Пісні, романси, вокальні ансамблі

Особливе місце в творчості А. Кос — Анатольського посідають сольні пісні та романси. Найчастіше композитор називає їх «солоспівами». І справді таке визначення якнайкраще відповідає жанровій природі вокальної лірики Кос — Анатольського, оскільки більшість її зразків, як визначають музикознавці, стоїть на межі з романсом і піснею. Солоспіви більш розвинені, ніж пісні, але простіші від романсу.

Яскрава індивідуалізована образність, передумовлена поетичною основою, ясне й чисте світовідчуття, проста й доступна, переважно куплетна форма, мелодійна винахідливість, щира, відверта емоційність — ось ті риси, які характеризують солоспіви А. Кос — Анатольського.

Композитор написав чимало пісень та романсів на вірші класиків української літератури Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки. Його улюбленими поетами — співавторами були В. Сосюра, М. Рильський, П. Воронько, Д. Павличко, Р. Братунь, І.Кутень. Завдяки А. Кос — Анатольському набули музичного втілення художні переклади поезій С. Єсеніна, М. Танка, Я. Райніса. Є в творчості Анатолія Йосиповича також цикл романсів, написаних на тексти сонетів В. Шекспіра, чимало творів на власні тексти.

Стилістику пісенно — романсової творчості А. Кос — Анатольський визначає насамперед мелодика, що базується на інтонаційній лексиці українського фольклору, побутуючого музичного оточення. Широким є коло жанрових різновидів його сольних вокальних творів. тут і розгорнуті концертні п'єси, арії, монологи, рапсодії, і ліричні мініатюри, і жартівливі танцювальні сценки. Форма їх також різноманітна: куплетна, рондальна, три частинна, варіаційна, наскрізна…

Та хоча пісні й романси А. Кос — Анатольського за змістом і формою, жанровим нахилом надзвичайно різні, незмінним у них завжди виступає яскрава національна визначеність. У мелодиці його пісень та романсів: інтонаційні звороти, ритміка, ладово — структурні особливості фольклору (від безпосередніх запозичень окремих фраз, речень, інтонаційно — ритмічних формул, у майже незмінному, у майже незмінному, «цитатному» вигляді, до творчого переосмислення фольклорних ознак).

Майже 40 років А. Кос — Анатольський писав романси та пісні. Твори 40−50- х років майже не виходять за межі інтимної лірики, образи їх лежать у сфері особистих почуттів. Такими є, зокрема, романси на вірші В. Сосюри — «Бродить ніч», «Попливли вечірні дими», «Шаллю зорі золотої» в цей час з’являється романс — «Рідна мати» на слова М. Рильського, написаний для драматичного сопрано у супроводі симфонічного оркестру, в розгорнутій формі твору переважають рельєфна мелодика, патетично піднесені інтонаційні побудови, строга метро — ритміка, повнозвучна оркестрова палітра супроводу. Саме в 50-х роках він створив кращі свої романси і солоспіви, такі як «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Ой коли б я сокіл», «Ой піду я межи гори», «Солов'їний романс» та інші.