Комментарий до Федеральним законом Про інформацію, інформатизації і захист інформації

Комментарий до Федеральним законом «Про інформацію, інформатизації і захист інформації «.

Анализ ФЗ «Про інформацію, інформатизації і захист информации»

1. Функції Закона.

Основные функції закону:

— регулювання відносин які виникають за формуванні та використанні інформаційних ресурсів з урахуванням створення, збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, поширення та обсягів надання споживачеві документованої інформації;

— створенні та використанні інформаційних технологій і коштів на свою забезпечення;

— захисту інформації, прав суб'єктів, що у інформаційних процесах і информатизации.

2. Відносини регульовані Законом

Настоящий Федеральний закон регулює відносини, виникаючі при:

— формуванні та використання інформаційних ресурсів з урахуванням створення, збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, поширення та обсягів надання споживачеві документованої информации;

— створенні та використанні інформаційних технологій і коштів на свою обеспечения;

— захисту інформації, прав суб'єктів, що у інформаційних процесах і информатизации.

Закон не зачіпає відносин, регульованих Законом Російської Федерації «Про авторське право і правах » .

3. Поняття закріплені Законом.

Данный закон докладно розкриває такі понятия: информация, інформатизація, документована інформація (документ), інформаційні процеси, інформаційна система коштує, інформаційні ресурси, інформацію про громадян (персональні дані), конфіденційна, інформація, кошти забезпечення автоматизованих інформаційних систем та його технологій, власник інформаційних ресурсів, інформаційних систем, технологій і коштів на свою забезпечення, власник інформаційних ресурсів, інформаційних систем, технологій і коштів на свою забезпечення, користувач (споживач) информации.

4. Визначальний сенс Закона.

Законом визначається державна політика у сфері формування інформаційних ресурсів немає і інформатизації, і його напрямів. Наприклад: створення й розвиток федеральних і регіональних інформаційних систем та мереж (Глава 2), забезпечення їх сумісності і взаємодії єдиному інформаційний простір Російської Федерації, формування та здійснення єдиної науково-технічної й промислової політики у сфері інформатизації з урахуванням сучасного світового рівня розвитку інформаційних технологій (Глава 4), і навіть розвиток законодавства у сфері інформаційних процесів (Глава 4), інформатизації і захисту (Глава 5).

Закон визначає і з правової режим інформаційних ресурсів, що включає у собі: порядок документування інформації, право власності деякі документи й окремі масиви документів, документи і масиви документів мають у інформаційних системах, категорію інформації з рівню доступу до неї, порядок правового захисту информации.

5. Сутнісні аспекти Закона

5.1. Цифрова подпись Согласно пункту 3 статті 5 справжнього закону, юридична сила документа, закладеного, оброблюваного і переданого з допомогою автоматизованих інформаційних і телекомунікаційних систем, може підтверджуватися електронного цифрового подписью.

Для визнання електронного цифрового підпису потрібна наявність в автоматизованих інформаційних системах сертифікованих програмно-технічних коштів, які забезпечують ідентифікацію підписи, й дотримання встановленого режиму їх використання. У п. 4 ст.5. передбачена обов’язкова ліцензування діяльності, що з реалізацією права засвідчувати ідентичність электронно-цифровой підписи. Ще належить розробка актів, регулюючих єдиний порядок ліцензування й сертифікації у цій галузі.

Граждане, органи структурі державної влади, органи місцевого самоврядування, організації та громадські об'єднання зобов’язані представляти документовану інформацію органам і організаціям, відповідальних формування та використання державних інформаційних ресурсов.

5.2. Доступність информации Пункт 2 статті 6 Закону встановлює, що фізичні і юридичних осіб є власниками тих документів, масивів документів, створених у цих колегіях коштів, придбано ними на засадах, одержані порядку дарування чи наследования.

Органы державної влади органи місцевого самоврядування створюють доступні для кожного інформаційні ресурси з питань діяльності цих органів прокуратури та підвідомчих їм організацій, соціальній та межах своєї компетенції здійснюють масове інформаційне забезпечення користувачів з питань прав, свобод і управлінських обов’язків громадян, їх безпеки та інших питань, які представляють громадський интерес.

Комитет при Президенті Російської Федерації з економічної політики інформатизації організує реєстрацію всіх інформаційних ресурсів, інформаційних систем і публікацію відомостей про неї задля забезпечення громадян на доступом до інформації (п. 3 ст.13 Закона).

Перечень інформаційних послуг, наданих користувачам з державних інформаційних ресурсів безкоштовно або за плату, не возмещающую у розмірі Витрати послуги, встановлює Уряд Російської Федерации.

Государственные і недержавні організації, і навіть громадяни мають рівних прав на розробку й виробництво інформаційних систем, технологій і коштів на свою забезпечення (п. 2 ст.16).

5.3. Ліцензування окремих видів діяльності що з обробкою информации Закон вирішує питання підвищення якості, надійності засобів захисту інформації від несанкціонованого доступу, і навіть відповідальності організацій, які виробляють такі величезні кошти, встановлюючи ліцензування такий діяльності: організації, розробляють і виробляють такі величезні кошти, маємо отримати ліцензію цей вид діяльності (п. 3 ст.19).

Организации, виконують роботи у сфері обробки персональних даних, також має отримувати ліцензію ж на таку діяльність. Це спрямоване у конституційних гарантій прав громадян недоторканність приватного життя, особисту й сімейну таємницю, захист своєї честі і доброго імені (п. 1 ст.23 Конституція РФ). Ліцензування такий діяльності дає можливість контролю компетентні органи і це створює додаткові умови за захистом персональних даних як інформації конфиденциальной.

Создание засобів захисту інформації підлягає ліцензуванню відповідно до Положенням про ліцензуванні підприємств, установ і закупівельних організацій з проведення робіт, що з використанням відомостей, складових державну таємницю, створенням засобів захисту інформації, і навіть здійсненням заходів і (чи) наданням послуг за захисту державних таємниць. Ведення ліцензійної діяльність у цій галузі доручено Федеральному агентству урядової зв’язку й інформації за нового президента РФ й Управлінням державної технічної комісії при Президенті РФ.

5.4. Право на захист информации Пункт 1 статті 21 Закону встановлюється, що захисту підлягає будь-яка документована інформація, неправомірне поводження з якій у змозі зашкодити її власнику, власнику, користувачеві й іншій особі, й встановлює режим захисту информации.

Контроль за дотриманням вимог до захисту інформації та експлуатацією спеціальних програмно-технічних засобів захисту, і навіть забезпечення організаційних заходів захисту інформаційних систем, здійснюється органами структурі державної влади в порядку, визначеному Урядом Російської Федерации.

Защита прав суб'єктів у сфері формування інформаційних ресурсів, користування інформаційними ресурсами, розробки, виробництва і застосування інформаційних систем, технологій і коштів на свою забезпечення здійснюється судом, арбітражний суд, третейським судом з огляду на специфіку правопорушень і завданого ущерба.

Согласно п. 2 ст.22, власник інформації щодо рівня її зобов’язаний керуватися законодавством РФ. Вона має можливість користуватися засобами спеціалізованих органів у сфері інформаційну безпеку: ФАПСИ, Державної технічної комісії РФ. Разом про те захист документованої інформації має шкодити її власнику і користувачам. Отже, самостійність власника і власника в даному випадку теж перебуває під медичним наглядом Закона.

5.5. Сертифікація інформаційних систем При обробці інформації завжди існує загроза заподіяння шкоди своєму власникові. Для зниження ризику Закон наказує використовувати механізм сертифікації інформаційних систем і засобів захисту інформації (ст.19), у своїй відповідальність за що виникає ризик перебирає орган сертифікації. Ця відповідальність може бути реалізована у вигляді страхування чи прямого відшкодування завданого збитку. У разі, якщо використовуються не сертифіковані інформаційні системи чи засоби захисту, то ризик лежить власника (власника) цих систем і средств.

Пользователь, який одержав інформацію з не сертифікованих систем і знає звідси, бере ризик він. Проте власник системи зобов’язаний попередити користувача про відсутності в нього сертифіката.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.