Експертний висновок як доказ у кримінальному процесі

ЕКСПЕРТНИЙ ВИСНОВОК ЯК ДОКАЗ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Об'єктивність судово-експертної діяльності є важливою стороною кримінальної процесуальної діяльності. Завдяки діяльності судових експертів визначається напрямок розслідування і доказування.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили, як зазначає кримінальне процесуальне законодавство. До призначення судової експертизи звертаються у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях, яку може задовольнити лише фахівець, спеціаліст, який пройшов належну підготовку, має свідоцтво судового експерта, тобто документальне підтвердження набуття кваліфікації, а також досвід роботи за спеціальністю, і жодна зі сторін і учасників кримінального провадження, включаючи суд, не може дати обґрунтованої і кваліфікованої відповіді.

Дослідження експертного висновку як доказу у кримінальному процесі України опрацьовувалась в роботах таких вчених-процесуалістів: Т.В. Варфоломеєвої, В. Г. Гончаренка, І.В. Гори, Грошового, В. П. Колмакова, С.М. Стахівського, В. М. Тертишника, М. Г. Щербаковського та інших.

Існує не одна класифікація доказів, що використовується процесуалістами. Створено науку доказового права, яка займається дослідженнями доказів різних галузей права. Висновок експерта заслуговує особливої уваги процесуалістів, тому що спроб дати йому характеристику саме як доказу у кримінальному процесі, прокласифікувати його як дока раніше здійснено не було. Існує велика кількість питань, які потребують вирішення і роз’яснення у зв’язку особливою процесуальною природою цього доказу — він аналізує уже відомі, встановлені і підтверджені факти і на основі цього формує новий вид доказу, який базується на логіці, дослідженні, як досвіді, так і спеціальних знаннях. Кримінальний процесуальний кодекс України містить щодо висновку експерта два визначення — «доказ» і «джерело доказів», що має бути конкретизовано і розтлумачено.

Метою статті є аналіз і дослідження висновку експерта як специфічного доказу під час процесуальної взаємодії учасників і сторін процесу, а також визначення, яким саме доказом може виступати експертний висновок за походженням, отриманими результатами й іншими характеристиками, з метою застосування отриманих висновків у теорії і практиці доказового права.

Значення доказів і доказування у кримінальному процесі недооцінити неможливо. Саме через доказування встановлюється вина особи, щодо якої порушено кримінальне провадження. Притягнення до кримінальної відповідальності базується лише на отриманих під час досудового розслідування доказах.

У кримінальному процесі існують поняття «доказ» і «джерело доказу», які є майже тотожними. Процесуальними джерелами доказів, відповідно ст. 84 КПК України, є показання, речові докази, документи і висновки експертів. Висновок експерта є окремим джерелом доказів у кримінальному провадженні. Постає питання, чому джерелом, а не самим доказом.

Поняттям «джерела доказів», а також «процесуальні джерела доказів» у теорії кримінального процесу надається різне значення: форма, вид доказів, засоби доказування, носії інформації. Процесуальні джерела — як матеріальна форма, в якій містяться і за допомогою якої передаються фактичні дані.

Варто порівняти і дослідити ці поняття. Доказ у кримінальному процесі - єдність фактичних даних і їхніх процесуальних джерел [1, с. 250]. Як зазначає Т. В. Варфоломеева, висновок експерта є одним із джерел доказів [2, с. 493].

Кожен із доказів оцінюється у сукупності з іншими. Не існує такого доказу, який би не перевірявся і не оцінювався. Від джерел матеріального світу, документів, відомостей про факти залежить доля людини, питання її свободи, тому дослідження і оцінка доказів є одним із важливіших компонентів у процесі доведення і визначення вини або невинуватості особи. Не є виключенням також висновок експерта.

Висновком експерта є докладний опис проведених судовим експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ст. 101 п. 1 КПК України). Форма експертного висновку завжди є документальною, тобто письмовою, відповідно до вимог п. 7 ст. 101 КПК. Наданий висновок в усній формі вважається консультацією або поясненням. Форма вираження висновку змінює статус особи, яка надала таку інформацію. Йдеться про різницю між документами, які складають від свого імені експерт і спеціаліст: спеціаліст не несе відповідальності за неправдивий висновок — ст. 72 на відміну від ст. 70 КПК не передбачає для спеціаліста кримінальної відповідальності.

Доказовим значенням у висновку експерта наділені: 1) відомості про конкретні факти, фактичні дані, встановлені у ході експертного дослідження;

2) висновки експерта, зроблені на основі проведеного з використанням спеціальних знань дослідження відповідних об'єктів і аналізу отриманих фактичних даних; 3) відомості про методологію дослідження, які дають змогу перевірити і підтвердити чи спростувати висновки експерта [3, с. 184].

Експертні висновки за отриманими результатами під час проведення експертного дослідження мають наступну класифікацію:

• 1) позитивні (підтверджують факт, щодо якого ставиться питання у постанові або ухвалі за умови призначення експертизи).
• 2) негативні (заперечують факт, щодо якого у постанові про призначення експертизи або ухвалі винесене запитання).
• 3) ймовірні (прямо не доводять факт, щодо якого виникло питання до експерта, але можуть вказувати на нього непрямо, опосередковано).
• 4) вказують на неможливість вирішення питання (фактичні дані, які слугують для експерта відправним матеріалом для проведення експертизи, не дають змоги дійти висновку ні за, ні проти, ймовірно, через недостатність даних або з іншої причини).

Експертний висновок грунтується на доказах, визнаних допустимими. Кримінальний процесуальний кодекс зазначає, що експертний висновок має вторинний характер щодо раніше отриманих доказів. Тобто, експертиза є доказом доказу, що трактується як встановлення нового факту або підтвердження такого, що доводиться.

Процес доказування передбачає визначення належності і допустимості, покладається він на слідчого і прокурора, а також і на потерпілого в окремих випадках. Доказування включає в себе збирання, перевірку й оцінку доказів. Але у процесі доказування сформульований експертний висновок не є останньою ланкою як доказ — сформульований експертом висновок має бути теж визнаний судом допустимим.

Допустимість доказу визначається способом його отримання, «правовою придатністю доказу для використання у кримінальному процесі як аргументиу доказуванні» [4, с. 55].

М.Г. Щербаковський зазначає, що задача експертизи полягає у тому, щоб надати слідству факти, які дають змогу у сукупності з іншими доказами у справі дати кримінально-правову оцінку події, яка розслідується [5, с. 243].

Під джерелом розуміється те, «що дає початок чому-небудь, звідки постає, черпається щось; основа чого-небудь; вихідне начало». Оскільки експертний висновок базується на доказах, здобутих раніше, ці докази виступають джерелом для експертного дослідження, експертиза є вторинною, похідною щодо цих доказів [6].

Положення Кримінального процесуального кодексу України, а саме п. 2 ст. 84 КПК України визначає експертний висновок як джерело доказів. Тобто сам висновок, який є повноцінним доказом і містить висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, самим доказом, за логікою побудування статті, неє, ає лише джерелом.

Судова експертиза є процесуальним документом, її зміст визначається у ст. 102 КПК України, її проводять спеціально визначені КПК України особи — судовим експертам, статус яких визначено як інші учасники кримінального провадження (параграф 5 КПК).

Вважаємо за потрібне запропонувати змінити положення п. 2 ст. 84 КПК України з «процесуального джерела доказів» на «доказ».

Докази у теорії кримінального процесу частини доказового права поділяються на чотири групи.

1. За джерелом одержання відомостей докази поділяються на первинні і похідні.

Експертний висновок складається судовим експертом, тобто виходить із першоджерела, тому за цим пунктом це первинний доказ. Експерт самостійно несе відповідальність за завідомо неправдивий висновок, невиконання своїх прямих обов’язків.

З іншого боку, експертний висновок складається на підставі раніше отриманих доказів, визнаних допустимими. Він прямо і безпосередньо пов’язаний з іншими раніше дослідженими доказами, не є окремим й унікальним у своєму роді. Спеціальні знання використовуються з метою дослідження раніше встановлених фактів. Тому водночас він є похідним.

Рівноцінність обох положень не дає змоги класифікувати експертний висновок, на нашу думку, як первинний або похідний доказ.

2. Щодо предмета обвинувачення докази бувають обвинувальні і виправдувальні.

Категоричний експертний висновок, як доказ, може бути обвинувальним або виправдувальним, залежно від змістової і інформативної складової частини, яку він несе особі, що його оцінює.

Обвинувальними називаються докази, які є придатними для викриття особи у вчиненні злочину, підтверджують обвинувачення або ж указують на наявність обставин, що обтяжують покарання.

Виправдувальними є докази, які спростовують обвинувачення, частково або повністю, чи вказують на наявність обставин, що пом’якшують покарання [7, с. 102]. судовий експертиза доказовий слідство Обвинувальний експертний висновок містить інформацію на підтвердження або компонентів складу злочину, або відомості про факти, що є доказами під час провадження, або ідентифікує чи діагностує. Прикладом цього є судово-медична експертиза, яка характеризує об'єкт злочину, судово-психіатрична експертиза — суб'єкт злочину та ін.

Завданням досудового слідства і судового розгляду є встановлення об'єктивної істини, яке полягає у повному неупередженому розслідуванні. Сюди належить не тільки збирання доказів винності особи, але й доказів його невинуватості. Тобто кожна винна особа на підставі зібраних оцінених доказів понесла відповідальність, передбачену законодавством, а невинувата особа не була обвинувачена або засуджена.

3. Щодо обставин, які підлягають доказуванню, докази поділяються на прямі і побічні.

Прямим доказом експертний висновок може виступати у тому разі, коли він своїм змістом підтверджує або спростовує обставини, які підлягають доказуванню. Тобто експертний висновок містить єдину відповідь на поставлене запитання: «так» або «ні».

Експертний висновок як побічний доказ не є однозначним у підтвердженні або запереченні обставин, які розглядаються і є такими, що підлягають обов’язковому доказуванню. Тобто висновки, виведені експертом під час проведення дослідження, можна тлумачити кількома способами — конкретної відповіді на поставлене запитання немає.

Побічні докази є так само значущими, як і прямі, на них будується обвинувачення або захист. Тому побічні докази, як і прямі, оцінюються лише в сукупності з іншими доказами.

4. За механізмом формування і носієм доказової інформації докази поділяються на особисті і ті, що містяться в об'єктах матеріального світу (об'єкти і документи).

За механізмом формування експертний висновок складається судовим експертом особисто, але сам експерт проводить дослідження не пов’язаних із ним особисто фактів, осіб або обставин. Якщо він був би зацікавленим у результатах дослідження, він мав би, за наявними у законі положеннями, заявити самовідвід. Причиною самовідводу і є те, що він сам особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї зацікавлені в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості. Але повний перелік підстав для відводу судового експерта міститься у ст. 77 та 79 КПК України.

Зважаючи на те, що будь-який експертний висновок має реквізити підпису особи, яка його склала; печатку; дату складання, вихідний номер і назву установи, де був складений цей висновок; відповідність процесуальному змісту ст. 102 КПК України, він є доказом, якій належить до документальних, тобто експертиза розглядається як документ.

Найчастіше випадки формалізованого підходу до призначення експертизи пов’язані нагромадженням доказів: краще мати зайвий доказ, ніж брак доказів. Такі випадки трапляються найчастіше у експертів-товарознавців, коли на експертну оцінку виносяться питання, не пов’язані із фактом спричинення майнових збитків. Але трапляються і протилежні ситуації, коли, наприклад, знаряддя злочину, холодна зброя або вогнепальна зброя, проходить через експертне дослідження на предмет наявності або відсутності криміналістичних ознак, але щодо цих предметів слідчим не призначається товарознавча експертиза. Тому суд після постановления вироку виносить ухвалу про призначення експертизи з оцінки вартості майна, надолужуючи втрачений час і можливості уповноважених на це органів досудового розслідування.

Такі випадки зумовлені неповнотою аналізу кримінальної ситуації, недостатнім професіоналізмом слідчих, неактивністю судових експертів, тому потребують налагодження більш тісних зв’язків між учасниками і сторонами кримінального процесу з метою продуктивної взаємодії.

Аналіз поняття експертного висновку як доказу вини дозволяє нам зробити наступні висновки.

• 1. Експертний висновок, на нашу думку, виступає доказом, а не його процесуальним джерелом, тому що має або виправдувальний, або обвинувальний характер.
• 2. Експертний висновок — це новий доказ, створений за результатами дослідження за допомогою використання спеціальних знань.
• 3. Експертний висновок є вторинним доказом, тому що ґрунтується на раніше отриманих доказах під час кримінального провадження і містить якісно нову інформацію на підтвердження або спростування вини підслідної особи.
• 4. Експертний висновок розглядається нами як складний доказ. Складним він є тому, що проходить оцінку (слідчого, адвоката, прокурора, суду та ін.) і має структуру «доказ доказу».
• 5. Експертний висновок може бути і прямим, і побічним. Така класифікація залежить від того, скількома способами можна його витлумачити.
• 6. Експертний висновок за механізмом формування і носієм доказової інформації є документом, тому що має всі необхідні реквізити документу. Відсутність проведення письмової фіксації експертного дослідження переводить його в розряд усної консультації спеціаліста.

Список використаної літератури

• 1. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. Т. 1 / О. М. Бандурка, Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В.Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. — X.: Право, 2012. — 768 с.
• 2. Експертизи у судочинстві України: наук.-практ. посіб. / За заг. ред. В. Г. Гончаренка, І.В. Гори. — К.: Юрінком Інтер, 2015. — 504 с.
• 3. Тертишник В. М. Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України. Видання 12-те доповн. і перероб. — К: Алерта, 2016. — 810 с.
• 4. Теорія доказів права: підручник для слухачів магістратури юридичних вузів / Антонок К. В., Сачко О. В., Тертишник В. М. Уваров В.Г. / За заг. ред. д.ю.н., професора В. М. Тертишника. — К.: Алерта, 2015. — 294 с.
• 5. Щербаковский М. Г. Судебные экспертизы: назначение, производство, использование: Учебно-практическое пособие / М. Г. Щербаковский. — Харьков: Эспада, 2005. — 544 с.
• 6. Грошевий Ю. М., Стахівський С. М. Докази і доказування у кримінальному процесі. Науково-практичний посібник. — 2-е вид., стереотипне. — К.: КНТ, Видавець Фурса С. Я., 2007. — 272 с.