Товариства в Україні: види, особливості створення та діяльність, організація обліку

РЕФЕРАТ

З підприємництва На тему:

Товариства в Україні: види, особливості створення та діяльність, організація обліку ВСТУП Для економічного розвитку незалежної України є характерним.

інтенсивне формування різних видів підприємницької діяльності. Це свідчить про прогресивний розвиток ринкових відносин.

Поняття ринкової системи господарювання є багатоплановим та системним. Сучасні течії економічного лібералізму (Л. Мізес, В. Репке, Ф. Хайек, Г. Саймонс та ін.) розглядають проблему ринкового господарювання з позиції поєднання економіки, політики, ідеології та моралі. Ринок являє собою спонтанний природній порядок. Він виникає та самовідтворюється діями вільних суб'єктів ринкових відносин. Втілення індивідуального приватно інтересу при складенні угод на ринку відбувається добровільно при взаємній згоді сторін, що породжує більш істотні умови та результати, які протягом деякого часу стають вигідні всім учасникам.

Центральним творчим елементом ринкової системи є «економічна людина», властивостями якої є раціональна поведінка, особисті інтереси, потяг до особистої самореалізації, бажання ризикувати та нести відповідальність. Ринок — сфера реалізації виробничих сил суспільного людського організму. Розумна господарська діяльність суспільства є об'єктивним базисом його суспільного відтворення.

Основними функціями підприємництва є ресурсна (мобілізація капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів), організаторська та творча (креативна). Підприємець — суб'єкт пошуку і реалізації нових можливостей в генеруванні на освоєнні новаторських ідей, розробці продуктів ті технологій, втіленні нововведень і освоєнні нових факторів розвитку, пошуку сфер вкладення капіталу.

Вчені виділяють три умови ініціації підприємницької діяльності:

1. 1)наявність у господарюючого суб'єкта сукупності прав та свобод;

2. 2)наявність прав власника на засоби виробництва, продукт і дохід;

3. 3)існування конкурентно-ринкового режиму господарювання.

Розгляд організаційних форм підприємництва доцільно розпочинати з огляду типів підприємств та об'єднань. Адже підприємство є основною організаційною ланкою народного господарства, самостійним господарюючим суб'єктом, що має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку й комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку.

Типи підприємств різняться у відповідності з формами власності, об'ємами господарського обороту та чисельністю працівників. Одиницями ведення бізнесу можуть бути:

• -.одноосібне володіння;

• -.партнерське підприємство (звичайне чи з обмеженою відповідальністю);

• -.корпорації.

Законодавчою базою їх створення та реєстрації виступають Закон України «Про підприємства» та Закон України «Про господарські товариства» .

1. Господарські товариства.

1. 1.1.Визначення господарських товариств. Засновники та учасники товариства.

Господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариства є юридичними особами. Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступати в суді, арбітражному суді та третейському суді від свого імені.

Придбання господарським товариством часток (акцій), активів інших господарських товариств має здійснюватися з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.

1. 1.2.Установчі документи товариства. Державна реєстрація.

Акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство — установчого договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства. До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація товариства проводиться за правилами, встановленими Законом Української РСР «Про підприємства в Українській РСР» .

Товариства, що займаються банківською діяльністю, реєструються Національним банком України в порядку, визначеному законодавством України про банки і банківську діяльність.

1.3. Утворення дочірніх підприємств, філій та представництв.

Товариство має право створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України.

Учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов’язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

1.5. Облік та звітність товариства.

Товариство веде бухгалтерський облік, складає і подає фінансову звітність відповідно до законодавства. Статистична звітність, що використовує грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку і подається в установленому обсязі органам державної статистики. Достовірність та повнота річної фінансової звітності товариства повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою). Обов’язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки.

1.6. Припинення діяльності товариства.

Припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством.

При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов’язків товариства переходить до його правонаступників.

Товариство ліквідується:

а) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні;

б) за рішенням вищого органу товариства;

в) на підставі рішення суду або арбітражного суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавствана підставі рішення арбітражного суду в порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ;

г) з інших підстав, передбачених установчими документами.

2. Види товариств.

2.1. Поняття акціонерного товариства.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Отже, капітал акціонерного товариства утворюється за рахунок внесків його учасників (акціонерів) шляхом придбання ними акцій. Капітал, утворений таким чином, називається акціонерним капіталом. Див. схему № 1.

Акціонерне товариство.

акції акції.

акції акції.

капітал капітал.

Схема № 1. Формування акціонерного товариства.

Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства також у межах несплаченої суми.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.

Випуск і функціонування акцій — головна, але не єдина ознака, яка відрізняє акціонерне підприємство від одноосібного. Друга ознака — демократична організація управління справами акціонерного підприємства. Третьою ознакою є потенційна можливість акціонерного підприємства бути більш ефективним порівняно з одноосібним підприємством. У одноосібних підприємствах аж нижньою межею ефективності господарської діяльності є нульовий прибуток. Якщо власник одноосібного підприємства не отримає необхідного прибутку, але й не матиме збитків, він може ще існувати. В акціонерному товаристві ситуація інша. Відсутність прибутку буде означати для нього загибель. Справа в тім, що прибуток потрібен для розрахунків з акціонерами, виплати їм дивідендів по акціях. Невиплата дивідендів породжує масовий продаж акцій, які катастрофічно починають падати в ціні. За цим неминуче наступає банкрутство товариства. Таким чином, акціонерна форма підприємства пред’являє більш високі вимоги до ефективності господарської діяльності.

В Україні акціонерна форма господарювання почала формуватись порівняно недавно, з моменту проголошення самостійності. Поштовхом для цього стало:

а) необхідність мобілізації і концентрації індивідуальних капіталів для розбудови економіки й створення власного виробничого потенціалу;

б) необхідність створення умов для тісного поєднання безпосереднього виробника з засобами виробництва шляхом перетворення його на співвласника підприємства;

в) роздержавлення й приватизація власності, яка має за мету створити багатоукладну економіку й ефективного власника.

Юридичною базою акціонування в Україні став Закон України «Про господарські товариства», прийнятий Верховною Радою України в 1991 році. Згідно з цим Законом акціонерне товариство функціонує як товариство з обмеженою відповідальністю, яке має такі основні характерні риси. Див. схему № 2.