Технічні засоби навчання на уроках іноземної мови

Вступ Актуальність: На сучасному етапі розвитку шкільної освіти однією з найбільш актуальних проблем, що вимагають нових шляхів вирішення, є необхідність якісного поліпшення знання англійської мови. Успішне оволодіння іноземною мовою сьогодні - це необхідна передумова для отримання цікавої роботи в країні і за кордоном, зміцнення дружби з представниками різних країн, для продовження навчання в міжнародних вищих навчальних закладах та професійного росту в обраній галузі спеціалізації. Однак, на жаль, більшість шкільних програм, за винятком таких для спеціалізованих лінгвістичних шкіл, передбачають 1−2 уроку англійської мови на тиждень. Цього далеко не достатньо для забезпечення належного рівня знання мови при використанні традиційних методів і форм роботи на уроці. Необхідно розробляти та використовувати нові підходи і технології, націлені на підвищення мотивації навчальної діяльності школярів, а відповідно і рівня володіння мовою. І активні методи навчання відповідають цим вимогам, так як суть їх полягає в тому, щоб зацікавити учнів, зробити його активним учасником освітнього процесу. Подальше вдосконалення навчального процесу та приведення методів і засобів навчання в відповідність з вимогами часу немислимі без широкого використання технічних засобів навчання (ТЗН) [8, c. 15].

Технічні засоби навчання — це комплекси та апаратура з методичним забезпеченням, застосовувані в процесі навчання для пред’явлення і обробки інформації з метою підвищення ефективності засвоєння учнями знань, умінь і навичок. Впровадження технічних засобів навчання в навчальний процес призводить, з одного боку, до вдосконалення науково-теоретичних, методичних, технічних та організаційних проблем процесу навчання, а з іншого — пов’язаний з необхідністю підвищення педагогічної майстерності. За допомогою технічних засобів навчання встановлюють відповідність досягнутих результатів навчально-пізнавальної діяльності заданим критеріям. Все це говорить про необхідність і важливість використання технічних засобів навчання [8, c. 16].

Виходячи з теми роботи ми визначили:

Об'єкт дослідження — освітній процес з використанням технічних засобів навчання.

Предмет дослідження — результативність засвоєння іноземної мови школярами з використанням сучасних технологій.

Мета дослідження — виявити та обгрунтувати вплив технічних засобів навчання на результативність засвоєння іноземної мови.

Відповідно до мети ми виокремили наступні завдання:

— вивчити теоретичні основи впливу технічних засобів навчання на результативність засвоєння іноземної мови та їх класифікацію;

— виявити психолого-педагогічні аспекти застосування технічних засобів навчання на уроках;

— розкрити способи використання аудіота відеоматеріалів на уроках іноземної мови;

— визначити умови підвищення ефективності навчання іноземної мови з використанням сучасних мультемідійних технологій у навчальному процесі.

Для вирішення цих завдань були використані такі методи дослідження:

— аналіз наукової літератури;

— аналіз сучасних нормативних документів.

Розділ 1. Технічні засоби навчання на уроках іноземної мови

1.1 Класифікація ТЗН та їх функції

Протягом всієї історії людського суспільства людина створювала машини, техніку, яка давала б можливість домагатися кращих результатів з меншою витратою сил та енергії. Розвиток техніки внес свої зміни у всі аспекти життя людини, в тому числі і в процесі навчання. У галузі викладання іноземних мов з використанням ТЗН відноситься до числа найбільш актуальних проблем. Поява навчальної техніки, можливість використання її для вивчення іноземної мови змінили процес навчання і вплинули на методику викладання. Ще кілька років тому поняття «технічні засоби» зв’язувалися із заняттями і дослідженнями в галузі технічних та точних наук, але ніяк не ставилися до вивчення іноземної мови. До традиційних, добре відомим засобам навчання все ширше залучаються нові засоби зорової і слухової наочності, такі як магнітофон, відеомагнітофон, навчальні кіно і телебачення. Зараз у розпорядженні викладачів іноземної мови знаходиться цілий арсенал ТЗН — складна технічна система, управління якої вимагає спеціальної підготовки.

Технічні засоби навчання — сукупність технічних пристроїв з дидактичним забезпеченням, що застосовуються в навчально-виховному процесі для пред’явлення і обробки інформації з метою її оптимізації. ТЗН поєднують два поняття: технічні пристрої (апаратура) та дидактичні засоби навчання (носії інформації), які за допомогою цих пристроїв відтворюються. ТЗН набуває особливого значення у викладанні іноземних мов у зв’язку з перенесенням акценту на оволодіння мовою як засобом комунікації.

Передача інформації тепер, при широкому використанні засобів масової інформації - радіо, телебачення і кіно, — здійснюється головним чином не в письмовій формі, як це було раніше, а в усній. Необхідність навчити більшу кількість людей говорити іноземною мовою і розуміти іншомовне усне мовлення зросла і з зростанням міжнародних політичних, економічних і культурних зв’язків.

Основну трудність при оволодінні іноземною мовою, становить вироблення навичок і вмінь аудіювання та говоріння. Неоціненну допомогу в цьому надають технічні засоби навчання. Основне призначення ТЗН — інтенсифікація процесу навчання, особливо процесу прискорення ритму, швидкості, динаміки мовлення в цілому, — якраз тих якостей, які не може належною мірою підготувати практика навчання без ТЗН. ТЗН можуть взяти на себе деякі функції викладача; задавати питання, розповідати, диктувати і т.д., тобто ТЗН частково звільняють викладача від трудомісткої роботи з автоматизації мовних навичок і створюють додаткове мовне оточення.

Однак ТЗН ніколи не замінять викладача повністю. Викладач вивчає можливості кожного з існуючих ТЗН для вирішення конкретних завдань аудиторної та самостійної роботи учнів, виявляє експериментально ефективність окремих видів ТЗН на різних стадіях навчання — при ознайомленні з навчальним матеріалом, при тренуванні і при самостійній роботі. Під час самостійної роботи учнів ТЗН допомагають закріпити і автоматизувати мовні навички та вміння, отримані на заняттях[11, c. 22−23].

Метод, за яким ведеться навчання, зумовлює використання ТЗН, а також принципи створення посібників з використанням ТЗН. Їх включення не повинно порушувати цілісність навчальної програми. Перспектива використання технічних засобів, спеціально призначених для навчання іноземних мов, відкрила великі можливості для створення нових комплексів навчальних посібників, лабораторних робіт і т.д. Висока ефективність застосування технічних засобів у навчанні іноземним мовам незаперечно доведено практикою викладання іноземних мов в нашій країні[11, c. 34].

В основу принципів використання ТЗН лягли вже сформовані методи навчання, в різній мірі модифіковані, модернізовані і пристосовані до сучасних вимог теорії навчання іноземної мови. Головне завдання при виборі методу — науковий підхід до вивчення іноземної мови, широке використання досягнень лінгвістики, психологіїта методики, вивчення взаємодії рідної та іноземної мов на різних рівнях — фонетичному, граматичному і лексичному. В англомовних джерелах ТЗН називають аудіовізуальними засобами які діляться на жорсткі (hardware) і м’які (software). До жорстких відносяться магнітофони, проектори, телевізори, комп’ютери, до м’яких — носії інформації: грамплатівки, магнітна стрічка, магнітні та оптичні диски, слайди, кінофільми.

Впорядкувати технічні засоби навчання складно в силу різноманітності їх влаштування, функціональних можливостей, способів пред’явлення інформації. Коджаспірова Г. М. і Петров К. В. розрізняють наступні класифікації технічних засобів:

1) за функціональним призначенням (характер у розв’язуваних навчально-виховних завдань);

2) принципом пристрою і роботи;

3) роду навчання;

4) логіці роботи;

5) характером впливу на органи чуття;

6) характером пред’явлення інформації [10, c. 17].

Коджаспірова Г. М. і Петров К. В. виділяють наступні функції технічних засобів навчання. Вони взаємодоповнюють, взаємообумовлені, і виділення їх досить умовне. Не всі функції можуть бути притаманні тому чи іншому ТЗН у повному обсязі.

Перша з функцій ТЗН — комунікативна, функція передачі інформації. Другауправлінська, що передбачає підготовку учнів до виконання завдань та організацію їх виконання (відбір, систематизація, впорядкування інформації), отримання зворотного зв’язку в процесі сприйняття і засвоєння інформації та корекцію цихпроцесів. Третя — кумулятивна, тобто зберігання, документалізація і систематизація навчальної та навчально-методичної інформації. Це здійснюється через комплектування та створення фонота відеотек, накопичення, зберігання та передачу інформації за допомогою сучасних інформаційних технологій. Четверта — науково-дослідна функція, пов’язана з перетворенням отриманої за допомогою ТЗН інформації учням з дослідницькою метою і пошуком варіантів використання технічних засобів навчання і виховання педагогом, моделюванням змісту і форм подачі інформації [10, c. 20]. Технічні засоби навчання також класифікуються за характером пред’явлення (екранні, звукові і екранно-звукові засоби та апаратура); за функціональним призначенням (комбіновані засоби — комп’ютери, мультимедійна апаратура, аудиторні технічні комплекси і група допоміжних технічних засобів навчання).Екранні технічні засоби включають проекційну апаратуру: кодоскоп, діапроектор, діаскоп. З їхньою допомогою на екрані можливо проектувати різні записи, картинки, діапозитиви і діафільми.

Простота управління діапроектором і диаскопи робить їх зручним і ефективним засобом навчання іноземної мови. Діапозитиви мають перевагу перед діафільмами в тому, що їх можна показувати в будь-якій, зручній для викладача послідовності та в будь-якій кількості. Діапозитиви можуть бути відібрані у серії за темами: міста, мистецтво, географія країни і т.д. діапозитиви також можуть складати розповіді, жанрові сценки для усного та письмового викладу. Показ діафільмів і діапозитивів можна супроводжувати фонозапису. У такому випадку вони стають частиною комплексу зорово-слухової наочності. Більш широкі можливості використання зорово-слухової наочності у навчанні іноземної мови надають екранно-звукові засоби; кіно, навчальне телебачення та відеомагнітофон. Відеомагнітофон надає вибір програм безпосередньо викладачам і учням. Викладач зможе контролювати показ матеріалу в процесі заняття. Відносна простота виготовлення і використання відеозапису дає їй великі переваги в порівнянні з фонозаписом, де відсутність зорової наочності заважає сприйняттю іноземної мови. До числа статичних екранних засобів навчання і виховання відносяться діапозитиви, діафільми, транспаранти. В даний час в деяких посібниках їх називають відеограмах, визначаючи їх як візуальний образ, призначений для подання навчальної інформації по коштах проекції.

Найбільш надійним звуковим засобом, що добре зарекомендували себе протягом багатьох десятків років, служить магнітофон або магнітофонний запис навчального матеріалу на іноземній мові. Магнітофонні записи призначаються зазвичай для початкового етапу навчання. Вони випускаються до шкільних підручників, граматичним та розмовною курсів. Є записи віршів, казок, п'єс і пісень іноземною мовою. Жоден з видів навчального обладнання, взятий окремо, не може повністю забезпечити успіх навчання, і тільки правильне поєднання їх, що відповідає особливостям досліджуваного питання й пізнавальної діяльності учнів, дає можливість досягти оптимальних результатів [6, c.98−99].

1.2 Психолого-педагогічні засади використання технічних засобів у навчальному процесі

В основі використання технічних засобів навчання в якості джерела знань лежать цілком певні психічні процеси. Учитель вводить в клас такі подразники, які сильно впливають на органи почуттів учня, грунтовно перебудовуючи всі його психічні функції. Беруть участь у процесі сприйняття зорові і слухові аналізатори. Для сприйняття технічних засобів дуже важливо, щоб зорові аналізатори володіли значно більш високою пропускною здатністю, ніж слухові. Основну інформацію учні отримують за допомогою сигналів, які сприймаються слуховими аналізаторами [7, c. 6]. Найбільш високу якість засвоєння досягається при безпосередньому поєднанні слова вчителя з пред’явленням учням зображення в процесі навчання. А ТЗН якраз і дозволяють більш повно використовувати можливості зорових і слухових аналізаторів учнів. Це впливає, перш за все на початковий етап процесу засвоєння знань — відчуття і сприйняття. Сигнали, що сприймаються через органи почуттів, піддаються логічній обробці, потрапляють у сферу абстрактного мислення.

У результаті цього чуттєві образи включаються до судження й умовиводів. Значить, більш повне використання зорових і слухових аналізаторів створюють в цьому випадку основу для успішного перебігу наступного етапу, процесу пізнанняосмислення. Крім того, при протіканні процесу осмислення застосування наочності (зокрема, образотворчої та словесної) впливає на формування і засвоєння понять, доказовість і обгрунтованість суджень і умовиводів, встановлення причинно-наслідкових зв’язків і т.д. Пояснюється це тим, що аудіовізуальні посібники впливають на створення умов, необхідних для процесу мислення, що лежить в основі осмислювання. Велика роль ТЗН відіграє у запам’ятовуванні, як логічне завершення процесу засвоєння. Вони сприяють закріпленню отриманих знань, створюючи яскраві опорні моменти, допомагають закарбувати логічну нитку матеріалу, систематизувати вивченийматеріал.

Особливо має враховуватися вчителем емоційний вплив технічних засобів. Якщо йому важливо сконцентрувати увагу учнів на утриманні пропонованого матеріалу, то сила їх емоційного впливу викликає інтерес і позитивний емоційний настрій на сприйняття. Надлишок емоційності утруднить засвоєння і осмислення основного матеріалу. Колір, помірний музичний супровід, чіткий і продуманий дикторський або учительський коментар значущі при сприйнятті будь-яких ТЗН. Це не виключає використання тільки наочної або звукової інформації. В залежності від завдань уроку, змісту матеріалу, віку, наявного у дітей досвіду тощо. У навчально-виховній взаємодії вихователя і вихованця однією з найактуальніших і найскладніших проблем є залучення і збереження дитячої уваги на протязі всього уроку чи виховного заняття. К. Д. Ушинський вважав увагу учня надзвичайно важливим фактором, що сприяє успішності виховання і навчання. Але, на його думку, кожен вихователь повинен бути в змозі звернути увагу учня на бажаний предмет. Він вказує вихователю кілька засобів збереження дитячої уваги: ??посилення враження, вимога уваги, заходи проти неуважності, цікавість викладання. Зміна кадрів у фільмі, слайдів і т.д., що демонструються за допомогою технічних засобів, об'єктів вимагає пильної уваги, інакше потім учень не зможе відповісти на запитання, розповісти про побачені процеси та явища, тому що, все це на уроці, як правило, не демонструється. Потребує уваги і слухання, яке, у свою чергу, виховує почуття мови. Таким чином, прослуховування фонозапису, який поєднує слово і музику, розвиває в учнів стійкість уваги, слухову пам’ять, уяву, формує навички спостереження за словом, виховує естетичний смак [7, c. 23].

Використовуючи ТЗН, необхідно враховувати наступні психологічні особливості уваги. Зосередженість уваги — утримання уваги на одному об'єкті. Стійкість уваги, яка навіть при активнішій роботі з досліджуваним об'єктом може у дітей зберігатися протягом 15−20 хвилин, а потім вимагає переключення уваги, короткий відпочинок. Обсяг уваги — кількість об'єктів, символів, які сприймаються одночасно з достатньою ясністю, що в нормі становить 7 ± 2. Розподіл уваги — одночасна увага до декількох об'єктів і одночасне повне їх сприйняття. Переключення уваги — переміщення уваги з одного об'єкта на інший. При демонстрації наочних посібників у вигляді карт, плакатів і т.д. управляти спрямованістю уваги всіх учнів класу складно. Технічні засоби дозволяють подавати інформацію в потрібній послідовності й у потрібних пропорціях, акцентуючи увагу на тих частинах об'єкта, які в даний момент є предметом обговорення. Таке організоване управління увагою школярів сприяє формуванню у них найважливішого загально навчального уміння — уміння спостерігати.

ТЗН допомагають розвивати в учнів уміння порівнювати, аналізувати, робити висновки, довести до логічного кінця неправильні міркування учня, що є надзвичайно переконливими, але не завжди досягаються словом вчителя. Практичні, традиційні, сучасні технічні засоби навчання і виховання володіють можливостями розвитку творчих здібностей учнів та засвоєння ними знань на високому рівні осмислення та інтерпретації. ТЗН дозволяють широко використовувати різні посібники, в яких учні у процесі засвоєння інформації або її закріплення та узагальнення можуть що-небудь дописувати, домальовувати, заповнювати, а також виготовляти навчальні посібники самостійно і захищати їх на уроках. Учні з допомогою багатьох технічних засобів можуть формулювати свої запитання, запитувати у комп’ютера допомогу, визначати оптимальний для себе темп вивчення матеріалу і повертатися до пройденого стільки разів і в такому обсязі, як їм необхідно. Графічні можливості комп’ютерів дозволяють дітям створювати малюнки на екрані дисплея і тут же їх роздруковувати, конструювати, винаходити нові моделі. Таким чином, ТЗН володіють величезним потенціалом формування позитивної мотивації навчання, зняття ряду комплексів, що заважають дитині вчитися і не усуваються в прямому спілкуванні з педагогом.

Перед глядачем проходить ряд зображень об'єктів, кожне з яких може бути не схоже на інше, хоча всі вони відображають тільки один об'єкт. У свідомості учня ці зображення ототожнюють тільки один об'єкт. Таке ототожнення відбувається навіть у тому випадку, якщо глядач не бачив цього об'єкта насправді.

Образ об'єкта тоді утворюється шляхом порівняння з будь-яким знайомим об'єктом. У процесі сприйняття глядач весь час ніби розшифровує екранне видовище, впізнаючи в ньому реальні речі. Крім того, виникають труднощі перекладу образної інформації в вербальну, понятійну. Ці психологічні особливості сприйняття породжують складну проблему: фільм пропонує учням інформацію у вигляді екранного об'єкта, а вчитель вимагає від них вже розшифровану інформацію про самому реальному об'єкті. Між тим, екранний образ сильно відрізняється від реального, так як фільм (діафільм, телепередача, комп’ютерне зображення) — це тільки форма відображення дійсності. Отже, учні повинні виконати додаткову розумову роботу з відтворення відсутніх ланок між екранним образом і його втіленням у вигляді матеріальної речі чи реального явища. Вчитель повинен враховувати, з одного боку, навантаження екранно-звукового засобу як джерела інформації, а з іншого — можливість учня засвоювати передану інформацію. Складну і дуже об'ємну інформацію, що перевищує діапазон дитячого сприйняття, учень не може переробити і в результаті не отримує жодної інформації. Добре засвоюється інформація тоді, коли знайдена правильна (оптимальна) міра між змістом посібника та можливостями його сприйняття [3, c. 47].

Якість проведення занять у школі залежить від наочності і викладу, від уміння вчителя поєднувати живе слово з образами, використовуючи різноманітні технічні засоби навчання, які володіють наступними дидактичними можливостями:

— Є джерелом інформації;

— Раціоналізує форми піднесення навчальної інформації;

— Підвищують ступінь наочності, конкретизують поняття, явища, події;

— Організовують і направляють сприйняття;

— Збагачують коло уявлення учнів, задовольняють їх допитливість;

— Найбільш повно відповідають науковим і культурним інтересам і запитам учнів;

— Створюють емоційне ставлення учнів до навчальної інформації;

— Підсилюють інтерес учнів до навчання шляхом застосування оригінальних, нових конструкцій, технологій, машин, приладів;

— Роблять доступним для учнів такий матеріал, який без ТЗН недоступний;

— Активізує пізнавальну діяльність учнів, сприяють свідомому засвоєнню матеріалу, розвитку мислення, просторової уяви, спостережливості;

— Є засобом повторення, узагальнення, систематизації та контролю знань;

— Ілюструють зв’язок теорії з практикою;

— Створюють умови для використання найбільш ефективних форм і методів навчання, реалізації основних принципів цілісного педагогічного процесу і правил навчання (від простого до складного, від близького до далекого, від конкретного до абстрактного);

— Заощаджують навчальний час, енергію викладача і учнів за рахунок ущільнення навчальної інформації та прискорення темпу. Скорочення часу, що витрачається на засвоєння навчального матеріалу, йде за рахунок перекладання на техніку тих функцій, які вона виконує якісніше, ніж учитель.

Все це досягається завдяки певним дидактичним особливостям ТСО, до яких відносяться:

— Інформаційна насиченість;

— Можливість долати існуючі тимчасові та просторові межі;

— Можливість глибокого проникнення в сутність досліджуваних явищ і процесів;

— Показ досліджуваних явищ у розвитку, динаміці;

— Реальність відображення дійсності;

— Виразність, багатство образотворчих прийомів, емоційна насиченість [3, c. 56−57].

Розділ 2. Застосування різноманітних технічних засобів в процесі навчання іноземної мови

2.1 Використання аудіоматеріалів у навчально-виховному процесі

Діяльність кожної людини пов’язана з великою кількістю психологічних факторів. Психологи стверджують, що саме використання аудіоматеріалів у навчальному процесі значно покращує кінцеві результати і значно більше спонукає учнів до комунікативної діяльності. Використовуючи фрагменти звукових записів ми спонукаємо до дії слухові центри людини, які в свою чергу, впливають на процес засвоєння та запам’ятовування матеріалу. В сучасній школі використання аудіозаписів на уроці є не тільки доречними, а й обов’язковими. Робота з такими матеріалами на уроці урізноманітнює види діяльності учнів в процесі навчання іноземній мові. Аудіоі відеоматеріали роблять урок цікавим для всіх учнів, підвищують рівень мотивації до вивчення іноземної мови, дають можливість працювати з автентичними зразками іноземної мови [12, c. 74].

Звукові засоби навчання можна віднести до найбільш часто використовуваних технічних засобів навчання і сприйняття в шкільній масової практиці. Вони широко застосовуються на уроках з усіх предметів, займають значне місце в позакласній виховній роботі.

За допомогою звукових засобів удосконалюються вимовні навички учнів, особливо ритміка, інтонаційне оформлення мови, розвивається фонематичний слух і збільшується обсяг слухової пам’яті. Крім того, вони сприяють створенню міцних звукомоторних образів слів, полегшують розвиток навичок і вмінь в аудиторії, розширюють його діапазон, що, у свою чергу, справляє позитивний вплив на розвиток читання і усного мовлення [12, c. 93].

Для прослуховування записів магнітофон чи аудіосистему встановлюють так, щоб звучання запису в класі було досить гучним і розбірливим. Застосування спеціальних програм (звукозаписів) для лінгафонних пристроїв та кабінетів з іноземної мови дає можливість учням з самого початку вивчення мови вправлятися в сприйнятті мови без зорової опори. Програму до уроку готує вчитель. Правильно складені програми і вміле використання можливостей лінгафонного комплексу забезпечують індивідуальний підхід у навчанні, активізують роботу над вимовою і розумінням мови на слух, розширюють мовну практику учнів на уроці.

Питання про місце звукозапису на уроці вирішується залежно від мети, яку передбачається досягти, враховуючи, що аудіозапис не може замінити пояснення програмного матеріалу, він є лише складовою частиною заняття. Складаючи план уроку з використанням звукозаписів, вчитель прослуховує їх, відбираючи ті, які прозвучать у класі; формулює запитання учням. При плануванні виділяється місце звукозапису в ході уроку, яке визначається темою, специфікою досліджуваного матеріалу, характером запису і тією метою, яку ставить перед собою вчитель. Зміст, форма і кількість використовуваних на уроці звукозаписів залежать від рівня підготовленості учнів до сприйняття фонозапису. Перед прослуховуванням звукозапису доцільно поставити перед учнями конкретні завдання. Завдання ці повинні бути різноманітними, але посильними, враховувати рівень знань тарозвитку, вік учнів. Після прослуховування запису обов’язково потрібно дати учням деякий час на осмислення почутого, визначення свого ставлення до нього і тільки після цього проводити бесіду.

Ефективність використання звукових посібників залежить від того, як вчитель підготував учнів до прослуховування, націлив їх на певну діяльність, як організував подальшу роботу на матеріалі звукозапису. На всіх етапах роботи зі звукозаписом слово вчителя займає провідне місце. Робота зі звукозаписом є важливою ланкою уроку іноземної мови. Вона пронизує всі етапи уроку, є складовою частиною загальної діяльності, спрямована на формування мовних навичок та умінь [4, c. 73].

Навчання іноземної мови включає 4 види діяльності: читання, говоріння, письмо та аудіювання. Всіма цими видами діяльності учень повинен володіти у комплексі, і тоді ми можемо судити про його рівень володіння іноземною мовою. Але зараз пропоную зупинитись на одному з видів діяльностіаудіюванні. Щоб розвивати навички, необхідні для розуміння живої мови, учнів треба знайомити з автентичними текстами. Це можуть бути фрагменти художніх фільмів, телепередач, діалоги тощо.

Основне завдання вчителя — це правильно організувати подачу такого матеріалу і сформувати бажання використовувати його якомога частіше. Є два способи подачі текстів для прослуховування: перший — коли ми подаємо учням незнайому лексику перед прослуховуванням; другий — коли учні прослуховують новий текст без попередньої підготовки [4, c. 76].

Зрозуміло, що другий спосіб зовсім не підійде для учнів початкової школи, а от на середньому етапі навчання вчитель може обирати той чи інший спосіб, враховувуючи наступні фактори: рівень складності тексту для аудіювання, рівень підготовленості учнів, а також, які завдання ми ставимо перед собою, чого ми хочемо досягти від прослуховування. Перший спосіб полегшує роботу учню і призводить до більш пасивного сприйняття матеріалу. Цей спосіб краще застосовувати при низькому рівні розвитку навичок аудіювання, і коли ми хочемо досягти максимального розуміння тексту. Після прослуховування тексту учням повинні бути запропоновані завдання, де б вони могли виявити свої уміння з аудіювання. Це можуть бути:

— розгорнуті відповіді на запитання по змісту тексту;

— доповнення речень з тексту;

— сказати, чи відповідає висловлена думка змісту тексту;

— переказ тексту;

— пояснення значення багатозначного слова в даному тексті, якщо таке є;

— підборка синонімів до поданих нових слів.

Другий спосіб спрямований на активізацію розуміння мови на основі накопичених знань. Основною метою тут є загальне розуміння змісту тексту, без зосередження уваги на окремих незнайомих словах. Після перевірки розуміння тексту можна здійснити ще одне прослуховування тексту з метою виділення нових слів, які учні мають сприйняти на слух, записати і пояснити їх значення. Це, звичайно, нелегке завдання, проте цікаве і сприяє інтенсивності сприйняття та розуміння нових слів у контексті будь-якої однієї теми [12, c. 75].

У старших класах аудіоматеріали можна використовувати і для розгляду граматичного матеріалу. Зараз доступно дуже багато граматичних тем, записаних у вигляді відеоуроків, які пояснюються викладачами — англійцями чи носіями мови. Це також стимулює учнів до уважного прослуховування і урізноманітнює діяльність на уроці. Після пояснення граматичного матеріалу таким чином, тобто через використання відеоролика, дуже доцільною є організація постановки питань з метою виявлення незрозумілого.

Прослуховування заздалегідь підготовлених текстів є дуже важливим на уроці, як спосіб розвитку навичок сприйняття і розуміння мови на слух [12, c. 79].

2.2 Відеоматеріали як технічний засіб навчання Навчальний відеофільм, на думку Верісокіна Ю.І., характеризується низкою особливостей: інформаційна насиченість, сильний емоційний вплив на аудиторію, темп пред’явлення інформації з екрана, управління процесом сприйняття, цілісність і закінченість.

Інформаційна насиченість полягає в тому, що за допомогою демонстрації за короткий проміжок часу можна передавати такий обсяг інформації, який нереально уявити при словесному викладі з використанням інших засобів навчання.

Емоційний вплив представляється у різноманітних виразних можливості фільму, дозволяють впливати не тільки на свідомість, але й на почуття глядача, залучають їх до дії, що відбувається на екрані.

Темп пред’явлення інформації з екрану задається його творцями, і глядач може тільки пристосуватися до нього, або весь фільм треба розбити на фрагмент і показати їх з певними паузами.

Управління процесом сприйняття інформації з екрана визначається не тільки темпом її подачі, а й логікою викладу, використовуваними засобами зйомки, виділенням загальної, середньої та великої планів аж до їх детального зображення, дикторським тестом, що включаються кадрами анімації та ін. глядач нічого змінити не може.

Цілісність і закінченість екранно-звукового посібника полягає в тому, що воно в принципі підготовлено для використання як основного джерела інформації і тому містить логічно цілісну інформацію з певною методикою її подачі [1, c. 84]. Бім І.Л. виділив такі вимоги до діафільми:

1) чітке і продумане дозування інформації, щоб не допустити перевантаженості фільму;

2) відсутність многотемності;

3) просте композиційне побудова кадру з чітким виділенням головного;

4) дикторський текст повинен бути гранично лаконічним, виразним, доступним, не підміняються зображення;

5) дикторський текст може мати паузи, для того, щоб не заважати сприйняттю зорового ряду і дати вчителю можливість вставити свої доповнення та пояснення;

6) цікавість фільму, використання різноманітних способів та прийомів зйомки;

7) показ досліджуваного об'єкта чи явища в усіх можливих варіантах;

8) створення проблемної ситуації;

9) включення в текст викладу питань, завдань, якщо необхідно, інструкцій;

10) короткі за часом або з чітким поділом сюжети або фрагменти всередині більш тривалої стрічки [1, c. 87].

Нестерова Н.В. зазначила: «Дидактичні функції навчального фільму на уроці: джерело нових знань, засіб ілюстрації навчального матеріалу, узагальнення та систематизація знань, зорова або зорово-слухова опора для подальшої самостійної роботи учнів, допоміжний засіб при контролі знань. Це не означає, що структура і зміст фільму суворо зумовлюють його дидактичні функції на уроці. Часто один і той самий фільм у різних ситуаціях можна застосовувати для вирішення різноманітних дидактичних завдань» [5, c. 65]. За словами Коджаспірова Г. М. перед використанням будь-якого відеоматеріалу (кіноабо відеофільму) вчителю необхідно дуже уважно вивчити: якою мірою його влаштовують обсяг, якість змісту і характеру його подачі; які акценти роблять автори фільму і чи збігаються вони з тим, що хотів би донести при вивченні даного матеріалу сам учитель (вихователь); наскільки вдалий і доцільний дикторський текст; які дидактичні можливості фільму в порівнянні з іншими наявними засобами наочності; в якій мірі він відповідає віковим особливостям учнів і рівню їх підготовленості. Якщо вчитель вирішує, що фільм буде показаний повністю, то треба продумати питання і завдання до перегляду фільму, щоб організувати його сприйняття в потрібному напрямку, і після його демонстрації - для роботи з осмислення і розуміння побаченого. Якщо приймається рішення про по фрагментарном перегляді, необхідно визначити меж і кожного фрагмента і розпланувати до і після перегляду. Тривалість фрагмента не повинна перевищувати 4−5 хв., Загальна кількість фрагментів на одному уроці - не більше 5. Тривалість фільму на одному уроці не більше 20−30 хв. Переривати показ фільму слід в крайніх випадках, коли зображуване на екрані не буде сприйнято без коментаря вчителя.

Необхідно продумати час фільму в структурі заняття. При відборі матеріалу фільму доцільно відзначити те, що можна буде використовувати на наступних заняттях. Відбираючи фільм, треба звернути увагу не тільки на його освітню, а й на виховну цінність.

Важливим моментом при підготовці до використання екранно-звукового посібника є встановлення його зв’язку з підручником та іншими джерелами, що визначить характер домашнього завдання та іншої самостійної роботи як на уроці, так і поза ним. Незалежно від дидактичної мети використання фільму на уроці, перед його демонстрацією вчитель вимовляє нетривалий вступне слово, в якому прагне пробудити інтерес до фільму, встановити зв’язок між матеріалом фільму і досліджуваної темою, звернути увагу на певні моменти фільму, не розкриваючи його змісту; пояснити найбільш важкі або неповно розкриті у фільмі місця. Під час демонстрації необхідно утримуватися від його коментаря; він доцільний тільки у випадку використання фільму без дикторського тексту. Але і цим коментар повинен бути гранично лаконічним, чітким, щоб не відволікати учнів від фільму, не заважати сприйняттю екранного зображення [5, c. 70−71].

Таким чином, супроводжуюча фільм мова вчителя потрібна тільки в тих випадках, коли треба:

— Пояснити незрозумілі місця фільму;

— Звернути увагу дітей на головні моменти, які необхідно твердо запам’ятати;

— Підкреслити суттєві деталі зображення, які без вказівки вчителя залишаться непоміченими;

— Тісніше пов’язати окремі кадри фільму, поглиблюючи їх утримання;

— Зв'язати ілюстративну сторону зі всім змістом уроку.

Іноді доцільно поставити запитання до фільму в міру його демонстрації. Але при цьому треба враховувати, щоб коротко сформульоване питання вклалося в кадри, до яких воно належить. Краще все-таки задати питання по фільму до його демонстрації. Запитань повинно бути небагато — 2−3. Постановка питань сприяє більш глибокому сприйняттю, тривалому збереженню кадрів в пам’яті, більш повному їх відтворенню після перегляду.

Перед переглядом фільму обов’язково треба провести словникову роботу: нові або малознайомі слова розібрати, написати на дошці і записати в зошит. Якщо фільм використовується як джерело знань і містить нові для учнів відомості, то для його якісного запам’ятовування необхідно відтворити ті вивчені раніше поняття і закономірності, що служать теоретичною базою для сприйняття екранного матеріалу. Далі вчитель мобілізує учнів на активну цілеспрямовану роботу в процесі перегляду фільму.

Ефективною формою мобілізації уваги учнів, підвищення їх відповідальності при перегляді фільму, активізації сприйняття є завдання, які перед його демонстрацією формулює вчитель. Важливо врахувати ще й те, що одного тільки перегляду фільму для засвоєння учнями закладеної в ньому інформації недостатньо. Якість засвоєння учнями екранного матеріалу визначається також правильною роботою після перегляду фільму.

Після перегляду фільму слід з’ясувати в учнів, що їм було незрозуміло, зв’язати новий екранний матеріал з раніше вивченим, привести його в певну систему, зробити висновки, узагальнення, направити думки школярів на підтвердження теоретичних положень уроку, засвоєння формулювань, правил, закономірностей [13, c. 107−108].

На думку Н.В. Нестерової, відеомагнітофоном користуватися простіше і зручніше, ніж кіноапаратом, з його допомогою можна зафіксувати на плівку самостійний відеофільм, показати телепередачу, зображення з фонозапису і т.д. Підготовлений відеофільм вчитель може продемонструвати на уроці повністю або залишити перегляд, щоб звернутися до учнів, виконати запису або будь-які завдання на дошці самому або викликати учнів. Протягом усього уроку з використанням відеозапису зберігається зворотний зв’язок між учителем і класом. Відеозаписи можна багаторазово повторювати в класі для уточнення і узагальнення знань, формування навичок докази і аргументації, аналізу відповідей учнів, контролю знань.

Дидактичні можливості застосування відеозаписів різноманітні. Частковий відеозаписів легко поєднується з іншими засобами навчання, які групуються навколо нього. Він порівняно просто коментується вчителем або учнями і може використовуватися в будь-якій частині уроку.

За допомогою навчальних відеозаписів вчитель може створити в класі проблемну ситуацію, повідомити учням умови пізнавального завдання. Навчальна відеозапис корисна і на етапі узагальнення навчального матеріалу. Учитель може підготувати запис, що фіксує основні моменти однієї теми, що групує матеріал з певних тем курсу. Учні переглядають запис з нових позицій, вона стає предметом обговорення, доповнення та критики. Активне ставлення учнів до відеозапису досягається не тільки за рахунок її змісту, не і за рахунок своєрідності композиційного рішення, монтажу матеріалу. Два однакові фрагменти з різних постановок одного і того ж вистави направляють думку школярана зіставлення, порівняння. Оскільки запис готується вчителем для класу, інтереси якого йому відомі, і питання завдання закладаються в сценарії таким чином, щоб активізувати думку певної групи учнів, до яких можна звернутися з екрану безпосередньо, що дозволяє диференціювати та індивідуалізувати пояснення або повторення навчальної теми [13, c. 110−111].

Таким чином, робота над фільмом, на думку І.Л. Біма, — це ефективна форма навчальної діяльності, яка не тільки активізує увагу хлопців, але і сприяє вдосконаленню їх навичок аудіювання і говоріння, тому що зорова опора звучного з екрану іншомовного звукового ряду допомагає більш повному і точному розумінню його сенсу.

У досить активній формі робота над простим відеофільмом дозволяє домагатися формування у дітей міцних навичок, граматично правильних висловлювань, як у діалогічній, так і в монологічного формах мови, що повною мірою відповідає рішенню завдань навчання дітей іноземної мови у звичайній середній загальноосвітній школі [13, c. 114].

2.3 Дидактичні можливості використання сучасних мультемідійних технологій На уроках англійської мови у звичайній українській школі нерідко може побачити, що учні пасивно сидять за партами і намагаються говорити тільки тоді, коли їх викликає учитель. Оскільки здебільшого учні не мають змоги спілкуватись іноземною мовою за межами аудиторії, вивчення англійської мови перетворюється в зазубрювання граматичних форм і лексики, вправ з перекладу з української мови на англійську, і навпаки. З поширенням новітніх інформаційних технологій вчителі отримали можливість використовувати різні медіа для збагачення мовного середовища свого класу. Якщо у 80-ті роки минулого століття в арсеналі вчителя іноземної мови були аудіозаписи і навчальні телепередачі (лінгафонні кабінети у спецшколах і на мовних факультетах вузів), то до кінця 90-х — початку XXI століття на допомогу педагогу прийшли комп’ютерні CDROMи, відео, супутникове телебачення та Інтернет.

За останні 30 років рух медіаосвіти домігся значного визнання в навчальному процесі багатьох країн світу. Лідерами у цій галузі вважають Канаду та Австралію, де медіаосвіта є частиною навчального плану кожної середньої школи. В Україні лідерами в області медіаосвіти є вищі навчальні заклади. Серед численних дефініцій цього терміну, одне з найбільш лаконічних і містких належить американському професору Рене Хоббсу: «навчання вмінню знаходити, аналізувати, оцінювати і створювати повідомлення в різних формах» [2; c. 69].

Отже, в англомовних країнах (і в США зокрема) медіаосвіта займає значне місце в курсі англійської мови (як рідної). На уроках з англійської мови як іноземної медіа передусім виконують функцію технічних засобів навчання. Наприклад, на курсі інтенсивної англійської мови при Університеті Центральної Флориди широко використовують метод CALL-Computer Assisted Language Learning, що припускає самостійну роботу учня з програмою, в той час, як учитель може вивести на свій монітор те, над чим працює в даний момент кожен студент, відповісти на його питання, виправити або просто підкреслити допущену помилку [2, c. 73].

Вивчення іноземної мови за допомогою комп’ютерних програмно-методичних комплексів має свої переваги і недоліки, отож з цього питання дискусії не припиняються. З одного боку, навчання проходить автономно, учні працюють в той час і з тією швидкістю, яка їм підходить, навчальна атмосфера менш стресова, ніж у звичайному класі. Одним з безперечних переваг більшості таких програм є те, що вони в досить простій формі (навіть для новачків у комп’ютерному світі) надають складний комплекс інформації: текст, звук і візуальний ряд. З іншого боку, існують певні недоліки: помилки виправляються без пояснення, не вистачає різноманітних, цікавих видів роботи, розмовну мову краще освоювати з реальним, а не віртуальним учителем.

Інші розповсюджені варіанти застосування комп’ютерних технологій на уроках англійської мови як іноземної аналогічні тим, що використовують у будь-яких предметних областях. Вчителі розміщують програму свого курсу, необхідні інформаційні ресурси тощо на Інтернет-сайті. Вчителі спільно з учнями проводять онлайн-форуми, обмін електронною поштою (щоденники, питання-відповіді, домашні завдання), студенти роблять індивідуальні або групові презентації в Power Point [9, c. 10].

Отже, медіаосвіта, на мій погляд, має багато спільного з вивченням англійської мови, що стає особливо актуальним у сучасному світі. Джерелом переважної більшості інформації, з якої учні черпають знання про іноземну мову та культуру, є медіа. Деякі українські школярі та студенти мають можливість регулярно відвідувати країну, мову якої вивчають. Здебільшого школярі та студенти подорожують віртуально, використовуючи телебачення, відео або комп’ютер. Очевидно, що, як і школа чи вищий навчальний заклад, так і засоби масової комунікації беруть участь у процесі навчання та розвитку особистості. Знання того, як функціонують медіа, як ми взаємодіємо з ними, і, що ми можемо використовувати їх з максимальною користю стає необхідним компонентом освіченості сучасної людини. До того ж, медіаосвітні завдання та форми роботи стимулюють тренування навичок читання, письма, аудіювання та розмовної мови. Зрештою, вони розвивають критичне мислення, творчі здібності учнів і значно підвищують пізнавальний інтерес.

Невичерпним джерелом відеоматеріалів та інформації, що може бути адаптована до навчальних цілей, є Інтернет. В Інтернеті можна знайти велику кількість навчальних матеріалів не лише для старших учнів, а й для дітей молодшого віку. З допомогою Інтернету молодші школярі мають можливість:

— у цікавій формі вивчити англійський алфавіт;

— тренувати правильне написання букв і слів;

— тренувати вимову;

— розвивати техніку читання;

— навчитися розумінню аудіотексту;

— вивчати лексичний матеріал;

— вивчати граматику;

— набувати соціокультурних знань і навичок;

— формувати навички самооцінювання;

— вивчати мову не лише на уроці;

— формувати навички самостійної роботи [9, c. 15−16].

Використання комп’ютерних технологій, зокрема Інтернету, є одним із компонентів підвищення пізнавального інтересу учнів до вивчення іноземної мови. Особливе задоволення та емоційне піднесення приносить використання мультфільмів. Їх перегляд сприяє емоційному відгуку і швидкому запам’ятовуванню слів, збагаченню словникового запасу й надійному закріпленню іншомовних фраз.

Найбільш широко використовується організоване спілкування за допомогою телекомунікаційних мереж: листування між окремими учнями і між цілими класами та школами, обмін інформацією між навчальними закладами різних міст, країн. У цьому випадку вчитель грає роль організатора роботи, який допомагає спланувати листування, написати лист чи скласти колективну відповідь.

Новітні комп’ютерні технології навчання дають змогу організувати самостійні дії кожного учня. При навчанні аудіюванню кожен учень має змогу слухати діалоги іноземною мовою, при вивченні граматичних явищ кожен учень має змогу виконувати граматичні вправи, досягаючи кращих результатів і т.д. Найбільш ефективними на уроках англійської мови є такі комп’ютерні програми, як Тriple play plus in English, English on holidays, English Gold, Hello, America!, Bridge to English, Professor Higgins, English for communication і т.д. Практично до будь-якого розділу підручника можна підібрати матеріал однієї з вищезгаданих програм та застосувати його на уроці як допоміжний засіб при введенні нового лексичного чи граматичного матеріалу.

Представлений у вигляді електронних презентацій матеріал істотно розширює можливості звичайних підручників за рахунок використання звукового й відео супроводу й ефектів анімації. У ході роботи з комп’ютером в учнів задіються слухові і візуальні канали сприймання, що дозволяє збільшити не тільки обсяг сприйманої інформації, але й міцність її засвоєння. Зміст матеріалу спирається на принцип обліку індивідуальних особливостей учнів з різним рівнем готовності до навчання, що передбачає можливість розвитку кожного учня, а також дозволяє вибудовувати його індивідуальну освітню траєкторію.

У XXI столітті з’явився новий цікавий метод роботи на уроці іноземної мови — мобільне навчання [15, c. 16]. Термін «мобільне навчання» (mobile learning) належить до використання мобільних і портативних ІТ-приладів, таких як кишенькові комп’ютери, мобільні телефони і планшетні ПК у процесах викладання та навчання. Мобільне навчання тісно пов’язане з електронним та дистанційним навчанням, відмінністю якого є використання мобільних приладів. Але, незважаючи на доступність мобільних телефонів серед учнів та студентів, мобільне навчання недостатньо використовується у процесі здобуття знань. Під час вивчення іноземної мови портативні та мобільні прилади використовують не лише для отримання та обробки інформації, а й для постійного навчання, наприклад, використання електронних словників, книг, надання аудіота відеопідтримки та інших засобів для вивчення мов. Наведемо деякі з основних переваг:

— учні можуть взаємодіяти один з одним та з учителем, а не ховатися за великими моніторами;

— кишенькові ПК та електронні книги легші і займають менше місця, ніж файли, папери, підручники;

— мобільні прилади можуть бути використані в будь-якому місці, в будь-який час;

— нові технічні прилади приваблюють молодь, яка, можливо, втратила інтерес до навчання.

Серед недоліків та проблем мобільного навчання є відносно короткий термін дії батареї, розмір екрана, можливості відстеження результатів і правильне використання інформації, технічна та методична підтримка.

Наведемо конкретні форми і методи впровадження мобільних технологій у навчальний процес [14, c. 65]:

Мобільний прилад забезпечує доступ до Інтернету на сайти з інформацією навчального характеру — застосовують як одну із форм дистанційного навчання. Одним із найпоширеніших способів використання мобільного телефону в навчальному процесі є доступ до глобальної мережі.

Мобільний телефон — це засіб відтворення звукових, текстових, відеота графічних файлів, які містять навчальну інформацію. Для навчання використовують спеціальні програми для платформ стільникових телефонів, що здатні відкривати файли офісних програм, таких як Office Word, PowerPoint, Excel.

Мобільний телефон і його функціональні можливості дозволяють організувати навчання з використанням адаптованих електронних підручників, навчальних курсів та файлів спеціалізованих типів з навчальною інформацією — навчальні посібники розробляють безпосередньо для платформ мобільних телефонів.

Наукові дослідження можливостей мобільних технологій та умов їх реалізації у системі освіти активно продовжуються, розробляються шляхи та методи впровадження їх у систему освіти. Проте не всі учні технічно та психологічно готові до такого впровадження, тому використовувати мобільне навчання на у школі потрібно дуже обережно [14, c. 34].

Таким чином, орієнтація України на гуманітаризацію освіти й інтеграцією вітчизняної системи освіти з європейською призвели до перегляду методологічної бази освіти в цілому. Результатом цього стає створення такої системи освіти в якій особистість є центром взаємозв'язку мови і культури [11, c. 76].

Висновки У ході роботи ми розглянули, як технічні засоби навчання впливають на результативність засвоєння іноземної мови в навчальному процесі. Вивчення наукової і методичної літератури з цієї проблеми дозволило зробити висновок про те, що використання технічних засобів навчання на уроках іноземної мови дає можливість викласти матеріал наочно, сприяє підвищенню якості навчання та зменшення стомлюваності учнів. Технічні засоби навчання допомагають вчителю в підвищенні темпу викладу матеріалу і найбільш повно задовольнити вимоги учнів.

Досягнуто мету роботи — довести, що технічні засоби навчання є основними і найбільш ефективними засобами для засвоєння учнями англійської мови.

Використання аудіота відеоматеріалів засновується переважно на наочному сприйнятті інформації, створює прототип іншомовного середовища і допомагає опанувати комунікативною компетенцією з іноземної мови, не знаходячись в країні мови, що вивчається.

Підводячи підсумок викладеного, можна стверджувати, що застосування відеоматеріалів розкриває широкі можливості для активної роботи в процесі формування мовних навичок і умінь учнів і робить навчальний процес оволодіння іноземною мовою привабливим для учнів на всіх етапах навчання.

Ефективність використання відеоматеріалу при навчанні мовлення залежить не тільки від точного визначення його місця в системі навчання, а й від того, наскільки раціонально організована структура занять, як погоджені навчальні можливості матеріалу із завданнями навчання.

Для вирішення кожного з поставлених завдань учні повинні знати не тільки загальний вміст матеріалу, але і пам’ятати деталі, а також вміти оцінювати події, давати характеристику дійовим особам, використовуючи при цьому слова і вирази з мовного супроводу відеоматеріалу. Застосування аудіовізуальних засобів навчання сприяє підвищенню якості засвоєння знань на уроках іноземної мови, дозволяє дати учням наочне уявлення про життя, традиції, мовні реалії англомовних країн і розвиває вмотивованість мовленнєвої діяльності учнів.

Таким чином, застосування відеоматеріалів сприяє поліпшенню засвоєння знань на уроках іноземної мови, допомагає заповнити відсутність іншомовного середовища на всіх етапах навчання, розширює кругозір, а також виховує естетичний смак в учнів. Виявлені нами психолого-педагогічні аспекти застосування технічних засобів навчання дозволили визначити умови підвищення ефективності навчання іноземної мови:

— формування позитивної мотивації у вивченні нової мови;

— доброзичливе і зацікавлене ставлення до країни досліджуваної мови, її культури і народу;

— формування вміння учнів здійснювати, як усні, так і письмові форми спілкування ;

— врахування вікових особливостей та інтересів учнів;

— розвиток їх творчих здібностей у процесі активної пізнавальної діяльності.

Враховуючи всі переваги й можливості сучасних інформаційних технологій, не варто забувати, що комп’ютер, здійснюючи цілу низку функцій навчання, все ж таки не може повністю замінити викладача іноземної мови. Комп’ютер не потрібно протиставляти вчителю, а використовувати його як засіб підтримки його професійної діяльності.

Доцільність використання мультимедійних засобів навчання на уроках з іноземної мови визначаються за такими критеріями: вони повинні сприяти підвищенню продуктивної праці та ефективності навчального процесу, забезпечувати постійне підвищення правильності навчальних дій учнів, підвищувати інтерес до навчання іноземної мови, забезпечувати контроль за діями усіх учнів. Застосування комп’ютерів дозволяє вирішити такі навчальні задачі: розуміння мовних явищ; формування лінгвістичних здібностей завдяки мовним та мовленнєвим вправам; автоматизація мовних та мовленнєвих дій; створення цікавих ситуацій спілкування. Кожен мультимедійний засіб навчання відрізняється своєю оригінальністю, але він є універсальними лише при комплексному застосуванні засобів новітніх інформаційних технологій навчання з урахуванням їх характеристик та дидактичних можливостей. Їх використання в навчанні іноземної мови підвищить ефективність і якість навчального процесу.

Отже, необхідність широкого впровадження технічних засобів навчання іноземних мов зумовлена тим, що їхнє застосування розкриває великі змоги реалізації одного з найважливіших дидактичних принципів — принципу наочності.

педагогічний іноземний мова мультемідійний

Список використаної літератури

1. Баранова М. В. Удосконалення граматичної сторони діалогічного мовлення студентів п’ятого курсу факультету іноземних мов у процесі роботи над відеофільмом. / М. В. Баранова — С. Петербург, 2001. — 20 с.

2. Барменкова О.І. Відеозанятія в системі навчання іноземної мови/ О.І. Барменкова // Іноземні мови в школі -1999. — № 3. — С. 20−25.

3. Барменкова О.І. Ефективні прийоми навчання англійській мові. / О.І. Барменкова — Пенза, 1999.

4. Верещагіна І.М., Притикіна Т.А. Англійська мова: Підручник для 5-го року навчання. / І.М. Верещагина, Т.А. Притикіна — М.: Просвещение, 2004.

5. Верісокін Ю.І. Відеофільм як засіб мотивації школярів під час навчання іноземної мови / Ю.І. Верісокін // Іноземні мови в школі - 2003. — № 5. — С. 31−34.

6. Городилово Г. Г. Навчання мови і технічні засоби. / Г. Г. Городилово — М., 1999.

7. Дубровіна І.В., Данилова Є.Є. Психологія. / І.В. Дубровіна, Є.Є. Данилова — М.: Академія, 2001. — 464 с.

8. Іжогіна Т.І., Бертник С. А. Чарівна англійська. / Т.І. Іжогіна, С. А. Бертник — М.: Фенікс, 2003.

9. Клементьєва Т.Б., Монк Б. Щаслива англійська: підручник для 5−6 класів. / Т. Б. Клементьева, Б. Монк — К.: Титул, 2001.

10. Коджаспірова Г. М., Петров К. В. Технічні засоби навчання та методика використання. / Г. М. Коджаспірова, К. В. Петров — М.: Академія, 2003. — 256 с.

11. Колкер Я. М., Устинова Є.С. Практична методика навчання іноземної мови. / Я. М. Колер, Є.С. Устинова — М., 2001.

12. Косачева І., Косачева Ю. Використання автентичних відеокурсів у навчанні англійської мови // Перше вересня. Англійська мова — 2006. — № 3.

13. Маслико Є.А. Настільна книга викладача іноземної мови. / Є.А. Маслико — Мінськ. Вища школа, 2000.

14. Мильруд Р. П., Максимова І.Р. Сучасні концептуальні принципи комунікативного навчання іноземної мови / Р. П. Мильруд, І.Р. Максимова // Іноземні мови в школі. 2000, № 4. С. 9−14.

15. Мятова М.І. Використання аудіоматеріалів в навчанні іноземної мови в середній загальноосвітній школі. / М.І. Мятова // Іноземні мови в школі, 2006, № 6. — С. 31−39.

16. Нестерова Н. В. Інформаційні технології в навчанні англійської мови / Н. В. Нестерова // Іноземні мови в школі. — 2005. — № 8.

17. Полат Є.С. Нові педагогічні інформаційні технології в системі освіти. / Є.С. Полат — М., 2000.

18. Смирнов І.Б. Розвиток усного мовлення учнів на основі автентичного художнього фільму / І.Б. Смирнов // Іноземні мови в школі, 2006. — № 4. — С. 11−14.

19. Соловова Є.М. Використання відео на уроках іноземної мови / Є.М. Соловова // ELT NEWS & VIEWS — 2003. — № 1.

20. Richard-Amato, P.A. Making It Happen. Interaction in the Second Language Classroom: From Theory to Practice / P.A. Richard-Amato. — New York and London: Longman, 1999. — 426 p.