Економічное районуванне, його суть та значення

Економічное районуванне, його суть та значення.

Велике прикладне значення ек рай-ня полягає у бо воно та є основою формування й реалізації державної регіональної ек політики (ДРЕП), а також використовується в практиці територіального управління господарством, при виборі доцільних варіантів розміщення нових вир-чих об¢єктів та вдосконаленні територіальної стр-ри госп-ва, обгрунтуванні перспектив розвитку територіально-вир-чих комплексів. Ек рай-ня сприяє підвищенню ефективності використання ресурсного, вир-чого й наук-техн потенціалу регіонів й всієї країни. У Укр здійснюється генеральне ек рай-ня територї для цілей прогнозування, розробки й реалізації територіальних комплексних програм й схем природокористування, проектів районного планування, схем розвитку й розміщення п/с та розселення нас-ня. Територіальні схеми розміщення й розвитку п/с певних районів являють собою прогнозні, науково обгрунтовані розробки прикладного характеру, котрі містять як ретроспективний аналіз розвитку всіх структурних складових господарського комплексу територї, то й визначеня напрямів перспективного розвитку. При цьому обгрунтовуються основні заподіяння й показники соц-ек розвитку регіонів та шлихи вирішення соц-х, ек-х й екологічних проблем. Т.ч., ек-не рай-ня є науковим методом територіальної орг-ції н/г й водночас одним з засобів рац-го розміщ в-ва, вдосконалення його спеціалізації та піднесення соц-ек розвитку.

Основні принципи економічного районування, їхні суть.

У науковій літ-рі обгрунтовується й використовується ряд критеріїв й принципів ек-го рай-ня. До основних із них належати такі: загальний (інтегральний, міжгалузевий) ек район має бути великою ек-но доцільною територією, на якій є значні природні ресурси, необхідні для визначенння його госп спеціалізації й забезпечення сучасного й перспективного розвитку; Розміри територій великих ек районів повинні відповідати вимогам скорочення перевезення масових вантажів в межах району до економічно доцільних відстаней, наближатися до їхні одномасштабності, а величини економічних потенціалів районів повинні бути близькими між собою; ек район винен являти собою виробничо-економічну територіальну єдність, котра створюється розвиненими внутрішніми виробничими зв¢язками, й матір спеціалізацію господарства у масштабі країни; на територї інтегрального ек району винен бути сформований достатньо потужний н/г-й комплекс, основу якого становлять територіальні виробничі комплекси із такою галузевою стр-рою: — профілюючі галузі (галузі спеціалізації району в масштабах країни), котрі включають у склад кілька галузей пр-ті й с/г; - галузі, котрі розвиваються як суміжні із галузями попередньої групи й забезпечують комбіновану переробку сировини, а також галузі, що обслуговують потреби галузей спеціалізації району (добування й збагачення сировини, вир-ва напівфабрикатів, обл-ня, ремонт обл-ня, вир-во буд матеріалів тощо); - галузі, котрі забезпечують потреби нас-ня району промисловими й продовольчими товарами, необхідними матеріалами; при виділенні ек району винне враховуватися е.г.п. територї й його вплив на спеціалізацію та особливості ПКС; врахування при виділенні ек району принципу ек-го тяжіння, тобто необхідності включення в його межі основної територіальної частини чи й всієї зони, формуючого впливу його головного регіонального центру; у склад великих ек районів повинні повністю включатися територї адміністративних областей, країв, автономних республчк без порушення їхні між.

Поняття економічний район, його суть. Об¢єктивний характер формування економічних районів..

Основою формування ек-х р-нів є територіальний поділ роботи, що зумовлює виробничу спеціалізацію окремих територій й розвиток міжрайонної кооперації. Об¢єктивними умовами виділення й розвитку ек-х р-нів виступають наявні природні ресурси, особливості е.г.п. територї, чисельність нас-ня, виробничий потенціал, рівень господарського освоєння територї. Сам процес ек рай-ня являє собою доцільний, науково обгрунтований поділ країни на ек р-ни. Деякі вчені західних країн при визнеченні сутності ек р-нів віддають перевагу природного чиннику — однорідності природи. Інші вчені вважають, що природний чинник — дуже важливий для формування ек-х р-нів, але й він не є вирішальним. Однорідні за природними умовами райони можуть співпадати й не співпадати із ек-ми р-нами. У реальній дійсності формування ек-х р-нів пов¢язано з способом вир-ва, рівнем розвитку й особливостями розміщення п/с. У докапіталістичних формаціях, коли територ поділ роботи ще не набув свого розвитку, не було б й об¢єктивних умів для формування ек-х районів. Виникнення й формування їхнього відбулося в умовах розвинутого товарного вир-ва й подальшого розвитку суспільного територіального поділу роботи. Значного розвитку набула теорія й методологія ек-го районування у постсоціалістичних країнах, насамперед в працях учених колишнього Радий Союзу, що було б зумовлено розвитком планової госп-ї системи. Основний внесок у розробку наукових основ ек-го рай-ня внесли такі радянські економіко-географи й економісти, як М. М. Колосовський, П.М.Алампієв, Я.Г.Фейгін, Л.Я.Зіман та ін. Урозробці проблеми ек рай-ня колишнього РадС особлива увага приділялась визначенню сутності поняття економічного району. Серед цілого ряду визначень найбільш вдалим є трактування П.А.Алампієва. За визначенням П.А.Алампієва, економічний район — це географічно цілісна територіальна частина н/г країни, котра має свою виробничу спеціалізацію, міцні внутрішні ек зв¢язки й нерозривно зв¢язана із ін частинами суспільним територ поділом роботи. Є і інші визначення поняття ек району. Спільними їм є такі ознаки: територіальна цілісність, спеціалізоване господарство, його комплексність, тісні внутрірайонні й міжрайонні ек зв¢язки, особливість е.г.п. З сказаного вище можна зробити таке узагальнення: великі ек райони — це територіальні спеціалізовані частини н/г країни, взаємопов¢язані між собою постійним обміном виробленої у яких пр-ції та іншими економічними відносинами. Ек район — це форма територіальної орг-ції н/г, що утворюється на основі суспільного територіального поділу роботи, виникнення й формування районних територіальних виробничих комплексів. Поглиблення територ поділу роботи, ускладнення територіальної стр-ри н/г та посилення агропромислової інтеграції вимагають подальшої розробки теорії ек рай-ня. У післявоєнні рокта значний внесок у вирішення цієї проблеми зробив М. М. Колосовський, який поглибив наукові основи ек-го рай-ня розкриттям сутності ТВК як основи економічного району; через пізнання енерговиробничих циклів (ЕВЦ), що являють собою тісно пов¢язані виробничо-технологічні процеси від переробки сировини до випуску кінцевої продукції. Концепцію М. М. Колосовського, хоча й надала імпульсу подальшій розробці теорії й методології ек рай-ня, мала й ряд суттєвих недоліків. Основним недолвком вказаної концепції, на думку таких вчених, як П.М.Алампієв, Я.Г.Фейгін, Л.Я.Зіман, А.Є.Пробст, було б поняття районного ТВК як виробничого комбінату. Його було б звинувачено в технолого-виробничому ухилі, оск він не визнавав охоплення районним комплексом всієї сфери вир-ва. У рез глибоких наукових розробок й дискусій визначились загальноприйнятні наукові основи ек рай-ня. Виходячи із позицій діалектичного підходу до розвитку й розміщення п/с й об¢єктивності процесів формування ек районів, науково визначені районоувторюючі фактори, принципи й критерії виділення ек районів та їхні основні типи.

Спеціалізація й комплексний розвиток економічних районів.

З урахуванням наявного природно-ресурсного й вир-го потенціалу та необхідності структурної перебудови ек-ки країни визначено такі основні напрями розвитку госп комплексів регіонів на перспективу:

1) Карпатський (Закарпатська, Львівска, Івано-Франківська, Чернівецька області) — формування у Карпатах високорозвинутого рекреаційно-туристичного та оздоровчо-лікувального комплексів загальнодерж-го й міжнародного значення; - стр-ра перебудова промислового комплексу шляхом підвищення питомої ваги с/г-го маш-ня, атомобільного, електронного та електротехнічного в-ва із використанням сучасних технологій; - реконструкція вир-в у хім пр-сті й впровадження нових технологій, орієнтованих на випуск кінцевої пр-ції, кердинальне зниження рівня техногеної небезпеки; - впровадження нових технологій глибокого буріння та комплексної глибокої переробки корисних копалин із метою екологізації й підвищення ефективності ПЕК;розширення пошукових й розвідувальних робіт: — подальший розвиток лісового госп-ва, лісопромислового комплексу, легкої й харчової пр-сті; - розвиток овочівництва та садівництва, виноградарства, м¢ясо-молочного скотарства; - прискорений розвиток вир-чої та соц інфрастр-ри; - відновлення та розвиток народних художніх промислів й ремесел; - активний розвиток прикордонної торгівлі й прикордонного співробітництва; - створення системи протипаводкових споруд на малих річках, розширення площ природоохоронних територій;

2) Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області):

пріоритетний розвиток АПК та п-в із випуску засобів в-ва для нього; поглиблення буряківничо-зернового та м¢яосо-молочного напрямів спеціалізації у с/г, нарощування потужностей цукрової, плодоовочеконсервної та м¢ясної пр-сті; - збереження в маш-ні пріортитетного розвитку екологічно чистих наук-х вир-в із низькою металоємністю; - забезпечення подальшого розвитку легкої пр-сті, вир-ва буд мат-в, скляних, фаянсових виробів на базі власної сировини з застосуванням маловідхідних технологій; - підвищення екологічної безпеки в зоних, прилеглих до Хмельницької АЕС, Кам¢янець-Подільського цементного комбінату, Вінницького ВО «Хімпром». 3) Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська області) — ліквідація наслідків радіаційного забруднення та поліпшення екологічної ситуації в регіоні; - забезпечення ефективного розвитку галузей спеціалізації регіону — сільського та лісового госп-ва, харчової й легкої пр-сті, с/г-го маш-ня, приладобудування, видобутку й переробки мінералів; створення вир-в для одержання кінцевої пр-ції із льону-довгунця; - розміщення мнаукоємних вир-в із випуску електронної техніки, електропобутових та ін товарів народного споживання; - прискорений розвиток соц та вир-ї інфрастр-ри. 4) Східний (Полтавська, Сумська, Харківська області) — здійснення структурної перебудови пр-сті, зокрема маш-ня, із метою збільшення вир-ва товарів народного мпоживання, конверсія частини виробничих потужностей п-в військово-промислового комплексу, зміцнення міжгалузевих вир-в для потреб маш-ня; - технічне переоснащення й підвищення ефективності п-в тракторного й с/г маш-ня, атомобільної, електронної та електротехнічної пр-сті; - створення технопарків (технополісів) в районі м. Харкова на базі використання його науково-техн потенціалу та переваг прикордонного розташування; - удосконалення спеціалізації с/г ви-ва, підвищення його товарності та ефективності, розвиток переробних галузей харчової пр-сті; - зміцнення вир-чої інфрастр-ри, насамперед розширення мережі транспортних комунікацій; - подальший розвиток будівельної індустрії; - забезпечення максимально можливих обсягів видобутку газу, нафти, стабільного постачання й рац водокорист-ня. 5) Донецький (Донецька, Луганська області): — структурна перебудова мтелургійного комплексу, скорочення вир-ва нерафінованої сталі, вогнетривів й збільшення питомої ваги електроенрг; - удосконалення стр-ри машинобудівного комплексу, зокрема шлязом конверсії та перепрофілювання частини п-в на випуск спорідненої цивільної пр-ції та товарів народного споживання; - поліпшення екологічної ситуації шляхом перепрофілювання окремих вир-в, технічного переозброєння п-в, здійснення комплексу природоохоронних заходів; - інтенсивний розвиток с/г в-ва насамперед приміського типу; - забезпечення ефективної зайнятості нас-ня, зокрема шляхом диверсифікації в-ва й створення нових роб місць. 6) Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області): — якісні стр-ри, перетворення у народногосподарському комплексі спрямовані на посилення його соціальної орієнтованості та екологізації галузей спеціалізації (металургійної, залізорудної та хімічної); - зменшення в-ва залізної та марганцевої рудій, коксу, чавуну, сталі, скорочення вивезення цієї сировини, розширення в-ва прогресивних видів прокату, пр-ції кольорової металургії; - реконструкція й технечне переозброєння пр-сті, комплексне використання корисних копалин, відходів вир-ва; - здійснення конверсії оборонних п-в шляхом перепрофілювання частинин їхнього вир-чих потужностей на випуск цивільної пр-ції, в т год товарів народного споживання; - поліпшення екологічної ситуації за рах створення ефективних очисних комплексів, рекультивації порушених природних ландшафтів, впровадження системи екологічного моніторингу; - використання нуково-виробничого потенціалу Дніпропетровська, Запоріжжя та ін міст регіону для створення технопарків; - забезпечення високих темпів розвитку АПК, зміцнення матер-техн бази переробних галузей; - удосконалення територіальної орг-ції в-ва за рах активізації розвитку малих населених пунківт шляхом створення у яких невеликих п-в по випуску товарів народного споживання; - рац-не викор біоресурсів Азовського моря. 7) Центральний (м.Київ, Київська, Черкаська області): — структурні зрушення в економіці, спрямовані на посилення її соц орієнтованості, прискорений розвиток харчової й легкої пр-сті, докоріння реконструкція, технічне переозброєння й створення нових потужностей для переробки с/г сировини; - прискорений розвиток машинобудівних галузей — авіабудування, сільгоспмаш-ня, електроніки, точної механіки та оптики й конверсія окремих п-в військово-промислового комплексу; - реконструкція та технічне переозброєння п-в хім пр-сті; - оптимізація стр-ри АПК відповідно до кон¢юктури внутрішнього й зовнішнього продовльчих ринків; - вирішення еколого-ек-х й соц проблем, заговорили українською у із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС; пріоритетний розвиток наукоємних вир-в, створення на базі науково-техн потенціалу м. Києва технопарків (технополісів); - створення й розвиток у м. Києві міжнародного інфраструктурного центру для облслуговування потреб міжнародного співробітництва України; 8) Причорноморський (Миколаївська, Одеська, Херсонська області, Кримська АР): — удосконалення галузевої стр-ри пр-сті, прмкорення розвитку нових наукоємних, екологічно безпечних вир-в, суднобудування, здійснення конверсії частини вир-х потужностей п-в військово-промислового комплексу; - впровадження в пр-сті ресурсозберігаючих, у першу чергу енергота водозберігаючих технологій; - підвищення ефективності та вдосконалення спеціалізації с/г у вир-ві зерна, соняшнику, овочів, фруктів, винограду, м¢яса та молока; - подальший розвиток маорегосподарського комплексу, забезпечення збалансованої роботи морського портового госп-ва; - прискорений розвиток інфрастр-ри курортного госп-ва. 9) Кримський (Республіка Крім, м. Севастополь): — комплексне використання рекреаційних ресурсів, розвиток індустрії туризму, відпочинку та лікування; - удосконалення галузевої стр-ри пр-сті за рах розвитку наукоємних, екологічно чистих вир-в у маш-ня, досягнення рац-ї спеціалізації у харчовій та легкій пр-сті; - забезпечення Кримського півострова енергоресурсами, в основному за рахунок нетрадиційних, екологічно чистих джерел енергії, вирішення проблем водопостачання та охорони місцевих водних джерел від виснежаення й забруднення; - інтенсифікація с/г-го в-ва на базі науково обгрунтованих технологій зрошення, внесення добрив, рац-ї спеціалізації природних зон, створення Сучасної бази зберігання й переробки с/г пр-ції, відновлення Кріму як одного із кращих виноробних районів світу; - розвиток й рац викор біоресурсів Азово-Чорноморського басейну та внутрішніх водойм; - технічне переоснащення й модернізація портового господарства й виболовецького флоту, вдосконалення інфарстр-ри транспорту, засобів зв¢язку.

Районний господарський комплекс та його галузева стр-ра. Три групи галузей, котрі хар-ть господарський комплекс великого ек району.

На тер інтегрального ек р-ну винен бут сформований достатьо потужний народногосподарський комплекс, основу якого становлять територіальні виробничі комплекси із такою галузевою стр-рою: — профілюючі галузі (галузі спеціалізації р-ну в масштабах країни), котрі включають у склад кілька галузей пр-сті й с/г; - галузі, котрі розвиваються як суміжні із галузями попередньої групи й забезпечують комбіновану переробку сировини, а також галузі, що обслуговують потреби галузей спеціалізації р-ну (добування й збагачення сировини, в-ва напівфабрикатів, обл-ня, ремонт обл-ня, в-во буд мат-в тощо); - галузі, котрі забезпечують потреби нас-ня р-ну пром-ми й продовольчими товарами, необхідними матеріалами;

Наукова й практична необхідність диференційованого підходу до вивченнят тер-госп відмінностей у межах країни обумовлює також потребу систематизації різних ек р-нів. Науково обгрунтованим є об¢єктивне існування двох типів ек р-нів — галузевих й загальних чи багатогалузевих (інтегральних). Галузеве (спеціальне) ек рай-ня потрібне для вивчення особливостей розміщення й проблем розвитку окремих галузей в-ва. Цей тип ек р-нів виникає под впливом закономірності територіальної концентрації п-в окремої галузі н/г й пов¢язаних із ними обслуговуючих в-в. Їх територіальна локалізація залежить в основному від наявності на певній територї необходимых природних передумов (грунтово-кліматичних й сировинних ресурсів), великого споживача пр-ції, сприятливих транспортних зв¢язків тощо. Так напр, у с/г виділяються райони в-ва технічних й зернових культур, виноградарства й садівництва, а пр-сті - р-ни вугільної, металургійної, хімічної, легкої та ін галузей індустрії. Галузеві ек р-ни є складовою частиною загальних ек районів. Галузеве рай-ня посилює наукову обгрунтованість визначення територї загальних ек р-нів. Загальне (інтегральне) ек рай-ня базується на регіональних н/г-х комплексах, в основі які зн-ся ТВК різного ступеня сформованості чи їхнього складові частини. За цим рай-ням вид-ся 3 підтипи інтегральних ек р-нів: великі (макрор-ни), середні (мезорайони) й малі (мікрорайони). Великі (інтегральні) ек р-ни — це поділ територї кр на найбільші територіальні частини, котрі об¢єднують кілька адміністративних областей, чи адміністративні краї із автономними областями. Гол метою визначення цих р-нів є виявлення й розмежування великих існуючих чи тихий, котрі ще лише формуються, ТВК для визначення напрямів їхні рац-го розвитку й более ефективного використання їхні ресурсного потенціалу. Ці р-ни викор-ся для довгострокового прогнозування розвитку й розміщення п/с, формування загальнодержавних баз промислового чи с/г-го в-ва, котрі не можуть бути сформовані в межах лише однієї адміністративної області. У великих ек р-нах, крім галузей спеціалізації в масштабі держави, повинні розвиватись й інші основні галузі в-ва із метою более повного використання місцевих ресурсів й зменшення обсягів довізної пр-ції із інших районів. Виникнення й розвиток великих ек р-нів може відбуватися в кр-х із територіїєю не менше 300−500 тис кв км. У кр-х із меншою територією формуються лише мезой мікрорайони, тобто райони іншого й третього порядку (підтипи міжгалузевих районів). Середні (інтегральні) ек р-ни, як правило, є підрайонами великих ек р-нів. Ця тер однієї невеликої країни чи адмін облатсі, краю, автономної республіки, тобто це територіальні одиниці ек-го рай-ня. Об¢єктивною основою цого рай-ня виступає терит поділ роботи як в масштабах країни, то й в межах великих (інтегральних) ек-х р-нів. На тер цих р-нів зн-ся ядра курпнорайонних ТВК чи їхнього складові частини. У даному підтипі ек-х р-нів основну районоутворюючу роль відіграють великі багатофункціональні міста, котрі разом із тім є й найбільшими промисловими й транспортними вузлами. Ці міста є тими ядрами р-нів, котрі пов¢язують їхні периферію в єдине ціле. Середні ек р-ни об¢єднуються у великий ек р-н зоною районоформуючого впливу великих регіональних центрів із системою спеціалізації й кооперування їхніх п-в. З метою более повного використання свого ресурсного потенціалу спеціалізація в-ва в цих р-нах здійснюється не так на основних галузях, але в в-ві другорядної пр-ції, потрібної для шкірного великого ек р-ну. Ці р-ни викор-ся як для прогнозування рівня розвитку в-ва й невиробничої сфери та розробки державних програм галузевого розвитку, то й для упр-ня господ-ю діяльністю. Малі райони (мікрорайони) -це найнижчий ступінь інтегральних ек р-нів. Вони органічно заговорили українською у із низовим адміністративно-госп-м рай-ням. Їх територія відповідає територї внутріобласних адміністративних р-нів. Визначення між цих р-нів залежить від об¢єктивних й суб¢єктивних факторів. Це заговорили українською у із тім, що ек основа сусідніх р-нів даного підтипу часто буває однорідною (однотипною), особливо в спеціалізованих с/г зонах, й тому їхні межі визначаються вир-ми зв¢язками п-в місцевого зн-ня із їхнього сировинними зонами, а також територіальною організацією й упр-ням всього госп-ва, яку здійснюється районними центрами. У цих р-нах основними галузями в-ва є рослинництво, тваринництво й місцева пр-сть, переважно та, що переробляє с/г сировину. Найбільш поширеними вир-ми поєднаннями тут є локальні АПК (завод, цех й сировинна зона). У межах цих р-нів можуть бути розташовані й п-ва міжрайонного зн-ня, котрі впливають на формування обласних госп-х комплексів й внутріобласних підрайонів. Низові адміністративно-госп р-ни в умовах планової системи розвитку госп-ва й навіть в умовах перехідного до ринкової ек-ки періоду використовуються для поточного планування й оперативного упр-ня розвитком вир-ва. Ця ф-ція в умовах поширення приватної власності на засоби в-ва якщо змінюватися.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.