Становление правової держави Республіка Казахстан

Міжнародна Академія Труда.

№ 113 — ДО.

Кабанчук Микола Сергеевич.

1 курс.

Юридичний факультет.

Правознавство — 0216.

Т Є М А:

" Становлення правового.

держави у Республике.

Казахстан «.

| |Рецензент: | | |Старший викладач | | |Мухтарова І.В. |.

р. Актау 2001.

П Л, А Н Введение.

— 3 стр.

Глава 1. Етапи формування национально-правовой системи в.

Республіці Казахстан.

1. Конституція Республіки Казахстан — основа формування правової системи Казахстану. — 4 стр.

2. Співвідношення правничий та закону з Конституции.

Республіки Казахстан.

— 8 стр.

Глава 2. Поділ влади — основний принцип правового государства.

1. Законодавча власть.

— 11 стр.

2. Виконавча власть.

— 17 стр.

3. Судова власть.

— 20 стр.

Заключение

.

— 24 стр.

Ця курсова робота, «Становлення правової держави», узята мною розгляду цієї актуальною теми, яка розкриватися відразу ж. Актуальність цієї теми дуже великий, хоча би за з того що кожна людина, що живе біля Республіки Казахстан, повинен знати усвідомлювати суть цього питання у тому, щоб у дійсності побудувати правової держави. Ідеологічною основою цього є твердження Республіки Казахстан себе демократичним, світським, правовим та соціальним державою, вищими цінностями якого людина, його життя, правничий та свободы.

У цьому курсової роботі, на відміну інших, не можна однозначно вирішити те запитання, яке постало в суть теми. Це пояснюється лише тим, що становлення ще завершено, і що він буде завершено, залежить людей, що є основою Казахстанського суспільства. Ще одна цікавий момент, що стосується цієї проблеми, змінюватиметься, відповідно хорошу чи погану бік. Сподіваюся, найближчим часом студенти писатимуть курсову роботу під назвою «Республіка Казахстан — правової держави, досягла свого світанку». Також я розумію, що це вулицю скоро ні станеться, та все ж оптимістичне прагнення до чого або, обов’язково призведе позитивного результату.

Глава I. Етапи формування национально-правовой системи в РК.

1. Конституція Республіки Казахстан — основа формування правової системи Казахстана.

У грудні 1991 року розпався Союз Радянських Соціалістичних Республік, що складалася з п’ятнадцяти союзних республік. Усі колишні союзні республіки проголосили себе суверенними, незалежними державами. Казахська Радянська Союзна Республіка теж оголосила себе самостійним государством.

До прийняття першої Конституції незалежної держави території Казахстану існувало три Конституції: — перша — Конституція Киргизької Радянської Соціалістичної Республіки від 18 лютого 1962 року; - друга — Конституція Казахської РСР було прийнято на X Всеказахстанском з'їзді Рад 26 березня 1937 року, тобто. прийнята у тому історичному етапі, коли Казахстан перетворився на союзну Республіку по Конституції 1936 року; - третя — Конституція Казахської РСР було прийнято 20 квітня 1978 року в позачергової сьомий сесії Верховної Ради Казахської РСР дев’ятого скликання, після ухвалення нової редакції Конституції СРСР 1977 года.1.

Конституція — її й держави, виражає загальну волі народу, у якого найвищої юридичну чинність і що закріплює найважливіші принципи й інститути соціально-економічної, суспільно-політичної і духовно-моральної життя общества.2.

Конституція — Основний Закон держави, визначальний його суспільне становище і державний устрій, виборчу систему, принципи організації і діяльності державні органи, основні правничий та обов’язки граждан.3.

Термін «Конституція» латинського походження, він застосовувався ще I столітті до нашої ери для позначення юридичних актів давньоримських імператорів. Конституція, у тому розумінні, є основні политикоправові документи, у яких офіційно й у суворої юридичної формі закріплюються визнані у цьому суспільстві політична філософія і економічна доктрина, ставлення до постаті і її правам, поглядам на природу публічної політики та державної влади механізм їх здійснення, які з’явилися кінці XVIII века.

Перша у світі писана Конституція — Конституція Сполучених Штатів Америки було прийнято в 1787 року і чи діє у час. У Європі перші писані конституції прийняли Франція (1791 рік) і республіка Польща (1791 год).

Прийняття писаних Конституцій, які зізнавалися непорушною основою всього законодавства і з’являлися гарантом стабільності встановлюваних громадських відносин, поклало початок розробці нового розділу у політичних і юридичиних науках — загального вчення про конституції. У наукових трактатах і спеціальних творах вчені визначали Конституцію як правової документ особливого рода.

Відомий німецький державознавець писав, що кримська Конституція є юридичний акт, який фіксує сукупність органів держави, їх компетенцію, і навіть принципове становище індивіда по відношення до державної власти.1.

Конституція є основний закон як держави, а й суспільству загалом, тобто. це політичне й цілком юридичне документ. У цьому сенсі здійснюване конституцією правове регулювання має універсальному характері, бо охоплює всі сфери організації життя і розвитку суспільства — соціальну, економічну духовну. Конституція — її, у якого найвищої юридичну чинність. У ієрархії чинного законодавства вона стоїть вищий від будь-кого іншого правового акта, їй повинні відповідати всі закони і підзаконні акти. У разі їх невідповідності конституції вони вважаються неправомірними і підлягають скасування. Фактичне застосування неконституційних актів неспроможна спричинити у себе будь-яких юридичних последствий.2.

16 грудня 1991 року Рада Республіки Казахстан прийняв конституційний закон «Про державну незалежність Республіки Казахстан», який проголосив державну незалежність Казахстану. У ньому говорилося, що Республіка Казахстан, як незалежну Українську державу, має всю повноту влади по всій території, самостійно визначає і проводить уже своє внутрішнє і зовнішній політиці. Територія колишньої Казахської республіки зізнавалася територією нового незалежної держави. Ця територія оголошувалася неподільної і недоторканної. Громадяни всіх національностей тепер складають єдиний народ Казахстану. Державна влада має містити волі казахського народу. Закон оголосив, що всіх громадян, незалежно від національності, походження, роду занять, місце проживання мають рівні права і свободами. У законі сказано про устрої держави Казахстан. Вперше зізнавався принцип поділу структурі державної влади на законодавчу, виконавчу і судову ветви.3.

28 січня 1993 року Рада Республіки Казахстан прийняв першу Конституцію суверенної незалежної держави, яка мала велике значення у зміцненні державної незалежності Казахстану, створення нових органів держави, що мають слугувати народу, виражають його волю в проголошення широких права і свободи громадян, і т.д. Разом про те Конституція Республіки Казахстан 1993 року могла відбивати ті проблеми, що існували у державі. І це ставилися питання, що стосуються державної, економічного життя, права і свободи чоловіки й т.д. Не був остаточно вирішене питання про систему правління. Верховна Рада продовжував мати необмежені повноваження, що зумовлювало втручанню у справи Президента, правительства.4.

Президент був украй обмеженим у правах, що ні дозволяло б йому проводити самостійну політику щодо реалізації реформи. Конституція стримувала роботу з проведенню економічної реформи тощо. Тому саме суспільне життя порушила питання про перегляд Конституції. Під керівництвом Президента Н. А. Назарбаєва підготували проект нової Конституції, який було опубліковано для всенародного обговорення. У обговоренні було висловлено багато зауважень у проекті. Найбільш суттєві були враховані, і проекту не Конституції було запропоновано народу на вирішення її долі. Через війну всенародного голосування (референдуму) 30 серпня 1995 року прийнята нова Конституція Республіки Казахстан.1.

Конституція Республіки Казахстан — основний, головний нормативний акт держави і, який стверджує Республіку Казахстан «…демократичним, світським, правовим та соціальним державою, …». Конституція встановлює державний і суспільний устрій, їх принципи організації та функціонування, з орієнтацією з перспективи. У ньому закріплюється конституційного статусу людини і громадянина, всього народу, як джерела державної влади соціальної бази держави. Конституція, як основний закон держави і, є джерелом всього законодавства. Інакше висловлюючись, виходячи з положеннях Конституції приймаються все нормативні акти, тому їй притаманні такі риси, якими що немає інші нормативні акты.2.

Конституція прийнята народом Казахстану, у ній виражається воля народу. При соціалізмі вважалося, що кримська Конституція висловлює волі народу. При цьому особливо підкреслювалося, що складається з трудящих — робочого класу, колгоспного селянства, й трудовий інтелігенції. Така характеристика народу виходила з марксизмі-ленінізмі, що визнає лише класовий підхід до будь-якого громадському явища. Конституція Республіки Казахстан 1993 року вперше відмовилася від класової характеристики «народу». У ньому не було згадування про робітничий клас, колгоспному селянстві та найменшою трудовою інтелігенції. Термін «трудящі» як і Конституції Казахстану 1993 року, і Конституції 1995 року (з змінами і доповненнями, внесёнными Законом Республіки Казахстан від 7 жовтня 1998 року № 284-I ЗРК), немає згадки. Проте на обох конституціях говориться про простий народ. «Народ» у Конституції Республіки Казахстан тлумачать як цілісне соціально-політичне явище, у тому числі все національні групи. Отже, поняття «народ», по-перше, означає, що не ділиться на соціальні верстви, класи, що, безумовно, є важливим задля збереження світу у суспільстві. Конституція, не поділяючи людей на різні соціальні верстви залежно від майнового стану, тим самим не ступає чиюсь бік, не визнає себе законодавчим актом лише однієї групи населення. Конституція визнає Держава соціальним, тобто. представником всього народу. Це означає, держава не надає переваг одному гуртові з допомогою дискримінації інший групи населення. Держава повинна турбуватися про всіх шарах населення відповідно до їхніх соціальному становищу. Конституція Республіки Казахстан визнає весь народ без розподілу на соціальні групи, без обмеження прав, суб'єктам конституційно — правових відносин. По-друге, «народ» в умовах багатонаціонального суспільства включає казахську націю, й інші національні групи. Це означає, хоча казахська нація становить як б ядро соціальної бази Держави — всього народу, вона має особливих привілеїв: правових, політичних, соціальних, економічних пріоритетів і культурних. 1.

Визнання казахського мови державним не вважається привілеєм. Він належить тільки в характеристиці держави, які з формі скрізь і скрізь є національним. Визнання російської офіційно застосовуваним теж показує відсутність привілеїв у цій сфері в казахов.2.

Отже, визнання народу творцем Конституції Республіки Казахстан висловлює її сутнісну риску. Тому Конституція Республіки Казахстан 1995 року розпочинається словами: «Ми, народ Казахстану… приймаємо справжню Конституцію». Народ Казахстану внаслідок референдуму прийняв Конституцію. Зміни і до Конституції Республіки Казахстан можуть бути і республіканським референдумом. Інакше висловлюючись, народ, не лише приймає Конституцію, він вирішує й внесення змін доповнень до Конституції. Щоправда, проект зміни й доповнення до Конституції Президент може передати в руки парламенту. Та й у цьому випадку народ, не залишається в боці. Парламент — вищий до представницького органу народу, й тому він буде приймати зміни і до Конституції від імені Ілліча та у сфері народа.

Унітарна форма державного будівництва, президентська форма правління і територіальну цілісність що неспроможні изменяться.3.

Важливою особливістю Конституції є і те, що вона виступає основним законом, з одного боку Держави, з другого — суспільства. Це з статусом народу, як джерела державної влади й як соціальної бази (носія) суспільства. Конституція засновує Держава із його атрибутами. Вона закріплює його суверенітет зі усіма її елементами: територією, верховна влада, громадянством, самостійним законодавством тощо. Конституція закладає основи взаємин держави, державні органи; суспільством, громадськими інститутами. Вона визначає основи суспільного устрою: економічні, організаційні, духовні, особистісні. Тому як держава, його інститути черпають правові становища, ідеї в Конституції. Поруч із суспільство, складові (об'єднання, організації) повинні засновувати своєї діяльності на Конституції. Окремі закони може мати ставлення до тих або іншим суб'єктам громадських інститутів: до політичних партіям, релігійним, культурним об'єднанням тощо. Нормативні становища Конституції, які забороняють створення умов та діяльність громадських об'єднань, мети дії яких спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу, порушення цілісності Республіки, діють і безпосередньо. Тому правоохоронні органи безпосередньо керуються Конституцією, беручи заходи проти порушень її норм.1.

Конституція Республіки Казахстан має найвищою юридичною силою, що означає, що та інші нормативні акти, застосовувані органами держави, нічого не винні суперечити Конституції. Будь-який орган структурі державної влади, як місцевий, і центральний, будь-яку посадову обличчя, всіх громадян, їх об'єднання зобов’язані дотримуватися Конституцию.2.

У Конституції є вказівку те що, що її становища, норми діють прямо. Це означає, кожен громадянин захисту своїх правий і свобод може використовувати Конституцію, її норми при зверненнях в державні органи, особливо суд.

З вищенаведених аргументів, з статей Конституції та інших джерел, можна дійти невтішного висновку, що кримська Конституція справді є основою формування правової системи Казахстану. Цінність її для її подальшого розвитку держави і можна сформулювати поруч висновків. 1. За своєю суттю та змісту, зумовлені загальнолюдськими цінностей і общедемократическими принципами, вона відповідає загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, європейських країн і світових стандартів конституційного законотворчості. Конституція як використовує досвід конституційного розвитку передових демократичних держав, а й враховує практику поточного законодавчого регулювання громадських взаємин у Казахстані на етапі. 2. На відміну від раніше які діяли, Конституція 1995 року у принципі відбиває фактичний стан у країні й реальні потреби соціальноекономічного, суспільно-політичного і духовно-морального розвитку суспільства на умовах. 3. Центральна ідея основного закону у тому, що необхідно забезпечити злагоду і компроміс різних суспільно-політичних сил казахстанського суспільства як у найближчу, і більш отдалённую історичну перспективу. Це Конституцію найважливішим чинником якого політичну стабільність, гарантом громадянського світу, соціального і національного згоди. 4. Норми Конституції є юридичними вказівок прямого дії, вони забезпечуються захистом органів структурі державної влади, що створює реальні змогу формування та зміцнення держави. 5. Конституція України та сформульовані ній політичні принципи і правові інститути сприяють включенню нашого й держави до системи світової економічно і політично у світовій прогрес сучасної цивілізації в целом.3.

2. Співвідношення правничий та закону з Конституції РК.

Проблема співвідношення правничий та закону існувала практично завжди, давніх часів, відтоді, як з’явилося право. Розглядалася цю проблему безліч разів у межах й зарубіжного, і вітчизняного права. Кожна з протиборчих сторін наводила свої власні, її погляд, переконливі аргументи, прагнула придбати як і більше послідовників. Однак у практичному плані все залишалося не змінювалась. Актуальність проблеми співвідношення правничий та закону зберігається і нині. Понад те, вона лише зберігається, а й періодично, особливо у перехідні, супроводжувані зусиллям соціальної напруженості в громадські періоди, значно загострюється. Причина у цьому, що ця, здавалося б, суто «кабінетна», академічна проблема має тільки й не скільки теоретичне, скільки прикладне, практичного значення. Зрозуміло, така її практична значимість обумовлена передусім характером і особливостями саму проблему. Суть її коротко зводиться ось до чого. Існують закони, відповідні правовим критеріям, які потрібно вважати «правовими законами». Тут право і закон збігаються. Але і такі закони, які відповідають правовим критеріям і, отже, з правом, не совпадают.1.

У разі зіштовхуються два різних погляду, чи подхода.

Одне з них орієнтовано те що державу є єдиним і винятковим джерелом права, що усе те, що ж каже держава через свої умови, — і є право.

Іншої ж погляд, чи підхід, до розв’язання проблеми співвідношення правничий та закону грунтується, що як регулятор громадських відносин вважається «по меншою мірою щодо незалежним від держави і закону і навіть попереднім закону, наприклад, в ролі надисторического природного права чи ролі права суспільства, социально-исторически обумовленого, народжуваного в об'єктивних громадських отношениях». 2.

У разі ми маємо справу із зовсім іншим правопониманием і з іншим поданням щодо співвідношенні правничий та закону, як і держави й права. Держава право зізнаються як щодо самостійним стосовно друг до друга інститутами, а й у однаково похідними від об'єктивних відносин також умов, утворюють межах громадянського суспільства. Право у своїй визначається не інакше як «форма висловлювання волі у громадських відносинах, як захід цієї свободи, форма буття свободи, формальна свобода». 3.

У развёрнутом вигляді право подається як «претендує загальність і общеобязательность соціальна інституція нормативного регулювання громадських взаємин у цілях розумного устрою людського суспільства шляхом визначення заходи свободи, правий і обов’язків і являє собою собі втілення у звичаї, традиціях, прецеденти, рішеннях референдумів, канонічних, корпоративних, державних підприємств і міжнародних нормах правового ідеалу, заснованого за принципами добра, справедливості, гуманізму і збереження навколишнього среды». 4.

Що ж до держави, воно в такому правопонимании як не розглядається як творця чи джерела право, а й навпаки, саме оголошується повсюдно пов’язаним чи з крайнього заходу значно обмеженим у діях правом. Воно представляється в ролі інституту, який стільки встановлює, скільки формулює чи виводить право, завдяки законотворчої діяльності, з об'єктивно існуючої економічної, соціально-політичної й інший действительности.

Держава — винятковий творець і джерело закону, але зовсім на права. Держава монополізує законотворчу, а не правотворческую діяльність, бо законотворчість і правотворчество, а водночас і і закон як регулятор процесу законотворчості право як продукт процесу правотворчества, відповідно до развиваемым за такого підходу погляди, не лише совпадают.

Відомий французький державознавець і правознавець Леон Дюги писав, що «є вираз не загальної волі, якої, не волі держави, яка також немає, а волі кількох голосуючих людина. У Франції є воля 350 депутатів і 200 сенаторів, їхнім виокремленням звичайне більшість у палаті депутатів й у сенаті. Ось факт. Поза тим є лише фікції і порожні формули. Не хотілося б їх. Якщо є вираз індивідуальної волі депутатів і сенаторів, він може бути обов’язковим й інших воль. Він то, можливо обов’язковим лише як формулювання норми права чи як застосування неї і лише цих межах. У дійсності всі закони діляться на великі категорії: на закони, які формулюють норми права, а чи не закони, приймаючі заходи до її виконання. Я називаю перші нормативними законами, а другі - конструктивними законами». 1.

Наведені міркування і взагалі державно-правові ідей Л. Дюги, хоча він завжди і викликали неабиякий інтерес у юристів, не дають вичерпної відповіді на питання, що є «правової закон», що «не правової закон», яке співвідношення правничий та закона.

З метою розв’язання проблеми співвідношення правничий та закону іноді використовується категорія «правової ідеал». У науковій літературі він окреслюється «породження індивідуального, громадського, наукового свідомості про розумному устрої гуртожитки за принципами добра, справедливості гуманізму і збереження середовища». З посиланням на відомий вислів римлян у тому, що «справедливість і добре що є закон законів», роблять висновок, що правової ідеал таки становить зміст правових законів, що те й не що інше, як «закон законов». 2.

Нині, по-перше, можна лише на констатацію факту невирішеність й те водночас велику соціальну залежності проблеми співвідношення правничий та закону; а по-друге, необхідно враховувати, що у правотворческой і правозастосовчої діяльності державні органи домінуючими є ідеї єдності та неподільності правничий та закону. Між правому й законом не проводять ніякого различия.3.

Гадаю, якщо проблемою взаємовідносини правничий та закону зацікавиться простий обиватель, який ставить собі завдання глибокого дослідження цієї проблеми, а лише ставить собі завдання задовольнити свою допитливість, він може дійти невтішного висновку з допомогою умовиводи, маючи всього на всього такі определения:

Закон — нормативний акт, ухвалений вищим органом структурі державної влади у встановленому Конституцією порядку, має вищою юридичною чинністю стосовно іншим нормативним актам.1.

Нормативний акт — 1. офіційний письмовий документ, який приймає уповноваженим органом держави; встановлює, змінює чи скасовує норми права; 2. документ, виданий уповноваженим органом і у якому норми права, тобто загальні розпорядження постійного чи тимчасового дії, розраховані багаторазове применение.2.

Право — 1. система загальнообов’язкових соціальних норм, охоронюваних силою держави, забезпечує юридичну регламентацію громадських взаємин у масштабі всього общества…2. див. ПРАВА.3.

Права — охоронялась законом можливість або робити; вступати жодних образом.4.

З перелічених вище термінів, можна співвіднести право і закон згідно з Конституцією Республіки Казахстан. Наприклад, в статті 6 пункті 3 сказано: «Земля і її надра, води, рослинний і тваринний світ, інші природні ресурси перебувають у державній власності…» — це закон, а «Земля може бути й у приватної власності на підставах, умовах в межах, встановленому законом» — тут є право, а зокрема, право особи на одне приватну власність. У статті 13 п. 1, сказано: «Кожен має право визнання його правосуб'єктності тож мають право захищати своїх прав і свободи…» — цього права людини і громадянина, а законом їм ж є продовження цього пункту — «…усіма не суперечать закону способами, включаючи необхідну оборону». У статті 15 п. 1 сказано: «Кожен має право життя» — це одна з недоторканних правами людини, а пункті 2 сказано: «Ніхто немає права довільно позбавляти людини життя…» — це є законом, оскільки встановлює обов’язкові дії, зокрема — заборона. І далі. Таке співвідношення робити протягом усього Конституции.

Глава II. Поділ влади — основний принцип правового государства.

1. Законодавча власть.

Важливою особливістю правової держави є реалізація принципу поділу влади. У чому суть цього принципа?

Поділ влади — це принцип чи теорія, яка виходить із те, що задля забезпечення процесу нормально функціонувати держави, у ньому має існувати щодо незалежні друг від друга влади. Це — законодавча, виконавча і судова влади. Законодавча влада має належати парламенту, виконавча — уряду й судова — суду.

Суть цієї теорії у цьому, аби запобігти зосередження влади у руках однієї особи чи невеличкий групи осіб. І цим унеможливити її використання одними класами чи групами людей на шкоду другим.

Теорія поділу влади є далеко ще не новим породженням суспільно політичної думки. Перші паростки цієї теорії виникли на початкових стадіях розвитку державного механізму. Так ще давньогрецький історик Полібій (200−120 рр. до нашої ери) захоплювався системою розподілу влади між різними державними органами, яка була в республіканському Римі. Влада цій державі, писав Пауль, поділена в такий спосіб, щоб жодна з її складових частин не переважувала б іншу. «Щоб в такий спосіб держава незмінно перебувало може рівномірного хитання й рівноваги, на кшталт йде проти вітру корабля». Значне розвиток теорії поділу влади отримало середньовіччі. Особливо виділяються погляди на держава й право англійського философа-материалиста Дж. Локка і французького філософа-просвітителя Ш. Монтескье.1.

У кожному демократичній державі є Парламент, є він і нашої республіці. Він є найвищим представницьким органом, які вживають закони та і двох палат: Сенату і Мажилиса.

Сенат формується двома шляхами: 1) частина депутатів складається з осіб, обраних дві людини від транспортування кожної області, міста республіканського значення й столиці Республіки на спільному засіданні всіх представницьких органів, відповідно області, міста республіканського значення й столиці Республіки; 2) сім депутатів Сенату призначаються Президентом Республіки терміном повноважень Сената.

Депутатом Сенату то, можливо громадянин Республіки Казахстан, котра перебувала громадянство щонайменше п’ять років, досягли понад тридцять років, мають вищу освіту та стаж роботи менше п’яти років, який постійно проживає біля відповідної області, міста республіканського значення або столиці Республіки щонайменше трьох лет.2.

Мажилис складається з сімдесяти семи депутатів. Шістдесят сім депутатів обираються по одномандатних територіальним виборчим округах, утвореним з урахуванням адміністративно-територіального розподілу Республіки і з приблизно рівної чисельністю виборців. Десять депутатів обираються з урахуванням партійних списків у системі пропорційного представництва територією єдиного загальнонаціонального виборчого округа.

Депутатом Мажиліса то, можливо громадянин Республіки, який сягнув двадцяти п’яти. Депутат парламенту може бути одночасно членом обох Палат.

Термін повноважень депутатів Сенату — років, термін повноважень депутатів Мажиліса — п’ять лет.1.

Обраним вважається кандидат, який набрав більше п’ятдесяти відсотків голосів виборців чи виборщиків, які взяли що у голосуванні по одномандатному територіальному виборчому окрузі, на спільному засіданні депутатів всіх представницьких органів відповідно області, міста республіканського значення й столиці Республіки. Що стосується, якщо жодного з кандидатів не набрав зазначеного числа голосів, проводиться повторне голосування, у якому беруть участь двоє кандидата, які набрали більше число голосів. Обраним вважається кандидат, набравши більше виборчих симпатій чи виборщиків, які взяли участь у голосуванні. До розподілу депутатських мандатів щодо виборів в Мажилис з урахуванням партійних списків допускаються політичні партії, які набрали щонайменше семи відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Вибори в Сенат вважаються які відбулися, тоді як голосуванні взяли участь понад п’ятдесяти відсотків виборщиків. Порядок виборів депутатів парламенту Республіки визначається конституційним законом.2.

Депутат парламенту над праві бути депутатом іншого представницького органу, займати інші оплачувані посади, крім викладацької, наукової чи іншого творчої діяльності, здійснювати підприємницьку діяльність, входити до складу керівного органу чи спостережної ради комерційної організації. Порушення справжнього правила влечёт у себе припинення повноважень депутата.

Депутат має право вирішального голоси з усіх питань, аналізованим на сесіях парламенту і засіданнях його органів, у складі що їх входить. Депутат вправі обирати й бути обраним в координаційні і створить робочі органи парламенту його Палат; вносити пропозиції і зауваження до порядку денному сесії, вносити пропозиціями щодо заслуховування на сесії парламенту звіту посадових осіб, підзвітних палатам; поводження з депутатськими запитами, вносити поправки нині проектом законів, постанов, інших актів, прийнятих Парламентом; знайомити депутатів із зверненнями громадян, мають громадське значення, здійснювати інші полномочия.

Депутат зобов’язаний брати участь у роботі парламенту та її органів, до складу яких обрано. Депутат особисто здійснює своє право голосування. Він вправі передавати свого голосу іншому депутату. Депутат вправі вносити будь-які і питання пропозиції в руки Палат, брати участь у підготовці питань до розгляду, в обговоренні і прийняття із них рішень, соціальній та організації проведення життя прийнятих рішень, у контролі право їх выполнением.3.

Депутатський запит є офіційно зверненим вимогою посадових осіб державні органи дати сесія парламенту обгрунтоване роз’яснення чи викласти позицію з питань, які входять у компетенцію цього важливого органу чи посадового лица.

Депутат парламенту проти неї звертатися зі запитом до прем'єрміністру освіти і урядовцям, голові Національного банку України, голові і членів Центрвиборчкому, генерального прокурора, голові Комітету національної стратегії безпеки, голові і членів Лічильного комітету контролю над виконанням республіканського бюджета.

Посадове особа зобов’язана відповідати на запит на пленарному засіданні парламенту або палати. По відповіді на депутатський запит і результатам обговорення ухвалюється постанова парламенту або його Палаты.

Депутати заслуговують організовувати в Парламенті такі об'єднання: 1. Фракція — організована злочинна група депутатів, що становить політичну партію чи інше громадське об'єднання, зареєстрований встановленому законом порядку; її створюють з метою висловлювання інтересів політичну партію чи іншого громадського об'єднання на парламенте;

2. Депутатська група — об'єднання депутатів реалізації своїх повноважень, співпраці на 26 виборчих округах.1.

Депутат ні від когось не залежний у роботі. Вплив в який би не пішли формі на депутата або його близьких родичів із єдиною метою перешкодити виконання депутатських обов’язків, тягне відповідальність. Службові особи державних громадських об'єднань, органів місцевого самоврядування, організацій, які виконують своїх зобов’язань перед депутатами, які мають йому явно неправдиву інформацію, порушують гарантії депутатської діяльності, також підлягають ответственности.2.

Депутат як заявив представник народу Парламенті повинен дотримуватися норм моральності. Регламент парламенту встановив правила депутатської етики, що визначають норм поведінки, якими вони мають керуватися як із здійсненні депутатських повноважень, і у неслужбове час. До правилам депутатської етики ставляться такі нормы:

— депутати повинні ставитися один до друга всім іншим особам, бере участі у роботі Палат парламенту, з уважением;

— депутати нічого не винні вживати у своїх виступах необгрунтовані обвинувачення, грубі, образливих висловлювань, які завдають збитків честі і людської достойності депутатів та інших лиц;

— депутати нічого не винні закликати до незаконним і насильницьким действиям;

— депутати нічого не винні перешкоджати нормальної роботі Палат парламенту, його координаційним і робочим органам тощо. д.

Парламент здійснює працювати сесійному порядку. Сесія складається з наявності спільних і роздільних Палат, бюро Палат, постійних комітетів і спільних комісій Палат. Перша сесія парламенту нового скликання скликаються Президентом Республіки пізніше тридцяти днів із дня опублікування підсумків виборів і навіть обрання щонайменше дві третини депутатів кожної з палат. Сесія парламенту відкривається і закривається на спільних засіданнях Сенату і Мажилиса.3.

Найважливіші питання розглядаються на спільних засіданнях Мажиліса і Сенату, наприклад, внесення змін доповнень до Конституції. Таке питання пропонується лише Президентом. Конституція має бути стабільної та стійкою, у неї не можна часто вносити зміни. На спільної засіданні Палат парламенту приймаються конституційні закони, які вносять в змін до Конституції. При допомоги в конституційних законів визначаються повноваження парламенту, Президента, Уряди, Конституційного Ради, і навіть судових органів. З допомогою конституційних законів встановлюється порядок проведення виборів у Парламент, Президента, місцевих представницьких органів (маслихаты), і навіть референдуму (всенародного голосования).1.

На спільному засіданні Мажилис і Сенат розглядається і стверджується республіканський бюджет, звіт уряду про його виконанні. Бюджет має важливого значення державі, народу, кожної людини. Адже з бюджету виділяються вартість зміст державні школи, інститутів, медичних закладів, зарплати вчителям, медикам, ученим, державних службовців, утримання армії й т. буд. Тому депутати як представники народу повинні суворо контролювати, як збираються доходи — у бюджет, як на що витрачаються народні деньги.

На спільному засіданні Мажиліса і Сенату вирішують питання передачі Президенту законодавчих повноважень парламенту. Якщо Парламент вирішить, що Президентові слід передавати законодавчі повноваження, тоді Президент матиме право вимагати сам не прийматиме законів. А, щоб Президент не перетворився на легіслатура, їй дається право прийняття законів терміном до одного года.2.

Мажилис і Сенат спільне засідання вирішують також інші важливі вопросы.

Тепер коротенько розглянемо, чим займаються Мажилис і Сенат в окремішності. До винятковому ведення Мажиліса належить: 1) прийняття до розгляду і розгляд проектів законів; 2) підготовка пропозицій з запереченням Президента Республіки Казахстан на закони, прийняті Парламентом Республіки; 3) обрання визволення посади за поданням Президента.

Республіки Голову, заступника Голову, секретаря і членов.

Центральну виборчу комісію Республіки; 4) оголошення чергових виборів Президента Республіки; 5) делегування двох вибори до склад Кваліфікаційної колегії юстиції; 6) висування обвинувачення проти Президента Республіки на скоєнні державної измены.3.

До винятковому ведення Сенату належить: 1) обрання визволення посади за поданням Президента.

Республіки Казахстан Голову Верховного Судна, голів колегії і суддів Верховного Судна Республіки, прийняття їх присяги; 2) дача згоди призначення Президентом Республіки Генерального.

Прокурора і Голову Комітету національної безопасности.

Республіки; 3) позбавлення недоторканності генерального прокурора, Голову і суддів Верховного Судна Республіки; 4) дострокове припинення повноважень місцевих представницьких органів відповідно до законодавством Республіки; 5) делегування двох вибори до склад Вищої Судового Совета.

Республіки Казахстан; 6) розгляд порушеної Мажилисом питання про відмові від должности.

Президента республіки і винесення її результатів в руки спільного засідання Палат.1.

Президент може підписати закон, чи, інакше кажучи, накласти вето. Тоді Президент спрямовує закон в Парламент на нове розгляд із зазначенням з його недоліки. І тут Парламент знову розглядає і може врахувати зауваження Президента, після чого закон передається на підпис Президенту.

Порядок прийняття законів непростий. Це тим, що закон є нормативним актом, які мають, після Конституції, вищої юридичну чинність. Закон ні суперечити Конституції. У той самий час й інші нормативні акти нічого не винні суперечити законам. Тому закони приймаються по найважливішим питанням життя суспільства, кожної людини. У Конституції записано, що приймаються з питань права і свободи громадян, власності, оподаткування, організації і діяльності державні органи, державної влади і військової служби, освіти, охорони здоров’я, охорони навколишнього середовища, забезпечення оборони та безпекою держави і т.п.2.

Робота парламенту проводиться на демократичної основі. До підготовці проектів законів залучаються фахівці - юристи, економісти, соціологи, інженери, медики та інші. Для попереднього обговорення питань Мажилис і Сенат проводять парламентських слухань, куди запрошуються вчені, працівники державні органи, представники громадськості, радіо, телебачення, газет. За підсумками парламентських слухань приймаються рекомендації депутатам.

Мажилис і Сенат заслуговують заслуховувати звіти членів питань своєї діяльності. Якщо урядовець погано працює, не виконує законів, то Мажилис чи Сенат можуть скласти рішення про недовіру щодо нього, і звернутися до Президента звільнити його з посади або навіть притягти його до кримінальної ответственности.3.

Як уже повідомив Бурлак, із 1 грудня 1999 року у 3 січня 2001 року Парламентом другого скликання прийнято 154 закону, зокрема на першої сесії - 83 закону, другого — 71 закон. По років: 1999 року (із першого грудня) — 34 закону, 2000 року — 119 законів, 2001;го року — 1 закон. З ухвалених законів 25 самостійних, 33 закону про внесення і доповнень в чинне законодавство, 7 законів про запровадження про що втратили чинність. Ратифіковано 89 міжнародних договорів і соглашений.1.

Ці дані з газети показують про дійсною роботі законодавчого органу Республіки Казахстан.

2. Виконавча власть.

Уряд є найвищим органом виконавчої. Воно очолює систему центральних і місцевих виконавчих органів, входять міністерства, державні комітети, комітети Республіки, місцеві адміністрації: обласні, районні і городские.

Уряд як вищий орган виконавчої наділене широкі повноваження, що закріплені у Конституції і указі Президента, у яких силу конституційного закону, «Про уряд Республіки Казахстан» від 18 грудня 1995 года.2.

У сфері економіки уряд розробляє основні напрями державної економічної політики, стратегічні заходи для її здійсненню; розробляє економічні програми, республіканський бюджет і як звіт про виконанні, забезпечує його виконання; розробляє та здійснює заходи зі зміцнення фінансової систем Республіки і т.д.

У сфері соціальної уряд визначає систему і умови оплати праці, соціального захисту громадян, державного соціального забезпечення та високого соціального страхування; забезпечує рішення питань соціального розвитку регіонів; сприяє рішенню проблем молоді, фізичної культури та спорту, туризму, соціально партнерства.

Уряд забезпечує здійснення правової реформи, захист права і свободи граждан.

У сфері науки, техніки, освіти й палаци культури уряд розробляє і реалізують плани науково-технічного розвитку; визначає і реалізує державної політики в розвитку науки, техніки, культури, освіти, впровадження нових технологий.

У сфері адміністративно-політичного управління утворює і скасовує консультативно-дорадчі органи, керує діяльністю міністерств, державних комітетів, центральних виконавчих органів, не які входять у уряд, контролює виконання ними законів, актів президента і уряду, призначає посаду і звільняє заступників міністрів; керує діяльністю місцевих виконавчих органів з питань управління, контролює виконання ними законов.

У сфері зміцнення законності та правопорядку уряд забезпечує здійснення правової реформи; розробляє і реалізують заходи з охорони і захист права і свободи громадян, забезпечення законності і правопорядку, безпеки і обороноздатності республіки, територіальної цілісності і охорони державних границ.1.

У сфері зовнішньої політики України уряд приймає рішення про проведенні переговорів і підписанні міжурядових угод; забезпечує розвиток взаємовідносин республіки з іншими державами, міжнародними і регіональні організації; розробляє заходи для реалізації зовнішньоекономічної політики; вживає заходів в розвитку зовнішньої торгівлі; здійснює співробітництво і зміцнити взаємодію з міжнародними фінансовими организациями.2.

Уряд Республіки Казахстан, по-перше, бере участь у законотворчому процесі, здійснюваній Парламентом і президентом; удругих, приймає рішення на межах своєї компетенції; по-третє, контролює діяльність міністерств та; по-четверте, контролює діяльність місцевих органів виконавчої власти.

Уряд має право законодавчої ініціативи. Воно вправі з усіх питань, вхідним у його компетенцію, розробляти законопроекти і вносити їх у розгляд Мажилиса.3.

Законопроекти, внесені урядом в Парламент, підлягають обов’язковому обговоренню Журбі уряду. Обговорення законопроекту проводиться за обов’язкового участі розробників документа, експертів. За результатами розгляду приймають рішення уряду, яким закону то, можливо спрямована Мажилис Парламента.

Уряд як самостійно вносить законопроекти в Мажилис, а й виконує також доручення про внесенні законопроекту в Мажилис Парламента.

Уряд очолює Прем'єр-міністр, повноваження котрої закріплені у Конституції й у Указі про уряді. Прем'єрміністр має такі полномочия:

— організує уряду і розподіляє функціональні обов’язки між своїми заступниками і членів правительства;

— представляє уряд чи доручає представництво уряду у стосунки з Президентом, Парламентом, Конституційним Радою, Верховний суд, Генеральна прокуратура, іншими державними органами;

— представляє уряд чи доручає представництво уряду у міжнародних відносинах і підписує міжурядові договори і соглашения;

— вносить Президенту Республіки пропозиції: про структуру та професійно-кваліфікаційний склад правительства;

— про утворення, реорганізації і скасування міністерств, державних комітетів і центральної виконавчих органів, не вхідних у складі правительства;

— доповідає Президенту про основних напрямах діяльності уряду та про усіх її найважливіших решениях;

— заслуховує звіти членів Кабміну, керівників центральних і місцевих виконавчих органов.1.

Прем'єр-міністр виконує та інші повноваження, покладені на нього законами.

Міністри, голови державних комітетів є урядовцями. Вони здійснюють керівництво відповідними міністерствами та державними комітетами, відповідають за стан справи галузях (сферах) управління, що у віданні відповідних міністерств і запровадження державних комітетів. Разом з тим урядовці так і колегіально відповідальні за рішення, прийняті урядом, навіть якщо де вони голосував їх ухвалення, але з заявили негайно про своє несогласии.2.

Очолюючи систему виконавчих органів Республіки Казахстан, уряд входить у відносини коїться з іншими гілками державної власти.

Уряд утворюється Президентом, який стверджує структуру і склад уряду. Урядовці приносять присягу народові і Президенту Казахстану. Уряд в усій своїй діяльності відповідально Президентові республіки. Воно регулярно інформує про виконанні своєї програми, доручень президента і інших напрямах своєї діяльності. Уряд організує виконання актів президента і здійснює право їх виконанням міністерствами, державними комітетами, іншими, в тому числі місцевими виконавчими органами. Уряд виконує доручення про внесенні законопроекту у Мажилис Парламента.3.

Відносини уряду з Парламентом. Уряд має правом законодавчої ініціативи. Це реалізується урядом лише у Мажилисе парламенту, тобто уряд вносить законопроект в Мажилис шляхом видання відповідного постанови. Уряд свою роботу будує з конституційних і спонукає пересічних законів, які приймаються Парламентом. Тому уряд повинен виконувати як Конституцію, а й закони, контролювати виконання законів міністерствами, державними комітетами й іншими центральними виконавчими органами. Уряд щорічно становить республіканський бюджет, представляє його за твердження Парламента.

Відносини уряду з міністерствами, державними комітетами й іншими органами. Уряд Республіки здійснює керівництво діяльністю міністерств, державних комітетів і центральних виконавчих органів, не входять до складу уряду. Воно контролює виконання зазначеними органами законів, актів президента і самого представництва. Уряд стверджує положення про міністерствах, державних комітетах і центральної органах, не вхідних до уряду, їх структуру, розмір асигнувань з республіканського бюджету утримання їх центрального апарату і місцевих органів. Винятком є інвестиційний комітет, який входить у уряд. Його статус визначається не урядом, а Парламентом шляхом ухвалення закону. Таке виняток пояснюється особливим значенням інвестицій у відродження економіки та зосередженні інвестиційних коштів до рук одного органа.1.

Уряд скасовує або призупиняє в цілому або частково дію актів міністерств, державних комітетів, центральних виконавчих органів, не входять до складу уряду. Підставою для таких дій, зокрема, є уявлення Генеральної прокуратури про невідповідність рішень виконавчих органів положенням Конституції, законам, актам Президента, правительства.2.

Крім міністерств, державних комітетів, центральних виконавчих органів, не які входять у уряд, створюються республіканські органи, які називаються відомствами. Уряд приймає нормативні акти, що визначають сферу діяльності, повноваження президента і відповідальність відомств; визначає розмір асигнувань з республіканського бюджету утримання відомств; призначає посаду і від посади керівників ведомств.3.

Певні відносини уряду складаються із місцевими виконавчими органами: районними, міськими й обласними адміністраціями. Уряд є найвищим ланкою виконавчої влади, і тому відносини із місцевими виконавчими органами будуються по принципу «влада — підпорядкування». Уряд керує діяльністю місцевих виконавчих органів за такими вопросам:

1. державного управления;

2. виконання місцеві органи законів, актів президента і правительства;

3. заслуховування звітів про діяльність місцевих виконавчих органів на засіданні правительства;

4. скасування або призупинення в цілому або у частині дії актів місцевих виконавчих органів прокуратури та т.д.4.

Відповідно до Конституцією однією з повноважень уряду є вироблення заходів для проведенню зовнішньої політики України республики.

Уряд приймає рішення проведення переговорів і підписанні за міжнародні договори з питань, які належать до його ведення. Міністри, голови державних комітетів, керівники інших центральних виконавчих органів Республіки Казахстан теж заслуговують приймати рішення проведення переговорів і підписанні за міжнародні договори. Такі договори називаються міжвідомчими договорами.5.

Судова власть.

вона є самостійної гілкою структурі державної влади, здійснюється від імені республіки і лише судом. Вона створюється у тому, щоб захищати права, свободи, законні громадян, їх об'єднань, правничий та законні інтереси державні органи, організацій, забезпечувати виконання Конституції, законів, інших нормативних правових актів, міжнародних договоров.1.

Отже, відповідно до Конституцією Республіки Казахстан суд захищає права, волі народів і законні громадян. Це означає, що суди не розглядають справи, пов’язані із захистом прав, свобод і законних інтересів не громадян Республіки Казахстан — іноземних громадян, осіб без громадянства? Іноземці й обличчя без громадянства мають республіці правами і свободами, і навіть відповідають, встановлені для громадян, якщо інше не передбачено Конституцією, законів і міжнародними договорами.2.

Суди захищають правничий та законні інтереси державних органів, які можуть опинитися порушуватися громадянами, іноземними громадянами, іншими органами, громадських об'єднань. Так, Конституція забороняє громадським об'єднанням втручатися у справи державні органи. Що стосується втручання державні органи вправі захищати своїх прав й інтереси через суд.

Конституція покладає на суд обов’язок забезпечення виконання її законів, інших нормативних правових актів, міжнародних договорів. Суд насамперед має забезпечити виконання Конституції. Цю обов’язок суд виконує у різний спосіб. Однією з важливих способів є безпосереднє застосування норм Конституції при розгляді конкретних кримінальних, громадянських і інших справ. Відправляючи правосуддя, суди оцінюють сенс норм чинного права, саме сенс конституційних норм, законів, інших нормативних правових актів, за міжнародні договори Казахстану й у необхідних випадках застосовують Конституцію Республики.

Кожен громадянин має право користування рідною мовою. Це конституційне становище зобов’язує суди клопотанням що у справі осіб забезпечити їм право робити освідчення та показання, виступати у суді рідною языке.

Судова влада поширюється попри всі справи суперечки, виникаючі з урахуванням Конституції, законів, інших нормативних правових актів, міжнародних договоров.3.

Це конституційне становище означає, які нормативні правові акти є юридичною підставою для звернення до суду. На чільному місці стоїть Конституція, правові норми якої можуть бути юридичною підставою для звернення до суду для захисту порушення прав, свобод і законних інтересів. Цим самим конституція однозначно вказує, що її норми мають силу прямої дії і може застосовуватися судами при розгляді конкретних справ. Судова влада здійснюється з допомогою громадянського, карного і інших встановлених законом форм судочинства. До іншим, зокрема, належить судочинство по адміністративних справах. Деякі адміністративні правопорушення розглядаються судом. Рішення, вироки, інші постанови судів, а також їхніх законні розпорядження, вимоги, доручення та інші звернення обов’язкові до виконання усіма державними органами і міжнародними організаціями як державними, і недержавними, посадовими особами, громадянами, іноземними громадянами та посадовцями без громадянства. Невиконання рішень судів визнається порушенням законом і проявом неповаги в суд. Кримінальним кодексом Республіки Казахстан про ухиляння посадової особи державній чи недержавної організації від приведення в виконання судової вироку чи вирішення передбачає кримінальної ответственность.1.

Конституція забороняє установа спеціальних і надзвичайних судів хоч би яким не пішли назвою. Але але це означає, що ні можуть бути засновані спеціалізовані суди. Указ президента, чинний конституційного закону, «Про суди і статус судів Республіка Казахстан» допускає створення спеціалізованих судів. Можуть створюватися спеціалізовані суди з господарських, податковим, сімейним, адміністративним, трудовим справам, справам неповнолітніх тощо. Треба підкреслити, що правосуддя відбувається лише судами згідно і з урахуванням законів. Ніякої інший орган, посадова особа немає права брати він функції суду. Самоправність і самосуд також забороняються законом. Тільки суддя наділений повноваженнями брати участь. Громадяни, які претендують посаду суддів, повинен мати вища юридична освіту й «бездоганну репутацію». Це вимога морального характеру, і це зовсім правильна. Адже суддя непросто державний службовець, виконує якусь організаційну роботу. Він застосовує закон на громадян, органам і організаціям, вирішуючи питань, які стосуються їхнього стану, долі. І у своїй виступає від імені держави, а чи не окремого державного органа.2.

Судді Республіка Казахстан незалежні і несменяемы. Незалежність і незмінюваність суддів виявляється у наступних моментах. При відправленні правосуддя, тобто розгляді справ судді незалежні. Вони мають підкорятися лише положенням, нормам Конституції та закону. Ніхто не вправі втручатися у здійснення правосуддя надавати якесь вплив на суддю. Якщо такі дії (втручання у справи судді) спостерігаються, то винну особу притягують до юридичну відповідальність. Суддя зобов’язаний давати будь-які пояснення з суті розглянутих чи що у виробництві справ. Жодна посадова особа немає права вимагати від судді пояснень у тому чи іншого рішення або ж давати вказівки. Діяльність судді у здійсненні правосуддя захищається і південь від втручання засобів, які мають право надавати тиску суддю під час здійснення правосуддя, відмовіть у повідомленнях результати судового розгляду чи іншим чином впливати на суд до набрання рішенням чи вироку в законну силу.3.

Конституція гарантує недоторканність суддів. Суддя не може бути заарештований, приведений, заходам адміністративного стягнення, що накладаються через суд знову. Суддю не можна залучати до кримінальної відповідальності без згоди Президента. Голова Верховного суду, судді Верховним судом неможливо знайти притягнуто до кримінальної відповідальності без згоди Сенату парламенту. Судді притягнуто до кримінальної відповідальності без згоди президента і сенату у разі затримання дома злочини, або скоєння тяжких злочинів. Кримінальна справа щодо судді може бути порушена лише генеральним прокурором Республики.1.

При застосуванні закону суддя має керуватися такими принципами:

1) Обличчя вважається невинуватим у скоєнні злочину, коли його винність нічого очікувати визнана хто розпочав чинність закону вироком суда;

2) Ніхто може бути підданий повторно кримінальної чи адміністративної відповідальності один і той ж правонарушение;

3) Нікому може бути без його згодою змінена підсудність, передбачена йому законом;

4) У суді кожен проти неї бути выслушанным;

5) Закони, встановлюють чи які посилюють відповідальність, які покладають нові обов’язки на громадян або ускладнюють їхні становище, зворотної дії немає. Якщо після виконання правопорушення відповідальність для неї законом скасовано чи пом’якшено, застосовується новий закон;

6) Обвинувачуваний зобов’язаний доводити свою невиновность;

7) Ніхто з зобов’язаний давати проти себе, чоловіка (дружини) і близьких родичів, коло яких визначається законом.

Священнослужителі не зобов’язані свідчити проти доверившихся їм у исповеди;

8) Будь-які сумніви щодо винності особи тлумачаться на користь обвиняемого;

9) Не мають юридичної сили докази, отримані незаконним способом. Ніхто може бути засуджений тільки основі його власного визнання; 10) Застосування кримінального закону з аналогії не допускается.2.

Верховний Суд Республіки Казахстан є найвищим судовим органом з цивільних кримінальним й іншим справам, підсудним справам загальної юрисдикції, здійснює в передбачені законами процесуальних формах нагляд їхньої діяльності і дає роз’яснення з питань судової практики.3.

Заключение

.

Правове держава створюється під час тривалого історичного поступу. Тож у Конституції Республіки Казахстан записано, що стала на шлях формування правового государства.

Першим показником правової держави є верховенство закону, його панування у житті повинні регулюватися у вигляді законів, Конституція орієнтує легіслатура цього обставина. Відповідно до Конституцією Парламент Республіки Казахстан «вправі видавати закони, які регулюють найважливіші суспільні відносини, встановлюють засадничі принципи і норми, що стосуються правосуб'єктності фізичних юридичних осіб, цивільних прав і свобод можливо… основ організації і діяльності державних органів місцевого самоврядування, державної влади і військової служби» і т.д.

Іншою важливою принципом правової держави є обов’язковість всім державні органи, посадових осіб вимог законів. Закони виходять головним чином держави, його органів. Отже, насамперед, сама держава перебирає зобов’язання дотримуватися законів. В усіх випадках реалізація перегукується з державі, або забезпечують застосування законів, або застосовують заходи на порушників тощо. Отже, приймаючи закони, держава лише бере зобов’язання виконувати вимоги законів, а й стежить до всього ходом виконання положень законів усіма субъектами.

Важливим принципом правової держави є неухильне дотримання законів громадянами. І тому треба зазначити закони, інші нормативні правові акти, встановлюють права, волі народів і обов’язки громадян. А, щоб забезпечити знання законів, Конституція передбачає офіційну публікацію законів, всіх нормативних правових актів, що стосуються прав, свобод і управлінських обов’язків громадян. Друкування є неодмінною умовою їх застосування — це конституційне становище має велике значення в правовому освіті громадян, оскільки вони теж мають можливість ознайомитися з нормативними правовими актами, які стосуються їх прав, свобод і обязанностей.

Іншою важливою умовою виконання громадянами положень законів є формування правосвідомості. Цьому питання не віддалялося належного уваги. Корінне зміну ставлення держави до питань правового освіти населення почалося з постанови Президента Республіки Казахстан від 21 червня 1995 року «Про заходи щодо здійснення правового загального навчання» країни. Це — акт великої політичної значення, в його основі лежить ідея забезпечення формування правової держави. У ньому передбачається навчання правовим і моральним нормам з дошкільного віку. Правовим навчанням охоплюються громадяни різного віку і батько всіх верств, незалежно від сфери навчання, праці та службове становище аж до міністрів. І законослухняні громадяни, і бездоганно виконують закони державні службовці, і порушники законів формуються з дитячого возраста.

Список використаної литературы.

1. Конституція Республіки Казахстан. Алмати «Жетi жаргы» 1998.

2. Дюги Л. «Суспільство, особистість і держави». СПб. 1901.

3. Ємельянов С.А. «Право: визначення поняття». М. 1992.

4. У конституційному праві Республіки Казахстан. Сагиндыкова А.Н.

Алмати «Бiлiм» 1999.

5. Нерсесянц В. С. «Право і закон». М. 1983.

6. Основи держави й права Казахстану. Сапаргалиев Р. Алматы.

«Атамура» 1998.

7. Загальна теорія держави й права. М. Н. Марченко. М. Т-1. «Зерцало».

1998.

8. Четвернин В. А. «Демократичне конституційне держава: введення у теорию».

9. Великий економічний словник. // Під редакцією О. Н. Азриляна. М.

«Інститут нової економіки» 1998.

10. Словник російської. // Під редакцією А. П. Евгеньевой. Т-4. М. 1986.

11. Тумба, № 4 (315). 25 січня 2001. // «Перспективу визначають законы».

12. указ президента Республіки Казахстан, має силу.

Конституційного закону, «Про Парламенті Республіки Казахстан і статусі його депутатів». 16 жовтня 1995 г.

1 У конституційному праві Республіки Казахстан. Сагиндыкова О. Н. Алмати «Бiлiм» 1999. З. 20. 2 У конституційному праві Республіки Казахстан. Сагиндыкова О. Н. Алмати «Бiлiм» 1999. Словник термінів. 3 Словник російської. // Під редакцією А. П. Евгеньевой. Т-4. М. 1986. З. 92.

1 У конституційному праві Республіки Казахстан. Сагиндыкова О. Н. Алмати «Бiлiм» 1999. З. 18. 2 У конституційному праві Республіки Казахстан. Сагиндыкова О. Н. Алмати «Бiлiм» 1999. З. 19. 3 Основи держави й права Казахстану. Сапаргалиев Р. Алмати «Атамура» 1998. З. 27.; Конституція РК. Алмати «Жетi жаргы» 1998. У розділі ст. 3., п. 4. 4 Основи держави й права Казахстану. Сапаргалиев Р. Алмати «Атамура» 1998. З. 28.

1 Основи держави й права Казахстану. Сапаргалиев Р. Алмати «Атамура» 1998. З. 29. 2 Конституція РК. Алмати «Жетi жаргы» 1998. Ст. 1., п. 1.; ст. 10−39.

1 Основи держави й права Казахстану. Сапаргалиев Р. Алмати «Атамура» 1998. З. 30−31. 2 Конституція РК. Алмати «Жетi жаргы» 1998. У розділі ст. 7. 3 Конституція РК. Алмати «Жетi жаргы» 1998. У розділі ст. 2., п. 1−2.

1 Основи держави й права Казахстану. Сапаргалиев Р. Алмати «Атамура» 1998. З. 31. 2 Конституція РК. Алмати «Жетi жаргы» 1998. У розділі ст. 4., п. 2. 3 У конституційному праві Республіки Казахстан. Сагиндыкова О. Н. Алмати «Бiлiм» 1999. З. 22.

1 Загальна теорія держави й права. М. Н. Марченко. М. «Зерцало» 1998. Т-2. З. 16. 2 Четвернин В. А. Демократичне конституційне держава: введення у теорію. 3 Нерсесянц В. С. Право і закон. М. 1983. З. 342. 4 Ємельянов С. А. Право: визначення поняття. М. 1992. З. 3−4.

1 Дюги Л. Суспільство, особистість і держави. СПб. 1901. З. 22. 2 Ємельянов С. А. Зазначене твір. З 6-ї. 3 Загальна теорія держави й права. М. Н. Марченко. М. «Зерцало» 1998. Т-2. З. 18.

1 Великий економічний словник. О. Н. Азрилян. М. «Інститут нової економіки» 1998. З. 178. 2 Великий економічний словник. О. Н. Азрилян. М. «Інститут нової економіки» 1998. З. 14. 3 Великий економічний словник. О. Н. Азрилян. М. «Інститут нової економіки» 1998. З. 491. 4 Великий економічний словник. О. Н. Азрилян. М. «Інститут нової економіки» 1998. З. 487.

1 Загальна теорія держави й права. М. Н. Марченко. М. «Зерцало» 1998. Т-1. З. 378. 2 Конституція РК. Алмати «Жетi жаргы» 1998. У розділі ст. 50., п. 1−2.; ст. 51., п. 4.

1 Конституція РК. Алмати «Жетi жаргы» 1998. У розділі ст. 50., п. 3−5. 2 Конституція РК. Алмати «Жетi жаргы» 1998. У розділі ст. 51., п. 5. 3 Конституція РК. Алмати «Жетi жаргы» 1998. У розділі ст. 52., п. 3., п. 2.

1 Основи держави й права Казахстану. Сапаргалиев Р. Алмати «Атамура» 1998. З. 43−44. 2 указ президента Республіки Казахстан, чинний Конституційного закону, «Про Парламенті Республіки Казахстан і статусі його депутатів». 16 жовтня 1995 р. 3 Основи держави й права Казахстану. Сапаргалиев Р. Алмати «Атамура» 1998. З. 44.

1 Основи держави й права Казахстану. Сапаргалиев Р. Алмати «Атамура» 1998. З. 46. 2 Конституція РК. Алмати «Жетi жаргы» 1998. У розділі ст. 53. 3 Конституція РК. Алмати «Жетi жаргы» 1998. У розділі ст. 56.

1 Конституція РК. Алмати «Жетi жаргы» 1998. У розділі ст. 55. 2 Основи держави й права Казахстану. Сапаргалиев Р. Алмати «Атамура» 1998. З. 46−47. 3 указ президента Республіки Казахстан, чинний Конституційного закону, «Про Парламенті Республіки Казахстан і статусі його депутатів». 16 жовтня 1995 г.

1 Тумба, № 4 (315). 25 січня 2001. // «Перспективу визначають закони». З. 3. 2 Основи держави й права Казахстану. Сапаргалиев Р. Алмати «Атамура» 1998. З. 47.

1 Основи держави й права Казахстану. Сапаргалиев Р. Алмати «Атамура» 1998. З. 48−49. 2 Основи держави й права Казахстану. Сапаргалиев Р. Алмати «Атамура» 1998. З. 48−49. 3 У конституційному праві Республіки Казахстан. Сагиндыкова О. Н. Алмати «Бiлiм» 1999. З. 277.

1 Конституція РК. Алмати «Жетi жаргы» 1998. У розділі ст. 67. 2 Основи держави й права Казахстану. Сапаргалиев Р. Алмати «Атамура» 1998. З. 50. 3 У конституційному праві Республіки Казахстан. Сагиндыкова О. Н. Алмати «Бiлiм» 1999. З. 279.

1 У конституційному праві Республіки Казахстан. Сагиндыкова О. Н. Алмати «Бiлiм» 1999. З. 280. 2 У конституційному праві Республіки Казахстан. Сагиндыкова О. Н. Алмати «Бiлiм» 1999. З. 280. 3 Основи держави й права Казахстану. Сапаргалиев Р. Алмати «Атамура» 1998. З. 51. 4 Основи держави й права Казахстану. Сапаргалиев Р. Алмати «Атамура» 1998. З. 52. 5 Конституція РК. Алмати «Жетi жаргы» 1998. У розділі ст. 66.

1 У конституційному праві Республіки Казахстан. Сагиндыкова О. Н. Алмати «Бiлiм» 1999. З. 284. 2 Основи держави й права Казахстану. Сапаргалиев Р. Алмати «Атамура» 1998. З. 53. 3 Конституція РК. Алмати «Жетi жаргы» 1998. У розділі ст. 76., п. 2.

1 У конституційному праві Республіки Казахстан. Сагиндыкова О. Н. Алмати «Бiлiм» 1999. З. 285. 2 Основи держави й права Казахстану. Сапаргалиев Р. Алмати «Атамура» 1998. З. 54. 3 У конституційному праві Республіки Казахстан. Сагиндыкова О. Н. Алмати «Бiлiм» 1999. З. 287.

1 Конституція РК. Алмати «Жетi жаргы» 1998. У розділі ст. 79., п. 2. 2 Конституція РК. Алмати «Жетi жаргы» 1998. У розділі ст. 77., п. 3. 3 Конституція РК. Алмати «Жетi жаргы» 1998. У розділі ст. 81.