Конституционные основи судової влади Російської Федерации

Тобольский.

факультет заочного обучения.

Тюменского юридичного института.

МВД России.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

по: Конституційному праву.

тема: Конституційні основи судової влади Російської Федерации.

Варіант № 19.

Выполнил: слухач Чупахін Володимире Миколайовичу, 2 група 1 курс.

Служебный адресу: 6 629 850.

ЯНАО, Пуровский район, п. Тарко-Сале, вул. Клубна д. 2. тіл. (297) 6−13−68.

Зачетная книжка № 1599.

г. Тобольск 2000 год.

План работы:.

1. Конституційні принципи правосудия.

2. Конституційний Суд РФ.

3. Судова система РФ. Її структура.

1.КОНСТИТУЦИОННЫЕ ПРИНЦИПИ ПРАВОСУДИЯ.

Так як і відповідність до основами конституційного ладу Російської Федерації державна влада складає основі поділу на законодавчу, виконавчу і судову влади, органи яких є самостоятельными..

Судебная влада здійснюється з допомогою конституційного, громадянського, адміністративного та кримінального судочинства. У розділі ст. 118 Конституції РФ закріплює, що судова система Російської Федерації встановлюється Конституцією РФ та Федеральним конституційним законом. Створення надзвичайних судів не допускается..

В систему органів правосуддя Російської Федерації входять: Конституційний суд Російської Федерації, Верховний Суд Російської Федерації і Вищий Арбітражний Суд Російської Федерації. У систему органів правосуддя належать факти й військові суды..

В гл. 7 Конституції РФ закріплені принципи правової статусу суддів, єдині всім органів правосуддя. Суддями може бути громадяни Російської Федерації, досягли 25 років, вищу юридичну освіту і стаж роботи з юридичної професії щонайменше 5 років. Федеральним законом можуть бути додаткових вимог до судьям..

Судьи Конституційного Судна, Верховного Суду і яке Вищої Арбітражного Судна призначаються Радою Федерації за поданням Президента Російської Федерації. Судді інших федеральних судів призначаються Президентом Російської Федерації гаразд, встановленому федеральним законом (ст. 128 Конституції РФ)..

В Конституції РФ містяться та інші становища, котрі закріплюють основи статусу суддів, одночасно є принципами правосудия..

Согласно ст. 120 Конституції «суди незалежні й підпорядковуються лише Конституції Російської Федерації і федеральному закону». Суд, встановивши під час розгляду справи невідповідність акта державного чи іншого органу закону, приймають рішення відповідно до законом..

В Конституції РФ закріплено принцип незмінності суддів. Повноваження судді можуть бути припинені чи припинені не інакше як і порядку, визначеному федеральним законом..

В відповідності зі ст. 123 Конституції РФ розгляд справ переважають у всіх судах відкрите. Слухання справи в самісінький закрите засідання допускається в випадках, передбачених федеральним законом. Заочне розгляд справ до судів заборонена, крім випадків, передбачених федеральним законом. Судочинство складає засадах змагальності і рівноправності сторін. Інколи справа, передбачених федеральним законом, судочинство здійснюється з участю присяжних заседателей..

Финансирование судів роблять лише з федерального бюджету та взагалі має забезпечувати можливості цілковитого і незалежної здійснення правосуддя відповідно до федеральним законом..

Ряд принципових положень, які стосуються здійсненню правосуддя, міститься у нормах гл. 2 Конституції РФ «Права і свободи чоловіки й громадянина». До до їх числа можна віднести закріплення: рівності перед законом і судом (ст.19); права життя і винятковий характер страти (ст.20); охорони гідності особи і заборонити тортури, насильство, жорстоке і принижує людську гідність звернення чи покарання (ст.21); права волю і особисту недоторканність (ст.22); недоторканності житла (ст.25); охорони права приватної власності (ст.35); державного соціального захисту права і свободи (ст.45); судового захисту права і свободи (ст.46); права в руки у тому судді і тих суддею, до підсудності яких вона віднесено законом (ст.47); права на гарантовану кваліфіковану юридичну допомогу (ст.48); права допоможе адвоката з затримання, укладання під варту чи пред’явлення обвинувачення (ст.48); презумпції невинності (ст.49); заборонити повторне осуд впродовж одного і також злочин; заборонити використання доказів, отриманих з порушенням федерального закону; права перегляд вироку вищим судом, і навіть права на помилування чи пом’якшення покарання (ст.50); становище у тому, що хто б зобов’язаний свідчити проти себе, чоловіка і близьких родичів (ст. 51); права потерпілих право на захист від злочинів і зловживань владою та компенсацію заподіяного (ст.52); права отримати відшкодування шкоди (ст.53); заборони зворотної дії закону, який встановлює чи обтяжливої відповідальність (ст.54) та інших. Питання організації судової влади й здійснення правосуддя регулюються федеральними законами..

2. ПОВНОВАЖЕННЯ, СКЛАД, ПОРЯДОК ОСВІТИ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ РФ.

Повноваження, порядок освіти та зовнішньоекономічної діяльності Конституційного Судна РФ визначаються Конституцією РФ (ст. 125, 128, і Федеральним Конституційним законом про Конституційному Суде РФ від 21 липня 1994 р.).

ПОВНОВАЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ РФ

З метою захисту основ конституційного ладу, основних права і свободи людини і громадянина, забезпечення верховенства і прямої дії Конституції РФ по всій території Конституційний Суд РФ:

1) дозволяє справи відповідності Конституції РФ:

а) федеральних законів, нормативних актів Президента РФ, Ради Федерації, Державної Думи, Уряди РФ;

б) конституцій республік, статутів, і навіть законів та інших нормативних актів суб'єктів РФ, які видаються за питанням, які належать до ведення органів структурі державної влади РФ і спільному ведення органів структурі державної влади РФ органів структурі державної влади суб'єктів РФ;

в) договорів між органами структурі державної влади РФ і органами структурі державної влади суб'єктів РФ, договорів між органами структурі державної влади суб'єктів РФ;

р) котрі вступили з за міжнародні договори РФ;

2) дозволяє суперечки компетенції:

а) між федеральними органами структурі державної влади;

б) між органами структурі державної влади РФ і органами структурі державної влади РФ;

в) між вищими державними органами суб'єктів РФ;

3) за скаргами порушення права і свободи громадян, і за запитами судів перевіряє конституційність закону, застосованої чи що підлягає застосуванню у конкретну справу;

4) дає тлумачення Конституції РФ;

5) дає висновок про забезпечення встановленого порядку висування обвинувачення Президента РФ у державній зраді або здійсненні іншого тяжкого злочину;

6) виступає із законодавчу ініціативу з питань свого ведення;

7) здійснює інші повноваження, надані йому Конституцією РФ, Федеративним договором і федеральними конституційними законами; може також користуватися правами, наданими йому в’язнями відповідності до статті 11 Конституції РФ договорами про розмежування предметів ведення й обмеження повноважень між органами структурі державної влади РФ і органами структурі державної влади суб'єктів РФ, коли ці права й не суперечать його юридичній природі і призначенню як судового органу конституційного контролю.

Конституційний суд РФ вирішує виключно питання права. Конституційний Суд РФ під час здійснення конституційного судочинства утримується встановлення і дослідження фактичних обставин завжди, коли це входить до компетенції інших судів або тих органів.

Повноваження Конституційного Судна РФ необмежені певним сроком.

Якщо провести з порівняльного аналізу повноважень Конституційного Судна РФ за законодавством 1991 р. та її повноважень із Федеральним законом 1994 р. можна дійти невтішного висновку, що звузилася сфера контролю Конституційного Судна над виконавчою влади. Вилучена, яке містилося у ст. 165 Конституції РФ (ред. 21.04.92) норма про дозвіл Конституційним Судом РФ справ про конституційності як актів Президента, уряду та т.д., але водночас і актів «федеральних органів виконавчої «, що дозволило підстави вважати орієнтацію судового конституційного контролю та на акти міністерств, відомств, тощо. У той самий що час цей обмеження сфери юрисдикції Конституційного Судна то, можливо оцінений як «працююче «як з його деполітизацію, а насамперед — його розвантаження з єдиною метою ефективної роботи із іншим основним напрямам. По-друге конституційний контроль актів федеральних органів обмежений актами вищих ланок законодавчої і виконавчої гілок влади актів глави держави. На відміну від унітарних країн Європи сфера юрисдикції Конституційного Судна РФ не поширюється на акти місцевого самоврядування. У тому однині і у проекті Закону РФ «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування РФ «відповідні питання віднесено до спільного судовому порядку (ст. 46.2 проекту). Акти суб'єктів федерації вимагають особливого аналізу. Ведучи мову про переліку актів, хотілося б звернути увагу до невирішеність питання про федеральних конституційних законах — нової різновиду законів у РФ, вперше передбаченої Конституцією 1993 р. Чи є вони об'єктами охорони Конституційним Судом або об'єктами перевірки у Конституційному Суде, тобто. конституционно-контрольной експертизи? Як відомо, зі своєї юридичної силі (процедурі прийняття) вони цілком близькі, але цілком не збігаються на закони про зміну і доповненні Конституції. Чіпаючи тему про переліку актів хотілося б і проблемі попереднього конституційного контролю. Специфіка Росії непросто в стриманому, а й у негативному ставлення до проектам нормативних актів. У Законі про Конституційному Суде проекти актів не згадуються переліку які слід перевірити України в Конституційному Суде. На старому законі 1991 р. містився пряму заборону на повноваження. У ст. 32.6 говорилося, що Конституційний Суд немає права здійснювати попередній контроль і рецензування проектів договорів і нормативних актів, висловлювати судження про конституційності непідписаних договорів, неприйнятих нормативних актів тощо. Це з небагатьох своєрідностей, що їх враховані як коригувальні до спільного висновку про гранично широке коло актів, які можуть стати об'єктами у Конституційному Суде РФ.

Закон про Конституційному Суде РФ ясніше і докладно врегулював питання що стосуються справ про конституційності законів за скаргами порушення права і свободи громадян. Дане повноваження суду має найважливіше значення у справі правового захисту особистості. Положення попереднього акта, що стосуються конституційності правозастосовчої практики, що з діяльністю суду з охороні конституційні права і свобод громадян були дуже складні, і заюридизированы. Значно спрощена нині й процедура порушення що така справ. Скарги до махлярства конституційних права і свободи громадян може бути індивідуальними чи колективними. Вони допускаються при дві умови: якщо закон зачіпає конституційними правами і свободи громадян: якщо закон застосований чи підлягає застосуванню у конкретну справу, розгляд якого завершено чи розпочато суді, чи іншому органі, применяющем такий Закон. В наявності подолання раніше яка була становища, коли громадянин, чиї права порушено, перед зверненням у Конституційний Конституційний суд повинен був пройти безліч інстанцій. Важливе значення мають значення і передбачені наслідки прийняття скарги до розгляду. Насамперед Конституційний суд повідомляє звідси який би розглядав справа суд чи іншого орган, у якому застосований чи підлягає застосуванню обжалуемый закон. Не зобов’язує призупинити провадження у справі, але з тим суд чи іншого орган, який би розглядав справа, вправі призупинити виробництво до ухвалення рішення Конституційним Судом. Встановлено, що й останній визнає закон, застосований у конкретній справі, який Конституції РФ, справа у разі підлягає перегляду компетентним органом у звичайному порядку.

Змінено повноваження Конституційного Судна, пов’язані з процедурою відмови від посади. Тепер Конституційний суд дає лише рекомендацію висновок про забезпечення встановленого порядку висування обвинувачення Президенту у державній зраді або здійсненні іншого тяжкого злочину, та не наявності підстав щодо відмови з посади, як це було раніше. Такі дії Конституційний суд приймає на запит Ради Федерації. Якщо Суд приймають рішення про недотриманні встановленого порядку висування обвинувачення Президенту РФ у державній зраді або здійсненні іншого тяжкого злочину, то передбачене Конституцією розгляд обвинувачення припиняється. У інших випадках остаточне рішення про відмові Президента РФ з посади приймає Раду Федерації.

Конституційний суд РФ відповідно до нового законодавству втратив ряд повноважень, які були в нього раніше. З компетенції цього важливого органу виключено розгляд справ про конституційності партій, громадських об'єднань є, діянь П. Лазаренка та рішень всіх вищих посадових осіб РФ і її суб'єктів, щодо висновків про наявність підстав щодо їх зречення посади. Тепер цього немає в Конституційного Суду і яке права давати висновку про у відповідних посадових осіб стійкою нездатності за станом здоров’я здійснювати пов’язані зі своїми діяльністю повноваження. По-новому вирішене низка запитань, що з суб'єктами, які має права порушувати справи в самісінький Конституційному Суде. Раніше діюче законодавство надавало Суду право розгляду питань стосовно власної ініціативи. Така практика в має місце й у деяких зарубіжних державах, нове законодавство не надає Конституційному Суду права розгляду питань стосовно власної ініціативи. Отже, забезпечується принцип об'єктивності і неупередженості у діяльності цього важливого органу. Раніше з запитами в Конституційний суд РФ провести перевірку конституційності міг звернутися будь-який депутат парламенту, тепер — одна п’ята частина складу кожної з палат парламенту. Право порушення справ у Конституційному Суде громадськими організаціями обмежується нині лише можливістю подачі скарг до махлярства конституційні права і свобод можливо громадян. Усе це покликане запобігти перенесення політичних запитань і дебатів до залу Конституційного Судна.

Проведений аналіз свідчить у тому, що новий законодавство розширило повноваження Конституційного Судна шляхом надання йому нових прав. Йдеться перевірці конституційності законів за запитами судів і участі праві тлумачення Конституції Російської Федерації. У арсеналі Конституційного Судна РФ дві форми тлумачення конституційних норм.

Один із них властива всім конституційним суднам та становить основний зміст своєї діяльності: це — тлумачення конституційних і положень у зв’язку з розглядом конкретних суперечок, чи це питання про відповідність нормативного акта конституції, суперечка про компетенції між державними органами, між федерацією і його суб'єктами чи, нарешті, питання про відповідність міжнародного договору Конституції країни.

Друга форма — це званий прямий запит про тлумаченні, яке пов’язані з вирішенням цих питань, віднесених до компетенції Конституційного Судна. Можливість такого прямого запиту — досить рідкісне явище. У зарубіжній практиці судового конституційного контролю зустрічається (як це було, наприклад, до ФРН) у перші роки дії нової редакції Конституції. Така ситуація у Росії, де нова Конституція 1993 р. відрізняється у багатьох відносинах від попереднього і при цьому є Конституцією жорсткої: вносити у ній поправки дуже складно. Звідси й надана певної категорії суб'єктів конституційного права можливість звертатися зі прямим запитом про тлумаченні в Конституційний суд РФ обов’язок Судна дати тлумачення тій чи іншій норми Конституції, співвідношення норм, правового змісту як у тексті понять тощо. Конституційний перелік правомочних те що суб'єктів включає: Президента РФ, кожну з палат Федерального Збори, Уряди РФ, орган законодавчої влади кожного суб'єкт РФ (ч.5 ст.125).

Отже, Конституційний суд має дві можливості тлумачення Конституції: прямо передбачену Конституцією (ч.5 ст.125), за запитами перелічених вище суб'єктів (раніше такого правомочності Конституційний суд у відсутності) і імпліцитно притаманну при рішенні суперечок конституційності нормативних актів, суперечок компетенції та інших питань, віднесених Конституцією до ведення Конституційного Судна РФ.

Гостро стоїть проблема, коли тлумачення пов’язані з заповненням прогалин в конституційному тексті. Явний прогалину в федеральному конституційному Законі про Конституційному Суде — виправдатись нібито відсутністю ньому вказівок про якісь установках і принципах, у тому числі повинен виходити Суд з прямою тлумаченні Конституції.

Право тлумачення Конституції безсумнівно сприяє підвищенню ролі й престижу Конституційного Судна, більш повного розкриття його юридичної природи й сутності. Разом про те ряд норм певною мірою обмежив повноваження спеціалізованого органу Конституційного контролю, що є цілям деполітизації Суда.

СОСТАВ І ПОРЯДОК ОБРАЗОВАНИЯ

Згідно з законодавством Конституційний суд РФ складається з 19 суддів, призначуваних на посаду Радою Федерації за поданням Президента РФ. Конституційний суд РФ вправі здійснювати своєї діяльності за наявності у складі щонайменше ¾ від загальної кількості суддів. Уявлення Президента РФ готується і вноситься із дотриманням встановленого порядку. Основні становища такого порядку визначені у ст. 9 закону про Конституційному Суде. Пропозиції щодо кандидатів при посаді судів Конституційного Судна РФ можуть вноситися Президенту РФ членами (депутатами) Ради Федерації і депутатами Державної Думи, і навіть законодавчими (представницькими) органами суб'єктів РФ, вищими судовими органами і федеральними юридичними відомствами, усеросійськими юридичними співтовариствами, юридичними науковими і навчальними закладами.

Раду Федерації розглядає питання про призначення посаду судді Конституційного Судна РФ вчасно пізніше чотирнадцяти днів із моменту одержання уявлення Президента РФ. Кожен суддя Конституційного Судна РФ призначається посаду в в індивідуальному порядку таємним голосуванням. Призначеним посаду судді Конституційного Судна РФ вважається обличчя, яке здобуло під час голосування більшість від загальної кількості членів (депутатів) Ради Федерації.

Що стосується вибуття судді зі складу Конституційного Судна РФ уявлення про призначення іншої особи на вакантне місце судді вноситься Президентом РФ пізніше місяці від дня відкриття вакансії.

Суддя Конституційного Судна РФ, термін повноважень якого минув, далі виконує обов’язки судді до призначення посаду нового судді чи до прийняття підсумкового рішення в справі, розпочатого з його участю.

Федеральним конституційним законом про Конституційному Суде встановлюється, що суддею Конституційного Судна може бути кваліфікований юрист з бездоганною репутацією у віці не молодший 40 років і з стажем роботи з юридичної професії щонайменше 15 років. Суддя Конституційного Судна призначається терміном 12 років. Призначення цю посаду другого термін заборонена. Граничний вік перебування на посаді судді - 70 років. Суддя Конституційного Судна РФ вважається хто розпочав посаду моменту принесення ним присяги. Його повноваження припиняються останнього дня місяці, куди минає строк своїх повноважень чи якому йому виповнюється років. Суддю хто б вправі змінити, хто б вправі перервати його повноваження інакше як у порядку і за підставами, встановленим цим Законом. Конституційний федеральний закон передбачає повні гарантії незалежності суддів.

Суддя вважається минулим чи віддаленим у відставку, якщо його повноваження припинені з таких підстав, передбачених пунктами 2, 3 і 9-те частини 1 та правою частиною 2 ст. 18 Федерального закону про Конституційному Суде РФ. На перебуває у відставці суддю Конституційного Судна РФ поширюються також інші становища статусу судді, перебуває у відставці, встановлені Федеральним законом про Конституційному Суде РФ.

3. Судова система, її структура..

Один з основних компонентів судової влади у цьому, що її здійснення довіряється лише специаль але учреждаемым державних органів — судам, які отлича ются від органів, виконують законодавчі і виконавчі функції. Таке відмінність виражається у специфіці судових повноважень, про які йшлося у минулому параграфі даної глави, а й, а порядку формування судов.

Особенности виконуваних функцій вимагають, щоб суди форми ровались діяли із дотриманням спеціальних правил — правил, які докорінно відрізнялися від тих, що встановлено для законодавчих і виконавчих органов.

Достаточно відзначити, що на даний час суди всіх видів тварин і рівнів утворюються із дотриманням встановленої законом процедури. Реалізація її покликана забезпечити беспристраст ный відбір суддів, здатних професійно грамотне й чесно рас сматривать і вирішувати віднесені до ведення справи. Досягненню даної мети покликане сприяти, зокрема, встановлення систе ми гарантій, покликаних унеможливлювати насичення суддівський корпус некомпетентних і аморальних людей. Такі «захисні средст ва» притаманні органів судової влади. Щоб сформувати орга новий законодавчої і виконавчої влади закон не встановлює детальних правил. Скажімо, офіційно встановлений перелік тре бований до кандидатів у депутати Федерального Збори чи місцевої представницьких органів значно скромніші, чому він, що сущест вует для кандидатів на суддівські посади. До кандидатів тих чи інші (навіть дуже високі) посади на виконавчих органах закон також пред’являє жорстких вимог. Від суддів потрібно высо київ рівень підготовки й компетентність, оскільки судовим помилкам загрожують дуже серйозними, часом необоротними наслідками життя, здоров’я, свободи, правий і охоронюваних законом інтересів кін кретных людей.

Существенным моментом, що характеризує побудова органів судової влади, є забезпечення їх незалежності, огородження від стороннього впливу як ззовні, і всередині (із боку вышесто ящих інстанцій і судового начальства). Цього не скажеш законо дательных і виконавчих органах. Особливо останніх, де субор динация, підпорядкування вищих нижчестоящим, обов’язковість вказівок керівництва вважаються явищем цілком нормальним. Не передбачаються якісь особливі заходи, ограждающие законодате лей (членів представницьких органів) тяжіння ззовні, оскільки зробити це практично неможливо. Ця категорія людей своєї діяльності зобов’язана керуватися зовнішніми чинниками, учиты вать вимоги соціальних і розширення політичних сил (партій, обществен ных об'єд-нань і т.д.).

Сказанное, проте, значить, що є непрохідна прірву між, з одного боку, судової, з другого — законодавець іншої та державної виконавчої владою, їх органами. За всієї їх відокремлений ности є чимало спільних позицій з-поміж них. Наприклад, органи законодавчої (представницької) влади видають закони, обов’язкові виспівати усіма, зокрема судами, стверджують фінансування судів, розміри оплати праці суддів та інших судових працівників. Органи судової влади, зі свого боку, можуть впливати, використовуючи надані їм повноваження, утримання діяльно сті законодавчих (представницьких) і виконавчих органів. Вони мають право, скажімо, визнати закон неконституційним, а рішення виконавчого органу — незаконним. І це у себе незастосування закону, зобов’язує відповідні органи відмовитися від ре ализации незаконного рішення, розглянути питання знову чи пере дивитися дане решение.

Специфика суду органу судової влади й тому, що його діяльності встановлено особливі правила, процедури. Ці процедури, відбивають загальнолюдський досвід, жорстко лімітують усе, що має відбуватися у суді під час розгляду їм подведомст венного питання. Основна їхня мета — забезпечити законне, обгрунтований ное і більш справедливий рішення. Наріжним каменем всіх судових про цедур є гласність, колегіальність (з декотрими исключени ями), можливість участі України представників народу винесенні реше ний, рівноправність сторін, що у розгляді справ, й інших, про які йшлося буде вже ніколи. Встановлені для законодавець ных і виконавчих органів процедури (регламенти, існую щие де-не-де в виконавчих органах правила прийняття рішень тощо.) що немає тієї ретельністю і всесторонностью, яка пхе рактерна для судових процедур.

К сьогоденню склалося кілька варіантів процедур здійснення судової влади, які прийнято називати видами судочинства. До них относятся:

конституционное судопроизводство;

гражданское судопроизводство;

арбитражное судопроизводство;

уголовное судопроизводство;

административное судопроизводство.

Каждое з цих судопроизводств регламентується досить докладним законодавчим актом — Законом про Конституційному Суде, ЦПК, АПК, КПК і КоАП. Вивченню названих видів судопро изводства і законодавчих актів, що регламентують їх, посвяще ны спеціальні навчальні дисципліни, преподавані на старших курей сах юридичних вузов.

Под судовою системою прийнято розуміти сукупність судів, по строєну відповідно до їх компетенцією і поставленими їх завданнями і целями..

Основополагающим актом, визначальною для загальних Рисах суть російської судової системи, є Конституція РФ, в ст. 118 якої, зокрема, сказано:

«I. Правосуддя Російській Федерації відбувається лише судом…

3. Судова система Російської Федерації встановлюється Кон ституцией Російської Федерації і федеральним конституційним законом. Створення надзвичайних судів не допускается".

Для з’ясування сформованій на сьогодні судової систе ми важливого значення мають також становища ст. 125−127 Конституції РФ. Вони чітко визначає місце, займане вищими судами в доль іншої системі загалом, а водночас і важливе місце від інших підлеглих їм судів. У першій з цих статей визначено статус Конституційного Судна РФ і сформульовані і завдання центру і цілі як судового органу, покликаного контролювати конституційність законів та інших пра вовых актів. Цей суд посідає особливе місце. Як видно по маті риалу відповідної глави підручника, йому безпосередньо не підпорядковують ся ніякі суди, зокрема конституційні суди й решту органи суб'єктів Федерації, хоча її рішення може мати істотний ное значення всім судів країни й цим впливати загалом судову практику.

Что стосується Верховного Судна РФ і Вищого Арбітражного Судна РФ, про які йдеться в ст. 126 і 127, то їм відведено трохи інакше місце, Вони мають свої підсистеми судів. Що стосується кожної їх вони здійснюють судовий нагляд їхньої діяльності й прокурори дають їм роз’яснення з питань судової практики.

В наші дні структура всієї судової системи, загалом і його подси стем може бути оцінена з урахуванням аналізу як положень Конституції РФ, наведених вище, а й інших законодавець ных актів: закону про судоустрій. закону про арбітражних судах, Положення про військових трибуналах, деяких постанов Верховної Ради РФ, що стосуються реорганізації військових судов.

Из наведених конституційних положень цих та положень на покликаних законодавчих актів можна зробити з крайнього заходу два виведення. Вони свідчать, по-перше, у тому, що правосуддя має осуще ствляться лише судовими органами, уповноваженими на це, так само як виконання якихось інших повноважень, їхнім виокремленням доль ную влада. Ніякі інші державні органи, чи негосударст венні освіти, навіть ті, у найменуванні яких присутні слова «суд» чи «судовий» (наприклад, третейський суд, Міжнародний комерційний арбітражний суд. Судова палата по информаци онным суперечкам), не ставляться до органів судової влади, реали зующих вищезазначені повноваження — правосуддя, конституційний контроль, забезпечення виконання судових та інших рішень тощо. Розпорядження названих актів кажуть, по-друге, у тому, що все сово купность судів було б згрупувати у трьох підсистеми (блоку). У жодну входить Конституційний суд РФ, до іншої — Верховний Суд РФ і загальної юрисдикції, в відношенні що їх осуществ ляет судовий нагляд, а третю— Вищий Арбітражний Суд РФ і піднаглядні йому суды.

Наибольшее кількість судів входить на другий блок. У ст. 126 Конституції РФ їх називають судами загальної юрисдикції. До них поруч із Верховним Судом РФ зараховуються Верховні суди респуб образ, крайові, обласні, міські у Москві Санкт-Петербурзі суди, суди автономної області й автономних округів, районні (міські) народні суди (див. виноску на з. 85). У ведення цих судів передано розгляд основної маси справ, дозволених в доль ном порядку. Нерідко їх називають загальними чи цивільними судами. Особливу гілка у другому блоці судів утворюють військові суди. Їх не належать до числу загальних (цивільних) судів, оскільки їм це подведомствен ны, як буде докладно показано нижче, лише справи, котрі чи інакше торкнуться інтересів військовослужбовців, Збройних сил і дру гих військових структур. Це спеціалізовані суди, які з у енных судів гарнізонів, сполук, флотилій, армій, округів, флотів, видів Збройних сил, груп військ, і навіть Військової колегії — однієї з основних підрозділів Верховного Судна РФ.

В третій блок включені федеральні арбітражні суди округів і арбітражні суди суб'єктів Російської Федерації (арбітражні суди республік, країв, областей, міст федерального значення, ав тономной області, і автономних округів). Очолює цього блоку Ви сший Арбітражний Суд РФ.

Конституционный Суд РФ займає відособлене становище у російської судочинної системи. По сказаного в ст. 125 Конституції РФ видно, що цього суду специфічні завдання й що він, як отме чено вище, не здійснює нагляду нізащо якими федеральними су дебными органами. Він теж наглядає ні з жодному разі за конститу ционными суднами і подібними органами суб'єктів Федерации.

Такой вид судова система придбала порівняно недавно. Доти після реформи, що відбулася у 1922;1924 роках, вона виглядала значно простіше: у ній входили тільки цивільні (про щие) суди трьох рівнів (народні суди, суди середньої ланки і Верхів ный Суд РРФСР). 15 грудня 1990 року З'їзд народних депутатів РРФСР прийняв рішення про утворення Конституційного Судна РРФСР, а 24 травня 1991 року — арбітражних судів. 28 грудня 1991 року ухвалено Постанова Президії Верховної Ради РРФСР «Про военно-судебных органах, дислокованих на території РРФСР», відповідно до яким ці органи, колишні до того часу судами Союзу РСР, перейшли під юрисдикцію Росії. Інакше кажучи, у цьому вигляді російська судова система загалом існує початку 1992 року, хоча у нього і внесено деякі уточнення (піддані коррек тировке найменування деяких судів, і навіть структура підсистеми арбітражних судов).

При освоєнні матеріалу про побудову судових систем взагалі, Не тільки російської, треба мати чітке уявлення про деякі загальних поняттях. До поняттям що така ставляться передусім поня тия «ланка судової системи» і «судова инстанция».

Звеном судової системи вважаються суди, наділені однород ными полномочиями.

По цьому ознакою загальні суди поділяються на суди трьох ланок (уровней):

основное ланка— районні (міські, межмуниципальные) народні суды;

среднее ланка — Верховні суди республік, крайові, обласні суди, міські у Москві Санкт-Петербурзі суди, суди автономної області й автономних округов;

высшее ланка — Верховний Суд РФ.

Подобным чином поділяються військові суды:

основное ланка — суди армій, сполук, флотилій і гарні зонов;

среднее, ланка — суди військових округів, флотів, видів Воору женных Сил і груп войск;

высшее ланка — Військова колегія Верховним судом РФ.

С 1 липня 1995 року стала триланкової і підсистема арбітражних судів (доти у неї двухзвенной). До її складу входят:

основное ланка — арбітражні суди суб'єктів Російської феє дерации (вони перераховані вище у цьому параграфі учебника);

среднее ланка — федеральні арбітражні суди округів (всього таких округів створено десять);

высшее ланка — Вищий Арбітражний Суд РФ.

Судебной інстанцією вважається суд (або його структурне подраз розподіл), виконує той чи інший судову функцію, пов’язану з дозволом судових справ (ухвалення рішення зі суті справи, про вєрка законності й обгрунтованості цих решений).

Судом першої інстанції називають суд, який уповноважений приймати рішення щодо суті питань, що є основ ными для цієї справи. По кримінальних справ це питання винності чи невинності підсудного у скоєнні злочину і примі нении чи незастосування кримінального покарання, конкретної його заходи. По цивільних справах суть справи зазвичай становить питання дока занности чи недоведеність пред’явленого позову і про тих юридичні наслідки, які мають наступити. Що стосується громадянських і справ судами першої інстанцій може бути майже всі суди для межах наданих їм законом повноважень. Виняток становлять федеральні арбітражні суди округів: не право бути судами першої инстанции.

Содержание компетенції всіх суден першої інстанції більш-менш чітко склала чинному законодательстве.

Суд другий (касаційної) інстанції покликаний перевіряти закон ность і обгрунтованість вироків та інших судових рішень, котрі вступили в чинність закону. У системі спільне коріння й військових судів у цьому можуть виступати суди, крім судів основної ланки. У підсистемі арбітражних судів функції касаційних інстанцій ви полняют федеральні арбітражні суди округів (як буде показано нижче, у розділі IX підручника, дана функція цих судів відрізняється істотним своєрідністю). У загальних судах середньої й вищої уров ня утворюються касаційні колегії. Перевірку законності пригово рів, винесених з участю присяжних і які почали чинність закону, здійснює касаційна палата, утворена в складі Доль іншої колегії з кримінальних справ Верховного Судна РФ.

Широкое визнання отримав термін «наглядова інстанція». Їм позначаються підрозділи судів, наділені правом перевіряти за конность і обгрунтованість вироків та інших судових рішень, всту які у чинність закону. У системі загальних судів у цій ролі можуть виступати президії судів середньої ланки, і навіть колегії і Пре зидиум Верховного Судна РФ. Для військових судів такий інстанцією може бути суди середнього ланки (у складі президій немає). Військова колегія Верховного Судна РФ, а арбітражних судів — Президія Вищої Арбітражного Судна РФ.

После прийняття закону про арбітражних судах 28 квітня 1995 року Консолідація російською судочинної системи знову став відомий термін «апелляцион ная інстанція». Поки що така інстанції є у підсистемі арбітражних судів. За законом під ними розуміються суди, уполномо ченные повторно й у обсязі розглядати справи, якими рішення ще перейшло лише чинність закону, якась із сторін незгодна з нею і подала апеляційну скаргу. У разі відбувається нове розгляд справи з суті й за його результатами виноситься нове, рішення. Таку функцію можуть виконувати лише арбітражні суди суб'єктів Російської Федерації щодо ре шений, винесених цими самими судами по першої инстанции.

Вышестоящей інстанцією чи вищим судом зазвичай на зывают суди, що займають вищий щабель по відношення до даному суду. Користуються ще дуже співзвучною терміном «вища судова інстанція». Цей термін є синонімом найменувань Верховного Судна РФ чи Вищої Арбітражного Судна РФ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛИТЕРАТУРЫ:.

1. Конституція Російської Федерації. Коментар. М.: Юр. літ., 1994 г..

2. Коментар до Конституції Російської Федерації. «Юридична література». М.: 1994 г..

3. Лазарєв В.В. «Загальна теорія правничий та держави» Москва 1996 г..

4. Державне (конституційне) право Російської Федерації. Підручник. М.: 1995 г..