Концепт «багатство/бідність» в українській фразеології

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Ізмаїльський державний гуманітарний університет Кафедра української мови та літератури Курсова робота Концепт «багатство» і «бідність» в українській фразеології

студентки ІІІ курсу 31 гр.

факультету української

філології та історії

Мітєвої М. М.

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук ,

доцент Циганок І. Б.

Ізмаїл-2012

Зміст Вступ

Розділ 1. Концепт як об'єкт лінгвістичних досліджень

1.1 Поняття концепту в сучасному мовознавстві

1.2.Класифікації концептів

1.3 Концепт як компонент фразеологічних одиниць

Розділ 2. Опозиція багатство / бідність як компонент українських фразем

2.1 Концепт багатство у складі українських фразем

2.2 Концепт бідність у фразеологізмах української мови Висновки Список використаних джерел Вступ Актуалізація в сучасних гуманітарних науках антропоцентричної парадигми, у рамках якої мовні явища розглядаються в тісному взаємозв'язку з людиною, її свідомістю і світоглядом, сприяла активізації досліджень у різних галузях сучасної лінгвістики процесів концептуалізації дійсності. Основною їх формою, як визнають учені, є концепт, що став предметом опису в працях зарубіжних і вітчизняних учених: Ю. С. Степанова [34, Е.С. Кубрякової [25], А.П. Бабушкін [3;4], З.Д. Попової [30;31], В.Л. Іващенко [29], В.І. Карасика [21], С. Г. Воркачева та ін.

Незважаючи на активне вивчення природи концепту, методів його дослідження і способів репрезентації, єдиний підхід до розв’язання проблеми концепту відсутній. Що зумовлено відносною новизною концептуальних досліджень, складністю, поліфункціональністю цієї ментальної сутності. Теорії концепту розробляються в працях з когнітивніої лінгвістики [8; 13; 14; 19; 24; 26; 29; 30; 31; 32].

Актуальність дослідження полягає в тому, що до сьогодні не має фронтального опису концепту багатство/ бідність на матеріалі фразеології української мови.

Метою дослідження є опис концептуальних понять багатство/бідність у складі української фразеології.

Для реалізації окресленої мети необхідно розв’язати такі завдання:

опрацювати наукову літературу з досліджуваного питання;

виявити й описати концепт багатство у складі ФО;

виявити й описати концепт бідність.

Об'єктом дослідження у курсовій роботі є засоби реалізації концепту багатство / бідність в українській фразеології.

Предмет вивчення становлять особливості мовленнєвої концептуалізації понять багатство / бідність у складі фразеології української мови.

Методи дослідження: описовий, елементи компонентного аналізу та квантитативного.

Матеріалом дослідження слугував «Словник фразеологізмів української мови» .

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній проаналізовано особливості репрезентації концепту багатство/бідність у складі фразеологічних одиниць української мови.

Практичне значення дослідження визначається тим, що його матеріали та результати можуть використовуватись при читанні курсу «Фразеологія» у вищій школі, а також у роботі проблемних груп, слугувати основою для написання дипломних та магістерських робіт.

Картотека матеріалу нараховує 80 одиниць.

Розділ 1. Концепт як об'єкт лінгвістичних досліджень

1.1 Поняття концепту в сучасному мовознавстві

У лінгвістичній науці базова категорія концептуальної семантики визначається багатозначним терміном концепт, що трактується як ідеальна сутність, сформована в свідомості людини як глобальна, організована, розумова одиниця [31], багатомірне ідеалізоване утворення [26], що втілює культурно зумовлені уявлення етносу про світ та може опредмечуватися системою мовних засобів. Концепт розглядається як репрезентант інформації.

На думку А.А. Залевської, семантично концепт являє собою таку абстракцію, що узагальнює значення ряду своїх реалізацій. До значеннєвої структури концепту належать усі ознаки поняття (ядро концепту), а також його вихідна форма (етимологія), стиснена до основних ознак змісту історія, сучасні асоціації, уявлення, оцінки, переживання тощо[17].

С.Г. Воркачов вважає: «така ментальна структура включає також усю комунікативно значущу інформацію, тобто когнітивну пам’ять слова його смислову наповненість, яка корелює з першопризначенням знаку й ціннісними орієнтирами етносу та прагматичний компонент пов’язаний з ілокутивною й експресивною функціями мови» [8, 6−10].

За спостереженням Ю. С. Степанова, концепт як невід'ємна частина світогляду певного етносу є «згустком культури» в індивідуальній свідомості [34, 43], тим, у вигляді чого культура входить у ментальний світ особистості. «Крім того, за посередництвом концепту людина поринає у культуру, і, навіть, може впливати на неї» [3, 11].

«Утворення та розвиток концептів є результатом мисленнєвого конструювання предметів і явищ. Зазначений когнітивний процес кваліфікується як концептуалізація» [6, 21]. Вона знаходиться у тісному зв’язку з «культурними» схемами, що були сформовані етносом у процесі його історичного розвитку, зумовлюючись такими факторами, як образне сприйняття, фізична взаємодія, ментальні образи та роль реалій у культурі й «забезпечується роботою сенсорно-рецептивної, логіко-поняттєвої, емоційно-оцінної і ціннісно-моральної сфер свідомості» [24, 168].

Оскільки для творення концептів важлива попередньо осмислена інформація, концептуалізація спирається на такий когнітивний процес, як категоризація, під котрою розуміють поділ зовнішнього та внутрішнього світів людини на категорії, які відображають знання про сутність її існування, а також віднесення до сформованих категорій явищ, об'єктів і процесів, що подібні певною мірою. Вона стає унікальним засобом отримання й утримання значного обсягу інформації, витрачаючи при цьому мінімум когнітивних зусиль [5], а також забезпечує наше просторове та часове орієнтування й ефективну інтерпретацію інформації про оточення, оскільки «канонізує» перцептивний досвід, задаючи першопочаткові параметри осмислення реальності. Розуміння ж ментальних образів вимагає виділення смислів та їхньої вербалізації.

Утворення категорії пов’язано з формуванням прототипу, навколо якого вона будується. Прототип є концептом, що являє собою сукупність ознак, які дозволяють об'єднати споріднені поняття, виділити родо-видові протиставлення та проміжні категорії, що їх пов’язують.

Межі між категоріями є розмитими й рухомими, що є закономірним наслідком природи людського сприйняття й осмислення світу. Ця особливість уможливлює міграцію периферійних членів категорії, яка, з одного боку, забезпечує взаємозв'язок окремих категорій, а з іншого — пластичність загального категоріального апарату людини, пристосованого до потреб як наївного, так і наукового осмислення світу.

На думку О. С. Колесник, «предметний світ, осягнутий людиною на поняттєвому рівні, в ідеальній формі існує в системі мовних значень» [23, 21], останні виступають «засобом семантичної інтерпретації поняттєвого світу» [14, 4]. Як зазначає В.М. Манахін, значення слова є «лінгвістичним відбитком, концептуально конгруентним, але не повним двійником поняття, що є своєрідним прототипом, навколо якого формується концепт» [28, 90]. Таким чином, змісту мовних знаків пов’язується зі своєю понятійною основою, що робить можливим реконструкцію концепту під час аналізу його мовних репрезентацій.

Як зазначає С. А. Жаботинською спостережено: під час опису вербально представлених концептів слід враховувати їхню не ізольованість відносно один одного, що ставить питання вивчення загальної організації системи концептів у свідомості людини[13].

Отже, базова категорія концептуальної семантики визначається багатозначним терміном концепт. Концепт являє собою абстракцію, що узагальнює значення ряду своїх реалізацій. Існує тісних зв’язків між мисленнєвими, мовними, культурологічними та іншими аспектами змісту концепту.

1.2 Класифікації концептів Однією з актуальних проблем сучасної лінгвоконцептологіі є вивчення топології концептуальних структур. За словами К. Ю. Голобородько, це означає визначити систему підмножин у будь-якій сумі елементів. Такою множинністю елементів для концептуальних структур можуть бути:

1) основні властивості-характеристики концептів як ментально-мовних одиниць (загальна топологія);

2) компоненти (елементи) ментально-мовної та змістовної структур концепту (внутрішня топологія);

3) власне концепти як одиниці каганець, які співвідносяться між собою певним чином (зовнішня топологія).

Топологія концептів в певній мірі є віддзеркаленням типів ідеального буття. Останні відображають топологію людського буття взагалі, яка, на думку С.П. Гуріна, в контексті сучасних наукових парадигм задаються множинністю таких характеристик, як локальність? тотальність, територія, ландшафт, місце? горизонт, центр? периферія, початок? кінець, верх? низ, висота? глибина, близькість? віддаленість, дистанція, м’яке? жорстке, велике? маленьке, внутрішнє? зовнішнє, поверхня, особа? виворіт, кордон, положення на кордоні і між, складка, щілину, вузол, гостріше, вершина, чорна діра.

Ментальний простір не може існувати сам по собі без суб'єкта відображення, а також його взаємодії із зовнішнім світом. Тому дослідження проблеми топології концептуальних структур передбачає також вивчення питання про топологію суб'єкта як суб'єкт-об'єктного членування дійсності, в процесі пізнання якої суб'єкт відображення робить його своїм: зовнішній світ втрачає свою щільність і розчиняється в суб'єкті, в результаті чого межа між суб'єктом і об'єктом весь час зміщується. Таке членування дійсності розглядають крізь призму безлічі властивостей «внутрішнє - зовнішнє», «своє - чуже», «Я — не Я», «знайоме (ясна)? незнайоме (незрозуміле)», «прозоре — щільне», «чорна діра», «чисте Ego», «об'єктивний світ (об'єкт)», «емпіричне Я», «свідомість — не свідомість», «інше», «тіло» і т. д. [35, 3−5].

Оскільки суб'єктом пізнання може бути не тільки окрема людина, а й соціум/ культура, відповідно поняття «топологія суб'єкта» трансформується в поняття «топологія культури», «соціально-культурна» («соціальна топологія»), ця проблема розроблена в одній із робіт С. А. Азаренко.

Зіставляючи поняття «типологія» і «топологія», можна помітити, що їх об'єднує ідея безлічі. Якщо в проекції на концепт типологію задавати множинністю різних одиниць, упорядкованих і систематизованих за певними групами на основі якоїсь загальної властивості, то топологію в такому випадкумножинністю компонентів (елементів) ментально-мовної та змістовної структур концепту. Тому типологія є одним із проявів топології концептів.

Поняття «топологія концептуальних структур» розпадається на два поняття: «топологія [ментального простору] концепту» як топологія «резервуару» (внутрішня топологія — концепт як безліч своїх ментальних і змістовних складових) і топологія концептів [в ментальному просторі] «як топологія» розміщення (зовнішня топологія — концепт співвідноситися з іншими концептами,).

Зовнішню топологію концептів певною мірою підтримують поняття когнітивна сфера, домен, концептуалізувати предметну сферу (концептуальна сфера / концептосфера) [34]), кожне з яких вимагає диференціації.

Топологічний простір концептів можна задати також за допомогою параметра «функціональна сфера», що, в свою чергу, передбачає розгляд питання про функціональну топології концептів? безлічі концептів, що функціонують у різних сферах людської діяльності. Структурування ментального простору етнокультури за основними концептами-топіками залежить від особливостей організації знання в межах певної функціональної концептосфери.

А. П. Бабушкін розмежовує розумові картинки, схеми, гіпероніми, фрейми, інсайти, сценарії, калейдоскопічні концепти. М. М. Болдирєв? конкретно-чуттєві образи, уявлення, схеми, поняття, прототипи, пропозиції, фрейми, сценарії, гештальти. С. Г. Воркачов виділяє концепти вищого рівня (борг, щастя, любов, совість) і звичайні концепти. Г. Г. Слишкін виокремлює первинні та вторинні концепти, метаконцепти (які утворюються в результаті осмислення продуктів попередньої концептуалізації і в яких реалізується рефлексія носія мови [33], а також пропорційні, граничні і рудиментарні лінгво-культурологічні концепти. В. І. Карасик розмежовує параметричні і непараметричні (регулятиви і нерегулятіви) концепти. Ю. С. Степанов визначає наступні види концептів: образи, ідеї (соціалізм, комунізм) і символи (лебідь) [3], а також концепти культури, які діляться на кілька груп: універсальні категорії культури — час, простір, рух, зміна, причина, наслідок, кількість, якість, соціально-культурні категорії - свобода, справедливість, праця, багатство, власність; категорії національної культури — воля, доля, соборність, душа, дух; етичні категорії - добро, зло, обов’язок, правда, істина; міфологічні категорії - боги, ангел-хранитель, духи [34, 10]. Існують і інші класифікації.

Отже, концепти можна класифікувати на різних підставах, кожна з яких буде відображати «когнітивну реальність». На нашу думку, найбільш важливо розрізняти концепти за тим типом знання, відображення дійсності, яким вони закріплюють, оскільки саме від цього залежать методи виділення та опису концептів.

1.3 Концепт як компонент фразеологічних одиниць Культурна інформація перебуває переважно в латентному, тобто невиявленому, стані. Сам лінгвокультурологічний аналіз рівноцінний пригадуванню сюжетів, осіб, які дали основу для словосполучень або ж виявлення фону, контексту, що сприяли утворенню стійких словосполучень. У центрі культурного простору перебуває людина. Мовний образ людини, сфера її емоційної й раціональної поведінки, її життя, смерть і доля відтворені культурою.

Зміст концепту як основної одиниці ментальності, ментальної сутності визначається всією розмаїтістю контекстів його вживання й залежить від світоглядних домінант.

Ідея зближення реалії та її назви глибоко проникає в свідомість пересічного мовця, етносу, вербалізується в мовних знаках і реалізується в духовному житті.

Наприклад, у своїй праці Г. Б. Аркухін зближує слова в’язати — вити — плести — безглузда балаканина. Як наслідок — утворюється група фразеологічних одиниць, мотивованих зазначеним нижче дієслівним рядом: зав’язати язик (язика, рота) (кому), розв’язати язика, в’азати ціпи «говорити нісенітницю» [2, 131], плести язиком, зневажл. плести банелюки чи тавтологічне плести плетеники «говорити щось пусте, неістотне», плести лико «говорити нескладно, безладно, плутано», діал. плести мандрони «говорити нісенітниці, дурниці», плести сухого (смаленого) дуба «говорити дурниці», коша плести, плисти кошики, постоле плесте «обманювати», плести корзни «говорити дурниці», плести плота «говорити неправду», плести плути «розпускати плітки» [2], пов’язані з процесом говоріння. Нині важко сказати, зауважує С. Й. Караванський, що саме значило слово «плітка» в мові наших прапрадідів (мотузок, посуд, тканина). Незаперечним є те, що це була назва того виробу, який плели довгими зимовими вечорами. Дехто «плів плітки» руками, а дехто — «язиком». Саме тому з часом «плести плітки» стало означати «плескати язиком», «точити ляси», «молоти язиком «.

Отже, концепт — практично невичерпний комплекс культурно зумовлених уявлень про предмет, явище чи ознаку в певній культурі. Незважаючи на усталений розподіл концептів на загальнокультурні (свобода, вічність, життя, смерть, любов) й етнокультурні (для української культури — рушник, калина, хата, чумак), він завжди містить етнокультурний компонент, який може виявлятися з різним ступенем виразності, бути по-різному експлікованим, але який наочно прояснюється на основі порівняння з відповідними концептами інших мов чи діалектів однієї мови, або й різних часових відрізків однієї мови чи її різних говіркових ареалів.

Розділ 2. Опозиція багатство / бідність як компонент українських фразем

2.1 Концепт багатство у складі українських фразем За нашою картотекою, виявлено 38 (48%) фразеологічних одиниць з концептом «багатство» .

Концепти «гроші» і «багатство» асоціативно і когнітивно пов’язані у свідомості сучасної людини. В обсяг семантики лексеми «гроші», крім прямого «засіб платежу», особливо у формі металевих монет або паперових банкнот, включено і метонімічно-переносне значення «багатство» .

Семантичне ядро досліджуваного концепту (компоненти логічного поняття) складає набір дефініційних сем, зафіксованих у словникових статтях:

1) велика кількість грошей і майна / власності;

2) значне число або обсяг чого-небудь;

3) процвітання, добробут, щастя, благополуччя.

У досліджуваній мовній картині українського соціуму широко представлені фразеологізми, у зв’язку з чим в семантичний простір концепту «багатство» включені лексико-семантичні поля «Гроші», «Кількість», «Матеріальні об'єкти, пов’язані з володінням великими грошовими сумами, «досягнення, здійснення». Лексеми, зазначеного ЛСП утворюють окрему тематичну групу, куди входять:

іменники+прикметники типу: золотий дощ, слизький карбованець;

дієслова+ іменники, як от: пливти у кишеню, мати за душею, збивати копійку, пливти у кишеню, мати за душею, купатися в золоті.

Додаткові семи розкриваються при аналізі мовних реалізацій співвідношення багатство-комфорт. У частині периферійних ознак семантика концепту пов’язана з кореляціями багатство — щастя; багатство — нещастя; при цьому виділяється опозиція «(матеріальне) багатство — (духовна) бідність». Слід відзначити виражену культурну специфічність семантичного уявлення багатства як особливого стану, що вимагає вміння, навичок, а також когнітивного образу «працюючих грошей» (периферійні ознаки концепту).

Як ми бачимо, семантичний простір концепту «багатство» в українській фразеології дуже багатошаровий, а його зміст неоднозначний. Можна припустити, що на рівні побутової свідомості українців досліджуваний концепт асоціюється з задоволеннями, ледарством і прикметами красивого життя.

Комунікативні ситуації, пов’язані з темою багатства і багатими, їх опис характеризується раціоналізмом і виваженістю. У той же час експліцитне вихваляння багатства в досліджуваному дискурсі зазвичай відсутнє, хоча воно не інтерпретується і як зло.

Дослідження українського фразеологічного дискурсу свідчить про те, що ставлення до багатства як настанова в суспільній свідомості українців залежить певною мірою від джерел набутого стану і ще більшою мірою від того, як цей стан використовується. Тож ми можемо виділити такі семантичні мікрогрупи:

багатство, що здобуто нечесним шляхом:

гребти під себе — бути зажерливим, збагачуватися [7, 168];

гребти лопатою гроші - отримувати великі доходи, багато заробляти [7, 168];

давати на лапу — плата за які-небудь послуги або винагорода за щось, хабар [7, 329];

слизький карбованець — нечесно здобуті гроші [7, 287];

багатство, що здобуто без суттєвих зусиль:

золотий дощ — великі прибутки, гроші [7, 219];

легкий на гроші - гроші дістають без затрати великих зусиль [7,330];

пливти до рук — легко, без труднощів дістатися, потрапити комусь (про гроші) [7, 519];

як бобер у салі - дуже добре, заможно, без турботно [7, 34];

абсолютний достаток:

хіба що пташиного молока нема — хто-небудь має абсолютно все [7, 432];

міряти мірками гроші - бути дуже багатим, мати великий капітал [7, 394];

не лізе в рот (у горло, грубо — в пельку) — у когось багато чого-небудь [7, 343];

аж із горла лізе — хтось дуже багатий [7, 343];

грошей кури не клюють — дуже багато, велика кількість грошей [7,310];

довгий карбованець — великий заробіток [7, 287];

дуріти з жиру — від достатків, високого суспільного становища поводити себе нестримано, порушуючи моральні норми [7, 223];

золотий мішок — капітал, багатство [7, 398];

казитися з жиру — вередувати, коверзувати, дуріти з розкошів [7,285];

карбованці бряжчать — хто-небудь має гроші [7, 288];

кишеня не сходиться — дуже багатий [7, 295];

купатися в золоті - жити в багатстві, щасливо, мати всього вдосталь [7, 319 ];

мати за душею — володіти чимсь, якимсь багатством [7, 373];

молочні ріки і киселеві береги = медові та молочні ріки — повний достаток, благополуччя, добробут [7, 600; 7, 600];

на широку ногу — жити як багаті, знатні люди [7, 439];

повна кишеня (калитка) — багато грошей [7, 295];

хоч купайся — досхочу, доволі чого-небудь [7, 319];

як сир у маслі кататися — чудове, всім багате життя [7, 648];

налагоджене фінансове становище:

вибиватися із злиднів — переставати бідувати, ставати заможним [7, 63];

гнатися за копійкою — прагнути до наживи, збагачення [7, 150];

збивати копійку — відкладаючи, заощаджувати гроші [7, 256];

копійка в кишеню пливе — є гроші, прибуток від чогось [7, 306];

мати шматок хліба (кусень, кусок) — жити, не відчуваючи значних нестатків [7, 379];

полатати злидні - налагодити чиї-небудь фінансові справи [7,536];

Досягненню домінуючого положення в суспільстві сприяє така риса національного характеру як «успішність». Життєвий успіх може визначатися відрізняється набором установок і є пріоритетом в різних лінгвокультурах. Саме цими факторами ми керувалися при поділі ФО на мікрогрупи.

Отже, поняття, що становлять ядро?? фразеологічної моделі концепту багатство в українській мовній свідомості - багатство-комфорт, багатство-щастя, багатство-нещастя, зажерливість, заможність, прибуток.

2.2 Концепт бідність у фразеологізмах української мови За нашою картотекою фразеологічні одиниці з компонентом бідність становлять 52% від загальної кількості одиниць .

У ході вивчення досліджуваного концепту в українській фразеології при діахронічному аналізі семантики ключової лексеми «бідний» ми встановили, що спочатку ядром концепту було конкретне поняття, яке може бути визначено як «біда».

Значення «біда, горе, нещастя» з більш давнього «утиски, гоніння» (пор. д. нім. Beaten — «примушувати»). В етимологічному словнику М. М. Шанського та Т.А. Бобрової зазначено, що «бідний» початково означало «вимушений підкоритися силі», «нещасний».

Етносемантичне ядро концепту бідність в українськіій чи взагалі в індоєвропейських мовах, складалося поступово під впливом етногенезу соціальних відносин.

У ході дослідження етимології номена бідний, відомий вчений М. М. Маковський підкреслює, що ряд слів з цим значенням походить від лексем, з семантикою «бити, мучити, страждати"[27].

Таким чином, зміст концепту бідність становлять наступні первинні понятійні ознаки:

бідність спочатку співвідносилося з поняттям «біда» — «утиск, гоніння»;

значення бідність відповідає «вимушений підкоритися силі»;

бідність має такі дефініції, як «бити, мучити, страждати»;

бідний співвідноситься з поняттям нещасний.

Дослідник простежив шлях становлення латинського слова pauper «бідний» — pau-paro-s — мало отримує. Перший елемент співвідноситься з лат. paucus — «мало», гот. fawai, дс. far «мало» (пор. ие. реї-«бити, різати»), а другий з лат. parare «брати, отримувати», порівн. jifi. fatoekr, дат., шв. fattig «бідний» (букв, «мало що бере»).

На основі первинних понятійних ознак, лінгвіст робить висновок, що в ядрі досліджуваного концепту виявляється сенс, який існує і в наші дні - «бідність, мало отримує». Саме цей зміст стає основним значенням лексеми бідність[27].

У нашому дослідженні під фреймом ми розуміємо мислимий в цілісності його складових частин багатокомпонентний концепт, об'ємне уявлення, деяку сукупність стандартних знань про предмет або явище. Для виявлення складу фреймових утворень, які є структурними одиницями концепту бідність, ними зафіксовано ФО, які диференційовано за семантикою на такі групи:

стан бідності передбачає потребу в їжі, голодувати:

класти зуби на полицю — голодувати [7, 300];

їсти сухий хліб — жити у нестатках, у бідності [7, 282];

годувати злидні - жити в нужді [7, 154];

бідність передбачає відсутність грошей:

порожня кишеня — хто-небудь бідний, не має гроші [7, 295];

не мати копійки за душею — бути бідним, без засобів існування [7,380];

перебиватися з копійки на копійку — жити дуже бідно, терпіти нестатки [7, 489];

вітер свистить у кишенях — хтонебудь бідний, не має на що жити [7, 112];

як у лисого волосся — зовсім нічого немає [7, 124];

не видержить кишеня — мало коштів для чого-небудь [7, 295];

стан бідності - відсутність житла:

ні кола, ні двора = ні кілка, ні дрючка = ні двору, ні тину — дуже бідний, не має зовсім нічого [7, 303; 7, 296; 7, 190];

голий, як бубон = голий, босий і простоволосий — убогий [7, 155; 7, 155];

бідність — крайній ступінь зубожіння:

ні шкури, ні шерсті - зовсім нічого [7, 777];

бас урвався — хтось втратив можливість збагачуватися або наживатися на чому-небудь [7, 23];

залишитися без сорочки — дійти до тяжкої скрути [7, 247];

як рак на мілині - залишитися без підтримки, без грошей [7, 593];

до нитки останньої нитки = пускати в старці - забрати в кого-небудь геть усе, довести до цілковитого зубожіння [7, 434; 7, 585];

латка на латці = бідний як церковна миша — уживається для підсилення зазначеного слова, дуже бідний [7, 329; 7, 390];

бідність пов’язана з боргами: у боргах як у шовках — винний багато грошей кому-небудь [7, 36];

бідність обумовлена поганими умовами для існування:

годувати воші - перебувати в поганих побутових умовах, злидарювати [7, 154];

і кішки нема чим годувати — бідувати [7, 155];

перебиватися з хліба на воду — терпіти нестатки [7, 489];

їсти біди — жити в нужді, в неволі, терпіти утиски [7, 282];

переборювати нестатки :

битися з нуждою — переборювати фінансові труднощі [7, 30];

зводити кінці з кінцями — ледве справлятися з матеріальними труднощами [7, 259];

крайній ступінь зубожіння:

каменя на камені не лишилося — що зникло зовсім, повністю загуло, зруйноване, вщент знищене [7, 286];

знецінений або мізерний капітал:

щербата копійка — дуже малі, гроші [7, 307];

перепадати на хліб — мати мізерний заробіток [7, 497];

мертвий капітал — знецінений капітал, який не використовується ким-небудь, не знаходить застосування [7, 287].

Отже, поняття, що становлять ядро фразеологічної моделі концепту бідність в українській мовній свідомості - це банкрутство, біда, бруд, бомж, злидні, невдача, нестатки, приниження, сльози, хвороба, бідний, голодний, збідніти.

Висновки В ході дослідження концептів багатство / бідність в українській фразеології ми дійшли таких висновків.

Базова категорія концептуальної семантики визначається багатозначним терміном концепт. Концепт являє собою абстракцію, що узагальнює значення ряду своїх реалізацій. Існує тісний зв’язок між мисленнєвими, мовними, культурологічними та іншими аспектами змісту концепту.

Концепти можна класифікувати на різних підставах, кожна з яких буде відображати «когнітивну реальність». На нашу думку, найбільш важливо розрізняти концепти за тим типом знання, відображення дійсності, й якими вони закріплюють, оскільки саме від цього залежать методи виділення та опису концептів. концепт багатство бідність фразеологія Встановлено, що специфіка досліджуваних ФО полягає в більшій диференціації відтінків поняття бідність (52%), порівняно з поняттям багатство (48%). Ці поняття виражаються переважно за допомогою субстантивних, адвербіальних і дієслівних ФО. Серед дієслівних фразеологізмів найбільшу кількість становлять одиниці, що показують процес переходу в стан багатства або бідності.

На основі нашої вибірки можемо виділити два полярних показники матеріального становища людини: бідність і багатство, а в їх складі - дві підгрупи: зі значенням «матеріальні труднощі», яка тяжіє до поняття бідність, і зі значенням «матеріальна забезпеченість, достаток», що близька до групи багатство.

У межах ЛСП концепту багатство було виділено семантичні мікрогрупи: багатство, що здобуто нечесним шляхом, абсолютний достаток, налагоджене фінансове становище.

У межах концепту бідність — виявлено такі мікрогрупи: стан бідності - потребу в їжі, бідність передбачає відсутність грошей, стан бідності - відсутність житла, бідність — крайній ступінь зубожіння, бідність пов’язана з боргами, бідність обумовлена поганими умовами для існування, переборювати нестатки, крайній ступінь зубожіння, знецінений або мізерний капітал.

Таким чином, ми проаналізували особливості репрезентації концепту багатство/бідність у складі фразеологічних одиниць української мови.

Список використаних джерел Азаренко С. А. Топология культурного воспроизводства (на материале русской культуры) / С. А. Азаренко. — Екатеринбург: Изд-во Уральского гос. ун-та, 2000. — 224 с.

Аркухін Г. Сказав, як два зв’язав: Народні вислови та загадки із Західного Полісся і західної частини Волині / Г. Аркухін — Люблін; Луцьк, 2003, С. 76—133.

Бабушкин А. П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике язика / А. П. Бабушкин — Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1996. — 104 с.

Бабушкин А. П. Объективное и субъективное в языке / А. П. Бабушкин // Общие проблемы строения и организации языковых категорий (грамматические, словообразовательные, лексические и текстовые категории): Мат-лы науч. конф. 23−25 апреля 1998 г.- М.: РАН ИЯ, 1998. — С. 28−31.

Барсук Л. В. Категоризация как психолингвистическая модель / Л. В. Барсук // Психолингвистические проблемы функционирования слова в лексиконе человека: коллективная монография / Под общей ред. А. А. Залевской. — Тверь: Тверск. гос. ун-т, 1999. — С. 21−55.

Болдырев Н. Н. Когнитивная семантика: курс лекций по английской филологии / Н. Н. Болдырев — Тамбов: Изд-во Тамбовск. ун-та, 2000. — 123 с.

Білоноженко М.В., Гнатюк І.С., Гнатчук В. В. та ін. Словник фразеологізмів української мови / М. В. Білоноженко, І. С. Гнатюк, В. В. Гнатчук, В. В. Дятчук, Н. М. Неровня, Т. О. Федоренко. — К.: Науква думка, 2003. — 787 с.

Воркачев С. Г. Методологические основания лингвоконцептологии / С. Г. Воркачев // http://tpl1999.narod.ru/WEBTPL2002/VORKACHEVTPL2002.HTM

Голобородько К.Ю. Лінгвістичний статус концепту / К. Ю. Голобородько // Лінгвістика: Зб. наук, праць / Укл.: В. Д. Ужченко (наук, редактор) та ін. — Луганськ: Альма-матер, 2003. — С. 16—22.

Голубовская И. А. Этнические особенности языковых картин мира / И. А. Голубовская. — К.: Издательско-полиграфический центр «Киевский университет», 2002. — 293 с.

Гурин С. П. Маргинальная антропология / С. П. Гурин. — Саратов: ИЦ СГЭА, 2000. — 41 с.

Д’якова Т. О. Фразеологічна картина світу як складова мовної картини світу. Т. О. Д’якова // Лінгвістика.- ЛГПУ.- 2005. N 1 (4).- С. 14−18.

Жаботинская С. А. Когнитивная лингвистика: принципы концептуального моделирования / С. А. Жаботинська // Лінгвістичні студії. — Вип. 2. — Черкаси: Сіяч. — 1997. — С. 3−11.

Жаботинская С. А. Когнитивные и номинативные аспекты класса числительных / С. А. Жаботинская. — М.: ИЯ РАН, 1992. — 216 с.

Жайворонок B.B. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень / В. В. Жайворонюк // Мовознавство. — 2001. — № 5. — С. 48—63.

Жельвис В. И. Эмотивный аспект речи. Психолингвистическая интерпретация речевого воздействия / В. И. Жельвис. — Ярославль: ЯГПИ им. К. Д. Ушинского, 1990. — 81 с.

Залевская А.А.

Введение

в психолингвистику / А. А. Залевская. — М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 1999. — 382 с.

Звегинцев В. А. Язык и лингвистическая теория / В. А. Звегинцев. — М.: МГУ, 1973. — 248 с.

Іващенко В.Л. Типологічна диференціація концептуальних структур як одиниць ментального простору / В. Л. Іващенко // Мовознавство. — 2004. — № 1. — С.154−158.

Караванськнй С. Й. Екскурсія до лабораторії слова / С. Й Караванський // Ярина з городу Хоми Черешні. — Торонто; Онтаріо; Канада, 1981. — С. 109 — 160.

Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс / В. И. Карасик. — М.: Перемена. — 2004. — 477 с.

Ковалёва Л. В. Фразеологизм в когнитивном аспекте / Л. В. Ковалёва // Гуманитаризация обучения и актуальные проблемы лингвистики. Межвуз. сб. науч. тр. — Воронеж: Воронеж. гос. ун-т, 2001. — С. 51−55.

Колесник О.С. Мовні засоби відображення міфологічної картини світу: лінгво-когнітивний аспект (на матеріалі давньоанглійського епосу та сучасних британських художніх творів жанру фентезі): автореф. дис. на здобуття вченого ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 / О. С. Колесник / - К., 2003. — 20 с.

Корнилов О. А. Языковые картины мира как производные национальных менталитетов / О. А. Корнилов. — М.: Изд-во МГУ, 1999. — 341 с.

Кубрякова Е. С. Начальные этапы становления когнитивизма: Лингвистика — Психология — Когнитивная наука / Е. С. Кубрякова // Вопросы языкознания. — 1994. — № 4. — С. 34−47.

Ляпин С. Х. Концептология: к становлению подхода / С. Х. Ляпин // Концепты. — 1997. — Вып. I. — С. 11−35.

Маковський М. М. Сравнительный словарь мифологической символики в индоевропейских язиках / М. М. Маковский. — М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 1996. 416 с.

Манакин В. Н. Сопоставительная лексикология / В. Н. Манакин. — К.: Знання, 2004. — 326 с.

Ольшанский И. Г. Концепт — Значение — Межкультурная коммуникация. К методологии лингво-когнитивного анализа / И. Г. Ольшанский // Филология и культура: Мат-лы III-й междунар. науч. конф. 16−18 мая 2001 г. / Отв. ред. Н. Н. Болдырев; Ред. кол.: Е. С. Кубрякова, Т. А. Фесенко, Е. В. Милосердова, В. Б. Гольдберг и др.: В 3 ч. — Ч. 2. — Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г. Р. Державина, 2001. — С. 18−19.

Попова З.Д., Стернин И. А. Очерки по когнитивной лингвистике / З. Д. Попова, И. А. Стернин. — Воронеж: Истоки, 2002. — 192 с.

Попова З.Д., Стернин И. А. Понятие «концепт» в лингвистических исследованиях / З. Д. Попова, И. А. Стернин. — Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1999. — 30 с.

Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика термінологічна енциклопедія / О.О. Селіванова. — Полтава: Довкілля. — 2006,-716 с.

Слышкин Г. Г. Лингвокультурные концепты и метаконцепты / Г. Г Слышкин // Автореф. дис. на получение доктора филол. наук.: спец. 10.02.19 — Волгоград, 2004. — 39 с.

Степанов Ю. С. Концепт // Словарь русской культуры: опыт исследования / Ю. С. Степанов. — М.: Школа «Языки русской литературы». — 1997. — С. 43−83.

Тхостов А. Ш. Топология субъекта (опыт феноменологического исследования) / Ю. Ш. Тхостов // Вестник Московского ун-та. Сер.14. Психология. — 1994. — № 2. — С. 3−13; № 3.

Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О. О. (співголови). — К.: Укр. енцикл., 2007. — 752 с.

Шанский Н. М., Боброва Т. А. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прозерпина, 1994. — 400 с.