Фразеологічні звороти, які не мають лексичних відповідників, в аспекті англо-українського перекладу

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК Кафедра філології та перекладу Фразеологічні звороти, які не мають лексичних відповідників, в аспекті англо-українського перекладу Дипломна робота Виконав курсант 111 навчального взводу Харченко Сергій Сергійович Науковий керівник доц. В.В. Місеньова Рецензент доц. М. В. Якименко Допускаю до захисту Завідувач кафедри філології та перекладу д. ф. н, професор Л. М. Пелепейченко Харків 2009р.

СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ Д — денотативний компонент Д-С — денотативно — сигніфікативний макрокомпонент К — конотативний макрокомпонент К-Г — категоріально-граматичний макрокомпонент ККС — концептуальна карта світу ЛО — лексична одиниця СП — семантичне поширення ФО — фразеологічна одиниця

ФСГ — фразеосемантична група ФС — фразеологічне сполучення МКС — мовна картина світу

Вступ У сучасному мовознавстві активно розробляється проблема семантики фразеологічних одиниць (ФО). Дослідження зазначеної проблеми велися в декількох напрямках: одні вчені приділяли особливу увагу виявленню лексико-синтаксичних відмінностей фразеологічних одиниць від словосполучень [59, 89, 119, 128, 209], інші - відмінностям значень фразем як номінативних одиниць мови від значень слів [2, 19, 20, 74, 76, 104, 105, 139 та ін.]. Поступово від опису лінгвістичних особливостей значення вчені перейшли до встановлення зв’язків між лінгвістичними факторами, зокрема до вивчення ролі антропологічного фактора і форм його прояву в семантиці і мові. Дія антропологічного фактора зв’язана з дослідженням впливу на мову культурно-національних особливостей: тендерних чинників, етнічних стереотипів, символів, еталонів, міфологем та ін. Для розробки питання про дію «людського фактора» у мові необхідно ретельне дослідження того, як відбивається названий фактор у конкретних мовних ситуаціях, чим визначається прагматичний ефект висловлення. Немаловажним є питання про представлення культурологічної та прагматичної інформації в словниках. Зазначені питання частіше аналізувалися на матеріалі лексичних одиниць (ЛО). Фразеологія в даному напрямку досліджена мало. Деякі аспекти перерахованих проблем тією чи іншою мірою досліджувалися в роботах В.А. Маслової, Л. М. Пелепейченко, Ю.Ф. Прадіда, В.М. Телія, Т.З. Черданцевої, А.М. Емірової та інших вчених. Як правило, на матеріалі фразеології спостереження проводилися над значеннями фразем взагалі, а не над системою одиниць, об'єднаних у фразеосемантичних групах. Особливий пробіл помітний в області фразеологічних одиниць, що не мають відповідників у системі слів. Тим часом, ця група є особливо цікавою і навіть, якоюсь мірою, загадковою. З одного боку, вона поєднує одиниці, співвідносні зі словами по статусу в мовній картині світу МКС, що займають рівноцінне з ними положення, з іншої, одиниці цієї групи характеризуються всіма ознаками, властивими іншими ФО. Чому мовне співтовариство визнало важливим номінувати відповідні об'єкти не словами, а саме фразеологічними зворотами? Що це за об'єкти, яке їхнє місце в картині світу, наскільки вони зв’язані з культурою етносу взагалі і «людським фактором» зокрема? Які особливості фразем зробили їхній більш удалими для номінації в порівнянні зі словами? Рішення перерахованих і багатьох інших питань допоможе доповнити і поглибити наші уявлення про фразеологічні одиниць, їх місце в міжкультурній комунікації, а також про взаємодію лексичної та фразеологічної систем. Важливість зазначеної проблеми для розробки інших питань фразеології, її відповідність напрямкам сучасних лінгвістичних досліджень, відсутність опису фразеологізмів, що не мають відповідників в системі слів, в аспекти перекладу свідчить про актуальність теми дипломної роботи.

В лінгвістичній літературі були описані риси подібності фраземи і слова: здатність виконувати однакові функції, представляти способи відображення навколишньої дійсності та ін. У ряді робіт показані відмітні риси фразеологічних і лексичних значень, обумовлені характером позначення, особливостями у виконанні мовної функції, ступенем деталізації, широтою інформації, дериваційними особливостями.

Однак, у лінгвістиці вичерпно не досліджений вичерпний комунікативне призначення фразем і способи відображення в них культурологічної інформації. З обліком викладеного формулювалися мета і завдання дипломної роботи.

Ціль роботи — виявити культурологічні особливості фразем, що не мають відповідників у системі слів.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. Визначити місце фразеологізмів досліджуваної групи в мовній картині світу українців та англійців

2. Визначити типи культурологічної інформації та встановити ступінь її врахування у перекладі аналізованих зворотів.

Об'єкт дослідження — фразеологічні одиниці англійської та української мов, що не мають відповідників у системі слів.

Предмет — особливість перекладу фразеологізмів, що не мають відповідників у системі слів.

Матеріалом дослідження слугувало близько 100 фразеологічних зворотів, 50 ФО англійської мови та 50 українських ФО, що не мають відповідників у системі слів.

Вибір методів і прийомів лінгвістичного аналізу зв’язаний зі специфікою об'єкта дослідження і конкретними завданнями. На першому етапі підбора матеріалу зі словників [120, 163, 197, 219] методом суцільної вибірки були виписані фразеологічні звороти, що не мають відповідників у системі слів. На основі аналізу прикладів і з авторської картотеки за допомогою порівняльного методу було виявлено типи культурологічної інформації фразем досліджуваної групи. З використанням класифікаційного методу було виявлено місце ФО, що не мають відповідників у системі слів, у мовній картині світу та здійснено дослідження в аспекті міжкультурної комунікації. що включає семантичні характеристики, культурологічну інформацію, На всіх етапах вивчення матеріалу широке застосування знайшли компаративний, і порівняльні методи.

Наукова новизна дослідження полягає в наступному: виявлено корпус фразеологізмів, що не мають відповідностей у системі слів, англійської та української мов, а також, функції і статус у мовній картині світу. Визначено типи культурологічної інформації та досліджено їх вплив на особливості перекладу. Виділено фактори, що обумовлюють образність фразем досліджуваної групи.

Теоретична значущість дипломного дослідження зумовлено тим, що робота вносить вклад у розробку питання про особливість перекладу ФО, їх місце у мовній моделі світу; дослідження дозволило уточнити культурологічні особливості фразеологічних зворотів; доповнити існуючі уявлення і про відмінні риси ФО в порівнянні зі словом.

Практичне застосування результатів дослідження знайдуть у розробці спецсемінарів по лексиці та фразеології, при написанні дипломних робіт і підготовці навчальних посібників для студентів філологічних факультетів. Отримані дані можуть використовуватися при підготовці учбово-методичних матеріалів у викладанні англійської мови в українських вузах як другого, у лексикографії і фразеографії.

РОЗДІЛ 1 СПІРНІ ПРОБЛЕМИ ФРАЗЕОЛОГІЇ У СВІТЛІ СУЧАСНИХ НАУКОВИХ ПАРДИГМ

1.1 Аспекти лінгвістичного аналізу фразеологічних одиниць у сучасному мовознавстві

Фразеологія, що сформувалася як лінгвістична дисципліна порівняно нещодавно, у теперішній час привертає все більшу увагу вчених. Фразеологічні одиниці вивчаються не тільки як власне лінгвістичні феномени, але і як засіб закріплення досвіду і менталітету етносу, і як засіб надання екстралінгвістичної інформації, пов’язаною з людиною, і як один зі шляхів відображення культури народу. Але основні поняття, що відносяться до сфери фразеології, не визначені, існують різні точки зору з багатьох питань. Це стосується навіть таких базових питань, як визначення поняття «фразеологізм» і обмеження складу фразеології. Без осмислення зазначених питань дослідження фразеологічних одиниць неможливо ні в яких аспектах. Особливо важливим є з’ясування названих вище й інших особливостей у сучасному мовознавстві, коли фразеологія починає вивчатися в руслі когнітивної лінгвістики і прагмалінгвістики. Величезна безліч підходів і визначень не просто створює труднощі, а є перешкодою в рішенні будь-яких дослідницьких завдань. Викладене свідчить про необхідність не тільки з’ясування наукового апарата фразеології, але і дослідження одиниць фразеології з урахуванням досягнень різних напрямків лінгвістики.

Перш ніж вчені звернули увагу на комунікативний і культурно-людський фактори в мові, фразеології довелося пройти чималий шлях. Етапи, пройдені фразеологією, починаючи від структурно-семантичної парадигми і закінчуючи антропологічною, зіграли важливу роль у її становленні і розвитку. У зв’язку з зазначеною особливістю короткий аналітичний огляд шляхів, пройдених фразеологією як лінгвістичною дисципліною, є не тільки цікавим, але і необхідним.

До 30-х років ХХ століття фразеології приділяли увагу тільки при дослідженні семантики, синтаксису, словотвору. Окремими питаннями фразеології займалися М. М. Покровський, Е. Д. Поливанов, В. К. Поржезинський, О. А. Потебня, І.І. Срезневський і деякі інші вчені [194, 195, 210, 213].

Використовуючи досягнення своїх попередників, питання про фразеологію як лінгвістичну дисципліну поставив академік В. В. Виноградов, праці якого стали основними і сприяли активному дослідженню проблем фразеології не тільки в українській, але й в зарубіжній лінгвістиці [44, 45]. Ідеї вченого послужили підставою о появі фразеологічної школи, основною задачею якої було виявлення структурно-семантичних особливостей фразеологічних одиниць і їх обмеження від слів і словосполучень. Аналізуючи подібності і відмінності фразем від словосполучень і лексичних одиниць, вчені намагалися виділити основні категоріальні ознаки ФО, що дозволяли віднести стійке сполучення до категорії фразеологічних зворотів це було важливим для визначення поняття «фразеологізм», запропонованого різними дослідниками. Наприклад, О. С. Ахманова основною диференційною ознакою ФО вважає цілісність номінації. На її думку, фразеологізм являє собою словосполучення, у якому семантична монолітність переважає над структурною роздільністю складових його елементів, в наслідок чого воно функціонує в складі пропозиції як еквівалент окремого слова. Вибір зазначеної ознаки вплинув на точку зору О.С. Ахманової щодо мовного статусу компонентів фразеологічного звороту. Автор стверджує, що компонент ФО — це не слово, а лише його тінь, привід. М. М. Шанський стверджує, що фразеологічний зворот являє собою відтворену в готовому виді одиницю мови, постійну за своїм значенням і структурі, що складається з двох або більш ударних компонентів словного характеру. На думку автора, основною категоріальною ознакою фразеологічного звороту, що відмежовує його від вільного сполучення слів, і в той же час зближуючим його зі словом, є відтворюваність. Властивістю відтворюваності автор пояснює і всі інші ознаки, однаково властиві словам і фраземам. Насамперед, стійкість і цілісність значення. У якості головної диференціальної ознаки фразеологізму В. Л. Архангельський виділяє внутрішньокомпонентні зв’язки, що випливає з визначення самого поняття «фразеологічна одиниця», що висуває вчений. Автор зазначає, що фразеологічний зворот представляє не просто синтаксично складене слово, а постійне традиційно відтворене відношення між словами, що складають строго визначений роздільно оформлений за законами граматики звуковий комплекс, що володіє стабільним значенням, що не виводиться із суми значень слів-компонентів, хоча і виникає на їхній основі [19,с. 60].

Існують і інші точки зору на розглянуте питання, згідно з яким у якості основної диференціальної ознаки ФО виступає семантична цілісність [185], неперекладність на інші мови [156], еквівалентність фраземи слову [164], функціонально-семантична компликативність і та. ін.

На думку Ю. О. Гвоздарьова, негативною стороною багатьох досліджень є однобічність аналізу ФО. Одні вчені на перший план висувають тільки «зовнішні» ознаки фразем (наприклад, відтворюваність у мові, окремість ФО), інші приділяють особливу увагу «внутрішнім» ознакам зворотів (внутрішньокомпонентні зв’язки, сполучуваність лексем і семем). Вчений вважає, що фразеологічна одиниця повинна вивчатися різнобічно. Сам же автор дає наступне визначення поняттю «фразеологізм»: ФО — стійкі і відтворювальні в мові складові одиниці, які мають самостійне значення, що складаються з двох або більш слів, з яких хоча б одне має фразеологічно зв’язане значення [56, с. 18]. В. П. Жуков також вважає, що фразема наділена не одним, а цілим комплексом об'єднуючих ознак. До стійкості і семантичної цілісності значення, вчений додає відтворюваність, незамкнутість структури. З урахуванням зазначених ознак і перехідних явищ у системі ФО вчений формує поняття «фразеологізм», під яким він розуміє відтворений у мові зворот, побудований за зразком сурядних або підрядних словосполучень (непредикативного або предикативного характеру), що володіє цілісним (або рідше — частково цілісним) значенням, зі словом" [76,с.5]. О.І. Молотков називає три основних ознаки ФО: лексичне значення, компонентний склад і наявність граматичних категорій. З огляду на дані ознаки, вчений стверджує, що фразеологізм складається не зі слів, а з компонентів, що втратили ознаки слова.

Відмінною рисою даного періоду було надмірне захоплення структурними методами опису ФО та відмовлення від дослідження проблем фразеології стосовно мовної діяльності. Однак незважаючи на це «класичний» період не можна назвати неплодотворним для фразеології. Аналіз структурно-семантичної парадигми зіграв позитивну роль у розвитку фразеології розглянутого періоду і намітив подальшу парадигму дослідження.

Опис фразеологізмів як особливого роду знаків мови, що володіють категоріальними ознаками і відповідно специфічній для них структурою і значенням, зумовлено до виділення фразеології як самостійної лінгвістичної дисципліни і становлення «посткласичного» періоду в розвитку фразеології. Центральним для фразеології даного періоду стало питання про обмеження складу фразеології, уточнення її класифікаційної бази. Велику увагу вчені продовжували приділяти відтворенню теоретичних концепції академіка В. В. Виноградова, а також питанню про обсяг фразеології. Зазначене питання має концептуальний характер, оскільки від його рішення залежить, з одного боку, включення до складу фразеології прислів'їв і приказок, предикативних сполучень, і службових слів, а з іншого боку — розробка основних для фразеологічного складу мови методів дослідження, зумовлених категоріальними ознаками аналізованих об'єктів. Численні дослідження привели вчених до думки про те, що рішення проблеми обсягу фразеології залежить не від здатності фразем об'єднати в собі різнобічні ознаки, а і від належності до одиниць «номінативного інвентарю мови» [184 c. 75].

Наприкінці 70-х — початку 80-х років у фразеології виникла потреба в створенні нових методів дослідження, оскільки системно-класифікаційний підхід практично цілком вичерпав себе. Вчені звернули увагу на те, що вивчення фразеології окремо від інших лінгвістичних дисциплін не дозволяє виявити їхню знакову специфічність. Однією з найвідоміших концепцій, спрямованих на виділення фразеології із рамок самостійної лінгвістичної дисципліни, являється концепція М. М. Копиленка і З.Д. Попової. Вчені віддають перевагу поняттю «фразеосполучення», який є однослівним еквівалентом терміна, що вживався раніше сполучення лексем. На думку авторів, їхній термін покриває усі види сполучень лексем від так званих «вільних» до ідіом. Прийняте лінгвістами визначення відбиває їхнє розуміння фразеології як науки про лексеми, що несуть різні типи семем (Д1Д1, Д1Д2, Д1ДО1, Д1ДО2, Д1ДО3 і т. ін.).

Незважаючи на всю привабливість даної концепції, в неї немає опису номінативних особливостей конотативних семем. Автори не дають пояснень і щодо причин виникнення зазначених типів сем у мові.

Кінець «посткласичного» періоду був ознаменований зміною системно-класифікаційного підходу функціонально-семантичним. Даний період характеризується дослідженням специфіки значень ідіом у відмінності від значень слів, а також вивченням структури змісту цього значення. Особлива увага приділяється аналізові внутрішньої форми ФО, її образній підставі (метонімічність, метафоричність, символіка, і т. ін.), що знайшло відображення в роботах Н.Н. Кирилової, А. М. Мелерович, Ю. П. Солодуба, О.І. Федорова, Т.З. Черданцевої та інших вчених [17, 27, 69, 73, 78, 95, 126 184, 188, 189, 201]. Дослідження мотиваційної підстави фразеологізмів указує на звертання проблематики фразеології до номінативного аспекту семантики ФО, який безпосередньо зв’язаний з вивченням їхнього комунікативного призначення.

Найбільше докладно комунікативний підхід до опису фразеологічних одиниць представлений у роботах А.М. Емирової [215, 216]. Автор звертає увагу на те, що функціональна характеристика ідіом — їхнє комунікативне призначення — має зв’язок з їхньою змістовою характеристикою. Позитивним, на наш погляд, у зазначеній концепції є те, що «комунікативний аналіз ідіом припускає опис усіх їх „складових“ — змісту, структури і вживання в мові».

З огляду на зазначені положення, А. М. Емирова визначає фразеологічні одиниці як «стійкі за формою, відтворені, експресивні сполучення слів, що мають цілісне, як правило, переносне значення».

Слід зазначити, що комунікативний підхід до дослідження ФО є як би перехідним між посткласичним і сучасним періодами розвитку фразеології

Зараз лінгвістичні особливості фразем вивчаються в сукупності з комунікативними і національно-культурними язиковими процесами. Особлива увага приділяється дослідженню язикового фактора в людині, тобто впливові наївної картини світу на людину і формуванню її мовної і культурно-національної самосвідомості. Т. З. Черданцева справедливо затверджує, що ідіоматика в силу своєї специфіки може розглядатися «як одне з джерел пізнання елементів культури язикового колективу, культури в антропологічному змісті, тобто комплексу проявів матеріального, соціального і духовного життя народу». З огляду на дану інформацію, автор указує на перевагу дослідження фразеологічних одиниць стосовно до мовної діяльності, тобто в контексті. В. А. Маслова називає фразеологічні одиниці «джерелом премудрості» народу, що зберігає і відтворює його менталітет, його культуру від покоління до покоління. На думку вченого, фразеологічний зворот — тобто хоронитель культурної інформації". В.М. Телія звертає увагу на те, що ідіоми являють собою мікротексти, тексті, культурна інформація відображається у фразеологізмах у вигляді «згортка», який вживається як текст у тексті". Автор стверджує, що саме текстова природа фразем зумовлює необхідність їхнього дослідження в рамках антропологічної парадигми. Дана концепція представляє нам фразеологічний зворот, не обмежуючи його ні граматичними рамками словосполучення, ні умовою обов’язковості семантичного переосмислення компонентів і т. ін. Приймаючи широкий підхід до вивчення фразеології, В.М. Телія розуміє під фразеологічною одиницею загальну назву семантично зв’язаних сполучень слів і пропозицій, що, на відміну від подібних з ними за формою синтаксичних структур, не виробляються у відповідності с загальними закономірностями вибору і комбінації слів при організації висловлення, а відтворюються в мові у фіксованому співвідношенні семантичної структури і визначеного лексико-граматичного складу.

Представлені спостереження дозволяють звернути увагу на перевагу антропологічної парадигми, зокрема «людського фактора» у дослідженні фразеології: фраземи являють собою частину номінативного складу мови, що відбиває у своїй семантиці досить довгий процес розвитку культури і побуту народу, його історію. Зазначені особливості дозволяють деяким фраземам, на відміну від лексичних одиниць, цілком забезпечити найменування пізнаних чоловіком сторін дійсності. До оборотів такого типу відносяться ФО, що не мають відповідників у системі слів. Дана група фразеологізмів не тільки заповнює відсутні в лексичній системі лакуни, але й єдиним позначенням більшості ситуацій, властивостей, предметів, станів і т. ін.

У теперішній час велика увага приділяється дослідженню фразеологічних одиниць в аспекті перехідності. Слід зазначити, що перехідними в лінгвістиці називають явища, що знаходяться на границі двох класів і характеризуються синкретизмом властивостей одиниць даних класів.

Учені неодноразово відзначали наявність перехідних явищ при описі типів лексичних і фразеологічних значень.

Найбільш детально лексична і фразеологічна системи мови в руслі теорії перехідності аналізуються в роботах Л. М. Пелепейченко і В.М. Телія.

В.Н. Телія з урахуванням явища перехідності виділяє різні види фразеології: Фразеологія 1, Фразеологія 2, Фразеологія 3 і т.д., але не приводить критеріїв розмежування виділених підсистем. У роботах Л. М. Пелепейченко явище перехідності одержує теоретичне обґрунтування й осмислення: виявляються фактори перехідності, встановлюються критерії класифікації одиниць з урахуванням перехідності і т. ін. Дослідження перехідності необхідно не тільки для виділення основних факторів, характерних для фразем розглянутої групи, але і другорядних, зокрема відмінності ФО від слова, словосполучення, пропозиції, наявності категоріальних, диференціальних ознак і т.д.

Зазначена парадигма дослідження зумовлює напрямок дипломної роботи, а також вибір термінів «фразеологічна одиниця», «фразеосполучення», «фразеологізм», «фразема». Дані терміни використовуються в дипломній роботі як синонімічні і позначають «стійке в складі і структурі, відтворене предикативне або непредикативне сполучення слів, що характеризується в більшому або меншому ступені цілісністю або ідиоматичність значення. Для аналізу відбиралися обороти аналізованої групи, що відповідають зазначеному визначенню.

Підсумуємо викладену інформацію і назвемо аспекти дослідження фразем, актуальні для сучасного мовознавства: виявлення подібностей і відмінностей між ФО і ЛО, визначення місця фразеологізмів у мовній моделі світу, встановлення комунікативного призначення ФО, визначення способів представлення культурологічної інформації. Саме ці аспекти будують враховані в дійсній роботі.

1.2 Питання про відповідність слова і фраземи з урахуванням аспекту перехідності

Питання про співвідношення слова і фраземи аналізувався в науковій літературі неодноразово і дотепер є предметом лінгвістичного дослідження.

Проблема полягає в тім, що довгий період часу фразеологізми розглядалися як одиниці лексичного рівня мови, і тільки порівняно нещодавно фразеологія перетворилася в самостійну лінгвістичну дисципліну. Зазначена віднесеність була зумовлена наявністю у фразеологізму ряду ознак, спільних зі словом, а саме: відтворюваність, цілісність значення, ідиоматичність, стійкість складу і структури, здатність бути основою для утворення нових слів, виконувати синтаксичну функцію, мати морфологічні ознаки, позначати явища об'єктивної дійсності, що зв’язані з різними видами діяльності людини. Зазначені особливості привели до виникнення теорії повної еквівалентності фраземи слова. Зараз ця теорія не знаходить свого підтвердження. Наведені ознаки дійсно характерні для фразем і слів, але в семантиці ФО усі вони виявляються своєрідно. Існує достатня кількість робіт, які вказують на відмінність розглянутих язикових одиниць друг від друга.

Слідом за В. Л. Архангельським і О.В. Куніним, більшість вчених вважає фразеологічне значення особливою категорією. Його специфіка проявляється в зіставленні зі значенням лексичної одиниці. Як основні ознаки, що відрізняють фразему від слова, дослідники висувають семантичне перетворення, цілісне лексичне значення, внутрішню форму [192], образну вмотивованість, експресивніст і т. ін. Одним з основних спростувань теорії еквівалентності ФО слову є явна перевага в українській та англійських мовах фразеологічних зворотів, що не мають відповідностей у системі слів. Подібне явище спостерігається й в інших мовах. Наприклад, А. Г. Назарян стверджує, що переважна більшість фразеологізмів у сучасній французькій мові не має лексичних синонімів, їхнє значення можна передати тільки за допомогою словосполучення, [125, с. 16]. Автор зробив підрахунок, відповідно до якого з 22 851 фразеологічної одиниці французької мови тільки 2 867 мають відповідності в системі слів. О.В. Кунін указує на наявність подібного явища й в англійській мові. Вчений зауважує, що велика кількість фразеологічних зворотів, які виражають відношення до референта, є його єдиною назвою.

На матеріалі української мови аналогічного дослідження не проводилося, хоча розмаїття його фразеологічного складу має досить благодатний для цього ґрунт. Як показав аналіз, більшість фразеологічних одиниць не має слів-ідентифікаторів. Цікавість викликає не тільки наявність зазначеної групи ФО у фразеологічному складі української мови, але і розгляд її специфічних рис. Відсутність у мові слова-ідентифікатора у фразеологізму змушує звернути увагу на зовсім іншу, природу, яка властива тільки ФО що виявляється, насамперед, у їхній семантиці. Слід зазначити, що проблематика фразеологічної семантики охоплює велике коло питань. До них відносяться особливості фразеологічного значення ФО досліджуваної групи в порівнянні зі значенням слова, словосполучення, і речення, семантична структура, образність, внутрішня форма, дериваційні особливості, ідиоматичність і т. ін. Однак не слід цілком ігнорувати наявність деяких загальних рис у аналізованих мовних одиниць. Однією з них є опис значення ФО досліджуваної групи, що нагадує перерахування ознак реалій у словниковій дефініції. Відмінними рисами фразем не можна вважати і ті ознаки, що, на перший погляд, представляють специфіку фразеологічного значення в порівнянні зі словом. Серед них дериваційне значення ФО, образність, експресивність фразем, посилення семи «інтенсивність», і т. ін. Розглянемо деякі з перерахованих особливостей.

Багато вчених не раз відзначали ведучу роль конотативного компонента у фразеологічному значенні фраземи, а отже, і її експресивність.

Однак більшість досліджень проводилося на фразеологічних зворотах з яскраво вираженим образно-вмотивованим значенням. Виникає питання, як бути з фраземами, в яких фразеологічний образ цілком або частково втрачений? Слід зазначити, що конотативний компонент у значенні ФО такого типу набагато слабкіше, коли денотативний і сигнифікативний — сильніше: солом’яна вдова, брильянтове весілля, божевільний будинок і т. ін. Крім того, у лексичній системі існують і слова, у значенні яких конотативний компонент відіграє ведучу роль. Безсумнівно, сема «інтенсивність» посилена в значенні більшості фразеологічних одиниць: вичавлений лимон — «дуже втомлений», ні колу ні двору — «дуже бідний», між життям та смертю — «у дуже небезпечній ситуації». Але існують звороти, у яких відзначається відсутність даної семи: проба пера — «перші ранні твори письменника», з любові до мистецтва — «з любові до самого процесу справи, а не з корисного метою», легка рука — «про людину, що приносить щастя, вдачу». Слід зазначити, що посилення семи «інтенсивність» відбувається й у значенні багатьох слів: побити, роздерти, величезний і т. ін.

Помітною ознакою фразеологічного значення не можна вважати дериваційне значення, оскільки в семантиці деяких ФО ця ознака є відсутнь'ою: птах — важлива, високого польоту, низького польоту, лицар — без страху і докору, на годину, нуль — абсолютний, без палички.

Інші перераховані вище ознаки також складно назвати основними складової специфіки значення ФО.

На перший погляд, усі специфічні особливості фразеологічного значення перераховані, але більш ретельні дослідження приводять учених не тільки до придбання нових знань, але і до виявлення нових протиріч. Недолік інформації змушує нас знову і знову занурюватися в таємні глибини специфіки значення фразеологічних зворотів. Незважаючи на те, що перераховані ознаки не можуть цілком представити специфіку значення фразем досліджуваної групи, їх важливість не слід недооцінювати. Виникає проблема, яку можна вирішити тільки при комплексному підході до розгляду фразеологізмів і слів, а саме дослідження не тільки семантичних, але і культурологічних, а також комунікативних особливостей ФО, що не мають відповідників у системі слів.

Перш ніж перейти до розгляду питання про прояви екстралінгвістичних факторів у семантиці ФО досліджуваної групи, звернемося до питання про класифікацію фразеологічних одиниць і парадигматичних відносин у їхній системі.

1.3 Класифікація фразеологічних одиниць У лінгвістичній літературі існують багато різних класифікацій фразеологічних одиниць: класифікації ФО, яка заснована на варіаційному методі, що розкриває внутрішньокомпонентні зв’язки, аплікативному методі, заснованому на зіставленні фразеологізмів з вільними словосполученнями, семантичної спільності, спільності структурних ознак, ступеня вмотивованості зазначених фразем і т. ін. Слід зазначити і наявність у мові класифікації по соціолінгвістичних характеристиках, а саме походженню, сфері поширення і т. ін. Для рішення практичних задач фразеології, зокрема викладання української мови і створення допомога з перекладу, активно розробляється ідеографічна класифікація фразеологічних одиниць. Зупинимося докладніше на структурно-семантичній класифікації ФО, що необхідна нам для осмислення специфіці фразеологічного значення.

Перша структурно-семантична класифікація ФО в мовознавстві була запропонована Ш. Баллі. Вчений виділяв чотири групи сполучень слів, що розрізняються за ступенем стійкості: вільні словосполучення, звичні сполучення, фразеологічні ряди і фразеологічні єдності. Однак у більш пізній своєї роботи Ш. Баллі зупиняється на двох групах сполучень слів — вільних словосполученнях (сполученнях слів, позбавлених стійкості) і фразеологічних єдностях (сполученнях слів, що цілком втратили своє значення). Розвиваючи ідеї французького лінгвіста, В.В. Віноградов на матеріалі російської мови розробив класифікацію, засновану на обліку семантичної спаяності компонентів ФО і ступеня вмотивованості значення фраземи значеннями компонентів. Зазначені ознаки дозволили ученому виділити три категорії фразеологічних одиниць: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.

Крім групи фразеологічних виражень зі складу фразем, деякі дослідники беруть під сумнів щодо включення в число останніх прислів'їв і приказок. Н. Н. Амосова виділяє два типи фразеологічних одиниць — фраземи та ідіоми. Згідно точки зору автора, одним з найважливіших параметрів фразеологічності є тип постійного контексту, що відбивається в дефініціях понять, висунутих дослідником. На думку автора, фраземи та ідіоми, мають мало загального. Якщо в фраземі вказівний мінімум, необхідний для актуалізації значення семантично реалізованого слова, є єдино можливим, то в ідіомі він представлений у сукупності із семантично реалізованим елементом. Слід зазначити, що Н.Н. Амосової крім фразем і ідіом, виділяє частково предикативні і цільнопредикативні стійкі сполучення, але останні до складу фразеології вона не включає, оскільки до них автор відносить прислів'я і приказки. Концепція Н.Н. Амосової, незважаючи на деякі спірні положення, являє собою один з найбільш нетрадиційних підходів до дослідження фразеологічних зворотів, характерних для «класичного» періоду становлення фразеології.

Існує ще одна точка зору. Класифікації Д. М. Шмельова заснована на обліку зв’язаності вільних сполучень у порівнянні зі словом. З погляду на дану ознаку, вчений виділяє синтагматично, дериваційно і парадигматично зв’язані сполучення. До синтагматично зв’язаних сполучень дослідник відносить «словосполучення, один із членів яких характеризується синтагматичною обмеженістю, не обумовленої його власним значенням»: грибний дощ, плавлений сир і т. ін. Дериваційно зв’язані сполучення, на думку автора, мають індивідуальну внутрішню форму і тим самим є схожими з лексичними одиницями: пороти нісенітницю, кромішнє пекло, закохатися по вуха і т. ін., а парадигматично зв’язані - «взагалі залишаються на рівні лексичних відносин, на рівні лексичної парадигматики»: здобути перемогу, зробити зауваження і т. ін. Перевага запропонованої концепції полягає в тому, що вона спрямована на розгляд проблем фразеології разом з лексикологією, а не окремо від неї, що є абсолютно нехарактерним для «класичного» періоду розвитку фразеологічного складу мови.

Класифікація Ю. О. Гвоздарьова будується на основі лексико-семантичні признаків фразеологічних сполучень (ФС), а також, на основі їхніх внутрішніх відносин між складовими компонентами. В основу концепції вченого покладені три протиставлення: глобальність і неглобальність значення ФС, а також наявність детермінації і відсутність детермінації між компонентами ФС. З урахуванням зазначених ознак вчений виділяє шість типів фразеологічних сполучень:

1). глобальні, двувершинні, односторонньо детерміновані (ФС даного типу зближаються із семантично нерозкладними ФО, а точніше з фразеологічними зрощеннями): бити байдики, точити ляси і т. ін.

2). глобальні, двувершинні, без детермінації (ФС даного типу теж розташовані близько до семантично нерозкладних ФО, але вони підходять ближче до фразеологічних єдностей): кривити душею, мокра справа і т. ін.

3). глобальні, одновершинні, без детермінації (у ФС даного типу в одному випадку семантично ведучим виявляється стрижневий член, а по-друге — перемінний член): недбале відношення — недбалість, навести довідки — справитися і т.п.;

4). глобальні, одновершинні, односторонньо детерміновані (ФС цього типу мають у лексичній системі співвідносні за значенням слова, однокоренневі з одним із членів сполучення): заливний дощ (злива), чорний ринок (товкучка), здобути перемогу (перемогти) і т.п.

5). неглобальні, двувершинні, з детермінацією (ФС даного типу не мають слів ідентифікаторів, стрижневий член у їхньому складі не має фразеологически не зв’язаного значення, тому поза ФО не вживається): одутла особа, безвихідна нісенітниця, зігнати образу і т.п.;

6). не глобальні, двувершинні, без детермінації (між компонентами ФС даного типу не виявляється лексичної детермінації): тупий біль, голі факти, ювелірна робота і т.п.

Як бачимо, глобальність і не глобальність виділяються автором у залежності від можливості інтерпретації ФС одним словом. До одновершинних учений відносить ФС із нерівноцінним значенням компонентів, а до двувершинних — компоненти яких рівноцінні для загального значення.

Слід зазначити, що незважаючи на оригінальність і нетрадиційність для фразеології «класичного» і «посткласичного» періодів, наведенні класифікації по суті являють собою досить докладний опис структурно-семантичних особливостей фразем (іноді в зіставленні з лексичними одиницями). Їх відмінність друг від друга складається в уточненні і доповненні зазначених особливостей. Тим часом питання про статус прислів'їв, приказок, афоризмів, складених найменувань, кліше у фразеологічному складі мови залишається невирішеним. У зв’язку з цим нез’ясованим залишається і ряд інших питань, серед яких особливе місце займає проблема обмеження складу фразеології.

Намагаючись вирішити зазначену проблему, вчені прийшли до висновку про перехідність ФО по ступені фразеологічності. Так, О.В. Кунін вважає, що нижня границя фразеологізму — двослівні утворення (при цьому один з компонентів може бути службовим словом), а верхня — складні пропозиції, до яких відносяться тільки прислів'я [105, с. 26]. В.М. Телія звертає увагу, що наявність перехідних випадків у мові являє собою закономірне явище і пропонує об'єднати їх в особливу категорію фразеологічної перехідності, що відбиває ядерно-периферійні відносини в ідіоматиці. Автор виділяє шість підсистем, з яких перші три (Фразеологія-1 — Фразеологія-3) відносяться до власне лінгвістичних розділів. Четверта — до розділу лінгвостилістики, що досліджує характерні для того або іншого напрямку, стилю або окремого автора способи номінації (Фразеологія-4), а інші дві - до розділів пареміології (Фразеологія-5) і прикладної області лінгвістики (Фразеологія-6), куди входять крилаті вираження, слова, «цитації» і т. ін. Надаючи дану інформацію, В.М. Телія проте підкреслює умовність зазначеної віднесеності, оскільки, на думку автора, «провести чіткі границі між ідіоматикою й іншими типами фразеологічних одиниць так само неможливо, як установити, де пролягає, грань, що проходить між морською водою і водою річкою, що вливається в море, особливо — під час бурі. [184, с. 63]. Найбільш досконально в руслі перехідності досліджує фраземи Л. М. Пелепейченко. Автор називає такі тенденції, характерні для фразеологічної системи: прагнення до слова і тексту, до позначення характеристики предметів, ознак ситуацій. Факторами перехідності ФО є ознаки: компонентний склад, цілісність значення, ступінь відтворювання, функція ступінь ідиоматичності, ступінь образність, особливість денотативно-сигніфікативного макрокомпонента фраземи, зумовлює тип співставленості її семантики. Л. М. Пелепейченко вважає очевидним той факт, що не тільки положення фразем у ядерній периферії у зоні фразеології, але специфіка фразеологічного значення залежить від того, як співвідносяться вказані ознаки у семантиці ФО. Враховуючи особливості денотативно-сигнитифікативного макрокомпонента, вчений виділяє звороти таких типів:

1. ФО, які співвідносяться по семантиці зі словом: розкидати розумом, без року тиждень;

2. ФО, семантично співподаючи зі словосполученнями: вичавлений лимон, сторч голову, стріляний горобець;

3. ФО, семантичні співпадаючи з реченням: страх берет, бабушка ворожит, мурашки по спине бегают;

4. ФО, семантичні співпадаючі з текстом: Втихом омуте черти водятся, Вчужой монастырь со своим уставом не ходят.

На наш погляд, дослідження фразеологічних зворотів в аспекті перехідності може вирішити питання не тільки стосовно обмеження складу фразеології, але і роз’яснити питання специфіки фразеологічного значення порівняно з лексичним. Слідом за Л. М. Пелепейченко під перехідністю ми розуміємо здібність мовних одиниць виявляти різні комбінації ознак з більшою або з меншою вираженістю центр обіжних та центроспрямованих тенденцій відповідного мовного рівня, системи чи підсистеми.

Представленні спостереження дають підставу стверджувати про складність перехідних явищ у фразеологічній системі. Виділити віднесенність ФО до тої чи іншої групи іноді буває досить важко, що вказує доцільність вивчення перехідних явищ окремо і на конкретних групах зворотів. Особливий інтерес у вказаному аспекті представляє група фразем, які не мають відповідників у системі слів. Вказані звороти вже генетично є перехідними: відсутність відповідності у лексичній системі, з одного боку, зближує аналізуємі одиниці зі словами, а з іншого — з фраземами.

Викладене формує напрямок дійсної роботи. Аналіз ФО, які не мають відповідників у системі слів, буде проводитись в аспекті перехідності, що обумовлює вибір широкого підходу к дослідженню. Перейдемо до розгляду питання екстралінгвістичних факторів, зокрема у прагматичному аспекті дослідження фразем аналізуємої групи.

1.4 Напрямки аналізу фразеологічних одиниць в аспекті міжкультурної комунікації

Одним із розвинутих напрямків лінгвокультурології являється міжкультурна комунікація. Визначення цого напрямку відображається в самому терміні: це спілкування людей, прецтавляючих різні культури. Попередній єтап накопичення знань по міжкультурній комунікації в основному спирається на досвід закордоних дослідників. Основоположною стала робота американських лінгвістів Э. Хлла і Г. Трейгера «Культура ікомунікація.Модель аналізу». В данній науковій праці під міжкультурною комунікацією розуміється ідеальна ціль, укотрій може прагнути людина у свойому бажанні як умого краще та ефективніше адаптуватися до навколишнього світу. В результаті багаточисельних досліджень були визначення найбільш характерні риси міжкультурної комунікації: приналежність відправника отримувача повідомлення к різним культурам, усвідомлення учасниками комунікації культурних відмінностей один від одного та ін. Цілим рядом західних вчених був описан особистий досвід викладання міжкультурної комунікації та запропоновані моделі організації міжкультурного навчання [220, 221, 223, 227 та ін.].

Міжкультурна комунікація стала предметом дослідження в ряді робот російських вчених [54, 61, 64, 177, 186 та ін. ]. Так, Е.М. Верещагін та костомаров у своїй научній роботі «Мова та культура» досліджує живі комунікативні процеси породження та сприйняття мови, досвід мовної особистості та національний менталітет різних культур. Посібник «Основи міжкультурної комунікації» під редакцією А.П. Садохіна являється результатом співробітництва німецьких та російських вчених. В книзі в систематизованому вигляді запропоновано все коло питань та проблем, виникаючих у процесі міжкультурного спілкування, розглядається культурно-антропологічний аспект взаємодії різних народів. В науковому дослідженні М.К. Голованівськой вивчаються особливості французького менталітету з позицій носія української мови. Проблеми взаємовідносин, взаємозв`язку, взаємовпливу та взаємодії мови і культури процесі спілкування людей висвітленна монографія С.Г.Тер-Мінасовой «Мова та міжкультурна комунікація».

Поступово виникло розширення поняття «міжкультурна комунікація» на такі розділи, як теорія перекладу, навчання іноземним мовам, порівнювальна культуралогія, констрактивна прагматика, та ін.

Любе міжкультурне спілкування підрозділяє володіння мовами. Центральним колом данною комунікацією є переклад, який являє собою один із складних видів мовної діяльності. Як вважають деякі вченні, основною метою перекладу є визначення природи перекладацької еквівалентності та умов її досягнення [52, 93, 94, 135 та ін.].

В останній час лінгвісти почали звертати увагу на переклад як култорологічне явище [48, 55, 93, 94, 115, 135, 138, 190, 199, 207, 208]. Різні мови здатні відображати спецефічні особливості култури. Но не всі елементи културного фонду одного мовного колектива можуть бути присутнім в культурному фонді іншого. Ця особливість ускладнює при перекладі передачу культурної специфіки однієї мови засобами іншого. Фразеологічні одиниці, відображає у своїй семантиці тривалий процес розвитку культури народа, фіксують і передають від покоління до покоління культурні концепти, стиріотипи, символи, еталони, міфологеми і таке ін. В.Н.Телія пише, що фразеологічний состав мови — це «дзеркало, в якому лінгвокультурна спільнота ідентифікує своє національне усвідомлення» [184, с. 249]. Приєднуючись до вказаної точки зори, В. А. Маслова звертає увагу на той факт, що фразеологічні одиниці завжди зверненні на суб`акта, тобто «вони виникають не для того, щоб описувати світ, а для того, щоб його інтерпритирувати, оцінювати та виражати до н`ого суб`активне відношення».

Велика зацікавленість в аспекті між культурної комунікації прецтавляє собою група оборотів, немаючих відповідників у системі слів. Для дефініції значення аналізуємих фразем необхідно розгорнути опис, що складає визначені труднощі при перекладі їх на іншу мову: з одного боку, велика імовірність втрати змісту при перекладі, а з іншого — важко знайти засоби, які зберегли б образність ФО вказаного типу. Враховуючи запропоновану інформацію цікаво взнати, як фрагменти дійсності, визначені зворотами вказаної групи, відображені в інших мовах і наскільки співпадає у даній ФО спосіб номінації.

Фрагменти мовної картини світу в різних мовах можуть співпадати. Однакові фрагменти дійсності виділяються в українській та англійській фразеологічній картині світу. До них відносяться групи фразем, характеризуючи людину: weak sister (маменькин сынок), a heart of stone (каменное сердце), much of muchness (одного поля ягода, два сапога пара), a snake in the grass (змея подколодная) та інші. Незважаючи на співпадання деяких фрагментів дійсності в різних мовах, способи номінації можуть відрізнятися один від одного. Наприклад, в українській та англійських мовах мається група ФО, позначаючих їжу та напої. Але спосіб їх номінації в англійській мові відрізняється вживанням фразеологічних зворотів зі словом tea (чай): high tea (ранний ужин с чаем), husband’s tea (очень слабый чай), a cup that cheers but not inebriates (напиток веселящий, но не пьянящий), — відсутніх в українській мові. Вказана особливість обумовлена, перш за все, своєрідною культурою та побутом англічан, які відрізняються від інших націй своєю любов’ю до чаю. Явні відмінності спостерігаються і в назвах страв, що обумовлено не тільки специфікою англійської та української кухні, але і кулінарними пристрастями представників двох націй. Наприклад, мало хто з носіїв української мови символом з мотивуванням ФО angels on horse-back, що в перекладі на українську мову означає вид закуски «устриці и бекон на грінках (букв. ангели на конях) чи зворота spotted dick — «варений пудинг з ізюмом» .Запропоновані спостереження дозволяє виділити слідуючи аспекти аналізу фразеологізмів дослідницької групи у рамках між культурної комунікації: макрокультура — перекладступінь еквівалентності, облік національно-культурних факторів.

Дослідження ФО, немаючих відповідників в системі слів, в аспекті між культурної комунікації тісно зв’язані з питанням відображення вказаної інформації у словнику.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

1. У дипломній роботі приймаються наступне визначення ФО: «стійке в складі і структурі, відтворене предикативне або непредикативне сполучення слів, що характеризується більшого або меншого ступеня цілісністю або ідиоматичностю значення». Для аналізу відбираються фразеологічні обороти, що відповідають даному визначенню.

2. Актуальними аспектами дослідження фразем є наступні: виявлення подібностей і відмінностей між ФО і ЛО, визначення специфіки фразеологічного значення, місце фразеологізмів у язиковій моделі світу, установлення комунікативного призначення ФО, визначення способів представлення культурологічної інформації в семантиці фразеологічних оборотів, розробка і добір принципів фразеографії, представлення экстралінгвістичні інформації в словниках.

3. ФО, що не мають відповідностей у системі слів, займають особливе положення. Вони зближаються зі словами по функціях і особливостям номінації і відрізняються від них по цим же й інших ознаках. Важливим у дослідженні ФО даної групи є їхнє зіставлення зі словами в ЯММ, семантичним, парагігматичним, прагматичним і культурологічним ознакам.

4. При дослідженні ФО, що не мають відповідностей у системі слів, важливо врахувати фактори перехідності по різних ознаках.

5. Прагматичний аналіз ФО, не маючих у системі слів, зв’язаний з виявленням їх прагматичного потенціалу і представлення способів його реалізації в конкретних дискурсах.

6. Культурологічний аналіз ФО, що не мають відповідностей у системі слів, повинний бути зорієнтований на визначення типів культурологічної інформації і способи її представлення в семантиці одиниць досліджуваного типу.

7. Аналіз фразем, що не мають відповідностей у системі слів, в аспекті міжкультурной комунікації повинний виявити такі особливості: семантичні компаненти, що представляють інформацію інтеркультурного плану; семантичні компоненти, що представляють інформацію національно-культурного (макрокультурного) плану; семантичні компаненти, що представляють інформацію субкультурного плану (гендерного, вікового і т.п.).

8. Опис значень фразеологічних оборотів, що не мають відповідностей у системі слів, у словнику повинне представляти семантичні, прагматичні і культурологічні особливості одиниць.

9. Фраземи, що не мають відповідностей у системі слів, займають значне місце в язиковій картині світу. Вони зближаються зі словами по функціях і особливостям номінації і відрізняються від них по цим же й інших ознаках. ФО ефективніше виконує функцію виразу почуттів, емоцій і оцінок, і це порозумівається тим, що словосполучення дозволяє актуалізувати різні фрагменти ЯКМ, а саме зв’язувати різні категорії пізнання і сфери буття, представляти додаткову інформацію, що деталізує об'єкт.

РОЗДІЛ 2 КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ АНАЛІЗУ ФРАЗЕМ, ЯКІ НЕ МАЮТЬ ЛЕКСИЧНИХ ВІДПОВІДНИКІВ, У СИСТЕМІ СЛІВ

2.1 Фразеологічні одиниці, які не мають лексичних відповідників, у в аспекті англо-українського перекладу Важливу роль у міжкультурній комунікації відіграває облік національно-культурних факторів. Розглянемо вказану особливість на прикладі фразем, які не мають відповідників у системі слів, на матеріалі української та англійської мов.

ФО, що відображають позитивну або негативну оцінку тих чи інших людських якостей, можна вважати показником етнічних норм, правил соціального життя і поведінки в суспільстві, а також відношення нації через її культуру та мову до миру. Дослідники відмічають, що позитивними властивостями українців є доброзичливість, чутливість, щедрість, комунікабельність. Ця особливість підтверджується наявністю серед фразем, що досліджуються, таких зворотів, як велике серце, добре серце, і т. ін. Цікаво, що виявленні достоїнства українського характеру розуміються не як якості, що компенсують його недоліки, а як продовження цих недоліків. Коли мова йде про український національний характер, виникає уява о загадковій українській душі про яку іноземці часто говорять з захопленням, то з насмішкою. Як стверджує С.Г. Тер-Мінасова, все полягає в тому, що в українця у національній системі цінностей основним поняттям, «душа «, тоді як у англійців головним поняттям являється свідомість, здоровий глузд — mind, ЛО у складі фразеологічних зворотів відповідає англійському слову heart (серце): всеми силами души — with all one’s heart [186, c. 166, 167]. Треба відмітити, що підгрупу «Негативне сприйняття оточуючими» можливо поділити в українській мові ще на багато мікрогруп через розмаїття негативного сприйняття: найвища ступінь проявів негатива (породження пекла) і т. ін. То що ФО з негативною оцінкою значно перевищує кількість зворотів з позитивного боку, не є дивним, о скільки наявність у людини більшої кількості недоліків відповідно викликає реакцію у оточуючих, яка фіксується у мові.

ФО, які не мають відповідників у системі слів, характеризують найбільш розповсюдженні в українському національному характері негативні властивості людини, як легковажність (вітер в голові, підбитий вітром і т. ін.). Дослідження англійської ідіоматики вказує на той факт, що у національному характері англійців перевищують такі цінності поняття, як чесність, відповідальність стриманість, працелюбність, професіоналізм. Наприклад, в англійській мові також представлена група фразем «Людина та її сприйняття оточуючими», але вона включає в себе значно меншу кількість зворотів, що не мають відповідників у системі слів, з негативною оцінкою: відсутність значення для оточуючих (англ. small potatoes — укр. мала сошка), відсутність довіри (англ. a marked man — укр. людина, яка викликає підозру).