Аналіз фінансової стійкості

Фінансова стійкість — це визначений стан підприємства, який гарантує постійну платоспроможність. В результаті здійснення будь-якої господарчої операції фінансовий стан підприємства може залишитися незмінним, або покращитися чи погіршитися. Потік господарчих операцій, що проходять щоденно, є, як би «обурювачем» певного стану фінансової рівноваги, причиною переходу з одного типу рівноваги в інший. Знання межи зміни джерел коштів для покриття вкладень капіталу в основні фонди чи виробничі запаси дозволяє генерувати такі потоки господарчих операцій, які ведуть до покращання фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості [4, с. 510−513].

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана зі ступенем залежності від кредиторів і інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стабільності. У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена система показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства (табл. 2.4.).

Таблиця 2.4 Баланс підприємства в агрегованому вигляді.

Розрахуємо показник наявності власних оборотних коштів підприємства:

(2.15).

(2.16).

З розрахунків видно, що проглядається тенденція до зменшення кількості обігових коштів, що говорить про відволікання обігових коштів у запаси і затрати в зв’язку з збільшенням періоду реалізації продукції, а також збільшення дебіторської заборгованості. Але виходячи з даних балансу, протягом усього періоду своєї діяльності підприємство не залучало, як короткострокові так і довгострокові кредити і позички, тобто воно вело свою діяльність за рахунок власних коштів, що в період загальної заборгованості та кризи платежів дає позитивну оцінку діяльності підприємства [16, с.660−668 ].

Отже виходячи з вищесказаного, а саме, що у ТОВ відсутні короткострокові та довгострокові кредити та позички слід сказати, що підприємство немає залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів.

Розрахуємо загальну величину основних джерел формування запасів і затрат Е⁰:

(2.17).

Виходячи з цієї формули можна сказати, що загальна величина основних джерел формування запасів і затрат дорівнює величині власних оборотних коштів [8, с. 81−83].

Найбільш узагальненим показником фінансової стійкості є залишок чи нестача джерел коштів для формування запасів і затрат, отриманих у вигляді різниці розміру коштів джерел та розміру запасів і затрат.

Загальний розмір запасів й затрат (Z) підприємства дорівнює підсумку II розділу активу балансу:

(2.18).

Таблиця 2.5 Показники фінансової стійкості підприємства в динаміці.

Виходячи з розрахунків можна зробити висновок, що, починаючи з 2011 р. прослідковується постійна нестача в джерелах коштів для формування запасів і затрат (табл. 2.5).

Аналізуючи фінансову стійкість підприємства, необхідно особливу увагу приділити вивченню поточної фінансової стійкості підприємства. Виділяють декілька її типів:

а) абсолютна фінансова стійкість, яка характеризується нерівністю:

ЗЗ ВОК (2.19).

де ЗЗ — запаси і затрати;

ВОК — власні оборотні кошти.

б) нормальна фінансова стійкість:

ВОК <33< ІФЗ (2.20).

де ІФЗ — джерела формування запасів.

Вони визначаються за формулою: ІФЗ = ВОК + позички банку і позички, що використаються для покриття запасів + розрахунки з кредиторами по товарних операціях.

• в) нестійкий фінансовий стан:
  • 33 > ІФЗ (2.21)
• г) критичний фінансовий стан, який характеризується ситуацією, коли на додачу до попередньої нерівності підприємство має кредити і позики, не погашені в строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість.

Для підприємства характерна наступна ситуація:

за першою нерівністю:

• 2012 р.: 64,0 1272,8;
• 2013 р.: 28,0 863,7.

за другою нерівністю:

• 2012 р.: 272,8<1364,0<2541,6;
• 2013 р.: 63,7<1128,0<2250,7.

Таким чином, можна зробити висновок, що в 2011 р. мало абсолютну стійкість. Протягом 2012 та 2013рр. фінансова стійкість аналізуємого підприємства є нормальною, хоча проглядається тенденція до пониження джерел формування запасів [11, с. 98−101].