Влияние рівня домагань до рівня задоволеності стосунки з протилежним полом

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Влияние рівня домагань до рівня задоволеності стосунки з протилежним полом (реферат, курсова, диплом, контрольна)

План.

Вступ … 3.

Частина І. Сексуальність людини… 5.

1. поняття сексуальності… 5.

2. психосексуальний розвиток… 8.

Частина ІІ: Вплив внутрішнього ідеального образу чоловіка на сексуальні відносини жінки й рівень задоволення ними… 14.

2.1. внутрішній ідеальний образ чоловіка… 14.

2.2. динаміка й відносність сексуальної норми… 17.

2.3. сексуальна патологія… 19.

2.3.1. види порушень психосексуального розвитку … 20.

2.3.1.1. порушення психосексуальних орієнтацій за про «єктом (що заміщує нормальний про «єкт)… 21.

2.3.1.2. порушення психосексуальних орієнтацій за віком про «єкта. 23.

2.3.1.3 порушення психосексуальних орієнтацій за способом реалізації сексуальних дій… 24 Частина ІІІ: Емпіричне дослідження… 26.

3.1. предмет та гіпотеза дослідження… 26.

3.2. методика дослідження… 26.

3.3. результати дослідження… 27.

3.4 аналіз результатів… 29.

3.5. висновок… 29.

Закінчення … 30.

Список літератури… 31.

ВСТУП.

Однією із найбільш актуальних проблем, з її маловивченності в сучасній психології й суміжних галузях, а й у силу її значимості в міжособистісних й, головне, у сімейних відносинах є сексуальність людини.

Ставлення суспільства до сексуальних проблем, з годиною значно змінилося. Усі более терпимим стає ставлення до дошлюбних зв «язків й позашлюбних вагітностей, до пізнього вступу в шлюб й холостяків; а також до індивідуальних особливостей сексуальності людини. На наш погляд, змінилися й поняття жіночності та мужності: якщо 100−200 років тому жінка винна був бути м «якої, ніжної, замкнутої на сім «ї й дітях, залежної від чоловіка, то наш годину рівноправності обох статей вона набуває чоловічих рис поводження й характеру — енергійність, підприємливість, орієнтованість на суспільну діяльність та ін. Зі свого боці, «ідеальний Чоловік », не загубивши такі традиційні риси, як сила, різкість, біологічність у підході до жінки, достатня грубість почуттів й поводження, включає й более зм «якшені прояви, деяку фемінізацію. Для успішного виконання суспільних обов «язків более, ніж сила й спритність, необхідно уміння уживатися із навколишніми, знаходити спільну мову, словом — співробітництво, а чи не агресивність.

Погляди та ідеали змінюються.

Алі у тому самий годину, на наш погляд, за останні рокта різко зросла кількість розлучень, із які более ніж за 30 я % випадків мотивами розлучень є «статева незадоволеність», що на наш погляд, є саме результатом невідповідності реального партнера внутрішньому ідеальному образу.

Інтимні ставлення — частина загальних відношень, й у яких, як у лінзі, фокусуються усі плюси й мінуси взаємовідносин партнерів.

Статева незадоволеність, скарги на якої перед «являє усє понад число людей, може приводити до розвитку застійних й запальних явищ у статевих органах, безплідності, зростанню міоми матки й ендометриозу, неврозам (біля 60% у структурі неврозів у жінок й чоловіків), прояву схованих психічних захворювань, розладам ерекції й сім «явивергання в чоловіків, зрідшанню оргазму в жінок.

Саме тому ми вважаємо дуже важливим й актуальним дослідження сексуальності людини та визначення характеру впливу внутрішнього ідеального образу сексуального партнера на розвиток й формування сексуальних відносин. Розуміння сутності внутрішнього ідеального образу й виявлення його місця в сексуальності та впливу на сексуальну поведінку може служити профілактичним цілям по запобіганню сексуальний дизгамій.

Предмет дослідження: вплив внутрішнього ідеального образу чоловіка на сексуальні відносини жінки й рівень задоволення ними.

Про «єкт дослідження: сексуальність людини.

Мета:

1) довести що вплив внутрішнього ідеального образу чоловіка на сексуальні відносини жінки й рівень задоволення ними залежить від рівня домагань особистості.

Задачі:

1) дослідити внутрішній ідеальний образ чоловіка жінок із нормальними гармонійними сексуальними відносинами;

2) дослідити внутрішній ідеальний образ чоловіка жінок із дисгармонійними сексуальними відносинами;

3) виявити зв’язок між невідповідністю ідеального образу реальному партнеру та розладами у відносинах; ступінь впливу внутрішнього ідеального образу на розвиток сексуальних відносин;

4) визначити рівень домагань особистості.

5) простежити взаємозв «язок рівня домагань особистості та впливу ступеня збігання внутрішнього ідеального образу чоловіка із реальним партнером на рівень задоволення відносинами із ним.

Гіпотеза: вплив внутрішнього ідеального образу чоловіка на сексуальні відносини жінки й рівень задоволення ними залежить від рівня домагань особистості.

Частина І. СЕКСУАЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ.

1.1. ПОНЯТТЯ СЕКСУАЛЬНОСТІ.

Одним із основних факторів, що спонукують людей до інтерперсональних контактів й зв «язків, є сексуальність. Варто підкреслити, що Незважаючи на поширеність різних поглядів, що вважаються труізмами лише на підставі їхнього глибокого укорінення у свідомості, а також Незважаючи на постійна інтерес до сексуальності, на даний момент існує набагато менше систематичних досліджень сексуальності, чим інших важливих психічних процесів. Це ж відноситься й до теоретичних концепцій сексуального потягу, сексуального бажання, статевої збудженності чи сексуального порушення.

Сексуальність, у тлумаченні З. Фрейда, є усією психічною діяльністю людини, зв «язаної із дозріванням людського організму й із освоєнням зовнішнього й внутрішнього світу. [10].

«Це ті, що складається із урахування відмінності статей, отримання задоволення, продовження роду та характеру прихованого непристойного». 8].

Однак й дане, настільки розширене фрейдівське трактування, ми не можемо назвати поясненням суті сексуальності.

Аналізуючи сексуальність, сексологи прийшли до висновку, що вон є уродженою потребою й функцією організму, подібно процесам подиху, травлення і ін.

Хріпкова А. Р. вважає, що статева потреба винна розглядатися в двох аспектах:

— це потреба, що притаманна людині постійно;

— це конкретний потребний стан людини, який відчувається як статеве бажання, що спонукає її до певного роду діяльності, спрямованої на задоволення цієї потреби, та в результаті її задоволення на деякий годину зникаюче. [6].

Факт статевої потреби у людини та тварини виражають в біології тім, що у яких припускає «статевий потяг». При цьому допускають аналогію із потягом до прийняття їжі, голодом. Визначення, що відповідало б слову «голод» в народній мові немає; наука використовує слово «лібідо». [9].

Статева потреба — (латів. libido — страсне бажання) — багатозначний термін, що визначає й сексуальне бажання взагалі, та прагнення до тілесного зближення із певною людиною, й мотиваційний аспект сексуальності.

«Лібідо, зовсім аналогічно голоду, називається сила, в якій виражається потяг, у даному випадку сексуальний, як у голоді виражається потяг до їжі». 8, з. 199].

Лібідо — із початку визначало психічну енергію, що міститься в основі всіх сексуальний проявів індивіда, використовувалось як синонім до поняття «сексуальний потяг» *. Лібідо розглядається як домінуючий мотив людської поведінки, що проявляється в соціально прийнятній формі, завдячуючи сублімації **, витісненню *** та ін. видам психічного захисту.

Згідно Фрейда З. певна частина лібідо в результаті вибору об'єкту спрямовується на цей об'єкт (об'єкт-лібідо) а інша — на власне «Я» (Ялібідо). 3].

Людина народжується із визначеним фізіологічним сексуальним потенціалом, що формується уже у межах життєвого досвіду; у цілому ж сексуальність обумовлена інтегрованою взаємодією біологічних, психічних й соціокультурних факторів.

Сексуальність має велике значення в міжособистісних відносинах. Філогенетична еволюція, завдяки розвитку мови й культури, обумовила істотні відмінності сексуальності людини від сексуальності тварин. Однак смердоті і досі зберігають загальні біологічні риси, що лежати в основі двох функцій — репродуктивної й комунікативний.

Сексуальна поведінка радикально змінюється в залежності від свого змісту, від того, котрі саме потреби вон задовольняє. Колі інтимна близькість виступає засобом прокреації, дітородіння, тоді людині важливий не скільки процес, чуттєва насолода стільки його кінцевий результат, народження дитини. Еротичні міркування відіграють незначну роль, проте дуже важливі соціальні та природні якості партнера.

Більш складний вид відносин, коли статева близькість виступає засобом комунікації, як момент психологічної особистісної інтимності, виходу із самітності, злиття двох у єдине ціле. Комунікативна сексуальність передбачає найвищий ступінь індивідуальної вибірності.

Саме це тип відносин, самий складний вид, звичайно, мається на увазі, коли говорять про статеву любов [2].

При цьому, ми вважаємо, що внутрішній ідеальний образ сексуального партнера відіграє дуже важливу роль. Алі ідеальний образ індивіда майже ніколи не збігається із його реальним сексуальним партнером. У ідеальному образі завжди є елементи, чи їхні поєднання, що майже не зустрічаються чи взагалі в реальності. Повна відмінність внутрішнього ідеального образу від реального сексуального партнера може призвести до дисгармонійних відносин. Повна ж неможливість його втілення у реальність може призвести до взагалі не можливого розвитку нормальних гармонійних сексуальних відносин, через що може розвинутися тієї чи інший компонент потягу, що формується на одному із етапів психосексуального розвитку, розглянути який ми вважаємо за необхідне для подальшого психологічного дослідження.

1.2. ПСИХОСЕКСУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК.

Загальноприйнятий погляд містить досить визначені уявлення про природу та особливості статевого потягу. У дитинстві його начебто немає, він з’являється приблизно до періоду та в зв’язку із процесами дозрівання, у період змужнілості, виражається проявами непереборної привабливості, якої одна стати виказує на іншу, та позначка його в статевому з'єднанні чи в діях, котрі знаходяться на шляху до нього.

Алі в нас є підстави бачити в цих даних невірне відображення дійсності; якщо придивитися перед тим ближче, смердоті виявляються повними помилок та неточностей й тому ми схиляємося до думи, що формування сексуальності являє собою процес, що починається ще в ембріональному періоді онтогенезу й що закінчується статевою зрілістю.

Одна із передумов психоаналітичної теорії полягає до того, що людина народжується із визначеною кількістю лібідо, що потім проходити у своєму розвитку декілька стадій, іменованих як психосексуальні стадії розвитку. *.

Вже із перших днів життя дитини соціально-психологічні фактори впливають на його психосексуальний розвиток — статева диференціація **, статеворольове поводження ***, сексуальну орієнтацію ****.

Фрейдом буда запропонована гіпотеза про стадії психосексуального розвитку: оральну, анальну, фалічну, латентну та генітальну. Тому у сучасній сексології виділяють кілька етапів формування й прояву сексуальності (табл.1).

При розгляді цих стадій треба враховувати ще декілька факторів, впроваджених Фрейдом.

Фрустрація. У випадку фрустрації психосексуальні потреби дитини припиняються батьками чи вихователями, тому не знаходять оптимального задоволення.

Табл. 1. Стадії психосексуального розвитку за Фрейдом [7, з. 119].

Надмірна турботливість. При цьому дитина не має можливості сама управляти своїми внутрішніми функціями.

У будь-якому випадку відбувається скупчення лібідо, що в зрілі рокта може привести до «залишкового» поводження, заговорили українською у «язаного із тією стадією, на якої прийшлася фрустрація чи регресія.

Також важливими поняттями в психоаналітичній теорії є регресія й фіксація. Регресія, тобто Повернення в найбільш ранню стадію й прояв дитячого поводження, властивого цого періоду. Хоча регресію вважають особливим випадком фіксації - затримкою чи припиненням розвитку на визначеній стадії. Послідовники Фрейда вважають, що регресія й фіксація взаємодоповнюють один одного. [7].

Оральна стадія триває від народження приблизно до 18-місячного віку. У цей період дитина цілком залежить від батьків, й область рота заговорили українською у «язана із зосередженням приємних відчуттів й задоволенням біологічних потреб. На думку Фрейда, рот залишається важливою ерогенною зоною протягом усього життя людини. Оральна стадія закінчується, коли припиняється годування груддю.

Фрейд висунув постулат, згідно якому у дитини, Яка отримувала надмірну чи недостатню стимуляцію у дитинстві, скоріш на сформується у подальшому орально-пасивний тип особистості - веселощ, оптимістичний, очікує «материнського» ставлення до собі. Характеризується довірливістю, пасивністю, незрілістю й надмірною залежністю.

На протязі другої половини Першого року життя починається друга фаза оральної стадії - орально-агресивна, чи орально-садистична фаза. Фіксація на орально-садистичній стадії виражається в рисах як любов до суперечок, песимізм, цинічне ставлення. Цьому типу властиво експлуатувати інших людей й домінувати з них із метою задоволення своїх потреб.

Анальна стадія починається у віці від 18-ти місяців й продовжується до третього року життя. Протягом періоду маленькі діти одержують значне задоволення від затримування та виштовхування фекалій. У цій стадії приучення до туалету дитина вчиться розмежовувати вимоги Ід (задоволення від негайної дефекації) й соціальні обмеження, що йдуть від батьків (самостійний контроль над потребами). Фрейд вважав, що усі майбутні форми самоконтролю й саморегуляції беруть вушко у цій стадії.

У результаті фрустрації в цей період («тепер ж сходи на горщик») можливо формування анально-утримуючого типу особистості. Цей тип у более дорослому віці надзвичайно жадібна, методичний, пунктуальний й впертий. Інший результат цієї анальної фіксації - анально-виштовхуючий. Рисами такого типу є схильність до руйнації, занепокоєння, імпульсивність й навіть садистичну жорстокість. У любовних відносинах у зрілому віці такі індивідууми частіше на сприймають партнерів у першу чергу як об'єкти володіння.

Деякі батьки заохочують своїх дітей до регулярного спорожнення й щедро хвалять за це. Подібний підхід виховує позитивну самооцінку й навіть може сприяти розвитку творчих спроможностей.

Фалічна стадія. Між трьома й шістьма роками інтереси, обумовлені лібідо, зміщаються до зони геніталій. Протягом фалічної фази психосексуального розвитку діти можуть досліджувати статеві органи, мастурбувати й виявляти інтерес у питаннях зв «язаних з народженням й статевими відношеннями. Діти, на думку Фрейда, мають хоча б неясне уявлення про сексуальні ставлення й, у більшій своїй частині, розуміють статевий акт як агресивні дії батька стосовно матері.

Домінуючий конфлікт цієї стадії в хлопчиків називається Едиповим комплексом, й аналогічний у дівчинок — комплекс Електри.

Суть цих комплексів укладена в несвідомому бажанні кожної дитини матір батька протилежної статі і усуненні батька однієї із ним статі.

У нормі ці комплекси розвиваються по-різному в хлопчиків й дівчинок. Розглянемо, як він виявляється в хлопчиків.

З моменту народження головним джерелом задоволення для дитини є матір чи особа, що її заміщає. Хлопчик хоче матір матір, хоче виражати свої еротичні почуття точно як за його спостереженню, роблять люди старшого віку. У тієї самий годину батько сприймається як перешкода до одержання генітального задоволення. Звідси, через суперництво чи ворожнечу із батьком, бо хлопчик розуміє, що батько не бажає терпіти його романтичні почуття до матері, у результаті чого виникає небезпека відплати, із «являється острах кастрації. Це змушує відмовитися від прагнення до інцесту із матір «ю.

Вирішення Едипова комплексу відбувається на более пізній стадії розвитку, приблизно між п «ятьма й сьома роками, коли хлопчик пригнічує свої сексуальні бажання й починає ідентифікувати собі із батьком. Цей процес, що здобувши назву ідентифікації із агресором, виконує декілька функцій. Поперше, придбання конгломерату цінностей, моральних норм, установок, моделей статеворольового поводження. По-друге, у процесі ідентифікації хлопчик може утримати матір, як й про «єкт любові, шляхом заміщення, бо він має тих ж якості, що й батько. Однак найважливішим є інтерналізація батьківських заборон й норм, що дає грунт для розвитку совісті чи суперего. Тобто суперего являється вирішенням Едипова комплексу.

Версія Едипова комплексу в дівчинок називається комплексом Електри. Вступаючи у фалічну стадію, дівчинка виявляє відсутність пенісу (що може символізувати відсутність сили), як у брата й батька. На цьому грунті, по Фрейдові, у дівчинок розвивається заздрість до пенісу, що виражається у відкритій ворожості до матері, докоряючи, що та народила її без пеніса. Прагнення до батька формується на уявленні про нього як власника цого органу. Сексуальне задоволення фокусується на кліторі, й в дівчинок 5−7 років кліторальна мастурбація супроводжується маскулінними фантазіями, у які клітор стає пенісом. Вирішення комплексу Електри в дівчинок, по Фрейдові, йде тім ж шляхом що в хлопчиків, тобто ідентифікацією з матір «ю.

Дорослі чоловіки із фіксацією на фалічній стадії поводяться зухвало, смердоті хвалькуваті й необачні, домагаються успіху (символічну перемогу над батьком), «донжуанський» стиль поводження.

Жінок фалічна фіксація приводити до схильності фліртувати, зваблювати, до безладних статевих зв «язків, хоча можуть здаватися наївними й безневинними в сексуальному відношенні.

Недозволені комплекси можуть призводити до невротичних моделей поводження, що мають ставлення до імпотенції й фригідності*.

Латентний період. У проміжку від 6−7 років до початку підліткового віку розташовується фаза сексуального затишку, латентний період.

Фрейд приділяв мало уваги процесам у цей період, бо на його думку сексуальний інстинкт у цей годину приблизно дрімає.

Початкова фаза генітальної стадії (періоду, що продовжується від зрілості до смерти) характеризується біохімічними й фізіологічними змінами в організмі. Результатом цих змін є характерне для підлітків посилення збудливості й підвищення сексуальної активності. Інакше кажучи вступу у генітальну стадію характерне найбільш повне задоволення сексуального інстинкту. Розвиток у нормі Веде до вибору шлюбного партнера й створенню сім «ї.

Генітальний характер — ідеальний тип особистості в психоаналітичній теорії. Розрядка лібідо в статевому акті забезпечує можливість фізіологічного контролю над імпульсами, що надходять від статевих органів. Фрейд казав, що у тому щоб сформувався нормальний генітальний тип характеру, людина винна відмовитися від пасивності, властивої дитинству, коли усі форми задоволень давалися легко.

Грунтуючись на вищесказаному, ми можемо стверджувати, що за умови послідовного закономірного проходження шкірного етапу психосексуального розвитку, без можливих порушень якого-небудь із етапів, становлення особистісної сексуальності повинне відповідати нормі.

Частина ІІ: ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ІДЕАЛЬНОГО ОБРАЗУ ЧОЛОВІКА НА СЕКСУАЛЬНІ.

ВІДНОСИНИ ЖІНКИ І РІВЕНЬ ЗАДОВОЛЕННЯ НИМИ.

2.1. ВНУТРІШНІЙ ІДЕАЛЬНИЙ ОБРАЗ ЧОЛОВІКА.

Згідно лікарю Понепоу розірвання шлюбів відбувається звичайно внаслідок чотирьох причин. Він розташовує їхнього в наступному порядку:

1. сексуальна дисгармонія.

2. розходження у поглядах щодо того, як проводити годину дозвілля.

3. фінансові труднощі.

4. психічні, фізичні чи емоційні порушення.

Примітно ті, що сексуальні відносини займають перше місце.

Головною причиною статевої незадоволеності є психологічний, чи емоційний аспект. Тут можуть бути й переживання через фінансові труднощі партнерів, й сімейні конфлікти, чи що. Алі на наш погляд перше місце займає ідеальний образ чоловіка. Він несвідомий.

Зовсім недавно Мані (1988) для пояснення формування сексуальної орієнтації запропонував так називану теорію любовної карти. Любовна карта — це деяка матриця, ідеальний спосіб коханця, любові й сексуально-еротичних відношень, що формується в мозку і у свідомості людини в ході розвитку. На думку Мані, любовну карту людини можна розглядати як записану в мозку програму індивідуальних психологічних й фізіологічних особливостей любовного почуття і еротизму. Вона складається в дитинстві, у віці від 5 до 8 років. Ушкодження любовної карти в травмуючих ситуаціях, як інцест, фізичний розлад чи вкрай негативне ставлення батьків до статі дитини, може зрештою привести до аномалій у статевому поводженні. Він залишається на позиції змішаної, біосоціальної природи цого явища, але й подчеркивает наступну думку: «У цілому, створюється враження, що найбільше важливим періодом для формування гомосексуальності, бісексуальності й гетеросексуальності є пізній дитячий й препубертатний вік ». [13, з. 302].

На думку К. Г. Юнга у кожному чоловікові є жіночий вушко. У жінці - чоловічий. Юнг назвавши ці архетипи аніма (ідеальний образ жіночого початку, що знаходиться у чоловікові) й анімус (ідеальний образ чоловічого початку, що знаходиться у жинці). Вони є несвідомими. Знайомлячись із чоловіком, на підсвідомому рівні у жінки одразу ж відбувається порівняння її анімуса із цим чоловіком. Чим более смердоті схожі - тім более жінка симпатизує чоловікові. І дуже часто при спробах пояснити, що саме їй в ньому сподобалось, жінка не може знайти відповіді. Якщо ж продовжувати наполягати — відбувається процес захисту свідомості: раціоналізація. Жінка намагається свідомо пояснити це, тоді ми можемо почути такі слова: «він такий… ну я — не можу знайти слів» чи приводять такі опису, котрі свідомо вважаються более доречними, відповідними реальності: «вродливий, розумний…» й т.д. [15].

На думку Фрейда є два шляхи, за якими обирається партнер: нарцистичний та едипальний. Тобто людина підсвідомо шукає партнера схожого чи у собі самого, чи на батька протилежної статі. Від цого й залежить ідеальний образ на думку Фрейда. [9].

На думку Джеймса Вайнрика, вирішальну роль у формуванні образу ідеального сексуального партнера грає не ідентифікація, бажання уподібнитися деякому зразку, а депривація, емоційний дефіцит: людину приваблює стати тієї значимої особини (чи осіб), від якої він був у дитинстві відчужений. У світлі цієї теорії важливим індикатором майбутньої сексуальної орієнтації дитини є стати дітей, з якими він над молодшому шкільному віці. «Нормальні «діти віддають перевагу грати із однолітками власного статі. Дівчинки й фемінізовані хлопчики звичайно виключають з кола свого спілкування «натуральних «хлопчиків, що здаються їм занадто агресивними й грубими. Маскулінні хлопчики й козаки-дівчиська, навпаки, виключають з своїх ігор дівчинок. Це відштовхування породжує в дитини потребу компенсувати свою ущербність, й ця потреба із віком може трансформуватися в одностатеву любов: фемінізовані хлопчики хочуть, щоб їхні любили чоловіки, а маскулінні дівчинки, навпаки, тягнуться до фемінінних жінок. [2].

Алі із якої б точки зору ми не розглядали запитання ідеального образу, усюди ми знайдемо визнання важливості дитинства, емоційних переживань у ньому на становлення ідеального образу. Також усюди ми знайдемо підтвердження того, наскільки важливу роль відіграє цей ікону в сексуальних відносинах.

Якщо реальний партнер не повністю відповідає ідеальному образу — можуть виникати, у першу чергу, психологічні дисгармонії, може розвинутися начебто без видимих причин депресія, невдоволення партнером, стосунками із ним.

Алі можуть бути й более глибокі психічні порушення психосексуального розвитку. Особливо якщо перший досвід жінка отримує із партнером, який не відповідає її ідеальному образу. Чим понад ця розбіжність, тім более складними, на наш погляд, можуть бути зміни.

Ми вважаємо доцільним розглянути відносність поняття сексуальної норми та деякі види психосексуальних порушень.

2.2. ДИНАМІКА І ВІДНОСНІСТЬ СЕКСУАЛЬНОЇ НОРМИ.

Енциклопедичний довідник сексології трактує сексуальну норму як «оптимум індивідуальних статевих проявів у життєдіяльності людини, що дозволяє йому випробувати сексуальну насолоду й забезпечувати гармонію інтимних відносин із партнером за рахунок уміння розуміти почуття й бажання сексуального партнера і адекватно виражати власні психосексуальні потреби в спілкуванні із ним ». [4, с.200].

Перекручені, неправильні уявлення про сексуальну норму нерідко створюють люди значні труднощі в особистому житті й можуть призвести до формування у яких мнимих сексуальних розладів, сексуальних дисгармоній й сексуальних неврозів.

Одним із можливих підходів до вивчення даної проблеми є нозоцентричний (від патології до норми), відповідно до якого спочатку визначаються границі сексуальної патології, а усі статеві прояви, що не відносяться до неї вважаються різними варіантами норми. Поняття норми — середня величина, виведена із частотних характеристик тихий чи інших сексуальних проявів. [12].

При цьому нормальним вважається ті, що найчастіше зустрічається, а до ненормального відносять всі ті, що, порівняно рідко, причому ступінь ненормальності відповідає ступеня рідкості тихий чи інших сексуальних проявів.

Друга поняття норми в медико-психологічному аспекті не зв «язано ані із критерієм ціності, ані ступенем частоти. Під поняттям «нормальне «мають на увазі все здорове, необхідне для гарного фізичного й психічного самопочуття, гарної соціальної адаптації.

Виділяють партнерську і індивідуальну сексуальну норму. К.Імелинський наводити такі критеріїв партнерської норми:

1) розходження статі,.

2) зрілість,.

3) взаємна згода,.

4) прагнення до досягнення обопільної насолоди,.

5) відсутність збитку здоровий «ю, відсутність збитку іншим людям, тобто суспільству.

Відповідно до цих критеріїв до партнерської норми можуть бути віднесені усі форми сексуальної активності, сексуального поводження й сексуальних дій, що мають місце між двома зрілими особистостями різної статі, приймаються ними обома й спрямовані на обопільну насолоду, що не шкодіти їхні здоровий «ю й не порушує норм суспільства.

Перераховані вище критерії партнерської норми досить умовні. разом із тім, смердоті дозволяють цілком адекватно оцінити відносини між сексуальними партнерами із погляду оптимальності їхньої відповідності як інтимній сфері. Розглядати границі сексуальної норми й патології можна із позиції значення статевої сфери для людини в найширшому її розумінні. До такого підходу до сексуальної норми відноситься потенційна здатність виконувати усі 3 основні функції сексуальності: біологічну (запліднення), психологічну (насолода, задоволення) й соціальну (реалізація потреби в міжособистісних контактах). Утруднення чи неможливість реалізації людиною кожної із цих функцій будуть визначати виразність у нього відхилень від норми убік сексуальної патології.

Клінічне розуміння сексуальної норми охоплює широке коло сексуальних дій й форм поводження, що умовно можна підрозділити втричі категорії норми: «оптимальну, прийняту й терпиму ». [1, с.171].

До оптимальної норми варто віднести сексуальні дії й форми поводження, що, завдяки своїм особливостям найбільш бажані із індивідуальної й соціальної точок зору.

До прийнятної (визнаної) нормі відносяться такі сексуальні дії й форми поводження, що, хоча й не є оптимальними, але й не обмежують індивідуального розвитку людини й не заважають йому налагоджувати тісні міжособистісні контакти.

До терпимої норми варто віднести такі сексуальні дії й таке поводження, оцінка які може бути різної із погляду норми чи патології й залежить від особистісного, ситуаційного й партнерського контексту. Сюди відносяться такі форми поводження, що обмежують можливості гармонічного підбору сексуального партнера й встановлення із ним тісних зв «язків. Однак ці обмеження не мають абсолютно патологічного характеру, оскільки відповідний сексуальний вибір може забезпечити гармонійне статеве життя в партнерської пари.

Ми вважаємо, що усі наведені вище критерії сексуальної норми взаємно доповнюють один одного, однак не виділяють границі повної сексуальної норми, що, крім основної потреби в розрядці сексуальної напруги, містить у собі задоволення потреби в позасексуальних контактах із коханою людиною.

Таким чином, сексуальні відносини тім более наближаються до норми, чим сильніше смердоті зміцнюють зв «язок партнерів. Усе це свідчить про відносність поняття сексуальної норми й про необхідність розглядати її із урахуванням функціонування партнерської парі, причому над сексуальній сфері.

2.3. СЕКСУАЛЬНА ПАТОЛОГІЯ.

Порушення психосексуальних орієнтацій являють собою перекручування спрямованості статевого потягу й форм його реалізації, що відомі за назвою статеві перекручення (сексуальні перверсії, парафілії). Їх можна вважати істинними лише тоді, коли перекручений статевий потяг витісняє й заміщує нормальне статеве життя.

Сексуальні девіації торкаються вибірково спрямованості лібідо. Їх характерна незвичність вибору. Алі незвичність — поняття досить умовне. Соціологічний термін «девіація» має более вузький зміст, визначає поведінку, котра порушує будь-які соціальні чи культурні норми, викликаючи насторожене чи ворожко ставлення до оточуючих. Ще сильніший цей негативний оціночний зміст в понятті «статеве перекручення», яку припускає, що така поведінка не лише незвична, але й і хвороблива, що порушує не лише соціальні норми, але й і закони природи. Нарешті, психологічно ненормально не лише ті, що чудово (погляд із боці), але й і ті, що спричиняє самій людині незручності та робить його неповноцінним.

Існує ряд теорій виникнення перверсій: генетична, ендокринна, нейроендокринна, конвенціональна (умовно рефлекторна), психоаналітична і ін. Кожна із них пояснює перекручування спрямованості статевого потягу порушеннями визначеного етапу психосексуального розвитку. Розподіл парафілій на уроджені й придбані суто умовне, оскільки психосексуальні орієнтації формуються в процесі постнатального онтогенезу й визначаються тісними взаємовідносинами соціально-психологічних факторів й патологічно зміненого ґрунту, що нерідко деформується в пренатальному періоді.

Для розуміння даних девіацій ми пропонуємо хоча б дуже стисло ознайомитися із видами порушень психосексуального розвитку.

2.3.1. ВИДИ ПОРУШЕНЬ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ.

Транссексуалізм — порушення статевої самосвідомості (аутоідентифікация,) виявляються різними варіантами транссексуалізму — стійке усвідомлення своєї відносності до протилежної статі, Незважаючи на правильне (відповідно генетичній статі) формування гонад, урогенитального тракту й вторинних статевих ознак. 10].

Транссексуальні особистості удягаються відповідно до психічного відчуття своєї статевої приналежності, що не відповідає соматичній статі, й виявляють прагнення до зміни структури свого тіла.

Трансвестизм — порушення стереотипу статеворольової поведінки — (від латів. «транс» — через та «вести-ре» одягатись) отримання сексуальної насолоди та задоволення від перевдягання в одяг протилежної статі. Зустрічається майже завжди лише у чоловіків. На відміну від транссексуалів, котрі відхиляють свою громадянську стати, трансвестити звичайно не так на рахунок цого вагань та не хочуть змінювати свою статеву ідентичність. Саме одяг протилежної статі дає максимум сексуального задоволення, за годину смердоті вдягаються та поводять собі згідно своєї статі.

Гомосексуалізм — порушення психосексуальної орієнтації за статтю об'єкта (від грецьк. Homуs — такий самий), гомоеротизм, сексуальна інверсія, гомофілія, еквісексуалізм — сексуальний потяг до осіб власної статі; жіночий гомосексуалізм має назву «лесбіянство» (від острова Лесбос). Однозначної пояснення гомосексуалізму, як й інших сексуальних орієнтацій, немає. У годину більшість вчених схильні до думи, що гомосексуалізм — це специфічний стиль життя. Він виключений із списку психічних захворювань, оскільки ані по жодному психологічному тесту гомосексуальні індивіди не відрізняються від гетеросексуальних. [2].

2.3.1.1. ПОРУШЕННЯ ПСИХОСЕКСУАЛЬНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ЗА ПРО «ЄКТОМ (ЩО ЗАМІЩУЄ.

НОРМАЛЬНИЙ ПРО «ЄКТ).

Фетишизм (ідолизм, сексуальний символізм) — стан, коли статеве збудження викликає будь-який визначений предмет (предмети туалету чи визначені частини тіла), «зведення культом фетиша, що символізує сексуального партнера й статевий потяг до нього, що супроводжується сексуальним збудженням ». [5, с.424].

Фетишизм зустрічається майже винятково в чоловіків.

Парафілієй це стає лише до того випадку, якщо символ перетворюється у фетиш, тобто наділяється самостійним існування та захоплює уладові над суб'єктом.

Фетишизація частин тіла, якщо вон не заміщає нормального статевого життя, являє собою парафілічні елементи.

Набагато рідше спостерігається ретифизм (фетишизм взуття), пігмаліонізм (монументофілія) — потяг до статуй.

Нарцисизм (аутоеротизм, аутомоносексуалізм, аутофілія, аутоєрастія) — спрямованість статевого потягу на самого собі, потяг до милування власним тілом (культ свого тіла), що супроводжується статевим збудженням.

«Стан, при якому людина відноситься до власного тіла, як до сексуального об'єкта, тобто милується ним, пестить його до тихий пір поки не отримує від цого повної насолоди.» [9, з. 99].

Ексгібіціонізм — потреба чоловіка (частіше на) демонструвати свої геніталії людям, котрі цого не очікують, як правило, жінкам. Це типовий невротичний симптом, за яким стоїть невпевненість у собі, страх перед жінкою; своєрідна форма компенсаторної поведінки та символічної агресії. Дуже важливий момент для ексгібіціоніста — переляк жінки. [2].

Вуаєризм (від франц. «вуар" — дивитися), міксоскопія, візіонизм, скопофілія (від грецьк. «скопейн» — дивитись) — потяг до підглядання за статевим актом чи оголеними представниками обраної статі. До скопофілії варто віднести захоплення порнографічними зображеннями, фільмами й т.д.

Підглядання звичайно супроводжується страхом бути захопленим раптово, це ще понад підсилює статеве збудження й сприяє одержанню яскравого оргазму. [2].

У сексологічних довідниках описується ще декілька десятків різних парафілій, але й смердоті зустрічаються более рідко, тому ми обмежимося лише визначеннями деяких із них: акротомофілія — потяг до партнера із ампутованою кінцівкою, аутонекрофілія — уявлення собі трупом; аутопедофілія — уявлення собі дитиною та потреба, щоб із ним поводились, як із немовлятою; копрофілія — збудження запахом та смаком калу; копрофагия — поїдання калу; еротична піроманія — потреба щось підпалювати; еротолалія — потреба промовляти непристойності; фроттаж — потреба тертися про сторонню людину у суспільних місцях; клізмофілія — сексуальне задоволення пов’язане із клізмою; некрофілія — потяг до трупів; піктофілія — нестримна потреба дивитись еротичні картинки, фільми та відеокасети; скатофілія — потреба говорити про сексуальні чи непристойні речі із сторонніми людьми; сомнофілія — потреба ласкати сплячу незнайому людину; телефонна скатофілія — потреба говорити непристойності незнайомій людині телефоном; урофілія — насолода від смаку та запаху сечі, задоволення від самого процесу сечовипускання; зоосадизм — спричинення болю тваринам; зоофілія (зооєрастія, зооеротія, скотоложництво, содомія, бестіализм, бестіофілія) — статевий потяг до тварин й одержання сексуального задоволення в контактах із ними; й т. буд. [4, 5].

2.3.1.2. ПОРУШЕННЯ ПСИХОСЕКСУАЛЬНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ЗА.

ВІКОМ ПРО «ЄКТА.

Педофілія (від грецького «педес «- дитина, «філія «- потяг) — статевий потяг до дітей — зустрічається як серед гетеросексуальних, то й серед гомосексуальних чоловіків. Педофелієй зветься потяг лише до допубертатних дітей, молодше 10−11 років. Алі інколи педофілами звуть також індивідів, які приваблюють підлітки, що знаходять у процесі дозрівання (11−14 р.).

Потяг до 14−16-річних підліткам зветься ефебофілієй (від грецького «ефеб» — підліток) та психіатричним діагнозом не являється, хоча в більшості країн (й в Україні теж), сексуальні відносини дорослих із особами цого віку законодавчо заборонені.

Педофілія може бути як постійною, коли людину сексуально збуджують лише нестатевозрілі чи у стадії дозрівання діти, і тимчасовою, замісною, коли преважним партнером є дорослий, але й при неможливості чи утрудненні сексуального контакту суб'єкт переходити на дітей та підлітків.

Геронтофілія — статевий потяг до особистостей літнього й старечого віку.

Геронтофіли вибирають партнерів якщо не із числа літніх особистостей, то із числа людей, значно старше собі. Вони чи не випробують сексуального задоволення в контактах із однолітками, чи воно та буває менш яскравим. Якщо геронтофілія виникає на основі садистичних тенденцій, то сексуальна активність заговорили українською у «язується зі згвалтуваннями й катуваннями людей похилого віку, що вимагає судово-психіатричної експертизи. Звичайно геронтофілія виявляється при обстеженні із приводу потягу й незадоволеності в шлюбі як жінок, то й чоловіків. [2].

2.3.1.3 ПОРУШЕННЯ ПСИХОСЕКСУАЛЬНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ЗА СПОСОБОМ РЕАЛІЗАЦІЇ.

СЕКСУАЛЬНИХ ДІЙ.

Мазохізм (по імені австрійського письменника, що вперше описавши це відхилення від норми (Захер — Мазох); синоніми — альгоманія, альгофілія, пассивізм) — сатеве перекручення, при якому для досягнення статевого збудження й задоволення необхідно випробувати фізичний біль чи моральне приниження, заподіяні партнером. Це агресія, звернена з зовнішнього світу у собі. У жінок це не скільки невроз, стільки гіпертрофія традиційної моделі фемінінності, як втілення пасивності та залежності. У чоловіків, згідно психоаналізу, це свого роду реактивне утворення: бажання уразити, причинити біль матері, на свій чергу, стає потребою бути покараним жінкою взагалі. У гомосексуальному варіанті ціль доповнюється ще двома ланками: власна матір в уяві стає чоловіком, й виникає потреба в покаранні іншим чоловіком. Більшість фахівців вважає, що суто фізичний біль не є самоціллю спілкування мазохіста із партнером, а їм рухає скоріше бажання підкорятися чужій волі, відчути на собі визначену уладові партнера. При мазохізмі ступінь сексуальної залежності від партнера є максимально вираженою. Ця залежність може виявлятися в тім, що людина йде на будь-які вчинки, щоб лише не втратити сексуального партнера, що доставляє тім понад сексуальної насолоди, чим понад домінує, тобто принижує мазохіста.

Проте мазохіст отримує насолоду не від фізичного болю, а від самоприниження й приниження із боці партнера. Алі у визначених ситуаціях він прагне інтенсифікувати біль, щоб после цого випробувати насолоду від її відсутності. [2].

Садизм (по імені французького письменника маркіза де Саду (de Sade); синоніми — статеве насильництво, еротичний тиранизм, активна алголагнія), сексуальна девіація, при якій статеве задоволення досягається в процесі заподіяння партнеру фізичного болю чи психічних страждань.

«Садизм полягає в тім, що сексуальна насолода виникає в ситуації, заговорили українською у «язаній із домінуванням й беззаперечним підпорядкуванням собі партнера, оволодінням їм й підпорядкуванням його в такій мірі, що йому можна навіть заподіювати біль й приниження». [4,с.265] Панування над людиною, як особлива форма зв «язку із нею, створює садисту почуття задоволення, причому форми панування нерідко бувають як у соціальному, то й в індивідуальному плані вигідними у тому, хто підкоряється. Слід зазначити, що прояви садизму можуть матір місце і у жінок, часто сягаючі насолоди від споглядання приниження партнера, що втрачає почуття власної гідності. [2].

Садомазохізм (садизм+мазохізм) — сексуальна девіація у виді сполучення садизму й мазохізму. «Визначені садомазохистичні елементи присутні в сексуальних проявах багатьох людей, зміцнюючи нерідко подружній союз, коли один із партнерів одержує при цьому хоч якусь компенсацію в прагненні, що пригнічується суспільством, до влади, а інший одержує насолоду від власної покірності й повної довіри, беззахисності фізичної й психічної «. [4,с.266] Садизм й мазохізм являють собою девіації, що доповнюють один одного. Вони є вираженням біполярності людини. Обидві ці схильності можуть виявлятися в різному ступені у тої ж самої людини в залежності від періоду життя, зовнішніх обставин й особливостей особистості партнера, із яким девіант складається в партнерському союзі. У обох цих тенденціях, виражених у різній мірі по людях, найбільш важливу роль грає прагнення до взаємного співіснування, обумовлене утрудненням чи неможливістю існування одного без іншого. У цьому змісті садистські й мазохістські схильності не лише не виключають партнерства, але й й сприяють зміцненню взаємного зв «язку у випадку вдалого підбору партнерської парі, в якій в одного партнера переважають садистські схильності, а іншого -мазохистські. [2].

Частина ІІІ. Емпіричне дослідження.

Тема: «Залежність впливу внутрішнього ідеального образу чоловіка на сексуальні відносини жінки й рівень задоволення ними від рівня домагань особистості».

3.1. ПРЕДМЕТ ТА ГІПОТЕЗА ДОСЛІДЖЕННЯ.

Про «єкт дослідження: сексуальність людини.

Мета: довести що вплив внутрішнього ідеального образу чоловіка на сексуальні відносини жінки й рівень задоволення ними залежить від рівня домагань особистості.

У якості основних піддослідних був вибрана група із 5 дівчат: вік — 18 років, освіта — повна середня.

3.2. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ.

Для перевірки гіпотези дослідження ми використовуємо такі методики:

— Анкетування — для отримання более детальних відомостей про сексуальні відносини досліджуваної із партнером. (додаток 1).

— Тест «Рівень домагань» — для встановлення рівня домагань.

Досліджуваній пропонується дивлячись на отриманий бланк, припустити стільки хрестиків вон зможе намалювати в ньому за 10 секунд. Це число припускаємих хрестиків необхідно вказати на бланку в таблиці 1 поряд із «РД» (рівень домагань). Потім, за сигналом експериментатору.

«почали» почати малювати хрестики в кожному квадраті таблиці 1, а, по сигналу «досить» — припинити малювати. Підрахувати кількість реально намальованих хрестиків та вказати в таблиці 1 поряд із «РД» (рівень досягнень).

Повторити цю процедуру 3 рази, записуючи дані в таблиці 2, 3, 4 відповідно.

Розміри таблиць на бланку 10×3 див, розміри маленьких квадратиків у таблицях 1×1 див; тривалість перших, інших, четвертого дослідів по.

10 сік., а третьому досліді - 8 сік. для штучного створення ситуації невдачі.

— Норотив у вигляді перерахування якостей, особливостей, бажаних для ідеального партнера та властивих реальному партнерові - для встановлення рівня відповідності реального партнера ідеальному образу. Досліджуваній пропонується перерахувати якості, особливості ідеального для неї партнера. Після закінчення, її просять підкреслити в цьому списку все, що є присутнє у реальному партнері.

3.3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Тест «Рівень домагань».

Для більшої зручності аналізу, ми пропонуємо отримані дані розташувати у вигляді діаграми:

Анкетування.

Для зручності аналізу пропонуємо отримані дані розмістити у таблиці:

|№ |Код досліджуваних | |звт| | | |1 |2 |3 |4 |5 | |3 |християн. |а |а |християн. |а | |4 |а, е, із |а, е |а, р |а |б, ж | |5 |б |б |б |б |б | |6 |в, буд, е, ж, |буд, л |в, і, зв |в |а, буд, ж, | | |із, і, до, про, | | | |до, зв, про, п | | |п | | | | | |7 |буд |в |б |б |р | |10 |б |б |б |а |б | |11 |б |б |а |а |а | |12 |б |б |б |а |а | |13 |7 балів |8 балів |8 балів |8 балів |10 балів | |14 |р |а |а |б |р | |15 |а, буд |а, б, в |а |в | | |16 |в |а |в |а |в | |17 |б |а |а |а |а | |18 |б |р |р |р |р | |19 |а |а |б |б |а | |20 |а |а |а |б |а | |21 |б |а |а |б |б | |22 |б |б |б |б |а | |23 |а |а |а |а |а | |27 |б |а |б |а |б | |29 |а |а |а |а |а | |30 |а, р, буд, |а, б, буд, із, |в, р, буд, із, |а, б, в, і, |б, в, буд, ж, | | |ж, і, до, м, |л, м, про, п |і, до, м, зв, |л, м, зв, п |до, л, м, зв, | | |зв, про, р | |про, п, | |про, п | |32 |в |а |а |а, буд |а |.

У 6 питанні («якості ідеального партнера») виділені деякі варіанти відповідей — це якості, що наявні у реального партнера, це дає нам змогу приблизно визначити ступінь збігання реального партнеру із внутрішнім ідеальним образом.

Норотив.

Виходячи із отриманих результатів побудуємо таблицю: |код |ступінь збігання |код |ступінь збігання | |досліджувани|реального партнера із |досліджуваних|реального партнера із | |x |ідеальним чином | |ідеальним чином | |№ 1 |65,0% |№ 4 |16,6% | |№ 2 |50,5% |№ 5 |70,6% | |№ 3 |55,5% | | |.

3.4. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ.

Досліджувана № 1 має помірний рівень домагань й вище середнього рівень відповідності реального партнера ідеальному образу, але й стосунки її повністю не задовольняють.

Досліджувана № 2 має нереалістично низький рівень домагань, середній рівень відповідності реального партнера ідеальному образу, стосунки її повністю задовольняють.

Досліджувана № 3 має низький рівень домагань, середній рівень відповідності, стосунки її повністю задовольняють.

Досліджувана № 4 має нереалістично низький рівень домагань, дуже низький рівень відповідності, але й стосунки її лише неповністю задовольняють.

Досліджувана № 5 має реалістично високий рівень домагань, досить високий рівень відповідності реального партнера ідеальному образу (найвищий у групі), але й стосунки її повністю не задовольняють.

3.5. ВИСНОВОК.

На нашу думку, отримані под годину дослідження результати — є достатнім підтвердженням висунутої на початку роботи гіпотези.

Чим вищий рівень домагань — тім вищим винен бути рівень відповідності реального партнера внутрішньому ідеальному образу, щоб стосунки із цим партнером задовольняли особистість (в нашому досліджені - жінку). І навпаки, чим нижчий рівень домагань у особистості, тім реальніше, що стосунки із партнером, який майже не відповідає ідеальному образу будуть повністю влаштовувати особистість.

ЗАКІНЧЕННЯ.

У нашій роботі викладені основні аспекти людської сексуальності, її патологічні психосексуальні спрямованості, психосексуальний розвиток людини, деякі подивися на внутрішній ідеальний образ сексуального партнера та на залежність рівня задоволення стосунками із партнером від ступеня відповідності реального партнера цьому образу.

Знання сексуальних девіацій, викладених в нашій роботі, вміння визначати ступінь відповідності реального партнера внутрішньому ідеальному образу сексуального партнера допоможе психологу-консультанту у виявленні та психологічній корекції цих патологій, може служити антиципацією сексуальних девіацій й профілактичним цілям по запобіганню сексуальних дизгамій.

як показує проведене нами дослідження, наша гіпотеза, а також наші передбачення в повній мірі підтвердились, оскільки між внутрішніми якостями (в нашому випадку — ідеальним чином партнера) із одного боці, та впливом суспільних явищ із іншого, дійсно є взаємозв'язок, спрямований на формування нормальної та девіантної сексуальності.

Тобто внутрішні якості людини та зовнішні аспекти суспільства впливають на прояв властивостей особистості.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Имелинский До. Сексологія і сексопатологія. — М.:Медицина, 1986 г.

(11).

2. Кон І.С. Введення ЄІАС у сексологию. — М.: Медицина. — 1988 г.

3. Психологічний словник. Під ред. А. У. Петровського, М.Г.

Ярошевского. — М., 1990 г.

4. Сексологія: Енциклопедичний довідник по сексології та суміжних областям./Белорус Энцикл./. — Мн.: БелЭн, 1993 р. (35).

5. Сексопатологія: справочник/Васильченко Г. С., Агаркова ТОБТО., Агарков.

С.Т. та інших. Під ред. Васильченко Г. С. — М.: Медицина, 1990 р. (36).

6. Хрипкова О. Г., Колесов Д. В. У сім'ї син і дочка. — М., 1985 г.

7. Хъелл Л., Зиглер Д. Теорії особистості. — С.-Пр.: 1997 г.

8. Фрейд З. Вступ до психоаналізу. Лекції. — М.: «Наука», 1989 г.

9. Фрейд З. Психологія сексуальності. — Вид-во Тарсевич З., «Прамеб».

Мінськ, 1993 г.

10. Фрейд З. Митець і фантазування. — М.: Республіка, 1995 г.

11. Фрейд З. Я Воно. — М.: «Меттэм», 1990 г.

12. Шнабль З. Чоловік і жінка: інтимні стосунки. — Кишинів, 1990 г.

13. Мастерс Н. Р., Джонсон В.Є., Колодин Р. К. Основи сексології (HUMAN.

SEXUALITY) Пер. з анг. — М.: Світ, 1998 г.

14. Карнегі Д. Як завойовувати на друзів і впливати на людей. -.

Мінськ. «Білорусь» 1992 г.

15. Юнг К. Г. Психологія несвідомого — М.: «Наука», 1989 р. ———————————- ____________________________________________________________________________ _____________________________________ * в психології ХІХ ст. статевий потяг вважався суто інстинктивним та пояснювався чи як прояв потреби у продовженні роду, чи як прагнення зняти фізіологічне напруження, що виникає у результаті діяльності статевих залоз. [3] ** цей механізм захисту дає можливість людині у цілях адаптації змінити свої імпульси таким чином, щоб їхні можна було б виражати за допомогою соціально прийнятних міркувань та дій. Сублімація розглядається як єдина конструктивна стратегія приборкання небажаних інстинктів. [7] *** Витиснення вважається первинним захистом його, бо забезпечує найбільш прямий шлях відходу від тривоги, так саме будучи основою для побудови более складних механізмів. Витиснення чи «мотивоване забування» являє собою процес видалення зі свідомості думок чи почуттів, що заподіюють страждання. [7].

____________________________________________________________________________ _____________________________________ * біологічно детермінована послідовність, що розгортається в незмінному порядку й властива всім людям, незалежно від культурного рівня. [3] ** сукупність генетичних, морфологічних та фізіологічних ознак, на основі які розрізнюють чоловічу та жіночу стати [3] ***статеві ролі - диференціація діяльності, статусів, прав та обов’язків індивідів в залежності від їхнього статі. Диференціація Ст.р. виявляється у статевозрілому розділені роботи, системі статевої стратифікації, розподілі влади та авторитету чоловіків та жінок та в специфічних процесів статевої соціалізації, через якої ці ставлення відтворюються та передаються із покоління у покоління. [3] **** направленість статевого потягу та форм його реалізації. Формування психосексуальної орієнтації охоплює пубертатний (12−18р.) та перехідний (16- 26 р.) періоди сексуальності. Його становлення є заключним етапом психосексуального розвитку, на якому відбувається формування платонічного, еротичного та сексуального лібідо. [3].

____________________________________________________________________________ _____________________________________ * (від латів. Frigidus — холодний) сексуальна холодність жінки, що виявляється у зниженні чи відсутності лібідо, сексуальної збудливості, специфічних сексуальних відчуттів та оргазму. [3].

[pic].

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою