Свет Христової Истины

Свет Христової Істини і від нової життя в Христі возсиял для.

російського народу тисячу років назад.

Десять століть Російська Православна Церква соборно славит.

Творця, робить з цієї родини в рід рятівну проповідь Божест;

венного учения.

Увінчаний Хрестом, символом перемоги життя над смертию,.

храм православний представляє маємо як будинок молитвы…

Створення рук людських, він укладає у собі таку ж тайну,.

якою славиться і Всесвіт, створена і Творцом.

" Храм — це селище слави Божою, храм — це небо на зем;

ле… «У ньому собор віруючих оточений собором святих, образи об;

рази, що їх бачимо в розписах і іконах. У цьому вся единстве.

видимого і невидимого повнота Црекви, її міцність і сила.

Храм — хранитель тисячолітньої історії Російської Православ;

іншої церкві і історії Російської святості. Молитвами і трудами.

святих і праведників, подвижників і угодників Божиих, в земле.

Російської просиявших, затверджувалася, укріплювалася і возрастала.

Російська Церква. Усі вони відзначений особливої Божою благо;

датью, кожен ніс у собі чесноти і кращі национальные.

риси нашого народа…

Але перенесемося думкою навіки тому і побачимо, як наши.

праотці приймали у серце Христа. Ось як розповідають про этом.

давньоруські літописі: «Київський князя Володимира возгорелся.

духом, щоб бути християнином. І ввійшов у святу купіль, и.

відродився від Духа та води, у Христі крестившись…

ставши сином нетління… «Це відбулося в 988 року в.

Корсуни, першому місті нашої землі, котрий прийняв хрещення ще в.

апостольські времена.

" І зійшлося людей без числа: увійшли до води і стояли одни.

до шиї, інші по груди., малих тримаючи на руках. Священики же.

стояли, творячи молитви… А Володимир радий був, коли пізнав Бо;

га сама і то його, і воззрев на небо сказав: «Боже, сотворивший.

небо і землю ! Прийми цих людей … «Дніпро стал.

хрестинну купіллю до нашого народу. Так збулося пророческое.

пророцтво Апостола Андрія Первозванного, поки що не заре.

християнства провидевшего майбутнє Київської землі: «Бачите ли.

гори ці? «Цими горах возсияет благодать Божого та встанет.

великий місто, і Церкви багато здвигне Бог " .

У тому складної ієрархії держав, яку представлял.

собою середньовічний світ, Русь після хрещення посіла новое,.

високе місце. Цілком по-новому, ширшим потоком.

вливаються і - глибше пробираються у життя християнської Русі блага.

візантійської християнської культури. Вічні основи европейской.

культури, ті античные-римские і эллинские-начала, хранительни;

цей яких було Візантія, відкриваються Русі разом із восприня;

тым з Візантії християнством. за таким Русь сприймає з Ви;

зантии першооснови богословської й філософської думки, первые.

елементи освіченості, літератури і мистецтва, основные.

правові норми і політичні ідеали. Тут початок того про;

цесса, який піднісши Русь, підготував її до прийняття велико;

го християнського спадщини, а пізніше, після падіння старої им;

перии, поставив Московське царство на чолі православного ми;

ра. Тринадцатиглавый Софійський у Києві було споруджено в.

першій половині XI століття період розквіту Київської Русі при.

великому князя Ярославі Мудром.

Про Софії Київської перший російський митрополит Илларион.

писав: " …(Ярослав) створив Будинок Божий і святий. Цер;

ковь ця заслужила здивування й славу всіх оточуючих народов.

". Тут митриполит Іларіон звернувся безпосередньо до православному народу.

зі своїми знаменитим «Одне слово закон і благодаті «, тут при;

нимали послів, у храму збиралися київські народні веча,.

тут писалася давньоруська літопис і було зібрано перша в.

Київської Русі бібліотека, тут до сегоднешнего дня сохранились.

гробниці святої равноопостольской княгині Ольги і самої хра;

моздателя — Ярослава Мудрого.

У Київській Русі, де піднялися догори храми і утвердилась.

православна віра, з’явились і перші її подвижники — препо;

добные Антоній і Феодосій Печерські. Оселившись до печери на.

пагорбі Київському кінотехнікумі й засвітивши Господу свічку в підземному храмі, они.

стали початком иноческому подвигу, а заснована ними и.

прославлена у наступні століття Києво-Печерська Лавра стала.

головною святинею Православ’я у Київській Руси.

Преподобний Нестор, постриженник Феодосиев, який увійшов в.

історію, як російський літописець, залишив нам своє свиде;

тельство про Києво-Печерському монастирі: «інші побудовано златом и.

сріблом, а монастир Феодосиев — його сльозами і молитвою " .

Сюди приходили обрані, залишаючи земне заради небесного.

У тому числі преподобний Ілля (Ілля Муромець) — святовитязь,.

прославлений у російських билинах богатир, при кінці життя при;

нявший чернечий постриг у Києво-Печерської Лаврі, і премудрый.

у справі художник — іконописець Аліпій, Нестор — летописец.

і дванадцять цареградских каменоздателей, построивших.

Успенський собор, і безліч святих і праведників, нетленные.

мощі яких будуються тут і з цей день.

З благословення двох видатних стрцев печерських — Антонія и.

Феодосія, їх починанням і радением виросло велике древо ки;

евского чернецтва, прцветшее богоугодними справами й чудесами.

його великих святих. «І за всієї землі нашій монастирі на горах.

і чорноризці явишася " .

І в усі наступні часи православні монастирі были.

училищами Християнської віри, осередком духовного життя, пра;

ведности і благочестия.

У монастирського життя кожен несе слухняність у тому месте.

у тому справі, якому він найбільше призван.

У іконопису і архітектурі виникла на Русі самобытная.

школа, що з національним характером, з народно-религи;

озным розумінням «міри і краси » .

Перші століття становлення християнства на Русі були време;

ньому народження вітчизняних форм його розуміння, вираженого в.

фарбах, камені, в слове.

На відміну від західного освіти, який отримав ще до.

християнства цілу систему культурних і филосовских почав от.

часів языческог Риму, наша вітчизняна освіченість, кро;

ме самобутніх народних поглядів, мала єдиним источеиком.

Святе Письмо, оточеними багатьма богодухновенными тру;

дами Отців Всесвіту православної церкви. Богослужіння і книги.

Святого Письма, на відміну Заходу, Русь, завдяки под;

вигу слов’янських первоучителей святих Кирила і Мефодія, изна;

чально отримала рідною, зрозумілою мовою, перекладеними з гре;

ческого.

Книги священного писання і тлумачення до них святих Отцов.

Церкви Православної і вони основою христианског мировозрения.

освіти розумового і морального виховання народу. С.

тієї древньої пори і століття збереглась у російському народе.

довірливе і побожне ставлення до книгам.

З скорботою розповідають древні літописі про мученической.

смерть двох братів, молодших синів киевског князя Владими;

ра, князів Бориса і Гліба. Перші російські святі були названны.

страстотерпцами. Вони першими на Русі повторили подвиг Христа.

Спасителя, добровільно і з покірливість прийняли він мучене;

ческий вінець. Як відомо з історії, перші святі як бы.

вказують, перетворять шлях над народом .

Так було в X столітті передвіщений століття XX, коли Російська Пра;

вославная Церква, мільйони варных її чад добровільно і з кро;

тостью зробили свій страдницька дорога на Голгофу. І первые.

рятували останніх, бо буває марною перед Богом кровь.

християнських мученников.

Подвиги святих і подвижників завжди протистояли окружа;

ющему злу. З перших століть християнства на Русі вони указывали.

собою шлях християнського смиренності, терпіння і кохання, ко;

торый був потрібен в в XII столітті розбратах і кня;

жеских междуусобицах.

По преданнию, вражена стрілами в битві новгородців с.

суздальцами, ікона Знаки Божей Матері минула кров’ю. Но.

хто б слухав заклику розсудливості: «Навіщо сваримося между.

собою, навіщо губимо російську землю ?! " .

Син Юрія Догорукого князь Андрій Боголюбський свій столь;

ный град Володимир як первопристольную столицю для всієї Руси.

Збудований працями боголюбивого князя, храм Успіння Пресвятой.

Богородиці залишився неперевершеним шедеврм церковного зодчест;

ва. Великі були задуми Князя, але коротка залишилася його жизнь.

Святий благовірний князь Андрій Боголюбський був по-злодійськи убит.

недругами. Мощі його, оточені глуьоким шануванням верующих,.

почивають в Успенському Володимирському соборе.

Татаро-монголиское навала вогненним смерчем пронеслось.

над християнської Руссю. Росіяни князівства, молоді російські го;

роду, розкидані на величезних просторах, стали жертвою и.

здобиччю жорстоких завойовників. Героїчне опір всего.

російського народу не врятувало його від поневолення, але саме Русь в.

його Батыевом нашестя 1237 року було прийнято він всю сокруши;

тельную міць татаро-монгольської нашестя й аж стала заслоном на.

шляху подальшого шляху Орди до Європи. Русь була разгромленна,.

але з загинула. Що й казати допомогло народу вижити? Терпіння, віра и.

гаряча молитва Спасителю, Божої Матері і Святим. І осознание.

свою вину перед Богом. І всенародне покаяння принесло свои.

плоди. У самій Москві - малому місті Русі, який одержав в.

спадщину молодший син святого благогверного князя Александра.

Невського (свого часу зберіг і укрепившего северо-за;

падную Русь) князь Даниїл, у каяття і добромыслии зародилось.

велика річ збирання розрізнених російських земель.

Ніхто не знає, як є у світ промыслительные идеи,.

як знаходять гідних лудей здатних нести їх нелегке бремя.

серед спокус і раздоров.

Промыслительной була ідея святого митрополита Петра пере;

нести первосвятительскую кафедру з Володимира Москву. У на;

чалі чотирнадцятого цим глава Російської Церкви зробив малу тогда.

Москву церковної столицею, провидя її велике будущее.

До повноліття князя Дмитра його хрещений батько и.

вихователь митрополит Московський Алексій довгі роки ніс бре;

мя правління церковними і госсударственными справами, неустанно.

примножуючи сили Московського князівства. Москва стає обще;

російським центром при князя Дмитра Донському. Він втілював в себе.

кращі риси Московських государів: глибоку религиозность,.

яный і тямущий розум, талант полководця, високу христианскую.

моральність та третьої провіденціальної особистістю став пре;

такий Сергій Радонєжський. Преподобного Сергія історія наз;

валу Ігуменом землі русской.

Ігумен — отже ведущий.

Преподобний сергій перший заснував монастир далеко від го;

роду та поклав початок нової російської святості - в розсіянні и.

пустынножительстве. Учні преподобного визнали за отдален;

ных, глухих місцях 40 монастирів. Учні учнів ще более.

60-ти. Собор радонежских святих обьял своїм трудничеством мно;

гие околиці Московської Русі. Святість хіба що розлилася вширь.

у всій російській землі. Княжа влада продовжувала подбирать.

під одну госсударственную руку нові уділи, а добровільне ду;

ховное місіонерство єднало їх внутрішнім єдністю. Народ.

століттями йшов під заступництво монастирів і святих старцев,.

здатних захистити від справедливості і неправедності. Среди.

найближчих сподвижників, учнів, і послідовників преподобного.

Сергія — преподобний Стефан Пермський, просвятитель народів ко;

ми і зырян, засновник Боровського монастиря — преподобний Пан;

футий, преподобний Макарій Унженский, котра поклала початок Желто;

водскому монастирю на Волзі і Унженскому в далеких костромских.

лісах, преподобний Сава Сторожевский — засновник Сторожевско;

го монастиря біля Звенигорода, преподобний Олександр Свирский,.

яка відродила Волаамский монастырь.

Напередодні Куликовсой битви, перед прийдешніх испытаний.

преподобний Сергій молився у створеній їм Лаврі у ікони Живо;

початковій Трійці про дарування допомоги Божою. Він провидів по;

біду над ворогом. Благославляя князя Дмитра на битву з ордын;

цами, дав йому помагає своїх іноків — Пересвітла и.

Ослябю. Битва адресувалося 8 вересня 1380 р., щодня, когда.

Російська Православна Церква святкує Різдво Богородицы.

Поле Куликовском зустрілися дві всесвітньо історичні си;

лы: російська творча, яка сповідує моральні начала.

Православ’я, і розбишацька ординська, основаннная на насилии,.

на філософії хижого зверя.

Але «над силі Бог, а правді «. Росіяни, міцні верой.

й усвідомленою правдою Божою, посікли мамаеву рать. Перемога на.

Куликовому полі була і загальносвітове значення. Вона открывала.

шлях до відродження Російського народ, повертала Православную.

Русь, окрепшую у своїй людській свідомості та призначенні, до великих.

самостійних держав, впливають по произволению Божиему, на.

хід всесвітньо-історичного процесса.

Повалення татаро-монгольської ярма викликало національне и.

культурне відродження Русі. Російська Православна Церква при;

няла у тому саме діяльне участие.

У XIV-XV століттях російською мовою було переведено творения.

найвизначніших святих батьків та вчителів По-східному християнської Церкви.

: Василя Великого, Григорія Богослова, Іоанна Лествичника,.

Иссаака Сирина, і других.

Досягло розквіту і творчість генияльных иконописцев:

Данила Чорного, Феофана Грека, преподобного Андрія Рубльова. В.

Київської Русі християнське ставлення художника до творчеству.

створювало особливий тип іконописця, котрій іконопис была.

засобом висловлювання особистого духовного досвіду. Иконописание.

особливо широко було распостранено серед ченців. Иконописец.

ставав хіба що проповідником волі Божою, яка приобщает.

нас Горнему світу через красу Святого Образа. Написання иконы.

— є Богослужіння, яке сопровождаестя суворим посадою и.

непристанной молитвою. Коли древньому монастирі писалася ико;

на молилася вся братія монастиря. Тільки таким чином могли з’явитися ми;

ру Трійця і Врятував Звенигородський преподобного Андрія Рублева.

У 15 століття над Вселенської Православної Церковью.

навис привид римської унії. Під тиском обстоятельств.

східні ієрархи підписали Флорентійську унію на условиях.

продиктованих папським Римом. Російська церква свято храня.

чистоту своєї Православної віри, відкинула її 15 грудня 1448.

року. Собор російських єпископів вперше незалежно від Констати;

нополя обрав метрополитом Московським й усієї Русі єпископа Ря;

занского і Муромского Іонові. Після падіння Візантійської империи.

і після захоплення її турками Константинополя Російська православ;

ная Церква, будучи найбільшої і нігілізм значної серед Пра;

вославных Церков, стала природним оплотом Вселенського Пра;

вославия.

Пам’яткою самосвідомості стала вся російська культура того.

часу, з його соборами, монастирями, палатами, соборної живо;

писью. Символом Російської Церкви стає у це время.

Успенський Собор, який замінив в православному свідомості вселенскую.

Святу Софію. «Це був в білокамінної Москві, на Святой.

Русі… «.

Історія Москви, за словами старця Филофея, — «Третього Рима.

" - історія Московського царства XV-XVI столітьце історія уни;

кальной християнської цивілізації за допомогою унікальної православной.

культурою, сокрушенной XVII столітті церковним розколом і рефор;

мами Петра I.

Духовна життя русскаго Православ’я продолжела разви;

ваться, додаючи до собору російських святих нові лики.

Кінець XV початок XVI століть ознаменувалися явищем двух.

великих подвижників, шанованих Російської Павославной Церковью,;

преподобного Йосипа Волоцкого і преподобного Нили Сорского.

Преподобний Йосип розпочав свій чернечий шлях, прийнявши пост;

клунь у великого старця Пафнутія Боровського. Досягнувши духовной.

зрілості, Йосип заснував свою чернечу обитель недалеко от.

древного Волоколамська і увів у ній найсуворіший общежительный.

статут. Цей подвижник і ревнитель Православ’я разом із Навго;

родским єпископом Геннадієм рішуче повстав проти распост;

ронившейся тоді небезпечної єресі жидовствужщих що породили тогда.

великокняжий двор.

На Соборі 1503 року постало питання про монастирських владени;

ях. Преподобний Йосип був переконаним прибічником монастырских.

володінь. На Соборі йому протистояв преподобний Ніл сорский,.

Так по-різному і тривало справа преподобного Сергія в двух.

течіях монашому житті XVI века.

У 1552 року цар Іоанн IV (Грозний) пркорил Казанское.

ханство. Колишні правителі Казанські добровільно Православие.

Робота із вшанування підкорення Казанського ханства на Крассной площади.

бал споруджено храм Покрова пресвятий Богородиці, увенчанный.

мавританським, індійським, китайськими банями. А з них — ку;

підлогу російський. «Русь повинна обьединить різноплемінні народи и.

бути їх водієм догори «Русь на той час вражала величием,.

різноманіттям життя. Глава Російської Церкви — митрополит.

Московський Макарій, був радником царя.

У XVI столітті у царювання Іоанна Грозного почалося про;

розумове рух Росії на Восток. Начал цей похід Ермак.

тимофійович зі своїми військом, але з їх занепадом рушили і дру;

гие герои-русские іноки, православні місіонери, помираючи и.

просвіщаючи мастные поганські племена. Слово Боже і Хрест были.

єдиним їх оружием.

Епоха Іоанна Грозного закінчилася мученицькою кончиной.

молодшого сина — юного царевича Дмитрия.

" Ти, государ, нове намистечко? «- з тими словами.

злдеи «заклаша ножем шляхетного і безгрішного немовляти царе;

вича Дмитра. Десятирічний царевич, за свідченням совре;

менников, був обдарований гострим розумом і нього покладали большие.

надії. з його загибеллю перервалася династія Рюрековичей на.

московсом престоле.

Царевичмученник зарахували до образу святых.

Духовне зростання Російської церкві і укрепление.

Московської держави сприяли ідеї зародження патриаршест;

ва. Першим Московським Потриархом став митрополит Іов (1589).

У 1989 року Російська Православна Церква урочисто от;

мечала це завжди знаменна событие.

Лиховісне вбивство царевича Дмитра. потім внезапная.

смерть царя Бориса Годунова залишили багато незрозумілого в той.

історичної драмі. У тривогах починався XVII століття. Як страш;

ные знаки пройшли за всієї Русі голод і мор. У той смутное.

час Патріархи стали єдиною реальною опорою в госсударстве, гиб;

нувшем без твердої власти.

" Матір Божого, врятуй Православ’я ! «- молився Патриарх.

Іов, коли яки присягнули самозванцю вимагали від Патріарха ко;

роновать Лжедмитрія. Патріарх Іов з твердістю відкинув домога;

тельства зрадників: «Нині бачу лиха царства, торжество.

обману і єресі. «.

Саме тоді тринадцатитысячная армія польско-литовских.

інтервентів вместа зі своїми судженими підкотилися до Троице-Сергиевой.

Лавры.Затворившись в монастирі, захисники великої Російської свя;

тыни, разом із ченцями відбивали шістнадцять місяців приступы.

вргов.

Втомлена від довгої смути і кровопролиття, російська земля.

жадала світу і творення. У 1619 року Патріархом Московським и.

всієї Русі був избрам, після повернення з десяти літнього пленения.

митрополит Філаретбатько першого царя з династії Романовых.

Михайла, всенародно обраного на Земському Соборі в Москве.

Багато святих і подвижників потрудилися на християнской.

ниві, як виникли чудові і величні па;

мятники Пскова і Новгорода, Костроми і Ярославля, Суздаля и.

Ростова Великого…

Тим більше що римська Унія, темній тучею зійшла на Флорен;

тийском соборі, наприкінці XVI століття нависла над православ’ям в.

південно-росіян і западно-русских землях. Почалися утиски а.

тоді й гоніння найстійкіших єпископів і православних лю;

дей. Гоніння єзуїтів і уніатів, спокуси протестантів кончи;

лисій в у середині XVII століття поблизу царя Олексієві Михайловичу, ког;

та він прийняв під свою руку Малу і потім і Білу Русь. Бывшая.

у минулому єдина і розділена трагічними обстоятельствами.

Руська земле Знову знайшла церковне і госсударственное.

єдність. Цьому чимало сприяв і Патріарх Никон.

1652−1658.

При Патріархові Никоні в ім'я єдності Вселенського Пра;

вославия не Русі почалося испавление церковних книжок з гре;

ческим зразкам. На старі обряди було накладено клятви (эти.

клятви було знято 1971 рік) Але хто не визнавали нововведе;

ний Патріарха Никона, підозрюючи його латиномудрствование.

Патріарх Никон жертва інтриг, над його постаттю в.

історії зникли те, кто хотів потрясінь у Російській Православ;

іншої церкві і ослаблення Російського царства.

XVIII століття характеризується значним зростанням внутрішнього и.

зовнішнього місіонерства Російської православної церкви. Були уч;

реждены Православні місії у Сибіру, Далекому Сході, в.

Японії, Китаї, Корее.

Святитель Інокентій (Вениаминов), згодом ставший.

митрополитом Московським хрестив десятки тисяч чоловік, создал.

алеутско-лисьевский алфавіт і граматику і перевів для новок;

рещенных з їхньої рідна мова Свята Євангелія. З того часу два ве;

ка живе Російська церкву у Америці. У 1970 р. їй була дарована.

Автокефалия.

І саме з XVIII століття послепетровское, так назы;

ваемое освічена суспільство, переважно дворянське, все даль;

ше відходило від Церкви. Православ’я їм планували, як чтото.

відстале заважає засвоєнню західних норм жизни.

Великий внесок Російської православної церкви в перемогу захоплюючою й над.

Наполеоном під час вітчизняної війни 1812 року. Молитва о.

обдаруванні перемоги російському воїнству, складена архиепископом.

Августином Виноградским і возносившаяся на бій у Бородінській поле,.

звучало у православних храмах, спустя 150 років, у роки великой.

вітчизняної войны.

Прояв індивідуального, одноосібного найглибшого ре;

лигиозного відчуття провини і духу, охоплювали душі сотень тисяч пра;

вославных людей. Але Російська Церква як єдине ціле по-преж;

нього мала можливості і свободи соборної голосу і не мог;

ла авторитетно сказати керівного слова. Высочайший.

духовний авторитет на той час батько Іоанн Кронштадський, слава.

якого, як молитовника і чудотворця, проникла навіть за.

межі Російської землі, говорив: «Чому ми удостоїлися по;

мощі від церкви небесної, від Христа Бога, від Богоматері, от.

святих минулої війну з Японією? Потомучто що множество.

Російського народу зруйнували блок з небом.

Наприкінці XIX — початку ХХ століття широку видавничу дея;

тельность зробила Трійці - Сергієвого Лавра. Їх прикладу сле;

довали інші издательства.

Общеправославными зусиллями у Росії возрадилась і укрепи;

лася ідея скликати Помісного Собору і відновлення Патриар;

шества у Російській Церкви. Серед духівництва ідея Патриаршества.

своїм пожвавленням обязанна була митрополита Антонія. Його едино;

мышленниками стали архімандрит Михайло (Грибановский) і митро;

політ Антоній (Храповицький). У царювання Николая.

II 22 березня 1905 Синод одноголосно ухвалив уявити док;

лад государеві про відновлення Патріаршества у Росії созыве.

при цьому Всеросийского Церковної Собора.

Предсоборное Нарада 1912 року був наступним кроком к.

практичному вирішенню цього питання. Раптом разразившаяся.

війна відсунула його, як і ще завдання російської жизн,.

другого план. Росія вступала в трагічну пору свое;

го тисячолітнього существования.

Тимчасовий уряд пішла назустріч їхньому бажанню соз;

вать всеросійський собор, давно підготовлений. 15 августа.

1917 року Собор відкрився урочистим богослужінням в.

Успенському Соборі Кремля.

31 жовтня 1917 року заскочило нової знаменної датою в.

історії Церкви. Цього дня припинив своє існування Сено;

дальный лад, і престол Іова Иермогена було обрано три.

кондидата: Архієпископ Харківський Антоній, Архієпископ Нов;

городский Арсеній і митрополит Московський Ксений. Миссия.

предстоявшая новому Патріарху, був такий тяжка й ответствен;

на, що з її, здавалося, недостатньо бвло ни;

яких естесственных зусиль і талантів. Патріархом був назначен.

Тихому митрополит Московский.

У 20−30 останні роки були закрито всі монастирі і всю Россию.

залишалося тільки кілька діючих храмів з десятка.

тисяч існували перед революцією. Не припинялися гоніння на.

віруючих. Більшість єпископату знищили, багато бы;

чи арестованны і отправленны на заслання, в’язниці і лыгеря. Цер;

ковь опинилася у надзвичайно тяжкому положении.

Після смерті Патріарха Тихона Російську Православнею Цер;

ковь очолив Місцеблюститель Патріаршого Престолу митрополит.

Сергій. Всі його зусилля направленны те що, що сохра;

нитку Церква, уберегти Її від повного розгрому. А попереду было.

надзвичайно скрутне всенародне випробування, Велика Вітчизняна война,.

коли Церква віддавала всі свої духовні і матерьяльные сили в.

допомогу земному Батьківщині своєї паствы.

Тисячолітня Російська Церква гідно витримала все испы;

танія. І вона як і міцна своєї вірою, живе лю;

бовью до світу і, що Господь і Матір Божого та в буду;

щем не залишать Її Своєю милістю, Своєю благодаттю. Вона верит.

і надеется6 що " …явлено буде велике диво Боже … І все.

тріски і уламки, волею Божою і силою Його зберуться і соеди;

нятся, і воссоздастся корабель її красі ви, і далі рухатиметься своїм пу;

тим, Богом призначеним… " .

Вона пам’ятає пророцтво свого Небесного Засновника и.

Спасителя Христа: «Созижду Церква мою і врата пекла не одолеют.

Ея… «(Мв. 16,18).