Умови забезпечення платоспроможності страховика
Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, що визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов’язань (математичного резерву), який визначається за кожним договором страхування життя, на 0,05. У ризикових видах страхування оцінка платоспроможності полягає у зіставленні фактичної платоспроможності… Читати ще >
Умови забезпечення платоспроможності страховика (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Страхові компанії з метою забезпечення виконання зобов’язань перед страхувальниками зобов’язані дотримуватися певних вимог, які забезпечують їхню платоспроможність. Відповідно до Закону України «Про страхування» (2001), умовами забезпечення платоспроможності страховиків є:
- — наявність сплаченого статутного фонду;
- — наявність гарантійного фонду страховика;
- — перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом;
- — створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань.
Платоспроможність залежить також від розміру ресурсів страховика та зобов’язань, які бере на себе перестраховик, тобто створення системи перестрахування.
Чинне законодавство встановило мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування, іншими, ніж страхування життя, в сумі, еквівалентній 1 млн евро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн евро за валютним обмінним курсом валюти України. Згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» № 2774-IV від 7 липня 2005 р. (який набирає чинності через п’ять років після вступу України до COT), мінімальний розмір статутного фонду (гарантійного депозиту) страхової компанії, що займається ризиковими видами страхування, встановлено у розмірі 1 млн евро, а для life-компанії — 10 млн евро. Статутний фонд повинен бути сплачений виключно у грошовій формі за номінальною вартістю. Допускається сплата грошової частки державними цінними паперами, але не вище 25% загального розміру статутного фонду. Для формування статутного фонду заборонено використовувати векселі у кошти страхових резервів, нематеріальних активів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.
До гарантійного фонду страховика належать додатковий та резервний капітали, а також сума нерозподіленого прибутку. Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви, які є часткою власних коштів, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності.
У ризикових видах страхування оцінка платоспроможності полягає у зіставленні фактичної платоспроможності з розрахунковою нормативною. У закордонній страховій практиці фактичний запас платоспроможності визначається як різниця між активами (крім нематеріальних) і зобов’язаннями.
Закон «Про страхування» (2001) зобов’язує страховика відповідно до обсягів страхової діяльності підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів). При цьому на будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.
Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням зі загальної суми активів (вартості майна) суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань, утому числі страхових. Страхові зобов’язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов’язаний формувати у порядку, передбаченому Законом України «Про страхування» від 4 жовтня 2001 р. Такий розрахунок проводиться на основі балансу страховика.
Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, дорівнює більшій з двох величин, які визначаються такими способами:
- — перша' розраховується множенням суми надходжень страхових премій за звітний період на 0,18. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 50% страхових премій, належних перестраховикам;
- — друга визначається множенням суми страхових виплат за звітний період за договорами страхування на 0,26. При цьому сума здійснених страхових виплат зменшується на 50% страхових виплат, компенсованих перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.
Перший результат відрізняється від другого тим, що нормативний запас платоспроможності на підставі страхових премій визначається згідно із зобов’язаннями, які прийняті, а на підставі страхових виплат — на основі зобов’язань, що виконані.
Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, що визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов’язань (математичного резерву), який визначається за кожним договором страхування життя, на 0,05.
Кабінет Міністрів України може змінювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності страховика.
Чинне законодавство зобов’язує страховика укладати договори перестрахування у випадку, якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10% суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів.
Система перестрахування організовується також у випадках, передбачених окремими положеннями про обов’язкове страхування та відповідно до укладених міжнародних договорів і угод.