Конструкт дидактичної інтеграції (КДІ) містить такі сегменти: дидактична інтеграція дотичних навчальних курсів, методів та прийомів викладання у межах одного курсу, навчальних, навчально-дослідницьких проблем

Дидактична інтеграція в межах площини дидактичної інтенсифікації здійснюється шляхом визначення спільних для декількох навчальних курсів змістових ліній, шляхом визначення відповідних різновидів інтеграції (паралельної, розгалуженої, комбінованої) за навчальними темами, дотичними навчальними, науковими проблемами, інтегрованими навчальними дисциплінами. Так, І. Соколова досліджує впровадження інтегрованих навчальних дисциплін в циклі дисциплін гуманітарної і соціально-економічної підготовки, частиною яких є вибірковий блок [11].

Конструкт дидактичної інтеграції базується на активації новітніх інтегративних методів навчальної діяльності, таких, як моделювання, інтерактивних методик індивідуального навчання, ігрових методів діяльності суб'єкта навчального процесу на віртуальному ринку, метод творчого проектування, впровадження яких дозволяє змоделювати майбутню діяльність фахівців, сформувати їх професійно важливі якості, а саме: здатність до самонавчання; комп’ютерну грамотність, розвиток дослідницьких умінь у системі професійної підготовки.

Також, як частина інтенсифікаційних процесів, важливою є інтеграція традиційних та інноваційних методів і прийомів у межах одного навчального курсу або декількох дотичних курсів. Адже оптимальне сполучення новітніх дидактичних напрацювань та наявного досліджу викладання дозволяє значно інтенсифікувати процес навчальної діяльності студентів. «Філософсько-методологічною засадою інноваційного підходу в освіті є гуманістична тенденція розвитку людини, яка базується на принципах вільного індивідуального творчого розвитку особистості з урахуванням її індивідуальних можливостей. Традиційний тип освіти характеризується постійним відтворенням певних знань та навичок. Цей тип дотепер був спрямований на підтримку і відтворення досвіду людини та соціальної системи загалом. Сутність традиційної освіти полягає у відтворенні педагогічного досвіду згідно із заданим зразком. Інновації освіти мають забезпечити умови для випереджального зростання духовних потреб людини протягом усього її життя» [9, с. 12], — пише О. Скубашевська.

У власне дидактичному та психолого-педагогічному аспектах інтеграція традиційних та новітніх напрацювань була предметом вивчення таких учених, як І. Єрьомкін, В. Ляудіс, Г. Селевко. Під інноваційною діяльністю вони розуміють розробку та реалізацію викладачем спеціальних програм, на засадах яких в освітянській практиці здійснюють нові порівняльно з наявними у масовій практиці зміни навчальної діяльності.

" Специфіка навчання у вищій школі така, що викладач, який лекцію, майже не має можливості враховувати індивідуальний темп засвоєння, рівень розвитку мислення кожного студента" , — зазначає С. Вітвіцька, тому інтеграція групової та індивідуальної форм роботи мають значний потенціал щодо здійснення інтенсифікацій них процесів.

Отже, дидактична інтеграція як конструкт площини дидактичної інтенсифікації навчальної діяльність студентів:

• 1) сприяє реалізації загальних навчальних цілей, привчаючи до відповідальності, готовності допомогти іншому, до партнерства;
• 2) розширює межі міжособистісних стосунків і сприяє виникненню зв’язків у навчальній діяльності;
• 3) робить об'єктивним процес самооцінки, підвищує об'єктивність оцінки результатів роботи одногрупників;
• 4) використання диференційованих завдань дозволяє кожній групі студентів працювати адекватно до навчальних можливостей, отже — відкриває простір для самоінтенсифікації навчальної діяльності.