Розвиток промисловості південноукраїнського регіону в 60-х роках ХХ століття

Розвиток промисловості південноукраїнського регіону в 60-х роках ХХ ст.

В статье освещаются социально-экономические процессы на юге УССР в 60-е годы ХХ в., а именно в Херсонской, Николаевской и Одесской областях. В публикации указывается то, что развитие промышленности происходило на основе директивных планов и реформ экстенсивным путем. Этот период в отечественной исторической науке трактуется неоднозначно. Многие ученые скептически относятся к статистическим данным того времени. Именно это и подтверждает актуальность исследуемой темы. В статье анализируются социально-экономические процессы, общий уровень экономического развития страны, показатели жизни, благосостояния, образования и культуры населения. Раскрыто состояние промышленности в 60-х гг. XX ст. в полной мере. Особенное внимание уделено именно тяжелой промышленности, поскольку в то время она была авангардом экономики, который давал наибольшее количество рабочих мест для украинского населения южных областей. Изложение материала подается в контексте ситуации в УССР в частности и СССР в целом. Информация публикации излагается по географическому принципу. Большое количество статистических данных является основной особенностью статьи. В роботе акцент ставится на экономически значимые предприятия государства. Также приводятся данные о заработной плате рабочих, что дает возможность проследить и увидеть уровень жизни населения, которое проживало в южном регионе страны. Выявлено каким образом реформы 60-х гг. повлияли на развитие промышленности в южных областях Украины.

Період історії 60-х років ХХ ст. не досить досліджений науковцями, з огляду на наявність певних протиріч, щодо оцінок досягнень у зазначені роки у радянській та сучасній українській історичній науці. Аналіз соціально-економічних процесів цього періоду є актуальним, оскільки значною мірою рівень економічного розвитку країни, а відповідно і регіону це основа, яка визначає показники добробуту, безпеки життя, освіти і культури населення. Соціально-економічні показники регіону та загальний стан рівня життя населення, незалежно від основ державного ладу і форми власності на засоби виробництва, надають данні щодо основних проблем життєзабезпечення людей.

Варто зазначити, що в радянський період соціально-економічний розвиток південноукраїнського регіону певною мірою висвітлювався в енциклопедичних виданнях «Історія міст і сіл Української РСР», «Народне господарство Української РСР» та статистичних збірках [2; 3; 4; 7−10; 15−17]. Ця література носила не критичний характер. Реалії 60-х років розглядали в контексті марксистсько-ленінської ідеології. Отже, вивчення конкретних аспектів розвитку даного регіону потребує комплексного, поглибленого аналізу і узагальнення.

Розгорнутий аналіз соціально-економічного розвитку південних областей потрібно сприймати в контексті висвітлення ситуації як в УРСР так і в СРСР загалом. Саме тому автор вважає за доцільне відтворити у представленій науковій розвідці картину певних реалій.

У другій половині 50-х років Радянський союз здійснює рух вперед на більш високий щабель розвитку економічного, а відповідно соціального і культурного рівня. Початок 60-х років поставив нові завдання. Партійно-радянська система спромоглася налагодити процес росту економічної та суспільної сфер (цей процес тривав до 70-х років). 1961;1962 роки у суспільстві, та в партійній верхівці трансформується ставлення до М. Хрущева. Вища партійна еліта не припускала можливості концентрації влади у руках безконтрольного лідера, якого 1964 року жовтневий пленум ЦК КПРС звільняє. На посаду першого секретаря ЦК КПРС висувається Л. Брежнєв, якого пленум 1966 року обриє Генеральним секретарем [17].

50-ті роки в Україні, як і в Радянському Союзі загалом, показали значні недоліки системи управління народним господарством, що вимагало управлінської реорганізації. У 1957 році партійно-радянським керівництвом розробляються заходи щодо вдосконалення організації управління промисловістю та будівництвом. Відповідно до прийнятих директив визначалася її нова структура.

У 60-х роках ХХ ст. господарство в Українській РСР розвивалося на основі директивних планів: семирічного (1959;1965 років) та п’ятирічного (1966;1970 років), які були затверджені на ХХІ і ХХІІ з'їздах КПРС. Економічне зростання республіки пов’язувалося в цей час із планомірним розвитком промисловості, виробництва та комплексним використанням наявних виробничих можливостей [13; 14].

Проте, на початку 60-х років реформи не виправдали очікуваних результатів. Склалася невідповідність між зростаючими масштабами виробництва, методами планування та прогнозування промислового поступу. Потрібно визнати, що в аналізований нами період командно-адміністративна система мала певний потенціал, що дозволяло зберігати рентабельність основних галузей виробництва, покращувати використання ресурсів, забезпечувати підвищення ефективності промислового сектора. Незважаючи на «експерименти», темпи розвитку промисловості України за часів М. Хрущова перевищували середньосоюзні.

В 1961;1965 рр. зусилля народу України спрямовувались на прискорення технічного прогресу і підвищення продуктивності праці в УРСР загалом і визначених областях зокрема. У вересні 1965 р. з ініціативи О. Косигіна проголошується курс на проведення реформ, передбачалося збільшення прав підприємств, їх матеріальна зацікавленість у результатах виробництва. Отже. не зважаючи на досить суперечливий характер, реформи сприяли динамічному розвитку економіки [5].

Аналіз статистичних даних народного господарства УРСР 60-х років ХХ століття, свідчить, що валовий продукт промисловості УРСР зріс порівняно з довоєнними показниками (1940 р.) і продовжував зростати. На підставі проаналізованих даних можна зробити висновок, що валовий продукт всієї промисловості УРСР складав 1960;438%, та збільшувався в подальшому 1965;748%, 1970;1149% від базового 1940 року [2; 3; 4].

Переконливим прикладом динамічного розвитку промисловості послуговують економічні реалії однієї з південних областей — Херсонської. За роки післявоєнних п’ятирічок на Херсонщині створювалась міцна промислова база. Окремі галузі набрали суспільно важливого значення та грали важливу роль в республіканському виробництві. Тут виготовлялись 100% республіканського виробництва кукурудзозбиральних комбайнів, 34% бавовняних тканин, 29% целюлози, 9% консервів [16].

До початку 1960 року на Херсонщині побудовано 28 промислових підприємств і 35 цехів. Швидкого розвитку досягли такі галузі промисловості: електротехнічна, приладобудівна, целюлозна. Херсон, як важливий промисловий центр південного регіону України мав у своїй структурі - бавовняний комбінат, теплоелектроцентралі, заводи силікатної цегли і великопанельного домобудівництва.

В порівнянні з післявоєнними роками до 1963 року промисловість Херсонської області поступово збільшила випуск продукції промисловості. Обсяги виробництва галузі в середньому зросли в 2,2 рази, машинобудівної - в 3 рази, нафтопереробної - в 2,3 рази, харчової - в 2 рази, легкої - в 2,7 рази [3; 15].

Важливі об'єкти промислового виробництва знаходилися не тільки в обласному центрі Херсоні, а і в районах. Прикладами є целюлозний завод який розташовувався в місті Цюрупінську, м’ясокомбінат в Новій Каховці, виноробний завод «Таврія» в Днепрянах, маслосирзаводи у Белокриничанах і Чаплінську [3]. соціальний економічний південний україна В структурі промислового виробництва Херсонської області головне місце займало машинобудування і металообробка, приблизно на одному рівні знаходилася легка і харчова промисловості.

Промислова інфраструктура області представлена Херсонським суднобудівним і судноремонтним заводами, які набули значного розвитку. На підприємствах будувалися суховантажі, буксири, баркаси, залізобетонні доки, ремонтують рибальські траулери і річкові судна. Херсонський комбайновий заводом, виготовляв кукурудзозбиральні комбайни, дощові установки, насосні станції. Також в Каховці працювали заводи карданових валів і електромашинобудування, завод електрозварювального обладнання, Новокаховський електромашинобудівний завод, Бериславський машинобудівний завод, Генічеський арматурний завод [3].

Легка промисловість Херсонщини набувала розвитку та представляла наступні підприємства: Херсонський бавовняний комбінат, Генічеська ткацька та взуттєвою фабриками. Харчова промисловість, включала консервну, виноробну, кондитерську, м’ясо-молочну, маслоробну, мукомольно-круп'яну, рибопереробну. Вищевказані підприємства розташовувались не тільки в Херсоні, а і по всій Херсонській області, — Новій Каховці, Скадовську, Цюрупінську.

За роки восьмої п’ятирічки, середньорічні темпи приросту промислової продукції Херсонщини склали 12%. Об'єм промисловості збільшився на 58%, а продуктивність праці на 34%. Ефективність виробництва зросла, через підвищення технічного оснащення, вдосконалення галузевої структури, збільшення віддачі від капіталовкладень і виробничих фондів [15].

В другій половині 60-х років суттєві зміни відбулися в територіальному розташуванні промислових підприємств. Введено в експлуатацію першу чергу Каховської промислової бази, Херсонської поліграфічної фабрики. Побудовано цегляний завод в Бериславі, рисовий і консервний завод в Мирном (Каланчанського району), молокозавод в Цюрупінську. Розпочалося будівництво Каховської зрошувальної системи, газопроводу Крим — Херсон, побудовано нафтогін Кременчук-Херсон.

За успіхи в господарському і культурному виробництві, в лютому 1967 року Херсонська область нагороджена орденом Леніна.

На підприємствах Одеської області в 1960 році теж вдосконалювали технології виробництва. Почали працювати 220 нових автоматів і спеціальних агрегатних верстатів, вступила в дію 151 лінія потокового виробництва, з них 18 — з автоматичним циклом роботи. До середини 60-х років закінчилися реконструкція та технічне переоснащення майже всіх промислових підприємств області. У дію вступили 35 нових заводів і фабрик. Обсяг виробництва валової продукції на 1970 рік в усіх галузях зріс на 73% (від 1960) року, зокрема машинобудування в 2,1 рази [14].

Промисловими центрами, окрім Одеси, слід визначити міста Ізмаїл, Балта, Ананіїв, Білгород-Дністровськ, Котовськ, Роздільне та деякі інші населені пункти області. В Одеському регіоні в зазначений період побудовано нові і реконструйовано діючі промислові підприємства, виконано великий обсяг робіт з механізації та автоматизації виробничих процесів. Валова продукція всієї промисловості області порівняно з довоєнним часом зросла в 2,7 рази, машинобудівної та металообробної в 2,1, текстильної в 4,1, швейної в 2,3, харчовій в 3,1, шкіряно-хутряної і взуттєвої в 3,5 рази, виробництво будівельних матеріалів збільшилася в 4 рази [2; 15].

Підприємства легкої промисловості Одеської області на початку 1960 року випустили бавовняних і вовняних тканин в 2,5 рази, а панчішно-шкарпеткових виробів у 22 рази більше, ніж у 1940 році. Швидкими темпами розвивалася харчова промисловість. Виробництво м’ясних виробів зросло в 2,5 рази, масла тваринного — в 8, консервів — у 3,6, хліба і хлібобулочних виробів у 2 рази [15].

Друга половина 60-х років в області супроводжувалася значними структурними зрушеннями у промисловості та будівництві, в цей період почала здійснюватись господарська реформа, спрямована на поліпшення організації та підвищення ефективності суспільного виробництва. Більше 100 заводів і фабрик області, що перейшли на нову систему планування й економічного стимулювання, давали близько половини всього обсягу промислового виробництва області. Обсяг промислового виробництва збільшився в 2,1 рази. Отримано прибуток 120 млн руб. Продуктивність праці до 1970 року зросла в порівнянні з 1965 роком в 1,3 рази [16].

Судноремонтний завод, в Ізмаїлі, на місці старих майстерень, із встановленням сучасного (на той час), устаткування перетворився на одне з передових підприємств Міністерства морського флоту СРСР.

Збільшився обсяг капітальних вкладень Одещини, які використовувалися на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструменту, інвентарю тощо. За 60-ті роки капітальних вкладень освоєно вдвічі більше, ніж за всю четверту п’ятирічку.

Підприємства Миколаївської області протягом 60-х років, здійснюючи комплекс робіт в напрямку впровадження досягнень науково-технічного прогресу, освоїли випуск 170 нових видів машин і устаткування. Вводяться в дію 301 потокова механізована і автоматична лінія, механізовано, автоматизовано і комплексно автоматизовано 163 цехи, дільниці та підприємства.

На нові умови планування й економічного стимулювання на Миколаївщині перейшло понад 200 великих підприємств, що дало близько 85% загального прибутку всіх підприємств області.

Миколаївська область до 1960 року на капітальне будівництво за рахунок усіх джерел фінансування направила (у порівнянних цінах) 605 млн руб., в 1961;1970 роках — 2189 млн руб. Протягом 24 років (1946;1970 роки) капітальні вкладення державних, кооперативних підприємств і організацій, колгоспів по області (у порівнянних цінах) склали майже 3000 млн руб. Обсяг виробництва промисловості за 1966;1970 роки зріс на 40%, на 103 млн руб. було реалізовано продукції понад п’ятирічного плану [7; 8; 9; 15].

Відповідно до статистичних даних, показники середньої заробітної плати, за 1965;1970 року зросли на тридцять відсотків. Важливим показником слід вважати і загальний обсяг роздрібного товарообігу державної і кооперативної торгівлі, який виріс з 309,2 до 665, 5 млн руб. Восьма п’ятирічка принесла зростання показників промисловості майже в 1,5 рази. Приріст промислової продукції отримано завдяки підвищенню продуктивності праці. Відсоток сільського населення в областях знизився з 62,3 до 40,3, а міського зріс з 37,7 до 59,7% [7; 8; 9].

Отже, проаналізований статистичний матеріал, доводить, що від початку 60-х років на підставі пріоритетного зростання промисловості, відбувся процес урбанізації. Більша кількість сільських мешканців переїжджають у міста, що відповідно спричинило процес їх розростання. Вперше на території УРСР, чисельність міських жителів перевищила чисельність сільських. Наслідком цього стають значні зміни в структурі основної робочої сили.

Початок реформування покладений М. Хрущовим, та зміна курсу, шляхом нових реформ 1965 року, дали поштовх розвитку промисловості. Новий етап 1965;1970 років, науковці і економісті вважають в історії, золотою п’ятирічкою. За цей період виробництво промислової продукції зросло на 50%, продуктивність праці в промисловій галузі на 28%, національний дохід на 38%. Ці показники стали наслідком нової системи господарювання, на яку перейшла більшість промислових підприємств. Тема потребує подальшого наукового дослідження.

Література

• 1. Аксютин Ю. В. Хрущевская «оттепель» и общественные настроения в СССР в 1953 — 1964 гг. / Ю. В. Аксютин — М., РОССПЭН, 2004. — 488 с.
• 2. Енциклопедія народного господарства Української РСР [Текст]. Т. 3: Мик-Роб. — К., 1971. — 610 с.
• 3. Енциклопедія народного господарства Української РСР [Текст]. Т. 4: Ров-Я. — К., 1971. — 593 с.
• 4. Народне господарство Української РСР в 1970 році [Текст]: статистичний щорічник. — К.: Статистика, 1971. — 565 с.
• 5. Литвин В. М. Україна у другому повоєнному десятилітті (1956;1965) / В. М. Литвин. — К.: Вид. дім «Ліерра», 2004. — 272 с.
• 6. Кульчицький С. В. Спроби реформ (1956;1964) // УІЖ — 1998. — № 4. — С. 92−95.
• 7. Народное хозяйство Николаевской области. Статистический сборник. — Николаев:1962. — 166 с.
• 8. Народное хозяйство Николаевской области. Статистический сборник. — Одесса: Маяк, 1967. — 183 с.
• 9. Народное хозяйство Николаевской области. Статистический сборник. — Одесса: Маяк, 1970. — 137 с.
• 10. Народное хозяйство Николаевской области, за годы 8 и 9 пятилетки. Статистический сборник. — Одесса: Маяк, 1977. — 128 с.
• 11. Народное хозяйство Одесской области. Статистический сборник. Одесса, 1973 — 215 с.
• 12. Основные показатели развития народного хазяйства Николаевской области — Николаев.:1966. — 66 с.
• 13. ХХ-й съезд КПСС (14−25 февраля 1956 года): Стенографический отчет — М., 1959. — Т. 1−2. — 111 с.
• 14. ХХІ (внеочередной) съезд КПСС (27 января — 5 февраля 1959 года): Стенографический отчет. — М., 1959. — Т. 1−2. — 514с.
• 15. Історія міст і сіл Української РСР. Миколаївська область / [упоряд. Бажан М. П., Білогуров М.К., Білодід І.К., Гудзенко П. П., Дерев’янкін Т.І., Компанієць І.І., Кондуфор Ю. Ю., Королівський С.М., Кошик О. К., Мітюков О.Г., Назаренко І.Д., Овчаренко П. М., Пількевич С.Д., Ремезовський Й. Д., Слабєєв І.С., Цілуйко К.К.; голова редколегії Тронько П.Т.] - К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 772 с.
• 16. Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. / [упоряд. Бажан М. П., Білогуров М.К., Білодід І.К., Гудзенко П. П., Дерев’янкін Т.І., Компанієць І.І., Кондуфор Ю. Ю., Королівський С.М., Мітюков О.Г., Назаренко І.Д., Овчаренко П. М., Пількевич С.Д., Ремезовський Й. Д., Скаба А. Д. Слабєєв І.С., Цілуйко К.К., Шевченко Ф. П.; голова редколегії Тронько П.Т.] - К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.
• 17. Історія міст і сіл Української РСР. Херсонська область. / [упоряд. Бажан М. П., Білогуров М.К., Білодід І.К., Гудзенко П. П., Дерев’янкін Т.І., Компанієць І.І., Кондуфор Ю. Ю., Королівський С.М., Мітюков О.Г., Назаренко І.Д., Овчаренко П. М., Пількевич С.Д., Ремезовський Й. Д., Скаба А. Д. Слабєєв І.С., Цілуйко К.К., Шевченко Ф. П.; голова редколегії Тронько П.Т.] К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971.