Статистичний аналіз доходів та видатків України

Вступ Одним з основних показників, що відбивають якість життя населення, є державний бюджет України. Поняття рівня життя визначається співвідношенням грошових доходів населення і прожиткового мінімуму, питомою вагою бідних і багатих, купівельною спроможністю середніх шарів, забезпеченістю житлом, об'єктами господарсько-побутового призначення і комунальних послуг і т.д.

В останні роки особливу актуальність набувають проблеми, пов’язані із забезпеченням росту доходу державного бюджету.

Основною метою написання даної курсової роботи є встановлення та розвиток бюджетної системи як найважливішої фінансової системи суспільства.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

дослідження механізму формування доходів;

вивчення особливостей формування різного виду доходів державного бюджету.

аналіз фактологічного матеріалу Держкомстату України про стан доходів України.

Предметом курсового дослідження є економічні відносини, що виступають з приводу формування та використання централізованих фондів грошових коштів.

Об'єктом дослідження виступає бюджетна система.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТАТИСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ УКРАЇНИ бюджет видаток статистичний дохід

1.1 Сутність державного бюджету та його роль в економіці

Бюджет держави є складним і багатогранним явищем у суспільстві. Його розглядають з трьох сторін:

— за економічним змістом;

— за формою прояву;

— за матеріальним змістом.

За економічним змістом бюджет являє собою сукупність грошових відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Основним джерелом формування бюджету є ВВП. Права держави в його розподілі ґрунтуються на двох чинниках. По-перше, на виконанні нею зазначених суспільних функцій. Централізація частини ВВП у бюджеті є, по суті, платою суспільства за виконання державою її функцій. По-друге, держава може брати участь у розподілі ВВП як один із суб'єктів його створення, будучи власником засобів виробництва у державному секторі, тоб-то виконуючи підприємницьку діяльність. Характер і масштаби участі держави у розподілі ВВП залежать від моделі фінансових відносин у суспільстві. Причому саме порядок і рівень бюджетної централізації ВВП визначають той чи інший вид моделі.

Між бюджетом і ВВП існує складна система взаємозв'язку. Важливим чинником збільшення доходів бюджету є зростання ВВП. При цьому за умови стабільних пропорцій його розподілу, зростають доходи всіх суб'єктів розподільних відносин, у тому числі і держави. Однак стабільне зростання ВВП створює передумови для зменшення частки держави, оскільки її потреби на фінансове забезпечення виконання встановлених функцій відносно стабільні. Це поступово веде до зменшення рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб, а відповідно до збільшення частки ВВП на споживання й виробничі потреби.

Специфічними ознаками бюджетних відносин є їх перерозподільний, усеохоплюючий та законодавчо регламентований характер.

Перерозподільний характер полягає у перерозподілі через бюджет доходів юридичних і фізичних осіб. Такий перерозподіл, з одного боку, є необхідним, оскільки завжди є особи, які в певний час потребують певний обсяг фінансової допомоги і підтримки. Однак, з іншого боку, такий перерозподіл має бути досить обмеженим, щоб не підривати стимулів до продуктивної діяльності у тих суб'єктів, у кого вилучаються доходи, і не створювати утриманських тенденцій у тих, хто отримує асигнування, субсидії і дотації з бюджету. Бюджетний перерозподіл здійснюється між галузями економіки і соціальної сфери, між окремими регіонами та між соціальними верствами населення. При цьому саме бюджет завдяки розгалуженій бюд-жетній системі, що охоплює усі регіональні формування та населені пункти, є основним інструментом перерозподілу і реалізації на цій основі економічної, фінансової та соціальної політики.

Усеохоплюючий характер бюджетних відносин виявляється у тому, що вони охоплюють абсолютно всіх — кожного громадянина, кожне підприємство, кожну державну структуру. При цьому, як правило, бюджетні відносини мають двосторонній характер — платежі до бюджету та асигнування з нього. Оскільки на цій основі здійснюється перерозподіл доходів, то взаємовідносини з бюджетом є ключовими інструментами фінансового регулювання діяльності суспільства у цілому і кожної юридичної та фізичної особи зокрема. Саме тому процеси складання, розгляду і затвердження та виконання бюджету перебувають у центрі уваги громадськості та політичних партій.

Бюджетні відносини почали зароджуватися з розвитком перших цивілізацій, коли вони стали формуватися у держави. Усвідомлення людьми необхідності утворення державного бюджету відбулося після тривалої еволюції товарно-грошових відносин і вироблення системи збирання та витрачання державних доходів. Усе це у відносно дієздатному варіанті було сформовано протягом XIX ст.

Цей період у Європі характеризувався:

1) бурхливим розвитком економіки — істотне зростання надходжень до бюджетів;

2) локальними війнами (наполеонівські війни, революції, об'єднання земель Німеччини) — необхідність значного обороту коштів;

3) становленням і зростанням робітничого класу — необхідність задоволення соціальних потреб.

Умовно можна виокремлювати такі напрями економічної думки, які тією чи іншою мірою стосуються питань виникнення та розвитку бюджетних відносин:

1) діяльність апарату державного управління;

2) пошук джерел надходження до державної казни;

3) організація державного господарства;

4) організація приватного господарства;

5) юридичні норми відносин.

З урахуванням стану та перспектив розвитку економіки України в умовах глобальної макроекономічної нестабільності в проекті зведеного бюджету на 2014 рік пропонується ряд законодавчих пропозицій з питань оподаткування, що діяли у поточному році, з метою продовження їх дії на наступний рік, зокрема це стосується ставки податку на додану вартість, звільнення від оподаткування ПДВ зернових та технічних культур, брухту чорних металів, шкур та деревини, зниження ставки податку на прибуток до 18% та інші.

Також в проекті бюджету на 2014 рік враховано:

надання державою податкової соціальної пільги, що дасть можливість зменшити податкове навантаження на платників податків у сумі 4,6 млрд. гривень;

податковий кредит з податку на доходи фізичних осіб у сумі 0,2 млрд. гривень, що дасть можливість відшкодувати громадянам витрати на навчання у закладах освіти, частину сплачених відсотків за іпотечним кредитом та інші витрати, встановлені Податковим кодексом України.

Також з метою реалізації пріоритетних проектів інвестиційного характеру, що мають загальнодержавне значення, передбачено надання державних гарантій в обсязі 50 млрд. гривень.

Згідно з розрахунками, загальний обсяг державного боргу, обрахований у національній валюті, на кінець 2014 року становитиме близько 35 відсотків валового внутрішнього продукту. При цьому для країн з ринками, що формуються, безпечним вважається рівень прямого державного боргу до 40 відсотків валового внутрішнього продукту.

В умовах нестабільності на міжнародних фінансових ринках Мінфін став активним учасником внутрішнього ринку запозичень. Так, за одинадцять місяців поточного року залучено близько 4,77 млрд. доларів США, що забезпечило диверсифікацію джерел фінансування та розширило можливості інвесторів щодо розміщення вільних коштів. Разом з тим застосування таких боргових інструментів у сучасних умовах можливе лише за поміркованого рівня державних запозичень, а отже, і дефіциту бюджету.

1.2 Законодавчонормативна база вивчення бюджету України Липень 1990 р. — набуття Україною незалежності, прийняття Декларації про державний суверенітет, після ухвалення якої Україна формально ще залишалась у складі Радянського Союзу. 24 серпня 1991 р. Верховною Радою України було прийнято Акт проголошення незалежності України, на всенародному референдумі 1 грудня 1991 р. більшість населення виразило згоду з набуттям Україною незалежності. У цей же період почало формуватися правове підґрунтя сучасної бюджетної системи України. У 1991 р. практично було ліквідовано єдину бюджетну систему СРСР, яка розпалася більш ніж на 55 тис. автономних бюджетів. У результаті загальнодержавний грошовий фонд був поділений за сферами відання Союзу PCP і суверенних республік.

За державно-територіальним і адміністративно-територіальним устроєм Україна є унітарною державою: єдина Конституція, єдине громадянство, єдина система права, єдина судова система, єдина система органів влади. Унітаризм передбачає централізацію всього державного апарату, прямий контроль над місцевими органами влади. До унітарних держав належать Україна, Франція, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Греція, Японія та ін. В унітарних країнах бюджетна система містить дві ланки: державний бюджет та численні місцеві бюджети.

Систему органів влади за Конституцією України утворюють: глава держави — Президент України, органи законодавчої влади — Верховна Рада України, органи виконавчої влади — Кабінет Міністрів, обласні та районні державні адміністрації, органи судової влади. Основним законом визнається і гарантується місцеве самоврядування, яке бере свій початок від Магдебурзького права. Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР місцеве самоврядування — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції та законів України. У системі функцій місцевого самоврядування є аналогічні відповідним функціям держави. До основних функцій місцевого самоврядування належать: політична — забезпечує реалізацію громадянами конституційного права брати участь в управлінні державними та громадськими справами, формуванні органів місцевого самоврядування, економічна — полягає у виконанні програм економічного розвитку територіальних одиниць, матеріально-технічна — здійснює управління об'єктами комунальної власності, бюджетно-фінансова, соціально-культурна та ін. Таким чином, центральні органи державної влади передають частину власних повноважень територіальним громадам та утвореним ними органам у межах, передбачених чинним законодавством, для здійснення централізованої державної влади на місцях. На виконання цих повноважень у бюджеті передбачаються фінансові ресурси.

5 грудня 1990 р. прийнято Закон України «Про бюджетну систему України» № 513-ХІІ, що регулював бюджетні відносини до набуття чинності Бюджетним кодексом (до 25 липня 2001 р.). Згідно з цим Законом фінансові ресурси України були поділені на кошти державного бюджету (республіканського бюджету), бюджетів місцевих Рад народних депутатів, позабюджетних фондів та інших фінансових ресурсів. У цьому Законі були відображені питання формування та виконання державного та місцевих бюджетів, розгляду, затвердження, виконання бюджетів різних рівнів бюджетної системи. З урахуванням змін, що відбулися у політичному устрої України за 1991— 1995 рр., а також у бюджетній політиці та бюджетному механізмі, у 1995 р. Верховна Рада України прийняла нову редакцію Закону «Про бюджетну систему України», де наведено більш чітке визначення бюджетної системи, її складових, детальніше регламентовано бюджетний процес, здійснено розмежування доходів і витрат між ланками бюджетної системи України.

Як незалежна держава Україна склала проект державного бюджету тільки на 1992 р. Через нього перерозподілялося понад 60% національного доходу і 70 фінансових ресурсів держави, він був зведений з дефіцитом менше ніж 3% доходів. Щорічно Верховна Рада затверджувала бюджет країни на наступний рік. Особливістю цього процесу було те, що тільки наприкінці 2000 р. бюджет було затверджено до початку 2001 р. У період 1990—1997 рр. бюджет затверджувався зі значним запізненням, наприклад, у 1992 р. Закон «Про Державний бюджет України на 1992 р.» було прийнято 2 жовтня 1992 р., у 1995 р. — 6 квітня 1995 р., у 1997 р. — 27 червня 1997 р. Проте у 2009 р. практика несвоєчасного затвердження державного бюджету знову повернулася.

Система формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів була створена за зразком системи, яка існувала за часів Радянського Союзу, коли всі фінансові ресурси спрямовувалися до центру, де потім розподілялися на міста.

Нині таку форму бюджетних відносин намагаються змінити так, щоб більшість фінансових ресурсів залишалася у розпорядженні місцевих органів самоврядування.

Першим кроком до удосконалення бюджетної системи України став Бюджетний кодекс, який прийшов на зміну Закону України «Про бюджетну систему» у 2001 р. На жаль, після набуття кодексом чинності не всі суперечливі питання вдалося врегулювати, зараз точаться дискусії навколо доцільності проведення адміністративно-територіальної реформи та прийняття нового бюджетного кодексу. Центральною проблемою є децентралізація фінансових потоків та надання більшої самостійності місцевим бюджетам.

Отже, сучасна бюджетна система України ще недосконала та потребує реформування. Вона регулюється системою законодавства:

1) Конституцією України;

2) Бюджетним кодексом України;

3) Законом України «Про державний бюджет на поточний рік» ;

4) Законом України «Про місцеве самоврядування» ;

5) нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими актами центральних органів виконавчої влади на підставі та на виконання Бюджетного кодексу України.

Усі бюджетно-правові відносини виникають і припиняються на законодавчій основі. Правові норми, що регулюють бюджетні відносини, становлять систему бюджетного права, яка ґрунтується на Конституції держави.

Функціонування бюджетних відносин в Україні здійснюється на основі законодавчих і нормативних актів, перелік яких визначений ст. 4 Бюджетного кодексу України:

1) Конституції України;

2) Бюджетного кодексу України;

3) Закону «Про Державний бюджет України» ;

4) інших законів, що регулюють бюджетні правовідносини;

5) нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України;

6) нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади;

7) рішень органів АРК, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

У Конституції України, ухваленій 28 червня 1996 р., урегульовані такі питання щодо функціонування бюджетної системи:

— механізм прийняття Законів України;

— повноваження Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, органів місцевого самоврядування;

— основні бюджетні положення.

У Конституції України зазначено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Закон України «Про бюджетну систему», що діяв до 2001 р. до складу бюджетної системи України відносив Державний бюджет України, республіканський бюджет АРК та місцеві бюджети, закладаючи таким чином колізію щодо незбігу унітарного державного устрою та компетенції органів місцевої влади. Бюджетний кодекс України, опублікований 25 липня 2001 р." набрав чинності з дня опублікування, а окремі статті, які регламентують поточні бюджетні процедури, — зі січня 2002 р. Він містить шість розділів.

Закон України «Про Державний бюджет України» визначає будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове їх спрямування та приймається на наступний за звітним роком. У цьому Законі передбачаються формування у конкретних обсягах джерел доходів і видатків бюджету, необхідні нормативи відрахувань, дотаїщ. та субсидії областяц, джерела покриття дефіциту бюджету (під час планування), поточні пояснення до здійснення виконання бюджету. Інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини:

1) Закон України «Про прожитковий мінімум» ;

2) Закон України «Про місцеве самоврядування» ;

3) Закон України «Про затвердження Конституції Автономної республіки Крим» ;

4) Закон України «Про місцеві державні адміністрації». Досліджуючи бюджет у системі планів, слід зазначити, що він посідає центральне місце, що зумовлюється тим, що бюджет має забезпечувати всі розподільні та перерозподільні процеси в Україні. Тобто бюджет як основний фінансовий план повинен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати їх розподіл за основними напрямами на відповідні цілі згідно із соціально-економічною політикою держави.

Отже, бюджет як фінансовий план є розписом доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої та представницької влади у вигляді закону.

Проект закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» був схвалений на засіданні Уряду 18 грудня 2013 року .

В проекті бюджету прогноз доходів зведеного бюджету на 2014 рік становить 498,9 млрд. гривень, що становить 30,2% ВВП, в тому числі доходи державного бюджету — 392,4 млрд. гривень. Інфляціяпрогнозується на рівні 4,3% та зростання ВВП — 3%. Прогнозується, що номінальний ВВП досягне обсягу 1 трлн 653 млрд грн.

Оскільки бюджетні відносини мають перерозподільний і всеохоплюючий характер і відображаються на формуванні доходів юридичних і фізичних осіб та держави, вони регламентуються у законодавчій формі. Регламентування здійснюється на трьох рівнях:

по-перше, відповідними законами про побудову бюджету і бюд-жетної системи, в яких визначається склад доходів і видатків бюджету, склад бюджетної системи і принципи її побудови, розмежування доходів та видатків між бюджетами, загальні засади бюджетного процесу, тобто порядку складання і виконання бюджету;

по-друге, законами, що регламентують формування доходів і фінансування видатків (податкове законодавство, законодавство про окремі напрями діяльності держави, наприклад про освіту, і засади їх бюджетного фінансування);

по-третє, на основі прийняття щорічних законів (чи відповідних рішень місцевої влади) про бюджет на поточний рік, в якому затверджується обсяг доходів і видатків бюджету поточного року, джерела їх формування і напрями фінансування, стан бюджету.

За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом, в якому відображається діяльність держави та місцевих органів влади й управління. Як фінансовий план бюджет являє собою баланс доходів і видатків. Водночас це не просто розпис доходів і видатків держави — це віддзеркалення її економічної і соціальної, міжнародної та оборонної, а головне фінансової (в усіх її напрямах) політики. Це форма прояву розглянутої вище сукупності перерозподільних відносин у суспільстві.

Бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль у діяльності держави. Він визначає її можливості й пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує фінансову діяльність держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою.

За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету — це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюється фінансування видатків. У зв’язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного і повного надходження доходів та раціонального й ефективного використання його коштів.

1.3 Аналітичне забезпечення вивчення бюджету країни Для забезпечення ефективного контролю за виконанням Державного бюджету і відповідного аналізу необхідне прийняття сталої регламентації та узгодження організаційної структури бюджетного процесу, створення для цього відповідного інформаційно-аналітичного забезпечення його реалізації, що дасть можливість отримувати вичерпну, достовірну, актуальну інформаціюпро складові бюджетного процесу, ефективне управління якими — одне з основних завдань законодавчої та виконавчої гілок влад.

Бюджетний дефіцит без урахування приватизаційних (якщо вони обліковуються у складі бюджетних доходів) та інших надходжень разового характеру, пов' язаних із втратою урядом активів. Показує, у який спосіб звичайні, постійні доходи бюджету здатні покрити заплановані в бюджеті видатки.

Sb = (Rev — P) — Exp

Або

SB = Bor + C + P — D,

де P — приватизаційні надходження.

Бюджетний дефіцит, визначений з урахуванням у складі видатків платежів бюджету з погашення державного боргу. Показує, наскільки всі витрати, які здійснюються з бюджету, покриваються його доходами.

SB = Rev — (Exp + D).

У розрахунку первинного дефіциту бюджету зі складу видатків вираховується сума процентних платежів з обслуговування державного боргу:

SPb = Rev — (Exp — Dp)

Або

SPв = Sв + Ер, де SPB — первинний бюджетний дефіцит; Ер — процентні платежі за державним боргом.

Дослідження теоретичних, організаційних засад функціонування бюджетної системи, особливостей напрямів бюджетної політики та її складових, що утворюють бюджетну систему України, дало підстави визначити бюджетний процес як діяльність, пов’язану з формуванням, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, аналізом звітів про виконання бюджетів. Кожен з вказаних етапів окремо та в сукупності може розглядатися як масове соціально-економічне явище, чим обґрунтовується доцільність дослідження процесу виконання Державного бюджету як об'єкта статистичного дослідження з урахуванням особливостей формування інформаційних, організаційних, нормативних та методичних його засад.

Спостерігається певна розбіжність між рівнями показників виконання Державного бюджету України, що їх надають різні джерела інформації. Причиною цього є несистемність формування аналітичної бази та незбігання інтересів учасників бюджетного процесу щодо результатів дослідження виконання бюджету, і, як наслідок, — неможливість проведення неупередженого статистичного аналізу цього явища. Основною причиною такого стану є те, що чинне законодавче поле не повністю врегульовує повноваження та відповідальність сторін, які здійснюють моніторинг виконання Державного бюджету. Вирішення означеної проблеми потребує затвердження у нормативних документах переліку установ, на які покладено функції бюджетного контролю, включаючи моніторинг виконання бюджету, відповідальність цих установ, права та обов’язки його працівників, обов’язковість належного інформаційно-аналітичного забезпечення процесу здійснення аналізу виконання бюджетів. Система показників виконання бюджету має бути структурована відповідно до рівнів бюджетної системи, бюджетної класифікації (функціональної, програмної, відомчої тощо), етапів бюджетного процесу. Розрахунок узагальнюючих статистичних характеристик у межах запропонованої класифікації надасть змогу здійснювати поглиблений аналіз, за результатами якого формувати прогнозні показники виконання

Державного бюджету, а також вживати відповідних заходів щодо забезпечення досягнення планових рівнів показників розвитку економіки.

Для визначення пріоритетних напрямів бюджетної політики, контролю за їх дотриманням, створення відповідної інформаційної бази необхідне вдосконалення моніторингу виконання Державного бюджету. Отримана внаслідок здійснення моніторингу інформація дасть можливість виконувати аналіз зазначеного соціально-економічного явища, результати якого зможуть бути використані кінцевими споживачами для прийняття подальших рішень з метою підвищення ефективності управління на макрорівні.

Система моніторингу виконання Державного бюджету України має виконувати такі функції:

1) збирання та попереднє оброблення даних, розрахунок статистичних показників, кластеризація простору початкових даних;

2) побудова статистичних моделей з метою оперативного оцінювання поточного стану бюджетного процесу;

3) побудова короткотермінових прогнозних моделей стану виконання бюджету.

Такий підхід дозволяє у процесі здійснення моніторингу забезпечити проходження всіх етапів життєвого циклу інформації щодо виконання Державного бюджету — від її збирання і групування до кінцевого використання цільовим споживачем з метою формування і обґрунтування управлінських рішень для забезпечення досягнення планових рівнів надходжень та видатків Державного бюджету України.

Потреба застосування певних статистичних методів аналізу виконання Державного бюджету України обумовлена особливостями бюджетного процесу як об'єкта дослідження. Для його характеристики залучається великий обсяг статистичних даних, що мають значну варіативність, і статистичні показники, які походять з різних джерел інформації, часто не узгоджені між собою. Тому поряд з діючою процедурою оцінювання ступеня виконання бюджету, організація статистичного аналізу та прогнозування виконання Державного бюджету України за запропонованими в дисертації підходами дасть змогу підвищити ефективність його здійснення на всіх етапах бюджетного процесу — починаючи з розроблення та визначення Основних напрямів бюджетної політики і прогнозів основних показників соціально-економічного розвитку, до контролю за виконанням Державного бюджету. Результати аналізу очікуваних та фактичних рівнів виконання складових дохідної частини Державного бюджету України з використанням статистичних методів дають підстави стверджувати, що плани наповнення дохідної частини за рахунок найбільш питомої її складової - податкових надходжень часто не підкріплюються реальними надходженнями від платників податків, а результати фактичного виконання не враховуються на етапі прогнозування. Постійне спостереження та контроль за цим процесом за допомогою моніторингу виконання Державного бюджету запобігатимуть таким ситуаціям у майбутньому.

Кореляційний аналіз показників виконання видатків Державного бюджету у розрізі їх функціональної класифікації та запланованих темпів зростання свідчить про відсутність зв’язку між зазначеними показниками і, як наслідок, — про невідповідність фінансових можливостей держави взятим фінансовим зобов’язанням. Для виправлення ситуації необхідне систематичне здійснення статистичного аналізу, результати якого дозволяють виявити причини припущених помилок при складенні планів та визначити шляхи їх виправлення.

Застосування певних статистичних методів, зокрема коефіцієнтів концентрації та територіальної локалізації, дають змогу проводити в розрізі досліджуваного об'єкта регіональний статистичний аналіз та оцінювати рівень пропорційності розподілу коштів з метою вирівнювання фінансування регіонів і забезпеченості бюджетними коштами адміністративно-територіальних одиниць. Результати здійсненого в ході роботи аналізу формування та розподілу міжбюджетних трансфертів довели, що існуючий алгоритм визначення їх обсягів, що базується на застосуванні коефіцієнта вирівнювання перевищення обсягів видатків адміністративно-територіальних одиниць над обсягами їх власних надходжень, не завжди забезпечує урахування потреб регіонів у коштах задля їх економічного зростання і відповідно вимагає удосконалення.

Результати кореляційного аналізу взаємозв'язку обсягів доходів, закріплених за адміністративно-територіальними одиницями, доходів місцевих бюджетів з урахуванням міжбюджетних трансфертів і коштів, що надходять до бюджетів територіальних громад з бюджету центрального рівня та що спрямовуються до державного бюджету, свідчать про існування залежності обсягів коштів, що закріплюються за бюджетами територіально-адміністративних одиниць, та коштів, що спрямовуються ними до бюджету центрального рівня. Водночас у розподілі трансфертів з державного бюджету до місцевих така закономірність не простежується. Результати наукового дослідження доводять доцільність використання статистичних методів у процесі розроблення та обґрунтування політики міжбюджетних трансфертів.

РОЗДІЛ 2. СТАТИСТИЧНИЙ АНАІЗ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ УКРАЇНИ

2.1 Групування та аналіз доходів та видатків України за допомогою середніх величин та показників варіації

Таблиця 2.1

Дані про ВВП України та доходами до державного бюджету за регіонами млн. грн Для початку розрахуємо розміри рівних інтервалів за формулою 2.1:

(2.1)

де X max і X min — максимальне та мінімальне значення групувальної ознаки.

(млн. грн.)

(млн. грн.)

Далі розрахуємо кількість груп (n), що залежить від обсягу сукупності і розраховується:

(групи) Результати розрахунків наведено в таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Розподіл регіонів за обсягами ВВП і доходів до державного бюджету України

В даній таблиці частоти розташовані з лівого верхнього кута до правого нижнього, що говорить про прямий зв’язок між ознаками — доходів та обсягом ВВП.

Аналітичне групування. Воно повинно відобразити залежність обсягів ВВП від суми доходів державного бюджету. Побудуємо таблицю 2.3.

Таблиця 2.3

Залежність обсягів ВВП від суми капітальних інвестицій

Серед вивчених регіонів найбільша кількість (4) має Київська область у розмірі 1935,1−17 362,7 млн. грн.

Розрахуємо середній обсяг доходів до державного бюджету в Україні (таблиця 2.4). Так як маємо інтервальний ряд розподілу — визначимо середини інтервалів та скористаємось формулою середньої арифметичної зваженої:

(2.2)

де — варіанта; - частота.

(млн. грн)

Зробимо висновок, що середній розмір доходів по регіонам складає 14 791,4 млн грн.

Візьмемо розраховані дані з таблиці 2.3 і представимо їх в такому вигляді (таблиця 2.4):

Таблиця 2.4

Дані про розподіл видів регіонів за обсягом доходів до державнго бюджету

Розрахуємо моду — варіанту, яка найчастіше зустрічається в даній сукупності. Так як це інтервальний ряд розподілу, для знаходження моди потрібно визначити модальний інтервал, якому відповідатиме найбільша частота f. Для розрахунку моди використовується формула (2.3):

= (2.3)

де — частота модального інтервалу;

 — частоти інтервалів перед та після модального;

— ширина модального інтервалу;

— нижня межа модального інтервалу.

Так як в цьому випадку два сусідніх значення варіаційного ряду мають однакову частоту (4) і вона більше частоти будь-якого іншого значення, вважатимемо, що модальний інтервал = 9648,9−17 362,7.

=9648,9 = 9648,9 (млн. грн) — Найбільшу питому вагу займають регіони з обсягом доходів до державного бюджету 9648,9 млн. грн.

Для розрахунку медіани — варіанти, яка ділить варіаційний ряд розподілу навпіл, в інтервальних рядах розподілу потрібно побудувати ряд кумулятивних частотS (таблиця 2.4). Сама медіана розраховується :

(2.4)

де — частота медіанного інтервалу;

— кумулятивна частота інтервалу перед медіанним;

— ширина медіанного інтервалу;

— нижня межа медіанного інтервалу.

Розрахуємо номер медіани: = = 6 (входить в 8 в ряду S)

9648,9=13 505,8 (млн. грн) Зробимо висновок, що половина регіонів має доходи менше, ніж 13 505,8 млн. грн, а друга половина — більше 13 505,8 млн. грн.

Для повної характеристики сукупності розрахуємо абсолютні та відносні показники варіації.

Абсолютні:

Розмах варіації: (млн. грн) Зважене середнє лінійне відхилення: = (млн. грн). Тобто в середньому варіанти відхиляються від їх середнього значення у сукупності на 2571,27 млн. грн.

Зважена дисперсія: = (млн. грн) Середнє квадратичне відхилення: = (млн. грн).

Відносні:

Лінійний коефіцієнт варіації:

Квадратичний коефіцієнт: %. Цей коефіцієнт є критерієм однорідності сукупності. В даному випадку він перевищує 33%, ця сукупність — неоднорідна. Отже, розраховані середні за цією сукупністю є ненадійними.

Коефіцієнт осциляції: %.

2.2 Аналіз стану державного бюджету України за допомогою відносних величин та показників нерівномірності розподілу Таблиця 2.5

Доходи до державного бюджету за 2012;2013 роки млн. грн

Відносні величини — це результат співвідношення двох статистичних показників. Розрахуємо декілька видів відносних величин :

Відносна величина динаміки (ВВД) — показує темп росту (зниження) показника.

ВВД розраховується за формулою:

(2.11)

де — фактичне значення показника, яке було досягнуто в звітному періоді;

— фактичне значення показника, яке було досягнуто в попередньому періоді.

Відносна величина структури (ВВС) — це співвідношення частини та цілого, характеризує склад сукупності:

(2.12)

Відносна величина координації (ВВК) — співвідношення двох частин однієї сукупності між собою.

(2.13)

Тобто на 100 000 грн доходу припадає 117 000 грн видатків. Що спричиняє дефіцит бюджету.

Відносна величина інтенсивності (ВВІ) — характеризує величину поширення явища у певному середовищі.

Для розрахунку ВВІ нам потрібно порівняти доходи або видатки, наприклад, з чисельністю населення України. Населення України складає 42 873,1 тис. осіб на 2014 рік та 47 442,1 тис. осіб на 2004 рік.

(2.14)

на особу

(2.14)

Оцінку структурних зрушень та їх інтенсивності у часі проводять за допомогою лінійного коефіцієнта інтенсивності структурних зрушень. (формула 2.6):

(2.6)

де — долі розподілу ознаки, що вивчається у звітному та базисному періоді;

m — число складових сукупності.

Чим ближче значення даного коефіцієнта до 1 або до 100%, тим більші структурні зрушення відбулися у сукупності.

Маємо такі дані про доходи до державного бюджету за Податок на додану вартість (таблиця 2.7) 2010 та 2013 роки.

Для цього використаємо статистичні дані з Ukrstat.org — публикація документів Державної Служби Статистики України (таблиця 2.6) та формулу:

Таблиця 2.6

Структура експорту товарів з регіонів України у 2013;2012 рр., млн. грн.

= = 25.24 (в.п.)

Отримали, що структура капітальних інвестицій у матеріальні активи у 2013 році порівняно з 2010 роком змінилась на 25.24 в.п.

Якість життя населення в основному залежить від його сукупних доходів, що формуються з різних джерел надходжень до сімейного бюджету: оплати праці, доходів від підприємницької діяльності, доходів від особистого господарства, пенсій, стипендій, різних допомог тощо. Від рівня доходів населення безпосередньо залежать рівень його забезпечення матеріальними та культурними благами, стан здоров’я і відтворення робочої сили. В останні роки особливої актуальності набувають проблеми, пов’язані із забезпеченням зростання доходу населення. За даними Держкомстату України, у структурі доходів населення основну частину (більше 50%) складає заробітна плата.

У зв’язку з переходом до ринкової економіки в Україні різко загострився процес розшарування суспільства. Цим обумовлена необхідність дослідження статистики доходів населення. Доходи населення, їх рівень, структура, джерела отримання і ступінь диференціації є найважливішими показниками економічного і соціального благополуччя суспільства. Оскільки доходи служать основним джерелом задоволення особистих потреб людей, саме вони є центральною ланкою, ядром більш ширшого поняття — рівень життя населення .

Для характеристики розвитку доходів і витрат населення України розглянемо динаміку зміни середньодушових витрат ти доходів за місяць населення регіонів України та населення всієї країни.

Рівень життя населення — це одна з найважливіших соціальних категорій, що формується під впливом взаємодії всіх суб'єктів економічних відносин. Власне рівень життя — це рівень споживання матеріальних і нематеріальних благ та послуг, тому основним фактором, що впливає на рівень життя населення, є доходи.

Підвищення (соціальний прогрес) рівня життя, доходів має бути пріоритетним напрямом державної соціально-економічної стратегії, зокрема спрямованої на реалізацію засад соціально орієнтованої ринкової економіки.

З 1990 року Організація Об'єднаних Націй щороку публікує доповідь про якість життя людини в країнах світу.

В оцінці досягнення країн ураховуються такі чинники, що визначають місце країни в рейтингу, як тривалість життя, рівень охорони здоров’я та освіти, соціальна захищеність, екологія, рівень злочинності, дотримання прав людини і розмір ВНД (валовий національний дохід) на душу населення. Рейтинг країн світу за якістю життя розділений на чотири групи: до першої належать країни з дуже високим рівнем розвитку, до другої - країни з високим рівнем розвитку, до третьої - з середнім рівнем і до четвертої - країни з низьким рівнем розвитку. За даними на 2012 рік, рейтинг очолюють Норвегія, Данія та Австралія. Росія, піднявшись на чотири пункти, зайняла 59-те місце, а Україна спустилась з 69-го до 74-го місця, що свідчить про зниження рівня життя населення.

Найвищий розмір середньодушових доходів спостерігається в м. Київ, Донецькому, Дніпропетровському, Запорізькому, Київському регіонах. А найвищий розмір середньодушових витрат у місяць населення України спостерігається в містах Києві та Севастополі, Закарпатському, Івано-Франківському, Миколаївському регіонах. Але в цих регіонах спостерігається цікавий факт: середньодушові доходи у місяць населення цих регіонів у 2 рази менші ніж розмір середньодушових витрат.

Отже, в Україні на практиці підвищення рівня та якості життя населення ще не стали головною метою, основною причиною цього науковці вбачають у підвищенні рівня бідності населення. При цьому, з одного боку, незадовільне матеріальне становище обумовлює ризик втрати здоров’я через неякісне харчування, неможливість отримання кваліфікованої медичної допомоги тощо, а з іншого — проблеми зі здоров’ям призводять до зниження працездатності та скорочення доходів. Основним показником рівня життя населення є доходи та їхня структура.

Таблиця 2.8

Структура доходів українців

Розрахуємо відсоткову долю деяких з показників від доходу.

2010 р. заробітна плата=449 553/1 101 175*100=40.82%

2011 р заробітна плата=521 066/1 251 005*100=41.65%

2010 р. прибуток та змішаний дохід=160 025/1 101 175*100=14.53%

2011 р. прибуток та змішаний дохід=1 988 51/1 251 005*100=15.8%

2010 р. соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти=423 741/

1 101 175*100=38.48%

2011 р соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти=463 368/

1 251 005*100=37.03%

2010 р. Наявний дохід=847 949/1 101 175*100=77.0%

2011 р Наявний дохід=971 231/1 251 005*100=77.63%

З таблиці видно, що доходи населення України зросли протягом 2011 року на 149 830 млн грн порівняно з 2010 роком. Наявний сукупний дохід у розрахунку на одну особу в 2011 році становив 21 249,6 грн, що на 2 764 грн більше, ніж у 2010 році. Також можна спостерігати зниження реального доходу українців на 11%, у 2010 році реальний дохід складав 117,1%, а в 2011 році він знизився до 106,1%.

Рис 1 Порівняння доходів та наявних доходів населення України З наведеного рис можна спостерігати, що за 2009,2010,2011 роки доходи населення перевищували наявні доходи населення.

Висновок. Підвищення доходів населення країни сприяє становленню середнього класу, а саме середній клас вважається основою соціальної стабільності у державі. У більшості країнах з розвішеною економікою він складає більше 60% усього населення. Крім того, середній клас є головним платником податків. Він здатен визначати споживчу поведінку населення, параметри і структуру внутрішнього ринку. Але сьогодні в Україні процес формування середнього класу відбувається занадто повільно.

2.3 Оцінка стану державного бюджету України на основі показників ряду динаміки Рядами динаміки в статистиці називаються ряди, які за допомогою показників характеризують зміну явищ в часі. Аналіз рядів динаміки є найефективнішим засобом оцінки тенденції і закономірностей розвитку явищ. Основними елементами динамічного ряду є: рівень (окремий показник ряду) і час, до якого відноситься відповідний рівень. Рівнями ряду можуть бути абсолютні, середні і відносні величини.

Для аналізу динамічних рядів необхідно знати їх види. Перш за все потрібно відрізняти інтервальні і моментні ряди динаміки.

В інтервальних рядах рівні висвітлюють величину явищ за проміжок часу.

В моментних рядах динаміки рівні висвітлюють величину явища на певну дату.

На відміну від моментних рядів динаміки, рівні явищ за окремі періоди, тобто інтервальні ряди можна підсумовувати, одержуючи таким чином нові рівні ряду за триваліший період. За повнотою часу, який відображаеться в рядах динаміки, їх можна поділити на повні і неповні. В повних рядах дати або періоди ідуть один за одним з рівними інтервалами. У неповних рядах в послідовності часу рівний інтервал не додержується. Методи обчислення середніх рівнів динамічного ряду залежить від його виду. В інтервальних рядах динаміки середній рівень редя обчислюється за формулою середньої арифметичної простої.

Ряди динаміки-це послідовність чисел, які характеризують зміну того чи іншого соц. економ явища, тобто це ряд розміщених у хронологічній послідовності статистичних показників.

Базисний ряд-коли всі показники порівнюємо з першим.

Ланцюговий — коли всі дані порівнюємо з попереднім.

Інтервальний рядхарактеризує зміну явищ за певний період часу.

Моментнийхарактеризує стан явища на певний момент часу.

Ряд динаміки складається з двох елементів: статистичних показників; моментів або періодів часу, до яких належать ці рівні.

На основі елементів ряду динаміки визначають систему показників. Ця система включає такі показники:

абсолютний приріст;

темп зростання;

темп приросту;

абсолютне значення 1% приросту.

1)Абсолютний прирістце показник ряду динаміки, який характеризує на скільки одиниць змінився рівень показника порівняно з рівнем попереднього або базисного періоду:

* Ланцюговий ?і=Уі-Уі-1

* Базисний? б=Уі-У0

2)Темп зростанняце показник ряду динаміки, який показує у скільки разів змінився поточний рівень показника, що аналізується порівняно з рівнем попереднього, або базового періоду.

* Ланцюговий Тзрі=Уі:Уі-1

* Базисний Тзрб=Уі:У0

3)Темп приросту -це показник ряду динаміки, який показує на скільки % змінився поточний рівень показника, порівняно з попереднім або базовим періодом.

* Ланцюговий Тпрі=Тзрі(%)-100 Тпрі=Тзрі -1

* Базисний Тпрб=Тзрб (%)-100 Тпрб=Тзрб -1

4)Абсолютний приріст 1%- це одна сота базового рівня, або відношення абсолютного до відповідного темпу приросту Аі= Уn-1: 100

Середні показники рядів динаміки.

1) Для моментного ряду:

* Середня арифметична зважена (даних достатньо) У?=(?уі*ti):?ti де уірівень ряду на певний момент часу, а ti-тривалість ітого рівня

* Середньо модифікована (даних не достатньо, інтервали між наданими моментами часу не рівні) У?=?уi?*ti:?ti, де уі - середній рівень між 2-ма сусідніми моментами часу, а ti-тривалість часу між двома сусідніми моментами ряду

* Середньо хронологічна (даних недостатньо, інтервали Між наданими моментами часу рівні) У?=((у1:2)+у2+…+уn-1+(yn:2)):n-1 Якщо є дані тільки на початок та кінець періоду, то у?=(уп+yk):2

2) Для інтервального ряду

* Середня арифметична проста у?=?уі:n, де уі-рівень ітого періоду

* Середній абсолютний приріст1)??=???і:n для інтервального2)??=(yi-y0):(n-1)для моментного

* Середній темп зростання Тзр?=n-1vyi:y0=n-1vТзр

* Середній темп приросту Тпр?=Тзр?(%)-100 (вимірюється в %)

Таблиця 2.9

Розрахуємо темп росту, темп приросту та абсолютний приріст доходів населення за 2008;2013 роки.

? y баз2009=897 669−845 641=52 028

? y баз2010=1 101 015−845 641=255 374

? y баз2011=1 251 005−845 641=405 364

? y баз2012=1 407 197−845 641=561 556

? y баз2013=1 529 406−845 641=683 765

у ланц 1=897 669−845 641=52 028

у ланц 2=1 101 015−897 669=203346

у ланц 3=1 251 005−1 101 015=14987

у ланц 4=1 407 197−1 251 005=156192

у ланц 5=1 529 406−1 407 197=683765

Тр баз1=897 669:845 641*100=106.1

Тр баз2=1 101 015:845 641*100=130.1

Тр баз3=1 251 005:845 641*100=148.0

Тр баз4=1 407 197:845 641*100=166.4

Тр баз5=1 529 406:845 641*100=180.8

Тр ланц 1=897 669:845 641*100=106.1

Тр ланц 2=1 101 015:897669*100=122.6

Тр ланц 3=1 251 005:1101015*100=113.6

Тр ланц 4=1 407 197:1251005*100=112.4

Тр ланц 5=1 529 406:1407197*100=108.6

Тпр баз1=106.1:100=6.1

Тпр баз2=130.1:100=30.1

Тпр баз3=148.0:100=48.0

Тпр баз4=166.4:100=66.4

Тпр баз5=180.8:100=80.8

Тпр ланц 1=106.1:10=6.1

Тпр ланц 2=122.6:100=22.6

Тпр ланц 3=113.6=13.6

Тпр ланц 4=112.4=12.4

Тпр ланц 5=108.6=8.6

А1%=845 641=8456.41

А1%=897 669=8976.69

А1%=1 101 015=11010.15

А1%=1 251 005=1250.05

А1%=1 407 197=14071.97

За навеленими даними ми спостерігаємо помітне зростання доходів за 2013 рік порівняно з 2008 роком по всім показникам. Найбільш суттєві відміності можна спостерігати у 2010 році порівняно з 2009 роком 203 346 млн грн. Це свідчить, що за останні роки доходи стрімко зростають.

=548 862/5=109 772

=1.02

102−100=2%

Таким чином, в середньому за рік кількість зростає на 2%.

РОЗДІЛ 3. МОДЕЛЮВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

3.1 Побудова та аналіз кореляційно — регресійної моделі

В моделях регресійного аналізу характерний кореляційний зв’язок є теоретична лінія регресії, яка описується функцією

y=f (x) і називається рівнянням регресії.Найчастіше будується лінійна модель регресії y=a+b*x

Розглянемо побудову рівняння регресії на прикладі зв’язку між надходженням коштів до державного бюджету та строком їх надходження.

Таблиця 3.1

Кількість надходжень до державного бюджету та строк їх надходжень

= 7 124 390/6=1 187 398 млн грн

= 1 659 895/6= 276 649.2 млн.грн.

b= 6*2 034 977 309 675,6−7 124 390*1659895/6*8 740 192 897 004−7 124 390=0,007млн.грн

a = 276 649.2 -0,007 *1 187 398=3284927059504млн.грн Таким чином рівняння регресії має вигляд

= 3 284 927 059 504+0,007*х

Перевіримо коефіцієнт регресії b на істотність за допомогою критерія t Стюдента

t=

Mb=

= = 1/6*343 815 647,57=57 302 607

=-=-=1 456 698 816 167−1 409 914 802 002=46784014165

Mb= = 1.7

t=0,007/1.7=0.004

= 0.004 (0,95;5)=1,15

= 0.004 не перевищує t-критерій (0,95;5). Отже, з ймовірністю 0,95 ВВП на доходи державного бюджету можна вважати незначними.

Хар. Відносної зміни фактора у за рахунок фактора х є коефіцієнт еластичності

=b*

0.007*=4,29%

Тобто, зі збільшенням ВВП на 1% - доходи державного бюджету збільшиться на 4.29%

Для оцінки тісноти зв’язку у регресивних моделях розрахуємо коефіцієнт детермінації

=

=;

=2762,68/6-(1 659 895/6)*2=-76 534 668 740,56

=343 815 647,57/6=57 302 607,92

=-76 534 668 740,56−57 302 607,92=-76 591 971 348,48

=-76 591 971 348,48/-76 534 668 740,56=1.00

Висновок:

Тобто 100% кількості доходів обумовлені виробництвом ВВП. Таким чином зв’язок між кількістю доходів і строком надходжень дуже нормальний.

3.2 Аналіз тенденцій розвитку та прогнозування експорту України Суть методу екстраполяції полягає у знаходженні рівня ряду динаміки, який знаходиться за його межами (прогноз).

Проводиться екстраполяція за допомогою різноманітних методів, одним з яких є аналітичне вирівнювання за прямою.

Рівняння прямої має вигляд:

=+*t,

Детеоретичне значення рівня ряду динаміки, які розраховані за побудовою рівняння прямої

— рівень ряду при t=0

— параметри прямої, що характеризує стабільну абсолютну швидкість зміни показника

t-порядковий номер періоду Для знаходження параметрів та вирішуємо систему нормальних рівнянь, з якої

=

=

Таблиця 3.2

Доходи населення у 2007 — 2013 роки, млрд. грн.

= =273,057 млрд. грн.

=

Таким чином рівняння прямої має вигляд

=273,057 +*t

За даними рівняння розрахуємо значення :

млрд. грн.

Прогнозне значення доходу до державного бюджету у 2014 р. складе:

= млрд. грн.

Для визначення меж інтервалів для прогнозного значення використовують формулу:

-*+*

— коефіцієнт довіри за розподілом Стьюдента. Даний коефіцієнт беруть з ймовірністю 0,95 та числом ступенів свободи m-nіз таблиці розподілу Стьюдента