Основні підходи до класифікації юридичних термінів Європейського Союзу в різноструктурних мовах

Анотація

Серед структурних типів виявлено всі види термінів: прості, складні, складені, абревіатури та терміносполучення. Абревіатурами є терміни-іменники, які складаються зі скорочених компонентів складного (вихідного) слова/терміну.

Ключові слова: класифікації юридичних термінів Європейського Союзу, терміносистема, дефініції.

Термінологія є основою фахової комунікації та будь-якої професійної інформації [8, с. 93]. В. М. Савицький переконаний: «Слова-терміни відіграють стрижневу роль, виступають у ролі скелету, який обростає мовною тканиною» [12, с. 9].

Метою статті є класифікація основних підходів юридичних термінів Європейського Союзу (далі - ЄС) у різноструктурних мовах.

Сьогодні вчені, зокрема М.Б. Вербенєц, підкреслюють: «Щоб юридичний текст, особливо законодавчий, був чітким і лаконічним, бажано, щоб він вміщував виключно терміни» [2, с. 104]. Проте ми можемо говорити про тяжіння, наближеність до того, щоб фаховий текст містив лише терміни. Дослідження фахових текстів різного ґатунку показують, що вони містять загальновживану лексику, яка є найбільш репрезентативною. Пропорційно значно менша частка відводиться власне термінам.

Сукупність термінів певної галузі становить її термінологію. Термінологія як система наукових термінів являє собою підсистему всередині загальної лексичної системи мови.

З огляду на традиційні підходи до визначення терміну, його ознаки та функції слід погодитися з РІ. Дудок, що нові концепції розвитку термінознавства потребують нових підходів до вивчення терміна, серед яких мають бути нормоцентричний, функціональний, динамічний, що дають змогу здобути знання про реальні складні когнітивно-комунікативні процеси в структурі терміна [7]. Крім того, узагальнююча особливість терміна як його когнітивно-дефінітивна значущість виражається в тому, що термін стає носієм і зберігачем спеціальної інформації, яка належить до визначеної терміносистеми [4, с. 22].

Дослідження термінології ЄС у різноструктурних мовах сприяє унормуванню термінології права ЄС, міжнародній стандартизації термінів, дотриманню єдності термінології, її несуперечливості й логічної впорядкованості, відповідності національним і міжнародним термінологічним стандартам.

Елементи тих чи інших спеціальних мов можуть входити в правові акти, які регулюють відповідну сферу відносин. Мова правових актів відрізняється не лиши термінологією, а й внутрішньою будовою, особливими способами передачі думки. Крім того, правова термінологія регулюється узагальненими та специфічними дефініціями [12, с. 16−17].

Центральну роль в організації людських знань відіграє процес формування понять. Поняття — це одиниця думки з розмитим змістом та обсягом. Конкретного змісту й обсягу поняття набирає лише в межах певної галузі знання або діяльності [11, с. 48−52].

Процес вербального закріплення поняття відбувається під час формування дефініції та створення терміна.

Під дефініцією розуміють розгорнуте визначення поняття за допомогою певним чином побудованого речення. Натомість термін — це ім'я поняття [1]. Через дефініцію термін розкриває суттєві ознаки й виражає спеціальне поняття в спеціальній сфері [11, с. 90].

У широкому розумінні термінологією права ЄС вважають усі слова або словосполучення, за допомогою яких у текстах правових актів позначаються спеціальні поняття. Фахівці з термінознавства обов’язковою ознакою правового терміна називають наявність чітко окресленого змісту поняття у формі правової дефініції. термінологія лексичний мова Правову інформацію можна представити як вид соціальної інформації, що має знакову природу, оскільки носії цієї інформації - терміни — виражають спеціальні знання. Термін акумулює мовну й спеціальну інформацію [3, с. 24−27].

Сукупність термінів, які впорядковані не за алфавітом, а згідно з логікою конкретної науки або галузі, трансформується в терміносистему.

Для дослідження терміносистеми правових актів ЄС важливою є теза про те, що терміносистема представлена в певному сенсі як інформаційна мова визначеної сфери. Як і РІ. Дудок, ми визначаємо терміносистему як чітко окреслену систему ієрархічно взаємопов'язаних понять певної спеціальної/професійної галузі відповідно до її концептуального апарату.

Що стосується структури термінів, то більшість фахівців за формальною структурою поділяють терміни на такі види:

кореневі слова: корінна лексика, запозичена лексика;

похідні слова: корінна, запозичена (терміни, утворені за допомогою префіксації, суфіксації, суфіксально-префіксального способу);

складні слова: корінна лексика, гібридотерміни, запозичена лексика;

словосполучення;

абревіатури;

символи-слова (сполучення літер із цифрами);

моделе-слова (форма першої літери відбиває форму об'єкта) [5, с. 17].

Зазначені структурні типи термінів характерні також для термінів правових актів ЄС. Наприклад, такими є терміни — прості слова: англ. access, фр. accиs, нім. Zugang, укр. доступ.

Проте оскільки основні мови, якими написані правові тексти ЄС (англійська, німецька, французька), характеризуються різним ступенем синтетизму та аналітизму, то й продуктивність зазначених типів термінотворення буде різною. Так, терміни утримання (укр.), abstention (англ.), аbstention (фр.) утворені суфіксальним способом, а німецький відповідник Stimmenthaltung — словоскладанням.

Спостерігаються також повні структурні відповідники. Це стосується здебільшого термінологічних словосполучень: англ. academic recognition, фр. reconnaissance academique, нім. akademische Anerkennung, укр. академічне визнання.

Багатокомпонентні термінологічні словосполучення є досить репрезентативними в термінології ЄС: англ. adopt common positions, фр. arreter des positions communes, нім. gemeinsame Standpunkte annehmen, укр. ухвалювати спільні позиції; англ. Advisory Committee on Vocational Training, фр. comite consultatif pour la formation professionnelle, нім. Beratender Ausschuss fur Berufsausbildung, укр. Дорадчий комітет із професійного навчання.

У термінах-словосполученнях граматичне оформлення може виражатися закінченнями (укр. суспільний діалог), прийменниковими конструкціями (нім. Dialog mit dem Burger).

Слід зазначити, що спостерігається тенденція до уніфікації термінів. Це розповсюджується на такі їх види:

прості терміни: англ. Agency, фр. Agence, нім. Agentur, укр. агенція;

терміни-символи: англ. Agenda 2000, фр. Agenda 2000, нім. Agenda 2000, укр. Порядок денний 2000; Програма 2000;

терміни-абревіатури: англ. CEFTA (Central European Free Trade Agreement), фр. ALEC (Eaccord de libre-echange centreeuropeen), нім. CEFTA (Zentraleuropaisches Freihandelsabkommen), укр. ЦЕФТА; CEFTA (Центральноєвропейська угода про вільну торгівлю).

У складі правничої термінології ЄС є власне юридичні терміни, а також номенклатурні назви й абревіатури (скорочені номінації всіх названих груп).

Джерелом терміносистем є термінологія. На відміну від термінології, терміносистема формується не разом із формуванням певної науки, а відповідно до етапів формування теорії або теорій цієї науки [1, с. 85].

Терміносистема — це система термінів у певній галузі наукового знання, що обслуговує наукову теорію/концепцію. Терміносистема формується на певному етапі розвитку конкретної галузі наукового знання.

Типовими ознаками терміносистеми є такі:

цілісність терміносистеми;

відповідність суми частин цілому;

певна сталість терміносистеми [1, с. 86].

Ще один аспект, який привертає увагу термінознавців, — це створення нових термінів. Нові терміни утворюються шляхом або використання внутрішніх ресурсів мови, або запозичення.

За допомогою внутрішніх ресурсів терміни створюють двома основними способами:

зміна значення, яка відбувається шляхами термінологізації та транстермінологізації (зміни значень термінів, запозичених з інших наук);

зміна структури (суфіксація, префіксація, складні терміни, словосполучення, абревіатури) [6, с. 91].

Продуктивним способом термінотворення є запозичення з інших мов.

Способи передачі запозичених термінів є такими:

запозичити й переписати за правилами орфографії рідної мови або зберегти оригінальне написання;

перекласти цей термін рідною мовою: буквально (калькувати) або описово [6, с. 92].

Висновки. Отже, запозичення може бути повним або частковим. За повного запозичення запозичується як внутрішня, так і зовнішня форма терміна. Повна асиміляція — це повне пристосування іншомовного слова до фонетичних і морфологічних законів рідної мови. Часткова асиміляція — це збереження деяких фонетичних і граматичних особливостей мови продуцента. Основним способом часткового запозичення є калькування (буквальний переклад). Повна калька — це послідовний переклад усіх елементів, а часткова калька — не всіх [6, с. 92].

Продуктивні греко-латинські терміноелементи знаходимо в термінології правових актів ЄС, а саме: англ. Automated Fingerprint Identification System (AFIS), фр. Systeme automatise d’identification d’empreintes digitales (AFIS), нім. Automatisiertes FingerabdruckIdentifi zierungssystem (AFIS), укр. Автоматизована система ідентифікації відбитків пальців (АСІВ; AFIS); англ. Adjustment, фр. ajustement, нім. Anpassung, адаптація; англ. association, фр. Association, нім. Assoziation, укр. асоціація; англ. declaration, фр. Declaration, нім. Deklaration, укр. декларація.

Зазначені підходи й концепції на визначення термінів, термінології та терміносистеми, окреслення структурних і семантичних моделей термінотворення є плідними для дослідження терміносистеми правових актів Європейського Союзу в різноструктурних мовах.

Література

• 1. Васенко Л. А. Фахова українська мова: [навч. посібник] / Л. А. Васенко, В.В. Дубічинський, О. М. Кримець; за ред. Л. А. Васенко. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 272 с.
• 2. Вербенєц М. Б. Юридична термінологія української мови: історія становлення і функціонування 2004 року: дис. … канд. фіолол. наук: спец. 10.02.01 / М.Б. Вербенєц. — К., 2004. — 200 с.
• 3. Володина Г. И. Структурно-семантические варианты предложения и их содержательная противопоставленность / ГИ. Володина // Синтаксис: изучение и преподавание: сб. работ учеников В. А. Белошапковой / отв. ред. И. В. Галактионова. — М.: Диалог-МГУ, 1997. — С. 24−27.
• 4. Володина М. Н. Когнитивно-информационная природа термина и терминологическая номинация: дисс. докт. филол. наук: спец. 10.02.04 / М. Н. Володина. — М., 1998. — 345 с.
• 5. Д’яков А. С. Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні аспекти / А.С. Д’яков, Т. Р Кияк, З. Б. Куделько. — К.: ВД «КМ Academia», 2000. — 218 с.
• 6. Дубічинський В.В. Актуальні проблеми формування термінологічної компетенції студентів вищих технічних закладів / В.В. Дубічинський, Л. А. Васенко, О. М. Кримець // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». — 2004. — № 503. — С. 91−92.
• 7. Дудок РІ. Проблема значення та смислу терміна в гуманітарних науках: [монографія] / РІ. Дудок. — Львів: ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2009. — 358 с.
• 8. Касяненко Д. С. Особливості перекладу та лексичної гармонізації законодавчих актів ЄС в контексті євроінтеграції України: дис.. канд. філол. наук: спец. 10.02.16 / Д. С. Касяненко. — О., 2011. — 200 с.
• 9. Мишланова С. Л. Термин в медицинском дискурсе: дисс. докт. филол. наук: спец. 10.02.19 / С. Л. Мишланова. — М., 2003. — 392 с.
• 10. Дюрягин И. Я. Язык закона / И. Я. Дюрягин; под ред. А. С. Пиголкина. — М.: Юридическая литература, 1990. — 200 с.
• 11. Пшенична Л. Е. Термінологічний аналіз: позначування тa виозначування / Л. Е. Пшенична, Н.Б. Шишкіна // Проблеми української термінології: вісник Національного університету «Львівська політехніка». — Львів, 2004. — № 503. — С. 48−52.
• 12. Савицкий В. М. Язык процессуального закона (вопросы терминологии) / В. М. Савицкий. — М.: Наука, 1987. — 288 с.
• 13. Lejczyk WM. Terminoznawstw: przedmiot, metody, struktura = Terminovedenie: predmet, metody, struktura / WM. Lejczyk,= L. Biesiekirska. — Bialystok: Uniw. W Bialymostoku, Inst. Fiologii Wschodnioslowianskiej, 1998. — 184 p.