Міграції. 
Модернізаційні та урбанізаційні процеси на півдні України (друга половина ХІХ

Залізнична доступність міст робила їх ще більш привабливими для мігрантів. Переселенці складали за переписом 1897 р. 63,6% населення міст Херсонської губернії Водотика Т. С. Міграційні й модернізаційні процеси в містах Наддніпрянської України за даними першого загального перепису Російської імперії 1897 р. // Український історичний журнал. — 2013. — № 5. — С. 124−143. Приміром, за 1861−1913 рр. населення Єлисаветграда зросло втричі, в першу чергу за рахунок мігрантів.

Міграція до міст Катеринославщини була однією з найбільших в тогочасній Україні, забезпечуючи стабільний притік робочої сили та збільшуючи місткість споживчого ринку. За 1897−1914 рр. населення міст губернії зросло у 2,14 рази, що означало підвищення рівня урбанізації з 11,4% до 15,68% Чорний Д. М. По лівий бік Дніпра: проблеми модернізації міст України (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). — Харків, 2007. — С.57. Власне населення Катеринослава зросло у 11,2 рази за 1861−1897 рр.

Південний регіон був лідером за рівнем урбанізації - 17,76% міських жителів проти 12,42% (середній рівень підросійської України) чи 11,48% (Лівобережжя, другий регіон за кількістю жителів міст). Рівень урбанізації Херсонської губернії становив 28,65% (без Одеси — 16,90%), Катеринославської - 11,40%, Таврійської (без Криму) — 6,7 6%. На півдні було 3 з 5 найбільших міст Наддніпрянщини — Одеса (380,5 тис.), Катеринослав (112,8 тис.), Миколаїв (92,0 тис.), двома іншими були Київ (247,7 тис.) і Харків (174,0 тис.) Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. — Т.8 Волынская губерния. — СПб., 1904. — С.36−39; Т.13 Екатеринославская губерния. — СПб., 1904. — С.36−39; Т.16 Киевская губерния. — СПб., 1904. — С.12−14; Т.32 Подольская губерния. — СПб., 1904. — С.50−53; Т.33 Полтавская губерния. — СПб., 1904. — С.36−39; Т.41 Таврическая губерния. — СПб., 1904. — С.42−45; Т.46 Харьковская губерния. — СПб., 1904. — С.44−47; Т.47. Ч.1. Город Одесса. — СПб., 1904. — С.40−43; Т.47. Ч.1 Херсонская губерния. — СПб., 1904. — С.36−39; Т.48 Черниговская губерния. — СПб., 1904. — С.44−47; Т.3. Бессарабская губерния. — СПб, 1905. — С.32−35; Т.20. Курская губерния. — СПб., 1904. — С.46−49.

Проте за порівняно високим рівнем урбанізації криються невідповідності якісним критеріям модернізації. По-перше, з губерній суттєво перевищувала середньоукраїнський показник лише Херсонська губернія — 28,65% (більше у 2,3 рази проти 12,42%). По-друге, своєрідним Монбланом регіону виглядала Одеса, в якіймешкало 380,5 тис. чоловік, що складало 53,27% міського населення Херсонської губернії і 33,19% усього Півдня.

Одеса визначала поступ урбанізації та модернізації регіону, втім, забезпечивши собі не індустріальне, а транспортне і комерційнофінансове лідерство. З іншого боку, своєрідна монополія Одеси стримувала потенціал розвитку інших портів Дніпровського басейну та річок Південний Буг, Дністер, Кальміус. Коріння такого становища — у статусі порто-франко, який Одеса мала упродовж 1817−1858 рр.

Одеса за часів порто-франко і до піднесення Катеринослава з 1880-х рр. стала столицею (в тому числі економічною) Наддніпрянщини загалом та півдня зокрема. Позитивний економічний вплив Одеси на місцеву економіку відчувався практично в усіх регіонах. Місто всотувало в себе ресурси не просто навколишньої сільської округи, а всього регіону. Водночас, Одеса була найбільшим ринком товарів, послуг, праці.

Прагненням позбутися монополії одеських посередників пояснюються будівництво залізниці Джанкой — Феодосія, заснування портів Скадовськ і Хорли Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК). Ф.2160, оп.1., спр.8, 198 арк.; Доклад Херсонского головы Н. И. Блажкова, внесенный на рассмотрение в городскую Думу по вопросам соединения Херсонского порта с сетью Российских железных дорог и об устройстве подъездных к порту путей // Родной край. — Херсон. — 1910. — 23 февраля. Підприємці Єлисаветграда побудували вузькоколійку до пристані у Вознесенську і пароплавну лінію Вознесенськ — Миколаїв, причому річкові перевезення збіжжя, риби, солі, кам’яного вугілля, сільгоспмашин сприяли зростанню бізнесу Єлисаветграда і Вознесенська. Реальним же конкурентом Одеському порту від середини 1870-х рр. став Миколаїв Берман А. Американский инженер-строитель Николаевской дороги // Вестник. — 1999. — № 12 (219). — 8 июня. — Режим доступу: http://www.vestnik.com/issues/ 1999/0608/тп/Ьегтап.Ыт. Втім, скасування статусу порто-франко та розвиток інших портів не позбавили Одесу лідерства.

Показовим було відставання рівня урбанізації Катеринославської губернії (11,40%). Міста Катеринославщини демонстрували високий рівень потенціалу індустріальної модернізації, який на 1897 р. знаходився у «згорнутому стані». Так, в них була найбільша питома вага селян-городян, що складали основу модернізаційного потенціалу порівняно з середніми показниками з Наддніпрянщиною (більше у 1,29 рази) і Півднем в цілому (у 1,51 рази). На рубежі 1880−1890-х років Катеринослав став столицею Південної гірничозаводської смуги. великі промислові заклади давали значний кумулятивний ефект — працюючі потребували їжі, одягу, житла, хатнього начиння тощо. Ціпотреби та торгівля хлібом і лісом створювали економічну нішу для середнього і дрібного бізнесу. Ситуація була подібною до Одеси — Катеринослав споживав і зростав завдяки ресурсам відповідної частини регіону.

Міста Півдня стали найбільшими «реципієнтами» мігрантів; відповідно вага «корінних мешканців» була найменшою, що свідчить про максимальну включеність у модернізацію. Так, «корінні мешканці» складали 55,23%, в Наддніпрянщині - 59,52%. У Херсонській губернії народжені в рідному місті складали 53,06%, у Таврії - 63,97% і в Катеринославській лише 47,81%. Наприклад, частка корінних жителів у Олександрівську складала 39,29%.

Міграційні процеси визначали і соціально-становий склад міського населення півдня. На кінець ХІХ ст. провідною становою групою були міщани, а селяни були на другому місті - їх міграція стала значущою в Одесі з 1870-х, а в інших містах з 1890-х років. Наприклад, за переписом 1897 р. міське населення Катеринославської губернії (найбільш привабливої для міграцій) складалось з 40,88% селян, 5,57% дворян і чиновників, 0,94% почесних громадян, 2,03% купців, 50,57% міщан Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. — СПб., 1904;1905. — Т.13. — С.44.

Мігранти насичували ринок праці. Олександрівськ, наприклад, був транзитним пунктом для сезонних робітників сільського господарства (щорічно їх проходило через місто до 10 тис). Частина з них осідали в місті, влаштовуючись на постійну роботу. На початку ХХ ст. виникають біржі праці як посередники між працівниками і підприємцями. Існували і приватні контори, що надавали платні послуги з працевлаштування Турченко Ф. Г., Турченко Г. Ф. Південна Україна…- С. 24.

Приїздили в місто або селяни (частіше на сезон, аніж назавжди) або кваліфіковані робітники з російських промислових районів, які переїжджали на Південь, приваблені вищими заробітками та нижчими цінами. Відсоток селян складав 26,45%. Серед губерній Півдня їх питома вага найвищою була на Катеринославщині - 40,88%, що знов підтверджує найкращий потенціал індустріалізації. Більшість з них (60%) були місцеві уродженці навколишніх повітів та губерній. Психологічно селянство Півдня було більш модернізованим, аніж в інших регіонах України. Аграрний сектор тут був більшою мірою втягнутий у товарні відносини. Колоністи, переселенці, державні селяни, козаки були індивідуалістами, були готові ризикувати, проявляти ініціативу. Відтак, їх значення в якості ресурсу модернізації міст півдня зростала.