Висновки.
Документознавча термінології в наукових текстах
З 90-х років розпочався VI період формування УДТ; характеризується процесами поповнення існуючої термінології Новими термінами, що відповідають структурі української мови, структурного калькування оригінальних термінів, усунення подвійного калькування. У IV періоді (30−50-ті роки) відбувалося гальмування розвитку національної наукової термінології та її коректування відповідно… Читати ще >
Висновки. Документознавча термінології в наукових текстах (реферат, курсова, диплом, контрольна)
УДТ формувалась залежно від різних чинників. Визначальним чинником розвитку УДТ були ідеологічно-політичні умови існування української державності; активізація позитивного впливу історичних обставин на термінотворчий процес збігається з пожвавленням виробничо-технічних чинників (кінець XIX ст. в Галичині; 20-ті роки XX ст.; 90-ті роки); зміна напрямку державної політики, позбавлення пріоритетності україномовної науки спричиняє занепад УДТ (30−50-ті роки); унормування та розвиток термінології відбувається майже винятково шляхом наслідування та калькування з російської мови (60−80-ті роки).
Праця українських діячів науки і культури у галузі бібліотечної справи (кінець XIX — початок XX ст.) була зумовлена їх усвідомленням ролі книги та бібліографії для поширення національно зорієнтованих світоглядних, мовознавчих ідей, пробудження національної свідомості народу і засвідчує сповідування ними ідей єдності, спадкоємності літературного та мовного, зокрема термінологічного, процесів на Наддніпрянщині та Галичині.
У курсовій роботі досліджено особливості становлення та розвитку української документознавчої термінології. Відповідно визначено шість періодів.
У I періоді (XI—XVIII ст.) сукупність документознавчих термінів, професійної лексики, створена на власних і зрідка запозичених коренях, мала риси стихійно складеної системи, яка у наступні століття із розвитком мови і суспільства зазнала докорінних еволюційних змін.
У II періоді (XIX — початок XX ст.) розпочалося свідоме формування УДТ; характерною рисою термінотворення цього періоду була орієнтація на лексику рідної мови.
У III періоді (20-ті роки) термінотворчий процес набув рис цілеспрямованої наукової діяльності; характеризується орієнтуванням на рідномовний ґрунт у поєднанні з використанням іншомовних слів та їх компонентів.
У IV періоді (30−50-ті роки) відбувалося гальмування розвитку національної наукової термінології та її коректування відповідно до внутрішньополітичних завдань держави; характеризується наближенням української термінології до російської.
У V періоді (60—80-ті роки) була сформована сучасна УДТ; безпосередній вплив на її унормування мали процеси стандартизації та лексикографічного опрацювання російської термінології, активна розбудова поняттєвого апарату, міжгалузеві інтеграційні процеси,' передусім з інформатикою.
З 90-х років розпочався VI період формування УДТ; характеризується процесами поповнення існуючої термінології Новими термінами, що відповідають структурі української мови, структурного калькування оригінальних термінів, усунення подвійного калькування.
У першому розділі курсової роботи досліджено періодизацію розвитку та походження української документознавчої термінології. У другому розділі охарактеризовано науковий стиль та наукову статтю як жанр наукового стилю, проаналізовано статтю Г. М. Швецової-Водки «Історіографічне дослідження документознавства».
Отже, на сучасному етапі творення УДТ стоїть питання про чіткі концептуальні засади новацій: відповідність структурі мови, доцільність запозичень за умови збереження національної специфіки терміносистеми, недопустимість подвійного калькування, безпосереднє структурне калькування з мови-оригіналу.