Фома Гордєєв: своєрідність життєвого шляху

Фома Гордєєв: своєрідність життєвого пути

«Фома Гордєєв» — це повість про міцніючою буржуазії про те, як набирала сили. Недарма її ідеолог Маякин вважає, що стає цікавіше жити. Повість Горького, проте, як показує зростання російської буржуазії. Основний задум повісті — як у цій дійсності «повинен битися енергійний, здорова людина, шукає справу з силам, шукає простору своєї енергії».

В повісті створена ціла галерея образів «господарів життя».

Вот Анатолій Савич Щурів, великий торговець лісом, одне із ділків купецького світу, про якому Маякин каже: «Хитрий старий чорт… Преподобна лисиця… зведе очі до небес, і лапу тобі за пазуху запустить так кошель-то і витягне… Поостерегись!..».

Но і саме Яків Маякин в хитрості нікому не поступиться. Це свого роду ідеолог купецтва, «мозковий людина», як його називали купці. Він навчає хрещеника Фому своєї «філософії»: «Купець у державі — перша сила, що з ним — мільйони!» Тому, говорить він про, дворяни і повинні відійти і дати купцям простір застосування своїх зусиль і вкладення капіталів. Анатолій Щурів — представник старого, дикого, патріархального купецтва. Він проти нововведень, проти машин, які полегшують життя, проти свободи. «Від свободи людина гине!» — злобливо пророкує він. Яків Маякин теж представник старого купецтва, але вміє пристосовуватися до будь-яких умов. Його Тарас і зять Африкане Смолін продовжують справа батьків, надавши йому європейського лиску, діючи більш обачно, тверезіше. Вони рвуться до влади прагнуть перетворити промисловість на європейський манер.

Но вже у старше покоління, серед тих, хто засновував стан, були люди, які внутрішньо протестували проти порядків цього дивного світу, хоча й могли противитися складывавшимся економічним відносинам. Такий Гнат Гордєєв — обдарований і розумна людина з народу, жадібний до життя, «охоплений неприборкану пристрастю до роботі», у минулому водолив, тепер багач — власник трьох пароплавів та десятків зо барж. «Життя їх текла рівно, за прямим руслу, як в іншим людям, йому подібних, або навіть справа, мятежно скипаючи, впадала геть із колії, убік від наживи, головної мети існування».

Его син Фома не може бути шляхом накопичення та зажерливості, інстинктивно прагне красі, гребує і вміє фальшивити.

Мир власницьких відносин йому «в'язниця»: «…Задушливо мені… Бо хіба це життя? Хіба так живуть? Душа в мене болить! І тому болить, що — не мириться!» «Не життя ви зробили — в’язницю… Не порядок ви влаштували — ланцюга на людини викували… — каже Фома купцям. — Задушливо, тісно, повернутися ніде живої душі… Гине людина!.. Ви життя будуєте — ви помийну яму зробили! Грязищу і духоту розвели ви справами своїми… Ви зіпсували життя! Ви дедалі обмежили… від вас ядуха… від вас!».

Фома — «здорова людина, що хоче свободи життя, якому тісно у межах сучасності». Він затято «виламується» зі світу господарів, й у Горький бачить показник нестійкості сучасного життя, показник те, що настане час її змінити. Фома не розуміє остаточно устрою життя, не знає колій та методів його зміни, далекий до передовий інтелігенції та народу, не знаходить з ними спільної мови, хоча у душі прагне ним. Він багато думає за життям, але в нього немає потягу до знань та книзі («…нехай голодні навчаються, мені треба…»), суспільство розумних і освічених людей відлякує Фому. Прагнення мати друзів він не відчуває. Світ власності, який Фома відкидає, купецький спосіб життя наклали нею свою печатку; він рано пізнав «поблажливу жалість ситого до голодному». Наприкінці повісті Фома повержений і принижений; маякин-ский світ тріумфує перемогу над бунтарем. Перемогу над слабким і заплутавшись людиною, але з над читачем, якого Олексій Максимович Горький розкрив всю непривабливість царства щуровых і маякиных.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.