГК).
Свобода договору передбачає :
что суб'єкти громадянського договору вільні вирішенні питання, укладати або укладати договор, свободу вибору партнера під час укладання договора, свободу учасників громадянського обороту у виборі виду договору (боку можуть укласти договір, як передбачений, не передбачений законом чи інші правовими актами). Сторони можуть укласти договір, у якому утримуватися елементи різних договорів, передбачені законами чи інші правовими актами (змішаний договор).
свободу розсуду сторін щодо умов договору (умови договору визначаються на розсуд сторін, крім випадків, коли зміст відповідного умови наказано законом чи інші правовими актами). Інколи справа, коли умова договору передбачено нормою, яка використовується остільки, оскільки угодою сторін не передбачено інше (диспозитивная норма), боку можуть своїм угодою виключити її застосування або встановити умова, не на був у ній. За відсутності такої угоди умова договору визначається диспозитивної нормой.
При всієї свободі договору останній має відповідати обов’язковим для сторін правилам, встановленим законом чи інші правовими актами (императивным нормам), які у час його укладання. Існування імперативних норм обумовлене потребою захисту публічних інтересів чи інтересів економічно слабкої боку договору. Якщо після підписання договору прийнято закон, який встановлює обов’язкові для сторін правила, інші, ніж, які за укладанні договору, умови укладеного договору зберігають силу, крім випадків, як у законі встановлено, що його поширюється на відносини, які з раніше укладених угод (п. 2 ст. 422 ДК). У цьому, передбачена можливість зміни умов вже укладених угод шляхом введення обов’язкових учасники договору правил, діючих із другого силой.
Порядок підписання договору. А, щоб боку могли досягти угоди і цим укласти договір, необхідно, по крайнього заходу, щоб одне з них зробила пропозиції щодо укладанні договору, іншу — прийняла цю пропозицію. Укладання договору проходить 2 стадії. Перша стадія іменується офертою, а друга — акцептом. Відповідно до цим, сторона, що робить пропозицію укласти договір, іменується оферентом, а сторона, приймаюча пропозицію, — акцептантом. Договір вважається ув’язненим, коли оферент отримав акцепт від акцептанта.
Предложение, визнане офертою, відповідно до ст. 435 ДК :
а)должно вистачити певних захворювань і висловлювати явне намір особи укласти договор, б) должно утримувати всі істотні умови договора, в) должно бути звернене одній або кільком конкретним лицам.
При відсутності кожного з зазначених вище ознак пропозицію можна розглядати лише як виклик на оферту (запрошення робити оферту). Від виклику на оферту необхідно відрізняти публічну оферту. Під публічної офертою розуміється що містить всі істотні умови договору пропозицію, з яких вбачається воля особи, що робить пропозицію, укласти договір на зазначених у пропозиції умовах із кожним, хто отзовется.
Акцептом визнається згоду особи, якому адресована оферта, прийняти цей пропозицію, причому не будь-яке згоду, а лише таке, що є повний та беззастережним (п. 1 ст. 438 ДК). Слід враховувати, що з визнання відповідних дій адресата оферти акцептом, непотрібен виконання умов оферти може. У цих цілях визнання зазначених дій акцептом досить, щоб обличчя, яке здобуло оферту (зокрема проект договору), приступила до виконання за умов, вказаних у оферті, й у встановлений його акцепту срок.
Важное значення під час укладання договору набуває питання час і місце підписання договору. До договірним відносинам застосовується законодавство, чинне на даний момент реєстрації того території, де було укладено. Угоду вважається що відбувся на той момент, коли оферент фактично отримав згоду акцептанта. Ця деталь зізнається часом підписання договору. Якщо договорі немає місце реєстрації, договір визнається укладеної місці проживання громадянина чи місці перебування юридичної особи, який направив оферту (ст. 444 ГК).
Большое значення має тут і питання початок і закінченні дії договору. У відповідності зі ст. 425 ДК договір набирає чинності і мені стає обов’язковим для сторін з реєстрації. За загальним правилом, витікання терміну договору тільки тоді ми припиняє його, коли боку належно своїх виконали все що лежать ними обов’язки. Разом про те, законом чи договором може бути передбачене, що закінчення термін дії договору тягне припинення зобов’язань сторін із договору. Закінчення термін дії договору не звільняє боку від відповідальності над його нарушение.
Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.