Основні напрями розвитку електроенергетики та електричної промисловості

У досить великій темі і короткому викладі є, на наш погляд, даремно підкреслені моменти (наприклад, підвищення к. к. д. генераторів («і (!) споживачів»). Проблеми паливно-енергетичного комплексу України і плани щодо їх вирішення значно ширше і конкретніше. Половина тексту (1.4) в розмовному стилі присвячено тому, про що мали говорити на початку «Вступу».

Наприкінці підкреслимо головне. Зміст вступу підручника/передумови — відправного пункту для читача, орієнтира на важкому маршруті до світоглядних переконань і професійного самовизначення має ґрунтуватися на предметній сутності техніки об'єктів праці, міждисциплінарній субординації знань, що дозволить підтвердити місце і роль електротехніки, яка не втрачає своїх переможних позицій і сьогодні в загальнокультурному і цивілізаційному контексті. Якщо стан природничих наук лише надає можливість реалізації практичної мети, технічні науки конкретизують способи і засоби її здійснення. Тоді електротехніка розуміється й як науково-практична галузь.

«Кожен педагог має свою особистісно забарвлену усвідомлену систему знань з власними оцінками, критичним поглядом, здатністю добирати, аналізувати здобуті відомості, уявляти технологію їх застосування», — стверджує І. А. Зязюн, авторитетний академік і філософ. Такий аргумент/зброю критичного наступу, сподіваємося, важко заперечити, поставити бар'єр для інших суджень і думок.

Співвіднесеність інформації із професією чи її групами/сутністю робіт, видами виробництв і підприємством потребує переходу до інших дій. Тоді, впевнені, запроектоване очікуване стає результативним, і такі приклади є.

Ключовим дієвим елементом у поданні педагогічної інформації має стати викладач, автор підручника чи іншого навчального видання/транслятор Культури і Досвіду попередників, який працює на міждисциплінарній платформі конче необхідних професійних і вселюдських загальноосвітніх знань.

Інновації на сучасному для професійної технічної школи напряму повинні заявити про себе не лише з особистісних міркувань, але й схвалені науковою спільнотою чи коригуватися за іншою думкою. Головним тут є не так звана толерантність до вищих за ієрархією, але вміння доречного аналітичного аналізу і не голослівних зауважень.